Джаз
1. Вид розважальної, переважно танцювальної музики. Типові форми: фокстрот, чарльстон, блюз. 2. Оркестр або ансамбль, що виконує джазову музику.
Джайв
американський танець афроамериканського походження. Виник у США в ХІХ ст. Є різновидом свінгу з швидкими і вільними рухами. Музичний розмір 4/4, темп — 44 такти на хвилину.
Джига
1. Середньовічний смичковий музичний інструмент (нагадує скрипку). 2. Старовинний (XVI ст.) англійський парний танець кельтського походження, пізніше — салонний. 3. Одна з основних мелодій ірландських і шотландських танців. Розмір 6/8, 9/8 або 12/8 (в залежності від різновиду).
Джин (2)
міфологічні істоти, одна з трьох категорій створених Аллахом розумних істот (дві інші — ангели і люди). Згідно з Кораном, джини створені з вогню, що немає диму, мають повітряні чи вогняні тіла, здатні приймати будь-яку личину, виконувати складні роботи, бувають чоловічої і жіночої статі, живуть у пустелях, горах і лісах; поділяються на декілька категорій, серед них — гуль, іфріт, марід та сіілат.
Дзані
в італійському театрі комедії масок — маска слуги.
Диптих
1. У давніх греків вкрита воском дощечка для письма. 2. Двостулковий складень з живописним зображенням. 3. Дві картини, пов'язані одним задумом. 4. Музичний цикл з двох п'єс.
Дискант
1. Високий дитячий голос у хлопчиків, відповідний жіночому сопрано. 2. Хлопчик з таким голосом. 3. Партія в хорі або вокальному ансамблі, яку виконують високі дитячі або жіночі (сопрано) голоси. 4. Двоголосий, згодом багатоголосий спів, що виник у 12 ст. у Франції. 5. Верхній голос, що співає соло в імпровізаційній, віртуозній манері в східноукраїнських, східнобілоруських піснях та піснях донських козаків.
Діалект
місцевий різновид мови, говірка.
Діджей
людина, що здійснює публічне відтворення записаних на звукові носії музичних творів зі зміною або без зміни матеріалу технічними засобами.
Дієз
знак підвищення звука на півтону.
Діоніс
у міфології давніх греків — бог рослинності, родючості, вологи, а також покровитель виноградарства і виноробства; Діонісій. У римлян це Вакх.
Докудрама
1. Кінематографічний жанр, що реконструйовує історичні події з використанням елементів художнього фільму. 2. Документальний фільм, стилізований під художній.
Домбра
казахський народний двострунний музичний щипковий інструмент.
Доричний ордер
один з трьох архітектурних ордерів, що відзначається простотою і масивністю оздоблення. Від назви давньогрецької області Доріди.
Драма
1. Літературний твір, призначений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажів. 2. перен. Приголомшлива чи зворушлива подія в житті людини, в історії народу.
Дредлоки
зачіска у вигляді довгих заплетених пасм волосся, які, відростаючи, зберігають свою форму; дреди. Характерна для деяких народів (кельти, ацтеки, германці), релігійних культів (назореї, копти) і субкультур.
Дук
товста тканина типу парусини, що використовується для виготовлення палітурок.
Дхол
муз. вірменський музичний інструмент типу барабана; доол.
Ебру
різновид східного живопису, створений шляхом перенесення на папір спеціальним чином розведених у воді (або спеціальному розчині) кольорових фарб.
Едда
назва двох пам'яток скандинавської епічної літератури 13 ст.
Езопівська мова
замасковане висловлювання думок. Від імені давньогрецького байкаря Езопа.
Езотеризм
комплекс специфічних інтерпретацій реальності, що претендують на таємний характер і підтверджуються особливими психодуховних практиками.
Езотерика
сукупність понять, вчень, вірувань, основний зміст яких прихований від звичайних людей і доступний лише посвяченим, що пройшли через певні обряди та володіють певним ступенем пізнання. Інша назва — езотерія.
