Вестерн
напрям мистецтва, присячений подіям, які відбувалися в другій половині XIX століття на Дикому Заході — майбутніх західних штатах США, Західній Канаді чи Мексиці. Вперше з'явився в літературі, потім в кінематографі.
Вібрато
спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв'язок голосового апарата.
Віват
1. Заздравний або схвальний вигук у деяких народів. 2. Форма урочистого співу, поширена в 18 ст. і виконувана здебільшого хором.
Віваче
муз. швидкий темп, середній між алеґро й престо.
Віджей
людина, яка в реальному часі при допомозі спеціального обладнання і на основі заздалегідь підготованих відеофрагментів створює візуальні ефекти під відтворювану музику.
Візуалізм
прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень (руху поверхні, мигтіння, світіння).
Віланела
1. Форма італійської ліричної поезії. 2. Італійська, переважно неаполітанська, багатоголосова пісенна форма.
Вімперг
високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель.
Віола
загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.
Віолончель
струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру.
Віртуоз
1. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва. 2. перен. Людина, що досягла в роботі високої майстерності.
Віртуозний
майстерний, досконалий.
Віршувати
поздоровляти, вітати.
Вітраж
1. Твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла. 2. Кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах.
Віуела
старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари. Спочатку на В. грали смичком (vihuela de arco), а з XVI ст. тільки щипком (vihuela de mano). В. XVI ст. В. стала схожа на велику гітару, а по налаштуванню (шість подвійних струн, перша струна могла бути одинарною) близька лютні.
Вішапи
кам'яні статуї, що зображують риб, або стовпи з розтягнутою на них шкірою бика. В давнину були пов'язані з культом божеств родючості й води.
Водевіль
1. Весела міська пісенька у Франції в 16 ст. 2. Різновид комедії з куплетами, піснями і танцями. 3. Фінал театральної вистави, де всі дійові особи виконують куплети.
Вокабулярій
короткий словник до хрестоматії або окремих частин підручника.
Вокаліз
вправа або етюд для голосу без слів, що виконується лише на голосних звуках.
Вокалізація
1. Спів на голосних звуках; одна з основних вправ для голосу й розвитку музикальності. 2. Перехід приголосного звуку в голосний (напр., "в" в "у"). 3. У стенографії — графічний метод виразу голосних у слові зміною накреслення приголосних.
Вокальний
виконуваний голосом; той, що стосується співу.
Волапюк
1. Одна з штучних міжнародних мов, яку створив Й. Шлейєр у 1879 р. 2. перен. зіпсована і незрозуміла мова, набір слів з різних мов.
Волхв
1. Маг, мудрець. 2. Чаклун, чарівник, ворожбит.
Вольта
засіб позначення в нотах кінцевих зворотів (перша В. — для повторювання, друга В. — для закінчення).
Вольтер'янство
1. Світогляд, в основі якого лежать погляди французького філософа-просвітителя Вольтера (Франсуа Марі Аруе); вольтер'янізм. 2. Назва ідейно-політичних і релігійно-філософських течій кінця 18 — початку 19. ст., пов'язаних з ученням Вольтера.
Вольто
1. Венеціанська маска, що використовувалась у Венеціанській республіці (VII — ХVIII ст.) у повсякденному житті та на карнавалах. 2. Маскарадна маска, традиційний символ щорічного Венеціанського карнавалу.
Волюта
1. архіт. Скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічнійкапітелі. 2. Орнамент у вигляді спіралі.
Вуаль
1. Легка прозора тканина. 2. Прозора тонка сітка, якою закривають обличчя. 3. Наліт на світлочутливому фотографічному матеріалі металічного срібла (або барвників), через що знижується контрастність зображення.
Вульґаризація
занадто спрощений виклад учення, теорії, поняття, що викривляє зміст і сутність їх; опошлення.
Вульґаризм
не прийняте в літературній мові грубе чи лайливе слово або зворот.
Вульґарний
брутальний, спрощений; той, що спрощує.
Вульґата
латинський переклад Біблії, що використовується у римо-католицькій церкві.
