Міази: захворювання людини й тварин, що виникають внаслідок потрапляння й перебування в тканинах або порожнинах організму личинок мух.

Міазми: 1. Отруйні випаровування, гази, що утворюються під час гниття. 2. перен. Негативні суспільні або побутові явища, що отруюють свідомість людини.

Міальгія: біль у м'язах внаслідок тривалого охолодження, порушення обміну речовин, інфекційних хвороб.

Міастенія: захворювання людини, що характеризується слабкістю і швидким стомлюванням м'язів.

Мігма: силікатний розплав, який утворився в земній корі з гірських порід.

Мігматити: складні гірські породи, які виникають внаслідок проникнення магми в ті породи, що вже існували.

Міграція: 1. Переселення народів, людей (мігантів) у межах країни або з однієї країни в іншу зі зміною місця проживання назавжди або на певний тривалий період. 2. Пересування тваринних організмів з однієї місцевості в іншу у зв'язку зі змінами умов життя або з проходженням циклу розвитку; переліт. 3. Переміщення, перерозподіл яких-небудь елементів.

Мігрень: захворювання людини, що проявляється в періодичних приступах головного болю (частіше однієї половини голови) з нудотою та блюванням.

Мідель: поперечний переріз судна в найширшому місці.

Мідквел: твір, що розвиває сюжет попередніх творів на ту ж тему, але його власна сюжетна лінія хронологічно відносяться до періоду всередині вихідного сюжету.

Мідль: поперечний переріз судна в найширшому місці; мідель.

Мієлін: жироподібна речовина, що становить головну частину м'якушевої оболонки нерва.

Мієліт: запалення спинного мозку у людини, що спричинюється вірусами; може бути ускладненням інфекційних хвороб (кору, тифів, сепсису).

Мієлографія: метод рентгенологічного дослідження спинного мозку і спинномозкового каналу з введеннями контрастної речовини.

Мієлоз: поява і надмірна кількість мієлоцитів у периферичній крові.

Мієлоїдний: той, що стосується кісткового мозку; М-а тканина — тканина кісткового мозку, в якій утворюються клітини крові.

Мієлома: онкологічне захворювання, при якому відбувається безконтрольне накопичення плазматичних клітин в кістковому мозку, що веде до руйнування кісткової тканини.

Мієлоцити: клітини кісткового мозку, з яких утворюються всі форми ґранулоцитів.

Міз-ан-абім: 1. У геральдиці — маленький щит, що поміщується в центрі великого щита на гербі. 2. Нескінченне відтворення образу самим собою, напр., фільм у фільмі, картина в картині, відзеркалення у дзеркалі, сон уві сні і т. п.

Мізандрія: комплекс негативних кліше, пов’язаних зі страхом, нетерпимістю та іншими негативними почуттями щодо чоловіків та юнаків. Антонім — філандрія.

Мізансцена: розташування акторів на сцені в окремі моменти вистави.

Мізантроп: людина, яка уникає спілкування з іншими людьми, ненавидить, цурається їх; відлюдок, людиноненависник, нелюд, гаспид. У патологічних випадках — стійке психічне захворювання.

Мізантропія: недовіра до людей, відчуження від них, людиноненависництво. Протилежне — філантропія.

Мізерія: 1. Дуже мала кількість чогось; дріб'язкові господарські речі, майно, манатки, манаття, пожиток. 2. Щось незначне, несуттєве; дрібниця, мізерність, убозтво, бідність.

Мізерний: 1. Незначний за розміром; дуже малий; манюній. 2. Який не має істотного значення, ваги; незначний, неглибокий, пустий. 3. Який не викликає до себе поваги; жалюгідний, нікчемний. 4. розм. Незначної фізичної сили; малосильний, кволий.

Мізогінія: ненависть, зневага, огида до жінок.

Мікадо: давньояпонська й сучасна європейська назва японського імператора. В сучасній Японії імператора називають "тено".

Мікалекс: пластмаса із слюди й цементуючих речовин. Використовують як електроізоляційний матеріал.

Міканіт: шаруватий ізоляційний матеріал, що його виготовляють з листків слюди, склеєних лаком. Застосовують в електротехніці.

Мікафолій: електроізоляційний матеріал з шарів паперу і слюди.

Мікобактерії: родина нижчих організмів класу актиноміцетів. Поширені в грунті, воді, на харчових продуктах. Деякі М. є збудниками хвороб тварин і людини (туберкульозу, прокази тощо).

Мікози: хвороби людини і тварин, що спричиняються паразитичними грибами — дріжджовими (бластомікоз), плісеневими (аспергільоз), актиноміцетами (актиномікоз) тощо. Найпоширенішими є ураження грибами шкіри — дерматомікози, трапляються також ураження внутрішніх органів.

Мікологія: розділ ботаніки, що вивчає гриби.

Мікориза: співжиття (симбіоз) грибів з вищими рослинами.

Мікотрофний: той, що існує разом з мікоризою; М-і рослини — вищі рослини (напр., сосна, ялина, дуб), що мають потребу у розвитку на корінні певних видів грибів (явище мікоризи).

Мікро...: у складних словах означає: дуже малий, найдрібніший; пов'язаний з вивченням або вимірюванням дуже малих предметів, явищ, величин; у назвах одиниць вимірювання — мільйонна частка.

Мікроіндикатор: прилад для точного вимірювання довжин та для перевірки правильності форми і взаємного розташування деталей машин.

Мікроінтерферометр: прилад для контролю точності оброблювання поверхонь, вимірювання товщини плівок тощо.

