Гіади: 1. У давньогрецькій і давньоримській міфології сім сестер, що оплакували смерть єдиного брата й були перетворені богами на сузір'я. 2. Зоряне скупчення сферичної форми в сузір'ї Тельця.

Гіаліт: мінерал класу силікатів, прозорий різновид опалу.

Гіалоплазма: частина цитоплазми тваринних і рослинних клітин, яка оточує ядро і всі органоїди та містить продукти внутріклітинного метаболізму.

Гіатус: збіг двох чи кількох голосних звуків в одному слові або на межі слів.

Гіацинт: 1. 1. У грецькій міфології — улюбленець Аполлона, вбитий від ревнощів Зефіром і обернений Аполлоном на квітку. 2. Рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійних. Поширені в Європі, Азії та Північній Африці. В культурі відомі численні декоративні сорти. 3. Мінерал класу силікатів, різновид циркону, темно-червоного або червоно-бурого кольору. Використовують у ювелірній справі.

Гібіскус: гібіск; рід рослин родини мальвових, одно- й багаторічні трав'янисті рослини, кущі, напівкущі, дерева. Поширені переважно в тропічних зонах. Багато видів Г. декоративні. Велике господарське значення має Г. коноплевидний, відомий під назвою кенаф.

Гібеліни: в Італії 12 — 15 ст. — політичне угруповання, яке підтримувало претензії германських імператорів з роду Штауфенів на владу на Апеннінському півострові. Політичними противниками Г. були гвельфи.

Гібереліни: органічні речовини — стимулятори росту й цвітіння рослин. Добувають мікробіологічним способом.

Гібернія: латинізована назва Ірландії у період колоніальної залежності від Англії (1181-1800 рр.).

Гібернація: гальмування життєдіяльності (напр., зимова сплячка тварин).

Гібон: дворука мавпа з родини людиноподібних. Поширені у тропічних лісах Південної Азії, на островах Калімантан, Суматра, Ява.

Гібрістофілія: сексуальний потяг до злочинців або до людей, що здійснили жахливі чи шокуючи вчинки; «синдром Бонні і Клайда».

Гібрид: статеве потомство від схрещування двох організмів з різною спадковістю (генотипами).

Гібридизація: схрещування різних за спадковістю організмів. Г. застосовують у селекції для виведення нових сортів рослин й порід тварин, у насінництві й при розведенні тварин для створення високопродуктивних гетерозисних форм, а також як метод вивчення законів успадкування ознак.

Гіг: швидкохідна шлюпка з низьким бортом. Інша назва — гічка.

Гігієна: галузь медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища на здоров'я людини, її працездатність та тривалість життя.

Гіганти: 1. У грецькій міфології — представники міфічного племені велетнів, дітей Геї. 2. перен. велетень, височенний чоловік.

Гігантизм: надмірний патологічний ріст людини, тварини або окремих частин їхнього організму, викликаний розладом діяльності залоз внутрішньої секреції (зокрема, гіпофіза).

Гігантографія: спосіб виготовлення репродукцій із збільшеними растровими точками. Застосовують переважно для друкування плакатів.

Гігантозаври: величезні викопні плазуни з групи динозаврів.

Гігантоманія: надмірна пристрасть до всього величезного, грандіозного.

Гігантопітек: рід викопних людиноподібних мавп. За розмірами тіла перевищували людину. Жили в середині антропогену.

Гігесів перстень: перстень щастя, від імені легендарного мідійського пастуха Гігеса, що мав чародійний перстень, за допомогою якого можна було стати невидимим. Гігес убив лідійського царя і зайняв його місце.

Гігея: 1. У грецькій міфології — богиня здоров'я, її зображають із чашею в руці, з якої п'є вуж — символ медицини. 2. Один з астроїдів.

Гігро...: у складних словах відповідає поняттю "волога".

Гігрограф: самописний прилад для безперервного реєстрування відносної вологості повітря.

Гігрома: водяна пухлина.

Гігрометр: прилад для вимірювання вологості повітря.

Гігрометрія: сукупність методів вимірювання вологості повітря.

Гігроскоп: прилад, що приблизно показує зміну вологості повітря.

Гігроскопічність: властивість речовин (окису кальцію, активного вугілля тощо) вбирати вологу з повітря.

Гігроскопічний: той, що вбирає вологу.

Гігростат: прилад, в якому підтримується незмінна вологість.

Гігротермограф: самописний метеорологічний прилад, який суміщує гігрограф і термограф.

Гігрофільний: той, що любить вологу; напр., Г-і рослини — гігрофіти.

Гігрофіти: суходільні рослини, що ростуть лише в умовах великого зволоження. До Г. дуже близькі (а часто й належать до них) рослини з цілком або частково зануреними у воду чи плаваючими листками (гідатофіти, гідрофіти).

Гід: 1. Супровідник туристів, екскурсантів. 2. Путівник. 3. Допоміжна візуальна оптична труба на телескопі.

Гідальго: 1. Іспанський шляхтич, дворянин. 2. Мексиканська золота монета. Інша назва — ідальго.

Гідатофіти: рослини, що на відміну від гідрофітів повністю або більшою своєю частиною занурені у воду.

Гіджак: смичковий інструмент, поширений у народів Середньої Азії.

Гідр...: у складних словах відповідає поняттям "вода", "водний простір".

Гідрія: давньогрецька керамічна посудина з трьома ручками для носіння води або зберігання попелу померлих. Інша назва — кальпія.

Гідра: 1. В давньогрецькій міфології потвора з тілом змії і дев'ятьма головами дракона. 2. перен. страховисько. 3. Сузір'я Південної півкулі.

Гідравліка: наука про закони рівноваги й руху рідини, а також застосування їх для розв'язання практичних задач.

Гідравлічний: той, що діє за допомогою тиснення або руху рідини.

Гідразин: хімічна сполука; безбарвна, гігроскопічна рідина, що димить на повітрі. Отруйна. Застосовують у виробництві пластмас, як компонент реактивного палива тощо.

Гідрант: кран; встановлюють на лініях водопроводу для поливання вулиць, гасіння пожеж тощо.

Гідранти: окремі особини, що утворюють колонії гідроїдів.

Гідраргіліт: мінерал класу окисів та гідроокисів, білого, зеленуватого, бурого кольорів. Використовують для одержання алюмінію.

Гідрастис: рід трав'янистих багаторічних рослин родини жовтецевих. Корені містять алкалоїди. Застосовують як лікарський препарат.

Гідратація: приєднання води до різних речовин, що перебувають у розчиненому або у вільному стані. Г.- різновид сольватації.

Гідрати: хімічні сполуки, що містять молекули води. Стійкі Г. виділяються з розчинів у формі кристалогідратів.