Габанера
кубинський народний танець у синкопічному ритмі, що виник у XIX ст. і пізніше поширився в Іспанії. Музичний розмір 2/4. Від назви м. Гавани.
Гавде
волинка.
Гавот
старовинний французький танок.
Гадит
збірка висловів, афоризмів, які приписують Мухаммедові і визнають, як і Коран, за підручник "праведного життя".
Гала
1. 17- 18 ст. — урочисте придворне свято. 2. Особливо урочисте видовище (напр., гала-концерт).
Галатея
1. У грецькій міфології — морська німфа, дочка Нерея і Доріди. 2. Статуя, яку, за грецькими переказами, вирізьбив Пігмаліон і оживив своїм коханням. 3. Денний метелик з чорними крильцями у білі плями.
Галерея
1. Довге й вузьке крите приміщення. 2. Підземний хід. 3. Найвищий ярус зали для глядачів. 4. Приміщення для експонування мистецьких творів. 5. перен. довгий ряд (напр., Г. людських типів).
Галінг
норвезький народний чоловічий танець.
Галоп
1. Тритактний спосіб пересування чотириногих тварин — один з алюрів коней і деяких інших тварин . 2. Стрімкий бальний танець 19 ст.
Галун
1. Золота чи срібна стрічка, басамань, позумент, тасьма з шовкової чи вовняної основи з металевим пітканням. 2. Подвійні сірчанокислі солі.
Гальбфранцбанд
напівшкіряна оправа на старовинній книзі або плітурки книги, виготовлені з паперу і оздоблені шкірою. Походить від імені короля Франції Франциска I, який замовляв книги з повністю шкіряними палітурками.
Гальштатська культура
археологічна культура племен раннього залізного віку (приблизно 10 — 5 ст. до н. е.), поширена на півдні Середньої Європи. Від назви могильника, відкритого поблизу м. Гальштата в Південно-Західній Австрії.
Галя
1. Парадний, урочистий. 2. Святковий одяг.
Галя
1. заст. Великий зал для концертів і т. ін. 2. Відкритий будинок під дахом.
Гама
1. муз. Ряд звуків у межах октави, які послідовно зростають або спадають. 2. Кольорова гама — ряд гармонійно взаємопов'язаних кольорів.
Гамаза
збірка пісень героїчного епосу арабів, складена у 9 ст. Абу-Темамом.
Гамбанг
індонезійський ударний музичний інструмент — складається з дерев'яних або металевих пластинок, закріплених в горизонтальному положенні на дерев'яній підставці.
Гамелан
індонезійський національний оркестр.
Гамлетизм
безконечні міркування, розумування, нездатність зважитися на якийсь вчинок. Від імені персонажа трагедії В. Шекспіра "Гамлет".
Ганімед
1. У давньогрецькій міфології вродливий юнак, якого Зевс, викравши у батьків, зробив виночерпієм. 2. Один з чотирьох великих супутників Юпітера; мала планета № 1036.
Гансвурст
1. Блазень у народному німецькому театрі. 2. Персонаж лялькового німецького театру.
Гаптування
техніка шиття золотими та срібними нитками на текстильній основі, а також із використанням блискіток, дорогоцінних каменів чи шовкових ниток.
Гаптувати
майстерно вишивати нитками, золотом, сріблом, шовком.
Гармоніка
1. Загальна назва деяких духових музичних інструментів (гармонії, акордеона тощо), які представляють собою рухомі міхи з двома клавіатурами. 2. фіз. Коливання, частота якого кратна основній частоті складного коливання. 3. мат. Періодична функція.
Гейша
в Японії професійна танцюристка, співачка, музикантка, яку наймають на великосвітські прийоми, банкети для виконання ролі гостинної господині, створення невимушеної атмосфери в товаристві чоловіків.
Гекельфон
духовий музичний інструмент, баритоновий гобой. Від прізвища німецького майстра-винахідника В. Геккеля.
Гексаметр
віршовий розмір в античній поезії, шестистопний дактиль з постійною цезурою; гекзаметр.
Генерал-бас
старовинний цифровий спосіб фіксування супровідних акордів, коли цифри ставилися під найнижчою басовою партією.
