Хіазма: 1. Перестановка головних членів речення. 2. Перехрестя зорових нервів.

Хіджаб: жіночий одяг, головне призначення якого — приховати фігуру, обриси тіла жінки. Носіння жінкою Х. — одне з основних положень шаріату. У європейських країнах під Х. розуміють традиційну жіночу хустку.

Хіджра (1): мусульманське літочислення, яке бере початок з 622 р.; гіджра.

Хіджра (2): одна з каст недоторканних в Індії, Бангладеш та Пакистані, в яку входять представники «третьої статі» — біологічні чоловіки, які одягаються і поводяться як жінки, називають себе жіночим ім'ям, але не відосять себе до жодної із двох статей.

Хіккі: скорочення від хікікоморі — людина, яка відмовляється від соціального життя, прагне до крайнього ступеня ізоляції і самоти внаслідок різних соціальних та особистих чинників.

Хіліазм: християнська есхатологічна теорія про тисячолітнє «торжество правди Божої на землі», після чого настане час Страшного суду, закінчиться історія і на встановиться новий, вічний і справедливий порядок.

Хілус: рідина, що міститься в лімфатичних судинах кишечника тварин і людини. Являє собою лімфу, збагачену краплинами жиру.

Хімізація: прискорений розвиток хімічної промисловості, впровадження хімічних процесів, методів виробництва і речовин у різні галузі господарства, широке використання хімічних продуктів у виробництві і для культурно-побутових потреб.

Хіміотерапія: лікування хімічними препаратами, що діють вибірково (специфічно) на збудників захворювань (мікробів, вірусів, найпростіших), а також на клітини пухлин. Інша назва — хемотерапія.

Хімія: 1. Наука про склад, будову, властивості та перетворення речовин. 2. Практичне використання цієї науки, її законів у житті.

Хімус: вміст тонких кишок тварин і людини. Утворюється з їжі під впливом травних соків. При просуванні Х. по кишечнику відбувається всмоктування розчинних продуктів перетравлювання.

Хінін: лікарський препарат; алкалоїд кори хінного дерева. Солі Х. застосовують як протималярійний і жарознижуючий засоби, як засоби для зменшення збудливості серцевого м'яза та для стимуляції родової діяльності.

Хіна: хінін; лікарський препарат; алкалоїд кори хінного дерева. Солі Х. застосовують як протималярійний і жарознижуючий засоби, як засоби для зменшення збудливості серцевого м'яза та для стимуляції родової діяльності.

Хінді: державна мова Індії, створена на основі хіндустіні та санскриту, належить до індійської групи індоєвропейських мов.

Хінкалі: страва кавказької кухні у вигляді звареного у воді невеликого пиріжка з прісного тіста з начинкою із м'ясного фаршу і кінзи.

Хінолін: органічна гетероциклічна сполука, безбарвна, частіше жовтувата рідина з різким запахом. Застосовують як розчинник, а похідні Х. — у виробництві деяких барвників, лікарських препаратів.

Хінони: органічні ароматичні сполуки, забарвлені кристали з різким запахом. Застосовують у виробництві барвників.

Хіоносфера: шар атмосфери, всередині якого можливий сталий додатній баланс твердих атмосферних опадів. Х. оточує Землю суцільною оболонкою потужністю до 10 км.

Хіпі: міжнародний молодіжний рух, виник у 1965 році у Сан-Франциско у контексті лібералізації і демократизації традиційного суспільства, один з найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, склав великий вплив на мистецтво, особливо рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Рух Х. занепав на початку 1970-их років, перетворившись на одну з субкультур.

Хіпстер: представник сучасної субкультури, який цікавиться елітарними зразками в моді, музиці, літературі, культурі в цілому, незалежно мислить і робить свій вибір на основі власного смаку, а не нав'язаних суспільством стереотипів; покоління Y.

Хіраґана: одна з двох ситем писемної японської мови. Виникла у 9 столітті на базі скорописного варіанту стародавньої японської абетки манйоґана. Х. складається з 48 знаків або букв. 5 із них позначають прості голосні звуки, 3 — йотовані голосні звуки, а решта 40 — склади, сполучення приголосних і голосних звуків.

Хіральність: відсутність симетрії відносно лівої і правої сторони.

Хіромантія: ворожіння по лініях на долонях рук і провіщання на цій основі майбутнього людини.

Хірон: у давньогрецькій міфології — фессалійський кентавр, син Кроноса й Філіри. За легендою Кронос перетворився на коня, щоб утекти від своєї жінки — Реї, яка вистежувала чоловіка в любовних зв'язках із Філірою. Х. був приятелем або вчителем багатьох героїв (Ахіллеса, Ясона), другом Геракла, який випадково поранив його під час полювання на ерімантського вепра — із-за нестерпного болю Х. відмовився від безсмертя на користь Прометея. Зевс переніс його на небо і розташував серед зірок сузір'я Кентавра.

Хірот: північноамериканська ящірка з червоподібним тілом; задні кінцівки відсутні; живе в землі.

Хіротерії: тварини кінця палеозою і початку мезозою, відомі лише по відбитках слідів, що нагадують відбитки руки людини.

Хіротесія: у християнстві — посвячення у нижчі чини кліру (четці та іподиякони) чи ступені церковної ієрархії.

Хіротонія: християнський обряд, під час якого відбувається таїнство поставлення в священнослужителі; рукопокладення, поставлення, висвячення.

Хірург (1): спеціаліст в галузі клінічної медицини й лікувально-профілактичного обслуговування населення, що вивчає захворювання, основним методом лікування яких є оперативне втручання.

