Пі-мезони: три різновиди нестабільних елементарних частинок, два види електрично заряджені (пі-плюс-мезон і пі-мінус-мезон ), а третій (пі-нуль-мезон) електрично нейтральний.

Піала: поширена на Сході кругла посудина для пиття у вигляді невеликої розширеної доверху чашки без ручки.

Піанізм: 1. Характерні особливості фортепіанної музики. 2. Майстерність гри на фортепіано.

Піаніно: великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано.

Піаніссімо: муз. сила звуку при виконанні музичного твору — дуже тихо, найвищий ступінь піано.

Піано: муз. тихо, нечутно.

Піанола: 1. Музичний пристрій, що перетворює піаніно на механічне фортепіано. 2. Назва одного з видів механічного фортепіано.

Піар: технології створення і впровадження образу об'єкта (ідеї, товару, послуги, персоналії, організації, бренду) в ціннісний ряд, з метою закріплення цього образу як ідеального і необхідного в житті. У широкому сенсі — управління громадською думкою, вибудовування взаємин суспільства і державних органів або комерційних структур, у тому числі, для об'єктивного осмислення соціальних, політичних чи економічних процесів.

Піасава: волокна різних тропічних пальм; застосовуються для виготовлення щіток, канатів тощо.

Піастр: 1. Італійська назва старовинної іспанської монети песо. 2. Розмінна монета: Єгипет, 1/100 єгипетського фунта; Туреччини (куруш), 1/100 турецької ліри; Іорданії, 1/100 іорданського динара; Лівану, 1/100 ліванського фунта; Судану, 1/100 суданського фунта та інших країн.

Пігмаліон: 1. За давньогрецькою міфологією — скульптор, який закохався у вирізьблену ним статую Галатеї. Афродіта оживила її, і Г. стала його дружиною. 2. перен. Людина, закохана у своє творіння.

Пігмеї: 1. За уявленням давніх греків, карлики, що жили у якійсь далекій південній країні. 2. Загальна назва низькорослих племен Центральної Африки, Південно-Східної Азії та Океанії. 3. перен. Дріб'язкова, нікчемна людина.

Пігментація: забарвлення пігментом зовнішнього покриву тваринного і рослинного організмів.

Пігменти: 1. біол. Забарвлені органічні речовини, що входять до складу тваринних і рослинних тканин, надаючи їм відповідне забарвленя; відіграють важливу роль у життєдіяльності організмів. 2. хім. Забарвлені речовини, нерозчинні у воді та плівкоутворювачах (лаках тощо). Застосовують для виготовлення фарб, лаків і т. ін.

Пігмоїди: умовна назва низькорослих племен Центральної Африки та деяких областей Південно-Східної Азії.

Піджин: говірка, що виникає при міжетнічних контактах за участю трьох і більше мов. Як правило, має невеликий словниковий запас (порядка 1000 слів). У деяких випадках П., при передачі з покоління в покоління, може перетворитись у самостійну мову (напр. креольська).

Пієліт: запалення ниркових мисок.

Пієлографія: метод рентгенологічного дослідження нирок.

Пієлонефрит: запалення ниркових мисок, ускладнене запаленням нирок.

Піємія: форма сепсису, при якій в різних органах утворюються численні метастатичні гнійники.

Пієтет: глибока пошана до когось, до чогось.

Пієтизм: 1. Побудована на містицизмі і відкиданні обрядової сторони релігійна течія, яка виникла у 17 ст. серед протестантів Німеччини. 2. Релігійно-містичний настрій, часто удаваний, фальшивий; відповідна поведінка. 3. перен. Палке обожнювання кого-небудь або беззастережна віра у щось.

Піжама: 1. Домашній легкий костюм зі штанів і куртки вільного крою, який носять удома, в лікарні і т. ін. або вдягають для спання. 2. В Індії — широкі панталони з легкої тканини.