Мікроавтобус: автобус малих розмірів, розрахований на перевезення до 10-12 пасажирів; мікробус.

Мікроампер: одиниця сили електричного струму, мільйонна частка ампера.

Мікроаналіз: сукупність методів і прийомів, за допомогою яких можна виконувати аналіз малих кількостей неорганічних та органічних речовин (мільйонних до сотих часток грама).

Мікроб: 1. Мікроскопічний одноклітинний організм, видимий лише під мікроскопом; бактерія, бацила, мікроорганізм. 2. перен. Про поширювачів негативних явищ у суспільстві.

Мікробіологія: наука, що вивчає мікроби з метою керування їхньою життєдіяльністю в інтересах людини.

Мікробар: одиниця вимірювання тиску, мільйонна частка бара.

Мікробарограф: прилад для реєстрації малих коливань атмосферного тиску.

Мікроби: загальна назва тваринних і рослинних організмів (крім мікроскопічних водоростей і найпростіших), які можна побачити лише під мікроскопом.

Мікробус: автобус малих розмірів, розрахований на перевезення до 10 пасажирів; мікроавтобус.

Мікроволюметр: вимірювальний прилад для визначення питомої ваги друкарських фарб.

Мікрогеометрія: геометрія тривимірного простору, мінімальні розміри якого обмежені малими величинами (порядку міліметра).

Мікроглосарій: словник з однієї вузької галузі (техніки, науки), складений з метою машинного перекладу.

Мікрогравірування: гравірування, при якому зображення подано у зменшеному вигляді і його можна розглядати лише за допомогою оптичних пристроїв.

Мікродина: одиниця сили, мільйонна частка дини.

Мікродисекція: те саме, що й мікрургія.

Мікроеволюція: еволюційний процес, що відбувається всередині популяцій. Призводить до диференціації виду — розчленування на внутрішньовидові угруповання.

Мікроекономіка: економічна наука, що вивчає взаємозв'язки і пропорції в межах окремої ланки виробництва чи окремого підприємства, господарства.

Мікроелектрод: тонкий електрод наприкінці ділянки електричного кола, переріз якого менший за 0,0001 см2. Застосовують у медицині, зокрема для лікування психічних захворювань, коли М. вводять у підкоркові утворення мозку.

Мікроелектроніка: напрям у радіоелектроніці, що охоплює комплекс фізичних, радіотехнічних і технологічних проблем, пов'язаних з мікромініатюризацією в конструюванні радіоапаратури.

Мікроелементи: хімічні елементи, що містяться в рослинних і тваринних організмах у малих кількостях (в тисячних, у деяких випадках — у сотих і десятих частках процента). До М. належать, напр., мідь, бор, молібден, марганець тощо. Більшість М. необхідна для життєдіяльності організмів.

Мікрокінематографія: кінематографічне знімання з використанням мікроскопа.

Мікрокатор: прилад для вимірювання зовнішніх розмірів виробів.

Мікрокефал: людина з ненормально малим розміром голови при нормальних розмірах інших частин тіла.

Мікрокефалія: ненормально малий розмір черепа і мозку, хворобливо недорозвинена голова.

Мікроклімат: клімат невеликої ділянки всередині певного географічного ландшафту (напр., схилу горба, полезахисної смуги, узбережжя озера), характерний для приземних шарів атмосфери.

Мікроклін: породоутворюючий мінерал класу силікатів, білого, рожевого, сірого кольору. Використовують у фарфоро-фаянсовій промисловості.

Мікрококи: рід кулястих бактерій. Більшість видів — сапрофіти; виявлені в повітрі, грунті або воді.

Мікрокоманда: код однієї чи кількох мікрооперацій, виконуваних за один елементарний такт роботи цифрової обчислювальної машини.

Мікрокосмос: світ малих величин (атомів, молекул) на відміну від світу величин планетного та зоряного масштабу; мікрокосм.

Мікроліт: 1. Дрібні голчасті або пластинчасті кристали, властиві основним масам ефузивних порід. 2. Дрібні кам'яні знаряддя певної геометричної форми (трикутника, трапеції, сегмента та ін.), створені первісною людиною в епоху мезоліту.

Мікромініатюризація: значне зменшення розмірів елементів і схем радіотехнічних пристроїв, що грунтується на досягненнях мікроелектроніки.

Мікроманіпулятор: прилад, з допомогою якого під контролем мікроскопа здійснюють операції над дуже дрібними об'єктами (переважно над клітинами тварин і рослин).

Мікроманометр: прилад для вимірювання малих різниць тиску.

Мікрометр: прилад для вимірювання лінійних розмірів невеликих тіл.

Мікрометрія: сукупність методів вимірювання лінійних розмірів тіл.

Мікромодуль: блок радіоелектронної апаратури в мініатюрному виконанні.

Мікрон: застаріла назва одиниці довжини мікрометра — мільйонної частки метра.

Мікронівелір: вимірювальний прилад (у вигляді накладного рівня) для дуже точного визначення перевищень точок або нахилу опорних площин різних установок.

Мікрооперація: елементарна операція переробки інформації цифровою обчислювальною машиною.

Мікроорганізми: тваринні й рослинні організми, які можна побачити лише під мікроскопом.

Мікропіле: 1. Отвір в оболонці яєць комах, павукоподібних, деяких молюсків, риб та ін., через який всередину клітини потрапляє сперматозоїд. 2. Отвір у покривах насінного зачатка, через який у більшості квіткових рослин проходить пилкова трубка. Інші назви — пилковхід, сім'явхід.

