Результати пошуку
Шуканий термін: ме
Результатів: 6296
Результатів: 6296
Точних результатів не знайдено.
Можливо ви шукали:
Можливо ви шукали:
Меандр: 1. У давньогрецькій міфології — син Океану і Тетіс, покровитель ріки Меандр в Малій Азії (тепер — Великий Мендерес), звідки й назва. 2. Вигин річища ріки, що утворюється в результаті циркуляції води в річковому потоці; характерний для рівнинних річок. Від давньої назви річки Меандру в Малій Азії (тепер — Великий Мендес). 3. Тип геометричного орнаменту у вигляді ламаної безперервної лінії з завитками. 4. Безкінечний, періодичний, прямокутний сигнал з прогальністю 2. 5. мат. Замкнута крива, що перетинає пряму лінію кілька разів.
Меандричний: вигнутий, звивистий.
Меблі: предмети, рухомі частини оформлення інтер'єру, обстановка житлового приміщення, рідше — екстер'єру. З функціональної точки зору, предмети М. — столи, лавки, стільці, шафи, ліжка — відносяться до виробів декоративно-прикладного мистецтва, технологічно — відносяться до області художніх ремесел.
Мега...: перша частина складних слів, що означає "у мільйон разів більше за основну одиницю мір, вказану у другій частині слова", "величезний", "гігантських розмірів", "грандіозний", "велетенський".
Мегават: одиниця електричної потужності — 106 (мільйон) Вт.
Мегагерц: одиниця частоти коливань — 106 (мільйон) Гц.
Мегакаріоцити: великі клітини кісткового мозку, з яких утворюються формені елементи крові — тромбоцити.
Мегаліти: давні споруди, складені з одного або багатьох блоків неотесаного чи грубо оббитого каменю і скріплені без будівельних розчинів. До М. належать дольмени, кромлехи, менгіри тощо. М. виникли за енеоліту (середина 3-го тис. до н. е.), їх пов'язують з поховальним культом.
Мегало...: перша частина складних слів, що означає "у мільйон разів більше за основну одиницю мір, вказану у другій частині слова", "величезний", "гігантських розмірів", "грандіозний", "велетенський".
Мегалозавр: викопна величезна тварина, динозавр-хижак з групи карнозаврів. Залишки М. зустрічаються у відкладах мезозою..
Мегалокефалія: великоголовість, аномальні розміри голови при нормальних розмірах інших частин тіла. У людини супроводиться недостатнім розумовим розвитком. Інша назва — макроцефалія, мегалоцефалія.
Мегаломан: 1. Історично — майстер французького неокласицизму епохи Просвітництва, який створював величезні архітектурні споруди цивільного призначення. 2. розм. Схильний до надмірної масштабності, величі.
Мегаломанія: тип самосвідомості і поведінки особистості, що виражається в крайньому ступені переоцінки власної важливості, популярності, багатства, влади, геніальності, політичного впливу тощо; марення величчю.
Мегалоцефалія: великоголовість, аномальні розміри голови при нормальних розмірах інших частин тіла. У людини супроводиться недостатнім розумовим розвитком. Інша назва — макроцефалія.
Мегантроп: викопна людиноподібна мавпа близька до парантропа. Залишки М. знайдено у Східній Африці і на острові Ява.
Мегапарсек: одиниця виміру астрономічних віддалей, дорівнює 106 (мільйон) парсеків.
Мегаполіс: 1. Група агломерацій населених пунктів, пов'язаних між собою економічно, але не являє собою суцільної міської забудови. 2. розм. Будь-яке місто з населенням більше мільйона мешканців.
Мегара: персонаж давньогрецької міфології — старша дочка фіванського царя Креонта, дружина Геракла, яка народила йому синів Терімаха, Креонтіада і Деікоонта. М., як і її діти, були в вбиті Гераклом у нападі божевілля, насланого на нього Герою.
Мегарельєф: найбільші нерівності рельєфу земної поверхні (материкові виступи, океанічні западини, найбільші гірські системи. Інші назви — геотектура, морфотектура.
Мегарі: одногорбий верблюд; дромадер, мехарі.
Мегаскоп: 1. Оптичний інструмент для розглядання дрібного коштовного каміння. 2. заст. Те саме, що й епіскоп.
Мегаспора: велика спора в різноспорових вищих рослин. Інша назва — макроспора.
Мегатайп: електронна машина для одержання фотонабору шрифтами кеглів від 6 до 144 пунктів.
Мегатерій: викопний ссавець, величезний наземний лінивець. Залишки М. знайдено у відкладах неогену.
Мегатонна: умовна одиниця потужності ядерного заряду, яка відповідає потужності вибуху в один мільйон тонн тринітротолуолу.
Мегафон: пристрій для підсилення звуку голосу. М. у вигляді рупора концентрує звук у потрібному напрямі. Електроакустичний М. складається з мікрофона, підсилювача, гучномовця та батарей живлення.
Мегацикл: мільйон циклів.
Мегера: 1. У давньогрецькій міфології — еринія, одна з трьох богинь помсти, — М. є причиною ревнощів і заздрощів, і карає людей, які вчиняють злочини, особливо за шлюбну невірність. 2. перен. Зла, сварлива жінка, уособлення заздрощів і гніву; фурія, яга.
Мегом: одиниця електричного опору, дорівнює 106 (мільйон) омів.
Мегомметр: прилад для вимірювання великих опорів у мегомах, напр., опору ізоляції кабелів.
Медаль: 1. Знак переважно у вигляді круглої металевої пластинки з рельєфним написом і зображенням, що встановлює держава як нагороду за особливі заслуги, трудові та бойові подвиги. 2. Металевий знак на честь видатної особи чи події з написом і зображенням.
Медальєр: 1. Фахівець з художньої обробки матеріалів для виготовлення пам'ятних знаків з приводу яскравих подій в суспільному чи мистецькому житті. 2. Гравер, який виготовляє штампи М., печаток тощо.
Медальйон: 1. Ювелірна прикраса у вигляді невеликого плескатого футляра, в якому вміщують портрет і носять на шиї. 2. Рамка овальної форми, що її застосовують для оздоблення фасадів будинків, меблів, тканин, 3. Овальна оправа або рамка для якогось зображення, прикраси. 4. Рельєф або малюнок в обрамленні.
Медє: керівний виборний орган в Угорщині.
Медея: 1. У давньогрецькій міфології чаклунка, жінка аргонавта Язона, яка люто помстилася чоловікові за його невірність. 2. перен. Ревнива й жорстоко-мстива жінка.
Меджидіє: старовинна турецька срібна монета, дорівнює 100 піастрам.
Меджліс: 1. Парламент у Туреччині. 2. Нижня палата парламенту в Ірані. 3. Народний М. — парламент у Мальдівській республіці.
Мединал: лікарський препарат; снотворний і заспокійливий засіб. Інша назва — веронал-натрій.
Медитативна лірика: вид лірики, що має характер розмірковування, роздумування, замисленості, авторських вагань.
Медитація: 1. Роздум, споглядання, самозаглиблення. 2. Форма філософської лірики, в якій поет висловлює свої роздуми над проблемами життя й смерті тощо.
Медицина: 1. Система наукової і практичної діяльності, спрямована на зміцнення та охорону здоров'я людини, продовження її життя, запобігання хворобам та лікування хворих. 2. Сукупність наук про хвороби, їх лікування і запобігання їм. 3. перен. Лікарі, медичні працівники.
Медицинбол: шкіряний м'яч з м'якою набивкою для вправ з поштовхів і кидання.
Медіальний: серединний, розміщений ближче до серединної площини тіла людини або тварини (пор. латеральний).
Медіана: 1. У геометрії — пряма лінія, проведена між вершиною кута трикутника та серединою протилежної сторони. 2. У статистиці — величина, що знаходиться в середині ряду величин, розташованих у зростаючому або спадному порядку.
Медіанта: муз. третій і шостий ступені діатонічної гами.
Медіатор (1): 1. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах. 2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу.
Медіатор (2): муз. тонка рогова або пластмасова пластинка із загостреним кінцем, якою грають на деяких струнних музичних інструментах; те саме, що й плектр.
Медіатори: переносники нервового збудження в організмі, високоактивні хімічні речовини, що утворюються в нервовій тканині. До М. належать адреналін, ацетилхолін, глікокол та інші амінокислоти.
Медіація: міжнародне посередництво, мирний спосіб розв'язання міжнародних конфліктів за допомогою держави, яка не бере участі у конфлікті.
Медієвіст: історик, що вивчає середньовіччя.
Медієвістика: розділ історичної науки, предметом вивчення якого є історія Західної Європи середніх віків, а також взагалі Середньовіччя як культурно-історична епоха.
Медієваль: друкарський шрифт, схожий за малюнком на середньовічні латинські шрифти.
Медіум (1): за уявленнями спіритів, особа, нібито здатна сприймати явища із світу духів і бути за посередника між ними й людьми.
Медіум (2): муз. середній регістр співочих жіночих голосів.
Медресе: середня й вища релігійна школа у мусульман у країнах Близького й Середнього Сходу.
Медуза: 1. В давньогрецькій міфології одна з трьох жінок-страховшц зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе у каміння. 2. Вільно-плаваючий організм, що являє собою статеву форму кишечнопорожнинних тварин; водяне серце. Поширена переважно в морях.
Медулярний: мозковий; М-а пластинка — зачаток нервової системи хребетних тварин і людини, який утворюється на ранній стадії їх зародкового розвитку; М. рак — злоякісна пухлина м'якої консистенції.
Мез...: у складних словах відповідає поняттям "середній", "помірна величина" або -"проміжне положення між двома явищами в часі чи просторі".
Мезальянс: шлюб, нерівний з погляду соціального або майнового стану; вживається щодо партнера більш високого положення.
Мезентерій: складка очеревини, за допомогою якої внутрішньочеревинні органи прикріплюються до стінок черевної порожнини. Інша назва — брижа.
Мезенхіма: зародкова сполучна тканина більшості багатоклітинних тварин і людини. Заповнює проміжки між зародковими листками. В зародка виконує опорну, живильну й захисну функції. На основі М. розвиваються різні види сполучної тканини, кров, кровоносні та лімфатичні судини, більшість гладеньких м'язів.
Мезо...: у складних словах відповідає поняттям "середній", "помірна величина" або -"проміжне положення між двома явищами в часі чи просторі".
Мезоархей: геологічна ера, частина архею. Охоплює проміжок часу від 3,2 до 2,8 мільярдів років тому. В цей період, приблизно 2,8 мільярдів років тому розколовся перший суперконтинент Ваальбара.
Мезоатом: атом, у якому один з електронів атомної оболонки заміщений негативно зарядженим мюоном або мезоном. Найпростішим є М. водню — система, що складається з ядра водню (протона, дейтерона чи тритона) і негативно зарядженого мюона або одного з мезонів.
Мезоглея: драглистий прошарок між зовнішнім (ектодерма) і внутрішнім (ентодерма) шаром клітин, що вкривають тіло кишечнопорожнинних тварин.
Мезодерма: середній зародковий листок; властивий зародкам багатоклітинних тварин (крім губок та кишечнопорожнинних) і людини; з М. розвиваються сполучнотканинна частина шкіри, поперечносмугасті м'язи, органи кровоносної, сечовидільної, статевої систем тощо.
Мезозавр: ряд вимерлих прісноводних плазунів з ластовидними кінцівками, що жили за палеозою.
Мезозой: четверта ера в геологічній історії Землі; розпочалась 230 млн. років тому, тривала 163 млн. років. Відклади цієї ери становлять мезозойську групу. За М. розвинулися голонасінні рослини, серед тварин — плазуни (динозаври, іхтіозаври та інші), з'явились птахи, перші ссавці, покритонасінні рослини. Поділяється на три періоди: тріас, юра, крейда.
Мезокефалія: середньоголовість; термін, що його застосовують в антропології для визначення форми й розміру голови.
Мезоклімат: клімат порівняно невеликих ділянок земної поверхні, часто не характерний для загальних кліматичних умов даного географічного району (напр., клімат лісу, міста тощо); проміжний між макрокліматом і мікрокліматом.
Мезоліт: епоха кам'яної доби, що була перехідною між палеолітом і неолітом (інколи називають епіпалеолітом). Датується 12 — 8 тисячоліттями до н. е.; середній кам'яний вік.
Мезомолекула: молекула, в якій хімічний зв'язок між атомами спричинюється негативно зарядженою мю-частинкою — мюоном.
Мезоморфний: той, що має проміжну форму; М. стан — стан деяких речовин між рідким і твердим кристалічним станом; М. тип — середній, найпоширеніший тип будови тіла людини.
Мезонефрос: орган виділення у хребетних. У риб і земноводяних функціонує протягом усього життя, у плазунів, птахів, ссавців і людини — лише на ранній стадії зародкового розвитку. Інші назви — первинна нирка, тулубова нирка.
Мезони: нестабільні елементарні частинки, які належать до класу сильно взаємодіючих частинок (адронів). Розрізняють ка-мезони й пі-мезони. Назва пов'язана з тим, що їхня маса більша за масу електрона й менша за масу нуклона.
Мезоній: короткоіснуюча атомоподібна система, в якій роль ядра відіграє позитивний мюон або мезон і навколо якого обертається електрон.
Мезонін: верхній напівповерх будинку, неповний поверх.
Мезопауза: перехідний шар атмосфери, розташований над мезосферою, на висоті понад 80 км.