Езотеричний
той, що містить внутрішній, глибинний або таємний, прихований смисл. Протилежне — екзотеричний. Е-не знання — таємне вчення, відоме лише вузькому колу обраних осіб.
Екзотеричний
загальнодоступний, призначений для публічного викладу. Протилежне — езотеричний.
Еклога
1. Один з видів античної, а потім і європейської поезії про життя пастухів, близьке до ідилії і пасторалі. 2. Збірник законів Візантії, виданий у 1-й половині 8 ст.
Ексод
в античному театрі — заключна частина трагедії, урочистий відхід акторів зі сцени.
Експозиція
1. Частина сюжету твору, де змальовується суспільне середовище й життєві обставини, в яких формувалися риси характеру дійових осіб, історичні умови. 2. Перша частина сонатної форми або фуги, в якій викладено основні теми. 3. Систематизоване розміщення експонатів у музеї або на виставці, яке дає глядачеві більш-менш закінчене уявлення про певне коло предметів чи проблем. 4. Час (витримка), протягом якого при фотографуванні відкритий об'єктив кіно- чи фотоапарата.
Експресіонізм
1. Течія у мистецтві і літературі 20 ст., представники якої суб'єктивний світ художника вважають єдиною реальністю, а вираження його — головною метою мистецтва. 2. Вираження, виразність.
Екшн
драматичний жанр кіно, в якому основна увага приділяється дії.
Емо
молодіжна субкультура, в основі якої лежить вираження емоцій, зосередженість на глибоких внутрішніх переживаннях, самовираженні, протистоянні несправедливості, чуттєве світосприйняття.
Ентасис
архіт. потовщення стовбура колони (зазвичай на третину висоти) для створення враження напруженості і усунення ілюзії її увігнутості.
Епатаж
скандальна витівка, продуманий скандальний вибрик або викликаюча, шокуюча поведінка, що суперечить прийнятим в суспільстві правовим, моральним, соціальним і іншим нормам, зазвичай розглядається більшістю в суспільстві, як непорядна, недостойна чи нерозумна.
Епопея
1. Художній твір, у якому широко й різнобічно зображено великі історичні події, поставлено проблеми загальнонародного значення. 2. перен. Ряд подій, пов'язаних з героїчними подвигами.
Епос
1. Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2. Оповідний рід художньої літератури. Жанри Е. — епопея, роман, а також середні й малі епічні жанри — повість, оповідання, нарис.
Есперанто
міжнародна штучна мова, яку створив у 1887 р. польський лікар Л. Заменгоф.
Естамп
твір друкарської графіки, відбиток на папері, шовку та інших матеріалах. Види естампу — ґравюра, офорт, літографія.
Естрада
1. Постійний чи тимчасовий, критий або відкритий поміст, піднятий над рівнем землі або підлоги, для виступів акторів або мистецьких колективів. 2. Концертне-видовищні виступи, т. зв. малі форми мистецтва.
Етикетаж
у музейній справі — виконані за єдиними принципами щодо обсягу інформації, послідовності викладу та графічного відтворення етикетки.
Жанр
1. Вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними і стилістичними ознаками; різновид. 2. Живопис на побутові теми, картина побутового сюжету. 3. Спосіб щось зобразити, сукупність прийомів, стиль, манера, маніра.
Жанрист
художник, напрям творчості якого — зображення побутових сцен.
Жаргон
1. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг. 2. Умовна, штучна говірка, зрозуміла лише у певному середовищі; арго.
Жаргонізм
специфічне слово чи вираз, що вживається тільки в жаргоні.
Жен-прем'єр
амплуа актора, який виконує ролі молодих коханців.
Жирандоль
1. Фігурний світильник для кількох свічок, місця кріплення яких розташовані по колу. 2. Фонтан на декілька струменів, розміщених по колу. 3. Жіноча прикраса з брильянтів з підвісками.
Жонглер
1. Середньовічний мандрівний актор і музикант у романських країнах. 2. Артист цирку, що вміє підкидати і спритно ловити одночасно кілька предметів.
