• Битва біля Мульвійського мосту, 28 жовтня 312
• Міланський едикт, 13 червня 313

• Вірменія: Тірідат III (287-330)
• Держава Сасанідів: Ормізд II (302-309), Атурнарсе (309), Шапур II (309-379)
• Папа Римський: Марцел I (308-309), Сильвестр I (314-335)
• Римська імперія: Максиміан (306-308), Галерій (293-311), Флавій Север (305-307), Максимін II Даза (305-312), Максенцій (306-312), Валерій Ліциній (307-324), Валент I (316-317), Мартініан (324), Костянтин Великий (306-337), Костянтин II (317-340), Констанцій II (324-361)

11 листопада 308 • Діоклетіан, Максиміан і Галерій зустрілися в Карнуті, і оголосили легітимними імператорами на заході Римської імперії Ліцинія (август) і Костянтина (цезар), а на сході — Галерія Максиміана (август) і Максиміна Дайю (цезар).

30 квітня 311 • Переслідування з християн в Римській імперії було офіційно проголошене закінченим — в Нікомедії імператор Галерій на смертному одрі видав едикт терпимості про урівняння в правах християн із іншими громадянами імперії і припинення гонінь на християнську церкву. Зразу після публікації едикту всі арештовані християни були звільнені.

28 жовтня 312 • В битві біля Мульвієвого мосту поблизу Риму претендент на престол Костянтин отримав перемогу над військами узурпатора Максенція і фактично, хоча і без офіційного визнання, став одноосібним правителем Західної Римської імперії.

13 червня 313 • У Нікомедії оприлюднено едикт імператорів Валерія Ліцинія і Костянтина Великого, яким проголошувалась релігійна терпимість на всій території Римської імперії, традиційне римське язичництво позбавлялось статусу офіційної релігії і передбачалось повернення християнам всієї власності, яка була у них відібрана під час переслідувань. Міланський едикт став важливим кроком на шляху перетворення християнства на офіційну релігію Римської імперії.

31 січня 314 • По смерті Мільтіада 33-м єпископом Риму став Сильвестр I.

6 травня 319 • Свята Ніна Каппадокійська хрестила царя Грузії Міріана і його свиту.

20 березня 321 • Римський імператор Костянтин Великий видав указ про святкування недільного дня, як вихідного.

20 травня 325 • Римський імператор Костянтин Великий скликав у Нікеї Вселенський собор, котрий засудив аріанство (християнська течія, що не приймала єдність Бога-батька і Бога-сина) і визначив день святкування Пасхи — перша неділя після першого весняного повнолуння.

19 червня 325 • На Першому Вселенському церковному соборі в місті Нікея (нині — Ізник, Туреччина) проголошено Нікейський символ віри, формула віросповідання, згідно якої Бог-Син «єдиносущний Отцю». Він став загальноприйнятим як для східної, так і для західної християнської традиції, а з XVI століття – і для протестантизму.

25 липня 326 • Римський імператор Костянтин вперше під час свята заборонив винесення поганських ідолів.

327 • Ззусиллями царя Міріана III, який хрестився в 319 році і його дружини цариці Нани, що прийняла хрещення в 314 році, християнство проголошене державною релігією Грузії і забороннено шанування язичницьких богів.