Органоїди
постійні складові елементи клітини людини, тварин і рослин; виконують певні функції в життєдіяльності клітин (напр., пластиди, мітохондрії).
Остеологія
1. Розділ анатомії, який вивчає форму і структуру кісток у взаємозв'язку з їхньою функцією. 2. Розділ антропології, який вивчає варіацію та еволюцію ознак кістяка людини.
Остеома
доброякісна пухлина у людини і тварин, що утворюється з кісткової тканини.
Панкреатит
запалення підшлункової залози у людини й тварин.
Патологія
1. Наука, що вивчає хворобливі (патологічні) процеси в організмі людини і тварини. 2. Відхилення від норм життєдіяльності організму. 3. В широкому розумінні П. — будь-яка ненормальність.
Пеніс
зовнішній чоловічий орган, який виконує сечовидільну і репродуктивну функцію; член.
Перикард
замкнений мішковидний утвір, що оточує серце. Інша назва — навколосерцева сумка.
Перикардит
запалення перикарда людини й тварин, виникає як ускладнення ревматизму, туберкульозу тощо.
Периметрит
запалення очеревини, що вкриває матку у людини й тварин. Виникає як ускладнення запальних захворювань жіночих статевих органів, родів, абортів тощо.
Перипатетики
послідовники філософської школи, заснованої давньогрецьким філософом Арістотелем у 335 р. до н. е. в Афінах. Назву школи пов'язують із звичкою Арістотеля викладати філософію своїм учням під час прогулянок.
Перистальтика
хвилясті ритмічні скорочення стінок стравоходу, шлунка й кишечника у людини й тварин.
Платикефалія
плоскоголовість; малий розвиток черепа у висоту.
Платифілін
лікарський препарат; судинорозширювальний і болезаспокійливий засіб. Від латинізованої назви хрестовниці широколистої, з якої його одержують.
Плацебо
препарат без лікувальних властивостей, ефективність якого пов'язана лише з вірою хворого в його ефективність. Використовується при тестуванні нових лікарських засобів у фармакології і лікуванні легко навіюваних пацієнтів.
Пневмоторакс
скупчення повітря в плевральній порожнині людини й тварин. Штучний П. застосовують з лікувальною метою при туберкульозі легень.
Поліомієліт
гостре інфекційне захворювання, що уражає переважно нервову систему. Хворіють здебільшого діти. Збудник — фільтрівний вірус.
Порфирія
порушення пігментного обміну у крові й тканинах. Проявляється у вигляді підвищеної чутливості до сонячного проміння, шлунково-кишкових і нервово-психічних розладів.
Прекурсор
хім. хімічна речовина, необхідна для синтезу цільової сполуки. Наприклад, серин і холін є П. гліцину.
Пропіленгліколь
органічна, безбарвна, майже без запаху, прозора, в'язка з слабким солодким смаком, гігроскопічна рідина, що описується формулою C3H8O2. Водні розчини П. мають бактерицидні властивості і використовуються для очищення повітря, як основа лікарських препаратів і аерозолей.
Прополіс
смолиста зеленувато-жовта або бура гірка на смак речовина, що її збирають бджоли з бруньок, які розпукуються. Має бактерицидні властивості. Інша назва — бджолярний клей.
Простата
непарний орган чоловічого статевого апарата; розміщується нижче сечового міхура, оточуючи уретру. Інша назва — передміхурова залоза.
Простатит
запалення простати.
Псих...
в складних словах відповідає поняттям "психіка", "психічний".
Психастенія
захворювання людини, що характеризується нерішучістю, невпевненістю в своїх силах.
Психіатрія
розділ медицини, що вивчає захворювання центральної нервової системи у людини (психічні захворювання), причини виникнення їх, методи запобігання й лікування.
Психологія
1. Наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот. Навчальна дисципліна, що викладає її зміст. 2. Душевний склад, психіка, особливості характеру кого-небудь. 3. Сукупність психічних процесів, обумовлених певною діяльністю, станом і т. ін.
Психометрія
розділ психології, пов'язаний з застосуванням у ній математичних методів, тестів.
Психомоторні центри
відділи кори півкуль головного мозку, які під час подразнення спричинюють скорочення відповідних м'язів.