Піжон: пуста, франтувата людина, джиґун, дженджик.

Піїтика: 1. Наука про художню літературу, теорія літератури. 2. Теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо). 3. Система художніх принципів того чи іншого літературного напряму або окремого поета. Внша назва — поетика.

Пік: 1. Гостроверха гірська вершина. Іноді під П. розуміють гірську вершину взагалі, незалежно від її форми. 2. Найвища точка в розвитку певного явища; короткочасне різке піднесення в чомусь, напр., час посиленого навантаження роботи електростанції, руху транспортних засобів тощо.

Пікіруватися: обмінюватися різкими зауваженнями, ущипливими словами.

Пікадор: учасник бою биків — вершник, що в кориді розлючує бика уколами списа — піки.

Пікантний: 1. Різкий, гострий на смак, пряний (про соус, підливу і т. ін.). 2. перен. Який викликає гострий інтерес, зацікавленість своєю незвичайністю, сенсаційністю і т. ін.; гостроцікавий, сенсаційний, скандальний; не зовсім пристойний, непристойний; масний, сальний.

Пікап (1): 1. Невеликий автомобіль для перевезення вантажів або пасажирів. 2. Пристрій до комбайна для підбирання скошених стебел та транспортування їх у молотильний апарат.

Пікап (2): сукупність методів і прийомів для знайомства і спокушування; розм. — зйом.

Піке (1): бавовняна або шовкова тканина полотняного переплетення з рельєфним малюнком у вигляді рубчиків або опуклих візерунків на лицьовому боці. Застосовують для шиття плаття, як оздоблювальний матеріал.

Піке (2): стрімкий політ, зниження літака з великою швидкістю під кутом понад 30° до земної поверхні.

Пікет (1): 1. Невеликий військовий сторожовий загін; застава, стежа, дозор. 2. Група страйкарів, яка виділяється під час страйку для підтримання порядку, для охорони чого-небудь. 3. Група демонстрантів, яка чергує на вулиці, в громадському місці з спеціальною метою.

Пікет (2): 1. Точка місцевості, що знаходиться на певній віддалі від іншої точки і відмічена при нівелюванні кілочком, забитим до рівня землі. 2. Одиниця виміру довжини залізничних ліній, що дорівнює 100 м.

Пікет (3): старовинна гра у карти, розрахована на двох, трьох, іноді чотирьох картярів.

Пікетаж: вибір точок на місцевості і позначення їх для встановлення рейок при нівелюванні.

Пікколо: музичний інструмент, найменший за розмірами і найвищий за звучанням (напр., маленька флейта).

Пікнік: розважальна прогулянка компанією (звичайно із закускою на лоні природи).

Пікнічний: огрядний; П. тип — тип будови тіла людини, для якого характерні кремезна фігура, коротка шия і великий живіт.

Пікнозонд: прилад, яким вимірюють густину морської води на різних глибинах.

Пікнометр: скляна посудина невеликої ємності (кілька кубічних сантиметрів) для визначення густини рідких або твердих тіл.

Пікноспори: те саме, що й спермації.

Піко...: у складних словах — назвах одиниць вимірювання — означає зменшення в тисячу мільярдів раз основної одиниці.

Пікотаж: вбивання між тюбінгами дерев'яних (у переміжку з сталевими) клинів, щоб кріплення шахти було повністю водонепроникним.

Пікрати: солі пікринової кислоти.

Пікринова кислота: органічна сполука, кристали жовтого кольору, отруйна; бризантна вибухова речовина. Інша назва — тринітрофенол.

Піксель: 1. В растровій графіці — неподільний двомірний об'єкт, що має певний колір. Термін введено в 1965 році американським інженером Фредеріком Біллінгслі (1921 – 2002 рр.). 2. Найменший елемент матриці дисплея, що формує зображення.

Піктограма: малюнкове спрощене зображення предметів, понять, що заміняло слово.

