Органоїди (від гр. ὄργανον — знаряддя і ...оїд) - постійні складові елементи клітини людини, тварин і рослин; виконують певні функції в життєдіяльності клітин (напр., пластиди, мітохондрії).

Остеологія (від гр. οστών — кістка і λόγος — слово, поняття, думка) - 1. Розділ анатомії, який вивчає форму і структуру кісток у взаємозв'язку з їхньою функцією. 2. Розділ антропології, який вивчає варіацію та еволюцію ознак кістяка людини.

Остеома (остео... і ...ома) - доброякісна пухлина у людини і тварин, що утворюється з кісткової тканини.

Панкреатит (гр., підшлункова залоза) - запалення підшлункової залози у людини й тварин.

Патологія (гр., біль, страждання і ...логія) - 1. Наука, що вивчає хворобливі (патологічні) процеси в організмі людини і тварини. 2. Відхилення від норм життєдіяльності організму. 3. В широкому розумінні П. — будь-яка ненормальність.

Пеніс (лат. pénis від гр. πέος) - зовнішній чоловічий орган, який виконує сечовидільну і репродуктивну функцію; член.

Перикард (гр., навколосерцевий) - замкнений мішковидний утвір, що оточує серце. Інша назва — навколосерцева сумка.

Перикардит - запалення перикарда людини й тварин, виникає як ускладнення ревматизму, туберкульозу тощо.

Периметрит (пери... і гр., матка) - запалення очеревини, що вкриває матку у людини й тварин. Виникає як ускладнення запальних захворювань жіночих статевих органів, родів, абортів тощо.

Перипатетики (гр., букв. — любителі прогулянок) - послідовники філософської школи, заснованої давньогрецьким філософом Арістотелем у 335 р. до н. е. в Афінах. Назву школи пов'язують із звичкою Арістотеля викладати філософію своїм учням під час прогулянок.

Перистальтика (гр., той, що охоплює, стискає) - хвилясті ритмічні скорочення стінок стравоходу, шлунка й кишечника у людини й тварин.

Платикефалія (гр., плоский і ...цефалія) - плоскоголовість; малий розвиток черепа у висоту.

Платифілін (гр., широкий і листок) - лікарський препарат; судинорозширювальний і болезаспокійливий засіб. Від латинізованої назви хрестовниці широколистої, з якої його одержують.

Плацебо (від лат. placebo — подобаюсь) - препарат без лікувальних властивостей, ефективність якого пов'язана лише з вірою хворого в його ефективність. Використовується при тестуванні нових лікарських засобів у фармакології і лікуванні легко навіюваних пацієнтів.

Пневмоторакс (від гр. πνεῦμα — подих і θώραξ — груди) - скупчення повітря в плевральній порожнині людини й тварин. Штучний П. застосовують з лікувальною метою при туберкульозі легень.

Поліомієліт (гр., сірий і спинний мозок) - гостре інфекційне захворювання, що уражає переважно нервову систему. Хворіють здебільшого діти. Збудник — фільтрівний вірус.

Порфирія (гр. πορφύρα — багряний) - порушення пігментного обміну у крові й тканинах. Проявляється у вигляді підвищеної чутливості до сонячного проміння, шлунково-кишкових і нервово-психічних розладів.

Прекурсор (лат. precursor — попередник) - хім. хімічна речовина, необхідна для синтезу цільової сполуки. Наприклад, серин і холін є П. гліцину.

Пропіленгліколь (англ. propylene glycol) - органічна, безбарвна, майже без запаху, прозора, в'язка з слабким солодким смаком, гігроскопічна рідина, що описується формулою C₃H₈O₂. Водні розчини П. мають бактерицидні властивості і використовуються для очищення повітря, як основа лікарських препаратів і аерозолей.

Прополіс (гр., бджоляний клей) - смолиста зеленувато-жовта або бура гірка на смак речовина, що її збирають бджоли з бруньок, які розпукуються. Має бактерицидні властивості. Інша назва — бджолярний клей.

Простата (гр. προστάτης — той, що попереду) - непарний орган чоловічого статевого апарата; розміщується нижче сечового міхура, оточуючи уретру. Інша назва — передміхурова залоза.

Простатит - запалення простати.

Псих... (гр. ψυχή — душа) - в складних словах відповідає поняттям "психіка", "психічний".

Психастенія (від гр. ψυχή — душа і астенія) - захворювання людини, що характеризується нерішучістю, невпевненістю в своїх силах.

