Ветеринарія
комплекс наук, що вивчають хвороби тварин, методи запобігання хворобам і лікування їх, питання підвищення продуктивності тварин, методи захисту людей від зоонозів.
Вібріоз
інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, спричинюване бактеріями, що належать до вібріонів. Інша назва — вібріонний аборт.
Вібріони
рід неспороносних бактерій, що мають форму короткої спірально зігнутої палички з джгутиками. Холерний В. спричинює в людини холеру.
Вібриси
чутливі волоски, що є в більшості ссавців і служать додатковими органами дотику.
Вівіпарія
живородіння.
Вівісекція
розтин тіла живих тварин з метою проведення наукових або освітніх досліджень.
Віварій
приміщення для утримання тварин з навчальною або експериментальною метою.
Вікалін
лікарський препарат; в'яжучий, протикислотннй та помірно проносний засіб.
Вікасол
водорозчинний препарат вітаміну К, що його застосовують для боротьби з кровотечами.
Вірилізм
поява у жінок вторинних чоловічих статевих ознак (напр., вусів).
Вірулентність
сукупність властивостей мікроорганізмів, що визначає характер і силу їхньої хвороботворної дії.
Вірулентний
хвороботворний, здатний викликати інфекційні захворювання (про мікроби).
Віруси
неклітинні форми живих організмів, внутрішньоклітинні паразити, які використовують її для синтезу зрілих вірусних часток. В. — збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини.
Вірусологія
розділ мікробіології — наука про віруси і процеси, котрі вони спричиняють в організмі людини, тварин, рослин, бактерій, грибів; розробляє методи діагностики, лікування та профілактики вірусних інфекцій.
Вісцеральний
нутрощевий; належний до внутрішніх органів людини або тварин; прилеглий або повернутий до нутрощів.
Вісцероптоз
опущення нутрощів.
Віталізм
ідеалістичне вчення, за яким в організмах міститься особлива нематеріальна надприродна сила ("життєва сила", "ентелехія"), що спрямовує й регулює всі біологічні процеси в них.
Вітамінізація
введення вітамінів у їжу, в організм; насичення вітамінами.
Вітаміни
органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів.
Вітамінозний
багатий на вітаміни
Вітамінологія
наука про вітаміни
Вітелогенез
синтез і нагромадження жовтка у жіночих статевих клітинах тварин.
Вітиліго
хронічне захворювання людини через зникнення на деяких ділянках шкіри меланіну, що проявляється в утворенні знебарвлених плям.
Гайморит
запалення придаткової порожнини носа — гайморової чи щелепної. Від прізвища англійського анатома 17 ст. Н. Гаймора.
Галлізм
учення римсько вченого-медика Галена (129-217 рр.), суть якого полягає у намаганні визначити вдачу і здібності людини за формою й опуклостями головного мозку.
Гангрена
вогнець, антонів вогонь, мертвиця; змертвіння певного органа (його частини) або обмеженої ділянки тканин. Зумовлюється розладами нервової регуляції та кровообігу на грунті атеросклерозу, відморожень, опіків, тривалих механічних ушкоджень.
Гаструла
1. Одна з стадій зародкового розвитку багатоклітинного організму, що настає після бластули. 2. Двошаровий зародок багатоклітинних організмів.
Гаструляція
процес розвитку двошарового зародка (гаструли).
Гельмінти
черви, що паразитують в організмі людини, тварин і рослин, спричинюючи гельмінтози.
Гематома
скупчення крові, обмежене навколишніми тканинами або стінками природної порожнини тіла. Виникає внаслідок крововиливу при травмах, руйнуванні стінок судин патологічним процесом тощо. Підшкірна Г. — «синець».
Гематоскопія
аналіз крові для визначення захворювання.
Гематоцеле
скупчення крові у людини або тварини в обмеженому просторі. Спостерігається при травмах, геморагічному запаленні яєчка. Інша назва — кров'яний опух.
Гемоторакс
скупчення крові в порожнині плеври, виникає внаслідок внутрішньої кровотечі при травмах легень або при деяких захворюваннях (рак легень, туберкульоз тощо).
Гемотрансфузіологія
розділ гематології, який вивчає переливання крові та її складових частин.
Гемофілія
спадкове захворювання людини і тварин; характеризується значними й тривалими кровотечами внаслідок порушення властивості крові зсідатися через брак у ній відповідних білків.
