Ліази: група ферментів, що каталізують в організмі реакції розщеплення молекул органічних речовин.

Ліана: в'юнкі рослини, які не будучи в змозі вільно триматися в повітрі, спираються на сусідні рослини або інші структури і піднімаються високо в повітря.

Лібідо: 1. Статевий потяг людини, прагнення до сексуальної активності. 2. психол. Одне з основних понять психоаналізу для опису сексуального потягу.

Ліберал: 1. Послідовник лібералізму, член ліберальної партії. 2. заст. Вільнодумна людина, вільнодумець, не консерватор, лівак. 3. перен., розм. Людина, схильна до зайвої терпимості, потурання (звичайно шкідливого) кому-, чому-небудь; потуральник.

Лібералізм: 1. В первісному розумінні — вільнодумство. 2. Ідеологічна та громадсько-політична течія, яка проголошує права і свободи кожної окремої людини найвищою цінністю і визначає їх правовою основою суспільного і економічного порядку. 3. розм. Безпринципне, примиренське ставлення до негативних явищ, до ворогів.

Лібертаризм: лібертаріанство; політична філософія, в основі якої лежить правова заборона на застосування сили або загрози до іншої особи або її майна, всупереч волі цієї особи. Прихильники Л. виступають за право людини робити з собою та своєю власністю що завгодно, допоки це не заважає здійсненню аналогічного права іншими. Антонім — авторитаризм.

Лібертинізм: філософська течія, що відкидає більшість моральних або сексуальних обмежень, які розглядаються як зайві або небажані, а також прийняті в суспільстві звичаї і форми поведінки. Інша назва — лібертинаж.

Лібра: 1. Старовинна римська одиниця ваги (близько 327,45 г); ділилась на 12 унцій. 2. Міра ваги в країнах Латинської Америки (близько 460 г). 4. Давньоруська міра ваги — 307,1 г. 3. Грошова одиниця Перу до 1930 р. (приблизно однакова з англійським фунтом стерлінгів).

Лібрація: розгойдування; Л. Місяця — видимі невеликі періодичні коливання Місяця навколо свого центра, внаслідок яких земний спостерігач може бачити близько 60% поверхні Місяця.

Лібрето: 1. Словесний текст музично-драматичного твору (опери, оперети тощо). 2. Короткий виклад змісту п'єси, балету, драми, кінофільму з зазначенням акторів, які виконують ролі.

Лібриформ: тканина деревини, що надає їй міцності. Інша назва — деревні волокна.

Лібурна: староримське легке вітрильне військове судно з двома рядами весел, вузьке і довге (близько 30 м у довжину і 5м у ширину), водотоннажністю до 80 т.

Лівер (1): печінка, легені, серце та інші їстівні нутрощі забійних тварин.

Лівер (2): 1. Відкрита з обох кінців трубка з кулеподібним розширенням у верхній частині, якою переливають невелику кількість рідини. Діє так само, як і піпетка. 2. Ручний насос, яким перекачують рідину.

Лівр: 1. Грошова одиниця і срібна французька монета початку 18 ст. трохи менша за франк. 2. Старовинна французька міра ваги, що дорівнює приблизно 1/2 кг.

Ліврея: форменний, звичайно обшитий галунами, одяг для швейцарів, лакеїв і т.ін.; плащ, накидка, мантія, ліберія.

Ліга (1): спілка, товариство, асоціація, об'єднання окремих осіб, організацій або держав (напр., Л. націй).

Ліга (2): муз. знак у вигляді дуги над нотами, який означає, що треба грати зв'язно, безвідривно (легато).

Ліга (3): міра відстані, прийнята у Великобританії і США, дорівнює трьом милям. Л. уставна — 4,83 км, Л. морська — 5,56 км.

Лігамент: 1. Еластичний тяж з рогоподібної речовини — конхіоліну, який з'єднує черепашки двостулкових молюсків. 2. Зв'язки, що укріплюють суглоби або утримують внутрішні органи.

Лігатура: 1. Допоміжний сплав (напр., феросплав), який додають до розплавлених металів (сплавів), щоб змінити їхній хімічний склад і властивості. 2. Метал, який вводять у сплави благородних металів, щоб поліпшити їхні властивості. 3. Нитка, якою перев'язують кровоносну судину або яку залишають у рані після операції для з'єднання тканин. 4. Дві або три з'єднані між собою літери на одній ніжці. 5. З'єднане написання двох або більшої кількості літер одним письмовим знаком.