Зевс
у давньогрецькій міфології верховний бог, володар богів і людей. Римляни ототожнювали З. з Юпітером.
Зефір
1. У давніх греків теплий західний вітер. 2. поет. Легкий теплий вітерець. 3. Тонка бавовняна тканина. 4. Кондитерський виріб — вид пастили. 5. Один з кращих сортів овечої вовни.
Зомбі
1. Міфічний персонаж деяких релігійних культів — воскреслий мрець, підконтрольний волі чаклуна. 2. У сучасній масовій культурі З. — воскреслий мрець-людоїд. 3. перен. Людина, повністю підпорядкована впливу когось або чогось.
Ібліс
ангел, що протиставив себе Аллаху; шайтан. І. був створений з вогню і володів силою, близькою до ангельської; за ісламською концепцією Бога, І., будучи колись побожним і скромним джином, відмовився коритися наказу Бога, за що був вигнаний на землю, де проживає в нечистих місцях — руїнах, кладовищах. Коран не зображає І. як ворога Бога, а вважає його ворогом людей, яких він спокушає обманом.
Ідіофони
музичні ударні інструменти, в яких звук виникає через коливання всього інструмента (напр., дзвін, гонг, трикутник).
Ідо
штучна міжнародна мова, найвідоміший вид переробленого есперанто.
Ікебана
1. Мистецтво складати з квітів, рослин, гілок букети, художні композиції, часом з символічним значенням. 2. Вази для цих букетів, композицій.
Ікона
зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих, подій Святого Письма або церковної історії, які є предметом поклоніння згідно з догматами Сьомого Вселенського собору 787 року.
Іконографія
1. Перелік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету, місцевості тощо. 2. Строго встановлені правила зображення певного сюжету чи особи. В середньовічному мистецтві, пов'язаному з релігійною тематикою, художник повинен був неухильно додержуватися іконографічних зразків.
Ілюзіон
застаріла назва кінематографа.
Імпресіонізм
напрям у мистецтві й літературі, що виник у кінці 19 ст. і прагнув відтворити найтонші суб'єктивні відчуття і переживання письменника.
Інженю
амплуа актриси, яка виконує ролі простодушних, наївних дівчат.
Ініціали
1. Виділені більшим шрифтом і часто прикрашені орнаментом чи ілюстративним малюнком заголовні літери нового розділу або абзаца; буквиця. 2. Перші літери імені та побатькові або імені, по батькові і прізвища.
Інкрустація
1. Розділ декоративно-ужиткового мистецтва. 2. Прикраси, оздоблення з платівок або шматочків різного матеріалу (золота, срібла, кості, дерева, перламутру), що їх врізають врівень з поверхнею предмета; твір, виконаний таким способом.
Інкунабула
книги, видані в Європі від початку книгодрукування (1492 р.) і до 1 січня 1501 року. Поділяють на два типи: ксилографічні та типографські.
Інталія
різьблене зображення у вигляді заглибленого рельєфу на відшліфованій поверхні каменя.
Інтарсія
1. Вид інкрустації, виконаної на дерев'яних предметах із шматків дерева інших порід або відмінних за кольором та фактурою. 2. Аналогічна техніка інкрустації по мармуру.
Інтрига
1. Приховані зловмисні дії, підступи, наклепи. 2. Зав'язка, основна ситуація драми чи роману, навколо якої розвивається дія.
Іонічний ордер
архіт. архітектурний ордер, що характеризується наявністю бази, волюти на капітелі й поступовим звуженням колони догори. Від назви давньогрецької області Іонії.
Ірокез
зачіска з виголеними обома сторонами голови і залишеною посередині смугою довгого волосся, зафіксованого вертикально. Названа за іменем індіанського племені, представники якого наче б то носили подібну зачіску (насправді ірокези голили голову наголо, залишаючи на потилиці пучок волосся, а подібну зачіску мали представники племені шауні). І. є культовою для таких субкультур, як панки і готи.