Гемоцитобласти
клітини кровотворних органів людини та хребетних тварин (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли), з яких утворюються всі клітинні елементи крові (еритроцити, лейкоцити тощо). В нормі трапляються тільки в кровотворних органах.
Ген
1. Елементарна молекулярна одиниця спадковості, що відповідає за формування певної елементарної ознаки. 2. розм. Передані у спадок особливості характеру, схильності.
Геогельмінти
група паразитичних червів людини та тварин, які розвиваються без участі проміжних та додаткових хазяїв — безпосередньо в фунті, гною та в інших субстратах.
Геріатрія
розділ геронтології, який вивчає особливості захворювань людей похилого та старечого віку, а також методи лікування та запобігання їм.
Гігієна
галузь медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища на здоров'я людини, її працездатність та тривалість життя.
Гідроторакс
скупчення транссудату в плевральній порожнині, виникає при різних серцевих та ниркових захворюваннях.
Гіпернефрома
пухлина, що розвивається з клітин кори надниркової залози (справжня Г. — переважно доброякісна пухлина) і з епітелію нирок (злоякісна пухлина). Ішла назва — гіпернефроїдний рак.
Гіпоксемія
зниження вмісту кисню у крові внаслідок порушення кровообігу, зменшення газообміну в легенях, зменшення вмісту гемоглобіну в крові тощо.
Гіпопаратиреоз
розлад кальцієвого обміну в організмі, спричинюваний недостатньою діяльністю прищитовидних залоз.
Гіпоплазія
недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму в цілому, що виникає під час порушення внутріутробного розвитку плода. Інша назва — гіпогенезія.
Гіпосекреція
зниження виділення секрету якою-небудь залозою.
Гіпосмія
зниження нюху. Виникає при порушенні носового дихання, запаленні слизових оболонок порожнини носа тощо.
Гіпостаз
застій крові у нижчерозташованих частинах тіла та органах. Зумовлений серцевою недостатністю і розвивається внаслідок венозного застою.
Гіпоталамус
анат. скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними й низхідними волокнами нижче зорового горба головного мозку.
Гіпотермія
зниження температури тіла у тварин з сталою температурою тіла або у людини штучним охолодженням у поєднанні з глибоким гальмуванням центральної нервової системи снотворними речовинами та заспокійливими засобами.
Гіпофіз
нижній мозковий придаток — залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і людини. Ураження Г. призводять до різних захворювань (акромегалія, гігантизм тощо).
Глаукома
захворювання очей, ознакою якого є підвищення внутріочного тиску, спостерігається при порушенні функції центральної нервової системи, ендокринних розладах тощо.
Гліома
пухлина, що розвивається в головному, рідше в спинному, мозку з елементів невроглії.
Глютатіон
азотиста органічна сполука небілкової природи. Входить до складу клітин усіх живих організмів. Бере участь в окисно-відновних процесах.
Гонорея
венерична хвороба, що характеризується запаленням слизової оболонки сечостатевих органів, можливо ураження кон'юнктиви, іноді — прямої кишки, спричинюється гонококом. Зараження відбувається переважно статевим шляхом.
Гормони
специфічні біологічно активні речовини, виділювані ендокринними залозами; регулюють функції в організмі.
Гормонотерапія
лікування гормональними препаратами.
Графоспазм
судорога, яка виникає в пальцях при кожній спробі писати, зумовлюється захворюванням нервової системи.
Гуанідин
безбарвні гігроскопічні кристали. Застосовують для одержання лікарських і вибухових речовин, іонообмінних смол.
Гума
інфекційна ґранульома різних органів людини, що виникає в пізніх періодах сифілісу.
Дакріоаденіт
запалення слізної залози. Гострий Д. звичайно інфекційного походження; хронічний — розвивається на фоні загальних захворювань (туберкульоз, сифіліс тощо).
Дакріолса
сльозотеча, сльозливість.
Дакріоцистит
запалення слізного мішка.
Дальтонізм
часткова колірна сліпота, здебільшого природжена. Дальтоніки не відрізняють червоного, зеленого або синього кольорів. Від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона.
Дантист
зубний лікар, стоматолог.