Мікропалеонтологія: розділ палеонтології, який вивчає мікроскопічні викопні рештки.

Мікропорит: силікатний дрібно-пористий теплоізоляційний матеріал.

Мікропринтування: поліграфічне відтворення мікрозображень (зображень, утворених фотографуванням через мікроскоп).

Мікропрограма: послідовність макрокоманд в обчислювальній машині, що реалізує заданий алгоритм.

Мікропрограмування: складання мікропрограм.

Мікропроцес: процес, що має невелике поширення та недовго триває.

Мікрорайон: первинна структурна одиниця сельбищної частини міста, селища, де, крім житлових будинків, розміщені торговельні підприємства, різні заклади повсякденного обслуговування населення.

Мікрорганізми: одно- або багатоклітинні організми, занадто малі, щоб бути поміченими неозброєним оком. До М. належать всі бактерії і археї, майже всі найпростіші, деякі грибки, водорості і деякі тварини, такі як коловертки. Інша назва — мікроби.

Мікрорельєф: дрібні форми рельєфу, що є деталями тієї чи іншої ділянка земної поверхні (рельєф річкових заплав, рівчаків тощо).

Мікросейсми: коливання земної поверхні незначної амплітуди. Зумовлені переважно атмосферними процесами (дією циклонів, тайфунів тощо).

Мікросистема: матеріальна система з мікрочастинок (атомів, нуклонів).

Мікроскайнер: кишеньковий апарат для читання мікрофотографічного знімка тексту і зображень книги, брошури.

Мікроскоп: оптичний прилад для розглядання дрібних невидимих неозброєним оком предметів у збільшеному зображенні; оптичний М. дає збільшення до 3000 раз; електронний М., в якому збільшене зображення одержують за допомогою пучків електронів, дає збільшення в десятки і сотні тисяч раз.

Мікроскопічний: 1. Дуже малий, видимий лише в мікроскопі. 2. Той, що його роблять за допомогою мікроскопа (напр., м. аналіз).

Мікроскопія: сукупність методів застосування мікроскопа і способи виготовлення мікроскопічних препаратів.

Мікросоми: субмікроскопічні білковоліпоїдні тільця клітини. Багаті на рибонуклеїнову кислоту; містять ферменти.

Мікросоціологія: один з розділів сучасної соціології, який вивчає структуру й функціонування невеликих соціальних груп.

Мікроспора: менша спора у різноспорових вищих рослин. М. відповідає пилковому зерну голо- і покритонасінних рослин.

Мікроструктура: будова твердих тіл (металів, гірських порід та ін.), що її можна спостерігати лише за допомогою оптичного або електронного мікроскопа.

Мікросхема: елемент, вузол чи пристрій (або його частина) радіоелектронної апаратури, виготовлений засобами мікроелектроніки.

Мікротелефон: телефонна трубка з вмонтованими в ній мікрофоном і телефоном.

Мікротипія: репродукція (відбиток) з фотографії, знятої через мікроскоп.

Мікротом: інструмент, за допомогою якого роблять тонкий зріз тканини тваринних і рослинних організмів для мікроскопічних досліджень.

Мікротрон: один з типів прискорювачів заряджених мікрочастинок.

Мікрофільм: репродукція рукописного, друкованого або графічного документа, виконана на фотоплівці дуже малого розміру.

Мікрофлора: сукупність рослинних мікроорганізмів у певному середовищі існування.

Мікрофон: перетворювач звукових коливань на електричні коливання такої самої частоти. Застосовують у телефонії, радіомовленні та звукозаписі.

Мікрофотографія: фотографія (знімок), утворена фотографуванням з використанням мікроскопа для значного збільшення зображень об'єктів (біологічних, металографічних), що їх фотографують.

Мікрофотокопія: зменшена фотокопія будь-якого документа.

Мікрофотометр: прилад для вимірювання оптичної густини почорнінь на дуже малих ділянках світлочутливої плівки.

Мікрохімія: наука про способи хімічного синтезу і аналізу, що їх провадять з малими кількостями речовин.

Мікрохронометр: прилад для вимірювання дуже малих відрізків часу.

Мікроцид: лікарський препарат; протимікробний засіб. Застосовують для лікування ран, виразок, опіків, відморожень, пролежнів, гнійно-запальних процесів тощо.

Мікроцити: еритроцити малої (порівняно з нормальною) величини.

Мікроцитоз: поява в периферичній крові мікроцитів. Спостерігається при гемолітичній жовтяниці, при деяких видах недокрів'я.

Мікрошпон: тонкий (менше за 0,1 мм) деревинний матеріал (шпон) для облицьовування поверхонь, фанерування меблів.

Мікрурігя: проведення під мікроскопом операцій над дуже дрібними об'єктами — найпростішими, клітинами тощо.

Міксбордер: багаторядна (іноді гніздова) посадка квітково-декоративних рослин, добір яких повинен забезпечувати безперервне цвітіння протягом усього літнього сезону.

Мікседема: захворювання людини, що виникає внаслідок порушення діяльності щитовидної залози. Інша назва — слизовий набряк.

Міксер: 1. Циліндрична або бочкоподібна сталева посудина, в яку приймають рідкий чавун, виплавлений у доменній печі і призначений для дальшої переробки. 2. Прилад для приготування різних сумішей.

Міксини: ряд морських тварин класу круглоротих. Поширені в помірних і субтропічних морях. Паразитують на рибах.

Міксобактерії: клас бактерій, що відрізняються рядом ознак від класу справжніх бактерій. Живуть у грунті, гної, водоймищах. Беруть участь у розкладанні рослинних решток. Інша назва — слизові бактерії.

