Дерматити (гр., шкіра) - запальні захворювання шкіри людини й тварин, спричинювані діянням на неї механічних, фізичних чи хімічних агентів.

Дермато... (гр., шкіра) - у складних словах відповідає поняттям "шкіра", "шкірна хвороба".

Дерматогліфіка (дермато.., і гр., видовбую, вирізьблюю) - розділ морфології людини, який вивчає шкірний рельєф долонних і підошовних поверхонь, де шкіра вкрита численними капілярними лініями, що утворюють певні узори. Дані Д. використовуються в криміналістиці (дактилоскопія), судовій та клінічній медицині.

Дерматози (гр., шкіра) - різноманітні природжені чи набуті захворювання шкіри людини й тварин.

Дерматол (гр., шкіра і ...ол) - лікарський препарат. Застосовують при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок.

Дерматологія (дермато... і ...логія) - наука про будову шкіри, її фізіологічні функції, хвороби шкіри, профілактику й лікування їх.

Дерматом (гр., шкіра і відрізок) - первинний зачаток сполучнотканинної частини шкіри — дерми. Інша назва — шкірна пластинка.

Дерматомікози (дермато... і мікози) - захворювання шкіри людини й тварин, що спричинюються мікроскопічними хвороботворними грибами дерматоміцетами або дерматофітами. До Д. належать висівковий лишай, епідермофітія, трихофітія, парші.

Дерматоміцети (дермато... і давньогр. μΰκης — гриб) - група мікроскопічних грибів, що паразитують головним чином у верхніх шарах шкіри людини й тварин і є збудниками дерматомікозів.

Дерматорагія (гр.) - гусяча шкіра; спроти.

Дермографізм (гр., шкіра і гр. γράφω — пишу) - зміна забарвлення шкіри людини при механічному її подразненні.

Дермоїд (гр., шкіра і ...оїд) - вада зародкового розвитку організму — мішковидна пухлина, що містить салоподібну речовину з домішкою волосся. Стінки Д. мають будову шкіри.

Десенсибілізація (від лат. de — зворотня дія і сенсибілізація) - 1. біол. Зменшення чутливості організму людини чи тварин до повторного введення хімічних (переважно білкових) речовин, що спричинюють утворення алергічного стану. 2. Зменшення світлочутливості фотографічного матеріалу.

Десквамація (лат., від знімаю луску) - 1. Злущування клітин епітелію з поверхні органів і тканин. 2. Злущування поверхневого шару гірських порід внаслідок різких змін температури.

Десмургія (гр., зв'язок, зв'язка і гр., діло, справа) - розділ хірургії, що вивчає методи накладання пов'язок.

Дефекація (лат. defecatio — вивільнення) - процес виділення калу через задній прохід.

Дефектологія (лат., недолік і ...логія) - наука про розвиток, навчання і виховання дітей з різними фізичними й психічними вадами (глухота, сліпота, розумова відсталість тощо).

Дефібрилятор (від лат. de — зворотня дія і лат., швидкі скорочення м'язових волокон) - апарат, призначений для ліквідації порушення серцевої діяльності (фібриляції).

Дибазол - протиспазматичний і судинорозширювальний лікарський препарат; знижує кров'яний тиск, стимулює функції спинного мозку.

Дивакцини (ди... і вакцини) - комбінація двох вакцин з метою імунізації проти двох інфекцій.

Дивертикул (лат., дорога вбік, відхилення) - природжене або набуте мішкоподібне випинання стінки порожнистого або трубчастого органа в людини (стравоходу, кишечника, сечового міхура).

Дигален-нео - лікарський препарат. Застосовують при недостатній діяльності серця. Інша назва — неодигален.

Дизентерія (гр. δυσεντερία від δυσ — без і εντερία — травлення) - 1. Гострозаразна інфекційна хвороба людини; запалення слизової оболонки товстого кишечника, яке супроводиться загальним отруєнням організму. 2. Д. сільськогосподарських тварин — гостра інфекційна хвороба молодняка свиней та овець.