Геопоніки
грецькі й римські письменники, що писали про сільське господарство.
Георгіки
антична поезія, що оспівувала сільське життя, побут, природу, працю.
Геракл
1. Грецький міфічний герой (у римлян — Геркулес), син Зевса і жінки Алкмени, що був надзвичайно сильний. 2. перен. Силач, атлет.
Гідра
1. В давньогрецькій міфології потвора з тілом змії і дев'ятьма головами дракона. 2. перен. страховисько. 3. Сузір'я Південної півкулі.
Гідротипія
виготовлення фотографічних кольорових зображень з застосуванням водорозчинних барвників.
Гіматій
верхній одяг стародавніх греків — чотирикутний шматок вовняної тканини до 4 метрів у довжину, який одягався, як правило, зверху хітона і драпірувався навколо фігури, прикриваючи тіло в залежності від погоди чи ситуації. Г. використовувався і в часи Візантійської імперії.
Гімн
1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. України). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.
Гістріон
у Стародавньому Римі й за середньовіччя, переважно у Франції, — народний актор (одночасно музикант, співак, оповідач, акробат тощо).
Глаголиця
поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що вона створена св. Костянтином (Кирилом) Філософом для запису церковних текстів слов'янською мовою.
Гобой
дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент; за висотою звука середній між флейтою і кларнетом.
Голіард
бродячий актор (збіглий ченець, мандрівний студент) 11 — 14 ст. в Німеччині, Франції, Англії, Північній Італії. Складав сатиричні, любовні, застольні пісні, пародії на католицьку церкву і церковників, за що переслідувався ними.
Гомбік
ювелірний виріб у вигляді двох порожнистих напівсфер, з'єднаних у сферу. Може бути прикрашеним філігранню або карбуванням. Використовуються як застібка.
Гонгоризм
аристократична школа в іспанській поезії 17 ст., основоположником якої був поет Луїс де Гонгора-і-Арготе. Г. стверджував безсюжетність, культ "чистої форми", ускладненість поетичної мови.
Гондольєра
1. Пісня венецького гондольєра. 2. Інструментальна п'єса в характері баркароли.
Горгона Медуза
у давньогрецькій міфології страшна жіноча істота, від погляду якої кам'яніло все живе. Єдиною із сестер володіла даром зачаровувати людей поглядом і була смертною.
Горельєф
скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину його об'єму.
Горн
1. Музичний духовий інструмент. 2. Г. туманний — звуковий апарат для подачі сигналів парусними й буксированими суднами підчас туману.
Горнпайп
ірландський та шотландський танець; нагадує джигу. Відомий з XV ст. Спочатку був сольним чоловічим танцем, згодом став парним; відомі також парні кругові версії.
Госпел
жанр духовної християнської музики, який розвинувся в першій третині XX століття в США. Зазвичай розрізняють негритянський Г. і білий Г. Спільним є те, що і той і інший народилися в середовищі методистських церков американського Півдня.
Готи
1. Східні германські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Готланд, а з середини І ст. н.е. до VI ст. розселились практично по всій території Європи. 2. Представники готичної субкультури, що зародилась в 1970-х роках у Великобританії, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Панківський епатаж спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.
Готичний
1. Той, шо стосується готики (напр., Г-а архітектура, Г. стиль). 2. Г. стиль — художній стиль середньовічного мистецтва в країнах Західної і Центральної Європи 12 — 15 ст., ознаками якого є аркади, вежі, стрілки, шпилі, багата орнаментика. Найяскравіше виявився в культовій архітектурі (собори в Ам'єні, Реймсі, Парижі). 2. Г-е письмо — різновид латинського письма середньовічних рукописів і хронік, Г. мінускул. 3. Г. шрифт — кутастий шрифт.
Гохуа
китайський живопис монохромними водяними фарбами на шовкових та паперових сувоях. В Китаї відомий під назвою шуймо-хуа або го-хуа. Особливістю техніки Г. є використання туші в якості основної фарби. Інші кольори практично не використовуються. Відтінки і передача кольорів наносяться шляхом розмивання чорнил водою.