Психіатрія (від гр. ψυχή — душа та ...іатрія) - розділ медицини, що вивчає захворювання центральної нервової системи у людини (психічні захворювання), причини виникнення їх, методи запобігання й лікування.

Психологія (від гр. ψυχή — душа і ...логія) - 1. Наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот. Навчальна дисципліна, що викладає її зміст. 2. Душевний склад, психіка, особливості характеру кого-небудь. 3. Сукупність психічних процесів, обумовлених певною діяльністю, станом і т. ін.

Психометрія (від гр. ψυχή — душа і ...метрія) - розділ психології, пов'язаний з застосуванням у ній математичних методів, тестів.

Психомоторні центри (від гр. ψυχή — душа, лат., той, що рухає, і центр) - відділи кори півкуль головного мозку, які під час подразнення спричинюють скорочення відповідних м'язів.

Психоневроз (від гр. ψυχή — душа і невроз) - захворювання центральної нервової системи функціонального характеру (без органічних ушкоджень).

Психопатія (від гр. ψυχή — душа і гр. πάθος — хвороба) - психічний розлад, ненормальність психіки.

Психопатологія (від гр. ψυχή — душа і патологія) - розділ психіатрії, що вивчає загальні питання, що стосуються психічних захворювань.

Психопатропний (від гр. ψυχή — душа) - той, що впливає на функціонування центральної нервової системи. П. речовина — будь-яке речовина (або суміш) природного або штучного походження, яка має П. дію.

Психосоматика (від гр. ψυχή — душа і σῶμα — тіло) - медико-психологічна теорія, що розглядає людину як цілісну єдність душі й тіла, але тлумачить психіку як первинне начало всіх процесів, що відбуваються в людському організмі.

Психосоматичний (від гр. ψυχή — душа і σῶμα — тіло) - те, що пов'язане із впливом безсвідомого на соматичне (тілесне). П. захворювання — захворювання, причинами яких є більшою мірою психічні процеси хворого, ніж безпосередньо будь-які фізіологічні причини.

Психотерапія (від гр. ψυχή — душа і терапія) - метод лікування людини за допомогою психічного впливу на неї (гіпноз, навіювання тощо). Застосовують при лікуванні неврозів, психастенії тощо.

Психотропний (від гр. ψυχή — душа, дух) - той, що впливає на психіку та психомоторні процеси людини шляхом зміни функціонування її центральної нервової системи.

Псоріаз (гр., сверблячка) - хронічне з періодичними загостреннями захворювання шкіри в людини. Виникає переважно внаслідок порушення діяльності нервової системи.

Рахіт (гр., хребетний, від хребетний стовп) - хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової і нервової системи унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну речовин в організмі.

Ретина (лат. retina — сітківка від rete — сіть) - внутрішня світлочутлива оболонка ока, яка є периферійним відділом зорового аналізатора. Інша назва — сітківка.

Ретиніт (від лат. retina — сітківка) - запалення сітчастої оболонки (ретини) ока; розвивається в зв'язку з яким-небудь загальним захворюванням (деякі захворювання нирок, крові, судин тощо).

Ретинобластома (від лат. retina — сітківка) - злоякісна пухлина сітківки ока.

Реципрокний (лат. reciprocus) - той, що повертається; Р-а іннервація — рефлекторний механізм, який забезпечує іннервацію взаємозв'язаних груп скелетних м'язів, що беруть участь у здійсненні складних координованих рухів (ходіння, біг та ін. ); Р-і схрещування — два типи схрещувань одних і тих самих вихідних груп тварин або рослин, які різняться лише статевою ознакою батьківських пар.

Сальпінгіт (гр., труба) - у людини — запалення маточних (фаллопієвих) труб. Здебільшого поєднується із запаленням яєчників — оофоритом. У тварин — запалення яйцепроводів.

Санаторій (лат., від лікую, зцілюю) - лікувально-профілактичний заклад, де застосовують природні фактори (мінеральні води, грязі тощо) в поєднанні з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими методами.

Сантонін (вл.) - лікарський препарат, що його одержують з цитварного полину. Застосовують при аскаридозі. Від назви галльської провінції Сантонія.

Саркома (гр., м'ясо і ...ома) - злоякісна пухлина людини й тварин, що розвивається з елементів сполучної тканини. Найчастіше спостерігається С. лімфатичних вузлів, м'язів, кісток. Характеризується швидким ростом і утворенням метастазів.

Сатурація (лат. saturatio — насичення, наповнення) - 1. Насичення рідини газами; газування. 2. Хімічна обробка цукрового соку вуглекислим газом для вилучення з нього вапна. 3. С. киснем — частка насиченого киснем гемоглобіну відносно загального (ненасиченого і насиченого) гемоглобіну в крові.