Йодлер
жанр народних пісень у альпійських горців. Відзначається своєрідною манерою виконання — фальцет з використанням дуже високих регістрів голосу.
Йодль
особлива манера співу без слів, яка характеризується швидким чергуванням фальцету і високих регістрів грудного голосу.
Кабокло
найбільша етно-расова група Амазонії, португало-індіанські метиси; католики, що зберегли індіанські вірування і традиції; розмовляють португальською і лінгва-жерал. Інші назви — кабоко, мамелюко, карібока, курібока.
Кадриль
танок із шести фігур, поширений у багатьох народів Європи, який виконують пари, що стоять одна навпроти одної.
Какофонія
безладне, хаотичне, немилозвучне сполучення звуків, що болісно вражає слух (у музиці, віршах).
Каліграфія
уміння, майстерність писати чітким, рівним, красивим почерком; краснопис, чистописання, красне писання.
Калліопа
1. В давньогрецькій міфології одна з німф. 2. Один із супутників планети Юпітер. 3. Паровий орган, що використовує локомотивні або пароплавні гудки.
Камея
різьблені камені з опуклим зображенням; виготовляють їх як прикрасу переважно з твердих цінних порід каменю; різновид ґеми.
Кампаніла
в італійській архітектурі середніх віків та епохи Відродження дзвіниця у вигляді чотиригранної (або круглої) вежі, окремої від храму.
Канделябр
великий свічник з розгалуженнями для свічок чи електричних ламп.
Канкан
французький танок. Виник на початку 19 ст. в робітничому середовищі як модифікація кадрилі і галопу. З часом набув набув вульгарного характеру.
Канон
1. Твердо встановлене правило, норма. 2. Художній твір, що служить нормативним зразком, панівна форма в мистецтві будь-якого періоду, яка зумовлює певну композицію, систему пропорцій тощо. 3. церк. Правило, релігійна книга, догмат, обряд, піднесений церквою до рівня закону. 4. Музична форма, в якій всі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час (за принципом імітації), виступаючи послідовно один за одним. 5. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького й Середнього Сходу. Інша назва — канун. 6. Друкарський шрифт, кегль якого становить 40 пунктів.
Кансьйонеро
збірки любовної та сатиричної поезії в Іспанії й Португалії XII-XIV ст.
Кант (2)
похвальна урочиста пісня духовного чи світського змісту. Виникла і розвивалась у XVI—XVIII століттях.
Кантабіле
1. Співучо (як позначення способу виконання музичного твору). 2. Музичний твір або його частина, що виконується співучо.
Кантата
1. Великий урочистий музичний твір, який виконують солісти та хор у супроводі оркестру. 2. Старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якоїсь урочистої події; ода.
Кантеле
фінський і карельський народний струнний щипковий музичний інструмент, схожий на гуслі.
Кантилена
1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. 2. У середні віки у західноєвропейських країнах — невелика ліро-епічна пісня.
Кантинела
1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня. 2. Плавна наспівна мелодія; наспівність музичного виконання.
Кантрі
музичний напрямок, що бере початок від народної музики британських переселенців у США, що продовжувала традиції кельтської балади і народних танцювальних форм.
Канцона
1. Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби Середньовіччя та Відродження. 2. Лірична пісня, що походить від італійської народної пісні.
Капітель
1. Верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав. 2. Друкарські букви, які мають обрис заголовних (прописних), а розміри — малих букв.
Карго-культ
релігійне шанування предметів і дій, які імітують складні технологічні процеси або речі, в надії взяти їх під власний контроль або стати здатним їх отримати. Термін виник у 1945 році для опису культу меланезійських острів'ян, котрі, сподіваючись на поновлення поставок вантажів їжі, зброї та техніки, що в роки Другої Світової війни привозили військові, які аборигени трактували як подарунки предків, з підручних матеріалів, будували копії злітно-посадкових смуг, аеропортів, радіовеж і т. п.
Картуш
ліпна чи графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою із загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо; картуша, візерунок, кунтшик.
