Галуазит (вл.) - мінерал класу силікатів, білого кольору з жовтуватим, бурим та іншими відтінками. Використовують у керамічному виробництві як наповнювач. Від прізвища бельгійського геолога Ж. Галлуа.

Гамма-каротаж (гр. γ і каротаж) - метод дослідження геологічного розрізу свердловин за радіоактивним випромінюванням гірських порід.

Гарнієрит - мінерал класу силікатів, зеленувато-жовтого, зеленого кольору. Нікелева руда. Від прізвища французького геолога Ж. Гарньє.

Геоантикліналь (гео... і антикліналь) - підняття земної кори в межах геосинклінальної області, що виступає в рельєфі переважно як складчаста гірська споруда.

Геоботаніка (гео... й ботаніка) - наука про рослинні угруповання (фітоценози), їхній склад, будову, історію розвитку, розподіл по території, взаємозв'язки між собою і з навколишнім середовищем. Інша назва — фітоценологія.

Геогенія (гр.) - наука про походження Землі.

Геогнозія (гео... і ...гнозія) - назва геології, поширена наприкінці 18 — в 1-й половині 19 ст.

Геологічна ера (гр.) - 1. Відрізок часу в хронології геологічної історії Землі. 2. Підрозділ геохронологічної шкали, що відповідає часові утворення гірських порід, які складають групу.

Геологія (від гр. γῆ — земля і λογος — знання) - 1. Комплекс наук про будову і розвиток Землі, її речовинний склад, рухи та історію розвитку а також, процеси, що її створили. 2. Структурна Г. — розділ Г., що вивчає структуру земної кори та їх зміну у процесі розвитку. 3. Г. корисних копалин — розділ Г., що вивчає типи родовищ, методи їх пошуку і розвідки. 4. Мікроструктурна Г. — розділ Г., що вивчає деформацію порід на мікрорівні, в масштабі зерен мінералів і агрегатів. 5. Історична Г. — розділ Г., що вивчає послідовність найважливіших подій в історії Землі. 6. Планетарна Г. — розділ Г., що досліджує планетарно-астрономічні фактори геологічного розвитку Землі та інших планет, а також геологію твердих небесних тіл; астрогеологія. 7. Морська Г. — розділ Г., що вивчає будову океанічного дна. 8. Інженерна Г. — розділ Г., що вивчає взаємодії геологічного середовища та інженерних споруд.

Георифтогеналь (гео... англ., ущелина і гр., породжую) - один з головних тектонічно рухомих структурних елементів земної кори, що відповідає осьовим частинам серединноокеанічних хребтів і западинам типу Червоного моря, Аденської і Каліфорнійської заток.

Геосинкліналь (гео... і синкліналь) - витягнуті ділянки земної кори, що характеризуються тривалими й інтенсивними підняттями та опусканнями, процесами гороутворення, вулканізму.

Геософія (гр.) - розгляд і вивчення земної кори з філософської точки зору; філософська географія.

Геотектоніка (гео... і тектоніка) - розділ геології, вивчає структуру, рухи, деформацію та розвиток земної кори і верхньої мантії Землі.

Геохронологічна шкала - послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів та їх таксономічної підлеглості.

Геохронологія (гео... і хронологія) - вчення про хронологічну послідовність формування і вік гірських порід земної кори.

Герд (1) (нім., плита, горно) - пристрій (трохи нахилена площина) для промивання мулистих і зернистих руд.

Гіпс (нім. Gips від гр. γύψος, — крейда, вапно) - 1. Мінерал класу сульфатів, білий зі скляним блиском, в разі наявності супутніх домішок — забарвлений. Використовують як добриво, у будівництві — для штукатурних робіт, як додаток до цементів, у керамічному виробництві — для виготовлення скульптурних форм. 2. Осадова гірська порода переважно з мінералу сульфату кальцію.

Гнейс (нім. Gneis) - метаморфічна гірська порода, що складається переважно з польового шпату, а також кварцу та кольорових мінералів. Застосовують для виробництва щебеню, тротуарних плит, як облицьовувальний матеріал.

Гомініди (лат. Hominidae) - родина ряду приматів, включає як викопних (пітекантропа, неандертальця та ін.), так і людиноподібних мавп та сучасних людей. Поділяються на дві підродини (понгіни і гомініни) з чотирма родами у них (орангутанги, горили, шимпанзе, люди).