Піктографія: одна з найбільш ранніх форм писемності через зображення предметів, подій тощо спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками. В деяких народів збереглася до наших днів.

Пікулі: суміш із дрібно нарізаних маринованих із прянощами овочів, які вживаються як приправа до м'ясних і рибних страв.

Пікуль: одиниця ваги в ряді країн Південно-Східної Азії.

Пілігрим: 1. Паломник, прочанин; богомолець, який іде на поклоніння до святих місць. 2. перен. Мандрівник, подорожній.

Пілатес: система фізичних вправ для зміцнення м'язів тіла і покращення загального фізичного стану організму. Розроблена на початку ХХ ст. американським спортивним спеціалістом Йозефом Пілатесом (1993-1967 рр.). В основі П. лежить контроль над диханням, правильність виконання вправ і усвідомлення їх дії на відповідну групу м'язів.

Пілерс: вертикальний стояк, що підтримує бімс, а з ним і палубу судна.

Пілокарпін: лікарський препарат; алкалоїд. Застосовують для лікування глаукоми та деяких інших очних хвороб.

Пілокарпус: рід вічнозелених тропічних рослин родини рутових. З листя деяких видів П. одержують пілокарпін. Культивують.

Пілон: 1. Масивна споруда у формі зрізаної піраміди. Будували найчастіше перед єгипетськими храмами по боках від порталу. 2. Елемент оформлення в'їзду в місто або на міст. 3. Масивний стояк моста, підземної станції метрополітену тощо.

Пілот: льотчик; спеціаліст з керування літальним апаратом (літак, вертоліт, планер, аеростат, дирижабль).

Пілотаж: мистецтво керувати літальним апаратом (літаком тощо).

Пілотка: форменний (частіше — військовий) головний убір у вигляді плоскої клинополібної суконної шапочки.

Пілум: давньоримський метальний спис довжиною близько 2 метрів і масою до 4 кілограмів.

Пілястр: плоский, схожий на колону, виступ на поверхні стіни чи стовпа. П. має базу, стовбур і капітель, іноді канелюри.

Пін-ап: 1. Стиль плакатної графіки, для якого характерне ідеалізоване зображення красивих дівчат у спокусливій і фривольній формі. 2. Розтиражований образ секс-символу.

Пініоли: їстівні горіхоподібні насінини із шишок пінії.

Пінія: вид хвойних деревних рослин родини соснових. Дико росте в Середземномор'ї, де її також культивують. В Україні вирощують як декоративну рослину. Інша назва — італійська сосна.

Пінакотека: 1. у Стародавній Греції сховище творів живопису. 2. Назва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей.

Пінас: вітрильно-гребне судно невеликої осадки, поширене у в XVI-XVIII ст. Використовувалось у мілководних акваторіях для перевезення вантажів, військових операцій, переслідування, патрулювання, супроводження кораблів вищого класу.

Пінг-понг: спортивна гра з маленьким целулоїдним м'ячем, який перекидають (за певними правилами) дерев'яною ракеткою над столом, розділеним невисокою поперечною сіткою. Інша назва — настільний теніс.

Пінгвін: великий морський антарктичний птах зі схожими на ласти короткими крилами, пристосованими не для літання, а для плавання.

Пінгвіни: ряд нелітаючих плаваючих птахів. Поширені в Антарктиці, Субантарктиці, а також в Австралії, Новій Зеландії. Використовують шкурки, т. зв. пташине хутро.

Піндос: 1. Історично — житель Греції, грек. 2. Давня порода гірських поні, фесалійських коней, виведених у Греції. У висоту досягають 130 см. 3. розм. — американець.

Пінк: рожева фарба, до складу якої входять окиси олова й хрому.

Пінка: невелике двощоглове судно, призначене для рибальства або перевезення вантажів.

Піноль: циліндричний повзун у металорізному верстаті.

Пінта: міра ємності в Англії і Америці (близько 0,5 л), Франції (майже 0,9 л).