1. Вид розважальної, переважно танцювальної музики. Типові форми: фокстрот, чарльстон, блюз. 2. Оркестр або ансамбль, що виконує джазову музику.
Джайв
американський танець афроамериканського походження. Виник у США в ХІХ ст. Є різновидом свінгу з швидкими і вільними рухами. Музичний розмір 4/4, темп — 44 такти на хвилину.
Джига
1. Середньовічний смичковий музичний інструмент (нагадує скрипку). 2. Старовинний (XVI ст.) англійський парний танець кельтського походження, пізніше — салонний. 3. Одна з основних мелодій ірландських і шотландських танців. Розмір 6/8, 9/8 або 12/8 (в залежності від різновиду).
Джин (2)
міфологічні істоти, одна з трьох категорій створених Аллахом розумних істот (дві інші — ангели і люди). Згідно з Кораном, джини створені з вогню, що немає диму, мають повітряні чи вогняні тіла, здатні приймати будь-яку личину, виконувати складні роботи, бувають чоловічої і жіночої статі, живуть у пустелях, горах і лісах; поділяються на декілька категорій, серед них — гуль, іфріт, марід та сіілат.
Дзані
в італійському театрі комедії масок — маска слуги.
Диптих
1. У давніх греків вкрита воском дощечка для письма. 2. Двостулковий складень з живописним зображенням. 3. Дві картини, пов'язані одним задумом. 4. Музичний цикл з двох п'єс.
Дискант
1. Високий дитячий голос у хлопчиків, відповідний жіночому сопрано. 2. Хлопчик з таким голосом. 3. Партія в хорі або вокальному ансамблі, яку виконують високі дитячі або жіночі (сопрано) голоси. 4. Двоголосий, згодом багатоголосий спів, що виник у 12 ст. у Франції. 5. Верхній голос, що співає соло в імпровізаційній, віртуозній манері в східноукраїнських, східнобілоруських піснях та піснях донських козаків.
Діалект
місцевий різновид мови, говірка.
Діджей
людина, що здійснює публічне відтворення записаних на звукові носії музичних творів зі зміною або без зміни матеріалу технічними засобами.
Дієз
знак підвищення звука на півтону.
Діоніс
у міфології давніх греків — бог рослинності, родючості, вологи, а також покровитель виноградарства і виноробства; Діонісій. У римлян це Вакх.
Докудрама
1. Кінематографічний жанр, що реконструйовує історичні події з використанням елементів художнього фільму. 2. Документальний фільм, стилізований під художній.
Домбра
казахський народний двострунний музичний щипковий інструмент.
Доричний ордер
один з трьох архітектурних ордерів, що відзначається простотою і масивністю оздоблення. Від назви давньогрецької області Доріди.
Драма
1. Літературний твір, призначений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажів. 2. перен. Приголомшлива чи зворушлива подія в житті людини, в історії народу.
Дредлоки
зачіска у вигляді довгих заплетених пасм волосся, які, відростаючи, зберігають свою форму; дреди. Характерна для деяких народів (кельти, ацтеки, германці), релігійних культів (назореї, копти) і субкультур.
Дук
товста тканина типу парусини, що використовується для виготовлення палітурок.
Дхол
муз. вірменський музичний інструмент типу барабана; доол.
Ебру
різновид східного живопису, створений шляхом перенесення на папір спеціальним чином розведених у воді (або спеціальному розчині) кольорових фарб.
Едда
назва двох пам'яток скандинавської епічної літератури 13 ст.
Езопівська мова
замасковане висловлювання думок. Від імені давньогрецького байкаря Езопа.
Езотеризм
комплекс специфічних інтерпретацій реальності, що претендують на таємний характер і підтверджуються особливими психодуховних практиками.
Езотерика
сукупність понять, вчень, вірувань, основний зміст яких прихований від звичайних людей і доступний лише посвяченим, що пройшли через певні обряди та володіють певним ступенем пізнання. Інша назва — езотерія.