Міксоміцети: відділ нижчих безхлорофільних рослин. Розвиваються на рештках рослин. Інша назва — слизовики.

Мікст: 1. муз. Змішаний регістр співочого голосу, перехідний між грудним і головним регістрами. 2. Змішаний. 3. Поїзд з вагонів різного призначення. 4. спорт. Виступ у мішаній парі (чоловік і жінка). 5. Особи з комбінованим ураженням (напр., отруйними речовинами й пораненням).

Мікстура: рідинна лікарська форма для внутрішнього вживання. Суміш кількох твердих або рідинних лікарських речовин з водою.

Міл: одиниця довжини в англійській системі мір; дорівнює 1/1000 дюйма.

Мілі...: перша частина складних слів, що означає тисячну частину одиниці виміру: міліграм, міліметр і т. ін.

Міліампер: одиниця сили електричного струму, 0,001 а.

Міліамперметр: прилад для вимірювання сили електричного струму в міліамперах.

Міліарій: 1. Міра довжини в Стародавньому Римі, що дорівнювала 1,4835 км (тисячі римських кроків). 2. Назва кам'яних стовпів, встановлених на віддалі 1 міліарія один від одного на шляхах, що зв'язували Рим з провінціями.

Міліарний: просовидний; термін, уживаний для позначення дрібних множинних вогнищ деяких хвороб (напр., М. туберкульоз, М-а пневмонія, М. рак).

Мілібар: одиниця тиску, тисячна частка бара.

Мілівольт: одиниця електричної напруги і електрорушійної сили, 0,001 в.

Мілівольтметр: прилад для вимірювання напруги електричного струму в мілівольтах.

Мілікюрі: одиниця радіоактивності, 0,001 кюрі.

Мілім: розмінна монета Тунісу, 1/1000 туніського динара.

Міліметр: одиниця довжини, 0,001 м.

Мілітаризація: 1. Здійснення мілітаризму. 2. Підпорядкування економічного, політичного й громадського життя цілям підготовки загарбницьких воєн; перенесення форм і методів військової організації в галузь цивільних відносин, поширення військових законів, військової дисципліни на якусь галузь народного господарства, воєнізація промисловості, створення воєнної економіки в мирний час.

Мілітаризм: 1. Політика гонитви озброєнь, підготовки й розв'язання воєн. 2. Політичне панування вояччини і підпорядкування всього життя країни воєнним цілям.

Мілітарист: прихильник або провідник політики мілітаризму.

Мілітократія: влада військових, при якій ротація керівного складу відбувається з військового середовища.

Міліція: 1. В окремих країнах вид ополчення (військове добровільне формування тимчасового характеру), що комплектується здебільшого під час війни для тилової служби. 2. В Україні складова частина системи Міністерства внутрішніх справ, що здійснює охорону громадського порядку, особи, особистих та майнових прав громадян, веде боротьбу проти злочинців.

Міледі: назва заміжньої жінки в аристократичних колах Англії; чемне звертання до неї; пані.

Міленіаризм: сакралізація 1000-літнього часового періоду у сподівані, що він принесе кардинальні трансформації суспільства.

Міленіум: проміжок часу у тисячу років, тисячоліття.

Міленаризм: світоглядні переконанння, пов'язані з вірою в прийдешню фундаментальну трансформацію суспільства, після якої «все зміниться».

Мілесимо: дрібна розмінна монета Чілі, 1/1000 чілійського ескудо.

Мілетська школа: матеріалістична школа у давньогрецькій філософії, що виникла в 6 ст. до н. е. в м. Мілеті (звідси й назва), була одним з Осередків іонійської школи.

Мілонга: 1. Латиноамериканський музичний жанр родом з Аргентини і Уругваю. 2. Латиноамериканський танець в розмірі 2/4 або 4/4. 3. Музичний вечір, на якому танцюють М., танго, вальс, чакареру і кандомбе.

Мілорд: 1. Найменування аристократа, лорда у Великобританії, а також шанобливе звернення до нього. 2. Звернення до судді у Великобританії.

Міль (1): розмінна монета Кіпру, 1/100 кіпрського фунта.

Міль (2): невеликий метелик, гусінь якого є шкідником вовняних виробів, зерна злакових і т. ін.

Мільдью: хвороба рослин, зокрема винограду, спричинювана грибами родини переносно-спорових класу фікоміцетів.

Мільєранізм: політика класового співробітництва лідерів соціалістичних партій з буржуазією. Від імені французького соціаліста А.-Г. Мільєрана, який у 1899 р. ввійшов до складу французького уряду. Інша назва — "міністерський соціалізм".

Мільйон: 1. Назва числа 1 000 000 та його цифрового позначення; тисяча тисяч. 2. перен. Велика кількість чогось.

Мільйонер: власник багатств, що оцінюються в мільйон чи більше певних грошових одиниць; власник мільйонного багатства, капіталу.

Мільом: розмінні монети Арабської Республіки Єгипет і Судану, відповідно 1/1000 єгипетського і суданського фунта.

Мільрейс: колишня грошова одиниця Португалії до 1942 р. й Бразілії до 1911 р.

Мільярд: 1. Назва числа 1 000 000 000 та його цифрового значення; тисяча мільйонів, більйон. 2. перен. Велика кількість чогось, когось.

Мільярдеїзм: форма прояву спадковості, коли в перших і наступних поколіннях гібридів ознаки одного з батьків повністю поглинаються ознаками іншого, тому всі особини цих поколінь однорідні й схожі на одну з батьківських форм.