Лігнін: 1. Органічна речовина, що поряд з целюлозою є складовою частиною здерев'янілих тканин вищих рослин. Разом з геміцелюлозою зумовлює міцність стовбурів і стебел рослин. 2. Сорт тонкого паперу з гофрованою поверхнею, має велику вбирну здатність, застосовується при перев'язках замість вати.

Лігніт: 1. Слабозвуглена викопна деревина, бурого кольору. 2. Різновид бурого вугілля. Використовують як паливо, хімічну сировину.

Лігностон: спресована при високій температурі деревина (переважно березова), з якої виготовляють човники, шестерні, вкладиші підшипників тощо.

Лігнофоль: конструкційний деревношаруватий матеріал, виготовлюваний з листів шпону (переважно березового), що їх просочують (або промазують) смолами, а далі пресують (або склеюють).

Лігр: гібрид між левом-самцем і тигрицею-самкою, що виглядає як гігантський лев з розмитими смугами. У самців-лігри, за рідкісним винятком, майже відсутня грива, але на відміну від левів Л. вміють і люблять плавати. Інша особливість Л. полягає в тому, що самки Л. (лігріци) можуть давати потомство, що незвично для гібридів котячих. Л. — на сьогоднішній день найбільші кішки в світі: його довжина може досягати чотирьох і більше метрів, а вага перевищує триста кілограмів (це на третину більше, ніж у великих левів).

Лігроїн: рідкий нафтопродукт. Застосовують як дизельне паливо, розчинник у лакофарбовій промисловості тощо.

Лідер: 1. Керівник політичної партії або іншої суспільно-політичної орагнізації; вождь. 2. Ескадрений міноносець особливо великих розмірів, який у загоні суден виконує роль ведучого. 3. Особа або група осіб, що йде першою у якому-небудь змаганні; передовик, ведучий. Гонка за Л. — велосипедні змагання, в яких попереду кожного гонщика їде мотоцикліст, переборюючи опір повітря.

Лідит: гірська порода, що складається з кварцу, халцедону й опалу з домішками вуглистої речовини, чорного, бурого, зеленого кольору. Використовують для виготовлення точильних брусків тощо. Від назви давньоримської провінції Лідії в Малій Азії.

Ліз...: у складних словах відповідає поняттям "розчинення речовини", "розпад речовини", напр., гідроліз.

Лізати: лікарські препарати, що їх застосовують у ветеринарній практиці для стимуляції органів з ослабленою функцією; продукти розщеплення тканин тваринного походження. Інша назва — гістолізати.

Лізгольдери: орендарі в Англії, що орендували землю у великих землевласників (лендлордів). З'явилися в кінці 13 ст.,в окремих місцях існували ще й у 19 ст.

Лізигенний: бот. той, що утворився внаслідок руйнування або розчинення (лізису); Л-і порожнини — порожнини в тілі рослин, що утворилися внаслідок лізису деяких клітин (напр., залозки з ефірними маслами в шкірці плодів цитрусових).

Лізин: одна з незамінних для людини й тварин амінокислот. Входить до складу майже всіх білків. Застосовують для збагачення кормів.

Лізинг: форма фінансування вкладень на придбання устаткування для виробництва товарів з метою передачі його в оренду.

Лізис: 1. мед. Повільне, на протилежність кризі, поступове зниження до норми температури тіла при гарячкових захворюваннях. 2. біол. Розчинення клітин.

Лізо...: у складних словах відповідає поняттям "розчинення речовини", "розпад речовини", напр., гідроліз.

Лізогенія: здатність мікроорганізмів утворювати й вивільняти в навколишнє середовище бактеріофаги.

Лізол: розчин крезолу в калійному милі. Застосовують для дезинфекції приміщень, хірургічних інструментів.

Лізолецитин: органічна речовина, продукт відщеплення від лецитину ненасиченої жирної кислоти. Спричинює руйнування еритроцитів і гемоліз. Утворюється в організмі тварин при діянні отрути кобр, гримучих змій, скорпіонів, бджіл та деяких мікроорганізмів.

Лізоформ: розчин формаліну в калійному милі. Застосовують для знезаражування рук, приміщень, а також у гінекологічній практиці.

Лізоцими: білки, що містяться в тваринних і рослинних організмах. Є ферментами, що спричинюють лізис деяких мікроорганізмів. Застосовують як протимікробний засіб при лікуванні запальних захворювань очей і носоглотки.