Гравюра
1. Вид графіки, де зображення є друкованим відбиттям з малюнка, вирізьбленого або витравленого хімічними речовинами на спеціальній платівці. В залежності від способу отримання відбитка даний вид графіки ділиться на два основних види: «Г. високого друку» та «Г. глибокого друку». У першому випадку фарба накочується і переноситься на запечатується папір з площини дошки, а в другому — з поглиблень штрихів. 2. Окремий відбиток; малюнок, образ, картина (на папері), дереворит, різьба (на дошці), офорт (на міді).
Графіто
мист. техніка створення зображень шляхом нанесення на поверхню одного або декількох шарів фарби або штукатурки (які можуть відрізнятись кольором) та подальшого їх продряпування і зішкрібання по малюнку. Інша назва — сграфіто. У Давній Греції техніка Г. використовувалась при декоруванні глиняного посуду, в Італії XV—XVII ст. — для прикрашання зовнішніх стін архітектурних споруд.
Грифон
1. Міфічна істота з тулубом і задніми лапами левиці, головою і крилами (або кігтями на передніх лапах) орла — цар всіх істот. 2. Порода хортів. 3. У мистецтві — декоративний мотив.
Гудаствірі
грузинський духовий музичний інструмент типу волинки.
Ґамба
старовинна велика скрипка.
Ґема
коштовний або напівкоштовний камінь з вирізьбленим опуклим чи заглибленим зображенням, що використовувався як печатка, амулет, прикраса і т. п.
Даунтемпо
сучасна електронна музика уповільненого темпу. Характеризується ламаним ритмом, який досягається за рахунок синкопування або одночасного сполучення двох і більше незалежних ритмів.
Декоративний
той, що прикрашає або служить для прикраси, оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний; Д-е мистецтво — різновид живопису і скульптури; Д-і рослини — численна група культурних й дикоростучих рослин.
Декупаж
декоративна техніка вирізання візерунків із різних матеріалів (папір, тканина і т. п.) і наклеювання їх на поверхню, що декорується, у поєднанні з фарбуванням чи позолоченням. Відома у Європі з XV століття (Німеччина).
напрям мистецтва, присячений подіям, які відбувалися в другій половині XIX століття на Дикому Заході — майбутніх західних штатах США, Західній Канаді чи Мексиці. Вперше з'явився в літературі, потім в кінематографі.
Вібрато
спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв'язок голосового апарата.
Віват
1. Заздравний або схвальний вигук у деяких народів. 2. Форма урочистого співу, поширена в 18 ст. і виконувана здебільшого хором.
Віваче
муз. швидкий темп, середній між алеґро й престо.
Віджей
людина, яка в реальному часі при допомозі спеціального обладнання і на основі заздалегідь підготованих відеофрагментів створює візуальні ефекти під відтворювану музику.
Візуалізм
прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень (руху поверхні, мигтіння, світіння).
Віланела
1. Форма італійської ліричної поезії. 2. Італійська, переважно неаполітанська, багатоголосова пісенна форма.
Вімперг
високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель.
Віола
загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.
Віолончель
струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру.
Віртуоз
1. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва. 2. перен. Людина, що досягла в роботі високої майстерності.
Віртуозний
майстерний, досконалий.
Віршувати
поздоровляти, вітати.
Вітраж
1. Твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла. 2. Кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах.
Віуела
старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари. Спочатку на В. грали смичком (vihuela de arco), а з XVI ст. тільки щипком (vihuela de mano). В. XVI ст. В. стала схожа на велику гітару, а по налаштуванню (шість подвійних струн, перша струна могла бути одинарною) близька лютні.
Вішапи
кам'яні статуї, що зображують риб, або стовпи з розтягнутою на них шкірою бика. В давнину були пов'язані з культом божеств родючості й води.
Водевіль
1. Весела міська пісенька у Франції в 16 ст. 2. Різновид комедії з куплетами, піснями і танцями. 3. Фінал театральної вистави, де всі дійові особи виконують куплети.
Вокабулярій
короткий словник до хрестоматії або окремих частин підручника.