Мезорельєф: форми рельєфу, проміжні між макрорельєфом та мікрорельєфом (напр., річкова долина, ущелина, улоговина).
Мезосидерити: залізо-кам'яні метеорити.
Мезоскаф: самопересувна підводна камера з апаратурою для дослідження моря й океану на середній (кількасотметровій) глибині.
Мезостих: вірш, у якому серединні букви кожного рядка, прочитані зверху вниз або навпаки, складають слово або речення (пор. акростих).
Мезосфера: шар атмосфери на висоті від 55 до 80 км; характеризується зниженням температури з висотою, яке відбувається внаслідок охолодження цього шару інфрачервоним випромінюванням озону й вуглекислого газу.
Мезотелій: різновид епітеліальної тканини хребетних тварин і людини; утворює внутрішній шар оболонок очеревини й плеври.
Мезоторій: продукт радіоактивного розпаду торію, тотожний ізотопу радій-228. Застосовують у медицині, для виготовлення світних фарб.
Мезотрон: застаріла назва мезона.
Мезофіл: тканина листка рослин, що розташована під епідермісом. М. становить м'якоть листка.
Мезофіти: рослини, що живуть в умовах середнього зволоження. До М. належать рослини лук, лісів, більшість сільськогосподарських рослин.
Мейн-кун: порода кішок виведена в штаті Мен (США) імовірно від схрещування місцевих короткошерстих і завезених з Малої Азії довгошерстих кішок. Із-за великого розміру і специфічного забарвлення М. нагадували єнотів (звідки й назва). Відрізняються витривалістю, пристосовуваністю до середовища доброзичливим характером і є одними з найбільших у світі — довжина тіла дорослого представника породи, як правило, перевищує один метр, а вага може досягати 15 кг.
Мейнстрім: переважаючий на даний момент напрямок в певній сфері діяльності.
Мейоз: одна з форм поділу клітин. Відбувається на певних етапах життєвого циклу організмів, яким властиве статеве розмноження.
Мейозис: троп, що полягає в навмисному зменшенні інтенсивності вияву ознаки або перебігу дії, розміру та кількості предметів, значущості чого-небудь. У М. присутня іронія, заздалегідь неточне відображення дійсності (напр., «бажає бути кращим» замість «поганий»). Різновидом М. вважають літоту. Протилежне — гіпербола.
Мейстерзингери: німецький поет-співець з цехових ремісників 14 — 16 ст.; член міської співецької школи. У творах мейстерзингерів 14 — 15 ст. допускалися лише релігійні сюжети, в наступний період з'явилися й світські теми. Деякі поети-співці (Ганс Сакс та інші) набули широкої популярності.
Мектеб: початкова мусульманська школа для хлопчиків у країнах Близького й Середнього Сходу.
Меламін: органічна сполука, безбарвні кристали. Застосовують у виробництві пластмас, лаків, клеїв, у текстильній промисловості.
Меланж: 1. Суміш різнокольорових переплетених волокон. 2. Суміш азотної і сірчаної кислот, що її застосовують як окислювач палива в рідинних ракетних двигунах. 3. Заморожена суміш жовтків і білків яєць. 4.
Меланжер: 1. мед. Капіляр (тонка трубка) для розведення крові при підрахунку її формених елементів. 2. тех. Змішувач, який застосовують у кондитерському виробництві.
Меланізм: наявність у зовнішніх покривах тварин великої кількості пігменту меланіну, що зумовлює темне їх забарвлення. У тварин меланін зустрічається в шкірі, шерсті, волоссі, пір'ї, сітчатці ока, а також у деяких внутрішніх органах. Явище М. спостерігається за нормальних умов у багатьох видів тварин: ссавців (вивірка, лисиця, майже всі види родини котових), плазунів (коралова змія), комах (п'ядуни), риб. Щодо людини у лікарській практиці використовується термін меланоз.
Меланіни: темно-коричневі й чорні пігменти тварин, людини й рослин. У хребетних тварин і людини містяться у волоссі, шкірі, сітківці ока.
Меланома: злоякісна пухлина, яка розвивається з клітин, що виробляють пігмент меланін. Найчастіше розвивається з родимих плям, судинної оболонки (сітківки) ока.
Меланопсис: рід черевоногих молюсків. Поширені в річках з швидкою течією в Середній і Південно-Східній Європі.
Мелантерит: мінерал класу сульфатів, зеленого, сірого, сірувато-чорного кольорів з скляним блиском. Використовують для виготовлення фарб, чорнила.
Меланхолійний: тужливий, сумний.
Меланхолік: 1. Один з типів темпераменту, якому відповідає слабкий гальмівний тип вищої нервової діяльності. 2. Людина, в якої переважає пригнічений, сумний настрій.
Меланхолія: 1. Важкий, похмурий, сумний настрій; сум, туга. 2. Психічне захворювання, для якого характерні пригнічений стан, загальмованість думок, рухів, маячні ідеї; нудьга, нудьгування, плін, хандра, іпохондрія.
Мелізми: муз. орнаментика, невеликі мелодичні звороти, що прикрашають мелодію.
Меліоїдоз: рідкісне інфекційне захворювання тварин і людини в тропічних країнах. Уражає шкіру та внутрішні органи.
Меліоративний: той, що стосується меліорації; М. кадастр — кількісний і якісний облік зрошуваних і осушених земель.
Меліорація: цілеспрямована зміна властивостей природно-територіальних комлексівз метою оптимального використання потенціалу грунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності. Розрізняють земельні, водні, хімічні, рекультиваційні та ін. М. До М. належать: осушення й зрошення земель, регулювання річок і поверхневого стоку вод, закріплення пісків і ярів тощо.
Меліоризм: ідеалістичний погляд на добро і зло, прихильники якого визнають зло неминучим, але вважають за можливе поступово розширювати сферу добра.
Меліс: сорт цукру-піску, який одержують з білої патоки — побічного продукту цукрорафінадного виробництва.
Меліса: трав'яниста багаторічна медоносна рослина з білими або жовтими квітками та лимонним запахом, з якої добувають ефірне масло. Інша назва — цитрон-меліса.
Мело...: у складних словах означав пов'язаний зі співом, музикою.
Мелодекламація: читання віршів або прози, супроводжуване для більшої виразності акомпанементом чи наспівом певної мелодії.
Мелодика: 1. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища у музиці. 2. Вчення про мелодію.
Мелодія: 1. Художньо усвідомлена логічна послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно. 2. Наспівне співзвуччя; мотив, наспів, нота.
Мелодрама: 1. Драма з музикою та співом. 2. Драматургійний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти та моралізація; твір цього жанру. 3. перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначається неприродністю, зовнішніми ефектами.
Меломан: пристрасний любитель музики, співу.
Мелос: узагальнене поняття мелодійної, пісенної основи в музиці.
Мелотипія: друкування нот засобами поліграфії.
Мельдометр: прилад для визначення температур плавлення тугоплавких речовин.
Мельпомена: 1. В давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, яка опікала й надихала творців трагедії та виконавців її ролей. 2. перен. Символ сценічного мистецтва.
Мельхіор: назва сплавів міді (80% ) з нікелем (20% ), іноді з домішками інших елементів. Застосовують у виробництві медичних інструментів, карбуванні монет тощо. Від прізвищ французьких винахідників Майє і Хор'є, які отримали цей сплав між 1819 і 1823 роками.
Мем: 1. Одиниця культурної інформації, поширювана від однієї людини до іншої за допомогою імітації, навчання тощо. 2. У культурології — одиниця інформації, яка міститься у свідомості і діє на події таким чином, щоб у свідомості інших людей утворилося більше число його копій. 3. У соціології — одиниця суспільної взаємодії. 4. У психології — одиниця мислення, завдяки якій здійснюється його процес.
Мембрана: 1. Гнучка, закріплена по замкненому контуру перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору. 2. біол. Система спеціальних оболонок або листків, які відокремлюють клітину від зовнішнього середовища і поділяють її на окремі відсіки або камери.
Меметика: методологічний підхід до еволюційних моделей передачі інформації, який грунтується на концепції мемів, що розглядає ідеї як одиниці культурної інформації, поширювані між людьми за допомогою імітації, навчання та ін.
Мемістор: електрохімічний керований опір, здатний запам'ятовувати поданий на нього сигнал.
Меморандум: 1. Доповідна записка, пояснювальна письмова довідка, лист з приводу певних питань, нотатка для пам'яті, 2. У міжнародних відносинах — один з видів дипломатичного листування з викладом поглядів уряду з якогось питання; звичайно додається до ноти, 3. В торгівлі нагадувальні листи з різних питань. 4. При страхуванні (особливо в морських перевезеннях) перелік випадків, за які страхувач не бере на себе відшкодування збитків.
Меморіал: 1. Архітектурно-скульптурний комплекс, що увічнює пам'ять видатних подій або людей. 2. Пам'ятна книга, щоденник. 3. Бухгалтерська книга для щоденного запису господарських операцій (крім касових). 4. М. спортивний — змагання, переважно міжнародні, присвячені пам'яті видатних спортсменів або осіб, які внесли великий вклад у розвиток спорту.
Меморіальний: той, що увічнює пам'ять.
Меморія: виписка, запис з коротким викладом суті, змісту якоїсь справи.
Мемуари: твір у формі записок-спогадів про минулі події, в яких автор брав участь, був їхнім очевидцем або сучасником; спогади, спомини.
Менада: в Стародавній Греції жриця Вакха, вакханка.
Менгіри: один з видів мегалітів; неотесані довгасті камені, поставлені вертикально. Поширені на території Північно-Західної Європи. Формувалися переважно за часів міді-бронзи.
Менделізм: учення про закономірності спадковості, яке поклало початок генетиці. Від імені засновника цього вчення — чеського природознавця Г.-Й. Менделя.
Менеджери: специфічний соціальний прошарок сучасного суспільства, включає найманих професійних керуючих (директори підприємств, керівники окремих підрозділів) у концернах, трестах, синдикатах тощо.
Менеджеризм: теорія управління виробництвом, яка намагається поєднати орга-нізаційно-технічні функції управління з ідеологічним захистом ладу, коли влада діє в інтересах усіх верств суспільства.
Менеджмент: 1. Політика забезпечення прийнятих рішень в сфері бізнесу на основі комплексного аналізу факторів, що впливають на його ефективність. 2. Організація керівником ефективної роботи підлеглих, цілеспрямований вплив на них в інтересах успішного вирішення поставлених завдань.
Менестрель: 1. Професійний співець і музикант у середньовічній Франції і Англії. В 12 — 13 ст. перебували, головним чином, на службі у сеньйора. 2. В 14 — 18 ст. М. називалися також мандрівні народні музиканти. 3. перен. Співець, поет.
Мензула: польовий креслярський столик, який використовують під час топографічного знімання.
Мензура: 1. Міра тривалості звуку, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2. Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах.
Мензурка: аптекарська або лабораторна посудина з позначеними на ній поділками; якою вимірюють невеликі об'єми рідини.
Менінгіт: запалення мозкових оболонок головного й спинного мозку людини й тварин. Спричинюють бактерії (менінгокок, стафілокок) та фільтрівний вірус.
Меніск: 1. Опукла або угнута поверхня рідини в місці дотику її до твердого тіла. 2. Хрящовий серповидний утвір у деяких суглобах людини й хребетних тварин. 3. Опукло-угнута або угнуто-опукла лінза.
Меноніти: члени християнської релігійної секти, що виникла в 30-х рр. 16 ст. в Нідерландах як відгалуження секти анабаптистів. М. проповідують покірливість, непротивлення злу, пацифізм. Від імені засновника Менно Сімонса.
Менструація: кров'янисті виділення з матки, що циклічно повторюються (через 21 — ЗО днів), у жінок, які досяглії статевої зрілості. М. властиві також людиноподібним мавпам. Інші назви — місячка, регули.
Менталізм: вид виконавського мистецтва з публічної демонстрації психологічних або інтуїтивних здібностей і включає, напр., гіпноз, телепатію, ясновидіння, ворожіння, передбачення, психокінез, контроль свідомості, видатних здібностей пам’яті та уміння здійснювати швидкі математичні обчислення.
Менталіст: людина, що практикує менталізм.
Менталітет: спосіб мислення, світосприйняття, духовна налаштованість, властиві групі.
Ментальність: спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи до навколишнього світу.
Ментол: органічна сполука, безбарвні кристали. Застосовують у харчовій, фармацевтичній, парфюмерній галузях промисловості.
Ментор: 1. Міфологічний персонаж — наставник Телемака, сина Одіссея, в поемі Гомера «Одіссея». 2. Наставник, вихователь, порадник. 3. перен. Надокучлива, нудна людина. 4. біол. Живець, який прищеплюють до рослини з метою отримання у гібриді рис цього живця.
Менторський: повчальний, моралізаторський.
Менует: 1. Старовинний французький танець з повільними і плавними рухами. 2. Твір з музичним розміром менуета.
Меню: 1. Набір страв для сніданку, обіду, вечері. 2. Листок з переліком страв і напоїв (у закладах громадського харчування).
Мер: у ряді країн виборна службова особа, що очолює місцеві органи самоврядування; голова муніципалітету чи міста.
Мергель: осадочна гірська порода, яка складається переважно з вапняку та глин. Використовують у цементній промисловості, будівництві.
Меридіан: 1. М. географічний — уявна лінія від перетину земної кулі площиною, що проходить через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі; меридіани з паралелями утворюють градусну сітку. 2. М. небесний — велике коло небесної сфери, яке проходять через полюси світу й зеніт. 3. М. магнітний — лінія, що є проекцією силової лінії магнітною поля Землі на земну поверхню.