Ліквідамбар: рід деревних рослин родини гамамелідових. Поширені в теплих країнах Північної півкулі. З Л. східного виділяють ароматичний бальзам — стиракс, що його застосовують у парфюмерії та медицині як ароматичний та відхаркувальний засіб.

Ліквідаторство: меншовицька опортуністична течія в РСДРП, яка виникла в роки реакції (1907 — 10 рр.). Представники Л. виступали проти теоретичних, тактичних і організаційних принципів РСДРП.

Ліквідація: 1. Припинення діяльності (закладу, підприємства, установи тощо); доведення чого-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т.ін. 2. Припинення існування, знищення чого-небудь. Фізичне знищення кого-небудь.

Ліквідність: 1. різні цінності й активи, які можуть бути швидко перетворені на готівку. 2. В Україні термін "ліквідність" вживають для оцінки стану й руху оборотних засобів і планового використання власних та позичкових коштів.

Ліквідус: графічне відображення залежності температури початку рівноважної кристалізації розчинів або сплавів від їхнього складу. Інші назви — лінія ліквідуса, поверхня ліквідуса.

Ліквація: хімічна й структурна неоднорідність сплавів, що виникає при їхній кристалізації.

Ліквор: рідина, волога; Л. цереброспінальний — рідина спинномозкова; Л. перикардія — перикардіальна (навколосерцева) рідина; Л. фолікули — рідина фолікули.

Лікер: солодкий, ароматний міцний спиртний напій.

Лікоподій: 1. Спори плауна (п'ядича). Порошок з дозрілих сухих спор плауна застосовують у фармацевтичній практиці (напр., дитяча присипка). 2. Порошок для шліфування, формування; застосовують також у піротехніці.

Ліктор: одна з нижчих державних посад у Стародавньому Римі, історично — виконавець розпоряджень магістратів, у тому числі смертних вироків над римськими громадянами, згодом — почесний охоронець вищих службовців (весталок, едилів, консулів, преторів, диктаторів, пізніше — імператорів), символічно озброєний фасцією з сокирою. Кількість Л. визначала статусність охоронюваної особи

Ліліпут: людина надзвичайно малого зросту. Термін походить від назви вигаданої країни Ліліпутія з роману Джонатана Свіфта «Мандри Гулівера» (1726), яку населяли крихітні люди ліліпутійці.

Лілія: цибулинна рослина родини лілійних з прямим стеблом і великими, форми дзвона, білими або яскраво-забарвленими квітами, вирощується як декоративна; лілея, крин.

Лімінг: сорт зубовидної кукурудзи, що має великі видовжені червоно-оранжеві зерна.

Ліміт: 1. Крайній ступінь обмеження, максимальна кількість або норма чогось. 2. Встановлена сума коштів, матеріальних засобів, що їх господарські органи не повинні перевищувати.

Лімітація: обмеження, визначення ліміту на що-небудь.

Лімітрофи: 1. Прикордонні області, які мали утримувати війська, що стояли на кордоні. 2. Держави (Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія), створені під егідою Антанти після Великої Жовтневої соціалістичної революції як "санітарний кордон" між Радянською країною і Західною Європою.

Лімб: 1. Диск з поділками на градуси у кутомірних приладах. 2. Вузький край чого-небудь. 3. За неофіційною доктриною католицизму — місце перебування душ, що не потрапили в рай; одна з частин пекла.

Лімберс: канал між кільсоном і першим поясом внутрішньої обшивки суден, яким трюмна вода стікає у водозбірний колодязь. Інша назва — лімбербордовий канал.

Лімбо: груповий танець, поширений серед населення о. Тобаго (Центральна Америка).

Лімес: великий укріплений рубіж, що включав фортечні стіни, рови, військові і цивільні поселення, на кордоні Римської імперії у перших століттях нашої ери. Найвідоміші — «стіна Адріана» довжиною 118 км в Британії між Ірландським і Північним морями, Германсько-ретійський Л. протяжністю 550 км між Рейном і Дунаєм.

Лімніграф: самозаписуючий прилад, що реєструє коливання рівня води в бурових свердловинах, колодязях, а також у поверхневих водоймах (напр., озерах).

Лімнологія: наука про поверхневі водойми суходолу — озера, стави, водосховища. Інша назва — озерознавство.

Лімоніт: мінерал класу окисів та гідроокисів, темно-бурий до чорного. Скупчення Л. з гетитом, гідроокисами кремнезему та ін. утворюють родовища бурих залізняків.

