Мієлін: жироподібна речовина, що становить головну частину м'якушевої оболонки нерва.

Мієліт: запалення спинного мозку у людини, що спричинюється вірусами; може бути ускладненням інфекційних хвороб (кору, тифів, сепсису).

Мієлографія: метод рентгенологічного дослідження спинного мозку і спинномозкового каналу з введеннями контрастної речовини.

Мієлоз: поява і надмірна кількість мієлоцитів у периферичній крові.

Мієлоїдний: той, що стосується кісткового мозку; М-а тканина — тканина кісткового мозку, в якій утворюються клітини крові.

Мієлома: онкологічне захворювання, при якому відбувається безконтрольне накопичення плазматичних клітин в кістковому мозку, що веде до руйнування кісткової тканини.

Мієлоцити: клітини кісткового мозку, з яких утворюються всі форми ґранулоцитів.

Автономний: 1. Той, що користується автономією. 2. Існуючий або діючий незалежно від чого- чи кого-небудь (напр., автономний політ).

Апроші: 1. військ. Змієподібні й зигзагоподібні земляні рови, що їх прокладали для прихованого наближення до стін фортеці перед її штурмом. 2. тех. Проміжки між літерами чи словами в друкарському наборі.

Астрономічний: пов'язаний з астрономією; А-на обсерваторія — науково-дослідна установа, де спостерігають і вивчають небесні світила і явища, а також розробляють теоретичні питання астрономії; А-на одиниця — одиниця віддалей, що дорівнює пересічній віддалі від Землі до Сонця (близько 149,5 млн. км).

Бантустан: 1. Квазідержавне утворення в Південно-Африканській Республіці та Намібії в 1960-70-х роках для проживання моноетнічних племінних груп з повною або частковою автономією. 2. розм. Країна, що не володіє повним суверенітетом на власній території.

Беклярбек: керуючий державною адміністрацією в Золотій Орді; до функцій Б. входили управління армією, зовнішніми справами та верховний суд.

Гематомієлія: крововилив у спинний мозок. Спостерігається при закритих травмах хребта, надмірному м'язовому напруженні, ураженні електричним струмом, тяжких інфекціях тощо.

Горгони: в давньогрецькій міфології — змієголові чудовиська, дочки морського божества Форка (Форкіса) і його сестри Кето: Евріала, Стено, Медуза. Мали тіло, покрите міцною блискучою лускою, розрубати яку міг тільки меч Гермеса, величезні мідні руки з гострими кігтями і крила із золотими блискучими перами; замість волосся звивалися з шипінням отруйні змії. Жили на крайньому Заході біля берегів річки Океан.

Друїди: жрецька неспадкова каста у стародавніх кельтів Ірландії, Галії і Британії кінця залізної доби (ІІ ст. до н. е. — І ст. н. е.); виконували також судові функції, займались астрономією і знахарством .

Едіп: 1. У давньогрецькій міфології цар м. Фів, що зумів розгадати три загадки потвори сфінкса, яких ніхто до нього розгадати не міг. 2. перен. Мудра людина, що вміє розплутати складні життєві ситуації.

Жонглер: 1. Середньовічний мандрівний актор і музикант у романських країнах. 2. Артист цирку, що вміє підкидати і спритно ловити одночасно кілька предметів.

Карієс: руйнування тканини кістки в людини й хребетних тварин; виникає внаслідок запально-дистрофічних процесів (напр., при остеомієліті, ту6еркульозі, сифілісі тощо). Поширеним є К. зубів, при якому руйнуються тверді тканини зуба. Інша назва — костоїда, каріоз.

Конетабль: у Франції з 12 ст. до 1627 р. головнокомандуючий армією.

Малярія: тяжке інфекційне захворювання, супроводжуване лихоманкою, болем у суглобах, блюванням, анемією. Може викликати кому і смерть. Викликається протозойними паразитами, які передаються з укусами комарів. Інша назва — болотна лихоманка.

Остеомієліт: запальне ураження кістки і кісткового мозку в людини і тварин.

Офіури: клас безхребетних тварин типу голкошкірих. Поширені переважно в тропічних морях. Хижаки. Інша назва — змієхвостки.

Поліомієліт: гостре інфекційне захворювання, що уражає переважно нервову систему. Хворіють здебільшого діти. Збудник — фільтрівний вірус.

Практичний: 1. Потрібний, корисний комусь для здійснення чогось на практиці. 2. Який безпосередньо здійснює певну справу, керує ким-небудь, чим-небудь. 3. Який є практикою, пов'язаний із застосуванням, закріпленням якихось знань, навичок на практиці. 4. Пов'язаний із застосуванням на практиці знань у галузі певної науки. 5. Який має життєвий досвід, добре розуміється на певних справах (про людину); діловитий. 6. Вигідний, зручний для когось, чогось.

Сирена: 1. У грецькій міфології — морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах з жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця. 2. Хвостате земноводне з довгим змієподібним тілом, що зберігає протягом усього життя зовнішні зября. 3. Ряд великих рослиноїдних водяних ссавців з ластами і хвостатим плавцем, що зустрічається в теплих морях і річках. 4. фіз. Прилад для одержання звуків різної висоти і для вимірювання кількості звукових коливань. 5. Апарат, прилад, що може давати звуки великої сили й будь-якого тону; сигнальний гудок, що дає різкий, далеко чутний звук. 6. перен. Спокусливі красуні, що зачаровують своїм голосом.

Сколіоз: викривлення хребта у людини, що характеризується викривленням у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі, що веде до функціональних порушень у роботі органів грудної клітки, а також до косметичних дефектів. Найчастіше виникає у дітей внаслідок перенесених рахіту, поліомієліту тощо.

Тактовний: той, що володіє почуттям міри, вміє поводитеся, дотримуючись відповідних норм.