Меридіанне коло: астрономічний прилад для визначення моменту проходження небесних світил через небесний меридіан.
Мериноси: породи овець з однорідною тонкою вовною переважно білого кольору.
Меристема: тканина у рослин, з якої утворюються всі постійні тканини рослинного організму. М. міститься в конусі наростання стебла й кореня, між деревиною і лубом у стеблах і коренях. Інша назва — твірна тканина.
Меритократія: принцип управління, згідно з яким керівні посади повинні займати найздібніші люди, незалежно від їхнього соціального походження чи економічного достатку.
Мерія: 1. Муніципальне місцеве управління, очолюване мером. 2. Приміщення, будинок муніципального управління.
Меркантилізм: 1. Напрям у політичній економії і політика ряду європейських держав у 15-18 ст., прихильники яких прагнули прискорити нагромадження капіталів стимулюванням зовнішньої торгівлі. 2. перен. Дріб'язковий розрахунок, корисливість.
Меркантильний: 1. Торговельний, комерційний. 2. перен. Своєкорисливий, гендлярський, пов'язаний з матеріальною вигодою.
Меркаптани: органічні сполуки, сірчисті аналоги спиртів неприємного запаху. Застосовують М. та їхні похідні як прискорювачі вулканізації і пластифікації каучуків, у синтезі лікарських речовин. Інша назва — тіоспирти.
Меркурій: 1. У давньоримській міфології бог красномовства, торгівлі та розбою на шляхах (у греків — Гермес). 2. Найближча до Сонця планета. 3. перен. Гонець.
Мерлан: вид риб родини тріскових. Поширений біля берегів Європи. Інша назва — чорноморська пікша.
Мерокриновий: той, що виділяє частки; М-і залози — залози, секреторні продукти яких виділяються без порушення залозистих клітин (всі залози травного тракту); М-а секреція — виділення секрету, несупроводжуване ушкодженням залозистої клітини.
Мерологія: в антропології вивчення розмірів і форм окремих органів людини, встановлення точної характеристики окремих анатомічних структур у сучасної людини на відміну від викопних форм.
Меростомові: клас водяних тварин типу членистоногих. Дихають зябрами. До сучасних М. належать мечехвости, які є об'єктом промислу.
Мерсеризація: обробка бавовни, бавовняних тканин міцним розчином лугу для надання міцності, блиску. Від прізвища англійського винахідника Дж. Мерсера.
Мертель: суміш піску і паленого вапна. Застосовують для скріплення цегли під час укладання.
Мерчендайзер: товарознавець, який відповідає за викладку товару, установку супутнього обладнання і відповідних рекламних та інформаційних матеріалів.
Мерчендайзинг: комплекс маркетингових заходів для підвищення попиту на продукцію; мистецтво представити товар у торговому залі. Ці заходи дозволяють сформувати у споживачів позитивний імпульс, спрямований не тільки на купівлю, а також на створення іміджового образу торгової марки в свідомості покупця.
Меса: 1. Церковна відправа у католиків. 2. Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, як правило, у супроводі органа чи оркестру.
Меседж: 1. Повідомлення, звернення. 2. розм. Інформація «між рядків».
Месидор: десятий місяць року (з 19 — 20 червня до 18 — 19 липня) за французьким революційним календарем, прийнятим Конвентом у 1793 р. (діяв до 1806 р.).
Месіанізм: 1. Вчення про пришестя на землю рятівника — Месії, що виконує волю Божу. 2. Вчення про особливу, дуже важливу роль певного народу в історії людства. Інша назва — месіанство.
Месіанство: 1. Вчення про пришестя на землю рятівника — Месії, що виконує волю Божу. 2. Вчення про особливу, дуже важливу роль певного народу в історії людства.
Месія: в ряді релігійних учень (передусім в іудаїзмі та християнстві) посланець Божий, рятівник, що буде посланий богом на землю для знищення зла й встановлення царства небесного. 2. перен. Рятівник, що несподівано врятовує від чогось.
Мескалін: природний психоделічний алкалоїд з класу фенілетиламінів, відомий своїми галюциногенними ефектами. Вперше отриманий з кактуса пейот у 1896 році німецьким хіміком Артуром Хеффтером і був названий за найменуванням традиційного мексиканського алкогольного напою мескаль із соку агави.
Мескаль: традиційний мексиканський алкогольний напій із збродженого соку агави без додавання цукру. Стандартна міцність 25%; для отримання міцності 38-43% здійснюється подвійна перегонка дистиляту.
Мессаліна: 1. Дружина римського імператора Клавдія, відома своїм розгульним життям. 2. перен. Розбещена жінка.
Месур: прилад для вимірювання малих деформацій при випробуванні матеріалів.
Мета...: словотвірний префікс, що означає проміжне становище, рух у просторі або часі, зміну, перетворення, переміщення, звільнення від чогось.
Мета: угода, що передбачає поділ витрат і риск навпіл.
Метабіоз: форма взаємовідношень між мікроорганізмами, коли одні з них підготовляють умови, потрібні для наступної дії інших мікроорганізмів. Напр., амоніфікуючі мікроорганізми розщеплюють білок з утворенням аміаку, а нітрифікуючі бактерії окислюють аміак до азотної, а потім азотистої кислоти.
Метаболізм: перетворення речовин і енергії, які становлять основу життєдіяльності організмів.
Метаболіти: речовини, що утворюються в організмі внаслідок обміну речовин. М. називають також усі речовини, які входять до складу організму, якщо їх розглядати з погляду виникнення або руйнування в процесі обміну речовин.
Метаболія: те саме що й метаморфоз.
Метагалактика: гігантська космічна система, до якої входить уся сукупність галактик, що їх можна спостерігати і вивчати за допомогою телескопів та інших сучасних засобів дослідження.
Метагенез: закономірна зміна у деяких організмів двох поколінь, з яких одне розмножується статевим шляхом, друге — нестатевим. Інша назва — чергування поколінь.
Метазоа: загальна назва всіх багатоклітинних тварин.
Метакінез: період поділу клітини, під час якого відбувається переміщення хромосом у площину екватора клітини.
Метал: хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, хороша теплота електропровідність і особливий блиск.
Металізація: нанесення металевого покриття на поверхню виробів.
Металімніон: шар води у водоймах, у межах якого температура влітку різко знижується зі збільшенням глибини; зона поділу поверхневих і глибинних вод.
Металогенія: розділ геології, що вивчає закономірності розподілу рудних родовищ у зв'язку із загальним геологічним розвитком окремих частин земної кори.
Металогіка: теорія, що досліджує системи й поняття сучасної формальної логіки.
Металографія: 1. Наука про будову й фізичні властивості металів і сплавів; галузь металознавства. 2. Друкування з металевих друкарських форм, де друкарські елементи заглиблено.
Металоїди: прості речовини неметалевого характеру — неметали.
Металоізол: водонепроникний матеріал, тонка металева фольга, вкрита з обох боків шаром бітуму.
Металокераміка: 1. Галузь металургії, що виготовляє порошки металів і неметалів, а також вироби з них; порошкова металургія. 2. Метод одержання виробів з металевого і неметалевого порошку. 3. Металеві і неметалеві вироби, виготовлені методами порошкової металургії.
Металооптика: розділ оптики, де вивчають оптичні властивості металів, зокрема вимірювання оптичних констант металів і встановлення їхнього зв'язку з будовою металу.
Металопласт: біматеріал, що являє собою металевий лист з полімерним покриттям. Застосовують для виготовлення резервуарів, облицьовування будинків.
Металотермія: одержання металів (і сплавів) відновленням (виділенням) їх з якихось сполук іншими металами (відновниками), що супроводиться підвищенням температури. До способів М. належать алюмінотермія, карботермія.
Металофізика: розділ фізики, в якому вивчають природу, будову та фізичні властивості металів і сплавів, а також процеси при їхній обробці.
Металофон: музичний інструмент, в якому джерелом звуку є підібрані в лад металеві платівки, а звук виникав під ударами молоточків або паличок. Інша назва — дзвіночки.
Металургія: 1. Галузь важкої промисловості, що займається добуванням металів з руд та їх первинною обробкою. 2. Наука про одержання металів з руд або речовин, які містять метали, і про надання металевим сплавам необхідних властивостей.
Метаматематика: наука, що вивчає формалізовані математичні теорії.
Метамерія: 1. Тип будови тіла тварини чи органів рослин, при якому воно розчленовано на подібні між собою частинки — метамери. Напр., тіло кільчастих червів складається з окремих члеників, стебло злаків — з окремих сегментів. Інша назва — сегментація. 2. Ізомерія, при якій однакові за хімічним складем речовини відрізняються властивостями внаслідок того, що радикали в цих речовинах займають різне положення.
Метаморфізм: перетворення гірських порід від дії внутрішніх процесів у земній корі (тепла, високого тиску, хімічно активних речовин).
Метаморфоза: 1. Перетворення однієї форми на іншу, видозмінення чогось, що супроводжується набуттям нових функцій, іншого зовнішнього вигляду. 2. Видозмінення вегетативних органів рослин у процесі еволюції внаслідок пристосування їх до інших функцій. Напр., у барбарису і кактусів колючки є видозмінені листки. 3. Перетворення організму тварин в процесі його індивідуального розвитку (напр., у жаб з ікри виходить личинка — пуголовок, який згодом перетворюєгься на жабеня). 4. розм. Докорінна зміна, перетворення кого-, чого-небудь.
Метан-аналізатор: прилад, яким визначають (аналізують) вміст метану в атмосфері.
Метан: болотний або рудниковий газ; найпростіша органічна сполука вуглецю з воднем; болотяний або рудниковий газ. Безбарвний газ без запаху, з повітрям утворює вибухові суміші. Використовують як паливо та як сировину в хімічній промисловості.
Метанефридії: різні за походженням органи виділення у безхребетних тварин.
Метанефрос: парний орган видільної системи у плазунів, птахів, ссавців і людини. Те саме, що й нирка. Інша назва — вторинна нирка.
Метанол: те саме, що й метиловий спирт.
Метантанк: резервуар для біологічної переробки (метанового зброджування) осаду, що утворюється при очищенні стічних вод.
Метаплазма: складова частина цитоплазми. Здебільшого до М. належать внутрішньоклітинні нитчасті структурні елементи.
Метасоматизм: процес заміни одних мінералів гірської породи іншими зі зміною її хімічного складу при взаємодії цієї породи з розплавами, газами або розчинами.
Метасоматоз: процес заміни одних мінералів гірської породи іншими зі зміною її хімічного складу при взаємодії цієї породи з розплавами, газами або розчинами; метасоматизм.
Метастаз: 1. Перенесення певного патологічного матеріалу з ураженої частини організму на іншу, де й виникає відповідний хворобливий процес. 2. Вогнище хвороби, що виникає внаслідок такого перенесення.
Метатеза: перестановка приголосних звуків у середині слова (напр., талірка — тарілка).
Метатеорія: логічна теорія, яка вивчає закономірність якоїсь іншої теорії (напр., металогіка).
Метатранслятор: у кібернетиці транслятор, орієнтований на клас вхідних мов цифрових обчислювальних машин.
Метафаза: друга фаза, етап непрямого поділу клітин (мітозу).
Метафізика: 1. Спосіб мислення, що розглядає предмети і явища поза їх зв'язком, відокремлено, незалежно один від одного. 2. Філософське вчення про незмінні начала світу, що не піддаються досліду, які нібито є основою всіх фізичних явищ. 3. перен. Абстрактні розумування.
Метафізичний: 1. Той, що грунтується на метафізиці, антидіалектичний. 2. перен. Умоглядний, малозрозумілий.
Метафлоема: провідна тканина молодих органів рослин; складова частина первинного лубу судинних пучків.
Метафора: художній засіб, що полягає у переносному вживанні слова чи виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово, вираз, ужиті у такий спосіб.
Метафос: фосфорорганічний препарат, що його застосовують для боротьби з шкідливими комахами.
Метафраза: точно дослівна передача змісту поезії прозою (без додержання рими й ритму), підрядник або заготовка для художнього перекладу.
Метацейнерит: мінерал, що відрізняється від цейнериту меншою кількістю води й оптичними властивостями. Радіоактивний.
Метацентр: точка перетину прямовисної лінії, яка проходить через центр ваги, витісненої судном води, з площиною симетрії цього судна. Чим вище міститься М. над центром ваги судна, тим воно стійкіше.
Метгемоглобін: продукт окислення гемоглобіну деякими отрутами (нітрати, нітрити, анілін тощо), іноді ліками при поглинанні їх організмом.
Метеки: в Стародавній Греції особисто вільні, але політично безправні й позбавлені права володіння нерухомим майном іноземці, які постійно жили в Аттіці.
Метемпсихоз: релігійно-містичне вчення про перехід душі померлого організму в інші організми (в новонароджену людину, тварину) або навіть у камінь. Особливо характерний для брахманізму, індуїзму.
Метео...: перша частина складних слів, що означає "метеорологічний".
Метеор: 1. Явище спалаху в атмосфері, зумовлене залітанням у неї з космічного простору невеликих твердих тіл, що рухаються з великими швидкостями. 2. тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка. 3. перен. Те, що раптово з'являється, викликає ефект і швидко зникає.
Метеоракета: літальний апарат для дослідження параметрів (температури, тиску) та фізичних процесів у верхніх шарах атмосфери.