Гідремія: підвищений вміст води в крові, розрідження крові. Спостерігається при деяких захворюваннях нирок, асциті, при деяких формах анемій.

Гідри: ряд безхребетних тварин класу гідроїдних. Живуть у прісних водоймах. Для Г. характерна надзвичайна здатність до відновлення втрачених частин тіла.

Гідриди: сполуки водню з іншими елементами. Застосовують для одержання деяких чистих речовин (кремнію, германію), в органічному синтезі.

Гідро...: у складних словах відповідає поняттям "вода", "водний простір".

Гідроізоляція: захист будівельних конструкцій і споруд від проникання води, а матеріалів для споруд — від шкідливого впливу хімічно агресивних рідин, стічних вод тощо.

Гідроавіація: вид авіації, пов'язаний з літальними апаратами, пристосованими до злітання з води й посадки на воду.

Гідроавтомат: автоматично діючий пристрій, де водяний напір використовується для стиснення або розрідження повітря, а таке повітря — для піднімання води.

Гідроагрегат: агрегат, що складається з гідротурбіни й гідрогенератора.

Гідроаеродром: аеродром для гідролітаків на водній ділянці й береговій смузі.

Гідроаеромеханіка: розділ механіки, пов'язаний з вивченням рівноваги й руху рідких і газоподібних середовищ, а також їхньої взаємодії між собою і з твердими тілами.

Гідроакумуляція: нагромадження гідроенергії створенням запасів води у водосховищах верхнього б'єфу.

Гідроакустика: вчення про виникнення, поширення й приймання звуків у водоймах. Г. широко застосовують у гідролокації.

Гідроапаратура: гідравлічна апаратура.

Гідробіологія: наука, що вивчає живі організми прісноводних та морських водойм і водогонів (річок, каналів) у взаємодії їх між собою та навколишнім середовищем.

Гідробіоніка: розділ біоніки, який вивчає особливості тварин, що живуть у воді, щоб створювати технічні пристрої для роботи у водному середовищі.

Гідробіонти: організми, що живуть у воді.

Гідробіос: сукупність організмів, що населяють водойми всієї земної кулі. Вивченням Г. займається гідробіологія.

Гідробуфер: гідравлічний пристрій, що приймає щогли, підпори та інші конструкції, відкидувані від стартуючої ракети-носія.

Гідроген: латинська назва хімічного елемента водню, символ Н; застосовують у назвах сполук з воднем і процесів за його участю (напр., гідрогенізація, гідриди).

Гідрогенізація: приєднання водню до простих та складних речовин при наявності каталізаторів, напр. Г. вугілля, нафти, олії тощо.

Гідрогенез: сукупність геохімічних і мінералогічних перетворень, викликаних просочуванням по тріщинах з поверхні у земну кору води, яка виносить речовини з одного геохімічного комплексу в інший, зумовлюючи утворення нових мінералів.

Гідрогенератор: генератор змінного струму, що його приводить у рух гідротурбіна.

Гідрогеологія: наука про підземні води, процеси формування їх, фізичні властивості та хімічний склад, умови залягання й закономірності поширення.

Гідрограф: графік зміни в часі витрат води в річці за рік або його частину, напр. за сезон.

Гідрографія: розділ гідрології, який вивчає й описує водні об'єкти (річки, озера тощо), їхнє положення, походження, розміри, режим, зв'язки з іншими елементами географічного середовища.

Гідродинаміка: розділ гідромеханіки, де вивчається рух рідин без урахування їхньої стисливості, а також взаємодія рідин з твердими тілами при їхньому відносному русі.

Гідродинамічний: пов'язаний з гідродинамікою; Г. опір — опір рідини рухові в ній тіла або опір стінок труб чи каналів рухові рідини; Г. тиск — тиск рухомої рідини.

Гідродомкрат: гідравлічний механізм для піднімання важких предметів, напр. вертикалізації ракет-носіїв, переставляння їхніх башт обслуговування.

Гідроекструзія: обробка (продавлювавння крізь формуючі пристрої) матеріалів тиском, створюваним за допомогою спеціальних компресорів рідиною.

Гідроелеватор: насос струминного типу для піднімання й переміщення трубопроводом рідин і гідросумішей.

Гідроелектричний: пов'язаний з електрикою, яку одержують за допомогою води, напр. Г-а станція.

Гідроенергетика: галузь енергетики, пов'язана з використанням енергії води для вироблення електроенергії на гідроелектричних станціях.

Гідрозамок: гідравлічний замок; керований зворотний клапан, призначений для пропускання рідини в одному напрямку і блокування цього потоку в протилежному за відстності сигналу керування.

Гідрозолі: золі, в яких частинки речовини розподілені у воді.

Гідроїдні: клас безхребетних тварин типу кишечнопорожнинних. Більшість Г. — повсюдно поширені морські колоніальні організми (поліпи, медузи тощо).

Гідрокінетика: розділ гідродинаміки, що вивчає рух рідини з урахуванням сил, які діють на рідину.

Гідроканал: канал для випробувань моделей кораблів, човнів, гідролітаків тощо.

Гідрокарбонати: кислі солі вугільної кислоти; регулюють постійність реакції крові в організмі. Застосовують, напр., Г. натрію (питна сода) у медицині та хлібопеченні.

Гідрокодон: лікарський препарат, протикашльовий засіб, застосовують при захворюваннях легень та верхніх дихальних шляхів.

Гідрокомбінезон: костюм, який захищає водолаза від переохолодження і травм.

Гідрокомпресор: гідравлічний компресор, який стискує гази тощо за допомогою рідини.

Гідрокортизон: один з гормонів кори надниркових залоз, гормональний лікарський препарат; протизапальний засіб.

Гідрокс: спосіб т. зв. безполуменевого вибуху.

Гідроксил: одновалентна група ОН, входить до складу багатьох хімічних сполук, напр. води, лугів, спиртів. Інша назва — гідроксильна група.

Гідроліз: обмінний розклад між речовиною й водою, один із видів сольволізілу. Г. застосовують у хімічній промисловості, напр. внаслідок Г. деревини одержують глюкозу, спирти тощо.

Гідролізер: апарат для гідролізу, застосовуваний у крохмале-патоковому виробництві.

Гідролімфа: рідина, що циркулює в кишковосудинній системі деяких кишечнопорожнинних тварин; постачає клітинам поживні речовини та виводить продукти обміну.

Гідролази: клас ферментів, що сповільнюють або прискорюють процеси гідролітичного розщеплення складних органічних речовин в організмах.

Гідрологічний: пов'язаний з гідрологією, Г-а станція — установа, яка веде спостереження за рівнем, швидкістю течії та іншими процесами, що відбуваються на водних об'єктах; Г. рік — проміжок часу між двома природними гідрологічними циклами, його початком вважають час найменших запасів грунтових вод, найменших витрат та запасів води в річках, озерах.