Дизосмія (диз... і гр., запах, нюх) - порушення почуття нюху.

Дизурія (гр., від сеча) - порушення сечовипускання.

Дикаїн (ди... і (ко)каін) - лікарський препарат, застосовують місцеве в хірургічній, очній та оториноларингологічній практиці як знеболювальний засіб.

Димедрол - лікарський препарат; протиалергічний засіб, діє також як снотворне.

Диплоїд (гр., подвійний і ...оїд) - організм, клітини тіла якого мають два повні набори гомологічних хромосом.

Диплоїдність (диплоїд) - наявність у ядрі клітини (чи клітин цілого орг-му) повного набору гомологічних пар хромосом.

Диплококи (гр., подвійний і коки) - кулясті бактерії, що розмножуються поділом та розміщуються попарно.

Диплопія (гр., подвійний і зір) - розлад зору, виражається в двоїнні видимих предметів.

Дипразин (ди... і гр., зелений) - лікарський препарат; протиалергічний засіб, посилює також діяння наркотичних і знеболювальних препаратів. Інша назва — піпольфен.

Дипсоманія (гр., спрага і ...манія) - нездоланний потяг до алкоголю, періодичний алкогольний запій.

Дисбактеріоз (гр.) - якісна зміна бактеріальної мікрофлори організму, головним чином, кишечника.

Дисемінація (лат., від розсіваю) - поширення мікробів або пухлинних клітин з первинного вогнища по організму людини й тварин; відбувається по кровоносних або лімфатичних судинах.

Дислалія (гр.) - розлад мови, що виявляється у порушенні вимови звуків.

Дисмембрація (лат.) - розділ, розчленування.

Дисменорея (дис..., гр., місяць і течу) - розлади менструацій.

Диспансер (фр., від лат., розподіляю) - спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, що здійснює диспансеризацію.

Диспансеризація - метод медичного обслуговування населення, який передбачає раннє виявлення захворілих, систематичний медичний нагляд за станом здоров'я певних груп здорових людей та багатьох категорій хворих, впровадження оздоровчих заходів тощо. Д. є одним з основних методів радянської системи охорони здоров'я.

Диспенсація (лат. dispensatio від dispenso — регулюю, розпоряджаюсь) - 1. Приготування і видача ліків. 2. У католицькій церкві — прощення, відпущення гріхів. 3. Індивідуальний дозвіл відступити від норм закону, як правило, релігійного.

Диспное (гр.) - задуха, задихання, задих, невпинне дихання.

Дисторзія (лат., від вивертаю, викривлюю) - 1. Ушкодження зв'язок суглоба. Інша назва — розтягання. 2. Викривлення прямих ліній, відображених простою лінзою.

Дистоція (від гр. τόκος — народження) - важкі пологи, викликані наявністю аномалій у плоду або матері.

Дистрофія (дис... і ...трофія) - порушення живлення тканин, органів або організму людини чи тварини в цілому, що призводить до виснаження організму.

Дифтерія (гр., шкірка, плівка) - інфекційна хвороба людини, переважно в дитячому віці. Збудник — дифтерійна паличка.

Діабет (гр., від проходжу) - хвороби людини, загальною ознакою яких є дуже підвищене виділення сечі; Д. цукровий виникає внаслідок порушення обміну речовин у зв'язку з недостатньою функцією підшлункової залози; Д. нецукровий — тяжке порушення водно-сольового обміну, що настає внаслідок ураження проміжного мозку та гіпофіза.

Діаліз (гр., розпад, відокремлення) - відокремлення колоїдних розчинів і розчинів високомолекулярних сполук від розчинених у них низькомолекулярних сполук за допомогою напівпроникної перетинки (мембрани). Застосовують у промисловості, медицині, у фізико-хімічних та біологічних дослідженнях.

Діапедез (гр., від перескакую) - проникнення еритроцитів через непошкоджену стінку кровоносних судин. Зумовлюється порушенням проникності судинної стінки.