Мільярдер: власник мільярдного багатства, капіталу.

Мім: 1. В античному театрі комедійний жанр, який поєднує імпровізований діалог, пісні, танці. 2. Актор, який виступав у такому жанрі. 3. В сучасному театрі — актор пантоміми.

Міміка: 1. Рух м'язів обличчя людини відповідно до її почуттів чи настрою. 2. Мистецтво (уміння) виражати думки й почуття, створювати образи за допомогою рухів рук, обличчя тощо.

Мімікрія: 1. Подібність одних тваринних чи рослинних організмів до інших або до предметів навколишнього середовища; здатність наслідувати навколишнє середовище з метою самозбереження. 2. перен. Безпринципне пристосування до оточення, до умов життя.

Міманса: одна з систем давньоіндійської філософії, що містить окремі елементи матеріалізму й раціоналізму.

Мімеограф: апарат для одержування незначної кількості відбитків з тексту, що його виготовлено у вигляді трафарету з провощеного паперу.

Міметизм: вид мімікрії, що виявляється в подібності тварин одного виду до тварин іншого виду, які мають спільні за будовою захисні засоби від ворогів (напр., зозуля схожа на яструба).

Мімодрама: те саме, що й пантоміма.

Мімоза: 1. Рід тропічних і субтропічних рослин. Трави, ліани, кущі й дерева. М. соромливу вирощують в оранжереях. 2. Неправильна назва ряду видів з роду акація з яскраво-жовтими квітками. 3. перен. Недоторканна, надміру вразлива людина.

Міні-футбол: гра у футбол в закритому приміщенні при зменшених розмірах поля, кількості гравців тощо.

Міні: скорочене від мінімальний. Протилежне — максі.

Мініатюра: 1. Живописні зображення, що прикрашали й ілюстрували середньовічні рукописи у вигляді заставок або на всю сторінку. 2. Твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що відзначається особливо тонкою технікою виконання. 3. Нарис, оповідання або театральна п'єса (театр мініатюр) невеликого розміру. 4. перен. Будь-що невеликого розміру.

Мініатюризація: зменшення розмірів, ваги (приладів, пристроїв, виробів тощо).

Мініатюрист: 1. Художник, який пише мініатюри. 2. Автор коротких літературних або театральних творів.

Мініатюрний: 1. Властивий мініатюрі. 2. перен. Маленький; витончений.

Мінівен: легковик із однооб'ємним кузовом, зазвичай із трьома рядами сидінь, із збільшенним внутрішнім об'ємом та можливістю трансформації салону за рахунок складних легкоз'ємних сидінь.

Мінім: аптечна одиниця виміру в Британській Імперській та Американській системах мір для рідин (XIX-XX ст). У Британії 1 М. = 1 / 60 драхми = 1 / 20 скрупула = 0,05919 мл; у США 1 М. = 1 / 60 драхми = 0,06 мл.

Мінімізація: доведення чого-небудь до найменшого розміру.

Мінімакс: значення функції двох змінних (х, у), якого вона досягає, коли взяти спочатку максимум по у, а потім мінімум по х.

Мінімальний: найменший серед чогось; найменший з можливих.

Мініметр: прилад для контролю зовнішніх розмірів точних деталей.

Мінімум: 1. Найменша кількість; найменша величина; нижча межа чогось. 2. Сукупність знань або заходів, необхідних у певній галузі. 3. розм. Найменше, щонайменше, мінімально. 4. мат. Найменше значення неперервної функції.

Міністеріалізм: пропагандистський термін для позначення форми політичного співробітництва лідерів соціалістичних партій з буржуазними урядами. Те саме, що й мільєранізм.

Міністеріали: за середньовіччя в Західній Європі представники дрібного лицарства, зобовязані за надання їм лену нести військову службу монарху чи великому феодала.

Міністерство: 1. Центральна урядова установа, яка відає окремою галуззю господарства або державного управління. 2. Склад міністрів при системі парламентаризму.

Міністр: службова особа, що є членом уряду і, як правило, очолює міністерство.

Мінітмени: члени фашистської військової організації в США, яка головним своїм завданням вважає боротьбу проти комунізму.

Міна (1): вираз обличчя, гримаса.

Міна (2): 1. Заряд вибухової речовини, що закладається в кінці мінної галереї, яку підводять під оборонні споруди ворога, або заряд, що його вміщують у підземних виробках, бурових свердловинах, під водою для вибуху. 2. Вибуховий заряд з підривником в особливій упаковці, який вибухає, коли об'єкт, для підриву якого цей заряд призначено, дотикається до нього або проходить у безпосередній близькості від нього. 3. Тонкостінний снаряд з великою кількістю вибухової речовини, що викидається мінометом. 4. Саморушний розривний снаряд (торпеда). 5. Снаряди для стрільби з мінометів.

Міна (3): договір міни — договір про обмін майна.

Міна (4): 1. У Стародавній Греції — грошова одиниця та відповідна їй монета. 2. На Сході і в Греції — міра ваги, що дорівнює 1,5 кг.

Міна (5): стрижень олівця.

Міна (6): підземний хід, підземна галерея або ніша у копальні, в льоху, а також інші ходи у чомусь; катакомба.

Мінарет: баштоподібна споруда при мечеті, з якої глашатай (муедзин) скликає мусульман на молитву; вежа.

Мінархізм: політична філософія лібертаризму, яка виступає за зменшення функцій держави, обмежуючи їх захистом свободи і власності кожної людини, що перебуває на території держави.