Лімузин: легковий автомобіль вищого класу із закритим кузовом або кузов такого автомобіля із подовженою колісною базою та перегородкою за передніми сидіннями.

Лімфа: безбарвна рідина, що циркулює у лімфатичній системі людини та хребетних тварин і відіграє важливу роль у процесі обміну речовин, а також виконує захисні функції; сукровиця, сукроватиця, пасока.

Лімфаденіт: запалення лімфатичних вузлів. Спричинюється мікроорганізмами, продуктами тканинного розпаду, які потрапляють у ці вузли, а також деякими захворюваннями (туберкульоз, сифіліс та ін.).

Лімфангіт: запалення лімфатичних судин людини й тварин, спричинюване хвороботворними мікроорганізмами і продуктами їхньої життєдіяльності.

Лімфангоїт: запалення лімфатичних судин людини й тварин, спричинюване хвороботворними мікроорганізмами і продуктами їхньої життєдіяльності; лімфагіт.

Лімфатичний: той, що стосується лімфи, Л-а система — система судин, міжклітинних щілин та міжтканинних вузлів, що в них циркулює лімфа й розвиваються лімфоцити; Л-і вузли — утвори, що входять до складу лімфатичної системи. Виконують кровотворну (утворення лімфоцитів) і захисну функції в організмі.

Лімфоґранулематоз: захворювання людини, що характеризується злоякісним пухлиноподібним розрощенням лімфатичних вузлів.

Лімфостаз: припинення циркуляції лімфи в лімфатичних судинах внаслідок виникнення перешкод до її відтоку (рубцеві зрощення після запалення стінок судин, здавлювання їх пухлинами тощо).

Лімфоцити: одна з форм лейкоцитів (білокрівців) людини й хребетних тварин. Виконують в організмі захисну функцію.

Лінійний: 1. Той, що стосується лінії; Л. корабель, лінкор — військовий корабель великої водотоннажності з переважно артилерійським озброєнням і потужною бронею; Л-і війська — регулярні польові війська на відміну від другочергових, запасних, міліційних і ополченських військових формувань; Л. прискорювач — установка для прискорювання заряджених мікрочастинок, в якій траєкторія руху частинки близька до прямої лінії. 2. мат. Той, що стосується першого степеня; Л-е рівняння — рівняння першого степеня відносно невідомих; Л-а перспектива — спосіб зображення тіл за допомогою центрального проектування їх на площину. 3. Солдат, що позначає лінію руху частин під час параду, огляду тощо.

Лініменти: рідкі лікувальні мазі, що плавляться при температурі тіла. Л. бувають антимікробні, болезаспокійливі, протизапальні.

Лінія (1): 1. Сукупність геометричних точок, пов'язаних між собою, яка описується певним рівнянням. 2. Сукупність певних обєктів, розташованих в ряд.

Лінія (2): старовинна одиниця довжини в ряді країн. В Англії — мала Л. була рівна 1/12 дюйма (2,11666 мм), велика Л. — 2,54 мм; французька Л. (лінь)- 1/144 фута (2.2558291 мм), польська Л. — 2 мм, прусська Л. — 2,17 мм, російська Л. — 2,54 мм. Сьогодні в англійських великих Л. виміпюється калібр зброї, а у французьких Л. — діаметр механізмів годинників.

Лінгафон: пед. серія грампластинок, на яких записано виклад програмного курсу мови.

Лінгвіст: фахівець з лінгвістики; мовознавець, філолог.

Лінгвістика: наука про мову взагалі й окремі мови світу як її індивідуальних представників; мовознавство.

Лінгва жерал: мова, що виникла у 16-18 ст. в Латинській Америці від суміші мов племен тупі-гуарані з португальською і африканськими лексичними запозиченнями. Поширена в Бразилії (лінгва жерал пауліста), Венесуелі, Колумбії (ньєнгату).

Лінгва франка: 1. лінгв. Усний допоміжний засіб міжетнічного спілкування. 2. Мова, що використовується для спілкування між носіями різних мов в умовах обмежених соціальних контактів.

Лінеїт: мінерал класу сульфідів, білого або сталево-сірого кольору з металічним блиском. У сполученні з іншими кобальтовими мінералами — сировина для одержання кобальту. Від прізвища шведського ботаніка К. Ліннея.

