Ді...: у складних словах означає "подвійний", "двічі".

Діа...: префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розподілену дію, розділення, взаємність, посилення, завершеність.

Діабаз: магматична гірська порода зеленого або темно-сірого кольору, що складається з плагіоклазу та авгіту. Використовують як будівельний матеріал і як сировину для кам'яного литва.

Діабет: хвороби людини, загальною ознакою яких є дуже підвищене виділення сечі; Д. цукровий виникає внаслідок порушення обміну речовин у зв'язку з недостатньою функцією підшлункової залози; Д. нецукровий — тяжке порушення водно-сольового обміну, що настає внаслідок ураження проміжного мозку та гіпофіза.

Діагенез: перетворення пухких відкладів на дні водних басейнів в осадочні гірські породи.

Діагноз: 1. Короткий лікарський висновок про характер і суть захворювання. 2. Науковий опис основних ознак, що характеризують певну систематичну групу (вид, рід тощо) рослин або тварин.

Діагностика: процес розпізнавання хвороби й визначення її; наука про методи встановлення діагнозу.

Діагональ: 1. мат. Відрізок прямої, що з'єднує вершини двох кутів многокутника, не прилеглих до однієї сторони. 2. Вид тканини.

Діаграма: один із способів графічного зображення співвідношення між величинами.

Діада: тензор другого рангу.

Діадема: 1. Пов'язка для голови у давньогрецьких жерців. 2. Середньовічний символ влади — вінець князів і царів. 3. Дорогоцінна жіноча прикраса у вигляді невеликої відкритої корони.

Діадохи: полководці Олександра Македонського, які після його смерті боролися за владу і розділили імперію.

Діазографія: сукупність засобів і методів відтворення зображень за допомогою діазосполук, які розкладаються від дії на них світла.

Діазоплівка: кіно- або фотоплівка, в світлочутливому шарі якої є діазосполуки.

Діазосполуки: продукти взаємодії первинних амінів з азотистою кислотою.

Діазотипія: спосіб технічного фотокопіювання з позитива для розмножування технічної документації.

Діакінез: кінцева стадія першої фази (профази) мейотичного поділу ядра; характеризується максимальною спіралізацією хромосом.

Діакритики: надрядкові, підрядкові чи середрядкові знаки при букві, за якими розрізняють вимову одної і тіє ж букви (літери); діакритичні знаки.

Діаліз: відокремлення колоїдних розчинів і розчинів високомолекулярних сполук від розчинених у них низькомолекулярних сполук за допомогою напівпроникної перетинки (мембрани). Застосовують у промисловості, медицині, у фізико-хімічних та біологічних дослідженнях.

Діалізатор: прилад, за допомогою якого проводять діаліз.

Діалект: місцевий різновид мови, говірка.

Діалектизм: слово, властиве якомусь діалектові.

Діалектика: 1. Мистецтво полеміки, уміння переконувати. 2. філос. Спосіб філософського мислення, що полягає у русі думки між протилежними поняттями. 3. Метафізична теорія про рух буття між протиріччями. 4. Загальні основи логіки.

Діалектичний матеріалізм: філософське вчення марксизму; виник у 40-х рр. 19 ст.

Діалектичний: той, що стосується діалектики, заснований на законах діалектики; Д. метод — метод наукового пізнання, що розглядає дійсність в русі, розвитку і суперечностях; Д-а логіка — наука про загальні закони й форми руху мислення, які становлять основу пізнання сутності досліджуваних об'єктів; Д-а теологія — панівний напрям протестантської теології 20 — 30-х рр. 20 ст.

Діалектний континуум: сукупність діалектів, зміна яких у просторі на певній території утворює неперервну послідовність; при цьому відмінності між сусідніми діалектними формами незначні, а для віддаленіших поступово зростають і можуть досягати рівня, на якому взаємне розуміння між носіями таких діалектів стає проблематичним.

Діалектографія: картографування говірок певної мови.

Діалектологія: наука, об'єктом вивчення якої є діалекти.

Діалог: 1. Розмова між двома чи кількома особами. 2. Літературно-публіцистичний твір у формі розмови; запитання-відповідь.

Діаміни: вуглеводні, в яких два атоми водню заміщені аміногрупами.

Діамагнетизм: один з видів магнетизму, що виявляється в намагнічуванні речовини назустріч напрямові зовнішнього магнітного поля, що діє на неї.

Діамант: 1. Чистий штучно огранений алмаз; брильянт. 2. Друкарський шрифт, кегль, розмір якого дорівнює 4 пунктам, а також довжина цього відрізка.