Дарвінізм
1. Вчення англійського природознавця Чарльза Дарвіна про еволюційний розвиток живих організмів на Землі. 2. Соціальний Д. — соціологічна теорія, згідно якої закономірності природного добору і боротьби за існування, виявлені в природі, поширюються на відносини в людському суспільстві.
Дарсонвалізація
застосування з лікувальною метою змінного електричного струму високої частоти, високої напруги й невеликої сили. Термін походить від прізвища французького фізіолога і фізика Ж.-А. д'Арсонваля.
Даукарин
лікарський препарат. Застосовують при хронічній коронарній недостатності.
Девастація
комплекс заходів, спрямованих на знищення збудників інвазійних та інфекційних захворювань людини, тварин і рослин на всіх фазах розвитку цих збудників.
Девіація
1. Зміна середніх стадій ембріонального розвитку органа, що призводить до змін його будови у дорослого організму. 2. фін. Раптове, непередбачуване відхилення курсу цінних паперів, цін біржових товарів під впливом форс-мажорних обставин. 3. Відхилення від правильного напряму руху корабля, літака тощо.
Дегельмінтизація
розділ девастації, комплекс лікувально-профілактичних заходів, за допомогою яких звільняють людей і тварин від паразитичних червів — гельмінтів.
Дегенерація
1. Виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму. 2. Процес руйнування органів або клітин у організмів. Буває, зокрема, у тварин, розвиток яких відбувається з перетворенням (напр., Д. зябер і хвоста у пуголовка при перетворенні його на жабу).
Дежавю
психічний стан, при якому людина відчуває повторення певної ситуації, але не пов'язує це з певним моментом минулого, а відносить його до минулого вцілому.
Дезинсекція
заходи боротьби з шкідливими комахами й кліщами — переносниками збудників хвороб людини й тварин (воші, блохи та ін.) та сільськогосподарськими шкідниками (напр., буряковим довгоносиком).
Дезинфекція
заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних захворювань людини і тварин.
Дезоксирибонуклеїнова кислота
складна біоорганічна речовина; міститься переважно у клітинному ядрі; зберігає й передає спадково генетичну інформацію про будову, розвиток та індивідуальні ознаки кожного живого організму. Скорочена назва — ДНК.
Декамевіт
препарат, що включає комплекс вітамінів, амінокислоти й мінеральні речовини. Нормалізує змінені при старінні процеси обміну речовин в організмі.
Декокт
відвар з лікарських рослин.
Декомпенсація
недостатня діяльність будь-якого органу або всього організму в цілому людини чи тварини. Причиною Д. є порушення здатності організму протистояти патологічним змінам, що виникають у ньому під впливом різних захворювань (напр., Д. серця при його вадах).
Декортикатор
1. Видалення корп великих півкуль головного мозку; застосовують в експериментальній фізіології для вивчення впливів кори на інші структури центральної нервової системи. 2. Механічний спосіб відокремлення луб'яної частини від деревини стебел прядивних рослин (канатника, льону, конопель) без попереднього мочіння їх.
Декстрокардія
природжена аномалія положення серця, за якої більша частина серця розміщена в грудній клітці з правого боку.
Декувер
різниця між сумою страхової оцінки майна та страховою сумою. Д. компенсує ризик страхування і становить 10-50% страхової оцінки.
Деламінація
один з шляхів утворення гаструли, при якому клітини зародка дробляться в напрямі, паралельному його поверхні.
Делірій
порушення свідомості людини при деяких інфекційних захворюваннях, отруєннях (напр., алкоголем), запальних ураженнях головного мозку тощо. Виявляється в маренні, галюцинаціях.
Деменція
слабоумство, що виникає в людини як результат деякого ураження головного мозку при атеросклерозі, епілепсії тощо.
Демодекоз
інвазійна хвороба тварин (іноді людини), що її спричинюють кліщі родини демодецидів. Інша назва — залозниця.
Дентин
міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини й тварин.
Деонтологія
1. Професійна етика лікарів, принципи їх дій. 2. Розділ етики, що вивчає проблеми обов'язку, сферу обов'язкового, всі форми моральних вимог і їх співвідношення.
Депресія
1. економ. Тривалий застій чи занепад економіки, держави. 2. Пригнічений настрій, психічний стан. 3. геол. Низовина, рівень якої нижчий за поверхню моря, западина. 4. фіз. Зона зниженого атмосферного тиску.