Лінза: 1. Оптичне скло, обмежене двома сферичними поверхнями або однією сферичною й однією плоскою, здатне збирати і розсіювати промені, що проходять через нього. 2. Поклади, що залягають певними пластами.

Лінк: застаріла позасистемна британська та американська одиниця виміру довжини, рівна 20,1168 см (1/100 чейна=1/1000 фурлонга).

Лінкос: штучна мова для можливого зв'язку з інопланетними цивілізаціями.

Лінкруст: рулонний оздоблювальний матеріал з рельєфною поверхнею, який виготовляють з потовщеного паперу або картону, вкритого тонким шаром пластмаси. Використовують для облицювання внутрішніх стін будинків, пасажирських вагонів, кают кораблів.

Ліноґравюра: ґравюра на лінолеумі і відбиток зображення з неї.

Лінолеати: солі лінолевої кислоти, що сприяють швидкому висиханню олій, фарб і лаків.

Лінолеум: міцне підлогове покриття з тканини або потовщеного паперу і пластмаси, що з одного боку покрита спеціальним просоченням, а з другого — протигнильною речовиною. Застосовують для покривання підлог. Від назви компанії Linoleum Manufacturing, яка з 1860 року випускала подібнібне покриття.

Лінон: сорт дуже тонкої лляної вибіленої тканини.

Лінотип: найпоширеніший вид набірної друкарської машини, яка складає й відливає суцільні рядки тексу.

Лінофільм: електронна фотонабірна двоапаратна літеропроекціювальна машина, яка забезпечує одержання фотонабору шрифтами кегля 6 — 36 пунктів на фотоплівці або фотопапері.

Лінчування: в США — самосуд, звіряча розправа без слідства й суду над неграми та прогресивно настроєними білими; метод терористичної діяльності ку-клукс-клану та інших реакційних елементів. Від прізвища плантатора-расиста 18ст. Ч.Лінча. Інша назва — суд Лінча.

Лінчувати: вчиняти самосуд, т. з. суд Лінча; страчувати, карати.

Лінь (1): дуже міцний, тонкий канат (трос), сплетений з конопляних волокон вищої якості. Товщина Л. не більша за 25 мм.

Лінь (2): стара французька міра довжини рівна 2.2558291 мм. Сьогодні у французьких Л. вимірюються діаметри механізмів годинників.

Ліньяж: 1. Родинний союз пов'язаних кревними і шлюбними зв'язками родичів, які мають спільного предка; рід. 2. Число рядків у друкарській шпальті(на сторінці).

Ліофільність: здатність речовини інтенсивно взаємодіяти з молекулами рідкого середовища, до якого ця речовина дотикається. Окремим випадком Л. є гідрофільність.

Ліофобність: здатність речовини дуже слабо взаємодіяти з молекулами рідкого середовища, до якого ця речовина дотикається. Окремим випадком Л. є гідрофобність.

Ліпіди: група органічних речовин, до якої належать жири і жироподібні речовини. Входять до складу всіх живих клітин. Застосовують у медицині, харчовій промисловості.

Ліпаза: фермент, який міститься у тваринних та рослинних організмах і забезпечує гідроліз і синтез жирів. Містяться в рослинних і тваринних організмах. Л. застосовують як лікарський препарат при захворюванні підшлункової залози.

Ліпарит: магматична гірська порода, що складається переважно з санідину, плагіоклазу, кварцу та кремнекислоти. Виливний аналог граніту. Від назви Ліпарських островів.

Ліпоїди: група жироподібних речовин рослинного і тваринного походження; складні ліпіди. Містяться в усіх клітинах. Л., що мають у своєму складі фосфор (фосфоліпіди), є транспортною формою жирів в організмі.

Ліпокаїн: препарат, який одержують з підшлункової залози забійної худоби. Містить сполуки, які змінюють синтез жирів і жироподібних речовин. Застосовують при захворюваннях печінки. Інші назви — біолін, ліпотрат.

Ліпома: доброякісна пухлина , що розвивається з жирової тканини. Інша назва — жировик.

Ліпооксигеназа: фермент класу оксидоредуктаз, окислює ненасичені жирні кислоти до перекисів; ліпооксидаза.

Ліпооксидаза: фермент класу оксидоредуктаз, окислює ненасичені жирні кислоти до перекисів.

Ліпопротеїди: складні білки, що утворюються з простих білків та ліпідів. Містяться в клітинах тваринних та деяких рослинних організмів.

Ліпосакція: косметологічна хірургічна операція з видалення відкладень жиру на певних ділянках тіла людини.

