Дерматити
запальні захворювання шкіри людини й тварин, спричинювані діянням на неї механічних, фізичних чи хімічних агентів.

Дермато...
у складних словах відповідає поняттям "шкіра", "шкірна хвороба".

Дерматогліфіка
розділ морфології людини, який вивчає шкірний рельєф долонних і підошовних поверхонь, де шкіра вкрита численними капілярними лініями, що утворюють певні узори. Дані Д. використовуються в криміналістиці (дактилоскопія), судовій та клінічній медицині.

Дерматози
різноманітні природжені чи набуті захворювання шкіри людини й тварин.

Дерматол
лікарський препарат. Застосовують при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок.

Дерматологія
наука про будову шкіри, її фізіологічні функції, хвороби шкіри, профілактику й лікування їх.

Дерматом
первинний зачаток сполучнотканинної частини шкіри — дерми. Інша назва — шкірна пластинка.

Дерматомікози
захворювання шкіри людини й тварин, що спричинюються мікроскопічними хвороботворними грибами дерматоміцетами або дерматофітами. До Д. належать висівковий лишай, епідермофітія, трихофітія, парші.

Дерматоміцети
група мікроскопічних грибів, що паразитують головним чином у верхніх шарах шкіри людини й тварин і є збудниками дерматомікозів.

Дерматорагія
гусяча шкіра; спроти.

Дермографізм
зміна забарвлення шкіри людини при механічному її подразненні.

Дермоїд
вада зародкового розвитку організму — мішковидна пухлина, що містить салоподібну речовину з домішкою волосся. Стінки Д. мають будову шкіри.

Десенсибілізація
1. біол. Зменшення чутливості організму людини чи тварин до повторного введення хімічних (переважно білкових) речовин, що спричинюють утворення алергічного стану. 2. Зменшення світлочутливості фотографічного матеріалу.

Десквамація
1. Злущування клітин епітелію з поверхні органів і тканин. 2. Злущування поверхневого шару гірських порід внаслідок різких змін температури.

Десмургія
розділ хірургії, що вивчає методи накладання пов'язок.

Дефекація
процес виділення калу через задній прохід.

Дефектологія
наука про розвиток, навчання і виховання дітей з різними фізичними й психічними вадами (глухота, сліпота, розумова відсталість тощо).

Дефібрилятор
апарат, призначений для ліквідації порушення серцевої діяльності (фібриляції).

Дибазол
протиспазматичний і судинорозширювальний лікарський препарат; знижує кров'яний тиск, стимулює функції спинного мозку.

Дивакцини
комбінація двох вакцин з метою імунізації проти двох інфекцій.

Дивертикул
природжене або набуте мішкоподібне випинання стінки порожнистого або трубчастого органа в людини (стравоходу, кишечника, сечового міхура).

Дигален-нео
лікарський препарат. Застосовують при недостатній діяльності серця. Інша назва — неодигален.

Дизентерія
1. Гострозаразна інфекційна хвороба людини; запалення слизової оболонки товстого кишечника, яке супроводиться загальним отруєнням організму. 2. Д. сільськогосподарських тварин — гостра інфекційна хвороба молодняка свиней та овець.

Дизосмія
порушення почуття нюху.

Дизурія
порушення сечовипускання.

Дикаїн
лікарський препарат, застосовують місцеве в хірургічній, очній та оториноларингологічній практиці як знеболювальний засіб.

Димедрол
лікарський препарат; протиалергічний засіб, діє також як снотворне.

Диплоїд
організм, клітини тіла якого мають два повні набори гомологічних хромосом.

Диплоїдність
наявність у ядрі клітини (чи клітин цілого орг-му) повного набору гомологічних пар хромосом.

Диплококи
кулясті бактерії, що розмножуються поділом та розміщуються попарно.

Диплопія
розлад зору, виражається в двоїнні видимих предметів.

Дипразин
лікарський препарат; протиалергічний засіб, посилює також діяння наркотичних і знеболювальних препаратів. Інша назва — піпольфен.

Дипсоманія
нездоланний потяг до алкоголю, періодичний алкогольний запій.

Дисбактеріоз
якісна зміна бактеріальної мікрофлори організму, головним чином, кишечника.

Дисемінація
поширення мікробів або пухлинних клітин з первинного вогнища по організму людини й тварин; відбувається по кровоносних або лімфатичних судинах.