Гідрологія: наука, що вивчає природні води (океани, моря, річки, озера, водосховища, болота, скупчення вологи у вигляді снігу, льодовиків, грунтових і підземних вод), явища й процеси, що відбуваються в них. Розрізняють гідрологію суходолу й океанологію.

Гідролокація: визначення за допомогою звукових хвиль місцеположення у воді рухомих і нерухомих об'єктів.

Гідромасаж: масаж під водою (напр., водяним душем з підвищеним атмосферним тиском) з лікувальною та профілактичною метою.

Гідромедуза: 1. Рід плазунів родини зміїношийних черепах. Поширені в прісноводних водоймах Південної Америки. 2. Медузоїдні особини деяких кишечнопорожнинних тварин класу гідроїдних.

Гідромеліорація: поліпшення водного балансу земель шляхом осушення чи обводнення їх.

Гідрометалуріія: видобування металів з руд, концентратів і відходів виробництва за допомогою водних розчинів певних речовин.

Гідрометеори: опади (туман, роса, іній та ін.), що виділяються з атмосфери на земну поверхню.

Гідрометеорологічний: той, що стосується гідрологічних та метеорологічних явищ (Г-а станція, Г-а служба та ін.).

Гідрометрія: розділ гідрології, що розробляє методи вивчення режиму водних об'єктів: рівня, глибини, рельєфу дна, течій, термічного та льодового режимів тощо.

Гідромеханізація: механізація земляних і гірничих робіт за допомогою енергії водного потоку.

Гідромеханіка: наука про рух і рівновагу рідин і газів та взаємодію з твердими тілами при відносному русі або спокої їх.

Гідромодуль: 1. Показник витрати води на одиницю площі за певний проміжок часу. 2. Щит із спеціальним вирізом для вимірювання середньої витрати води річки.

Гідромонітор: апарат для створення й спрямування компактної і потужної струмини води. Застосовують для розмивання гірських порід, грунтів тощо.

Гідромуфта: гідравлічний механізм, що передає обертовий рух. Застосовують у трансмісіях автомашин, у тепловозах тощо.

Гідронавт: спеціально підготовлена людина, яка може довгий час перебувати в підводній споруді (апараті), не виходячи на поверхню води чи землі.

Гідронефроз: захворювання нирок людини або тварин, яке характеризується прогресуючим розширенням ниркових чашечок та миски, що веде до атрофії ниркової паренхіми; зумовлюється порушенням стоку сечі.

Гідропатія: те саме, що й гідротерапія.

Гідропедологія: наука про форми й закономірності руху води в грунті.

Гідроперит: лікарський препарат. Застосовують як дезинфікуючий засіб при запальних захворюваннях слизових оболонок, в гінекології.

Гідроплан: літак, пристосований підійматися з водної поверхні і опускатися на неї.

Гідропланування: те саме, шо й глісування.

Гідропоніка: вирощування рослин без грунту безпосередньо на водному розчині поживних солей або на штучних замінниках грунту, що їх періодично зволожують водним розчином мінеральних добрив.

Гідропульт: апарат для розпилювання рідини під тиском (коли фарбують стіни або дезинфікують їх).

Гідросепаратор: апарат для збагачення корисних копалин за допомогою струменя води.

Гідросистема: система гідравлічних механізмів якоїсь машини.

Гідростат: апарат, який спускають на тросі з судна-бази для підводних досліджень і робіт на відміну від батискафа, що переміщується самостійно.

Гідростатика: розділ гідромеханіки, що вивчає закони рівноваги рідин, а також рівноваги тіл, занурених у рідини.

Гідросульфіти: кислі солі сірчистої кислоти. Г. натрію застосовують у фотографії, для вибілювання тканин, Г. кальцію — в целюлозній промисловості.

Гідросульфати: кислі солі сірчаної кислоти. Застосовують (напр., Г. натрію) для вибілювання тканин, дублення шкіри тощо.

Гідросфера: сукупність усіх вод земної кулі (океани, моря, ріки, озера, підземні води, льодовики), що у вигляді перервної оболонки обгортають земну кулю.

Гідротаксис: пересування вільнорухомих одноклітинних і колоніальних рослин та деяких тварин до більшої (позитивний Г.) або меншої (негативний Г.) вологості. Г., як і інші таксиси, визначається потребами організму.

Гідротерапія: зовнішнє застосування води з лікувальною та профілактичною метою. Інша назва — водолікування.

Гідротермічна обробка: обробка деревини за допомогою нагрітого газу або рідини, щоб змінити її фізичні властивості.

Гідротермальні родовища: родовища корисних копалин, що утворюються в результаті відкладання мінералів з гідротерм.

Гідротерми: гарячі водні розчини в надрах Землі, що утворюються в процесі застигання магми, видалення води з мінералів під час перекристалізації їх тощо.

Гідротехніка: наука про використання водних ресурсів, про гідроспоруди, гідромеханізми тощо.

Гідротипія: виготовлення фотографічних кольорових зображень з застосуванням водорозчинних барвників.

Гідроторакс: скупчення транссудату в плевральній порожнині, виникає при різних серцевих та ниркових захворюваннях.

Гідроторф: торф, добутий розмиванням покладів йото струменем води під високим тиском.

Гідротрансформатор: механізм (лопатковий насос, напрямний апарат і гідротурбіна), що за допомогою рідини (води, масла) передає або перетворює обертальний рух.

Гідротропізм: вигинання ростучих органів рослин, особливо коренів, у напрямі від менш вологого середовища до більш вологого.

Гідрофізика: розділ геофізики, що вивчає фізичні процеси, які відбуваються у водній оболонці Землі (гідросфері); поділяється на фізику моря й фізику водойм суші.

Гідрофілія: запилення рослин за допомогою води. Спостерігається у деяких рослин із зануреними у воду квітками (кушир, різуха, камка). Іноді Г. називають пристосованість рослин до життя у водному середовищі.

Гідрофільність: 1. Властивість дуже подрібнених (високодисперсних) частинок речовини приєднувати до себе молекули води. 2. Здатність деяких речовин змочуватися водою. Г. — окремий випадок ліофільності.

Гідрофіти: водяні рослини, прикріплені до грунту й занурені у воду лише нижньою частиною. 3 культурних рослин до Г. належить рис. Багато Г. — торфоутворювачі.

Гідрофобія: водобоязнь, сказ; вірусне захворювання центральної нервової системи, що передається людині укусом скаженої тварини (здебільшого собаки, вовка, кішки).

Гідрофобність: властивість деяких речовин не змочуватися водою. Г. — окремий випадок ліофобності.