Метеоризм: скупчення газів у травному тракті людини й тварин, спостерігається при шлунково-кишкових захворюваннях (напр., коліті), захворюваннях печінки й серцево-судинної системи. Інша назва — обдимання.
Метеорит: тіло космічного походження, що досягло поверхні Землі, не встигнувши повністю випаруватися або розпилитися в атмосфері.
Метеоритика: розділ астрономії, що вивчає метеорити.
Метеорограф: прилад для автоматичної реєстрації змін станів повітря. Звичайно являє собою поєднання барографа, гігрографа та термографа.
Метеорологічний: пов'язаний з метеорологією: М-і елементи — характеристики стану повітря та атмосферних процесів (атмосферний тиск, температура й вологість повітря, вітер, опади, тривалість сонячного сяйва тощо).
Метеорологія: 1. Наука, що вивчає земну атмосферу та процеси, що в нім відбуваються. 2. Вчення про зміни погоди і методи її передбачення.
Метеостанція: установ, де провадить регулярні метеорологічні спостереження, потрібні для передбачення погоди, вивчення клімату.
Метил: одновалентний радикал , залишок метану, один з алкілів.
Метиламін: органічна сполука, газ з різким неприємним запахом. Застосовують при виготовленні фармацевтичних препаратів, деяких барвників і фотореактивів.
Метилбензол: толуол; органічна сполука, похідна від бензолу; безбарвна рідина з своєрідним запахом, отруйна. Застосовують для одержання ліків, барвників, вибухових речовин, як розчинник тощо.
Метилвіолет: органічний барвник, кристалічний порошок з зеленим металічним блиском. Застосовують для виготовлення чорнила, лаків, в аналітичній хімії, для визначення деяких іонів, в текстильній промисловості тощо. Інша назва — метиловий фіолетовий.
Метилен: двовалентний радикал, залишок метану.
Метиленблау: органічна речовина, барвник, застосовують також у медицині як антисептичний засіб (при опіках, піодермії), як протиотруту. Інша назва — метиленовий синій.
Метилметакрилат: органічна сполука, метиловий ефір метакрилової (метилакрилової) кислоти; безбарвна прозора рідина. Застосовують у виробництві прозорих і світлостійких пластмас деяких лаків і клеїв.
Метиловий: той, що містить метил; М. спирт — деревний спирт, безбарвна, легкорухома, дуже отруйна рідина. Застосовують у виробництві формальдегіду, антифризів, деяких барвників, лаків тощо.
Метилоранж: органічний барвник. Водний розчин М. застосовують як індикатор, що набуває в кислому середовищі червоного кольору, а в лужному — жовтого.
Метилтестостерон: лікарський препарат, синтетичний замінник чоловічого статевого гормона. Застосовують при статевому недорозвиненні, маткових кровотечах і ракових захворюваннях у жінок тощо.
Метилтіоурацил: лікарський препарат. Застосовують при лікуванні базедової хвороби, гіпертиреозу тощо.
Метис: 1. Тварина або рослина, виведена схрещуванням різних видів чи типів організмів; гібрид. 2. Нащадок від шлюбу між представниками різних рас; мішанець. 3. У Північній Америці — нащадки шлюбів європейців та індіанців.
Метіонін: сірковмісна амінокислота. Входить до складу тваринних і рослинних білків.
Метод: 1. Спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя; метода. 2. Прийом або система прийомів, що застосовуються в якій-небудь галузі діяльності (науці, виробництві тощо).
Методизм: послідовність у роботі, навчанні, викладі чогось тощо.
Методика: 1. Сукупність взаємопов'язаних способів і прийомів доцільного й ефективного проведення певної роботи. 2. Вчення про методи викладання певної науки, предмета.
Методисти: члени протестантської секти, що виникла в англіканстві на початку 18 і наприкінці 19 ст. перетворилася на самостійну церковну організацію. М. закликають до методичного (звідси й назва), неухильного виконання християнами своїх релігійних обов'язків.
Методичний: той, що діє згідно з правилами методики, пов'язаний або належить до неї.
Методологічний: той, що стосується методології.
Методологія: 1. Вчення про методи пізнання й перетворення світу. 2. Сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкту її пізнання.
Метол: органічна сполука, безбарвні кристали, легкорозчинні у воді. Застосовують у фотографії як проявник.
Метонімія: один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку; слово або вираз, ужиті таким чином (напр., "читати Гоголя" замість — "читати твори Гоголя").
Метопа: архіт. прямокутна кам'яна плита, часто прикрашена рельєфними зображеннями, що входить у фриз доричного ордера, чергуючись з тригліфом.
Метр (1): 1. Одиниця довжини в Міжнародній системі одиниць (одна з семи основних). М. дорівнює довжині 1650763,73 хвилі світла, випромінюваного у вакуумі, що відповідає переходові між рівнями 5р10 і 5d5 атома криптону 86; дорівнює 100 см. 2. Лінійка або стрічка такої довжини із сантиметровими поділками, що використовується для вимірювання чого-небудь. 3. муз. чергування сильних і слабких долей.
Метр (2): 1. Певне співвідношення наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку; віршовий розмір. 2. У музиці — система організації ритму, послідовність чергування сильних і слабих доль у такті.
Метр (3): 1. заст. Учитель, вихователь. 2. Шаноблива назва людини, видатної своїми обдаруваннями й знаннями.
Метраж: 1. Довжина чогось у метрах. 2. Розмір, площа чогось у квадратних метрах.
Метранпаж: старший складальник, що верстає полоси друкарського набору.
Метрдотель: 1. Розпорядник у ресторані. 2. Старший лакей у панському домі, що відав столом, кухнею і домашніми слугами.
Метрика (1): 1. Сукупність законів про будову вірша й віршування. 2. Сукупність конкретних виявів метра в музиці, акцентних співвідношень звуків і співзвуч. 3. Будова вірша за певним розміром.
Метрика (2): 1. заст.Виписка з метричної книги про дату народження; свідоцтво про народження. 2. Метрична книга.
Метрит: запалення м'язового шару стінки матки у людини й свійських тварин, звичайно поєднується з запаленням слизової оболонки матки (ендометрит).
Метричний: 1. Пов'язаний з поняттями метр і метрика. 2. М-а система мір — десяткова система одиниці вимірювання фізичних величин, в основу якої покладено міри довжини — метр, міри маси — кілограм; нині прийнята в усьому світі. 3. М. вірш — твір, що належить до метричної системи віршування (чергування коротких і довгих складів), за якою складали вірші давні римляни, греки, індійці.
Метро: скорочена назва метрополітену.
Метрологія: 1. Наука про вимірювання з високою точністю. Завданнями М. є встановлення систем одиниць вимірювання, створення і зберігання основних еталонів цих одиниць і забезпечення перевірки точності практичних вимірювань. 2. М. історична — розділ історії, який вивчає системи мір та грошових розрахунків, що застосовувалися раніше.
Метроном: прилад, за звуковими сигналами (стуканнями) якого відраховують проміжки часу (здебільшого під час виконання музичних творів).
Метрополітен: міська швидкісна електрична залізниця, що проходить переважно в тунелях, у деяких місцях виходить на поверхню землі або на естакади й мости; метро, підземка. Від назви компанії «Metropolitan Railway», яка першою збудувала подібну залізницю в Лондоні.
Метрополія: 1. У Стародавній Греції — місто-держава (поліс) щодо заснованих ним в інших землях поселень (колоній). 2. Держава, що володіє захопленими нею колоніями.
Метросексуал: сучасний чоловік будь-якої сексуальної орієнтації, що маєь яскраво виражений естетичний смак і приділяє багато зусиль і часу на удосконалення свого зовнішнього вигляду та способу життя.
Мефістофель: 1. Персонаж трагедії німецького поета Й.-В. Гете "Фауст". 2. перен. Злий дух, дух заперечення.
Мех: давньо-єгипетська міра площі; королівський лікоть (100 звичайних давньо-єгипетських ліктя). 1М. = 27,3529 м2.
Механізація: один з основних напрямів науково-технічного прогресу, який полягає в широкому впровадженні машин у народне господарство й заміні ручної праці машинною.
Механізм: 1. Пристрій, що передає або перетворює рух; прилад. 2. перен. Внутрішня будова, система чогось; устрій. 3. Сукупність станів і процесів, з яких складається певне фізичне, хімічне та ін. явище.
Механіка: 1. Наука про механічний рух тіл і про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. 2. Галузь техніки, що застосовує закони про рух і сили для розв'язання практичних завдань. 3. перен. Складна прихована будова чогось; структура, закуліси, кухня, підклад, механізм.
Механісти: 1. Послідовники механіцизму. 2. Термін, який вживали у 20-30-х рр. для характеристики поглядів ряду радянських філософів та природознавців, у творах яких мав місце відхід від діалектичного матеріалізму до механіцизму й позитивізму.
Механіцизм: абсолютизація законів механіки, спроба пояснити за їх допомогою всі явища природи й суспільства, звести весь розвиток до механічних форм руху. В 16 — 18 ст. механістичний матеріалізм, який боровся з ідеалізмом і релігією, був прогресивним напрямом у науці й філософії. Нині М., який намагається відродити застарілу форму матеріалізму, тягне науку назад, є реакційним.
Механічний: 1. Належний до механіки або механізму. 2. Той, що діє за допомогою механізму. 3. Не пов'язаний з свідомістю, той, що відбувається без участі волі людини, машинальний.
Механорецептори: чутливі нервові закінчення в організмі, які сприймають механічні подразнення (органи дотику, чутливі закінчення м'язів, орган рівноваги тощо).
Механотерапія: те саме, що й кінетотерапія.
Механотрон: електронна лампа, в якій керування електричним струмом здійснюється механічно (переміщуванням одного або кількох її електродів).
Механохімія: вчення про полімери, що досліджує хімічні перетворення в них від діяння механічних сил.
Механохорія: спосіб поширення насіння в деяких рослин. При М. стиглі плоди швидко розкриваються, розкидаючи насіння.
Мехарі: одногорбий верблюд; дромадер, мегарі.
Меценат: 1. Римський політичний діяч 1 ст. до н. е., який уславився покровительством поетам та художникам. 2. перен. Багатий покровитель наук і мистецтв.
Мецца-воче: тихе, неповне звучання голосу; один з відтінків виконання на музичних інструментах.
Меццо-піано: один з відтінків динаміки в музиці; звучання середнє між форте й піано.
Меццо-сопрано: 1. Жіночий голос, середній за регістром між сопрано й контральто. 2. Співачка з таким голосом.
Меццо-тинто: 1. Вид гравюри на металі, призначеної для глибокого друку; відрізняється глибиною й бархатистістю тону, багатством і тонкістю світлотіньових ефектів, дає добрі результати в кольоровому друці. 2. Малюнок, видрукований таким чином.
Меццо-форте: один з відтінків динаміки в музиці; помірно гучне звучання.
Мечеть: культова споруда, храм у мусульман.
Меш: 1. Позасистемна одиниця виміру для дротяних сіток — визначає кількість комірок на 1 дюйм довжини. 2. У комп'ютерній графіці М. — кількість вершин і багатокутників, що визначають форму тривимірного об'єкта.
Дивіться також:Меандричний: вигнутий, звивистий.
Меблі: предмети, рухомі частини оформлення інтер'єру, обстановка житлового приміщення, рідше — екстер'єру. З функціональної точки зору, предмети М. — столи, лавки, стільці, шафи, ліжка — відносяться до виробів декоративно-прикладного мистецтва, технологічно — відносяться до області художніх ремесел.
Мега...: перша частина складних слів, що означає "у мільйон разів більше за основну одиницю мір, вказану у другій частині слова", "величезний", "гігантських розмірів", "грандіозний", "велетенський".
Мегават: одиниця електричної потужності — 106 (мільйон) Вт.
Мегагерц: одиниця частоти коливань — 106 (мільйон) Гц.
Мегакаріоцити: великі клітини кісткового мозку, з яких утворюються формені елементи крові — тромбоцити.
Мегаліти: давні споруди, складені з одного або багатьох блоків неотесаного чи грубо оббитого каменю і скріплені без будівельних розчинів. До М. належать дольмени, кромлехи, менгіри тощо. М. виникли за енеоліту (середина 3-го тис. до н. е.), їх пов'язують з поховальним культом.
Мегало...: перша частина складних слів, що означає "у мільйон разів більше за основну одиницю мір, вказану у другій частині слова", "величезний", "гігантських розмірів", "грандіозний", "велетенський".
Мегалозавр: викопна величезна тварина, динозавр-хижак з групи карнозаврів. Залишки М. зустрічаються у відкладах мезозою..
Мегалокефалія: великоголовість, аномальні розміри голови при нормальних розмірах інших частин тіла. У людини супроводиться недостатнім розумовим розвитком. Інша назва — макроцефалія, мегалоцефалія.
Мегаломан: 1. Історично — майстер французького неокласицизму епохи Просвітництва, який створював величезні архітектурні споруди цивільного призначення. 2. розм. Схильний до надмірної масштабності, величі.
Мегаломанія: тип самосвідомості і поведінки особистості, що виражається в крайньому ступені переоцінки власної важливості, популярності, багатства, влади, геніальності, політичного впливу тощо; марення величчю.
Мегалоцефалія: великоголовість, аномальні розміри голови при нормальних розмірах інших частин тіла. У людини супроводиться недостатнім розумовим розвитком. Інша назва — макроцефалія.