Мінезингер: німецький поет-співець, автор і виконавець творів лицарської лірики 12-15 ст.

Мінер: 1. Військовослужбовець-фахівець, який встановлює міни й розміновує місцевість. 2. У військово-морському флоті — фахівець з мінної зброї.

Мінераграфія: метод вивчення руд і мінералів під мікроскопом шляхом дослідження їхньої відполірованої поверхні (аншліфу).

Мінерал: природна хімічна сполука або самородний елемент, приблизно однорідний за хімічним складом і фізичними властивостями; складова частина гірських порід, руд тощо. Переважають тверді М., є також рідкі (вода, ртуть) й газоподібні (вуглекислий газ тощо). В залежності від того, яким ознакам надається перевага, М. класифікуються як хімічні, геохімічні, геологічні, кристалографічні, кристалохімічні.

Мінералізатори: розчинені в магмі леткі речовини (хлор, бор, фтор та інші), які виділяються з неї під час охолодження або зменшення тиску; сприяють процесові кристалізації магми.

Мінералізація: 1. Відкладення мінералів з розчинів газових потоків або магматичних розплавів у вигляді вкраплень чи прожилків у гірських породах. 2. Насичування грунту мінеральними солями. 3. Природний (за допомогою мікроорганізмів) або штучний розклад органічних і неорганічних сполук, напр., відходів життєдіяльності біокомплексу, зокрема, людини на прості мінеральні сполуки — воду, аміак, сульфати, нітрати, окисли різних металів, мінеральні солі.

Мінераліт: азбестовий цемент, застосовуваний у виробництві вогнетривких перекриттів, сходів, підлог.

Мінералогія: наука, що вивчає мінерали, їхній склад, будову, фізичні властивості, умови утворення, народногосподарське значення.

Мінерва: в давньоримській міфології богиня мудрості, наук, мистецтв і ремесел.

Мінестеріал: за Середньовіччя, здебільшого у Німеччині, представники дрібного лицарства, яким надавалось право на земельне володіння в обмін на виконання ними певних посадових обов'язків, покладених монархом, феодалом чи церквою.

Мінет: різновид статевого акту, при якому статеве збудження у чоловіків викликається дією на його пеніс ротом, язиком, губами або горлом партнера. Синоніми: пенілінкція, фаллаторизм.

Міноги: безщелепні хребетні тварини класу круглоротих. Поширені в прісних водах та морях. Деякі види — об'єкти промислу.

Міной: у давньогрецькій міфології цар о. Кріт, який після смерті став суддею в пеклі; Мінос.

Мінор: 1. Музичний лад, стійкі звуки якого (І, III, V ступені) утворюють малий (мінорний) тризвук. 2. перен. Смутний, меланхолійний настрій.

Мінорат: 1. Порядок спадкування, коли майно передається молодшому за віком у роді або сім'ї. Протилежне — майорат. 2. Саме майно, що передається за міноратом.

Мінос: у давньогрецькій міфології цар о. Кріт, який після смерті став суддею в пеклі.

Мінотавр: у давньогрецькій міфології чудовисько тілом людини й головою бика, якого Мінос годував живими людьми. Убитий Тезеєм.

Мінус: 1. Математичний знак для позначення дії віднімання та від'ємних чисел, зображений горизонтальною рискою (-). 2. Уживається між двома числами на позначення того, що друге віднімається від першого. 3. Негативна величина. 4. перен. Вада, недолік, ґандж, недотягнення.

Мінускули: 1. Рядкові літери, переважно у текстах стародавньої писемності. 2. Письмо, шрифт, що складається з таких літер. Виникло у II ст. у латинському рукописному письму. 3. Каролінгський М. — один з типів М., що виник у VIII-IX ст. шляхом спрощення написання традиційного М.

Мінута: заст. одиниця довжини дуги (або величини кута), що дорівнює 1/60 частці дугового (відповідно кутового) градуса.

Міньйон: 1. Фаворит, улюбленець високопоставленої особи у Франції XVI століття. 2. Дрібний друкарський шрифт, середній між петитом і нонпареллю, кегль якого дорівнює 7 пунктам (2,53 мм). 3. Рояль найменших розмірів. 4. Російський бальний танець, близький до вальсу. 5. Невелика грамплатівка для звукозапису тривалістю до 30 хвилин.

Міо...: у складних словах означає "м'яз".

Міобласти: молоді м'язові клітини у безхребетних і хребетних тварин та в людини.

Міоген: група розчинних білків м'язів. Відіграє значну роль у вуглеводному обміні організму.

Міоглобін: складний білок м'язів людини й більшості тварин. За складом і властивостями близький до гемоглобіну крові.

Міограф: прилад, який застосовують для графічного зображення скоротливої діяльності ізольованого м'яза.

Міозин: найважливіший білок м'язів. Виконує функції скоротливого білка й ферменту, який каталізує розщеплення аденозинтрифосфорної кислоти в організмах.

Міозит: м'яз

Міокард: середній шар стінки серця. Складається з м'язових волокон, внаслідок скорочення яких відбувається робота серця.

Міокардій: середній шар стінки серця. Складається з м'язових волокон, внаслідок скорочення яких відбувається робота серця. Інша назва — міокард.

Міокардит: запальне захворювання серцевого м'яза (міокарда); виникає найчастіше як ускладнення інфекційних захворювань (дифтерії, ревматизму, скарлатини, тифу тощо).

Міологія: розділ анатомії, який вивчає скелетні м'язи.