Езотеричний
той, що містить внутрішній, глибинний або таємний, прихований смисл. Протилежне — екзотеричний. Е-не знання — таємне вчення, відоме лише вузькому колу обраних осіб.
Екзотеричний
загальнодоступний, призначений для публічного викладу. Протилежне — езотеричний.
Еклога
1. Один з видів античної, а потім і європейської поезії про життя пастухів, близьке до ідилії і пасторалі. 2. Збірник законів Візантії, виданий у 1-й половині 8 ст.
Ексод
в античному театрі — заключна частина трагедії, урочистий відхід акторів зі сцени.
Експозиція
1. Частина сюжету твору, де змальовується суспільне середовище й життєві обставини, в яких формувалися риси характеру дійових осіб, історичні умови. 2. Перша частина сонатної форми або фуги, в якій викладено основні теми. 3. Систематизоване розміщення експонатів у музеї або на виставці, яке дає глядачеві більш-менш закінчене уявлення про певне коло предметів чи проблем. 4. Час (витримка), протягом якого при фотографуванні відкритий об'єктив кіно- чи фотоапарата.
Експресіонізм
1. Течія у мистецтві і літературі 20 ст., представники якої суб'єктивний світ художника вважають єдиною реальністю, а вираження його — головною метою мистецтва. 2. Вираження, виразність.
Екшн
драматичний жанр кіно, в якому основна увага приділяється дії.
Емо
молодіжна субкультура, в основі якої лежить вираження емоцій, зосередженість на глибоких внутрішніх переживаннях, самовираженні, протистоянні несправедливості, чуттєве світосприйняття.
Ентасис
архіт. потовщення стовбура колони (зазвичай на третину висоти) для створення враження напруженості і усунення ілюзії її увігнутості.
Епатаж
скандальна витівка, продуманий скандальний вибрик або викликаюча, шокуюча поведінка, що суперечить прийнятим в суспільстві правовим, моральним, соціальним і іншим нормам, зазвичай розглядається більшістю в суспільстві, як непорядна, недостойна чи нерозумна.
Епопея
1. Художній твір, у якому широко й різнобічно зображено великі історичні події, поставлено проблеми загальнонародного значення. 2. перен. Ряд подій, пов'язаних з героїчними подвигами.
Епос
1. Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2. Оповідний рід художньої літератури. Жанри Е. — епопея, роман, а також середні й малі епічні жанри — повість, оповідання, нарис.
Есперанто
міжнародна штучна мова, яку створив у 1887 р. польський лікар Л. Заменгоф.
Естамп
твір друкарської графіки, відбиток на папері, шовку та інших матеріалах. Види естампу — ґравюра, офорт, літографія.
Естрада
1. Постійний чи тимчасовий, критий або відкритий поміст, піднятий над рівнем землі або підлоги, для виступів акторів або мистецьких колективів. 2. Концертне-видовищні виступи, т. зв. малі форми мистецтва.
Етикетаж
у музейній справі — виконані за єдиними принципами щодо обсягу інформації, послідовності викладу та графічного відтворення етикетки.
Жанр
1. Вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними і стилістичними ознаками; різновид. 2. Живопис на побутові теми, картина побутового сюжету. 3. Спосіб щось зобразити, сукупність прийомів, стиль, манера, маніра.
Жанрист
художник, напрям творчості якого — зображення побутових сцен.
Жаргон
1. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг. 2. Умовна, штучна говірка, зрозуміла лише у певному середовищі; арго.
Жаргонізм
специфічне слово чи вираз, що вживається тільки в жаргоні.
Жен-прем'єр
амплуа актора, який виконує ролі молодих коханців.
Жирандоль
1. Фігурний світильник для кількох свічок, місця кріплення яких розташовані по колу. 2. Фонтан на декілька струменів, розміщених по колу. 3. Жіноча прикраса з брильянтів з підвісками.
Жонглер
1. Середньовічний мандрівний актор і музикант у романських країнах. 2. Артист цирку, що вміє підкидати і спритно ловити одночасно кілька предметів.