Мегантроп: викопна людиноподібна мавпа близька до парантропа. Залишки М. знайдено у Східній Африці і на острові Ява.
Мегапарсек: одиниця виміру астрономічних віддалей, дорівнює 106 (мільйон) парсеків.
Мегаполіс: 1. Група агломерацій населених пунктів, пов'язаних між собою економічно, але не являє собою суцільної міської забудови. 2. розм. Будь-яке місто з населенням більше мільйона мешканців.
Мегара: персонаж давньогрецької міфології — старша дочка фіванського царя Креонта, дружина Геракла, яка народила йому синів Терімаха, Креонтіада і Деікоонта. М., як і її діти, були в вбиті Гераклом у нападі божевілля, насланого на нього Герою.
Мегарельєф: найбільші нерівності рельєфу земної поверхні (материкові виступи, океанічні западини, найбільші гірські системи. Інші назви — геотектура, морфотектура.
Мегарі: одногорбий верблюд; дромадер, мехарі.
Мегаскоп: 1. Оптичний інструмент для розглядання дрібного коштовного каміння. 2. заст. Те саме, що й епіскоп.
Мегаспора: велика спора в різноспорових вищих рослин. Інша назва — макроспора.
Мегатайп: електронна машина для одержання фотонабору шрифтами кеглів від 6 до 144 пунктів.
Мегатерій: викопний ссавець, величезний наземний лінивець. Залишки М. знайдено у відкладах неогену.
Мегатонна: умовна одиниця потужності ядерного заряду, яка відповідає потужності вибуху в один мільйон тонн тринітротолуолу.
Мегафон: пристрій для підсилення звуку голосу. М. у вигляді рупора концентрує звук у потрібному напрямі. Електроакустичний М. складається з мікрофона, підсилювача, гучномовця та батарей живлення.
Мегацикл: мільйон циклів.
Мегера: 1. У давньогрецькій міфології — еринія, одна з трьох богинь помсти, — М. є причиною ревнощів і заздрощів, і карає людей, які вчиняють злочини, особливо за шлюбну невірність. 2. перен. Зла, сварлива жінка, уособлення заздрощів і гніву; фурія, яга.
Мегом: одиниця електричного опору, дорівнює 106 (мільйон) омів.
Мегомметр: прилад для вимірювання великих опорів у мегомах, напр., опору ізоляції кабелів.
Медаль: 1. Знак переважно у вигляді круглої металевої пластинки з рельєфним написом і зображенням, що встановлює держава як нагороду за особливі заслуги, трудові та бойові подвиги. 2. Металевий знак на честь видатної особи чи події з написом і зображенням.
Медальєр: 1. Фахівець з художньої обробки матеріалів для виготовлення пам'ятних знаків з приводу яскравих подій в суспільному чи мистецькому житті. 2. Гравер, який виготовляє штампи М., печаток тощо.
Медальйон: 1. Ювелірна прикраса у вигляді невеликого плескатого футляра, в якому вміщують портрет і носять на шиї. 2. Рамка овальної форми, що її застосовують для оздоблення фасадів будинків, меблів, тканин, 3. Овальна оправа або рамка для якогось зображення, прикраси. 4. Рельєф або малюнок в обрамленні.
Медє: керівний виборний орган в Угорщині.
Медея: 1. У давньогрецькій міфології чаклунка, жінка аргонавта Язона, яка люто помстилася чоловікові за його невірність. 2. перен. Ревнива й жорстоко-мстива жінка.
Меджидіє: старовинна турецька срібна монета, дорівнює 100 піастрам.
Меджліс: 1. Парламент у Туреччині. 2. Нижня палата парламенту в Ірані. 3. Народний М. — парламент у Мальдівській республіці.
Мединал: лікарський препарат; снотворний і заспокійливий засіб. Інша назва — веронал-натрій.
Медитативна лірика: вид лірики, що має характер розмірковування, роздумування, замисленості, авторських вагань.
Медитація: 1. Роздум, споглядання, самозаглиблення. 2. Форма філософської лірики, в якій поет висловлює свої роздуми над проблемами життя й смерті тощо.
Медицина: 1. Система наукової і практичної діяльності, спрямована на зміцнення та охорону здоров'я людини, продовження її життя, запобігання хворобам та лікування хворих. 2. Сукупність наук про хвороби, їх лікування і запобігання їм. 3. перен. Лікарі, медичні працівники.
Медицинбол: шкіряний м'яч з м'якою набивкою для вправ з поштовхів і кидання.
Медіальний: серединний, розміщений ближче до серединної площини тіла людини або тварини (пор. латеральний).
Медіана: 1. У геометрії — пряма лінія, проведена між вершиною кута трикутника та серединою протилежної сторони. 2. У статистиці — величина, що знаходиться в середині ряду величин, розташованих у зростаючому або спадному порядку.
Медіанта: муз. третій і шостий ступені діатонічної гами.
Медіатор (1): 1. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах. 2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу.
Медіатор (2): муз. тонка рогова або пластмасова пластинка із загостреним кінцем, якою грають на деяких струнних музичних інструментах; те саме, що й плектр.
Медіатори: переносники нервового збудження в організмі, високоактивні хімічні речовини, що утворюються в нервовій тканині. До М. належать адреналін, ацетилхолін, глікокол та інші амінокислоти.
Медіація: міжнародне посередництво, мирний спосіб розв'язання міжнародних конфліктів за допомогою держави, яка не бере участі у конфлікті.
Медієвіст: історик, що вивчає середньовіччя.
Медієвістика: розділ історичної науки, предметом вивчення якого є історія Західної Європи середніх віків, а також взагалі Середньовіччя як культурно-історична епоха.
Медієваль: друкарський шрифт, схожий за малюнком на середньовічні латинські шрифти.
Медіум (1): за уявленнями спіритів, особа, нібито здатна сприймати явища із світу духів і бути за посередника між ними й людьми.
Медіум (2): муз. середній регістр співочих жіночих голосів.
Медресе: середня й вища релігійна школа у мусульман у країнах Близького й Середнього Сходу.
Медуза: 1. В давньогрецькій міфології одна з трьох жінок-страховшц зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе у каміння. 2. Вільно-плаваючий організм, що являє собою статеву форму кишечнопорожнинних тварин; водяне серце. Поширена переважно в морях.
Медулярний: мозковий; М-а пластинка — зачаток нервової системи хребетних тварин і людини, який утворюється на ранній стадії їх зародкового розвитку; М. рак — злоякісна пухлина м'якої консистенції.
Мез...: у складних словах відповідає поняттям "середній", "помірна величина" або -"проміжне положення між двома явищами в часі чи просторі".
Мезальянс: шлюб, нерівний з погляду соціального або майнового стану; вживається щодо партнера більш високого положення.
Мезентерій: складка очеревини, за допомогою якої внутрішньочеревинні органи прикріплюються до стінок черевної порожнини. Інша назва — брижа.
Мезенхіма: зародкова сполучна тканина більшості багатоклітинних тварин і людини. Заповнює проміжки між зародковими листками. В зародка виконує опорну, живильну й захисну функції. На основі М. розвиваються різні види сполучної тканини, кров, кровоносні та лімфатичні судини, більшість гладеньких м'язів.
Мезо...: у складних словах відповідає поняттям "середній", "помірна величина" або -"проміжне положення між двома явищами в часі чи просторі".
Мезоархей: геологічна ера, частина архею. Охоплює проміжок часу від 3,2 до 2,8 мільярдів років тому. В цей період, приблизно 2,8 мільярдів років тому розколовся перший суперконтинент Ваальбара.
Мезоатом: атом, у якому один з електронів атомної оболонки заміщений негативно зарядженим мюоном або мезоном. Найпростішим є М. водню — система, що складається з ядра водню (протона, дейтерона чи тритона) і негативно зарядженого мюона або одного з мезонів.
Мезоглея: драглистий прошарок між зовнішнім (ектодерма) і внутрішнім (ентодерма) шаром клітин, що вкривають тіло кишечнопорожнинних тварин.
Мезодерма: середній зародковий листок; властивий зародкам багатоклітинних тварин (крім губок та кишечнопорожнинних) і людини; з М. розвиваються сполучнотканинна частина шкіри, поперечносмугасті м'язи, органи кровоносної, сечовидільної, статевої систем тощо.
Мезозавр: ряд вимерлих прісноводних плазунів з ластовидними кінцівками, що жили за палеозою.
Мезозой: четверта ера в геологічній історії Землі; розпочалась 230 млн. років тому, тривала 163 млн. років. Відклади цієї ери становлять мезозойську групу. За М. розвинулися голонасінні рослини, серед тварин — плазуни (динозаври, іхтіозаври та інші), з'явились птахи, перші ссавці, покритонасінні рослини. Поділяється на три періоди: тріас, юра, крейда.
Мезокефалія: середньоголовість; термін, що його застосовують в антропології для визначення форми й розміру голови.
Мезоклімат: клімат порівняно невеликих ділянок земної поверхні, часто не характерний для загальних кліматичних умов даного географічного району (напр., клімат лісу, міста тощо); проміжний між макрокліматом і мікрокліматом.
Мезоліт: епоха кам'яної доби, що була перехідною між палеолітом і неолітом (інколи називають епіпалеолітом). Датується 12 — 8 тисячоліттями до н. е.; середній кам'яний вік.
Мезомолекула: молекула, в якій хімічний зв'язок між атомами спричинюється негативно зарядженою мю-частинкою — мюоном.
Мезоморфний: той, що має проміжну форму; М. стан — стан деяких речовин між рідким і твердим кристалічним станом; М. тип — середній, найпоширеніший тип будови тіла людини.
Мезонефрос: орган виділення у хребетних. У риб і земноводяних функціонує протягом усього життя, у плазунів, птахів, ссавців і людини — лише на ранній стадії зародкового розвитку. Інші назви — первинна нирка, тулубова нирка.
Мезони: нестабільні елементарні частинки, які належать до класу сильно взаємодіючих частинок (адронів). Розрізняють ка-мезони й пі-мезони. Назва пов'язана з тим, що їхня маса більша за масу електрона й менша за масу нуклона.
Мезоній: короткоіснуюча атомоподібна система, в якій роль ядра відіграє позитивний мюон або мезон і навколо якого обертається електрон.
Мезонін: верхній напівповерх будинку, неповний поверх.
Мезопауза: перехідний шар атмосфери, розташований над мезосферою, на висоті понад 80 км.
Мезорельєф: форми рельєфу, проміжні між макрорельєфом та мікрорельєфом (напр., річкова долина, ущелина, улоговина).
Мезосидерити: залізо-кам'яні метеорити.
Мезоскаф: самопересувна підводна камера з апаратурою для дослідження моря й океану на середній (кількасотметровій) глибині.
Мезостих: вірш, у якому серединні букви кожного рядка, прочитані зверху вниз або навпаки, складають слово або речення (пор. акростих).
Мезосфера: шар атмосфери на висоті від 55 до 80 км; характеризується зниженням температури з висотою, яке відбувається внаслідок охолодження цього шару інфрачервоним випромінюванням озону й вуглекислого газу.
Мезотелій: різновид епітеліальної тканини хребетних тварин і людини; утворює внутрішній шар оболонок очеревини й плеври.
Мезоторій: продукт радіоактивного розпаду торію, тотожний ізотопу радій-228. Застосовують у медицині, для виготовлення світних фарб.
Мезотрон: застаріла назва мезона.
Мезофіл: тканина листка рослин, що розташована під епідермісом. М. становить м'якоть листка.
Мезофіти: рослини, що живуть в умовах середнього зволоження. До М. належать рослини лук, лісів, більшість сільськогосподарських рослин.
Мейн-кун: порода кішок виведена в штаті Мен (США) імовірно від схрещування місцевих короткошерстих і завезених з Малої Азії довгошерстих кішок. Із-за великого розміру і специфічного забарвлення М. нагадували єнотів (звідки й назва). Відрізняються витривалістю, пристосовуваністю до середовища доброзичливим характером і є одними з найбільших у світі — довжина тіла дорослого представника породи, як правило, перевищує один метр, а вага може досягати 15 кг.
Мейнстрім: переважаючий на даний момент напрямок в певній сфері діяльності.
Мейоз: одна з форм поділу клітин. Відбувається на певних етапах життєвого циклу організмів, яким властиве статеве розмноження.
Мейозис: троп, що полягає в навмисному зменшенні інтенсивності вияву ознаки або перебігу дії, розміру та кількості предметів, значущості чого-небудь. У М. присутня іронія, заздалегідь неточне відображення дійсності (напр., «бажає бути кращим» замість «поганий»). Різновидом М. вважають літоту. Протилежне — гіпербола.
Мейстерзингери: німецький поет-співець з цехових ремісників 14 — 16 ст.; член міської співецької школи. У творах мейстерзингерів 14 — 15 ст. допускалися лише релігійні сюжети, в наступний період з'явилися й світські теми. Деякі поети-співці (Ганс Сакс та інші) набули широкої популярності.
Мектеб: початкова мусульманська школа для хлопчиків у країнах Близького й Середнього Сходу.
Меламін: органічна сполука, безбарвні кристали. Застосовують у виробництві пластмас, лаків, клеїв, у текстильній промисловості.
Меланж: 1. Суміш різнокольорових переплетених волокон. 2. Суміш азотної і сірчаної кислот, що її застосовують як окислювач палива в рідинних ракетних двигунах. 3. Заморожена суміш жовтків і білків яєць. 4.