Горнблендит (нім., ріг і обманка) - кристалічна магматична порода, яка складається майже цілком з рогової обманки. Відрізняється від амфіболіта структурою.

Грабен (нім., букв.- рів, канава) - ділянка земної кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок.

Граніт (іт. granito від лат. granum — зернина) - інтрузивна гірська порода із зернистою структурою. Колір Г. залежить від забарвленням польових шпатів, які входять до його складу поряд із слюдою, кварцем і плагіоклазами. Використовують як будівельний матеріал, для виготовлення скульптурних виробів тощо.

Граувака (нім., сірий і вид гірської породи) - гірська порода, що складається з дрібних уламків осадочних, метаморфічних та вулканічних порід, переважно зцементованих. Сірого, чорного, зеленого кольору.

Грейзен (нім.) - гірська порода, що складається переважно з кварцу та слюди, часто містить у вигляді вкраплень цінні рудні мінерали (вольфраміт, танталіт).

Гуміт (нім. Gummit від лат. gummi — камедь) - мінеральне утворення, що виникає внаслідок руйнування уранініту або інших мінералів, які містять уран; жовтого, оранжево-червоного кольору.

Дайка (від англ. dike — перегородка, стіна з каменю) - пластоподібне магматичне тіло (інтрузія), обмежене більш-менш паралельними площинами.

Дакозавр (лат. Dakosaurus) - морські крокодили пізньоюрської — ранньокрейдяної епохи, єдині повністю морські архозаври. Мали у довжину до 6 м.

Датоліт (гр., ділю і ...літ) - мінерал класу силікатів, прозорий, безбарвний, іноді зеленуватий, жовтуватий. Сировина для одержання бору.

Девон (вл.) - четвертий період палеозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався близько 400 млн. років тому, тривав 60 млн. років. Відклади цього періоду становлять девонську систему. Від назви англійського графства Девоншір.

Демантоїд (нім., алмаз і ...оїд) - мінерал класу силікатів, прозорий, зелений різновид гранату. Дорогоцінний камінь.

Денудація (лат. denudatio, від лат. denudo — оголюю) - сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром, льодовиками тощо і перенесення продуктів руйнування до нижчих ділянок земної поверхні, де вони нагромаджуються.

Депресори (лат., придушення) - поверхнево-активні речовини, що при вибірній флотації одних мінералів перешкоджають флотації інших.

Дериват (лат., відведений) - 1. Похідне від чогось первинного. 2. геол. Газоподібні або рідкі продукти розпаду магми.

Джеспіліт (англ., яшма і ...літ) - тонкосмугастий залізистий кварцит, що складається з магнетито-гематитових і кварцових прошарків; залізна руда.

Динозавр (гр. δεινός — страшний + σαῦρος — ящір) - група велетенських хребетних тварин, що домінували на Землі в мезозойську еру — протягом більше 160 мільйонів років, починаючи з пізнього тріасового періоду (приблизно 225 млн років тому) до кінця крейдяного періоду (близько 65 млн років тому). Останки Д. виявлені на всіх континентах планети. Нині палеонтологами описано більше 500 різних родів та більш ніж 1000 різних видів, які чітко діляться на дві групи — птахотазових і ящеротазових Д. Термін «Д.» був введений в 1842 англійським біологом Річардом Оуеном, для опису перших скам'янілих останків стародавніх ящерів, які вражали уяву вчених своїми розмірами.

Диплодок (гр. διπλόος — подвійний та δοκός — колода) - рід велетенських викопних динозаврів з групи зауроподів. Існували за мезозою (юрський період, 150-147 млн. років тому). Досягали 35 метрів завдовжки, мали невелику голову, довгі шию та хвіст. Пересувалися на чотирьох ногах, задні ноги були довші за передні, хребці в тазовому відділі зрощені між собою. Всі диплодоки були рослиноїдними тваринами. Викопні рештки диплодоків знайдені у верхньоюрських відкладах Північної Америки.

Дистен (ди... і гр., сила, міць) - мінерал класу силікатів, переважно блакитного, синього кольорів. Використовують як вогнетрив, для одержання кремнеалюмінієвого сплаву — силуміну.

Діабаз (фр., гр., перехід, переправа) - магматична гірська порода зеленого або темно-сірого кольору, що складається з плагіоклазу та авгіту. Використовують як будівельний матеріал і як сировину для кам'яного литва.