Вокаліз
вправа або етюд для голосу без слів, що виконується лише на голосних звуках.
Вокалізація
1. Спів на голосних звуках; одна з основних вправ для голосу й розвитку музикальності. 2. Перехід приголосного звуку в голосний (напр., "в" в "у"). 3. У стенографії — графічний метод виразу голосних у слові зміною накреслення приголосних.
Вокальний
виконуваний голосом; той, що стосується співу.
Волапюк
1. Одна з штучних міжнародних мов, яку створив Й. Шлейєр у 1879 р. 2. перен. зіпсована і незрозуміла мова, набір слів з різних мов.
Волхв
1. Маг, мудрець. 2. Чаклун, чарівник, ворожбит.
Вольта
засіб позначення в нотах кінцевих зворотів (перша В. — для повторювання, друга В. — для закінчення).
Вольтер'янство
1. Світогляд, в основі якого лежать погляди французького філософа-просвітителя Вольтера (Франсуа Марі Аруе); вольтер'янізм. 2. Назва ідейно-політичних і релігійно-філософських течій кінця 18 — початку 19. ст., пов'язаних з ученням Вольтера.
Вольто
1. Венеціанська маска, що використовувалась у Венеціанській республіці (VII — ХVIII ст.) у повсякденному житті та на карнавалах. 2. Маскарадна маска, традиційний символ щорічного Венеціанського карнавалу.
Волюта
1. архіт. Скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічній
Вуаль
1. Легка прозора тканина. 2. Прозора тонка сітка, якою закривають обличчя. 3. Наліт на світлочутливому фотографічному матеріалі металічного срібла (або барвників), через що знижується контрастність зображення.
Вульґаризація
занадто спрощений виклад учення, теорії, поняття, що викривляє зміст і сутність їх; опошлення.
Вульґаризм
не прийняте в літературній мові грубе чи лайливе слово або зворот.
Вульґарний
брутальний, спрощений; той, що спрощує.
Вульґата
латинський переклад Біблії, що використовується у римо-католицькій церкві.
Габанера
кубинський народний танець у синкопічному ритмі, що виник у XIX ст. і пізніше поширився в Іспанії. Музичний розмір 2/4. Від назви м. Гавани.
Гавде
волинка.
Гавот
старовинний французький танок.
Гадит
збірка висловів, афоризмів, які приписують Мухаммедові і визнають, як і Коран, за підручник "праведного життя".
Гала
1. 17- 18 ст. — урочисте придворне свято. 2. Особливо урочисте видовище (напр., гала-концерт).
Галатея
1. У грецькій міфології — морська німфа, дочка Нерея і Доріди. 2. Статуя, яку, за грецькими переказами, вирізьбив Пігмаліон і оживив своїм коханням. 3. Денний метелик з чорними крильцями у білі плями.
Галерея
1. Довге й вузьке крите приміщення. 2. Підземний хід. 3. Найвищий ярус зали для глядачів. 4. Приміщення для експонування мистецьких творів. 5. перен. довгий ряд (напр., Г. людських типів).
Галінг
норвезький народний чоловічий танець.
Галоп
1. Тритактний спосіб пересування чотириногих тварин — один з алюрів коней і деяких інших тварин . 2. Стрімкий бальний танець 19 ст.
Галун
1. Золота чи срібна стрічка, басамань, позумент, тасьма з шовкової чи вовняної основи з металевим пітканням. 2. Подвійні сірчанокислі солі.
Гальбфранцбанд
напівшкіряна оправа на старовинній книзі або плітурки книги, виготовлені з паперу і оздоблені шкірою. Походить від імені короля Франції Франциска I, який замовляв книги з повністю шкіряними палітурками.
Гальштатська культура
археологічна культура племен раннього залізного віку (приблизно 10 — 5 ст. до н. е.), поширена на півдні Середньої Європи. Від назви могильника, відкритого поблизу м. Гальштата в Південно-Західній Австрії.
Галя
1. Парадний, урочистий. 2. Святковий одяг.
Галя
1. заст. Великий зал для концертів і т. ін. 2. Відкритий будинок під дахом.