Дерма
сполучнотканинна частина шкіри людини й хребетних тварин, розташована під епідермою. Інші назви — коріум, кутис.
комплекс наук, що вивчають хвороби тварин, методи запобігання хворобам і лікування їх, питання підвищення продуктивності тварин, методи захисту людей від зоонозів.
Вібріоз
інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, спричинюване бактеріями, що належать до вібріонів. Інша назва — вібріонний аборт.
Вібріони
рід неспороносних бактерій, що мають форму короткої спірально зігнутої палички з джгутиками. Холерний В. спричинює в людини холеру.
Вібриси
чутливі волоски, що є в більшості ссавців і служать додатковими органами дотику.
Вівіпарія
живородіння.
Вівісекція
розтин тіла живих тварин з метою проведення наукових або освітніх досліджень.
Віварій
приміщення для утримання тварин з навчальною або експериментальною метою.
Вікалін
лікарський препарат; в'яжучий, протикислотннй та помірно проносний засіб.
Вікасол
водорозчинний препарат вітаміну К, що його застосовують для боротьби з кровотечами.
Вірилізм
поява у жінок вторинних чоловічих статевих ознак (напр., вусів).
Вірулентність
сукупність властивостей мікроорганізмів, що визначає характер і силу їхньої хвороботворної дії.
Вірулентний
хвороботворний, здатний викликати інфекційні захворювання (про мікроби).
Віруси
неклітинні форми живих організмів, внутрішньоклітинні паразити, які використовують її для синтезу зрілих вірусних часток. В. — збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини.
Вірусологія
розділ мікробіології — наука про віруси і процеси, котрі вони спричиняють в організмі людини, тварин, рослин, бактерій, грибів; розробляє методи діагностики, лікування та профілактики вірусних інфекцій.
Вісцеральний
нутрощевий; належний до внутрішніх органів людини або тварин; прилеглий або повернутий до нутрощів.
Вісцероптоз
опущення нутрощів.
Віталізм
ідеалістичне вчення, за яким в організмах міститься особлива нематеріальна надприродна сила ("життєва сила", "ентелехія"), що спрямовує й регулює всі біологічні процеси в них.
Вітамінізація
введення вітамінів у їжу, в організм; насичення вітамінами.
Вітаміни
органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів.
Вітамінозний
багатий на вітаміни
Вітамінологія
наука про вітаміни
Вітелогенез
синтез і нагромадження жовтка у жіночих статевих клітинах тварин.
Вітиліго
хронічне захворювання людини через зникнення на деяких ділянках шкіри меланіну, що проявляється в утворенні знебарвлених плям.
Гайморит
запалення придаткової порожнини носа — гайморової чи щелепної. Від прізвища англійського анатома 17 ст. Н. Гаймора.
Галлізм
учення римсько вченого-медика Галена (129-217 рр.), суть якого полягає у намаганні визначити вдачу і здібності людини за формою й опуклостями головного мозку.
Гангрена
вогнець, антонів вогонь, мертвиця; змертвіння певного органа (його частини) або обмеженої ділянки тканин. Зумовлюється розладами нервової регуляції та кровообігу на грунті атеросклерозу, відморожень, опіків, тривалих механічних ушкоджень.
Гаструла
1. Одна з стадій зародкового розвитку багатоклітинного організму, що настає після бластули. 2. Двошаровий зародок багатоклітинних організмів.
Гаструляція
процес розвитку двошарового зародка (гаструли).
Гельмінти
черви, що паразитують в організмі людини, тварин і рослин, спричинюючи гельмінтози.
Гематома
скупчення крові, обмежене навколишніми тканинами або стінками природної порожнини тіла. Виникає внаслідок крововиливу при травмах, руйнуванні стінок судин патологічним процесом тощо. Підшкірна Г. — «синець».
Гематоскопія
аналіз крові для визначення захворювання.
Гематоцеле
скупчення крові у людини або тварини в обмеженому просторі. Спостерігається при травмах, геморагічному запаленні яєчка. Інша назва — кров'яний опух.
Гемоторакс
скупчення крові в порожнині плеври, виникає внаслідок внутрішньої кровотечі при травмах легень або при деяких захворюваннях (рак легень, туберкульоз тощо).