Ліпотрат: те саме, що й ліпокаїн.

Ліпофусцин: жовто-коричвевий пігмент, що являє собою ліпопротеїд і утворюється при окисленні в організмі фосфоліпідів та жирів. Інші назви — бурий пігмент, пігмент старіння, пігмент зношування.

Ліра (1): 1. Старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент. Складалась Л. з корпуса (резонатора) з мембраною і двох вигнутих стойок з перекладиною зверху, до якої кріпились струни, що йшли від резонатора. Корпус стародавніх Л. виготовлявся з панцира черепахи, а стойки — з ріг антилопи. За легендою першу Л. виготовив Гермес і подарував її Аполлону. 2. Тип дивана-тахти, контури якого нагадують цей музичний інструмент. 3. Старовинний струнно-клавішно-смичковий музичний інструмент, який був поширений в Білорусії, Росії та Україні; реля, риля. 4. Сузір'я Північної півкулі неба.

Ліра (2): грошова одиниця Італії (поділяється на 100 чентезимо) до введення в 2002 році євро, Туреччини (поділяється на 100 курушів) та деяких інших країн.

Ліризм: 1. Наявність у творах літератури та мистецтва підвищеної емоційності, щиросердності, схвильованості; пройнятість певним суб'єктивним настроєм і переживанням. 2. розм. Ліричний настрій.

Лірик: 1. Автор ліричних творів. 2. перен. Особа з нахилом до мрійливих, роздумливих настроїв.

Лірика: 1. Один з трьох родів літератури (поряд з епосом і драмою), в якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного. Емоційний елемент у творчості письменника. 2. Твори ліричної поезії.

Ліричний: 1. Властивий ліриці; лірний. Який є об'єктом опису в ліриці. 2. перен. Емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань. 3. Такий, при якому почуття, душевні переживання панують над розумом. 4. М'яко-співучий, ніжного тембру (про голос співака).

Лісель: додаткові вітрила, що їх піднімають при слабкому вітрі на додаток до основних прямих парусів для збільшення їх площі.

Літій: хімічний елемент, символ Li, ат. н, 3; сріблясто-білий легкий лужний метал. Застосовують у термоядерних реакціях, у металургії; входить до складу деяких легких сплавів. Сполуки Л. застосовують при виготовленні скла, емалей, а також у медицині.

Літія: різновид короткого богослужіння.

Літакіноскоп: прилад для розглядування й монтажу кінострічок; літаскоп.

Літанія: 1. В католицизмі вид молитов, що їх читають або співають під час урочистих релігійних процесій. 2. перен. Нескінченні скарги, голосіння; довгий і нудний перелік чогось.

Літаскоп: прилад для розглядування й монтажу кінострічок.

Літер: документ на право пільгового або безплатного проїзду людей, перевезення вантажів. Назва пов'язана з позначенням таких документів умовною літерою.

Літера: 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; буква, ієрогліф. Металевий брусочок з випуклим зображенням цього знака, що застосовується для друкарського набору. 2. перен. Суто формальне значення чого-небудь.

Літеральний: буквальний.

Літератор: письменник.

Література: 1. Уся сукупність наукових, художніх і т. ін. творів того чи іншого народу, періоду або всього людства. 2. Вид мистецтва, що зображує життя, створює художні образи за допомогою слова; письменство, словесність, белетристика. 3. Сукупність друкованих творів певної галузі знань з певного питання; бібліографія.

Літературний: той, що стосується літератури й відповідає її ідейно-художнім вимогам; Л. фонд — організація літераторів для подання її членам матеріальної допомоги; Л-а конвенція — договір між державами про взаємний захист авторських прав.

Літо...: у складних словах відповідає поняттям "камінь", "гірська порода", "твердий".

Літогенез: сукупність процесів утворення осадів й осадочних гірських порід.

Літогліфіка: різьблення на камені.

Літографія: 1. Різновид плоского друку, за яким друкування здійснюється з літографського каменю, цинку, алюмінію. 2. Вид графічного мистецтва. 3. Відбиток з літографської форми. 4. Підприємство, цех, де друкують у такий спосіб.

Літологія: розділ петрографії, що вивчає осадочні гірські породи, їхні склад, структуру, властивості, практичне використання.

Літопон: біла мінеральна фарба, суміш сірчистого цинку й сірчанокислого барію. Використовують також при виготовленні пластмас, гуми.

Літораль: узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу.