Пінцгау: порода молочно-м'ясної породи великої рогатої худоби, а такоє корова і бик такої породи. Виведена в Австрії в гірській місцевості Пінцгау.

Пінцет: пластинчастий пружний інструмент у вигляді щипчиків для захоплення дрібних предметів. Використовують у медицині, техніці, годинниковій та фотографічній справі для захоплення малих, крихких і т. ін. предметів.

Пінцирування: видалення верхівки ростучого пагона. За допомогою П. формують крону в плодових і декоративних дерев, а також регулюють плодоношення (в овочівництві). Інша назва — прищипування.

Пінчери: група порід свійських собак службового й декоративного призначення.

Піодерміт: гноячкові захворювання шкіри у людини й тварин. Спричинюється гноєтворними мікробами — стрептококами і стафілококами. До П. відносять фурункульоз, карбункул, бешиху тощо. Інша назва — піодермія.

Піолотаж: уміння керувати літальним апаратом, а також така дія.

Піонер: 1. Людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; перший поселенець. 2. перен.Людина, що поклала початок новому в якійсь галузі; новатор, зачинатель, засновник, фундатор чогось.

Піонефроз: гнійне запалення нирки, при якому її порожнина заповнюється гноєм.

Піони: три різновиди нестабільних елементарних частинок, два види електрично заряджені (пі-плюс-мезон і пі-мінус-мезон ), а третій (пі-нуль-мезон) електрично нейтральний. Інша назва — пі-мезони.

Піорея: гноєтеча. Альвеолярна П. — те саме, що й пародонтоз.

Піпа: міра об'єму для вимірювання вина та пива в Британії, США, Іспанії, Португалії. Залежить від країни і регіону, де вона використовується. У Британії 1 П. = 2 хогсхеда = 1/2 тана = 105 галонів = 477,33945 літра'; у США 1 П. = 126 американським галонам = 476,961884784 літра. У Іспанії та Португалії 1 П. може становити від 482 до 570 літра.

Піперазин: лікарський препарат. Застосовується як протиглистяний засіб при лікуванні аскаридозу та ентеробіозу.

Піперидин: органічна азотовмісна сполука; безбарвна рідина з неприємним запахом. Застосовують в аналітичній хімії та органічному синтезі.

Пір: священнослужитель; в єзидській теології — майстер, покровитель; в суфістській теології — керівник суфіїв.

Піраміда: 1. Многогранник, одна грань якого (основа) є довільним многокутником, решта граней (бічних) трикутники зі спільною вершиною. Якщо П. перетнути площиною, паралельною до основи, то одержимо П., подібну до початкової, та зрізану піраміду. 2. Величезна кам'яна споруда з чотирикутною основою і боковими гранями у формі трикутників із спільною вершиною, що служила гробницею фараонів у Стародавньому Єгипті; усипальня; споруджували П. також стародавні мексіканці. 3. Гра на більярді. 4. Акробатична чи гімнастична фігура, яку утворюють спортсмени, що стоять один над одним у кілька поверхів. 5. Група предметів, укладених або складених у вигляді купки, що має широку основу і звужується догори. 6. Пристосування для тримання і зберігання гвинтівок і рушниць.

Пірамідальний: той, що має форму піраміди; П. куб (тетрагексаедр) двадцятичотиригранник, що являє собою куб (гексаедр), на кожну грань якого насаджено чотиригранну піраміду; П. октаедр (тригонтриоктаедр) двадцятичотиригранник, що являє собою октаедр, на кожну грань якого насаджено тригранну піраміду.

Пірамідон: біла кристалічна речовина, шо вживається як ліки для зниження температури і вгамування головного болю; амідопирин.

Пірамеїн: лікарський препарат, застосовують як болезаспокійливий і жарознижувальний засіб.

Піранометр: прилад для вимірювання інтенсивності сонячної радіації.

