• Вірменія: Врамшапух (389-414), Арташес IV (422-428)
• Держава Сасанідів: Єздигерд I Грішник (399-420), Шапшур IV (420), Хосров Узурпатор (420), Баграм V (420-438)
• Держава гунів: Октар (413-430), Ругіла (413-435)
• Західна Римська імперія: Гонорій (393-423), Валентиніан III (425-455), Флавій Аецій (425-454)
• Королівство вестготів:
Аларіх I (395-410), Атаульф (410-415), Валія (415-418), Теодоріх I (418-451)
• Папа Римський: Інокентій I (401-417)
• Східна Римська імперія: Феодосій II (402-450)
24 серпня 410 • Війська вестготів під керівництвом короля Аларіха без бою
захопили Рим й піддали його дводенному грабунку і нищенню. Незважаючи на відносно незначні фактичні втрати, несподівана для багатьох вразливість «вічного міста» і наступний спустошливий рейд германців на південь Аппенін став причиною поступового занепаду Центральної і Південної Італії й передвісником
падіння Західної Римської імперії.
412 • По смерті імператора Хандзея його брат Інґьо став 19-м імператором Японії.
417 • Король вестготів Валія переніс столицю держави в Тулузу.
421 • Франки захопили римське місто Аугуста Треворум (нині — Трір, Німеччина) на березі ріки Мозель.
25 березня 421 • Згідно з легендою, рятуючись від спустошуючих нападів готів, цього дня на пустельних островах болотистого узбережжя Адріатики біженцями з міста Аквілея було засновано місто
Венеція. У 466 році жителями поселення був обраний перший орган самоврядування — рада представників.
425 • У Константинополі (сьогодні — Стамбул) рішенням імператора Феодосія II
засновано вищу школу, яка з часом стала основним навчальним закладом країни для підготовки висококваліфікованих державних, військових і церковних службовців. Реорганізована у подальшому в
університет, вона діяла наступне тисячоліття до падіння Східної Римської імперії.
23 жовтня 425 • Шестилітній Валентиніан III проголошений імператором Західної Римської імперії при регентстві своєї матері Галли Плацидії, вдови короля вестготів Атаульфа.
28 квітня 428 • Імператор Східної Римської імперії Феодосій II призначив архієпископом Константинополя представника Антіохійської богословської школи єпископ Несторій, прихильник христилогічного вчення про зв'язок людської особистості Ісуса з Божественною природою, відомого як несторіанство.