Діаметр: відрізок прямої, що проходить через центр кола і сполучає дві його точки, а також довжина цього відрізка. Д. множини точок — віддаль між двома найвіддаленішими точками цієї множини; Д. конічного перетину — пряма лінія, що є геометричним місцем середини усіх паралельних хорд даного конічного перетину.

Діаметральний: розміщений на кінці діаметра; Д-а протилежність — цілковита протилежність; Д-а площина судна — уявна вертикальна площина, що ділить судно в поздовжньому напрямі на дві рівні і симетричні частини.

Діамофос: складне концентроване азотно-фосфорне мінеральне добриво.

Діана: у давньоримській міфології богиня Місяця й полювання, її ототожнювали з грецькою богинею Артемідою.

Діапіризм: процес видавлювання пластичних осадочних порід (солей, глин тощо) у твердіші товщі, що лежать над ними, під дією напруги, яка розвивається в земній корі. ДІАПОЗИТИВ

Діапазон: 1. Звуковий обсяг голосу, музичного інструмента, звукоряду, мелодії тощо. 2. Смуга частот (довжин радіохвиль), на яких здійснюється радіоприйом або радіопередача. 3. перен. Обсяг, широта інтересів, здібностей, знань, розмах діяльності.

Діапауза: стан відносного спокою у тварин (переважно у комах), що характеризується припиненням росту й розвитку, а також різким уповільненням обміну речовин. Є засобом пристосування до зміни умов зовнішнього середовища.

Діапедез: проникнення еритроцитів через непошкоджену стінку кровоносних судин. Зумовлюється порушенням проникності судинної стінки.

Діапринт: спосіб виготовлення копіювальних форм для офсетного друку.

Діапроектор: ліхтар для проектування діапозитивів на екран.

Діарея: розлад діяльності кишечника у людини й тварин. Може спричинюватися інфекційними захворюваннями (дизентерія, холера тощо), отруєннями тощо. Інша назва — пронос; Д. вірусна тварин — гостре інфекційне захворювання великої рогатої худоби.

Діартроз: суглоб.

Діархія: двовладдя, одночасне правління двох царів.

Діаскоп: оптико-механічний пристрій, призначений проеціювати на екран збільшені зображення прозорих оригіналів (діапозитивів, діафільмів тощо).

Діаспора: 1. Розселення, відселення народу по різних країнах світу. 2. біолог. Частина рослини, що виконує функцію поширення та розмноження.

Діастази: те саме, що й амілази.

Діастереоізомери: ізомери, що відрізняються один від одного конфігурацією двох (або кількох) елементів асиметрії і не відносяться один до одного як предмет до його дзеркального відображення.

Діастереомери: ізомери, що відрізняються один від одного конфігурацією двох (або кількох) елементів асиметрії і не відносяться один до одного як предмет до його дзеркального відображення; діастереоізомери.

Діастола: розслаблення мускулатури серця після її скорочення, тобто після систоли.

Діастрофізм: сукупність рухів земної кори, що зумовлюють зміни у початкових формах залягання гірських порід. Інша назва — тектонічні рухи.

Діатез: індивідуальна особливість організму людини (а також тварин), що проявляється в його схильності до деяких захворювань.

Діатермія: застосування з лікувальною метою (для глибокого прогрівання) струму високої частоти, що його одержують від спеціальних апаратів.

Діатип: фотонабірна машина з напівавтоматичною установкою шрифтового шаблона з автоматичним пересуванням фотоматеріалу.

Діатом: морські та прісноводні одноклітинні водорості. Клітинні покриви складаються з кремнеземового панцира, який розташований назовні від мембрани.

Діатоміт: кремниста гірська порода, що складається переважно з мікроскопічних панцирів діатомових водоростей. Білого, жовтого або світлосірого кольору. Застосовують у хімічній, нафтовій промисловості, будівництві.

Діатомеї: відділ нижчих рослин. Поширені в усіх частинах світу. Переважна більшість Д. живе в морських і прісних водах. Д. — їжа багатьох водяних тварин. Інша назва — діатомові водорості.

Діатонічна гама: муз. послідовний ряд звуків, що складається з тонів і півтонів (на відміну від хроматичної гами); у повній Д. г. — 7 звуків.

Діатрема: вулканічне жерло в формі вертикальної трубки, що розширюється доверху. Утворюється внаслідок прориву газів.

Діатриба: 1. Жанр античної літератури — невелика за обсягом проповідь на популярну морально-етичну тему. 2. Нещадна, сувора, різка критика.