Гама
1. муз. Ряд звуків у межах октави, які послідовно зростають або спадають. 2. Кольорова гама — ряд гармонійно взаємопов'язаних кольорів.
Гамаза
збірка пісень героїчного епосу арабів, складена у 9 ст. Абу-Темамом.
Гамбанг
індонезійський ударний музичний інструмент — складається з дерев'яних або металевих пластинок, закріплених в горизонтальному положенні на дерев'яній підставці.
Гамелан
індонезійський національний оркестр.
Гамлетизм
безконечні міркування, розумування, нездатність зважитися на якийсь вчинок. Від імені персонажа трагедії В. Шекспіра "Гамлет".
Ганімед
1. У давньогрецькій міфології вродливий юнак, якого Зевс, викравши у батьків, зробив виночерпієм. 2. Один з чотирьох великих супутників Юпітера; мала планета № 1036.
Гансвурст
1. Блазень у народному німецькому театрі. 2. Персонаж лялькового німецького театру.
Гаптування
техніка шиття золотими та срібними нитками на текстильній основі, а також із використанням блискіток, дорогоцінних каменів чи шовкових ниток.
Гаптувати
майстерно вишивати нитками, золотом, сріблом, шовком.
Гармоніка
1. Загальна назва деяких духових музичних інструментів (гармонії, акордеона тощо), які представляють собою рухомі міхи з двома клавіатурами. 2. фіз. Коливання, частота якого кратна основній частоті складного коливання. 3. мат. Періодична функція.
Гейша
в Японії професійна танцюристка, співачка, музикантка, яку наймають на великосвітські прийоми, банкети для виконання ролі гостинної господині, створення невимушеної атмосфери в товаристві чоловіків.
Гекельфон
духовий музичний інструмент, баритоновий гобой. Від прізвища німецького майстра-винахідника В. Геккеля.
Гексаметр
віршовий розмір в античній поезії, шестистопний дактиль з постійною цезурою; гекзаметр.
Генерал-бас
старовинний цифровий спосіб фіксування супровідних акордів, коли цифри ставилися під найнижчою басовою партією.
Геопоніки
грецькі й римські письменники, що писали про сільське господарство.
Георгіки
антична поезія, що оспівувала сільське життя, побут, природу, працю.
Геракл
1. Грецький міфічний герой (у римлян — Геркулес), син Зевса і жінки Алкмени, що був надзвичайно сильний. 2. перен. Силач, атлет.
Гідра
1. В давньогрецькій міфології потвора з тілом змії і дев'ятьма головами дракона. 2. перен. страховисько. 3. Сузір'я Південної півкулі.
Гідротипія
виготовлення фотографічних кольорових зображень з застосуванням водорозчинних барвників.
Гіматій
верхній одяг стародавніх греків — чотирикутний шматок вовняної тканини до 4 метрів у довжину, який одягався, як правило, зверху хітона і драпірувався навколо фігури, прикриваючи тіло в залежності від погоди чи ситуації. Г. використовувався і в часи Візантійської імперії.
Гімн
1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. України). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.
Гістріон
у Стародавньому Римі й за середньовіччя, переважно у Франції, — народний актор (одночасно музикант, співак, оповідач, акробат тощо).
Глаголиця
поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що вона створена св. Костянтином (Кирилом) Філософом для запису церковних текстів слов'янською мовою.
Гобой
дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент; за висотою звука середній між флейтою і кларнетом.
Голіард
бродячий актор (збіглий ченець, мандрівний студент) 11 — 14 ст. в Німеччині, Франції, Англії, Північній Італії. Складав сатиричні, любовні, застольні пісні, пародії на католицьку церкву і церковників, за що переслідувався ними.
Гомбік
ювелірний виріб у вигляді двох порожнистих напівсфер, з'єднаних у сферу. Може бути прикрашеним філігранню або карбуванням. Використовуються як застібка.
Гонгоризм
аристократична школа в іспанській поезії 17 ст., основоположником якої був поет Луїс де Гонгора-і-Арготе. Г. стверджував безсюжетність, культ "чистої форми", ускладненість поетичної мови.
Гондольєра
1. Пісня венецького гондольєра. 2. Інструментальна п'єса в характері баркароли.