Діагенез (діа... і ...генез) - перетворення пухких відкладів на дні водних басейнів в осадочні гірські породи.

Діагноз (гр., розпізнавання, визначення) - 1. Короткий лікарський висновок про характер і суть захворювання. 2. Науковий опис основних ознак, що характеризують певну систематичну групу (вид, рід тощо) рослин або тварин.

Діагностика (гр., здатний розпізнавати) - процес розпізнавання хвороби й визначення її; наука про методи встановлення діагнозу.

Діастрофізм (гр., вивертання, викривлення) - сукупність рухів земної кори, що зумовлюють зміни у початкових формах залягання гірських порід. Інша назва — тектонічні рухи.

Діатоміт (гр., розкол, розтин) - кремниста гірська порода, що складається переважно з мікроскопічних панцирів діатомових водоростей. Білого, жовтого або світлосірого кольору. Застосовують у хімічній, нафтовій промисловості, будівництві.

Діатрема (гр., отвір, дірка) - вулканічне жерло в формі вертикальної трубки, що розширюється доверху. Утворюється внаслідок прориву газів.

Діорит (фр., від гр., розмежовую, розрізняю) - магматична гірська порода сірого, зелено-сірого кольору, що складається з плагіоклазу, рогової обманки, рідше авгіту й біотиту. Використовують як будівельний матеріал.

Докембрій - 1. Найдавніший еон геологічної історії Землі, включає архей і протерозой. 2. Найдавніші товщі земної кори і час, то відповідає їхньому утворенню. На докембрій припадає близько 6/7 усієї геологічної історії Землі.

Доломіт - 1. Мінерал класу карбонатів, білого, жовтуватого, сірого кольору. Використовують як вогнетрив, флюс, у сільському господарстві. 2. Осадочна гірська порода, що складається переважно з доломіту. Від прізвища французького геолога Д. Долом'є.

Доломітизація - процес перетворення вапняків на доломітизовані вапняки й доломіти, що відбувається внаслідок заміни кальциту доломітом.

Дріопітек (гр., дерево і ...пітек) - підродина викопних людиноподібних мавп. Існували протягом неогенового періоду кайнозойської ери

Друза (нім.) - 1. Сукупність кристалів, що одним кінцем зрослися із спільною основою гірської породи, другим, добре ограненим, обернені в порожнину. Д. утворюють кристали кварцу, аметисту, кальциту тощо. 2. Кристали щавлевокислого кальцію в клітинах багатьох рослин. 3. Скупчення променистого грибка, напр., при актиномікозі.

Друмліни (англ., гребінь, кряж) - витягнуті горби, утворені моренними відкладами.

Евріптеріди (лат. Eurypteroidea) - група вимерлих членистоногих класу Меростомові; ракоскорпіони або морські скорпіони. Жили із ордовикського до пермського періоду.

Елювій (лат., заливання, повінь, від вимиваю) - продукти руйнування гірських порід, які залишилися на місці утворення їх.

Енаргіт (гр. έναργής — явний, очевидний) - мінерал класу складних сульфідів, що складається із сполуки миш'яку, міді та сірки, сіро-сталевого, залізно-чорного з металевим блиском кольору,

Енеоліт (лат., мідний, бронзовий і ... літ) - мідний, вік; перехідний період від неоліту до бронзового віку.

Ентомополіт (від гр. ἔντομο — комаха) - скам'яніла комаха.

Зауролоф (гр., гребінь і ящірка) - травоядний динозавр з сімейства гадрозаврів з сильно розвинутим гребнем на голові; пересувався на двох ногах. Жив у крейдяний період.

Зауропод (гр., ящірка і нога) - травоядний динозавр, що жив за мезозою; пересувався на чотирьох кінцівках.

Зінджантроп (араб. Зінж — древньо-арабська назва Сх. Африки і гр. ἄνθρωποζ — людина) - викопна людиноподібна мавпа, близька до австралопітека і парантропа. Залишки З. знайдено у Східній Африці. Інша назва — парантроп Бойса. Вік датується 1 — 2,5 млн років. Повінстю прямоходячі. При рості 1,20 — 1,60 важили до 90 кг.

Ігуанодон (англ. iguanodon від ісп. iguana і ὀδούς — зуб) - рід вимерлих рослиноїдних плазунів ряду птахотазих, що жили в кінці мезозою (в першій половині крейдового періоду, 140–120 млн років тому) на території сучасних Європи, Північної Америки, Азії, Африки. Пересувався на двох кінцівках, мав зуби, які за формою нагадують зуби ігуани.