Зевс
у давньогрецькій міфології верховний бог, володар богів і людей. Римляни ототожнювали З. з Юпітером.
Зефір
1. У давніх греків теплий західний вітер. 2. поет. Легкий теплий вітерець. 3. Тонка бавовняна тканина. 4. Кондитерський виріб — вид пастили. 5. Один з кращих сортів овечої вовни.
Зомбі
1. Міфічний персонаж деяких релігійних культів — воскреслий мрець, підконтрольний волі чаклуна. 2. У сучасній масовій культурі З. — воскреслий мрець-людоїд. 3. перен. Людина, повністю підпорядкована впливу когось або чогось.
Ібліс
ангел, що протиставив себе Аллаху; шайтан. І. був створений з вогню і володів силою, близькою до ангельської; за ісламською концепцією Бога, І., будучи колись побожним і скромним джином, відмовився коритися наказу Бога, за що був вигнаний на землю, де проживає в нечистих місцях — руїнах, кладовищах. Коран не зображає І. як ворога Бога, а вважає його ворогом людей, яких він спокушає обманом.
Ідіофони
музичні ударні інструменти, в яких звук виникає через коливання всього інструмента (напр., дзвін, гонг, трикутник).
Ідо
штучна міжнародна мова, найвідоміший вид переробленого есперанто.
Ікебана
1. Мистецтво складати з квітів, рослин, гілок букети, художні композиції, часом з символічним значенням. 2. Вази для цих букетів, композицій.
Ікона
зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих, подій Святого Письма або церковної історії, які є предметом поклоніння згідно з догматами Сьомого Вселенського собору 787 року.
Іконографія
1. Перелік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету, місцевості тощо. 2. Строго встановлені правила зображення певного сюжету чи особи. В середньовічному мистецтві, пов'язаному з релігійною тематикою, художник повинен був неухильно додержуватися іконографічних зразків.
Ілюзіон
застаріла назва кінематографа.
Імпресіонізм
напрям у мистецтві й літературі, що виник у кінці 19 ст. і прагнув відтворити найтонші суб'єктивні відчуття і переживання письменника.
Інженю
амплуа актриси, яка виконує ролі простодушних, наївних дівчат.
Ініціали
1. Виділені більшим шрифтом і часто прикрашені орнаментом чи ілюстративним малюнком заголовні літери нового розділу або абзаца; буквиця. 2. Перші літери імені та побатькові або імені, по батькові і прізвища.
Інкрустація
1. Розділ декоративно-ужиткового мистецтва. 2. Прикраси, оздоблення з платівок або шматочків різного матеріалу (золота, срібла, кості, дерева, перламутру), що їх врізають врівень з поверхнею предмета; твір, виконаний таким способом.
Інкунабула
книги, видані в Європі від початку книгодрукування (1492 р.) і до 1 січня 1501 року. Поділяють на два типи: ксилографічні та типографські.
Інталія
різьблене зображення у вигляді заглибленого рельєфу на відшліфованій поверхні каменя.
Інтарсія
1. Вид інкрустації, виконаної на дерев'яних предметах із шматків дерева інших порід або відмінних за кольором та фактурою. 2. Аналогічна техніка інкрустації по мармуру.
Інтрига
1. Приховані зловмисні дії, підступи, наклепи. 2. Зав'язка, основна ситуація драми чи роману, навколо якої розвивається дія.
Іонічний ордер
архіт. архітектурний ордер, що характеризується наявністю бази, волюти на капітелі й поступовим звуженням колони догори. Від назви давньогрецької області Іонії.
Ірокез
зачіска з виголеними обома сторонами голови і залишеною посередині смугою довгого волосся, зафіксованого вертикально. Названа за іменем індіанського племені, представники якого наче б то носили подібну зачіску (насправді ірокези голили голову наголо, залишаючи на потилиці пучок волосся, а подібну зачіску мали представники племені шауні). І. є культовою для таких субкультур, як панки і готи.