Сепсис (гр., гниття) - тяжке інфекційне захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних мікробів (напр., стрептококів, стафілококів, анаеробних мікроорганізмів).

Серин (гр., шовк) - одна з найпоширеніших природних амінокислот, входить до складу майже всіх білків.

Серозний (лат., сироватка) - водянистий, сироватковий, схожий на сироватку крові й походить з неї (напр., С. випіт при запаленнях); С-а оболонка — зовнішня оболонка зародка ссавців, що міститься безпосередньо біля яйцевої оболонки; тонка сполучнотканинна оболонка, що вкриває внутрішні порожнини тіла та внутрішні органи людини й хребетних тварин (очеревину, плевру, перикард), С-і порожнини — замкнені порожнини тіла (черевна та грудна), вкриті серозною оболонкою; С-а рідина — рідина, що її виділяють С-і оболонки; С-і залози — залози ротової порожнини, що виділяють серозний, або білковий, секрет.

Серологія (лат., сироватка і гр. Λόγος — знання) - наука, що вивчає властивості сироватки крові та їхні зміни під час захворювань.

Серотерапія (лат., сироватка і терапія) - лікування хворих на інфекційні захворювання шляхом введення імунних сироваток, які містять антитіла. Застосовують у медичній та ветеринарній практиці.

Серотонін - гормон, біологічно активна хімічна речовина, регулятор психоемоційних реакцій.

Силікоз (лат., кремінь) - професійне хронічне захворювання легень, що виникає при тривалому вдихуванні пилу кварцу, граніту, пісковику тощо.

Симбіоз (гр., співжиття) - 1. Форма співжиття організмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду. 2. перен. Вдале поєднання різнорідних елементів.

Синапси (гр., з'єднання, поєднання) - мікроскопічні спеціалізовані утвори, через які передаються нервові збудження (імпульси).

Синдактилія (гр., разом і палець) - природжене повне або часткове зрощення між собою двох і більше сусідніх пальців рук або ніг.

Сифіліс (вл.) - хронічна інфекційна венерична хвороба, що викликається бактерією блідою спірохетою і проявляється у різних ураженнях шкіри, внутрішніх органів, нервової системи тощо. Від імені Сіфілуса — персонажа поеми італійського лікаря Дж. Фракасторо, присвяченої описові цієї хвороби. Інша назва — люес.

Скарлатина (іт., від криваво-червоний) - гостре інфекційне захворювання людини (переважно дитячого віку). Характеризується загальною інтоксикацією, яскравим почервонінням м'якого піднебіння і язичка, збільшенням лімфатичних вузлів шиї, дрібнокрапковим висипом.

Скафокефалія (гр., човен і голова) - аномалія форми голови — довгий, вузький череп, схожий на човен, з сильно виступаючим лобом і потилицею.

Склера (гр., твердий) - білкова оболонка ока. Є основною частиною щільної стінки очного яблука, яка забезпечує сталість розмірів і форми ока.

Склеродермія (склеро... і гр., шкіра) - хронічне захворювання шкіри людини, що характеризується ущільненням шкіри й підшкірної клітковини; склеродерма.

Сколіоз (від гр. σκολιός — кривий) - викривлення хребта у людини, що характеризується викривленням у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі, що веде до функціональних порушень у роботі органів грудної клітки, а також до косметичних дефектів. Найчастіше виникає у дітей внаслідок перенесених рахіту, поліомієліту тощо.

Смегма (гр. σμήγμα — підшкірне сало) - суміш секрета сальних залоз крайньої плоті, відмерлої епітеліальної тканини і вологи.

Сома (1) (гр., тіло) - 1. Тіло організму, крім материнських клітин спор у рослин і клітин зародкового шляху або статевих клітин у тварин. Термін запровадив німецький біолог А. Вейсман. 2. Т. зв. "смертна частина" тіла організму, яку вейсманісти протиставляють зародковій плазмі, що є на їх думку потенціально безсмертною і передається з покоління в покоління.

Сопор (лат. sopor — сон) - одна з форм глибокого розладу свідомості, при якій відсутня реакція на зовнішні подразники при збереженні рефлекторної і психічної діяльності.

Спірографія (лат., дую, дихаю і гр. γράφω — пишу) - реєстрація дихальних об'ємів повітря, яке потрапляє в легені у фазі вдиху і виходить з них у фазі видоху.