Піраргірит: мінерал класу сульфосолей, темно-червоного кольору. Руда срібла.

Пірат: 1. Морський грабіжник; розбійник, корсар. 2. Особа, що порушує закони про авторські права щодо інтелектуальної власності. 3. В широкому розумінні — той, хто грабує, винищує і т. ін., поводить себе, як розбійник; бандит, гангстер.

Піргеліометр: прилад для вимірювання сонячної радіації. П. використовують для градуювання піранометрів, актинометрів тощо.

Піргеометр: прилад для вимірювання інтенсивності ефективного випромінювання (випромінювання мінус вбирання) Землі.

Піреноміцети: група сумчастих грибів. Більшість П. сапрофіти, деякі — паразити (напр., ріжки), спричинюють рак плодових дерев, снігову плісняву та деякі інші захворювання рослин.

Піретрум: 1. Рід багаторічних трав'янистих або напівкущових рослин родини складноцвітих. Поширені в помірній зоні Євразії. Деякі види містять інсектицидну речовину, їх використовують для боротьби з шкідливими комахами; кілька видів культивують як декоративні. Інша назва — маруна. 2. Порошок з цієї рослини.

Піридин: органічна азотовмісна сполука; безбарвна прозора рідина з неприємним запахом. Застосовують в аналітичній хімії, для синтезу фармацевтичних препаратів, барвників тощо.

Піридоксин: те саме, що й адермін.

Пірилен: лікарський препарат. Застосовують при спазмах периферичних судин, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки тощо.

Пірит: мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас із металевим блиском, що являє собою сполучення заліза із сіркою; сірчаний або залізний колчедан. Сировина для одержання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо.

Пірихій: в античному віршуванні допоміжна стопа з двох коротких складів; у російській поетиці — стопа з двох ненаголошених складів.

Піро...: у складних словах відповідає поняттям "вогонь", "висока температура", "термічний процес".

Пірога: у народів Центральної і Південної Америки та Океанії — вузький довгий човен, обтягнутий корою, шкірами або видовбаний чи випалений зі стовбура дерева.

Пірогалол: органічна сполука, безбарвні кристали, отруйний. Застосовують для визначення кисню в газовому аналізі, у фотографії — як проявник. Інша назва — пірогалолова кислота.

Пірогенізація: те саме, що й піроліз.

Пірогенал: лікарський препарат. Застосовують при сифілітичних ураженнях центральної нервової системи, для розсмоктування рубців після опіків тощо.

Пірогени: речовини, що підвищують температуру тіла і спричинюють гарячку.

Піроелектрика: збудження електрики на поверхні кристалів від нагрівання або охолоджування їх.

Пірокатехін: органічна сполука, безбарвні кристали. Застосовують у фотографії як проявник, у виробництві барвників, лікарських препаратів.

Піроксен: вивержений породоутворюючий мінерал класу силікатів магнію, заліза і кальцію.

Піроксени: група породоутворюючих мінералів класу силікатів; білого, сірого, жовтого до темно-коричневого та зеленого кольору (енстатит, діопсид, авгіт, егірин).

Піроксилін: вибухова речовина; складний ефір целюлози й азотної кислоти; застосовують для вибухових робіт і виготовлення бездимного пороху.

Пірол: органічна азотовмісна сполука, безбарвна рідина з запахом хлороформу. Похідні П. застосовують у фармацевтичній промисловості тощо.

Піроліз: розщеплення складних органічних сполук на простіші при високій температурі. До П. належить коксування, крекінг тощо. Інша назва — піро-генізація.

Піролатрія: вогнепоклонство.

Піролюзит: мінерал класу окисів і гідроокисів; чорного кольору. Руда марганцю.

Піроманія: психічне захворювання, що характеризується пристрастю до підпалювання.

Пірометалургія: галузь металургії, пов'язана з одержанням та очищенням металів і металевих сплавів при високих температурах, на відміну від гідрометалургії, до якої належать низькотемпературні процеси.