Психоневроз
захворювання центральної нервової системи функціонального характеру (без органічних ушкоджень).
Психопатія
психічний розлад, ненормальність психіки.
Психопатологія
розділ психіатрії, що вивчає загальні питання, що стосуються психічних захворювань.
Психопатропний
той, що впливає на функціонування центральної нервової системи. П. речовина — будь-яке речовина (або суміш) природного або штучного походження, яка має П. дію.
Психосоматика
медико-психологічна теорія, що розглядає людину як цілісну єдність душі й тіла, але тлумачить психіку як первинне начало всіх процесів, що відбуваються в людському організмі.
Психосоматичний
те, що пов'язане із впливом безсвідомого на соматичне (тілесне). П. захворювання — захворювання, причинами яких є більшою мірою психічні процеси хворого, ніж безпосередньо будь-які фізіологічні причини.
Психотерапія
метод лікування людини за допомогою психічного впливу на неї (гіпноз, навіювання тощо). Застосовують при лікуванні неврозів, психастенії тощо.
Психотропний
той, що впливає на психіку та психомоторні процеси людини шляхом зміни функціонування її центральної нервової системи.
Псоріаз
хронічне з періодичними загостреннями захворювання шкіри в людини. Виникає переважно внаслідок порушення діяльності нервової системи.
Рахіт
хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової і нервової системи унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну речовин в організмі.
Ретина
внутрішня світлочутлива оболонка ока, яка є периферійним відділом зорового аналізатора. Інша назва — сітківка.
Ретиніт
запалення сітчастої оболонки (ретини) ока; розвивається в зв'язку з яким-небудь загальним захворюванням (деякі захворювання нирок, крові, судин тощо).
Ретинобластома
злоякісна пухлина сітківки ока.
Реципрокний
той, що повертається; Р-а іннервація — рефлекторний механізм, який забезпечує іннервацію взаємозв'язаних груп скелетних м'язів, що беруть участь у здійсненні складних координованих рухів (ходіння, біг та ін. ); Р-і схрещування — два типи схрещувань одних і тих самих вихідних груп тварин або рослин, які різняться лише статевою ознакою батьківських пар.
Сальпінгіт
у людини — запалення маточних (фаллопієвих) труб. Здебільшого поєднується із запаленням яєчників — оофоритом. У тварин — запалення яйцепроводів.
Санаторій
лікувально-профілактичний заклад, де застосовують природні фактори (мінеральні води, грязі тощо) в поєднанні з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими методами.
Сантонін
лікарський препарат, що його одержують з цитварного полину. Застосовують при аскаридозі. Від назви галльської провінції Сантонія.
Саркома
злоякісна пухлина людини й тварин, що розвивається з елементів сполучної тканини. Найчастіше спостерігається С. лімфатичних вузлів, м'язів, кісток. Характеризується швидким ростом і утворенням метастазів.
Сатурація
1. Насичення рідини газами; газування. 2. Хімічна обробка цукрового соку вуглекислим газом для вилучення з нього вапна. 3. С. киснем — частка насиченого киснем гемоглобіну відносно загального (ненасиченого і насиченого) гемоглобіну в крові.
Сепсис
тяжке інфекційне захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних мікробів (напр., стрептококів, стафілококів, анаеробних мікроорганізмів).
Серин
одна з найпоширеніших природних амінокислот, входить до складу майже всіх білків.
Серозний
водянистий, сироватковий, схожий на сироватку крові й походить з неї (напр., С. випіт при запаленнях); С-а оболонка — зовнішня оболонка зародка ссавців, що міститься безпосередньо біля яйцевої оболонки; тонка сполучнотканинна оболонка, що вкриває внутрішні порожнини тіла та внутрішні органи людини й хребетних тварин (очеревину, плевру, перикард), С-і порожнини — замкнені порожнини тіла (черевна та грудна), вкриті серозною оболонкою; С-а рідина — рідина, що її виділяють С-і оболонки; С-і залози — залози ротової порожнини, що виділяють серозний, або білковий, секрет.
Серологія
наука, що вивчає властивості сироватки крові та їхні зміни під час захворювань.
Серотерапія
лікування хворих на інфекційні захворювання шляхом введення імунних сироваток, які містять антитіла. Застосовують у медичній та ветеринарній практиці.