Гідрофон: приймач звуків, що поширюються у воді. Застосовують для виявлення підводних і надводних суден, для зв'язку між суднами тощо.

Гідроформіні: один із способів переробки нафтопродуктів.

Гідрохімія: вчення про хімічний склад природних вод, методи його вивчення, закономірності формування різних типів вод, еволюцію і класифікацію їх.

Гідрохінон: органічна речовина, багатоатомний фенол; безбарвні кристали. Г. — сильний відновник. Застосовують у фотографії (проявник), синтезі органічних барвників тощо.

Гідрохорія: поширення плодів, насіння та інших зачатків рослин водними течіями. Характерна здебільшого для болотяних і водяних рослин, водоростей і деяких грибів.

Гідроцефалія: надмірне збільшення кількості спинномозкової рідина в порожнині черепа та шлуночках головного мозку в людини та тварин. Розрізняють Г. природжену, яка виникає внаслідок аномалії розвитку, внутрішньоутробної інфекції, і Г. набуту — внаслідок захворювання головного мозку.

Гідроциклон: апарат для розділяння у водному середовищі зерен мінералів, що відрізняються масою.

Гідроциліндр: двигун, де статичний напір рідини надає веденій ланці (поршню, штоку)обмеженого зворотнопоступального або зворотноповоротного руху.

Гідрошахта: підприємство гірничої промисловості, де вугілля або інші корисні копалини добувають підземним способом із застосуванням засобів гідромеханізації.

Гідрування: те саме, що й гідрогенізація.

Гієна: рід хижих ссавців. Поширені в Африці і Південно-Західній Азії. За зовнішнім виглядом дещо нагадують собак.

Гієрограма: таємне письмо древніх жерців.

Гієрографія: мистецтво зображувати святі предмети.

Гієродули: невільники і невільниці, а також служителі при храмах у Давній Греції, котрі обробляли землю і платили оренду. Серед Г. були і вільні люди, що добровільно присвятили себе служінню богам. Такими були здебільшого жінки при храмах (зокрема при храмах Афродіти), що займались проституцією, доходи від якої йшли на користь святилища.

Гієрократія: форма урядування з духівництвом на чолі.

Гієромантія : ворожіння на жертовних тваринах.

Гієтометр: дощомір.

Гік: людина, понад міру чимось захоплена. Як правило, це стосується захопленням комп'ютерними технологіями.

Гік: обертовий брус рангоуту, який розтягує нижній край вітрила; одним кінцем кріпиться до нижньої частини щогли.

Гіка: легкий довгий човен.

Гікорі: те саме, що й карія.

Гілея: 1. Назва плавневих лісів у пониззі Дніпра та Інгульця в творах давньогрецьких письменників. 2. Загальна назва залісеної місцевості. 3. Назва вологих тропічних лісів Південної Америки. Ліси типу Г. трапляються також у Центральній Африці і Південно-Західній Азії.

Гілозоїзм: філос. погляд, за яким здатність відчувати нібито притаманна всій матерії.

Гільберт: одиниця магніторушійної сили й різниці магнітних потенціалів у СГС системі одиниць. Від прізвища англійського фізика У. Гільберта.

Гільдія: 1. Громадський обід у германців. 2. У період раннього феодалізму в Західній Євроці економічне, політичне чи релігійне об'єднання населення, створюване для захисту інтересів або цехових привілеїв членів Г. 3. Назва розряду купецького стану в царській Росії. 4. Плата за право торгувати.

Гільдеїзм: гільдійський соціалізм; різновидність реформізму в англійському робітничому русі початку 20 ст. Представники Г. с. відмовлялися від класової боротьби, виступали за націоналізацію державою промисловості, транспорту й передачу їх в управління індустріальним об'єднанням трудящих (гільдіям).

Гільза: 1. Паперова трубка з горючим чи вибухівкою. 2. Металевий патрон з вибухівкою. 3. Паперова труба з тютюном.

Гільйотина: знаряддя для виконання смертних вироків (стинання голови засуджених), запроваджене у Франції в період революції кінця 18 ст., за пропозицією лікаря Ж. Гільйотена.

Гільйотинка: машина для обрізування сигар.

Гільйоширування: гравірування на поверхні металу або каменю сітки кривих (хвилястих) переплетених ліній. Застосовують при виготовленні форм для друкування сіток на грошових знаках, цінних паперах і документах.

Гіматій: верхній одяг стародавніх греків — чотирикутний шматок вовняної тканини до 4 метрів у довжину, який одягався, як правило, зверху хітона і драпірувався навколо фігури, прикриваючи тіло в залежності від погоди чи ситуації. Г. використовувався і в часи Візантійської імперії.

Гіменій: шар спороносних клітин на поверхні чи всередині плодових тіл у багатьох грибів.

Гіменей: 1. У давньогрецькій міфології бог шлюбу, син Аполлона. 2. В давньогрецькій ліриці — весільна пісня. 3. перен. узи Гіменея — подружній союз.

Гіменоміцети: група базидіальних грибів. Більшість Г. — сапрофіти, деякі — паразити. До Г. належать майже всі їстівні та отруйні гриби.

Гіменоптери: перетинчастокрилі комахи (оси, бджоли, мурашки тощо).

Гімн: 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. України). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.

Гімназія: 1.У давніх греків — спортивний майданчик. 2. Середній навчальний заклад.

Гімнасій: у Стародавній Греції державний навчально-виховний заклад для юнаків, у Стародавньому Римі — загальноосвітня школа.

Гімнастика: система підібраних фізичних вправ, методичних прийомів для зміцнення здоров'я, гармонійного фізичного розвитку і удосконалення рухових здатностей людини, сили, спритності, швидкості рухів, витривалості тощо; вид спорту.

Гімнети: легкоозброєні вояки у Давній Греції.

Гінандри: жінки, які відзначаються чоловічими вторинними статевими ознаками (заріст на обличчі, вузький таз тощо).

Гінгівіт: запалення слизової оболонки ясен, спричинюване карієсом зубів, деякими гострими інфекційними хворобами, авітамінозами, отруєнням солями важких металів тощо.

Гінекей: 1. У Стародавній Греції частина будинку, відведена для жінок. 2. В пізній Римській імперії і Візантії державні або приватні майстерні (переважно ткацькі), де працювали раби.

Гінекологія: наука про анатомофізіологічні, фізичні та психічні особливості організму жінки та їх розлад. У вузькому розумінні — вчення про фізіологію та патологію статевих органів жінки, профілактику жіночих хвороб та лікування їх. Г. ветеринарна — клінічна дисципліна, яка вивчає хвороби статевих органів самок тварин, їх лікування і профілактику.