Літоральний: прибережний, береговий; Л-а зона — зона морського дна, що осушується під час відпливу (глибина від 40-50 м до 200 м); Л-і відклади — прибережно-морські відклади (валуни, гравій, пісок, мул, органогенні рештки тощо).

Літорея: давній руський тайнопис, що передбачає заміну приголосних з однієї групи на приголосні з іншої групи («проста Л., «тарабарщина») при збереженні у словах голосних незмінними або заміна букв (чи буквосполучень) числами і виконання над ними певних арифметичних дій, напр., додавання певної константи («мудра Л.»).

Літосидерити: кам'яно-залізні метеорити, основна маса яких являє собою начебто губку з нікелистого заліза, порожнини якої заповнені мінералами. Входять до класу сидеролітів.

Літосфера: верхня тверда оболонка земної кулі, до складу якої входять земна кора та верхня частина мантії Землі. Її товщина сягає від 5 до 200 кілометрів в залежності ділянки поверхні. Літосферна плита — блоки Л., відокремлені одна від одної тектонічними розривами.

Літота: один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета, протилежне — гіпербола.

Літотес: вид метонімії: зворот мови, протилежний перебільшенню (гіперболі); заміна будь-якого виразу іншим, рівнозначним, але у формі заперечення, напр., "згоден" — "не заперечую". Інша назва — літота.

Літотокс: один з типів розмножувальних (фотоскладальних) машин для багаторазового фотографування зображень невеликого формату.

Літотрипсія: каменедроблення; операція подрібнення каменів у сечовому міхурі за допомогою спеціальних інструментів.

Літотриптор: щипці для подрібнення каменів у сечовому міхурі. Інша назва — каменедробильник.

Літофіти: рослини, що ростуть на скелях і каменях (мохи, лишайники, деякі види синьо-зелених водоростей тощо).

Літофанія: 1. Декоративно-ужиткові вироби з обпаленого неглазурованого фарфору, малюнки на яких видно при просвічуванні. 2. Спосіб виготовлення таких виробів. 3. Підготовчі барельєфні зображення на воску для виробництва картин на папері, які видно при просвічуванні.

Літохризографія: літографське друкування бронзовою фарбою.

Літр: одиниця об'єму рідин і сипких тіл у метричній системі мір. 1 л дорівнює 1 дм³.

Літра: 1. Основна одиниця візантійської монетної ваги, 1/80 таланта (327,45 г). 2. Срібна монета, що у IV столітті карбувалась на Сицилії; важила третину римської Л. 3. Ізраїльська Л. — антична міра ваги, еквівалентна 60 шекелям (685 г) .

Літраж: об'єм у літрах.

Літургія: обідня; церковна відправа у християнстві, під час якої виконуються обряди, пов'язані з таїнством причащання. Л. годин — загальна назва богослужінь, що справляються у різні пори дня з метою освячення часу.

Ліф: верхня частина одягу, як правило, жіночого, яка облягає груди і спину.

Ліфт: технічна споруда для вертикального переміщення людей або вантажів у спеціальних кабінах (клітях), що рухаються в жорстких напрямних пристроях; вінда, здійма, підойма.

Ліхенологія: розділ ботаніки, що вивчає лишайники.

Ліхтер: вантажне, переважно несамохідне, однотрюмне морське судно типу баржі для безпричальних вантажних операцій при навантаженні або розвантаженні на рейді суден, які не можуть зайти в порт з причини великої осадки та стати до причальної стінки.

Ліцей: 1. Колишня назва гаю біля храму Аполлона Лікейського поблизу Афін, де Аристотель (384 — 322 рр. до н. е. ) навчав своїх учнів. 2. Тип середнього загальноосвітнього навчального закладу.

Ліцензія: 1. Дозвіл, що надається державним органам, на право ввозу товарів з-за кордону й вивозу їх за кордон. 2. Патентна Л. — надання права здійснювати і використовувати чиїсь винаходи, на які видано патент.

Ліценціат: перший учений ступінь у деяких закордонних університетах.

Ліценція: 1. Дозвіл. 2. Поетична Л. — відступ від загальноприйнятих правил граматики, стилістики й віршування з тією чи іншою художньою метою. 3. Знижка з тарифного мита.

Ліцитація: 1. Продаж колективної власності або власності, що має кількох претендентів на придбання, за згодою сторін. 2. Позабіржові торги.

Аам: несистемна міра об'єму рідини; в Голландії — 155 літрів, в Бельгії — 142 літра.