Серотонін
гормон, біологічно активна хімічна речовина, регулятор психоемоційних реакцій.
Силікоз
професійне хронічне захворювання легень, що виникає при тривалому вдихуванні пилу кварцу, граніту, пісковику тощо.
Симбіоз
1. Форма співжиття організмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду. 2. перен. Вдале поєднання різнорідних елементів.
Синапси
мікроскопічні спеціалізовані утвори, через які передаються нервові збудження (імпульси).
Синдактилія
природжене повне або часткове зрощення між собою двох і більше сусідніх пальців рук або ніг.
Сифіліс
хронічна інфекційна венерична хвороба, що викликається бактерією блідою спірохетою і проявляється у різних ураженнях шкіри, внутрішніх органів, нервової системи тощо. Від імені Сіфілуса — персонажа поеми італійського лікаря Дж. Фракасторо, присвяченої описові цієї хвороби. Інша назва — люес.
Скарлатина
гостре інфекційне захворювання людини (переважно дитячого віку). Характеризується загальною інтоксикацією, яскравим почервонінням м'якого піднебіння і язичка, збільшенням лімфатичних вузлів шиї, дрібнокрапковим висипом.
Скафокефалія
аномалія форми голови — довгий, вузький череп, схожий на човен, з сильно виступаючим лобом і потилицею.
Склера
білкова оболонка ока. Є основною частиною щільної стінки очного яблука, яка забезпечує сталість розмірів і форми ока.
Склеродермія
хронічне захворювання шкіри людини, що характеризується ущільненням шкіри й підшкірної клітковини; склеродерма.
Сколіоз
викривлення хребта у людини, що характеризується викривленням у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі, що веде до функціональних порушень у роботі органів грудної клітки, а також до косметичних дефектів. Найчастіше виникає у дітей внаслідок перенесених рахіту, поліомієліту тощо.
Смегма
суміш секрета сальних залоз крайньої плоті, відмерлої епітеліальної тканини і вологи.
Сома (1)
1. Тіло організму, крім материнських клітин спор у рослин і клітин зародкового шляху або статевих клітин у тварин. Термін запровадив німецький біолог А. Вейсман. 2. Т. зв. "смертна частина" тіла організму, яку вейсманісти протиставляють зародковій плазмі, що є на їх думку потенціально безсмертною і передається з покоління в покоління.
Сопор
одна з форм глибокого розладу свідомості, при якій відсутня реакція на зовнішні подразники при збереженні рефлекторної і психічної діяльності.
Спірографія
реєстрація дихальних об'ємів повітря, яке потрапляє в легені у фазі вдиху і виходить з них у фазі видоху.
Стетоскоп
спеціальна трубка для вислуховування серця, легень тощо.
Суспензія
суміш найдрібнішіх твердих частинок і рідини, в якій вони містяться в завислому стані.
Сфенокефалія
голова клиновидної форми — розширена лобна і звужена потилична частини.
Табес
хронічне захворювання нервової системи (уражається переважно спинний мозок і спинномозкові корінці). Розвивається через 5 — 15 років після зараження сифілісом, якщо не провадилося лікування. Інша назва — сухотка спинного мозку.
Таласотерапія
комплексне лікування морським кліматом і морськими купаннями.
Тамаринд
рід вічнозелених дерев родини бобових. Культивують у тропіках. Плоди Т. використовують у медицині і в кондитерській промисловості. В Україні Т. вирощують в оранжереях. Інша назва — індійський фінік.
Тампакс
гігієнічний тампон для дренування або для спинення кровотечі. Торгова марка компанії Procter & Gamble.
Тампон
стрічка або шматок стерильної марлі, що її вводять у рану або порожнину організму людини чи тварини для дренування або для спинення кровотечі.
Тампонада
введення в рану або порожнину (суглоба, плеври тощо) тампонів для спинення кровотечі або для відсмоктування гнійного вмісту, а також для відмежування запального вогнища від навколишніх тканин.
Тампонація
введення в рану або порожнину (суглоба, плеври тощо) тампонів для спинення кровотечі або для відсмоктування гнійного вмісту, а також для відмежування запального вогнища від навколишніх тканин; тампонада.