Гінецей: сукупність маточок, що утворюються з плодолистків квітки. За участю Г. відбуваються всі процеси, пов'язані з розмноженням.

Гінея: англійська золота монета, вперше викарбувана в 1663 році із золота, привезеного з Гвінеї (звідки й назва). З 1663 року стала основною золотою монетою королівства і була прирівняна до 21 шилінга. Перша англійська золота монета, викарбувана машинним способом. У 1817 Г. в якості основної золотої монети була замінена золотим совереном.

Гінкго: рід голонасінних деревних рослип родини гінкгових. Єдиний сучасний представник Г. — релікт. Поширений у Східній Азії. В Європі вирощується як декоративне дерево.

Гіногенез: розвиток зародка лише з ядра й плазми яйцеклітини. Одна з форм партеногенезу. В природних умовах відомий у деяких круглих червів і риб.

Гінотеізм: у релігіях деяких народів — шанування одного з багатьох богів, головного, що може замінити інших.

Гінтерланд: 1. Район, що примикає до промислового чи торговельного центру. 2.заст. В колоніальній політиці — прилегла до завойованої колоніальної території область, на яку дана імперіалістична держава пред'являє свої переважні права.

Гіньйоль: головний персонаж французького лялькового театру ("театру гіньйоль"), подібний до російського Петрушки.

Гіосціамін: алкалоїд, що є в деяких рослинах родини пасльонових (у блекоті, беладонні, дурмані).

Гіпарх: начальник кінного загону у Давній Греції.

Гіпер...: префікс, що означає підвищення, надмірність. Протилежне — гіпо...

Гіперінфляція: надшвидке зростання товарних цін і грошової маси в обігу, що призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіжного обороту, порушення нормальних господарських зв'язків, зниження рівня життя і має руйнівну дію наобсяг національного доходу і зайнятість. Як правило, річний рівень інфляції, що іменується Г., перевищує 1000%.

Гіперіон: 1. У давньогрецькій міфології ім'я одного з титанів. 2. Супутник Сатурна.

Гіпербатон: стилістична фігура, в якій порушено усталену синтаксичну послідовність слів, що безпосередньо поєднуються за змістом.

Гіперболізація: надмірне перебільшення.

Гіперболічний: надмірно перебільшений; пов'язаний з гіперболою, Г-а геометрія — інша назва геометрії М. І. Лобачевського; Г. логарифм (натуральний логарифм) логарифм, основою якого є трансцендентне число е=2,71828....

Гіпербола: 1. Плоска крива, що є геометричним місцем точок площини, для кожної з яких різниця віддалей від двох даних точок цієї площини (фокусів Г.) є величиною сталою. 2. Стилістична фігура, в якій перебільшено певну ознаку, щоб посилити виразність мови (напр., безкраїй степ). Протилежне — літота.

Гіперболоїд: поверхня, утворена від обертання гіперболи навколо прямої, що сполучає фокуси гіперболи (двопорожнинний Г.), або прямої, яка ділить відрізок між фокусами навпіл і перпендикулярна до цього відрізка (однопорожнинний гіперболоїд).

Гіпербореї: 1. За давньогрецькою міфологією, казковий народ північних країв. 2. перен. сіверяни.

Гіперборейці: гіпербореї; 1. За давньогрецькою міфологією, казковий народ північних країв. 2. перен. сіверяни.

Гіпервітаміноз: інтоксикація організму людини або тварин, спричинювана надмірним вживанням вітамінів, зокрема А і Д.

Гіперглікемія: підвищена кількість цукру в крові людини або тварин внаслідок деяких захворювань організму.

Гіпердинамія: найвище напруження організму.

Гіперемія: надмірне наповнення кров'ю судин тканини чи органа, що спричинюється припливом артеріальної крові (активна Г. ) або стоком венозної крові (застійна Г. ).

Гіперестезія: надмірно підвищена чутливість організму до сприймання звичайних зовнішніх подразників.

Гіперкінез: рухові розлади (надмірні, зайві, недоцільні, мимовільні рухи), що виникають при певних ураженнях центральної нервової системи (пухлинах, рубцях, запальних процесах у мозку, істерії тощо).

Гіперметропія: розлад зору. Інша назва — далекозорість.

Гіперморфоз: тип філогенетичного розвитку, що веде до порушення взаємовідносин організму із середовищем внаслідок гіпертрофії окремих органів (напр., рогів у велетенського оленя).

Гіпернефрома: пухлина, що розвивається з клітин кори надниркової залози (справжня Г. — переважно доброякісна пухлина) і з епітелію нирок (злоякісна пухлина). Ішла назва — гіпернефроїдний рак.

Гіперони: нестійкі елементарні частинки, маса яких більша за масу нуклона.

Гіперосмія: підвищена чутливість до запахів, спостерігається при вагітності, деяких психічних та істеричних станах.

Гіперпітуїтаризм: підвищення всіх або окремих внутрішньосекреторних функцій гіпофіза, характеризується розладом росту та розвитку організму (гігантизм, акромегалія тощо).

Гіперпаратиреоз: захворювання людини або тварин, яке зумовлюється підвищеною функцією прищитовидних залоз.

Гіперплазія: надмірне розростання тканини тваринного або рослинного організму внаслідок патологічного розмноження клітин.

Гіперсекреція: надмірне виділення секретів будь-якою залозою (підшлунковою, слинною тощо), зумовлюється підвищеною функціональною активністю залози.

Гіперсенсибілізація: підвищення чутливості до світла галоїдосрібного фотографічного матеріалу промиванням його у воді або спеціальних розчинах.

Гіперсонік: надзвуковий літак, швидкість якого становить кілька тисяч кілометрів на годину.

Гіперстен: породоутворюючий мінерал класу силікатів, колір від темно-зеленого до бурувато-чорного.

Гіпертекст: 1. Спосіб організації тексту, при якій окремі інформаційні елементи пов'язані між собою асоціативними відношеннями, що дозволяє швидкий пошук необхідної інформації і перегляд взаємопов'язаних даних. Найвідоміший приклад Г. — веб-сторінки, розміщені в інтернеті. 2. У літературознавстві Г. — форма організації текстового матеріалу, при якій його одиниці представлені не в лінійній послідовності, а як система явно вказаних можливих переходів, зв'язків між ними. Слідуючи цим зв'язкам, можна читати матеріал в будь-якому порядку, утворюючи різні лінійні тексти.

Гіпертелія: те саме, що й гіперморфоз.

Гіпертермія: перегрівання; штучне підвищення температури тіла людини або тварини, зумовлене зовнішніми фізичними факторами.

Гіпертипія: переведення зображення на металеву пластинку — плоскодрукувальну форму; іпертипія.