Хірург (2): родина морських риб роду окунеподібних. Поширені по всіх теплих морях, досягаютьє в довжину 20-30 см, пофарбовані в темно-бурий або жовтуватий колір і з кожного боку розмальовані декількома темними смугами, що йдуть вертикально. Деякі види отруйні.

Хірургія: галузь клінічної медицини й лікувально-профілактичного обслуговування населення, що вивчає захворювання, основним методом лікування яких є оперативне втручання.

Хітин: вуглевод; природний азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скелета ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів.

Хітон: чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку, підперезану, поясом з напуском.

Хітони: ряд (Polyplacophora) панцирних молюсків (Mollusca). Раковина розділена на 8 пластин. Поширені в літоралях практично всіх морів.

Абак: 1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).

Абандон: 1. юр. Відмова від нерухомості у зв'язку з її неприбутковістю, непродуктивністю, заборгованістю за нього. 2. юр. Відмова спадкоємців від майна на користь кредиторів. 3. У страховому праві — відмова страхівника від залишків частково застрахованої речі на користь страхового товариства, за що останнє зобов'язане виплатити першому повну страхову премію.

Абат: 1. Настоятель, архімандрит, ігумен католицького монастиря (абатства). 2. Особа, яка має юридичне право на прибутки з абатства. 3. Священник католицької церкви у Франції. 4. Почесна назва (шанобливе звернення до) католицького ксьондза.

Абеліт: вибухова суміш, що складається з амонієвої селітри, динітробензолу й кухонної солі. Від прізвища англійського хіміка Фредеріка Августа Абеля (1827-1902).

Абендланд: 1. Узагальнена назва країн, розташованих на захід від Риму. Термін з'явився в епоху Відродження. 2. Західна, католицька культура і мистецтво, що має особливу місію і неповторний характер.

Абзетцер: багаточерпаковий самохідний екскаватор, яким виймають і переміщують порожні породи на відвалах кар'єрів.

Абідоський камінь: родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).

Абісальний: глибоководний; А-на зона — те саме, що й абісаль; А-ні відклади — найглибоководвіші сучасні морські та океанічні відклади — складаються переважно з скелетних частин планктонних організмів, дрібних мінеральних частинок (принесених морськими течіями і вітрами), космічного пилу, продуктів підводного вивітрювання та глибоководного хімічного осадження; вкривають майже 90% площі дна Світового океану, представлені мулом і глибоководною червоною глиною.

Абрего: помірний вологий південно-західний вітер

Абсолютизм: інституційно необмежена монархія, форма правління, за якої верховна влада повністю належить одній особі (монархові — царю, імператору, королю); самодержавство, самовладдя.

Абсолюція: 1. юр. Постанова суду, що звільняє підсудного від покарання. 2. У католицизмі — відпущення гріхів.

Абстиненція: 1. Цілковите утримання від вживання спиртних напоїв. 2. Статеве утримання. 3. Особливий психічний і фізичний став, що виникає у алкоголіків і наркоманів після припинення вживання алкоголю чи наркотиків.

Авари: великий племінний союз, в якому провідну роль відігравали тюркські племена. У 5-6 ст. авари склали основу Тюркського каганату; просуваючись на захід з Центральної Азії, розбили племена гепідів і захопили їхні землі в колишній римській провінції Панонії (басейн середньої течії Дунаю, рік Сави та Драви), де заснували Аварський каганат. У 7 ст. авари були витіснені з українського Причорномор'я, у 8-у — розгромлені франками, а в 9-у ст. аварська держава остаточно занепала під ударами угорців. У давньруських джерелах А. іменувалися як обри.

Аварія: 1. Велике пошкодження або вихід з ладу машини, агрегату, апарата. 2. Шкода, збитки, пов'язані з нещасним випадком, що стався з судном. 3. перен. Нещасний випадок, велика невдача.

Авґур: 1. Жрець Стародавнього Риму, який за польотом птахів і їх поведінкою провіщав волю богів. 2. перен., ірон. Людина, яка свої спеціальні знання перетворює у таємницю. 3. Вираз "посмішка А." застосовується до людей, що свідомо вводять в оману і за прикметами розпізнають подібних до себе.

Аверсія: 1. Нехіть, огида до чогось. 2. лінгв. різновид апострофи, риторичного звернення — перерва промови з безпосереднім зверненням до уособлював предмету або завідомо відсутньої особі (померлого, полеглого героя). 3. мед. важка форма партнерської сексуальної дисфункції, крайня ступінь негативного ставлення до статевого акту.

Авіабомба: один з видів авіаційних боєприпасів, що їх скидають з літака або іншого літального апарата для ураження наземних, морських і повітряних цілей. Типи А.: фугасні, осколкові, бронебійні, протитанкові, протичовнові, запалювальні, хімічні, допоміжного призначення (для утворення димових завіс, освітлювальні тощо). До А. належать також керовані й атомні бомби.

Авізо: 1. Письмове фінансове повідомлення про зміни у стані взаємних розрахунків, про переказ грошей, висилання товарів і т. ін. 2. Невелике швидкохідне судно, що використвується для розвідувальої діяльності.

Авіфауна: сукупність птахів певної місцевості, середовища проживання або певного відрізку часу в історії Землі. Інша назва — орнітофауна.

Авскультант: 1. Лікар, який проводить авскультацію (вислухування хворого). 2. У деяких західноєвропейських країнах — судовий урядовець, судовий практикант. 3. Кандидат на професора.