Меланжер: 1. мед. Капіляр (тонка трубка) для розведення крові при підрахунку її формених елементів. 2. тех. Змішувач, який застосовують у кондитерському виробництві.
Меланізм: наявність у зовнішніх покривах тварин великої кількості пігменту меланіну, що зумовлює темне їх забарвлення. У тварин меланін зустрічається в шкірі, шерсті, волоссі, пір'ї, сітчатці ока, а також у деяких внутрішніх органах. Явище М. спостерігається за нормальних умов у багатьох видів тварин: ссавців (вивірка, лисиця, майже всі види родини котових), плазунів (коралова змія), комах (п'ядуни), риб. Щодо людини у лікарській практиці використовується термін меланоз.
Меланіни: темно-коричневі й чорні пігменти тварин, людини й рослин. У хребетних тварин і людини містяться у волоссі, шкірі, сітківці ока.
Меланома: злоякісна пухлина, яка розвивається з клітин, що виробляють пігмент меланін. Найчастіше розвивається з родимих плям, судинної оболонки (сітківки) ока.
Меланопсис: рід черевоногих молюсків. Поширені в річках з швидкою течією в Середній і Південно-Східній Європі.
Мелантерит: мінерал класу сульфатів, зеленого, сірого, сірувато-чорного кольорів з скляним блиском. Використовують для виготовлення фарб, чорнила.
Меланхолійний: тужливий, сумний.
Меланхолік: 1. Один з типів темпераменту, якому відповідає слабкий гальмівний тип вищої нервової діяльності. 2. Людина, в якої переважає пригнічений, сумний настрій.
Меланхолія: 1. Важкий, похмурий, сумний настрій; сум, туга. 2. Психічне захворювання, для якого характерні пригнічений стан, загальмованість думок, рухів, маячні ідеї; нудьга, нудьгування, плін, хандра, іпохондрія.
Мелізми: муз. орнаментика, невеликі мелодичні звороти, що прикрашають мелодію.
Меліоїдоз: рідкісне інфекційне захворювання тварин і людини в тропічних країнах. Уражає шкіру та внутрішні органи.
Меліоративний: той, що стосується меліорації; М. кадастр — кількісний і якісний облік зрошуваних і осушених земель.
Меліорація: цілеспрямована зміна властивостей природно-територіальних комлексівз метою оптимального використання потенціалу грунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності. Розрізняють земельні, водні, хімічні, рекультиваційні та ін. М. До М. належать: осушення й зрошення земель, регулювання річок і поверхневого стоку вод, закріплення пісків і ярів тощо.
Меліоризм: ідеалістичний погляд на добро і зло, прихильники якого визнають зло неминучим, але вважають за можливе поступово розширювати сферу добра.
Меліс: сорт цукру-піску, який одержують з білої патоки — побічного продукту цукрорафінадного виробництва.
Меліса: трав'яниста багаторічна медоносна рослина з білими або жовтими квітками та лимонним запахом, з якої добувають ефірне масло. Інша назва — цитрон-меліса.
Мело...: у складних словах означав пов'язаний зі співом, музикою.
Мелодекламація: читання віршів або прози, супроводжуване для більшої виразності акомпанементом чи наспівом певної мелодії.
Мелодика: 1. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища у музиці. 2. Вчення про мелодію.
Мелодія: 1. Художньо усвідомлена логічна послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно. 2. Наспівне співзвуччя; мотив, наспів, нота.
Мелодрама: 1. Драма з музикою та співом. 2. Драматургійний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти та моралізація; твір цього жанру. 3. перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначається неприродністю, зовнішніми ефектами.
Меломан: пристрасний любитель музики, співу.
Мелос: узагальнене поняття мелодійної, пісенної основи в музиці.
Мелотипія: друкування нот засобами поліграфії.
Мельдометр: прилад для визначення температур плавлення тугоплавких речовин.
Мельпомена: 1. В давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, яка опікала й надихала творців трагедії та виконавців її ролей. 2. перен. Символ сценічного мистецтва.
Мельхіор: назва сплавів міді (80% ) з нікелем (20% ), іноді з домішками інших елементів. Застосовують у виробництві медичних інструментів, карбуванні монет тощо. Від прізвищ французьких винахідників Майє і Хор'є, які отримали цей сплав між 1819 і 1823 роками.
Мем: 1. Одиниця культурної інформації, поширювана від однієї людини до іншої за допомогою імітації, навчання тощо. 2. У культурології — одиниця інформації, яка міститься у свідомості і діє на події таким чином, щоб у свідомості інших людей утворилося більше число його копій. 3. У соціології — одиниця суспільної взаємодії. 4. У психології — одиниця мислення, завдяки якій здійснюється його процес.
Мембрана: 1. Гнучка, закріплена по замкненому контуру перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору. 2. біол. Система спеціальних оболонок або листків, які відокремлюють клітину від зовнішнього середовища і поділяють її на окремі відсіки або камери.
Меметика: методологічний підхід до еволюційних моделей передачі інформації, який грунтується на концепції мемів, що розглядає ідеї як одиниці культурної інформації, поширювані між людьми за допомогою імітації, навчання та ін.
Мемістор: електрохімічний керований опір, здатний запам'ятовувати поданий на нього сигнал.
Меморандум: 1. Доповідна записка, пояснювальна письмова довідка, лист з приводу певних питань, нотатка для пам'яті, 2. У міжнародних відносинах — один з видів дипломатичного листування з викладом поглядів уряду з якогось питання; звичайно додається до ноти, 3. В торгівлі нагадувальні листи з різних питань. 4. При страхуванні (особливо в морських перевезеннях) перелік випадків, за які страхувач не бере на себе відшкодування збитків.
Меморіал: 1. Архітектурно-скульптурний комплекс, що увічнює пам'ять видатних подій або людей. 2. Пам'ятна книга, щоденник. 3. Бухгалтерська книга для щоденного запису господарських операцій (крім касових). 4. М. спортивний — змагання, переважно міжнародні, присвячені пам'яті видатних спортсменів або осіб, які внесли великий вклад у розвиток спорту.
Меморіальний: той, що увічнює пам'ять.
Меморія: виписка, запис з коротким викладом суті, змісту якоїсь справи.
Мемуари: твір у формі записок-спогадів про минулі події, в яких автор брав участь, був їхнім очевидцем або сучасником; спогади, спомини.
Менада: в Стародавній Греції жриця Вакха, вакханка.
Менгіри: один з видів мегалітів; неотесані довгасті камені, поставлені вертикально. Поширені на території Північно-Західної Європи. Формувалися переважно за часів міді-бронзи.
Менделізм: учення про закономірності спадковості, яке поклало початок генетиці. Від імені засновника цього вчення — чеського природознавця Г.-Й. Менделя.
Менеджери: специфічний соціальний прошарок сучасного суспільства, включає найманих професійних керуючих (директори підприємств, керівники окремих підрозділів) у концернах, трестах, синдикатах тощо.
Менеджеризм: теорія управління виробництвом, яка намагається поєднати орга-нізаційно-технічні функції управління з ідеологічним захистом ладу, коли влада діє в інтересах усіх верств суспільства.
Менеджмент: 1. Політика забезпечення прийнятих рішень в сфері бізнесу на основі комплексного аналізу факторів, що впливають на його ефективність. 2. Організація керівником ефективної роботи підлеглих, цілеспрямований вплив на них в інтересах успішного вирішення поставлених завдань.
Менестрель: 1. Професійний співець і музикант у середньовічній Франції і Англії. В 12 — 13 ст. перебували, головним чином, на службі у сеньйора. 2. В 14 — 18 ст. М. називалися також мандрівні народні музиканти. 3. перен. Співець, поет.
Мензула: польовий креслярський столик, який використовують під час топографічного знімання.
Мензура: 1. Міра тривалості звуку, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2. Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах.
Мензурка: аптекарська або лабораторна посудина з позначеними на ній поділками; якою вимірюють невеликі об'єми рідини.
Менінгіт: запалення мозкових оболонок головного й спинного мозку людини й тварин. Спричинюють бактерії (менінгокок, стафілокок) та фільтрівний вірус.
Меніск: 1. Опукла або угнута поверхня рідини в місці дотику її до твердого тіла. 2. Хрящовий серповидний утвір у деяких суглобах людини й хребетних тварин. 3. Опукло-угнута або угнуто-опукла лінза.
Меноніти: члени християнської релігійної секти, що виникла в 30-х рр. 16 ст. в Нідерландах як відгалуження секти анабаптистів. М. проповідують покірливість, непротивлення злу, пацифізм. Від імені засновника Менно Сімонса.
Менструація: кров'янисті виділення з матки, що циклічно повторюються (через 21 — ЗО днів), у жінок, які досяглії статевої зрілості. М. властиві також людиноподібним мавпам. Інші назви — місячка, регули.
Менталізм: вид виконавського мистецтва з публічної демонстрації психологічних або інтуїтивних здібностей і включає, напр., гіпноз, телепатію, ясновидіння, ворожіння, передбачення, психокінез, контроль свідомості, видатних здібностей пам’яті та уміння здійснювати швидкі математичні обчислення.
Менталіст: людина, що практикує менталізм.
Менталітет: спосіб мислення, світосприйняття, духовна налаштованість, властиві групі.
Ментальність: спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи до навколишнього світу.
Ментол: органічна сполука, безбарвні кристали. Застосовують у харчовій, фармацевтичній, парфюмерній галузях промисловості.
Ментор: 1. Міфологічний персонаж — наставник Телемака, сина Одіссея, в поемі Гомера «Одіссея». 2. Наставник, вихователь, порадник. 3. перен. Надокучлива, нудна людина. 4. біол. Живець, який прищеплюють до рослини з метою отримання у гібриді рис цього живця.
Менторський: повчальний, моралізаторський.
Менует: 1. Старовинний французький танець з повільними і плавними рухами. 2. Твір з музичним розміром менуета.
Меню: 1. Набір страв для сніданку, обіду, вечері. 2. Листок з переліком страв і напоїв (у закладах громадського харчування).
Мер: у ряді країн виборна службова особа, що очолює місцеві органи самоврядування; голова муніципалітету чи міста.
Мергель: осадочна гірська порода, яка складається переважно з вапняку та глин. Використовують у цементній промисловості, будівництві.
Меридіан: 1. М. географічний — уявна лінія від перетину земної кулі площиною, що проходить через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі; меридіани з паралелями утворюють градусну сітку. 2. М. небесний — велике коло небесної сфери, яке проходять через полюси світу й зеніт. 3. М. магнітний — лінія, що є проекцією силової лінії магнітною поля Землі на земну поверхню.
Меридіанне коло: астрономічний прилад для визначення моменту проходження небесних світил через небесний меридіан.
Мериноси: породи овець з однорідною тонкою вовною переважно білого кольору.
Меристема: тканина у рослин, з якої утворюються всі постійні тканини рослинного організму. М. міститься в конусі наростання стебла й кореня, між деревиною і лубом у стеблах і коренях. Інша назва — твірна тканина.
Меритократія: принцип управління, згідно з яким керівні посади повинні займати найздібніші люди, незалежно від їхнього соціального походження чи економічного достатку.
Мерія: 1. Муніципальне місцеве управління, очолюване мером. 2. Приміщення, будинок муніципального управління.
Меркантилізм: 1. Напрям у політичній економії і політика ряду європейських держав у 15-18 ст., прихильники яких прагнули прискорити нагромадження капіталів стимулюванням зовнішньої торгівлі. 2. перен. Дріб'язковий розрахунок, корисливість.
Меркантильний: 1. Торговельний, комерційний. 2. перен. Своєкорисливий, гендлярський, пов'язаний з матеріальною вигодою.
Меркаптани: органічні сполуки, сірчисті аналоги спиртів неприємного запаху. Застосовують М. та їхні похідні як прискорювачі вулканізації і пластифікації каучуків, у синтезі лікарських речовин. Інша назва — тіоспирти.
Меркурій: 1. У давньоримській міфології бог красномовства, торгівлі та розбою на шляхах (у греків — Гермес). 2. Найближча до Сонця планета. 3. перен. Гонець.
Мерлан: вид риб родини тріскових. Поширений біля берегів Європи. Інша назва — чорноморська пікша.
Мерокриновий: той, що виділяє частки; М-і залози — залози, секреторні продукти яких виділяються без порушення залозистих клітин (всі залози травного тракту); М-а секреція — виділення секрету, несупроводжуване ушкодженням залозистої клітини.
Мерологія: в антропології вивчення розмірів і форм окремих органів людини, встановлення точної характеристики окремих анатомічних структур у сучасної людини на відміну від викопних форм.
Меростомові: клас водяних тварин типу членистоногих. Дихають зябрами. До сучасних М. належать мечехвости, які є об'єктом промислу.
Мерсеризація: обробка бавовни, бавовняних тканин міцним розчином лугу для надання міцності, блиску. Від прізвища англійського винахідника Дж. Мерсера.
Мертель: суміш піску і паленого вапна. Застосовують для скріплення цегли під час укладання.
Мерчендайзер: товарознавець, який відповідає за викладку товару, установку супутнього обладнання і відповідних рекламних та інформаційних матеріалів.
Мерчендайзинг: комплекс маркетингових заходів для підвищення попиту на продукцію; мистецтво представити товар у торговому залі. Ці заходи дозволяють сформувати у споживачів позитивний імпульс, спрямований не тільки на купівлю, а також на створення іміджового образу торгової марки в свідомості покупця.