Гіпертиреоз: посилення функції щитовидної залози, спостерігається при деяких захворюваннях та фізіологічних станах (напр., вагітність, клімакс).

Гіпертонічний: той, що має підвищений тиск; Г-а хвороба — захворювання людини, проявом якого є стійке підвищення кров'яного тиску в артеріальній системі; Г. розчин — розчин, осмотичний тиск якого вищий від осмотичного тиску вмісту рослинних і тваринних клітин.

Гіпертонія: підвищення тонусу (напруження) тканин і органів. Частіше терміном "гіпертонія" позначають більш-менш тривале підвищення кров'яного тиску у людини або тварин. Г. є основною ознакою гіпертонічної хвороби, нефриту тощо.

Гіпертрофія: збільшення об'єму органа тіла або його частини, зумовлене збільшенням об'єму клітин чи тканин органа або збільшенням кількості їх.

Гіперфрагмонти: частинки атомного ядра, що виникають під час ядерної реакції при високих енергіях і містять поряд з нуклонами ще й гіперон певного типу. Інша назва — гіпер-ядра.

Гіперфункція: посилення діяльності (функції) якого-небудь органа, тканини, системи (пор. гіпофункція).

Гіперхромія: звільнення інтенсивності вбирання світла барвником від діяння різних, факторів. Інша назва — гіперхромний ефект.

Гіпестезія: зниження шкірної чутливості.

Гіпн: гіпнум; рід рослин порядку зелених мохів. Поширені переважно в помірній зоні Північної півкулі. Торфоутворюючі рослини (гіпнові торфи).

Гіпноз: близький до сну стан людини й вищих хребетних тварин, що виникає під впливом дуже сильних раптових або дуже слабких одноманітних зовнішніх подразників. У людини Г. виникає також під впливом словесного навіювання.

Гіпнологія: теорія сну, частина психології про сни.

Гіпнопедія: навчання під час сну.

Гіпнос: у давньогрецькій міфології бог сну, що нібито мав силу навіть над богами.

Гіпнотерапія: метод лікування хворих гіпнозом.

Гіпнотизм: вчення про явища гіпнозу.

Гіпнум: рід рослин порядку зелених мохів. Поширені переважно в помірній зоні Північної півкулі. Торфоутворюючі рослини (гіпнові торфи).

Гіпо...: префікс, що означає зниження, нестачу. Протилежне — гіпер...

Гіпобіоз: стан зниженої життєдіяльності організмів.

Гіповітамінози: захворювання людини й тварин, зумовлені недостатнім забезпеченням організму вітамінами.

Гіпогалактія: знижене виділення молока молочними залозами. Інша назва — гіполактія.

Гіпоглікемія: зниження вмісту цукру в крові.

Гіпоґриф: міфічний крилатий кінь з головою ґрифа; Пегас.

Гіподерма: 1. Тонкий шар епітелію, що лежить безпосередньо під хітиновим покривом у членистоногих тварин. 2. Один або кілька шарів клітин, розташованих під покривними тканинами органів багатьох вищих рослин.

Гіподерматоз: захворювання великої рогатої худоби, що спричинюється личинками підшкірних оводів і характеризується запальними процесами в уражених тканинах та органах.

Гіподинамія: зниження м'язової діяльності людини. Може виникати при сидячій роботі. Інша назва — гіпокінезія.

Гіпокотиле: гіпокотиль; ділянка стебла між кореневою шийкою і місцем прикріплення сім'ядолей. Інша назва — підсім'ядольне коліно.

Гіпокотиль: ділянка стебла між кореневою шийкою і місцем прикріплення сім'ядолей. Інша назва — підсім'ядольне коліно.

Гіпократ: старогрецький лікар, батько медицини.

Гіпокрена: старогрецьке міфічне джерело, вода з якого дає поетичне натхнення, знаходиться на горі Геліконі, де Пегас ударив копитом.

Гіпокрит: лицемір, ханжа.

Гіпоксія: зниження вмісту кисню в тканинах. Хворобливий стан, який виникає при Г., обумовлюється тим, що надходження кисню до тканин чи здатність тканин використовувати кисень нижча, ніж їх потреба в ньому. Інша назва — кисневе голодування.

Гіпоксемія: зниження вмісту кисню у крові внаслідок порушення кровообігу, зменшення газообміну в легенях, зменшення вмісту гемоглобіну в крові тощо.

Гіполімніон: товща води в глибоких водоймах, у межах якої температура мало змінюється протягом року і, як правило, не перевищує + 4°.

Гіпологія: наука про коней.

Гіпоморфоз: напрям історичного розвитку живих істот, що веде до спрощення їхньої організації. Пов'язаний зі зміною або з спрощенням умов існування, напр. при переході деяких червів до паразитичного способу життя.

Гіпопаратиреоз: розлад кальцієвого обміну в організмі, спричинюваний недостатньою діяльністю прищитовидних залоз.

Гіпоплазія: недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму в цілому, що виникає під час порушення внутріутробного розвитку плода. Інша назва — гіпогенезія.

Гіпопотам: рід нежуйних парнокопитних тварин. Поширені в Африці. Інша назва — бегемот.

Гіпосекреція: зниження виділення секрету якою-небудь залозою.

Гіпосмія: зниження нюху. Виникає при порушенні носового дихання, запаленні слизових оболонок порожнини носа тощо.

Гіпостаз: застій крові у нижчерозташованих частинах тіла та органах. Зумовлений серцевою недостатністю і розвивається внаслідок венозного застою.

Гіпостазувати: приписувати загальним поняттям самостійне буття.

Гіпостиль: просторе крите приміщення, стелю якого підпирають колони (переважно в архітектурі Стародавнього Сходу). Інша назва — гіпостильний зал.

Гіпосульфіт: технічна назва тіосульфату натрію.

Гіпотіазид: лікарський препарат. Застосовують при цирозах печінки, нефрозах, нефритах, гіпертонічній хворобі.

Гіпотаксис: підрядний зв'язок між реченнями.

Гіпоталамус: анат. скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними й низхідними волокнами нижче зорового горба головного мозку.

Гіпотеза: 1. Наукове припущення, яке висувається для пояснення певних явищ дійсності. 2. перен. Будь-яке припущення, здогад. 3. Складова частина правової норми, що визначає умови, при наявності яких суб'єкти права здійснюють свої права й обов'язки, вказані в диспозиції норми.

Гіпотека: документ, що закріплює право на нерухоме майно.

Гіпотензивний: той, що знижує артеріальний тиск, напр. Г-і засоби в фармакології.

Гіпотенуза: найбільша сторона прямокутного трикутника.

Гіпотермія: зниження температури тіла у тварин з сталою температурою тіла або у людини штучним охолодженням у поєднанні з глибоким гальмуванням центральної нервової системи снотворними речовинами та заспокійливими засобами.