Пірометр: прилад для вимірювання високих температур. Застосовують у металургії, хімії.

Пірометрія: сукупність методів вимірювання високих температур за допомогою пірометрів.

Піронафт: гас для освітлення приміщень з підвищеною вогненебезпечністю. Добувають П. з нафти.

Піроп: мінерал класу силікатів; темно-червоного кольору. Використовують як абразив, прозорі різновиди — дорогоцінне каміння. Різновид гранату.

Піропатрон: трубка з порохом, підриванням якої приводять у дію деякі пристрої (напр., катапульти) на літальних або інших апаратах.

Піроплазма: рід найпростіших одноклітинних організмів. Поширені на всіх материках, крім Антарктиди. Паразитують в еритроцитах ссавців, спричинюють піроплазмоз.

Піроплазмоз: хвороба свійських тварин, спричинювана найпростішими — піроплазмами. Переносники П. — пасовищні кліщі.

Піроскаф: первісна назва пароплава.

Піроскоп: прилад (набір глиняних конусів або пірамід — конусів Зегера), яким посередньо визначають наближено високі температури в заводських печах, спостерігаючи оплавлення конусів (пірамід).

Піротерапія: лікування штучним підвищенням температури тіла.

Піротехніка: галузь техніки, пов'язана з виготовленням освітлювальних, сигнальних, трасуючих, запалювальних, димових та інших спеціальних сумішей, а також ракет, снарядів, що їх наповнюють цими сумішами, феєверків.

Піротин: мінерал класу сульфідів, бронзово-жовтого кольору. Інколи використовують як сировину для одержання сірчаної кислоти, а з домішками нікелю — як нікелеву руду.

Пірофіліт: мінерал класу силікатів; білого з жовтуватим відтінком, блідо-зеленого кольору. Використовують як замінник тальку.

Пірофобія: психічне захворювання, що проявляється в патологічній боязні вогню.

Пірофорний: той, що сам займається; П-і метали — метали (напр., залізо), здатні в подрібненому стані самозайматися на повітрі (іноді при підігріванні, терті або ударі).

Пірохлор: мінерал класу окисів і гідроокисів, бурого, жовтувато-зеленого кольору. Сировина для одержання ніобію.

Піррова перемога: сумнівна перемога, яка не виправдовує завданих нею величезних жертв і виснаження сил переможця. Від імені епірського царя Пірра, який здобув перемогу над римлянами в 3 ст. до н. е. ціною надмірних втрат і згодом сам був розбитий ними.

Пірронізм: вчення давньогрецького філософа, засновника античного скептицизму Піррона (звідси й назва).

Пірс: виступаюча в море портова споруда, до якої причалюють судна з обох боків.

Пірсинг: 1. Проколювання окремих ділянок тіла для закріплення прикрас. 2. Сама прикраса, отримана подібним чином.

Пірует: 1. В балеті — один або кілька повних обертів танцюриста на носку. 2. У фігурному катанні на ковзанах, стрибках у воду, гімнастиці — обертання спортсмена по вертикальній осі. 3. У верховій їзді — поворот коня на задніх ногах. 4. У цирковому мистецтві — круговий поворот під час стрибка в повітрі. 5.перен. Різкий поворот, несподіваний стрибок (у поведінці, в ході думки тощо).

Пістолет: ручна вогнепальна зброя з коротким стволом для стрільби на невеликій відстані.

Пістоль (1): назва подвійного іспанського ескудо, що його почали карбувати в 16 ст. Цю назву дістали в 17 — 18 ст. майже всі золоті монети, що дорівнювали вазі іспанського П. , а також сума грошей, що дорівнювала 10 ліврам.

Пістоль (2): ручна вогнепальна зброя з коротким стволом для стрільби на невеликій відстані. Від назви італійського м. Пістоля, де його винайдено в 16 ст.