Горгона Медуза
у давньогрецькій міфології страшна жіноча істота, від погляду якої кам'яніло все живе. Єдиною із сестер володіла даром зачаровувати людей поглядом і була смертною.
Горельєф
скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину його об'єму.
Горн
1. Музичний духовий інструмент. 2. Г. туманний — звуковий апарат для подачі сигналів парусними й буксированими суднами підчас туману.
Горнпайп
ірландський та шотландський танець; нагадує джигу. Відомий з XV ст. Спочатку був сольним чоловічим танцем, згодом став парним; відомі також парні кругові версії.
Госпел
жанр духовної християнської музики, який розвинувся в першій третині XX століття в США. Зазвичай розрізняють негритянський Г. і білий Г. Спільним є те, що і той і інший народилися в середовищі методистських церков американського Півдня.
Готи
1. Східні германські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Готланд, а з середини І ст. н.е. до VI ст. розселились практично по всій території Європи. 2. Представники готичної субкультури, що зародилась в 1970-х роках у Великобританії, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Панківський епатаж спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.
Готичний
1. Той, шо стосується готики (напр., Г-а архітектура, Г. стиль). 2. Г. стиль — художній стиль середньовічного мистецтва в країнах Західної і Центральної Європи 12 — 15 ст., ознаками якого є аркади, вежі, стрілки, шпилі, багата орнаментика. Найяскравіше виявився в культовій архітектурі (собори в Ам'єні, Реймсі, Парижі). 2. Г-е письмо — різновид латинського письма середньовічних рукописів і хронік, Г. мінускул. 3. Г. шрифт — кутастий шрифт.
Гохуа
китайський живопис монохромними водяними фарбами на шовкових та паперових сувоях. В Китаї відомий під назвою шуймо-хуа або го-хуа. Особливістю техніки Г. є використання туші в якості основної фарби. Інші кольори практично не використовуються. Відтінки і передача кольорів наносяться шляхом розмивання чорнил водою.
Гравюра
1. Вид графіки, де зображення є друкованим відбиттям з малюнка, вирізьбленого або витравленого хімічними речовинами на спеціальній платівці. В залежності від способу отримання відбитка даний вид графіки ділиться на два основних види: «Г. високого друку» та «Г. глибокого друку». У першому випадку фарба накочується і переноситься на запечатується папір з площини дошки, а в другому — з поглиблень штрихів. 2. Окремий відбиток; малюнок, образ, картина (на папері), дереворит, різьба (на дошці), офорт (на міді).
Графіто
мист. техніка створення зображень шляхом нанесення на поверхню одного або декількох шарів фарби або штукатурки (які можуть відрізнятись кольором) та подальшого їх продряпування і зішкрібання по малюнку. Інша назва — сграфіто. У Давній Греції техніка Г. використовувалась при декоруванні глиняного посуду, в Італії XV—XVII ст. — для прикрашання зовнішніх стін архітектурних споруд.
Грифон
1. Міфічна істота з тулубом і задніми лапами левиці, головою і крилами (або кігтями на передніх лапах) орла — цар всіх істот. 2. Порода хортів. 3. У мистецтві — декоративний мотив.
Гудаствірі
грузинський духовий музичний інструмент типу волинки.
Ґамба
старовинна велика скрипка.
Ґема
коштовний або напівкоштовний камінь з вирізьбленим опуклим чи заглибленим зображенням, що використовувався як печатка, амулет, прикраса і т. п.
Даунтемпо
сучасна електронна музика уповільненого темпу. Характеризується ламаним ритмом, який досягається за рахунок синкопування або одночасного сполучення двох і більше незалежних ритмів.
Декоративний
той, що прикрашає або служить для прикраси, оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний; Д-е мистецтво — різновид живопису і скульптури; Д-і рослини — численна група культурних й дикоростучих рослин.
Декупаж
декоративна техніка вирізання візерунків із різних матеріалів (папір, тканина і т. п.) і наклеювання їх на поверхню, що декорується, у поєднанні з фарбуванням чи позолоченням. Відома у Європі з XV століття (Німеччина).