Гемотрансфузіологія
розділ гематології, який вивчає переливання крові та її складових частин.
Гемофілія
спадкове захворювання людини і тварин; характеризується значними й тривалими кровотечами внаслідок порушення властивості крові зсідатися через брак у ній відповідних білків.
Гемоцитобласти
клітини кровотворних органів людини та хребетних тварин (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли), з яких утворюються всі клітинні елементи крові (еритроцити, лейкоцити тощо). В нормі трапляються тільки в кровотворних органах.
Ген
1. Елементарна молекулярна одиниця спадковості, що відповідає за формування певної елементарної ознаки. 2. розм. Передані у спадок особливості характеру, схильності.
Геогельмінти
група паразитичних червів людини та тварин, які розвиваються без участі проміжних та додаткових хазяїв — безпосередньо в фунті, гною та в інших субстратах.
Геріатрія
розділ геронтології, який вивчає особливості захворювань людей похилого та старечого віку, а також методи лікування та запобігання їм.
Гігієна
галузь медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища на здоров'я людини, її працездатність та тривалість життя.
Гідроторакс
скупчення транссудату в плевральній порожнині, виникає при різних серцевих та ниркових захворюваннях.
Гіпернефрома
пухлина, що розвивається з клітин кори надниркової залози (справжня Г. — переважно доброякісна пухлина) і з епітелію нирок (злоякісна пухлина). Ішла назва — гіпернефроїдний рак.
Гіпоксемія
зниження вмісту кисню у крові внаслідок порушення кровообігу, зменшення газообміну в легенях, зменшення вмісту гемоглобіну в крові тощо.
Гіпопаратиреоз
розлад кальцієвого обміну в організмі, спричинюваний недостатньою діяльністю прищитовидних залоз.
Гіпоплазія
недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму в цілому, що виникає під час порушення внутріутробного розвитку плода. Інша назва — гіпогенезія.
Гіпосекреція
зниження виділення секрету якою-небудь залозою.
Гіпосмія
зниження нюху. Виникає при порушенні носового дихання, запаленні слизових оболонок порожнини носа тощо.
Гіпостаз
застій крові у нижчерозташованих частинах тіла та органах. Зумовлений серцевою недостатністю і розвивається внаслідок венозного застою.
Гіпоталамус
анат. скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними й низхідними волокнами нижче зорового горба головного мозку.
Гіпотермія
зниження температури тіла у тварин з сталою температурою тіла або у людини штучним охолодженням у поєднанні з глибоким гальмуванням центральної нервової системи снотворними речовинами та заспокійливими засобами.
Гіпофіз
нижній мозковий придаток — залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і людини. Ураження Г. призводять до різних захворювань (акромегалія, гігантизм тощо).
Глаукома
захворювання очей, ознакою якого є підвищення внутріочного тиску, спостерігається при порушенні функції центральної нервової системи, ендокринних розладах тощо.
Гліома
пухлина, що розвивається в головному, рідше в спинному, мозку з елементів невроглії.
Глютатіон
азотиста органічна сполука небілкової природи. Входить до складу клітин усіх живих організмів. Бере участь в окисно-відновних процесах.
Гонорея
венерична хвороба, що характеризується запаленням слизової оболонки сечостатевих органів, можливо ураження кон'юнктиви, іноді — прямої кишки, спричинюється гонококом. Зараження відбувається переважно статевим шляхом.
Гормони
специфічні біологічно активні речовини, виділювані ендокринними залозами; регулюють функції в організмі.
Гормонотерапія
лікування гормональними препаратами.
Графоспазм
судорога, яка виникає в пальцях при кожній спробі писати, зумовлюється захворюванням нервової системи.
Гуанідин
безбарвні гігроскопічні кристали. Застосовують для одержання лікарських і вибухових речовин, іонообмінних смол.
Гума
інфекційна ґранульома різних органів людини, що виникає в пізніх періодах сифілісу.
Дакріоаденіт
запалення слізної залози. Гострий Д. звичайно інфекційного походження; хронічний — розвивається на фоні загальних захворювань (туберкульоз, сифіліс тощо).
Дакріолса
сльозотеча, сльозливість.
Дакріоцистит
запалення слізного мішка.
Дальтонізм
часткова колірна сліпота, здебільшого природжена. Дальтоніки не відрізняють червоного, зеленого або синього кольорів. Від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона.