Танатологія
розділ медицини, що вивчає процеси, які відбуваються в організмі в останні, передсмертні моменти й після смерті, а також ознаки смерті.
Танатофобія
психічний розлад, який полягає в тому, що людина патологічно боїться смерті.
Тахікардія
збільшення числа серцевих скорочень. Може виникати при фізичному й розумовому напруженні, хвилюванні, а також при захворюваннях серцево-судинної і нервової систем тощо.
Тебаїн
органічна сполука, алкалоїд, міститься в опії. Т. — судорожна отрута. Застосовують як сировину у виробництві лікарських препаратів. Від грецької назви давньоєгипетського м. Фів — Тебай.
Телегонія
вплив чоловічих статевих елементів на організм жіночої особини. Проявляється в появі у її нащадків одержаних від іншого батьківського організму ознак, що були властиві тій чоловічій особині, з якою вона схрещувалась раніше. Т. відома в рослин і тварин.
Телеелектрокардіограф
прилад для ранньої діагностики коронарної (вінцевої) недостатності серця.
Терапія
1. Лікування внутрішніх хвороб лікарськими засобами або фізичними методами (без хірургічного втручання). 2. Галузь медицини, що вивчає методи розпізнавання й лікування внутрішніх хвороб, причини їх виникнення, характер перебігу.
Тератогенез
виникнення виродливостей у тварин і людини. Виродливості в наслідком порушення зародкового розвитку організму; деякі з них передаються спадково.
Тератологія
розділ медицини, зоології і ботаніки, що вивчає виродливості (вроджені відхилення від нормальної будови організму) людини, тварин і рослин.
Тератома
пухлинний утвір у людини чи у тварини; виникає внаслідок порушення зародкового розвитку організму. З Т. можуть розвиватися злоякісні пухлини.
Теренкур
лікування дозованим (щодо часу, довжини й кута підйому маршруту) ходінням. Зміцнює серцевий м'яз, нервову систему, поліпшує дихання тощо.
Терморегуляція
сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла у людини й теплокровних тварин (ссавців і птахів) на сталому рівні.
Термотерапія
застосування тепла з лікувальною метою.
постійні складові елементи клітини людини, тварин і рослин; виконують певні функції в життєдіяльності клітин (напр., пластиди, мітохондрії).
Остеологія
1. Розділ анатомії, який вивчає форму і структуру кісток у взаємозв'язку з їхньою функцією. 2. Розділ антропології, який вивчає варіацію та еволюцію ознак кістяка людини.
Остеома
доброякісна пухлина у людини і тварин, що утворюється з кісткової тканини.
Панкреатит
запалення підшлункової залози у людини й тварин.
Патологія
1. Наука, що вивчає хворобливі (патологічні) процеси в організмі людини і тварини. 2. Відхилення від норм життєдіяльності організму. 3. В широкому розумінні П. — будь-яка ненормальність.
Пеніс
зовнішній чоловічий орган, який виконує сечовидільну і репродуктивну функцію; член.
Перикард
замкнений мішковидний утвір, що оточує серце. Інша назва — навколосерцева сумка.
Перикардит
запалення перикарда людини й тварин, виникає як ускладнення ревматизму, туберкульозу тощо.
Периметрит
запалення очеревини, що вкриває матку у людини й тварин. Виникає як ускладнення запальних захворювань жіночих статевих органів, родів, абортів тощо.
Перипатетики
послідовники філософської школи, заснованої давньогрецьким філософом Арістотелем у 335 р. до н. е. в Афінах. Назву школи пов'язують із звичкою Арістотеля викладати філософію своїм учням під час прогулянок.
Перистальтика
хвилясті ритмічні скорочення стінок стравоходу, шлунка й кишечника у людини й тварин.
Платикефалія
плоскоголовість; малий розвиток черепа у висоту.
Платифілін
лікарський препарат; судинорозширювальний і болезаспокійливий засіб. Від латинізованої назви хрестовниці широколистої, з якої його одержують.
Плацебо
препарат без лікувальних властивостей, ефективність якого пов'язана лише з вірою хворого в його ефективність. Використовується при тестуванні нових лікарських засобів у фармакології і лікуванні легко навіюваних пацієнтів.