Йодлер
жанр народних пісень у альпійських горців. Відзначається своєрідною манерою виконання — фальцет з використанням дуже високих регістрів голосу.
Йодль
особлива манера співу без слів, яка характеризується швидким чергуванням фальцету і високих регістрів грудного голосу.
Кабокло
найбільша етно-расова група Амазонії, португало-індіанські метиси; католики, що зберегли індіанські вірування і традиції; розмовляють португальською і лінгва-жерал. Інші назви — кабоко, мамелюко, карібока, курібока.
Кадриль
танок із шести фігур, поширений у багатьох народів Європи, який виконують пари, що стоять одна навпроти одної.
Какофонія
безладне, хаотичне, немилозвучне сполучення звуків, що болісно вражає слух (у музиці, віршах).
Каліграфія
уміння, майстерність писати чітким, рівним, красивим почерком; краснопис, чистописання, красне писання.
Калліопа
1. В давньогрецькій міфології одна з німф. 2. Один із супутників планети Юпітер. 3. Паровий орган, що використовує локомотивні або пароплавні гудки.
Камея
різьблені камені з опуклим зображенням; виготовляють їх як прикрасу переважно з твердих цінних порід каменю; різновид ґеми.
Кампаніла
в італійській архітектурі середніх віків та епохи Відродження дзвіниця у вигляді чотиригранної (або круглої) вежі, окремої від храму.
Канделябр
великий свічник з розгалуженнями для свічок чи електричних ламп.
Канкан
французький танок. Виник на початку 19 ст. в робітничому середовищі як модифікація кадрилі і галопу. З часом набув набув вульгарного характеру.
Канон
1. Твердо встановлене правило, норма. 2. Художній твір, що служить нормативним зразком, панівна форма в мистецтві будь-якого періоду, яка зумовлює певну композицію, систему пропорцій тощо. 3. церк. Правило, релігійна книга, догмат, обряд, піднесений церквою до рівня закону. 4. Музична форма, в якій всі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час (за принципом імітації), виступаючи послідовно один за одним. 5. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького й Середнього Сходу. Інша назва — канун. 6. Друкарський шрифт, кегль якого становить 40 пунктів.
Кансьйонеро
збірки любовної та сатиричної поезії в Іспанії й Португалії XII-XIV ст.
Кант (2)
похвальна урочиста пісня духовного чи світського змісту. Виникла і розвивалась у XVI—XVIII століттях.
Кантабіле
1. Співучо (як позначення способу виконання музичного твору). 2. Музичний твір або його частина, що виконується співучо.
Кантата
1. Великий урочистий музичний твір, який виконують солісти та хор у супроводі оркестру. 2. Старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якоїсь урочистої події; ода.
Кантеле
фінський і карельський народний струнний щипковий музичний інструмент, схожий на гуслі.
Кантилена
1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. 2. У середні віки у західноєвропейських країнах — невелика ліро-епічна пісня.
Кантинела
1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня. 2. Плавна наспівна мелодія; наспівність музичного виконання.
Кантрі
музичний напрямок, що бере початок від народної музики британських переселенців у США, що продовжувала традиції кельтської балади і народних танцювальних форм.
Канцона
1. Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби Середньовіччя та Відродження. 2. Лірична пісня, що походить від італійської народної пісні.
Капітель
1. Верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав. 2. Друкарські букви, які мають обрис заголовних (прописних), а розміри — малих букв.
Карго-культ
релігійне шанування предметів і дій, які імітують складні технологічні процеси або речі, в надії взяти їх під власний контроль або стати здатним їх отримати. Термін виник у 1945 році для опису культу меланезійських острів'ян, котрі, сподіваючись на поновлення поставок вантажів їжі, зброї та техніки, що в роки Другої Світової війни привозили військові, які аборигени трактували як подарунки предків, з підручних матеріалів, будували копії злітно-посадкових смуг, аеропортів, радіовеж і т. п.
Картуш
ліпна чи графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою із загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо; картуша, візерунок, кунтшик.