Діарея (гр., стікаю) - розлад діяльності кишечника у людини й тварин. Може спричинюватися інфекційними захворюваннями (дизентерія, холера тощо), отруєннями тощо. Інша назва — пронос; Д. вірусна тварин — гостре інфекційне захворювання великої рогатої худоби.

Діартроз (гр., розчленування) - суглоб.

Діастола (гр., розтяг, розширення) - розслаблення мускулатури серця після її скорочення, тобто після систоли.

Діатез (гр., схильність) - індивідуальна особливість організму людини (а також тварин), що проявляється в його схильності до деяких захворювань.

Діатермія (діа... і гр. θέρμη — тепло) - застосування з лікувальною метою (для глибокого прогрівання) струму високої частоти, що його одержують від спеціальних апаратів.

Діафаноскоп - 1. Прилад для просвічування органа зсередини (діафаноскопії). 2. Прилад для визначення мучнистості зерен.

Діафаноскопія (гр., прозорий і ...скопія) - просвічування придаткових пазух носа, а також очних яблук для визначення їхнього стану.

Діафрагма (гр., перегородка) - 1. Сухожилкова-м'язова перегородка у ссавців і людей, яка відокремлює грудну порожнину від черевної. 2. Перепона між двома середовищами. 3. Пристрій у фотоапараті, яким регулюють розмір отвору, крізь який проходить світло на плівку.

Дієта (1) (гр., спосіб життя, режим харчування) - спеціально розроблений режим харчування здорової і хворої людини; Д. тварин — режим годування хворої тварини.

Дієтика (дієта і ...логія) - наука про харчування хворих; дієтологія.

Дієтологія (дієта і ...логія) - наука про харчування хворих.

Дієтотерапія (дієта і терапія) - лікування різних захворювань спеціальною дієтою. Інша назва — лікувальне харчування.

Діурез (гр., виділяю сечу) - виділення сечі.

Діуретин (гр., сечогінний) - лікарський препарат; інша назва — темісал.

Діуретичний (гр.) - сечогінний (засіб).

Доліхокефал (гр., довгий і ...цефал) - людина, в якої відношення ширини голови до її довжини становить менше як 75%; доліхоцефал.

Доліхокефалія (гр., довгий і ...цефалія) - довгоголовість (видовжена форма черепної коробки).

Донор (лат., дарую) - 1. Людина, яка дає свою кров для переливання хворому з лікувальною метою, тканину (напр., шкіру) або орган (напр., нирку) для пересадки в інший організм. 2. Частинка (атом, група атомів), що віддає електрони іншим частинкам.

Допінг (від англ. dope — вживати наркотики) - фармакологічні та інші речовини, що при введенні в організм спричинюють тимчасове підвищення активності його. Застосовують у медицині. Вживання засобів Д. у спорті заборонено.

Дорзальний (лат., від спина) - 1. Спинний, частина тіла (поверхня, органи) людини або тварини, розміщена на спині, звернена в бік спини. Протилежне — вентральний. 2. мовозн. Приголосний звук, при утворенні якого спинка язика торкається піднебіння й альвеол.

Дорсальний (лат., від спина) - 1. Спинний, частина тіла (поверхня, органи) людини або тварини, розміщена на спині, звернена в бік спини. Протилежне — вентральний. 2. мовозн. Приголосний звук, при утворенні якого спинка язика торкається піднебіння й альвеол.

Дофамін (скорочення від дигідроксифенілаланін) - допамін; біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення та формувати потяг до його повторного отримання; "гормон щастя". Д. бере участь у процесах запам'ятовування, мислення, регуляції циклів сну і бадьорості; його брак приводить до депресії, підвищує ризик розвитку шизофренії і хвороби Паркінсона, а також підвищує ймовірність виникнення ожиріння, хронічної втоми, діабету і різко знижує сексуальний потяг.

Дуоденальний (лат., по дванадцяти) - дванадцятипалий; той, що стосується дванадцятипалої кишки; Д-е зондування — одержання вмісту дванадцятипалої кишки за допомогою зонду; результати зондування мають діагностичне значення.