Пневмоторакс
скупчення повітря в плевральній порожнині людини й тварин. Штучний П. застосовують з лікувальною метою при туберкульозі легень.
Поліомієліт
гостре інфекційне захворювання, що уражає переважно нервову систему. Хворіють здебільшого діти. Збудник — фільтрівний вірус.
Порфирія
порушення пігментного обміну у крові й тканинах. Проявляється у вигляді підвищеної чутливості до сонячного проміння, шлунково-кишкових і нервово-психічних розладів.
Прекурсор
хім. хімічна речовина, необхідна для синтезу цільової сполуки. Наприклад, серин і холін є П. гліцину.
Пропіленгліколь
органічна, безбарвна, майже без запаху, прозора, в'язка з слабким солодким смаком, гігроскопічна рідина, що описується формулою C3H8O2. Водні розчини П. мають бактерицидні властивості і використовуються для очищення повітря, як основа лікарських препаратів і аерозолей.
Прополіс
смолиста зеленувато-жовта або бура гірка на смак речовина, що її збирають бджоли з бруньок, які розпукуються. Має бактерицидні властивості. Інша назва — бджолярний клей.
Простата
непарний орган чоловічого статевого апарата; розміщується нижче сечового міхура, оточуючи уретру. Інша назва — передміхурова залоза.
Простатит
запалення простати.
Псих...
в складних словах відповідає поняттям "психіка", "психічний".
Психастенія
захворювання людини, що характеризується нерішучістю, невпевненістю в своїх силах.
Психіатрія
розділ медицини, що вивчає захворювання центральної нервової системи у людини (психічні захворювання), причини виникнення їх, методи запобігання й лікування.
Психологія
1. Наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот. Навчальна дисципліна, що викладає її зміст. 2. Душевний склад, психіка, особливості характеру кого-небудь. 3. Сукупність психічних процесів, обумовлених певною діяльністю, станом і т. ін.
Психометрія
розділ психології, пов'язаний з застосуванням у ній математичних методів, тестів.
Психомоторні центри
відділи кори півкуль головного мозку, які під час подразнення спричинюють скорочення відповідних м'язів.
Психоневроз
захворювання центральної нервової системи функціонального характеру (без органічних ушкоджень).
Психопатія
психічний розлад, ненормальність психіки.
Психопатологія
розділ психіатрії, що вивчає загальні питання, що стосуються психічних захворювань.
Психопатропний
той, що впливає на функціонування центральної нервової системи. П. речовина — будь-яке речовина (або суміш) природного або штучного походження, яка має П. дію.
Психосоматика
медико-психологічна теорія, що розглядає людину як цілісну єдність душі й тіла, але тлумачить психіку як первинне начало всіх процесів, що відбуваються в людському організмі.
Психосоматичний
те, що пов'язане із впливом безсвідомого на соматичне (тілесне). П. захворювання — захворювання, причинами яких є більшою мірою психічні процеси хворого, ніж безпосередньо будь-які фізіологічні причини.
Психотерапія
метод лікування людини за допомогою психічного впливу на неї (гіпноз, навіювання тощо). Застосовують при лікуванні неврозів, психастенії тощо.
Психотропний
той, що впливає на психіку та психомоторні процеси людини шляхом зміни функціонування її центральної нервової системи.
Псоріаз
хронічне з періодичними загостреннями захворювання шкіри в людини. Виникає переважно внаслідок порушення діяльності нервової системи.
Рахіт
хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової і нервової системи унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну речовин в організмі.
Ретина
внутрішня світлочутлива оболонка ока, яка є периферійним відділом зорового аналізатора. Інша назва — сітківка.
Ретиніт
запалення сітчастої оболонки (ретини) ока; розвивається в зв'язку з яким-небудь загальним захворюванням (деякі захворювання нирок, крові, судин тощо).
Ретинобластома
злоякісна пухлина сітківки ока.
Реципрокний
той, що повертається; Р-а іннервація — рефлекторний механізм, який забезпечує іннервацію взаємозв'язаних груп скелетних м'язів, що беруть участь у здійсненні складних координованих рухів (ходіння, біг та ін. ); Р-і схрещування — два типи схрещувань одних і тих самих вихідних груп тварин або рослин, які різняться лише статевою ознакою батьківських пар.
