Мегарельєф (від гр. μέγας — великий і фр. relief) - найбільші нерівності рельєфу земної поверхні (материкові виступи, океанічні западини, найбільші гірські системи. Інші назви — геотектура, морфотектура.

Мезозой (від гр. μέσος — середній, проміжний і ...зой) - четверта ера в геологічній історії Землі; розпочалась 230 млн. років тому, тривала 163 млн. років. Відклади цієї ери становлять мезозойську групу. За М. розвинулися голонасінні рослини, серед тварин — плазуни (динозаври, іхтіозаври та інші), з'явились птахи, перші ссавці, покритонасінні рослини. Поділяється на три періоди: тріас, юра, крейда.

Мезокефалія (від гр. μέσος — середній, проміжний і ...кефалія) - середньоголовість; термін, що його застосовують в антропології для визначення форми й розміру голови.

Метацейнерит (від гр. μετα — спільного з і цейнерит) - мінерал, що відрізняється від цейнериту меншою кількістю води й оптичними властивостями. Радіоактивний.

Моласи (фр., від лат. mollis — м'який) - потужні товщі уламкових гірських порід (пісковиків, конгломератів, мергелів, глин). М. відкладаються у передгірних прогинах та міжгірних улоговинах.

Молібденіт (гр.) - мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольору з металевим блиском. Руда молібдену.

Монацит (гр., буваю самотнім) - мінерал класу фосфатів, жовто-бурого кольору. Руда церію й торію.

Монокліналь (моно... і гр., нахиляю) - форма залягання гірських порід; коліноподібний перегин гірських верств з одним крутим, а другим пологим або майже горизонтальним крилом.

Моноліт (гр., від один і камінь) - 1. Суцільна кам'яна брила, споруда або її частина, висічені з суцільного каменю або зведені з бетону. 2. геол. Зразок грунту, гірської породи з непорушеним структурним складом, на якому видно їх будову у вертикальному розрізі.

Морена (фр.) - перенесені й відкладені льодовиком скупчення уламків гірських порід — валунів, суглинків, щебеню, супісків.

Муліт (вл.) - мінерал класу силікатів, безбарвний, рожевий. Рідкісний. М., що його одержують штучно, використовують як вогнетрив у керамічній промисловості. Від назви о. Мал у Шотландії.

Неандертальці (вл.) - викопний вид людей, які жили в плейстоценову епоху (понад 12 тис. років тому) в Європі, в Африці й південносхідній частині Азії. Від назви долини Неандерталь поблизу Дюссельдорфа (Німеччина), де 1856 р. вперше було виявлено рештки людини цього виду.

Неоген (нео... і ...ген) - другий період кайнозойської ери геологічної історії Землі; розпочався 25 млн. років тому, тривав 23,5 млн. років. Відклади цього періоду становлять неогенову систему.

Нептунізм - поширений у 18 ст. напрям у геології, за яким усі гірські породи утворились у морських басейнах шляхом кристалізації або осідання. Від імені давньоримського бога Нептуна.

Неритовий (гр., морський молюсок) - мілководний; Н-а зона — мілководна частина Світового океану до глибини 200 м; Н-і відклади — відклади прибережної частини морів та океанів.

Ніобій (вл. нім. Niobium) - хімічний елемент, символ Nb, ат. н. 41; сірий блискучий метал. Н. та його сплави застосовують в атомній енергетиці, радіоелектроніці, вакуумній техніці, хімічному апаратобудуванні тощо. Названий в 1844 році Генріхом Розе на честь персонажа грецької міфології Ніоби, доньки Тантала.

Ніобіт (нім. Niobit) - мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного або бурувато-чорного кольору. Руда ніобію. Інша назва — колумбіт.

Обсидіан (вл.) - тверда, крихка, аморфна силікатна вулканічна гірська порода темного кольору; вулканічне скло. Використовують у будівництві. Від імені римлянина Обсідіуса, який привіз цей камінь з Ефіопії.

Овіраптор (лат. Oviraptor — яйцекрад) - вимерлий вид ящеротазих динозаврів підряду тероподів, що жили в крейдяному періоді. У висоту досягав до 2 метрів, важив до 400 кг; ймовірно був покритий пір'ям.

Одонтоліт (гр., зуб і ...літ) - 1. Зубний камінь. 2. Бивні деяких викопних тварин (мамонта, мастодонта тощо).

Озокерит (гр. ὄζω — пахну і κηρός — віск) - мінерал групи нафтових бітумів, білого, жовтого, бурого, зеленуватого кольору. Інша назва — гірський віск. Розчиняється в ефірі, нафті, бензолі, скипидарі, хлороформі, погано розчинний у спирті, нерозчинний у воді. Використовується як електроізоляційний матеріал, в хімічній промисловості при виробництві лаків, в медицині, фізіотерапії.