Меса: 1. Церковна відправа у католиків. 2. Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, як правило, у супроводі органа чи оркестру.
Меседж: 1. Повідомлення, звернення. 2. розм. Інформація «між рядків».
Месидор: десятий місяць року (з 19 — 20 червня до 18 — 19 липня) за французьким революційним календарем, прийнятим Конвентом у 1793 р. (діяв до 1806 р.).
Месіанізм: 1. Вчення про пришестя на землю рятівника — Месії, що виконує волю Божу. 2. Вчення про особливу, дуже важливу роль певного народу в історії людства. Інша назва — месіанство.
Месіанство: 1. Вчення про пришестя на землю рятівника — Месії, що виконує волю Божу. 2. Вчення про особливу, дуже важливу роль певного народу в історії людства.
Месія: в ряді релігійних учень (передусім в іудаїзмі та християнстві) посланець Божий, рятівник, що буде посланий богом на землю для знищення зла й встановлення царства небесного. 2. перен. Рятівник, що несподівано врятовує від чогось.
Мескалін: природний психоделічний алкалоїд з класу фенілетиламінів, відомий своїми галюциногенними ефектами. Вперше отриманий з кактуса пейот у 1896 році німецьким хіміком Артуром Хеффтером і був названий за найменуванням традиційного мексиканського алкогольного напою мескаль із соку агави.
Мескаль: традиційний мексиканський алкогольний напій із збродженого соку агави без додавання цукру. Стандартна міцність 25%; для отримання міцності 38-43% здійснюється подвійна перегонка дистиляту.
Мессаліна: 1. Дружина римського імператора Клавдія, відома своїм розгульним життям. 2. перен. Розбещена жінка.
Месур: прилад для вимірювання малих деформацій при випробуванні матеріалів.
Мета...: словотвірний префікс, що означає проміжне становище, рух у просторі або часі, зміну, перетворення, переміщення, звільнення від чогось.
Мета: угода, що передбачає поділ витрат і риск навпіл.
Метабіоз: форма взаємовідношень між мікроорганізмами, коли одні з них підготовляють умови, потрібні для наступної дії інших мікроорганізмів. Напр., амоніфікуючі мікроорганізми розщеплюють білок з утворенням аміаку, а нітрифікуючі бактерії окислюють аміак до азотної, а потім азотистої кислоти.
Метаболізм: перетворення речовин і енергії, які становлять основу життєдіяльності організмів.
Метаболіти: речовини, що утворюються в організмі внаслідок обміну речовин. М. називають також усі речовини, які входять до складу організму, якщо їх розглядати з погляду виникнення або руйнування в процесі обміну речовин.
Метаболія: те саме що й метаморфоз.
Метагалактика: гігантська космічна система, до якої входить уся сукупність галактик, що їх можна спостерігати і вивчати за допомогою телескопів та інших сучасних засобів дослідження.
Метагенез: закономірна зміна у деяких організмів двох поколінь, з яких одне розмножується статевим шляхом, друге — нестатевим. Інша назва — чергування поколінь.
Метазоа: загальна назва всіх багатоклітинних тварин.
Метакінез: період поділу клітини, під час якого відбувається переміщення хромосом у площину екватора клітини.
Метал: хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, хороша теплота електропровідність і особливий блиск.
Металізація: нанесення металевого покриття на поверхню виробів.
Металімніон: шар води у водоймах, у межах якого температура влітку різко знижується зі збільшенням глибини; зона поділу поверхневих і глибинних вод.
Металогенія: розділ геології, що вивчає закономірності розподілу рудних родовищ у зв'язку із загальним геологічним розвитком окремих частин земної кори.
Металогіка: теорія, що досліджує системи й поняття сучасної формальної логіки.
Металографія: 1. Наука про будову й фізичні властивості металів і сплавів; галузь металознавства. 2. Друкування з металевих друкарських форм, де друкарські елементи заглиблено.
Металоїди: прості речовини неметалевого характеру — неметали.
Металоізол: водонепроникний матеріал, тонка металева фольга, вкрита з обох боків шаром бітуму.
Металокераміка: 1. Галузь металургії, що виготовляє порошки металів і неметалів, а також вироби з них; порошкова металургія. 2. Метод одержання виробів з металевого і неметалевого порошку. 3. Металеві і неметалеві вироби, виготовлені методами порошкової металургії.
Металооптика: розділ оптики, де вивчають оптичні властивості металів, зокрема вимірювання оптичних констант металів і встановлення їхнього зв'язку з будовою металу.
Металопласт: біматеріал, що являє собою металевий лист з полімерним покриттям. Застосовують для виготовлення резервуарів, облицьовування будинків.
Металотермія: одержання металів (і сплавів) відновленням (виділенням) їх з якихось сполук іншими металами (відновниками), що супроводиться підвищенням температури. До способів М. належать алюмінотермія, карботермія.
Металофізика: розділ фізики, в якому вивчають природу, будову та фізичні властивості металів і сплавів, а також процеси при їхній обробці.
Металофон: музичний інструмент, в якому джерелом звуку є підібрані в лад металеві платівки, а звук виникав під ударами молоточків або паличок. Інша назва — дзвіночки.
Металургія: 1. Галузь важкої промисловості, що займається добуванням металів з руд та їх первинною обробкою. 2. Наука про одержання металів з руд або речовин, які містять метали, і про надання металевим сплавам необхідних властивостей.
Метаматематика: наука, що вивчає формалізовані математичні теорії.
Метамерія: 1. Тип будови тіла тварини чи органів рослин, при якому воно розчленовано на подібні між собою частинки — метамери. Напр., тіло кільчастих червів складається з окремих члеників, стебло злаків — з окремих сегментів. Інша назва — сегментація. 2. Ізомерія, при якій однакові за хімічним складем речовини відрізняються властивостями внаслідок того, що радикали в цих речовинах займають різне положення.
Метаморфізм: перетворення гірських порід від дії внутрішніх процесів у земній корі (тепла, високого тиску, хімічно активних речовин).
Метаморфоза: 1. Перетворення однієї форми на іншу, видозмінення чогось, що супроводжується набуттям нових функцій, іншого зовнішнього вигляду. 2. Видозмінення вегетативних органів рослин у процесі еволюції внаслідок пристосування їх до інших функцій. Напр., у барбарису і кактусів колючки є видозмінені листки. 3. Перетворення організму тварин в процесі його індивідуального розвитку (напр., у жаб з ікри виходить личинка — пуголовок, який згодом перетворюєгься на жабеня). 4. розм. Докорінна зміна, перетворення кого-, чого-небудь.
Метан-аналізатор: прилад, яким визначають (аналізують) вміст метану в атмосфері.
Метан: болотний або рудниковий газ; найпростіша органічна сполука вуглецю з воднем; болотяний або рудниковий газ. Безбарвний газ без запаху, з повітрям утворює вибухові суміші. Використовують як паливо та як сировину в хімічній промисловості.
Метанефридії: різні за походженням органи виділення у безхребетних тварин.
Метанефрос: парний орган видільної системи у плазунів, птахів, ссавців і людини. Те саме, що й нирка. Інша назва — вторинна нирка.
Метанол: те саме, що й метиловий спирт.
Метантанк: резервуар для біологічної переробки (метанового зброджування) осаду, що утворюється при очищенні стічних вод.
Метаплазма: складова частина цитоплазми. Здебільшого до М. належать внутрішньоклітинні нитчасті структурні елементи.
Метасоматизм: процес заміни одних мінералів гірської породи іншими зі зміною її хімічного складу при взаємодії цієї породи з розплавами, газами або розчинами.
Метасоматоз: процес заміни одних мінералів гірської породи іншими зі зміною її хімічного складу при взаємодії цієї породи з розплавами, газами або розчинами; метасоматизм.
Метастаз: 1. Перенесення певного патологічного матеріалу з ураженої частини організму на іншу, де й виникає відповідний хворобливий процес. 2. Вогнище хвороби, що виникає внаслідок такого перенесення.
Метатеза: перестановка приголосних звуків у середині слова (напр., талірка — тарілка).
Метатеорія: логічна теорія, яка вивчає закономірність якоїсь іншої теорії (напр., металогіка).
Метатранслятор: у кібернетиці транслятор, орієнтований на клас вхідних мов цифрових обчислювальних машин.
Метафаза: друга фаза, етап непрямого поділу клітин (мітозу).
Метафізика: 1. Спосіб мислення, що розглядає предмети і явища поза їх зв'язком, відокремлено, незалежно один від одного. 2. Філософське вчення про незмінні начала світу, що не піддаються досліду, які нібито є основою всіх фізичних явищ. 3. перен. Абстрактні розумування.
Метафізичний: 1. Той, що грунтується на метафізиці, антидіалектичний. 2. перен. Умоглядний, малозрозумілий.
Метафлоема: провідна тканина молодих органів рослин; складова частина первинного лубу судинних пучків.
Метафора: художній засіб, що полягає у переносному вживанні слова чи виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово, вираз, ужиті у такий спосіб.
Метафос: фосфорорганічний препарат, що його застосовують для боротьби з шкідливими комахами.
Метафраза: точно дослівна передача змісту поезії прозою (без додержання рими й ритму), підрядник або заготовка для художнього перекладу.
Метацейнерит: мінерал, що відрізняється від цейнериту меншою кількістю води й оптичними властивостями. Радіоактивний.
Метацентр: точка перетину прямовисної лінії, яка проходить через центр ваги, витісненої судном води, з площиною симетрії цього судна. Чим вище міститься М. над центром ваги судна, тим воно стійкіше.
Метгемоглобін: продукт окислення гемоглобіну деякими отрутами (нітрати, нітрити, анілін тощо), іноді ліками при поглинанні їх організмом.
Метеки: в Стародавній Греції особисто вільні, але політично безправні й позбавлені права володіння нерухомим майном іноземці, які постійно жили в Аттіці.
Метемпсихоз: релігійно-містичне вчення про перехід душі померлого організму в інші організми (в новонароджену людину, тварину) або навіть у камінь. Особливо характерний для брахманізму, індуїзму.
Метео...: перша частина складних слів, що означає "метеорологічний".
Метеор: 1. Явище спалаху в атмосфері, зумовлене залітанням у неї з космічного простору невеликих твердих тіл, що рухаються з великими швидкостями. 2. тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка. 3. перен. Те, що раптово з'являється, викликає ефект і швидко зникає.
Метеоракета: літальний апарат для дослідження параметрів (температури, тиску) та фізичних процесів у верхніх шарах атмосфери.
Метеоризм: скупчення газів у травному тракті людини й тварин, спостерігається при шлунково-кишкових захворюваннях (напр., коліті), захворюваннях печінки й серцево-судинної системи. Інша назва — обдимання.
Метеорит: тіло космічного походження, що досягло поверхні Землі, не встигнувши повністю випаруватися або розпилитися в атмосфері.
Метеоритика: розділ астрономії, що вивчає метеорити.
Метеорограф: прилад для автоматичної реєстрації змін станів повітря. Звичайно являє собою поєднання барографа, гігрографа та термографа.
Метеорологічний: пов'язаний з метеорологією: М-і елементи — характеристики стану повітря та атмосферних процесів (атмосферний тиск, температура й вологість повітря, вітер, опади, тривалість сонячного сяйва тощо).
Метеорологія: 1. Наука, що вивчає земну атмосферу та процеси, що в нім відбуваються. 2. Вчення про зміни погоди і методи її передбачення.
Метеостанція: установ, де провадить регулярні метеорологічні спостереження, потрібні для передбачення погоди, вивчення клімату.
Метил: одновалентний радикал , залишок метану, один з алкілів.
Метиламін: органічна сполука, газ з різким неприємним запахом. Застосовують при виготовленні фармацевтичних препаратів, деяких барвників і фотореактивів.
Метилбензол: толуол; органічна сполука, похідна від бензолу; безбарвна рідина з своєрідним запахом, отруйна. Застосовують для одержання ліків, барвників, вибухових речовин, як розчинник тощо.
Метилвіолет: органічний барвник, кристалічний порошок з зеленим металічним блиском. Застосовують для виготовлення чорнила, лаків, в аналітичній хімії, для визначення деяких іонів, в текстильній промисловості тощо. Інша назва — метиловий фіолетовий.
Метилен: двовалентний радикал, залишок метану.
Метиленблау: органічна речовина, барвник, застосовують також у медицині як антисептичний засіб (при опіках, піодермії), як протиотруту. Інша назва — метиленовий синій.
Метилметакрилат: органічна сполука, метиловий ефір метакрилової (метилакрилової) кислоти; безбарвна прозора рідина. Застосовують у виробництві прозорих і світлостійких пластмас деяких лаків і клеїв.
Метиловий: той, що містить метил; М. спирт — деревний спирт, безбарвна, легкорухома, дуже отруйна рідина. Застосовують у виробництві формальдегіду, антифризів, деяких барвників, лаків тощо.
Метилоранж: органічний барвник. Водний розчин М. застосовують як індикатор, що набуває в кислому середовищі червоного кольору, а в лужному — жовтого.
Метилтестостерон: лікарський препарат, синтетичний замінник чоловічого статевого гормона. Застосовують при статевому недорозвиненні, маткових кровотечах і ракових захворюваннях у жінок тощо.
Метилтіоурацил: лікарський препарат. Застосовують при лікуванні базедової хвороби, гіпертиреозу тощо.