Сальпінгіт
у людини — запалення маточних (фаллопієвих) труб. Здебільшого поєднується із запаленням яєчників — оофоритом. У тварин — запалення яйцепроводів.
Санаторій
лікувально-профілактичний заклад, де застосовують природні фактори (мінеральні води, грязі тощо) в поєднанні з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими методами.
Сантонін
лікарський препарат, що його одержують з цитварного полину. Застосовують при аскаридозі. Від назви галльської провінції Сантонія.
Саркома
злоякісна пухлина людини й тварин, що розвивається з елементів сполучної тканини. Найчастіше спостерігається С. лімфатичних вузлів, м'язів, кісток. Характеризується швидким ростом і утворенням метастазів.
Сатурація
1. Насичення рідини газами; газування. 2. Хімічна обробка цукрового соку вуглекислим газом для вилучення з нього вапна. 3. С. киснем — частка насиченого киснем гемоглобіну відносно загального (ненасиченого і насиченого) гемоглобіну в крові.
Сепсис
тяжке інфекційне захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних мікробів (напр., стрептококів, стафілококів, анаеробних мікроорганізмів).
Серин
одна з найпоширеніших природних амінокислот, входить до складу майже всіх білків.
Серозний
водянистий, сироватковий, схожий на сироватку крові й походить з неї (напр., С. випіт при запаленнях); С-а оболонка — зовнішня оболонка зародка ссавців, що міститься безпосередньо біля яйцевої оболонки; тонка сполучнотканинна оболонка, що вкриває внутрішні порожнини тіла та внутрішні органи людини й хребетних тварин (очеревину, плевру, перикард), С-і порожнини — замкнені порожнини тіла (черевна та грудна), вкриті серозною оболонкою; С-а рідина — рідина, що її виділяють С-і оболонки; С-і залози — залози ротової порожнини, що виділяють серозний, або білковий, секрет.
Серологія
наука, що вивчає властивості сироватки крові та їхні зміни під час захворювань.
Серотерапія
лікування хворих на інфекційні захворювання шляхом введення імунних сироваток, які містять антитіла. Застосовують у медичній та ветеринарній практиці.
Серотонін
гормон, біологічно активна хімічна речовина, регулятор психоемоційних реакцій.
Силікоз
професійне хронічне захворювання легень, що виникає при тривалому вдихуванні пилу кварцу, граніту, пісковику тощо.
Симбіоз
1. Форма співжиття організмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду. 2. перен. Вдале поєднання різнорідних елементів.
Синапси
мікроскопічні спеціалізовані утвори, через які передаються нервові збудження (імпульси).
Синдактилія
природжене повне або часткове зрощення між собою двох і більше сусідніх пальців рук або ніг.
Сифіліс
хронічна інфекційна венерична хвороба, що викликається бактерією блідою спірохетою і проявляється у різних ураженнях шкіри, внутрішніх органів, нервової системи тощо. Від імені Сіфілуса — персонажа поеми італійського лікаря Дж. Фракасторо, присвяченої описові цієї хвороби. Інша назва — люес.
Скарлатина
гостре інфекційне захворювання людини (переважно дитячого віку). Характеризується загальною інтоксикацією, яскравим почервонінням м'якого піднебіння і язичка, збільшенням лімфатичних вузлів шиї, дрібнокрапковим висипом.
Скафокефалія
аномалія форми голови — довгий, вузький череп, схожий на човен, з сильно виступаючим лобом і потилицею.
Склера
білкова оболонка ока. Є основною частиною щільної стінки очного яблука, яка забезпечує сталість розмірів і форми ока.
Склеродермія
хронічне захворювання шкіри людини, що характеризується ущільненням шкіри й підшкірної клітковини; склеродерма.
Сколіоз
викривлення хребта у людини, що характеризується викривленням у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі, що веде до функціональних порушень у роботі органів грудної клітки, а також до косметичних дефектів. Найчастіше виникає у дітей внаслідок перенесених рахіту, поліомієліту тощо.
Смегма
суміш секрета сальних залоз крайньої плоті, відмерлої епітеліальної тканини і вологи.