Пістон: 1. Металевий ковпачок з вибуховою речовиною, що запалює пороховий заряд у рушничних, пістолетних патронах. 2. Паперова облатка з малою кількістю вибухової речовини для іграшкових пістолетів і рушниць. 3. Деталь вентиля в духових мідних музичних інструментах. 4. Скорочена назва корнет-а-пістона.

Піт-стоп: технічна зупинка машини під час перегонів для заправки паливом, зміни шин, водіїв, швидкого ремонту та перевірки технічного стану машини.

Піта: круглий, плоский прісний хліб, який готується з тонкого борошна. Популярний в країнах Близького Сходу та Середземномор'я.

Пітекантроп: рід викопних людей, які мали багато перехідних рис від мавп, але вже уміли виробляти примітивні знаряддя праці.

Пітон: 1. Міфічний змій-чудовисько, якого нібито вбив Аполлон. 2. Рід неотруйних змій родини удавових. Поширені переважно в тропіках Східної півкулі. М'ясо деяких П. їстівне, шкіру багатьох видів використовують для різних виробів.

Пітономорфи: те саме, що й мозазаврові.

Пітуїтрин: лікарський препарат, застосовують прн слабкій пологовій діяльності, маткових кровотечах, нецукровому діабеті, а також як засіб, що підсилює тонус кишечника та сечового міхура.

Піурія: виділення гною з сечею. Симптом деяких запальних захворювань сечостатевих органів.

Піфічний: незрозумілий, неясний, двозначний. За іменем жриці в храмі Аполлона в Дельфах Піфії, що передрікала майбутнє

Піфія: 1. У Стародавній Греції жриця в храмі Аполлона в Дельфах, що передрікала майбутнє. 2. перен. Особа, що робить нечіткі, двозначні висновки.

Піфагореїзм: об'єктивно-ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, що його заснував у 6 ст. до н. е. філософ і математик Піфагор (звідси й назва). Прихильники П. вбачали сутність речей у кількісних відношеннях, розвивали містику чисел, яку поєднували з містичним вченням про людину (зокрема, вірою в переселення духа).

Піфагорейці: послідовники піфагореїзму.

Піферо: італійський народний духовий інструмент типу волинки.

Піфон: Міфічний змій-чудовисько, якого нібито вбив Аполлон; Пітон.

Піфос: велика гостродонна глиняна посудина. У Стародавній Греції у П. зберігали господарські запаси. Відома також у народів Кавказу та Середньої Азії.

Піца: італійська національна страва, що представляє собою млинець, зазвичай круглої форми, який покривається томатною пастою, сиром з додаванням різних інгредієнтів і запікається.

Піццикато: 1. Спосіб гри на струнному музичному інструменті, коли звук виникає внаслідок щипання струн пальцями. 2. Невеликі інструментальні п'єси, що виконуються згаданим способом. 3. В балеті — сольна жіноча варіація, що виконується на пальцях у гострому, філігранному ритмі.

А капела: хоровий спів без інструментального супроводу.

А капіте: 1. Перший рядок нового розділу. 2. Частина тексту, яка починається з абзацу.

А-конто: фін. в рахунок платежу; попередній платіж, здійснюваний імпортером на підставі рахунків експортера.

А-темпо: муз. в попередньому темпі, відновити попередній темп (після попереднього прискорення або сповільнення).

Абажур: 1. Дашок, ковпак різної форми на лампі. 2. Вікно, прорізане навскіс. 3. заст. Щит на вікнах у в'язницях, що пропускає світло тільки згори. 4. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма). 5. Ковпак, ковпачок.

Абаз: перська дрібна срібна монета. По імені перського шаха Аббаса І (1587-1629 рр.). Були поширені в Грузії у період її залежності від Ірану. Карбувалися також після приєднання Грузії до Росії.

Абак: 1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).