Міома: доброякісна пухлина, що розвивається з м'язової тканини.

Міонеми: скоротні нитки в цитоплазмі деяких одноклітинних організмів.

Міопія: розлад зору, при якому людина добре бачить близькі предмети й невиразно, розпливчасто віддалені. Інша назва — короткозорість.

Міопатія: захворювання, яке характеризується первинною прогресуючою дистрофією скелетних м'язів.

Міорелаксанти: речовини, що розслаблюють поперечносмугасту мускулатуру, проявом чого є зниження її рухової активності або повний параліч. Застосовують для лікування різних захворювань, які супроводяться підвищенням тонусу поперечносмугастої мускулатури. Інша назва — релаксанти.

Міоцен: рання епоха неогену.

Міріади: незліченна кількість, сила-силенна, безліч. Поняття вживають переважно в художній літературі.

Мірабіліт: те саме, що й глауберова сіль.

Мірабель: жовтоплідні сорти сливи з дрібними плодами. Від назви містечка Мірабо на півдні Франції.

Міраж: 1. Оптичне явище в атмосфері, при якому на горизонті з'являються уявні зображення надземних предметів або ділянок неба; марево. 2. перен. Те, що не відповідає дійсності; те, що уявляється, здається; привид, омана, фата-моргана.

Міракль: жанр середньовічної драми релігійно-моралізаторського характеру, поширений у країнах Західної Європи.

Мірза: 1. В Ірані титул членів правлячої династії, ставиться після імені; шанобливе звернення до вищих урядовців і вчених; ставиться перед ім'ям. 2. Назва великих і середніх феодалів у тюркських кочових народів Росії (татар, ногайців та ін.) з 13 ст. до 1917 р. 3. У деяких народів Середнього Сходу — секретар, писар. Інша назва — мірза.

Мірмекофілія: співжиття (симбіоз) вищих рослин і мурашок.

Мірмекохорія: поширення насіння та інших зачатків (діаспор) рослин мурашками.

Мірра: ароматична смола деяких тропічних дерев. Ефірна олія М. має антисептичні властивості. В давнішу М. використовували єгиптяни для ароматичного обкурювання під час релігійних обрядів.

Міс: 1. Ввічлива назва дівчини в англійців та американців. 2. розм., заст.Вихователька, гувернантка.

Місіонер: проповідник, якого посилає церква для релігійної пропаганди серед іновірних і навернення їх до своєї віри; поборник, апостол.

Місіонерство: форма релігійно-політичної діяльності релігійних організацій та церков, спрямована на навернення до свого вчення іновірців. Найхарактерніша для християнства та ісламу. М. проводилося місіонерами головним чином у залежних і колоніальних країнах.

Місіс: форма звертання до нетитулованої одруженої жінки в англомовних країнах; вживається здебільшого з ім'ям або прізвищем.

Місія: 1. Важливе завдання, доручення тощо. 2. Високе призначення, відповідальна роль. 3. Постійне дипломатичне представництво у певній державі. 4. Представник однієї держави, що перебуває в іншій з певною метою. 5. Місіонерська організація.

Містер: форма звертання до нетитулованого чоловіка в англомовних країнах, пан; вживається здебільшого з ім'ям або прізвищем.

Містерії: 1. В країнах античного світу (Греція, Рим) та Стародавнього Сходу (Єгипет, Персія) таємні релігійні обряди (дромени), церемонії на честь деяких богів, до участі в яких допускалися лише посвячені (місти), напр., елевсінські М. на честь Деметри і вакхічні на честь Діоніса. 2. Інколи релігійні процесії з елементами вистави у східних релігіях (напр., шахсей-вахсей). 3. Популярний жанр середньовічного (14 — 16 ст.) релігійного театру в Західній Європі — середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети.

Містик: людина, що вірить у надприродне, в чудеса; забобонна людина.

Містика: 1. Віра в існування надприродних, таємничих сил та в здатність людини вступати в безпосередні зносини з ними. 2. Схильність до віри в таємниче й надприродне. 3. Щось загадкове, непояснюване.

Містифікація: 1. Витівка, вигадка з метою ввести когось в оману жартома чи зі злісним наміром; окозамилювання. 2. У філософії — пояснення реальних явищ у дусі містики.

Містифікувати: вводити в оману; замилювати очі, забивати баки, пускати блахмана.

Містицизм: релігійно-ідеалістичний світогляд, заснований на містиці; схильність до містики.

Містраль: сильний, холодний північно-західний вітер на Середземноморському узбережжі франції, що дме з гір.

Мітель: друкарський шрифт, середній між цицеро і терцією дорівнює 14 пунктам (5,1 мм).

Мітельшпіль: середня стадія шахової партії, коли основні сили обох сторін почали гру і розгортається безпосередня боротьба.

Мітельштрекер: бігун на середні дистанції.

Мітенки: жіночі рукавички без пальців; напіврукавички.

Мітинг: масові збори з приводу обговорення якихось злободенних питань, переважно політичних; віче, схід, збірка.

Міткаль: бавовняна тканина полотняного переплетення. Після обробки — ситець, мадаполам тощо.

Мітоз: складний (або непрямий) поділ клітин, найпоширеніший спосіб розмноження тваринних і рослинних клітин. Інша назва — каріокінез.

Мітохондрії: органоїди клітин рослин, тварин і людини, які забезпечують вироблення, нагромадження й розподіл енергії в клітинах. Інші назви — хондріосоми, хондріоміти, хондріоконти.

Мітра: в давньоіранській і ведичній міфології бог сонця, чистоти й правди.