Метис: 1. Тварина або рослина, виведена схрещуванням різних видів чи типів організмів; гібрид. 2. Нащадок від шлюбу між представниками різних рас; мішанець. 3. У Північній Америці — нащадки шлюбів європейців та індіанців.
Метіонін: сірковмісна амінокислота. Входить до складу тваринних і рослинних білків.
Метод: 1. Спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя; метода. 2. Прийом або система прийомів, що застосовуються в якій-небудь галузі діяльності (науці, виробництві тощо).
Методизм: послідовність у роботі, навчанні, викладі чогось тощо.
Методика: 1. Сукупність взаємопов'язаних способів і прийомів доцільного й ефективного проведення певної роботи. 2. Вчення про методи викладання певної науки, предмета.
Методисти: члени протестантської секти, що виникла в англіканстві на початку 18 і наприкінці 19 ст. перетворилася на самостійну церковну організацію. М. закликають до методичного (звідси й назва), неухильного виконання християнами своїх релігійних обов'язків.
Методичний: той, що діє згідно з правилами методики, пов'язаний або належить до неї.
Методологічний: той, що стосується методології.
Методологія: 1. Вчення про методи пізнання й перетворення світу. 2. Сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкту її пізнання.
Метол: органічна сполука, безбарвні кристали, легкорозчинні у воді. Застосовують у фотографії як проявник.
Метонімія: один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку; слово або вираз, ужиті таким чином (напр., "читати Гоголя" замість — "читати твори Гоголя").
Метопа: архіт. прямокутна кам'яна плита, часто прикрашена рельєфними зображеннями, що входить у фриз доричного ордера, чергуючись з тригліфом.
Метр (1): 1. Одиниця довжини в Міжнародній системі одиниць (одна з семи основних). М. дорівнює довжині 1650763,73 хвилі світла, випромінюваного у вакуумі, що відповідає переходові між рівнями 5р10 і 5d5 атома криптону 86; дорівнює 100 см. 2. Лінійка або стрічка такої довжини із сантиметровими поділками, що використовується для вимірювання чого-небудь. 3. муз. чергування сильних і слабких долей.
Метр (2): 1. Певне співвідношення наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку; віршовий розмір. 2. У музиці — система організації ритму, послідовність чергування сильних і слабих доль у такті.
Метр (3): 1. заст. Учитель, вихователь. 2. Шаноблива назва людини, видатної своїми обдаруваннями й знаннями.
Метраж: 1. Довжина чогось у метрах. 2. Розмір, площа чогось у квадратних метрах.
Метранпаж: старший складальник, що верстає полоси друкарського набору.
Метрдотель: 1. Розпорядник у ресторані. 2. Старший лакей у панському домі, що відав столом, кухнею і домашніми слугами.
Метрика (1): 1. Сукупність законів про будову вірша й віршування. 2. Сукупність конкретних виявів метра в музиці, акцентних співвідношень звуків і співзвуч. 3. Будова вірша за певним розміром.
Метрика (2): 1. заст.Виписка з метричної книги про дату народження; свідоцтво про народження. 2. Метрична книга.
Метрит: запалення м'язового шару стінки матки у людини й свійських тварин, звичайно поєднується з запаленням слизової оболонки матки (ендометрит).
Метричний: 1. Пов'язаний з поняттями метр і метрика. 2. М-а система мір — десяткова система одиниці вимірювання фізичних величин, в основу якої покладено міри довжини — метр, міри маси — кілограм; нині прийнята в усьому світі. 3. М. вірш — твір, що належить до метричної системи віршування (чергування коротких і довгих складів), за якою складали вірші давні римляни, греки, індійці.
Метро: скорочена назва метрополітену.
Метрологія: 1. Наука про вимірювання з високою точністю. Завданнями М. є встановлення систем одиниць вимірювання, створення і зберігання основних еталонів цих одиниць і забезпечення перевірки точності практичних вимірювань. 2. М. історична — розділ історії, який вивчає системи мір та грошових розрахунків, що застосовувалися раніше.
Метроном: прилад, за звуковими сигналами (стуканнями) якого відраховують проміжки часу (здебільшого під час виконання музичних творів).
Метрополітен: міська швидкісна електрична залізниця, що проходить переважно в тунелях, у деяких місцях виходить на поверхню землі або на естакади й мости; метро, підземка. Від назви компанії «Metropolitan Railway», яка першою збудувала подібну залізницю в Лондоні.
Метрополія: 1. У Стародавній Греції — місто-держава (поліс) щодо заснованих ним в інших землях поселень (колоній). 2. Держава, що володіє захопленими нею колоніями.
Метросексуал: сучасний чоловік будь-якої сексуальної орієнтації, що маєь яскраво виражений естетичний смак і приділяє багато зусиль і часу на удосконалення свого зовнішнього вигляду та способу життя.
Мефістофель: 1. Персонаж трагедії німецького поета Й.-В. Гете "Фауст". 2. перен. Злий дух, дух заперечення.
Мех: давньо-єгипетська міра площі; королівський лікоть (100 звичайних давньо-єгипетських ліктя). 1М. = 27,3529 м2.
Механізація: один з основних напрямів науково-технічного прогресу, який полягає в широкому впровадженні машин у народне господарство й заміні ручної праці машинною.
Механізм: 1. Пристрій, що передає або перетворює рух; прилад. 2. перен. Внутрішня будова, система чогось; устрій. 3. Сукупність станів і процесів, з яких складається певне фізичне, хімічне та ін. явище.
Механіка: 1. Наука про механічний рух тіл і про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. 2. Галузь техніки, що застосовує закони про рух і сили для розв'язання практичних завдань. 3. перен. Складна прихована будова чогось; структура, закуліси, кухня, підклад, механізм.
Механісти: 1. Послідовники механіцизму. 2. Термін, який вживали у 20-30-х рр. для характеристики поглядів ряду радянських філософів та природознавців, у творах яких мав місце відхід від діалектичного матеріалізму до механіцизму й позитивізму.
Механіцизм: абсолютизація законів механіки, спроба пояснити за їх допомогою всі явища природи й суспільства, звести весь розвиток до механічних форм руху. В 16 — 18 ст. механістичний матеріалізм, який боровся з ідеалізмом і релігією, був прогресивним напрямом у науці й філософії. Нині М., який намагається відродити застарілу форму матеріалізму, тягне науку назад, є реакційним.
Механічний: 1. Належний до механіки або механізму. 2. Той, що діє за допомогою механізму. 3. Не пов'язаний з свідомістю, той, що відбувається без участі волі людини, машинальний.
Механорецептори: чутливі нервові закінчення в організмі, які сприймають механічні подразнення (органи дотику, чутливі закінчення м'язів, орган рівноваги тощо).
Механотерапія: те саме, що й кінетотерапія.
Механотрон: електронна лампа, в якій керування електричним струмом здійснюється механічно (переміщуванням одного або кількох її електродів).
Механохімія: вчення про полімери, що досліджує хімічні перетворення в них від діяння механічних сил.
Механохорія: спосіб поширення насіння в деяких рослин. При М. стиглі плоди швидко розкриваються, розкидаючи насіння.
Мехарі: одногорбий верблюд; дромадер, мегарі.
Меценат: 1. Римський політичний діяч 1 ст. до н. е., який уславився покровительством поетам та художникам. 2. перен. Багатий покровитель наук і мистецтв.
Мецца-воче: тихе, неповне звучання голосу; один з відтінків виконання на музичних інструментах.
Меццо-піано: один з відтінків динаміки в музиці; звучання середнє між форте й піано.
Меццо-сопрано: 1. Жіночий голос, середній за регістром між сопрано й контральто. 2. Співачка з таким голосом.
Меццо-тинто: 1. Вид гравюри на металі, призначеної для глибокого друку; відрізняється глибиною й бархатистістю тону, багатством і тонкістю світлотіньових ефектів, дає добрі результати в кольоровому друці. 2. Малюнок, видрукований таким чином.
Меццо-форте: один з відтінків динаміки в музиці; помірно гучне звучання.
Мечеть: культова споруда, храм у мусульман.
Меш: 1. Позасистемна одиниця виміру для дротяних сіток — визначає кількість комірок на 1 дюйм довжини. 2. У комп'ютерній графіці М. — кількість вершин і багатокутників, що визначають форму тривимірного об'єкта.
А капела: хоровий спів без інструментального супроводу.
А-мета: надвоє; однаковий зиск і втрати.
Аа: позначення деяких річок у Данії, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії, Прибалтиці; додається як закінчення, напр., Польдер-аа.
Аак: однощоглове плоскодонне вантажне судно; використовувалось у Німеччині до початку XX ст.
Абадон: в юдейській та християнській теології — ангел (демон) знищення, руйнації, смерті.
Абаз: перська дрібна срібна монета. По імені перського шаха Аббаса І (1587-1629 рр.). Були поширені в Грузії у період її залежності від Ірану. Карбувалися також після приєднання Грузії до Росії.
Абанація: юр. у римському праві — вигнання чужинця на рік поза межі вітчизни.
Абат: 1. Настоятель, архімандрит, ігумен католицького монастиря (абатства). 2. Особа, яка має юридичне право на прибутки з абатства. 3. Священник католицької церкви у Франції. 4. Почесна назва (шанобливе звернення до) католицького ксьондза.
Абатиса: настоятелька, ігуменя жіночого католицького монастиря.
Аббе число: характеристика дисперсії оптичного скла. Обчислюють за співвідношенням (nD — 1)/(nF — nC), де nD, nF, nC — показники заломлення скла для спектральних ліній відповідно жовтої натрію (5893 х 10-10м), синьої водню (4861 х 10-10м) і червоної водню (6563 х 10-10м). За ім'ям німецького фізика Ернста Аббе.
Абвер: військова розвідка і контррозвідка у Німеччині у 1919-40 рр.
Абд: 1. Слуга, раб. 2. Частина власних імен (Абдалла — раб Аллаха). 3. Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії.
Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.
Абдера: місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.
Абдерити: мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. Незважаючи на це, Абдера дала світові видатних вчених — філософів Демокріта, Протагора, Анаксарха, Левкіпа, історика Гекатея.
Абдеритизм: 1. За Цицероном, погляди на світ абдеритів, які вважали, що людські знання не здатні до подальшого розвитку. 2. Обмеженість розумових здібностей.
Абдомен: 1. анат. Черево, живіт, пузо. 2. Задній відділ тіла деяких членистоногих (наприклад, ракоподібних).
Абдрук: друкований відбиток, елемент прикраси друкованої книги: заставка, віньєтка.
Абдукція: 1. Силогізм, більший засновок якого відомий, а менший — гаданий. 2. анат. Відведення кінцівки від середньої лінії тіла. Протилежне — аддукція.
Абелізавриди: сімейство тераподових динозаврів з групи цератозаврів. Як більшість тероподів, А. були м'ясоїдними двоногими динозаврами. Проживали під час крейдового періоду, на території стародавнього південного суперконтиненту Гондвана.
А-мета: надвоє; однаковий зиск і втрати.
Аа: позначення деяких річок у Данії, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії, Прибалтиці; додається як закінчення, напр., Польдер-аа.
Аак: однощоглове плоскодонне вантажне судно; використовувалось у Німеччині до початку XX ст.
Абадон: в юдейській та християнській теології — ангел (демон) знищення, руйнації, смерті.
Абаз: перська дрібна срібна монета. По імені перського шаха Аббаса І (1587-1629 рр.). Були поширені в Грузії у період її залежності від Ірану. Карбувалися також після приєднання Грузії до Росії.
Абанація: юр. у римському праві — вигнання чужинця на рік поза межі вітчизни.
Абат: 1. Настоятель, архімандрит, ігумен католицького монастиря (абатства). 2. Особа, яка має юридичне право на прибутки з абатства. 3. Священник католицької церкви у Франції. 4. Почесна назва (шанобливе звернення до) католицького ксьондза.
Абатиса: настоятелька, ігуменя жіночого католицького монастиря.
Аббе число: характеристика дисперсії оптичного скла. Обчислюють за співвідношенням (nD — 1)/(nF — nC), де nD, nF, nC — показники заломлення скла для спектральних ліній відповідно жовтої натрію (5893 х 10-10м), синьої водню (4861 х 10-10м) і червоної водню (6563 х 10-10м). За ім'ям німецького фізика Ернста Аббе.
Абвер: військова розвідка і контррозвідка у Німеччині у 1919-40 рр.
Абд: 1. Слуга, раб. 2. Частина власних імен (Абдалла — раб Аллаха). 3. Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії.
Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.
Абдера: місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.
Абдерити: мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. Незважаючи на це, Абдера дала світові видатних вчених — філософів Демокріта, Протагора, Анаксарха, Левкіпа, історика Гекатея.
Абдеритизм: 1. За Цицероном, погляди на світ абдеритів, які вважали, що людські знання не здатні до подальшого розвитку. 2. Обмеженість розумових здібностей.
Абдомен: 1. анат. Черево, живіт, пузо. 2. Задній відділ тіла деяких членистоногих (наприклад, ракоподібних).
Абдрук: друкований відбиток, елемент прикраси друкованої книги: заставка, віньєтка.
Абдукція: 1. Силогізм, більший засновок якого відомий, а менший — гаданий. 2. анат. Відведення кінцівки від середньої лінії тіла. Протилежне — аддукція.
Абелізавриди: сімейство тераподових динозаврів з групи цератозаврів. Як більшість тероподів, А. були м'ясоїдними двоногими динозаврами. Проживали під час крейдового періоду, на території стародавнього південного суперконтиненту Гондвана.