21 липня 365 - У Східному Середземномор'ї стався підводний землетрус з епіцентром біля острова Крит і магнітудою понад 8 балів за шкалою Ріхтера. Він призвів до значних руйнувань в центральній і південній Греції, північній Лівії, Єгипті, на Кіпрі, в Сицилії, а на острові Крит були знищені практично всі міста. Землетрус на Криті викликав цунамі, яке прокотилося по південних і східних узбережжях Середземномор'я, особливо постраждали Лівія, Олександрія і дельта Нілу, загинули кілька десятків тисяч людей, а кораблі були відкинуті на 3 км вглиб суші.

4 травня 374 - Атлатлькавак зайняв престол міста Теотіуакан.

375 - З вторгнення племен гунів і аланів у Північне Причорномор'я, де вони завдали поразки остготам і зруйнували їх державу, розпочалось Велике переселення народів, результатом якого стало падіння Західної Римської імперії і утворення на її території т. зв. варварських королівств.

17 листопада 375 - У Брігенції (Панонія) в бою проти квадів загинув Валентиніан I, 54-річний римський імператор. Після його смерті спадкоємцем трону став його син Граціан.

9 серпня 378 - Відбулась Адріанопольська битва — армія римського імператора Валента була вщент розбита об'єднаними військами вестготів і аланів під керівництвом Фрітігерна. Сам Валент загинув, що занурило Візантію в хаос.

19 січня 379 - У Сірмії (нині — Сремська-Мітровіца в Сербії) імператор Граціан проголосив Феодосія Флавія співправителем східної частини Римської імперії. Зумівши за два роки зупинити нашестя готів, Феодосій тимчасово відновив єдність імперії, провів релігійні реформи, що, однак, не врятувало державу від розколу і занепаду по його смерті.

27 лютого 380 - Під впливом єпископа Салонік Асхолія імператор Сходу Феодосій за присутності братів-співправителів Заходу Граціана і Валентиніана II виголосив в Салоніках т. зв. «Солунський едикт», яким всім жителям Римської імперії наказувалось сповідувати християнство у його нікейській, визначеній як єдиноправильна, версії. Одноосібно врутившись у справи Церкви, Феодосій тим самим перетворив християнську релігію на державну, а саме християнство — на політичний фактор реалізації державних інтересів.

28 лютого 380 - Феодосій І, зведений на східноримський престол імператором Граціаном після загибелі Валента, видав едикт, що засуджував єресь і наказував своїм підлеглим дотримуватись Нікейського символу віри. Валент був останнім з імператорів, що дотримувався аріанства, яке стверджувало, що син Божий Христос не істинний Бог, а лише "чудесне творіння Бога-батька". Перехід Феодосія на позиції ортодоксального християнства знаменувало перетворення християнства на державну релігію імперії. На скликаному Феодосієм в 381 році Другому Вселенському соборі ортодоксальне вчення було проголошене єдиною (католицькою) релігією. Феодосій відмовився від титула понтифіка. При ньому було зруйновані численні язицькі храми, спалено Александрійську бібліотеку, заборонені Олімпійські ігри.

1 травня 381 - Cхідноримський імператор Феодосій I Великий скликав Константинопольський собор проти вчення колишнього аріанського єпископа константинопольського Македонія, який відкидав божественну суть Святого духа. Собор засудив і відкинув єресь Македонія, утвердив догмат про рівність та єдиносущність Бога Духа Святого з Богом Отцем і Богом Сином, а також проголосив Константинополь другим Римом.

382 - На прохання Папи Римського Дамасія I теолог Ієронім Стридонський розпочав роботу над латинським перекладом Біблії, котрий отримав назву Вульґата. Робота над перекладом тривала майже 20 років і в 1546 році на Тридентському соборі він був оголошений єдиним канонічним текстом Біблії; він і до сьогодні в католицькому світі вважається офіційною редакцією Святого письма.

3 жовтня 382 - Намагаючись протистояти ордам гуннів, східноримський імператор Феодосій I Великий поселив вестготів у якості федератів у Фракії — германці вперше отримали на території Римської імперії автономію, закріплену відповідним договором. Германські племена були звільнені від податків, жили згідно власного права і не вважались римськими громадянами.