Дислалія
розлад мови, що виявляється у порушенні вимови звуків.

Дисмембрація
розділ, розчленування.

Дисменорея
розлади менструацій.

Диспансер
спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, що здійснює диспансеризацію.

Диспансеризація
метод медичного обслуговування населення, який передбачає раннє виявлення захворілих, систематичний медичний нагляд за станом здоров'я певних груп здорових людей та багатьох категорій хворих, впровадження оздоровчих заходів тощо. Д. є одним з основних методів радянської системи охорони здоров'я.

Диспенсація
1. Приготування і видача ліків. 2. У католицькій церкві — прощення, відпущення гріхів. 3. Індивідуальний дозвіл відступити від норм закону, як правило, релігійного.

Диспное
задуха, задихання, задих, невпинне дихання.

Дисторзія
1. Ушкодження зв'язок суглоба. Інша назва — розтягання. 2. Викривлення прямих ліній, відображених простою лінзою.

Дистоція
важкі пологи, викликані наявністю аномалій у плоду або матері.

Дистрофія
порушення живлення тканин, органів або організму людини чи тварини в цілому, що призводить до виснаження організму.

Дифтерія
інфекційна хвороба людини, переважно в дитячому віці. Збудник — дифтерійна паличка.

Діабет
хвороби людини, загальною ознакою яких є дуже підвищене виділення сечі; Д. цукровий виникає внаслідок порушення обміну речовин у зв'язку з недостатньою функцією підшлункової залози; Д. нецукровий — тяжке порушення водно-сольового обміну, що настає внаслідок ураження проміжного мозку та гіпофіза.

Діаліз
відокремлення колоїдних розчинів і розчинів високомолекулярних сполук від розчинених у них низькомолекулярних сполук за допомогою напівпроникної перетинки (мембрани). Застосовують у промисловості, медицині, у фізико-хімічних та біологічних дослідженнях.

Діапедез
проникнення еритроцитів через непошкоджену стінку кровоносних судин. Зумовлюється порушенням проникності судинної стінки.

Діарея
розлад діяльності кишечника у людини й тварин. Може спричинюватися інфекційними захворюваннями (дизентерія, холера тощо), отруєннями тощо. Інша назва — пронос; Д. вірусна тварин — гостре інфекційне захворювання великої рогатої худоби.

Діартроз
суглоб.

Діастола
розслаблення мускулатури серця після її скорочення, тобто після систоли.

Діатез
індивідуальна особливість організму людини (а також тварин), що проявляється в його схильності до деяких захворювань.

Діатермія
застосування з лікувальною метою (для глибокого прогрівання) струму високої частоти, що його одержують від спеціальних апаратів.

Діафаноскоп
1. Прилад для просвічування органа зсередини (діафаноскопії). 2. Прилад для визначення мучнистості зерен.

Діафаноскопія
просвічування придаткових пазух носа, а також очних яблук для визначення їхнього стану.

Діафрагма
1. Сухожилкова-м'язова перегородка у ссавців і людей, яка відокремлює грудну порожнину від черевної. 2. Перепона між двома середовищами. 3. Пристрій у фотоапараті, яким регулюють розмір отвору, крізь який проходить світло на плівку.

Дієта (1)
спеціально розроблений режим харчування здорової і хворої людини; Д. тварин — режим годування хворої тварини.

Дієтика
наука про харчування хворих; дієтологія.

Дієтологія
наука про харчування хворих.

Дієтотерапія
лікування різних захворювань спеціальною дієтою. Інша назва — лікувальне харчування.

Діурез
виділення сечі.

Діуретин
лікарський препарат; інша назва — темісал.

Діуретичний
сечогінний (засіб).

Доліхокефал
людина, в якої відношення ширини голови до її довжини становить менше як 75%; доліхоцефал.

Доліхокефалія
довгоголовість (видовжена форма черепної коробки).

Донор
1. Людина, яка дає свою кров для переливання хворому з лікувальною метою, тканину (напр., шкіру) або орган (напр., нирку) для пересадки в інший організм. 2. Частинка (атом, група атомів), що віддає електрони іншим частинкам.

Допінг
фармакологічні та інші речовини, що при введенні в організм спричинюють тимчасове підвищення активності його. Застосовують у медицині. Вживання засобів Д. у спорті заборонено.