Аббе число: характеристика дисперсії оптичного скла. Обчислюють за співвідношенням (n_D — 1)/(n_F — n_C), де n_D, n_F, n_C — показники заломлення скла для спектральних ліній відповідно жовтої натрію (5893 х 10^-10м), синьої водню (4861 х 10^-10м) і червоної водню (6563 х 10^-10м). За ім'ям німецького фізика Ернста Аббе.

Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.

Абелізавриди: сімейство тераподових динозаврів з групи цератозаврів. Як більшість тероподів, А. були м'ясоїдними двоногими динозаврами. Проживали під час крейдового періоду, на території стародавнього південного суперконтиненту Гондвана.

Аберація: 1. фіз. Еферична А. — відхил від фокуса проміння, що виходить з однієї точки. 2. А. оптичних систем — недоліки зображень, що виникають при користуванні оптичними системами внаслідок дифракції світла на діафрагмах, оправах лінз тощо і внаслідок дисперсії світла в лінзах приладів. 3. астр. Позірне відхилення світил від їх дійсного розташування на небозводі викликане рухом Землі по орбіті (річна А.) або її обертанням навколо осі (добова А.). 4. Нечіткість або викривленість зображення що його дають оптичні прилади. 5. Сферична А. полягає в тому, що промені, які виходять з однієї точки після проходження лінз утворюють розпливчасте зображення. 6. Хроматична А. — вада зображення, яка походить від неоднакової заломлюваності світла різного кольору, через що зображення виходить нерізке й забарвлене. 7. біол. Відхилення від нормальної будови організму, яке виявляється часто лише в іншому забарвленні або розмірі. 8. Зміна структури хромосом. 9. перен. Помилка, відхилення від істини, збочення.

Абецадло: 1. Абетка, азбука, альфабет, алфавіт. 2. Сім перших літер латинської абетки, які вживаються у нотному співі.

Абецедарій: 1. Буквар. 2. Форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного віршованого рядка або перші букви кожного слова розташовані в абетковому порядку.

Айстра квітне у саду.
Аїр в лузі я знайду.

Бізон у двір забрався,
Баран його злякався.

Ведмеді вулика знайшли,
Вовки під деревом лягли.

Грак сидить на димарі,
Голуб в'ється угорі.

Дельфін живе в морях,
Дракон — лише в казках...

Олександр Олесь

.

Абісальний: глибоководний; А-на зона — те саме, що й абісаль; А-ні відклади — найглибоководвіші сучасні морські та океанічні відклади — складаються переважно з скелетних частин планктонних організмів, дрібних мінеральних частинок (принесених морськими течіями і вітрами), космічного пилу, продуктів підводного вивітрювання та глибоководного хімічного осадження; вкривають майже 90% площі дна Світового океану, представлені мулом і глибоководною червоною глиною.

Абіссінець: ефіоп; колишня назва населення Ефіопії.

Абластика: сукупність прийомів, які застосовуються під час видалення пухлин, щоб запобігти їхнім рецидивам та імплантації клітин у рані.

Аболіціонізм: 1. Суспільний рух, спрямований проти запровадження якогось закону. 2. Рух у кінці 18 — 1-й половині 19 ст. за скасування рабовласництва, зокрема рух у США за знищення рабства негрів.

Аболіціоністська література: література 30-60-х рр. 19 ст. у США, пов'язана із суспільно-політичним рухом за визволення негрів від рабства. Найвизначніший її твір — роман Г.Бічер-Стоу "Хатина дядька Тома" (1852).

Абрего: помірний вологий південно-західний вітер

Абрикос: південне дерево роду слива підродини мигдалевих і його плід— округла соковито-м'ясиста кістянка (до 3 см у діаметрі), жовтого або червонувато-жовтого кольору з червонуватим рум'янцем та повстистим опушенням кисло-солодкий, часом, з гіркуватим присмаком; інші назви — жерделя, мореля, брусквина, вірменське яблуко. Сушені плоди А. відомі під назвами урюк, курага, шептала.