Евтаназія (від гр. ευ — добре і θάνατος — смерть) - практика припинення життя людини, яка відчуває нестерпні страждання, на прохання хворого в безболісній або мінімально болісній формі з метою припинення страждань.

Екзема (гр., висип) - запальне захворювання шкіри, що виникає переважно як алергійна реакція у відповідь на діяння різних зовнішніх та внутрішніх факторів.

Екстравазат (екстра., і лат., судина) - кров, що виливається з кровоносних судин у тканини або порожнини організму людини і тварин. Інша назва — крововилив.

Екстракція (лат., витягаю, вилучаю) - 1. Розділення суміші речовин на складові частини за допомогою розчинника, в якому вони розчиняються неоднаково. Застосовують у хімічній, фармацевтичній, харчовій промисловості. 2. Медична операція видалення, витягнення чого-небудь, напр., Е. зуба.

Ектоплазма (гр. εκτός — зовні і πλάσμα — вкраплення) - периферійний шар клітинної цитоплазми організмів, що характеризується нижчою концентрацією органел.

Емпієма (гр. ἐμπύημα — нарив, гнояк) - скупчення гною в будь-якій порожнині організму або в порожнистому органі людини й тварин. Найчастіше спостерігається Е. плеври, жовчного міхура, великих суглобів.

Емульсія (фр. emulsión від лат. emulgeo — дою, видоюю) - 1. Рідина, яка містить краплинки іншої рідини, що не розчинюються (напр., молоко — Е., де краплинки жиру розподілені у водному середовищі). 2. Світлочутлива Е. — шар на фотоматеріалах, що найчастіше являє собою зерна деяких солей срібла в желатині. 3. Е. нафтова — механічна суміш нафти і пластової води, які нерозчинні одне в одному і перебувають у дрібнодисперсному стані. 4. Е. інвертна — буровий розчин, в якому дисперсійним середовищем є нафта, дизельне пальне, мазут і т. п., а дисперсною фазою — водні розчини солей хлориду натрію, кальцію або магнію.

Ендокард (від гр. ἔνδον — в середині) - внутрішня серцева оболонка; утворює клапани серця; ендокардій.

Ендокардит (від гр. ἔνδον — в середині) - запалення ендокарда. Здебільшого поєднується з запаленням міокарда; найчастіше виникає на грунті ревматизму, сепсису тощо.

Ендокардій (від гр. ἔνδον — в середині і гр., серце) - внутрішня серцева оболонка; утворює клапани серця.

Ендокарпій (від гр. ἔνδον — в середині і гр., плід) - внутрішня частина оплодня у рослин (напр., "кісточка" у плодах вишні, сливи тощо). Інша назва — середоплодень.

Ендоскопія (від гр. ἔνδον — в середині і скопія) - метод дослідження (безпосереднього огляду) слизової оболонки порожнистих органів за допомогою приладу ендоскопа.

Ендотелій (від гр. ἔνδον — в середині і гр., сосок) - клітини, що вистелюють внутрішню поверхню кровоносних і лімфатичних судин та ендокарда.

Енервація (лат.) - виснаження нервів, знесилення нервової системи.

Ентеровіруси (від давньогр. ἔντερον — кишечник і лат. virus — отрута) - ряд кислотостійких вірусів сімейства пікорнавірусів, що живуть в кишках тварин та людини і викликають інфекційні хвороби.

Ентероколіт (гр., кишка і коліт) - загальне ураження тонкого і товстого кишечника.

Ентойкія (гр. έντου — в середині та οικια — дім, сім'я) - одна із форм симбіозу, при якій один організм поселяється в середині тіла іншого, не завдаючи йому шкоди (напр., мікрофлора в кишечнику людини).

Епілепсія (гр., від нападаю, схоплюю) - хронічна психічна хвороба людини, характеризується приступами розладів свідомості, що найчастіше супроводяться загальними корчами. Інша назва епілепсії — падуча хвороба.