Абабтація: зумовленість ознак організму попередніми поколіннями його виду та їхніми умовами життя; втрата пристосовуваності. Протилежне — адаптація.

Абазини: кавказька народність. Проживають в Карачаєво-Черкесії, Адигеї, Туреччині. Мова абазинська абхазько-адигейської групи іберійсько-кавкаької сім'ї. Писемність на російській графічній основі. За релігійними поглядами віруючі абазинці — мусульмани-суніти.

Абазія: втрата здатності ходити, зокрема внаслідок захворювання нервової системи, з руховими порушеннями нижніх кінцівок (паралічами, гіперкінезами, м'язовими істерії, при рухових розладах нижніх кінцівок і розладі рівноваги. Часто супроводжується астазією.

Абак: 1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).

Абалієнація: юр. у римському праві — вивласнювання майна.

Аббе число: характеристика дисперсії оптичного скла. Обчислюють за співвідношенням (n_D — 1)/(n_F — n_C), де n_D, n_F, n_C — показники заломлення скла для спектральних ліній відповідно жовтої натрію (5893 х 10^-10м), синьої водню (4861 х 10^-10м) і червоної водню (6563 х 10^-10м). За ім'ям німецького фізика Ернста Аббе.

Абданк: герб, який використовувався як родовий герб кількох польських, литовсько-білоруських, українських шляхетських родів за часів Королівства Польського, Речі Посполитої. Вперше згадується в 1228 році. Багато розгалужень цього герба об'єднує літера W.

Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.

Абдера: місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.

Абдомінальний: такий, що стосується черева; черевний. А. синдром — гострі болі в животі.

Абдукція: 1. Силогізм, більший засновок якого відомий, а менший — гаданий. 2. анат. Відведення кінцівки від середньої лінії тіла. Протилежне — аддукція.

Абелізавриди: сімейство тераподових динозаврів з групи цератозаврів. Як більшість тероподів, А. були м'ясоїдними двоногими динозаврами. Проживали під час крейдового періоду, на території стародавнього південного суперконтиненту Гондвана.

Абеліт: вибухова суміш, що складається з амонієвої селітри, динітробензолу й кухонної солі. Від прізвища англійського хіміка Фредеріка Августа Абеля (1827-1902).

Аберація: 1. фіз. Еферична А. — відхил від фокуса проміння, що виходить з однієї точки. 2. А. оптичних систем — недоліки зображень, що виникають при користуванні оптичними системами внаслідок дифракції світла на діафрагмах, оправах лінз тощо і внаслідок дисперсії світла в лінзах приладів. 3. астр. Позірне відхилення світил від їх дійсного розташування на небозводі викликане рухом Землі по орбіті (річна А.) або її обертанням навколо осі (добова А.). 4. Нечіткість або викривленість зображення що його дають оптичні прилади. 5. Сферична А. полягає в тому, що промені, які виходять з однієї точки після проходження лінз утворюють розпливчасте зображення. 6. Хроматична А. — вада зображення, яка походить від неоднакової заломлюваності світла різного кольору, через що зображення виходить нерізке й забарвлене. 7. біол. Відхилення від нормальної будови організму, яке виявляється часто лише в іншому забарвленні або розмірі. 8. Зміна структури хромосом. 9. перен. Помилка, відхилення від істини, збочення.

Абецадло: 1. Абетка, азбука, альфабет, алфавіт. 2. Сім перших літер латинської абетки, які вживаються у нотному співі.

Абецедарій: 1. Буквар. 2. Форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного віршованого рядка або перші букви кожного слова розташовані в абетковому порядку.

Айстра квітне у саду.
Аїр в лузі я знайду.

Бізон у двір забрався,
Баран його злякався.

Ведмеді вулика знайшли,
Вовки під деревом лягли.

Грак сидить на димарі,
Голуб в'ється угорі.

Дельфін живе в морях,
Дракон — лише в казках...

Олександр Олесь

.

Абзац: 1. Відступ (зліва) управо у початковому рядку, яким починається виклад нової думки у тексті. 2. Частина (уступ) тексту від відступу до відступу з одного або кількох речень, пов'язаних змістом.

Абідоський камінь: родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).

Абіотичний: неорганічний або позбавлений життя; А-ні фактори — сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що забезпечують існування організму; А-на зона — зона, в якій немає живих організмів, напр. глибинні шари земної кулі або найвищі шари атмосфери.