Опал (лат. ораlus через гр. ὀπάλλιος від санскр. उपलः — дорогоцінний камінь) - мінерал класу силікатів, переважно білого або сірого кольору, утворений з застиглої суміші двооксиду кремнію та молекулярної води. Синювато-білий, або благородний, О. — дорогоцінний камінь.

Ордовик (вл.) - другий період палеозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався близько 500 млн. років тому, тривав 60 млн. років. Відклади цього періоду становлять ордовицьку систему. Від назви стародавнього племені ордовиків, що населяло Уельс (Великобританія).

Орнітопод (орніто... і поди) - підряд викопних мезозойських плазунів з групи птахотазих динозаврів. Найвідоміші О. — ігуанодони і качконосі динозаври.

Ортоклаз (орто... і гр., заломлення) - породоутворюючий мінерал з класу силікатів, білого, рожевого кольору. Використовують у склоробній та керамічній промисловості.

Остеологія (від гр. οστών — кістка і λόγος — слово, поняття, думка) - 1. Розділ анатомії, який вивчає форму і структуру кісток у взаємозв'язку з їхньою функцією. 2. Розділ антропології, який вивчає варіацію та еволюцію ознак кістяка людини.

Отеніт (вл.) - мінерал класу фосфатів, зеленого, зеленувато-жовтого кольору. Радіоактивний. Сировина для одержання урану та його сполук. Від назви родовища Отен у Франції.

Палеозой (від гр. παλαιός — старий. і ...зой) - третя ера в геологічній історії Землі; розпочався 570 млн. років тому, тривав 340 млн. років. Відклади цієї ери становлять палеозойську групу. Протягом П. тваринний світ розвинувся від примітивних морських хребетних до наземних плазунів, серед рослин переважали деревовидні папороті, плаунові тощо. Поділяється на 6 періодів: кембрій, ордовик, силур, девон, карбон, перм.

Парантроп (від гр.. παρα- — близькість і ἄνθρωπος — людина) - рід викопних людиноподібних мавп групи австралопітеків. Рештки П. знайдено у плейстоценових відкладах кайнозою Південної Африки. Їх приблизний вік — від 1 до 2,5 млн років. Перший череп П. було знайдено в 1959 році і названо зіжантропом. Згідно з сучасним баченням еволюції, рід П. є нащадком роду австралопітеки, тобто вимерлою сестринською групою сучасних людей.

Парапітек (гр.) - одна з найдавніших викопних людиноподібних мавп. Залишки знайдено в Єгипті.

Пегматит (від гр. πῆγματος — міцний зв'язок) - великокристалічна магматична гірська порода, що залягає у вигляді лінз, жил, гнізд. З П. пов'язані родовища дорогоцінного каміння, слюди, польових шпатів тощо. Інші назви — єврейський камінь, письмовий граніт.

Пенеплен (англ., від лат., майже і англ., рівнина) - вирівняна ділянка суходолу, утворена внаслідок тривалої денудації гірської області в умовах відносного тектонічного спокою.

Перидотит - узагальнена назва повнокристалічних гірських порід на основі олівіна і піроксена.

Перм (вл.) - останній геологічний період (299 — 252 млн років тому) палеозойської ери, що настав після кам'яновугільного і передував тріасовому періоду мезозою. Термін за назвою міста Перм у Росії запроваджено у 1841 році англійським геологом Родеріком Мерчісоном.

Петрографія (від гр. πετρα — камінь і γραφω — пишу) - 1. Галузь геології, яка вивчає гірські породи з точки зору їх мінерального і хімічного складу, геологічних особливостей поширення і змін. 2. Описова частина петрології. 3. У широкому розумінні — те ж саме, що й петрологія.

Петрологія (нім. Petrologie від гр. πετρα — камінь, λογος — вчення) - наука, галузь геології, що вивчає гірські породи, їхній мінералогічний та хімічний склад, структуру, умови утворення й поширення, зміни в земній мантії, корі і на поверхні Землі.

Пірохлор (піро... і гр., жовтаво-зелений) - мінерал класу окисів і гідроокисів, бурого, жовтувато-зеленого кольору. Сировина для одержання ніобію.

Платіопси (гр., широкий, плоский і обличчя) - викопні земноводяні з групи лабіринтодонтів. Відомі з палеозою.

Плато (фр. plateau — плоский) - 1. Підвищена рівнина з плескатою або слабохвилястою поверхнею, відмежована від навколишніх просторів уступами, що підноситься над рівнем моря більше як на 200 м; плоскогір'я. 2. Піднос без бортів, підставка.

Плезіантроп (гр., близький і ...антроп) - викопна людиноподібна мавпа, близька до австралопітека; рештки П. знайдено в Південній Африці.