Діафіз: середня частина довгих трубчастих кісток (між двома епіфізами).

Діафільм: серія чорно-білих або кольорових діапозитивів на кіноплівці, об'єднаних спільною темою, сюжетом і текстом.

Діафан: матовий (без глазурі) фарфор.

Діафанія: прозоре зображення на склі, утворене за допомогою декалькоманії.

Діафанометр: прилад для визначення ступеня прозорості речовин.

Діафаноскоп: 1. Прилад для просвічування органа зсередини (діафаноскопії). 2. Прилад для визначення мучнистості зерен.

Діафаноскопія: просвічування придаткових пазух носа, а також очних яблук для визначення їхнього стану.

Діафон: апарат, який під час туману подає з маяків потужні підводні акустичні сигнали низького тону. Діє на віддалі десятків кілометрів.

Діафонія: те саме, що й дисонанс.

Діафрагма: 1. Сухожилкова-м'язова перегородка у ссавців і людей, яка відокремлює грудну порожнину від черевної. 2. Перепона між двома середовищами. 3. Пристрій у фотоапараті, яким регулюють розмір отвору, крізь який проходить світло на плівку.

Діафрагмувати: пропускати проміння через діафрагму, змінювати величину отвору діафрагми, через яку проходить проміння.

Діахронія: історична послідовність, наступність у розвитку й еволюції явищ.

Діджей: людина, що здійснює публічне відтворення записаних на звукові носії музичних творів зі зміною або без зміни матеріалу технічними засобами.

Діелектрики: речовини, питома електропровідність яких дуже мала (напр. , скло, фаянс, слюда); використовують їх як електроізоляційні матеріали.

Діетиламін: безбарвна летка рідина з аміачним запахом. Застосовують як стимулятор серцевої діяльності, для одержання прискорювачів вулканізації каучуку тощо.

Дієз: знак підвищення звука на півтону.

Дієта (1): спеціально розроблений режим харчування здорової і хворої людини; Д. тварин — режим годування хворої тварини.

Дієта (2): грошово-матеріальне утримання депутатів парламенту деяких країн.

Дієтика: наука про харчування хворих; дієтологія.

Дієтологія: наука про харчування хворих.

Дієтотерапія: лікування різних захворювань спеціальною дієтою. Інша назва — лікувальне харчування.

Діод: електронна лампа або напівпровідниковий прилад з двома електродами, що пропускає струм лише в одному напрямі. Застосовують для випрямляння змінного струму, тощо.

Діоніс: у міфології давніх греків — бог рослинності, родючості, вологи, а також покровитель виноградарства і виноробства; Діонісій. У римлян це Вакх.

Діонісії: свята на честь бога Діоніса у Стародавній Греції.

Діоптр: 1. Пристрій в геодезичних приладах для фіксації рухомої частини кутомірного інструмента на віддалений предмет. 2. Пристрій для збільшення точності прицілювання, що закріплюється на гвинтівці.

Діоптрія: одиниця оптичної сили лінзи (оберненої величини щодо фокусної віддалі) або сферичного дзеркала. Д. — оптична сила лінзи (дзеркала), фокусна віддаль якої дорівнює 1 м.

Діоптрика: розділ геометричної оптики, де вивчається заломлення світла під час проходження його з одного прозорого середовища в інше.

Діоптриметр: прилад для вимірювання заломної сили оптичного (для окулярів) скла.

Діоптричний: той, що стосується явищ, пов'язаних з діоптрикою.

Діорама: 1. Вид живопису, в якому зображення виконується на просвічуваному й спеціально освітлюваному матеріалі. 2. Картина великих розмірів, штучно освітлена, з предметним бутафорським об'ємним планом, що надає зображенню ілюзії просторовості. На відміну від панорами Д. охоплює лише частину горизонту.

Діорит: магматична гірська порода сірого, зелено-сірого кольору, що складається з плагіоклазу, рогової обманки, рідше авгіту й біотиту. Використовують як будівельний матеріал.

Діоцез: 1. Один з 13 адміністративних округів у Римській імперії з часів Костянтина Великого; діоцезія, дієцез. 2. Єпископська округа у західній церкві.

Діти індиго: обдаровані діти, які, нібито, мають ауру кольору індиго. Термін введено екстрасенсом Ненсі Енн Тепп в 1980-х роках.

Діурез: виділення сечі.

Діуретин: лікарський препарат; інша назва — темісал.

Діуретичний: сечогінний (засіб).