Дорзальний
1. Спинний, частина тіла (поверхня, органи) людини або тварини, розміщена на спині, звернена в бік спини. Протилежне — вентральний. 2. мовозн. Приголосний звук, при утворенні якого спинка язика торкається піднебіння й альвеол.

Дорсальний
1. Спинний, частина тіла (поверхня, органи) людини або тварини, розміщена на спині, звернена в бік спини. Протилежне — вентральний. 2. мовозн. Приголосний звук, при утворенні якого спинка язика торкається піднебіння й альвеол.

Дофамін
допамін; біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення та формувати потяг до його повторного отримання; "гормон щастя". Д. бере участь у процесах запам'ятовування, мислення, регуляції циклів сну і бадьорості; його брак приводить до депресії, підвищує ризик розвитку шизофренії і хвороби Паркінсона, а також підвищує ймовірність виникнення ожиріння, хронічної втоми, діабету і різко знижує сексуальний потяг.

Дуоденальний
дванадцятипалий; той, що стосується дванадцятипалої кишки; Д-е зондування — одержання вмісту дванадцятипалої кишки за допомогою зонду; результати зондування мають діагностичне значення.

Евтаназія
практика припинення життя людини, яка відчуває нестерпні страждання, на прохання хворого в безболісній або мінімально болісній формі з метою припинення страждань.

Екзема
запальне захворювання шкіри, що виникає переважно як алергійна реакція у відповідь на діяння різних зовнішніх та внутрішніх факторів.

Екстравазат
кров, що виливається з кровоносних судин у тканини або порожнини організму людини і тварин. Інша назва — крововилив.

Екстракція
1. Розділення суміші речовин на складові частини за допомогою розчинника, в якому вони розчиняються неоднаково. Застосовують у хімічній, фармацевтичній, харчовій промисловості. 2. Медична операція видалення, витягнення чого-небудь, напр., Е. зуба.

Ектоплазма
периферійний шар клітинної цитоплазми організмів, що характеризується нижчою концентрацією органел.

Емпієма
скупчення гною в будь-якій порожнині організму або в порожнистому органі людини й тварин. Найчастіше спостерігається Е. плеври, жовчного міхура, великих суглобів.

Емульсія
1. Рідина, яка містить краплинки іншої рідини, що не розчинюються (напр., молоко — Е., де краплинки жиру розподілені у водному середовищі). 2. Світлочутлива Е. — шар на фотоматеріалах, що найчастіше являє собою зерна деяких солей срібла в желатині. 3. Е. нафтова — механічна суміш нафти і пластової води, які нерозчинні одне в одному і перебувають у дрібнодисперсному стані. 4. Е. інвертна — буровий розчин, в якому дисперсійним середовищем є нафта, дизельне пальне, мазут і т. п., а дисперсною фазою — водні розчини солей хлориду натрію, кальцію або магнію.

Ендокард
внутрішня серцева оболонка; утворює клапани серця; ендокардій.

Ендокардит
запалення ендокарда. Здебільшого поєднується з запаленням міокарда; найчастіше виникає на грунті ревматизму, сепсису тощо.

Ендокардій
внутрішня серцева оболонка; утворює клапани серця.

Ендокарпій
внутрішня частина оплодня у рослин (напр., "кісточка" у плодах вишні, сливи тощо). Інша назва — середоплодень.

Ендоскопія
метод дослідження (безпосереднього огляду) слизової оболонки порожнистих органів за допомогою приладу ендоскопа.

Ендотелій
клітини, що вистелюють внутрішню поверхню кровоносних і лімфатичних судин та ендокарда.

Енервація
виснаження нервів, знесилення нервової системи.

Ентеровіруси
ряд кислотостійких вірусів сімейства пікорнавірусів, що живуть в кишках тварин та людини і викликають інфекційні хвороби.

Ентероколіт
загальне ураження тонкого і товстого кишечника.

Ентойкія
одна із форм симбіозу, при якій один організм поселяється в середині тіла іншого, не завдаючи йому шкоди (напр., мікрофлора в кишечнику людини).

Епілепсія
хронічна психічна хвороба людини, характеризується приступами розладів свідомості, що найчастіше супроводяться загальними корчами. Інша назва епілепсії — падуча хвороба.