Плейстоцен (від гр. πλεῖστος — найбільший і καινός — новий, недавній) - перша епоха антропогену, що почалась після пліоцену близько 2,5 млн років тому і закінчилась приблизно 12 років до н. е. Поділяється на кам'яна добу і палеоліт.

Пліопітек (гр.) - Викопна людиноподібна мавпа, предок сучасних гібонів; рештки знайдено у Франції.

Пліоцен (від гр. πλεῖονі — більш(е) і καινός — новий, недавній) - остання епоха неогенового періоду в історії Землі, яку датують з 5,333 по 2,588 млн років тому. Їй передувала міоцен, а на зміну П. прийшов плейстоцен.

Пліоценова епоха (гр., найдовший, найбільший і ...цен) - остання епоха неогену.

Порфір (гр., темно-червоний) - магматичні гірські породи, в яких великі кристали мінералів вкраплені у дрібнокристалічну або склувату основну масу. Використовують як будівельний матеріал.

Презінджантроп (лат. перед... і гр. зінджантроп) - викопна людиноподібна мавпа, що вважається представником давніх людей; рештки знайдені у Східній Африці.

Проконсул (лат., букв. — замість консула) - 1. У Стародавньому Римі службова особа, яка спершу здійснювала військові доручення за межами Риму; пізніше — намісник провінції, що призначався звичайно з числа колишніх консулів. 2. зоол. Викопна людиноподібна мавпа, предок шимпанзе, горили і людини; рештки знайдені у Східній Африці.

Пропліопітек (гр., той, що пливе попереду, і ...пітек) - викопна людиноподібна мавпа, рештки якої виявлено в нижньоолігоценових відкладах кайнозою в Єгипті. Є одним з предків гібонів, а також вихідною формою для дріопітеків і пліопітеків.

Псилофіти (гр., голий і ...фіти) - найдавніші вищі рослини. Існували з силурійського до кінця девонського періоду палеозою.

Птеродактиль (гр. πτερόν — крило і δάκτυλος — палець) - підряд викопних плазунів ряду птерозаврів. Відомий з відкладів мезозою (юрський та крейдовий період). Найбільший виявлений П. мав розмах крил 16 метрів.

Птерозаври (гр., крило і ...завр) - ряд викопних плазунів, пристосованих до польоту. Відомі з відкладів мезозою. Інша назва — літаючі ящери.

Рамапітек (санскр. राम — чарівний і гр. πίθηκος — мавпа) - викопна людиноподібна мавпа, нащадок африканських проконсулів; рештки знайдені в Індії. Скам'янілі рештки тварин, приписуваних до даного роду, датуються від 12,5 до 8,5 мільйонів років (міоцен). Будь-який з видів цього роду міг бути предком сучасних орангутангів. Інша назва — сівапітек.

Родохрозит (гр., троянда і колір) - мінерал класу карбонатів, білого, сірого кольору. Руда марганцю.

Сапфір (гр. ζαφείρως — синій камінь) - 1. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору; коштовний камінь. 2. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.

Сердолік (від гр. σάρδιος від σάρκα — плоть) - мінерал класу силікатів, різновид халцедону, усіх відтінків червоного кольору від блідо-рожевого до коричневого; кривавець. Напівдорогоцінний камінь.

Серицит (гр., шовковий) - мінерал класу силікатів, різновид мусковіту; безбарвний, часто з жовтуватим, сіруватим і зеленуватим відтінками.

Сидероліт (гр., залізо і ...літ) - залізокам'яний метеорит.

Силікати (лат., кремінь) - солі кремнієвих кислот, дуже поширені серед природних мінералів (напр., слюда, тальк, азбест, польовий шпат тощо). Застосовують як будівельні матеріали, вогнетриви тощо. Практичне значення мають штучні С.: скло, фарфор, цемент, емаль тощо.

Силікатизація (лат.) - насичення чого-небудь (напр., грунтів) розчинами силікатів.

Силіманіт - мінерал класу силікатів, сірого, світло-бурого й блідо-зеленого кольору; використовують як вогнетрив у керамічному виробництві, для одержання силуміну. Від прізвища американського вченого В. Сіллімана.

Силіциди (силіцій) - сполуки кремнію з металами. Застосовують як вогнетривкі матеріали, в хімічному апаратобудуванні, як домішки до різних жароміцних сплавів, як напівпровідники тощо.

Силіцифікація (силіцій і ...фікація) - збагачення гірських порід кремнеземом.

Силур (вл.) - третій період палеозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався 440 млн. років тому, тривав ЗО млн. років. Відклади цього періоду становлять силурійську систему. Від силури, назви народу, що жив в Уельсі (Англія).