Гіпотетичний: заснований на гіпотезі; гаданий.

Гіпотонічний: той, що має знижений тиск; Г-а хвороба — захворювання людини, проявом якої є стійке зниження кров'яного тиску в артеріальних судинах; Г. розчин — розчин, осмотичний тиск якого нижчий, ніж у клітинах тваринних та рослинних організмів.

Гіпотонія: пониження напруження тканини, органа чи системи. Найчастіше термін "гіпотонія" застосовують для позначення зниженого кров'яного тиску.

Гіпотрофія: зменшення об'єму органа, зумовлене хронічним розладом харчування. Виражається в схудненні, втраті або недостатньому збільшенні ваги, спостерігається у дітей раннього віку внаслідок недостатнього харчування або якогось захворювання.

Гіпотрохоїда: замкнута крива, яку описує зовнішня або внутрішня точка круга, що котиться без ковзання по внутрішній стороні кола більшого радіуса.

Гіпофіз: нижній мозковий придаток — залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і людини. Ураження Г. призводять до різних захворювань (акромегалія, гігантизм тощо).

Гіпофора: риторична мовна конструкція у вигляді питання оратора до самого себе задля наступної відповідь на нього.

Гіпофункція: недостатня діяльність (функція) будь-якого органа, тканини, системи, що призводить до порушення життєдіяльності організму.

Гіпохлорити: солі хлорнуватистої кислоти. Застосовують їх як вибілювачі, дегазатори стійких отруйних речовин, для дезинфекції питних і стічних вод.

Гіпохромія: зменшення інтенсивності поглинання світла барвником від діяння різних факторів. Інша назва — гіпохромний ефект.

Гіпоцентр: область у надрах Землі, де виникає землетрус; під час розрахунків приймають за точку.

Гіпоциклоїда: плоска крива, що описується довільною точкою кола, яке котиться без ковзання всередині іншого (нерухомого} кола.

Гіпс: 1. Мінерал класу сульфатів, білий зі скляним блиском, в разі наявності супутніх домішок — забарвлений. Використовують як добриво, у будівництві — для штукатурних робіт, як додаток до цементів, у керамічному виробництві — для виготовлення скульптурних форм. 2. Осадова гірська порода переважно з мінералу сульфату кальцію.

Гіпсобетон: бетон на основі гіпсових в'яжучих матеріалів.

Гіпсометр: те саме, що й гіпсотермометр.

Гіпсометрія: метод відображення на географічних картах рельєфу земної поверхні за допомогою горизонталей.

Гіпсотермометр: прилад для вимірювання атмосферного тиску за температурою кипіння рідини.

Гіпсохромний ефєкт: зміщення забарвлення органічних сполук, тобто перехід від зеленого через синій і червоний до жовтого кольору. Інша назва — гіпсохромне зміщення.

Гіпюр: сорт тонкого мережива з опуклим візерунком.

Гіратор: надвисокочастотний пристрій, в якому зміна фаз електромагнітних хвиль, що поширюються в протилежних напрямах, відрізняється на 180°.

Гірлянда: 1. Сплетений із квіток і листя вінок. 2. Малюнок, оздоба на подобі вінка замкнутого або розпущеного. 3. Смуга, стрічка, орнамент зі сплетених предметів (напр., квітів).

Гіро...: у складних словах відповідає поняттю "обертовий рух".

Гіроазимут: пристрій (гіроскоп з системами корекції) для визначення кутів рискання (зміни курсу) і кутів повороту об'єкта навколо вертикальної осі.

Гіробінормаль: те саме, що й гіроорбіта.

Гіровертикаль: пристрій (гіроскоп з системою корекції) для визначення напряму істинної вертикалі або площини горизонту, а також кутів нахилу об'єкта щодо цієї площини.

Гірогоризонт: те саме, що й гіровертикаль.

Гіродемпфер: гіроскопічний пристрій для зменшення кутових відхилень оптичної осі кінознімального апарата при зніманні вручну з рухомих об'єктів (автомашини, катера).

Гірокомпас: електромеханічний компас, що грунтується на властивості гіроскопа встановлюватися в площині географічного меридіана. Застосовують на морських суднах, літаках для визначення курсу.

Гіроорієнтатор: гіроскопічний пристрій для визначення місця розташування об'єкта і параметрів його руху. Застосовують в авіації, космонавтиці, мореплаванні.

Гіроорбітант: гіроскопічний пристрій для визначення кута відхилення від площини орбіти штучного супутника Землі.

Гіроскоп: швидкообертове тіло, вісь обертання якого може змінювати свій напрям у просторі; дзига. Властивість зрівноважених Г. стійко зберігати напрям осі (протистояти збурювальним діянням) використовують при побудові систем автоматичного керування рухом суден, літаків, ракет.

Гіроскопічний: той, що стосується гіроскопа; Г-а вертикаль — система на борту штучного супутника, що складається з одного або кількох гіроскопів і дає можливість реєструвати кутові відхилення однієї з осей супутника від напряму на центр планети; Г-а орбіта — прилад, що фіксує положення площини орбіти штучного супутника; Г. інтегратор — пристрій, в якому є інтегруючий гіроскоп — прилад, яким визначають інтеграл від величини сили, що діє на нього.

Гіростабілізатор: гіроскопічний пристрій для стабілізації окремих об'єктів або приладів, а також для визначення їхніх кутових відхилень.

Гіростат: те саме, що й гіроскоп. Гіротахометр

Гіротеодоліт: гіроскопічний візирний пристрій для орієнтування напряму прокладання шахт, тунелей тощо.

Гірсутизм: чоловічий тип волосяного покриву у жінок. Зумовлюється порушенням функції надниркових та статевих залоз.

Гірудин: речовина, що її виділяють шийні залози медичної п'явки; перешкоджає зсіданню крові.

Гісоп: рослина, купальське зілля, синій звіробій.

Гістамін: тканинний гормон, що має сильну біологічну дію; належить до біогенних амінів.

Гістерезис: неоднозначна залежність змін фізичних характеристик тіла від зміни дії зовнішніх сил на тіло. Розрізняють Г. магнітний, діелектричний, пружний, магнітострикційний, термомагнітний та інші.

Гістерологія: те саме, що й гістерон-протерон.

Гістерон-протерон: стилістичний засіб, коли порушено логічну послідовність явищ, що описуються.

Гістероскоп: один з медичних приладів, який використовують для огляду внутрішніх порожнин матки.

Гістидин: амінокислота, входить до складу більшості білків. Нестача Г. призводить до порушення обміну речовин, припинення синтезу гемоглобіну. В медицині застосовують як лікарський препарат.

Гісто...: у складних словах відповідає поняттю "тканина тіла".