Ін'єкція (лат., вкидання) - 1. Введення у тканини та деякі порожнини організму ліків; упорскування. 2. геол. Процес проникнення магматичного (виверженого) матеріалу в різні породи. 3. ек. потік грошових засобів, які надхолять на внутрішній ринок.

Інгресія (лат. ingressio — вступ, входження) - проникнення морських вод у зниження рельєфу прибережної смуги при підвищенні рівня моря або зануренні берега. Протилежне — регресія.

Інтрузія (лат., від вштовхую) - 1. Проникнення магми в земну кору. 2. Геологічні тіла, що утворюються при застиганні магми в земній корі, мають форму пластів, жил, батолітів, лаколітів.

Іхтіорніси (від гр. ἰχθύς — риба і гр., птах) - ряд викопних зубатих птахів. Були поширені в мезозої.

Іхтіофауна (від гр. ἰχθύς — риба і фауна) - сукупність риб якоїсь водойми, басейну зоогеографічної області, а також сукупність риб, які існували в той або інший період історії Землі.

Кайнозой (гр., новий і ...зой) - найновіша ера в геологічній історії Землі; розпочалася 67 млн. років тому. Відклади цієї ери становлять кайнозойську групу. За К. рослинний і тваринний світ набув рис, подібних до сучасних, наприкінці ери виникла людина. Поділяється на три періоди: палеоген, неоген, антропоген.

Карбон (лат., вугілля) - п'ятий період палеозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався близько 350 млн. років тому, тривав близько 70 млн. років. Відклади цього періоду становлять кам'яновугільну систему. Інша назва — кам'яновугільний період.

Карнозавр (лат., м'ясо і гр., ящірка) - хижий динозавр з велетенським черепом і ножеподібними зубами; передні кінцівки у К. були значно меншими за задні.

Каустобіоліти (гр., горючий, життя і ...літ) - горючі викопні гірські породи органічного походження (вугілля, горючі сланці , нафта, торф).

Кварц (нім. Quarz від пол. kwardy — твердий) - мінерал класу окисів і гідроокисів; двоокис кремнію; собача сіль. Чистий К. безбарвний, прозорий (гірський кришталь), залежно від домішок набуває чорного (аметист) та інших відтінків. Чисті відміни застосовують у радіотехніці, оптиці, забарвлені — як напівдорогоцінний і виробний камінь.

Кекенмединги (дат., кухонні відходи) - скупчення раковин і кісток з вугільними прошарками і з предметами начиння, кам'яними знаряддями та іншими знахідками часів неоліту. Поширені на морських узбережжях і являють собою залишки стоянок первісних рибалок-мисливців.

Кембрій (вл.) - перший період палеозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався близько 570 млн. років тому, тривав 70 млн. років. Відклади цього періоду становлять кембрійську систему. Від давньої назви Уельсу — Кембрій (Великобританія).

Кетцалькоатль (інд. мовою науатль — пернатий змій) - 1. Бог ранкової зорі і культовий герой у релігіях тольтеків, майя та ацтеків. В дуалістичній міфології індіанців майя Кетцалькоатль був супротивником свого брата Тескатліпоки — бога ночі та війни. Поклоніння К. включало принесення у жертву метеликів, колібрі, а в пізніший період — і людей. 2. Представник ряду птерозаврів, одна з найбільших літаючих істот (розмах крил — до 12 м) на Землі, проживала у пізньокрейдяний період (бл. 70 млн років тому).

Кларен (англ. clarain) - блискучий або напівматовий інгредієнт вугілля масивної або верствуватої будови. У неоднорідному вугіллі К. утворює смуги різної товщини, іноді складає суцільні пласти вугілля.

Клейофан (гр., слава і світлий) - мінерал класу сульфідів, світлозабарвлений або безбарвний різновид цинкової обманки. Руда цинку.

Контамінація (лат. contaminatio — забруднення, змішування) - 1. лінгв. Утворення нового слова або виразу об'єднанням двох синонімічних чи близьких за звучанням слів (напр., «хилитати» від «хитати» й «хилити»). 2. Змішування в розповіді двох або більше подій. 3. Поєднання текстів різних редакцій одного й того самого твору. 4. геол. Забруднення магматичних гірських порід. 5. біол. Заражування культури мікроорганізмів або живої тканини чужорідним біологічним матеріалом (вірусами, бактеріями, грибами).