А капіте: 1. Перший рядок нового розділу. 2. Частина тексту, яка починається з абзацу.

А-конто: фін. в рахунок платежу; попередній платіж, здійснюваний імпортером на підставі рахунків експортера.

Аам: несистемна міра об'єму рідини; в Голландії — 155 літрів, в Бельгії — 142 літра.

Абазія: втрата здатності ходити, зокрема внаслідок захворювання нервової системи, з руховими порушеннями нижніх кінцівок (паралічами, гіперкінезами, м'язовими істерії, при рухових розладах нижніх кінцівок і розладі рівноваги. Часто супроводжується астазією.

Абак: 1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).

Абд: 1. Слуга, раб. 2. Частина власних імен (Абдалла — раб Аллаха). 3. Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії.

Абданк: герб, який використовувався як родовий герб кількох польських, литовсько-білоруських, українських шляхетських родів за часів Королівства Польського, Речі Посполитої. Вперше згадується в 1228 році. Багато розгалужень цього герба об'єднує літера W.

Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.

Абдеритизм: 1. За Цицероном, погляди на світ абдеритів, які вважали, що людські знання не здатні до подальшого розвитку. 2. Обмеженість розумових здібностей.

Абдомен: 1. анат. Черево, живіт, пузо. 2. Задній відділ тіла деяких членистоногих (наприклад, ракоподібних).

Абелізавриди: сімейство тераподових динозаврів з групи цератозаврів. Як більшість тероподів, А. були м'ясоїдними двоногими динозаврами. Проживали під час крейдового періоду, на території стародавнього південного суперконтиненту Гондвана.

Аберація: 1. фіз. Еферична А. — відхил від фокуса проміння, що виходить з однієї точки. 2. А. оптичних систем — недоліки зображень, що виникають при користуванні оптичними системами внаслідок дифракції світла на діафрагмах, оправах лінз тощо і внаслідок дисперсії світла в лінзах приладів. 3. астр. Позірне відхилення світил від їх дійсного розташування на небозводі викликане рухом Землі по орбіті (річна А.) або її обертанням навколо осі (добова А.). 4. Нечіткість або викривленість зображення що його дають оптичні прилади. 5. Сферична А. полягає в тому, що промені, які виходять з однієї точки після проходження лінз утворюють розпливчасте зображення. 6. Хроматична А. — вада зображення, яка походить від неоднакової заломлюваності світла різного кольору, через що зображення виходить нерізке й забарвлене. 7. біол. Відхилення від нормальної будови організму, яке виявляється часто лише в іншому забарвленні або розмірі. 8. Зміна структури хромосом. 9. перен. Помилка, відхилення від істини, збочення.

Абецедарій: 1. Буквар. 2. Форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного віршованого рядка або перші букви кожного слова розташовані в абетковому порядку.

Айстра квітне у саду.
Аїр в лузі я знайду.

Бізон у двір забрався,
Баран його злякався.

Ведмеді вулика знайшли,
Вовки під деревом лягли.

Грак сидить на димарі,
Голуб в'ється угорі.

Дельфін живе в морях,
Дракон — лише в казках...

Олександр Олесь

.

Абідоський камінь: родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).

Абісаль: зона найбільших морських або океанічних глибин (понад 2000 м). Ділянки дна океану завглибшки понад 6000 м виділяють як ультра-абісальні (напр. Маріанський жолоб у Тихому ок., жолоб Пуерто-Ріко в Атлантичному ок.). Для А. характерні високий тиск, низька т-ра (від 0° до +2°), постійні солоність (34,7-34,9%0) та густина води, абс. темрява. Абісальні зони населені глибоководними тваринами.

Абісопеліти: всі види осадочних відкладів, що утворюються на глибині понад 2000 м.

Абіцин: лікарський препарат; являє собою суміш одержуваних з листків наперстянки шерстистої глюкозидів А, В і С, звідки й назва. Застосовують при серцевій недостатності з порушенням кровообігу.

Аблактування: спосіб щеплення дерев, кущів зрощуванням гілок, не відокремлених від стовбура. Застосовують у плодівництві, виноградарстві, декоративному садівництві.

Аболіціоніст: прихильник скасування рабства; іноді — прихильник скасування якогось закону.

Аболіція: юр. 1. Скасування закону, рішення, посади. 2. Припинення кримінальної справи на стадії, і коли винність обвинувачуваного юридично ще не доведена. Право А. належить до компетенції глави держави. 3. Відновлення честі — офіційне спростування наклепу.