Гістогенез: сукупність процесів, що забезпечують виникнення, існування та відновлення тканин тваринних організмів.

Гістогенний: тканинний; той, що походить з тканини.

Гістограма: графічне зображення густоти розподілу імовірностей випадкової величини.

Гістоліз: руйнування тканин організму ферментами тканинного чи бактеріального походження.

Гістолізати: лікарські препарати, що їх застосовують у ветеринарній практиці для стимуляції органів з ослабленою функцією; продукти розщеплення тканин тваринного походження.

Гістологія: наука про тканини багатоклітинних тварин та людини.

Гістомоноз: інфекційне захворювання індиченят та курчат, яке характеризується гнійним запаленням однієї чи двох сліпих кишок та ураженням печінки. Спричинюється найпростішими організмами — гістомонадами.

Гістопатологія: розділ патологічної анатомії, що вивчає мікроскопічні процеси (явища), які відбуваються в тканинах при різних захворюваннях. Інша назва — патологічна гістологія.

Гістофізіологія: розділ гістології, який вивчає механізми функцій тканин та їхніх комплексів у тваринних організмах.

Гістохімія: розділ гістології, що вивчає хімічні властивості тканин тварин і рослин.

Гістріон: у Стародавньому Римі й за середньовіччя, переважно у Франції, — народний актор (одночасно музикант, співак, оповідач, акробат тощо).

Гіт: в кінному спорті — біг коня на певну віддаль; мертвий Г. — коли коні, що змагаються, приходять до фінішу одночасно; у велосипедному й мотоциклетному спорті — особливий вид змагання за кращий час.

Гітана: іспанська циганка.

Гітара: струнний щипковий музичний інструмент, в якій звук створюється вібрацією струн і підсилюється резонатором — декою інструменту.

Гітови: снасті рухомого такелажу, призначені для згортання вітрил підтягуванням їх до щогли або реї.

Гіфи: ниткоподібні утвори, що становлять міцелій (грибницю) і плодові тіла грибів.

Гіфоміцети: порядок незавершених грибів. Багато Г. є збудниками грибкових хвороб рослин, частина Г. , що живуть у грунті, відіграє велику роль у грунтоутворенні. З деяких Г. одержують антибіотики (напр. , пеніцилін).

Гіяди: 1. У грецькій міфології — дочки Атланта, виховательки Аполлона, обернені Зевсом на небесних зірок. 2. Небесне сузір'я.

А...: префікс, що означає заперечення, відсутність, напр. алогічний, афонія, анаероби.

Аам: несистемна міра об'єму рідини; в Голландії — 155 літрів, в Бельгії — 142 літра.

Абадон: в юдейській та християнській теології — ангел (демон) знищення, руйнації, смерті.

Абазини: кавказька народність. Проживають в Карачаєво-Черкесії, Адигеї, Туреччині. Мова абазинська абхазько-адигейської групи іберійсько-кавкаької сім'ї. Писемність на російській графічній основі. За релігійними поглядами віруючі абазинці — мусульмани-суніти.

Абазія: втрата здатності ходити, зокрема внаслідок захворювання нервової системи, з руховими порушеннями нижніх кінцівок (паралічами, гіперкінезами, м'язовими істерії, при рухових розладах нижніх кінцівок і розладі рівноваги. Часто супроводжується астазією.

Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.

Абдукція: 1. Силогізм, більший засновок якого відомий, а менший — гаданий. 2. анат. Відведення кінцівки від середньої лінії тіла. Протилежне — аддукція.

Абісопелагіаль: глибинний шар водної товщі, де відсутнє світло. Займає близько 80 % морського дна й основну товщу морської води; характеризується повною відсутністю рослиноїдних форм. Починається з глибир порядка 4 км. Інша назва — абісальна пелагіаль, афотична зона.

Аблактування: спосіб щеплення дерев, кущів зрощуванням гілок, не відокремлених від стовбура. Застосовують у плодівництві, виноградарстві, декоративному садівництві.

Аблаут: морфологічно обумовлене чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах, напр., везти — возити. Інша назва — апофонія.

Абориген: 1. Тубілець, давній автохтонний (корінний) мешканець даної країни (місцевості). 2. біол. Рослина або тварина, що виникли в процесі еволюції в даній місцевості і й досі тут існуючі. Те саме, що автохтон. 3. У грецькій міфології — давні жителі Середньої Італії, які згодом стали називатись латинянами.

Аборт: 1. Мимовільне або штучне переривання вагітності; передчасні пологи; викидень (природний самоаборт). 2. техн. Припинення виконання комп'ютерної програми внаслідок порушень (збою) в роботі самого комп'ютера.

Абразія: 1. геол. Руйнування берегів водойм хвилями. 2. мед. Вискоблювання (слизової оболонки матки, ямочки зуба тощо).

Абракадабра: 1. Незрозуміле чудодійне слово у заговорах, слово магічної сили, яке пишеться трикутником, так, що з усіх боків читається однаково. 2. перен. Безглуздя, нісенітниця.

Абрек: горець, гірняк, кавказький верховинець, що взяв на себе обітницю уникати життєвих радощів і бути безстрашним в усіх боях та зіткненнях з людьми.

Абрикос: південне дерево роду слива підродини мигдалевих і його плід— округла соковито-м'ясиста кістянка (до 3 см у діаметрі), жовтого або червонувато-жовтого кольору з червонуватим рум'янцем та повстистим опушенням кисло-солодкий, часом, з гіркуватим присмаком; інші назви — жерделя, мореля, брусквина, вірменське яблуко. Сушені плоди А. відомі під назвами урюк, курага, шептала.

Абруптиви: зімкнуто-гортанні, вибухові приголосні, при утворенні яких стається додаткове стиснення і підйом гортані, в результаті чого повітря викидається різким поштовхом. Зустрічаються, як правило, в мовах гірських — індіанських, кавказьких, африканських — народів.

Абсентеїзм: 1. Ухиляння від участі у виборах, зборах тощо як одна з форм пасивного протесту проти виборчої системи. 2. Систематична відсутність представників колегіальних органів на засіданнях. 3. А. землевласницький — форма землеволодіння, за якою земля, як умова виробництва, відокремлена від землевласника, котрий отримує грошовий прибуток у вигляді ренти. 4. Постійна відсутність людини там, де вона повинна бути.

Абсолют: 1. Те, що ні від чого не залежить, безвідносне. 2. У філософії і релігійних тлумаченнях — вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолютна ідея, абсолютна особа, бог тощо).

Абстрагування: мислена дія, що творить нове поняття — абстракт, логічний прийом, за допомогою якого мислено виділяємо основні істотні властивості предметів і явищ і відокремлюємо їх від неістотних, другорядних.