Стетоскоп (гр., груди і ...скоп) - спеціальна трубка для вислуховування серця, легень тощо.

Суспензія (лат. suspensio — підвішування) - суміш найдрібнішіх твердих частинок і рідини, в якій вони містяться в завислому стані.

Сфенокефалія (гр., клин і голова) - голова клиновидної форми — розширена лобна і звужена потилична частини.

Табес (лат., тяжка хвороба, розлад) - хронічне захворювання нервової системи (уражається переважно спинний мозок і спинномозкові корінці). Розвивається через 5 — 15 років після зараження сифілісом, якщо не провадилося лікування. Інша назва — сухотка спинного мозку.

Таласотерапія (гр., море і терапія) - комплексне лікування морським кліматом і морськими купаннями.

Тамаринд (нім., від араб., тамр — індійський фінік, з гінді) - рід вічнозелених дерев родини бобових. Культивують у тропіках. Плоди Т. використовують у медицині і в кондитерській промисловості. В Україні Т. вирощують в оранжереях. Інша назва — індійський фінік.

Тампакс (вл.) - гігієнічний тампон для дренування або для спинення кровотечі. Торгова марка компанії Procter & Gamble.

Тампон (фр., затичка, корок) - стрічка або шматок стерильної марлі, що її вводять у рану або порожнину організму людини чи тварини для дренування або для спинення кровотечі.

Тампонада (нім., від фр., тампон) - введення в рану або порожнину (суглоба, плеври тощо) тампонів для спинення кровотечі або для відсмоктування гнійного вмісту, а також для відмежування запального вогнища від навколишніх тканин.

Тампонація (нім., від фр., тампон) - введення в рану або порожнину (суглоба, плеври тощо) тампонів для спинення кровотечі або для відсмоктування гнійного вмісту, а також для відмежування запального вогнища від навколишніх тканин; тампонада.

Танатологія (гр., смерть і ...логія) - розділ медицини, що вивчає процеси, які відбуваються в організмі в останні, передсмертні моменти й після смерті, а також ознаки смерті.

Танатофобія (гр., смерть і ...фобія) - психічний розлад, який полягає в тому, що людина патологічно боїться смерті.

Тахікардія (гр., швидкий і ...кардія) - збільшення числа серцевих скорочень. Може виникати при фізичному й розумовому напруженні, хвилюванні, а також при захворюваннях серцево-судинної і нервової систем тощо.

Тебаїн - органічна сполука, алкалоїд, міститься в опії. Т. — судорожна отрута. Застосовують як сировину у виробництві лікарських препаратів. Від грецької назви давньоєгипетського м. Фів — Тебай.

Телегонія (від давньо-гр. τῆλε — далеко і ...гонія) - вплив чоловічих статевих елементів на організм жіночої особини. Проявляється в появі у її нащадків одержаних від іншого батьківського організму ознак, що були властиві тій чоловічій особині, з якою вона схрещувалась раніше. Т. відома в рослин і тварин.

Телеелектрокардіограф (від давньо-гр. τῆλε — далеко і електрокардіо і гр. γράφω — пишу) - прилад для ранньої діагностики коронарної (вінцевої) недостатності серця.

Терапія (гр. θεραπεία — зцілення, загоєння) - 1. Лікування внутрішніх хвороб лікарськими засобами або фізичними методами (без хірургічного втручання). 2. Галузь медицини, що вивчає методи розпізнавання й лікування внутрішніх хвороб, причини їх виникнення, характер перебігу.

Тератогенез (гр., потвора, виродок і ...генез) - виникнення виродливостей у тварин і людини. Виродливості в наслідком порушення зародкового розвитку організму; деякі з них передаються спадково.

Тератологія (гр., потвора, виродок і ...логія) - розділ медицини, зоології і ботаніки, що вивчає виродливості (вроджені відхилення від нормальної будови організму) людини, тварин і рослин.

Тератома (гр., потвора, виродок і ...ома) - пухлинний утвір у людини чи у тварини; виникає внаслідок порушення зародкового розвитку організму. З Т. можуть розвиватися злоякісні пухлини.

Теренкур (фр., місцевість і нім., лікування) - лікування дозованим (щодо часу, довжини й кута підйому маршруту) ходінням. Зміцнює серцевий м'яз, нервову систему, поліпшує дихання тощо.

Терморегуляція (від гр. θερμός — теплий і лат., впорядковую) - сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла у людини й теплокровних тварин (ссавців і птахів) на сталому рівні.

Термотерапія (від гр. θερμός — теплий і терапія) - застосування тепла з лікувальною метою.