Континент (лат. continent від continens — суміжний, неперервний, суцільний) - великий масив суходолу, з усіх або майже з усіх боків оточений морями та океанами; материк. У залежності від прийнятої моделі географічного поділу виділяють від 4 до 7 К.: Австралія, Антарктида, Африка, Євразія (поділяються на дві частини світу — Європу і Азію, а разом з Африкою часом відносять до одного К. під назвою Афроєвразія), Північна і Південна Америка (разом утворюють частину світу і К. під назвою Америка).

Концентрат (кон... і лат., середина) - 1. Продукт з високим вмістом корисних речовин; продукт збагачення корисних копалин. 2. К. харчові — збезводнені суміші харчових продуктів і напівфабрикатів, виготовлені у вигляді брикетів, таблеток або порошку. 3. Те саме, що й концентрований. 4. Руда, збагачена високим вмістом металу внаслідок спеціальної обробки.

Кордієрит (вл.) - мінерал класу силікатів, безбарвний або синього кольору. Прозорий синій К. — дорогоцінний камінь. Від прізвища французького геолога А. Кордьє.

Корунд (мовою гінді курунда, з санскр., курувінда — рубін) - мінерал класу окисів та гідроокисів, синювато- або жовтувато-сірого кольору. Прозорі відміни К., забарвлені в червоний (рубін), синій (сапфір), жовтий (східний топаз) та інші кольори, є дорогоцінним камінням. Непрозорі відміни використовують як абразивний матеріал. Освоєно виробництво штучного корунду.

Кроманьйонці (вл.) - люди епохи пізнього палеоліту — безпосередні предки сучасних людей; жили в епоху пізнього палеоліту, а подекуди й пізніше. Вперше скелети К. виявлено в 1868 р. в гроті Кро-Маньйон у Франції (звідси й назва).

Лазурит (перс. لاژورد‎ — блакитний камінь) - непрозорий мінерал класу силікатів, синього, блакитного, фіолетового кольору з скляним блиском — (Na,Ca)₈(AlSiO₄)₆(SO₄,S,Cl)₂. Домішки кальциту, діопсиду, флогопіту, скаполіту та ін. часто додають лазуритовій породі плямистої текстури. Використовують як виробне каміння, для виготовлення синьої фарби. Інша назва — ляпіс-лазур.

Латерит (лат., цегла) - глино- або каменеподібна гірська порода червоного або бурого кольору, що складається переважно з окисів заліза та алюмінію. З Л. утворюються родючі латеритні грунти.

Літосфера (від дав.-гр. Λίθος — камінь і σφαίρα — куля) - верхня тверда оболонка земної кулі, до складу якої входять земна кора та верхня частина мантії Землі. Її товщина сягає від 5 до 200 кілометрів в залежності ділянки поверхні. Літосферна плита — блоки Л., відокремлені одна від одної тектонічними розривами.

Маар (нім., кратер згаслого вулкану) - лійкоподібна або циліндрична западина на земній поверхні, утворена внаслідок вулканічних вивержень без виливу магми.

Магніт (гр. Μαγνῆτις λίθος — магнесійський камінь) - намагнічене тіло (здебільшого із сталі або спеціального сплаву), що утворює магнітне поле і має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе інші тіла; магнет.

Мамонт (рос. мамонт з мансійської) - мамут; вимерлий рід ссавців з сімейства слонових, що жив в останній період кайнозойської ери на усіх материках, окрім Австралії та Антарктиди. У висоту досягали 5,5 м і важили до 12 тон.

Мастодонти (від гр. μαστός — сосок і ὀδούς — зуб) - 1. Підряд викопних ссавців ряду хоботних. Жили в палеогені практично на всіх континентах; останні з них вимерли близько 10 тисяч років тому. Гребенезубих М. вважають предками слонів. 2. розм. Велика незграбна людина.

Мегалозавр (від гр. μεγαλου — родовий відмінок від μεγας — великий і ...завр) - викопна величезна тварина, динозавр-хижак з групи карнозаврів. Залишки М. зустрічаються у відкладах мезозою..

Мегантроп (гр., велика людина) - викопна людиноподібна мавпа близька до парантропа. Залишки М. знайдено у Східній Африці і на острові Ява.