Мітраїзм: релігійний культ бога Мітри, поширений в Малій Азії, а з 1 ст. до н. е. — в Римській імперії.

Мітральєза: 1. Французька швидкострільна багатоствольна вогнепальна зброя 19 ст., з допомогою якої вівся залповий вогонь патронами від гвинтівки. 2. Елемент машини для виробництва сигарет.

Міф: 1. Легенда, сказання про вірування давніх народів щодо походження Землі, Всесвіту, явищ природи, про богів, міфолегендарннх героїв (Одіссей та ін.). 2. перен. Щось вигадане, неіснуюче, фантастичне; казка, вигадка, фантазія.

Міфічний: пов'язаний з міфами; вигаданий, казковий.

Міфологія: 1. Сукупність міфів того чи іншого народу. 2. Наука про міфи.

Міцелій: вегетативне тіло грибів, що складається з розгалужених найтонших ниток, або гіф. Інша назва — грибниця.

Міцели: частинки в колоїдних системах, що складаються з нерозчинного в даному середовищі ядра дуже малих розмірів, оточеного стабілізуючою оболонкою адсорбованих іонів і молекул розчинника.

Мічман: військове звання військовослужбовців надстрокової служби, до 1972 — вище старшинське звання у Військово-Морському Флоті України; у російському дореволюційному флоті 1-й офіцерський чин.

А джіорно: штучне освітлення, яке імітує денне світло.

Аа-лава: лавовий потік, розірваний на окремі частини (уламки) з нерівною шлаковою поверхнею; характерний для базальтів невеликої в'язкості.

Аам: несистемна міра об'єму рідини; в Голландії — 155 літрів, в Бельгії — 142 літра.

Аба: національний одяг кочових арабів, зокрема, бедуїнів — довгий плащ з верблюжої вовни з прорізами для рук. Використовується також в якості ковдри або мішка.

Абандон: 1. юр. Відмова від нерухомості у зв'язку з її неприбутковістю, непродуктивністю, заборгованістю за нього. 2. юр. Відмова спадкоємців від майна на користь кредиторів. 3. У страховому праві — відмова страхівника від залишків частково застрахованої речі на користь страхового товариства, за що останнє зобов'язане виплатити першому повну страхову премію.

Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.

Абдера: місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.

Абдерити: мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. Незважаючи на це, Абдера дала світові видатних вчених — філософів Демокріта, Протагора, Анаксарха, Левкіпа, історика Гекатея.

Абдомінальний: такий, що стосується черева; черевний. А. синдром — гострі болі в животі.

Абеліт: вибухова суміш, що складається з амонієвої селітри, динітробензолу й кухонної солі. Від прізвища англійського хіміка Фредеріка Августа Абеля (1827-1902).

Абендланд: 1. Узагальнена назва країн, розташованих на захід від Риму. Термін з'явився в епоху Відродження. 2. Західна, католицька культура і мистецтво, що має особливу місію і неповторний характер.

Аберація: 1. фіз. Еферична А. — відхил від фокуса проміння, що виходить з однієї точки. 2. А. оптичних систем — недоліки зображень, що виникають при користуванні оптичними системами внаслідок дифракції світла на діафрагмах, оправах лінз тощо і внаслідок дисперсії світла в лінзах приладів. 3. астр. Позірне відхилення світил від їх дійсного розташування на небозводі викликане рухом Землі по орбіті (річна А.) або її обертанням навколо осі (добова А.). 4. Нечіткість або викривленість зображення що його дають оптичні прилади. 5. Сферична А. полягає в тому, що промені, які виходять з однієї точки після проходження лінз утворюють розпливчасте зображення. 6. Хроматична А. — вада зображення, яка походить від неоднакової заломлюваності світла різного кольору, через що зображення виходить нерізке й забарвлене. 7. біол. Відхилення від нормальної будови організму, яке виявляється часто лише в іншому забарвленні або розмірі. 8. Зміна структури хромосом. 9. перен. Помилка, відхилення від істини, збочення.

Абзац: 1. Відступ (зліва) управо у початковому рядку, яким починається виклад нової думки у тексті. 2. Частина (уступ) тексту від відступу до відступу з одного або кількох речень, пов'язаних змістом.

Абзетцер: багаточерпаковий самохідний екскаватор, яким виймають і переміщують порожні породи на відвалах кар'єрів.

Абідоський камінь: родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).

Абіотичний: неорганічний або позбавлений життя; А-ні фактори — сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що забезпечують існування організму; А-на зона — зона, в якій немає живих організмів, напр. глибинні шари земної кулі або найвищі шари атмосфери.

Абісальний: глибоководний; А-на зона — те саме, що й абісаль; А-ні відклади — найглибоководвіші сучасні морські та океанічні відклади — складаються переважно з скелетних частин планктонних організмів, дрібних мінеральних частинок (принесених морськими течіями і вітрами), космічного пилу, продуктів підводного вивітрювання та глибоководного хімічного осадження; вкривають майже 90% площі дна Світового океану, представлені мулом і глибоководною червоною глиною.

Абіцин: лікарський препарат; являє собою суміш одержуваних з листків наперстянки шерстистої глюкозидів А, В і С, звідки й назва. Застосовують при серцевій недостатності з порушенням кровообігу.

Абластика: сукупність прийомів, які застосовуються під час видалення пухлин, щоб запобігти їхнім рецидивам та імплантації клітин у рані.

Аблатив: лінгв. латинська назва орудного відмінка — відкладний відмінок. Слов'янським мовам не притаманний.