Сильвін (вл.) - мінерал класу хлоридів, прозорий, безбарвний; використовують для одержання калійних добрив, різних калійних препаратів. Від латинізованого імені (Сільвій) голландського лікаря й хіміка Франціска де ля Бое.

Синкліналь (гр., нахиляюсь) - складка верств гірських порід, опуклістю повернута донизу; в ядрі її залягають молодші породи, на крилах — давніші. Протилежне — антикліналь.

Скарн (сканд. зі швед. scarn — бруд) - гірська порода, що перетворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти і мергелі і складається із силікатів кальцію, магнію, заліза.

Сталагміти (гр., краплина) - мінеральні утворення (переважно вапнякові), що ростуть з дна печер, підземних галерей у вигляді конусоподібних стовпчиків, бурульок тощо.

Сталагнати (від гр., краплина) - колоноподібні натічно-крапельні утворення у карстових печерах, що виникають при зєднанні сталактитів і сталагмітів; сталактони.

Сталактити (гр., той, що стікає по краплі) - 1. Мінеральні утворення (переважно вапнякові), звисають з стелі печер, підземних галерей у вигляді бурульок, трубочок тощо. 2. архіт. Декоративні деталі у вигляді фігур, які рядами виступають одні над одними.

Стеатит (гр., жир, сало) - суцільні скупчення тальку.

Стегозавр (лат. Stegosaurus) - підряд вимерлих рослиноїдних чотириногих плазунів ряду птахотазих, вкритий кістяними пластинами і шипами. Відомі з відкладів мезозою (155-145 млн років тому).

Стегоцефали (гр. στεγοκεφαλια) - група вимерлих земноводяних, зовні подібних до саламандр. Існували за палеозою. За сучасною класифікацією С.— це клада, що включає всіх хребетних, кінцівки яких мають пальці, а не плавці.

Стопінг (англ.) - камера в гірських породах, в якій обвалюють (з уступів) руду.

Суфляр (фр. souffleur — видувати) - струмінь рудникового газу, який інтенсивно виділяється з тріщин вугільної товщі і пустот.

Суфозія (лат., підкоп, підривання) - підмив шарів гірської породи і винос з них розчинних речовин і дрібних мінеральних частинок потоком ґрунтових вод.

Сфалерит (гр., обманливий) - мінерал класу сульфідів, колір від світло-коричневого до чорного. Руда цинку.

Такир (тюрк., рівний, голий) - плескаті зниження в пустелях і напівпустелях Середньої Азії та Казахстану, вкриті глинистими відкладами.

Таласоїди (гр., море і ...оїд) - круглі впадини, що лежать у т. зв. поясі долин на Місяці.

Таласократичні періоди (гр., море і володію, паную, захоплюю) - періоди в геологічній історії Землі, коли значна частина материків була вкрита морем.

Таласократон (гр. θάλασσα — море і κράτος — сила) - малорухлива асейсмічна область ложа океану.

Тальк (нім. Talk з лат. talcus від араб. طلق від перс. تالک‎‎ ) - мінерал класу силікатів, блідо-зеленого, білого кольорів; лояк, агаліт, жировик. Використовують в електротехніці, як наповнювач — у парфюмерії, гумовій і паперовій промисловості.

Танталіт (вл.) - мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного, бурувато-чорного кольору. Руда танталу.

Тарбозавр (гр., страх і ящір) - гігантський хижий динозавр крейдяного періоду.

Тафономія (гр., могила, поховання і ...номія) - галузь палеонтології, що вивчає умови захоронення викопних решток тварин і рослин в осадочних породах та закономірності утворення місцезнаходжень цих решток.

Тектит (гр., плавкий) - невеликі оплавлені уламки скла метеоритного походження.

Тектогенез (гр., будівельна справа і ...генез) - сукупність процесів розвитку верхніх шарів Землі під впливом тектонічних рухів.

Тектоніка (гр., будівельна справа, від майструю, будую) - 1. геол. Будова земної кори, процеси, які відбуваються в земній корі. 2. Галузь геології, що вивчає будову та розвиток земної кори. 3. архіт. Особливості взаємного розташування частин будівлі, споруди та співвідношення їх форм і пропорцій.

Тектонічний (тектоніка) - пов'язаний з структурою й розвитком верхніх твердих оболонок Землі; Т-і рухи — переміщення земної кори й підкорових мас (підняття, опускання, складкоутворення, розриви тощо).

Тенардит - мінерал класу сульфатів, прозорий, переважно безбарвний. Використовують при виготовленні скла, соди тощо. Від прізвища французького хіміка Л. Тенара.

Тераса (фр., від лат., земля) - 1. Горизонтальний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір. 2. Природний або штучно створений майданчик (уступ) на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, а також для боротьби з ерозією грунту. 3. Літня (неопалювана) прибудова до будинку з дахом на стовпах, відкрита з боків або засклена.