Сома (1)
1. Тіло організму, крім материнських клітин спор у рослин і клітин зародкового шляху або статевих клітин у тварин. Термін запровадив німецький біолог А. Вейсман. 2. Т. зв. "смертна частина" тіла організму, яку вейсманісти протиставляють зародковій плазмі, що є на їх думку потенціально безсмертною і передається з покоління в покоління.
Сопор
одна з форм глибокого розладу свідомості, при якій відсутня реакція на зовнішні подразники при збереженні рефлекторної і психічної діяльності.
Спірографія
реєстрація дихальних об'ємів повітря, яке потрапляє в легені у фазі вдиху і виходить з них у фазі видоху.
Стетоскоп
спеціальна трубка для вислуховування серця, легень тощо.
Суспензія
суміш найдрібнішіх твердих частинок і рідини, в якій вони містяться в завислому стані.
Сфенокефалія
голова клиновидної форми — розширена лобна і звужена потилична частини.
Табес
хронічне захворювання нервової системи (уражається переважно спинний мозок і спинномозкові корінці). Розвивається через 5 — 15 років після зараження сифілісом, якщо не провадилося лікування. Інша назва — сухотка спинного мозку.
Таласотерапія
комплексне лікування морським кліматом і морськими купаннями.
Тамаринд
рід вічнозелених дерев родини бобових. Культивують у тропіках. Плоди Т. використовують у медицині і в кондитерській промисловості. В Україні Т. вирощують в оранжереях. Інша назва — індійський фінік.
Тампакс
гігієнічний тампон для дренування або для спинення кровотечі. Торгова марка компанії Procter & Gamble.
Тампон
стрічка або шматок стерильної марлі, що її вводять у рану або порожнину організму людини чи тварини для дренування або для спинення кровотечі.
Тампонада
введення в рану або порожнину (суглоба, плеври тощо) тампонів для спинення кровотечі або для відсмоктування гнійного вмісту, а також для відмежування запального вогнища від навколишніх тканин.
Тампонація
введення в рану або порожнину (суглоба, плеври тощо) тампонів для спинення кровотечі або для відсмоктування гнійного вмісту, а також для відмежування запального вогнища від навколишніх тканин; тампонада.
Танатологія
розділ медицини, що вивчає процеси, які відбуваються в організмі в останні, передсмертні моменти й після смерті, а також ознаки смерті.
Танатофобія
психічний розлад, який полягає в тому, що людина патологічно боїться смерті.
Тахікардія
збільшення числа серцевих скорочень. Може виникати при фізичному й розумовому напруженні, хвилюванні, а також при захворюваннях серцево-судинної і нервової систем тощо.
Тебаїн
органічна сполука, алкалоїд, міститься в опії. Т. — судорожна отрута. Застосовують як сировину у виробництві лікарських препаратів. Від грецької назви давньоєгипетського м. Фів — Тебай.
Телегонія
вплив чоловічих статевих елементів на організм жіночої особини. Проявляється в появі у її нащадків одержаних від іншого батьківського організму ознак, що були властиві тій чоловічій особині, з якою вона схрещувалась раніше. Т. відома в рослин і тварин.
Телеелектрокардіограф
прилад для ранньої діагностики коронарної (вінцевої) недостатності серця.
Терапія
1. Лікування внутрішніх хвороб лікарськими засобами або фізичними методами (без хірургічного втручання). 2. Галузь медицини, що вивчає методи розпізнавання й лікування внутрішніх хвороб, причини їх виникнення, характер перебігу.
Тератогенез
виникнення виродливостей у тварин і людини. Виродливості в наслідком порушення зародкового розвитку організму; деякі з них передаються спадково.
Тератологія
розділ медицини, зоології і ботаніки, що вивчає виродливості (вроджені відхилення від нормальної будови організму) людини, тварин і рослин.
Тератома
пухлинний утвір у людини чи у тварини; виникає внаслідок порушення зародкового розвитку організму. З Т. можуть розвиватися злоякісні пухлини.
Теренкур
лікування дозованим (щодо часу, довжини й кута підйому маршруту) ходінням. Зміцнює серцевий м'яз, нервову систему, поліпшує дихання тощо.
Терморегуляція
сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла у людини й теплокровних тварин (ссавців і птахів) на сталому рівні.
Термотерапія
застосування тепла з лікувальною метою.