Дантист
зубний лікар, стоматолог.
Дарвінізм
1. Вчення англійського природознавця Чарльза Дарвіна про еволюційний розвиток живих організмів на Землі. 2. Соціальний Д. — соціологічна теорія, згідно якої закономірності природного добору і боротьби за існування, виявлені в природі, поширюються на відносини в людському суспільстві.
Дарсонвалізація
застосування з лікувальною метою змінного електричного струму високої частоти, високої напруги й невеликої сили. Термін походить від прізвища французького фізіолога і фізика Ж.-А. д'Арсонваля.
Даукарин
лікарський препарат. Застосовують при хронічній коронарній недостатності.
Девастація
комплекс заходів, спрямованих на знищення збудників інвазійних та інфекційних захворювань людини, тварин і рослин на всіх фазах розвитку цих збудників.
Девіація
1. Зміна середніх стадій ембріонального розвитку органа, що призводить до змін його будови у дорослого організму. 2. фін. Раптове, непередбачуване відхилення курсу цінних паперів, цін біржових товарів під впливом форс-мажорних обставин. 3. Відхилення від правильного напряму руху корабля, літака тощо.
Дегельмінтизація
розділ девастації, комплекс лікувально-профілактичних заходів, за допомогою яких звільняють людей і тварин від паразитичних червів — гельмінтів.
Дегенерація
1. Виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму. 2. Процес руйнування органів або клітин у організмів. Буває, зокрема, у тварин, розвиток яких відбувається з перетворенням (напр., Д. зябер і хвоста у пуголовка при перетворенні його на жабу).
Дежавю
психічний стан, при якому людина відчуває повторення певної ситуації, але не пов'язує це з певним моментом минулого, а відносить його до минулого вцілому.
Дезинсекція
заходи боротьби з шкідливими комахами й кліщами — переносниками збудників хвороб людини й тварин (воші, блохи та ін.) та сільськогосподарськими шкідниками (напр., буряковим довгоносиком).
Дезинфекція
заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних захворювань людини і тварин.
Дезоксирибонуклеїнова кислота
складна біоорганічна речовина; міститься переважно у клітинному ядрі; зберігає й передає спадково генетичну інформацію про будову, розвиток та індивідуальні ознаки кожного живого організму. Скорочена назва — ДНК.
Декамевіт
препарат, що включає комплекс вітамінів, амінокислоти й мінеральні речовини. Нормалізує змінені при старінні процеси обміну речовин в організмі.
Декокт
відвар з лікарських рослин.
Декомпенсація
недостатня діяльність будь-якого органу або всього організму в цілому людини чи тварини. Причиною Д. є порушення здатності організму протистояти патологічним змінам, що виникають у ньому під впливом різних захворювань (напр., Д. серця при його вадах).
Декортикатор
1. Видалення корп великих півкуль головного мозку; застосовують в експериментальній фізіології для вивчення впливів кори на інші структури центральної нервової системи. 2. Механічний спосіб відокремлення луб'яної частини від деревини стебел прядивних рослин (канатника, льону, конопель) без попереднього мочіння їх.
Декстрокардія
природжена аномалія положення серця, за якої більша частина серця розміщена в грудній клітці з правого боку.
Декувер
різниця між сумою страхової оцінки майна та страховою сумою. Д. компенсує ризик страхування і становить 10-50% страхової оцінки.
Деламінація
один з шляхів утворення гаструли, при якому клітини зародка дробляться в напрямі, паралельному його поверхні.
Делірій
порушення свідомості людини при деяких інфекційних захворюваннях, отруєннях (напр., алкоголем), запальних ураженнях головного мозку тощо. Виявляється в маренні, галюцинаціях.
Деменція
слабоумство, що виникає в людини як результат деякого ураження головного мозку при атеросклерозі, епілепсії тощо.
Демодекоз
інвазійна хвороба тварин (іноді людини), що її спричинюють кліщі родини демодецидів. Інша назва — залозниця.
Дентин
міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини й тварин.
Деонтологія
1. Професійна етика лікарів, принципи їх дій. 2. Розділ етики, що вивчає проблеми обов'язку, сферу обов'язкового, всі форми моральних вимог і їх співвідношення.
Депресія
1. економ. Тривалий застій чи занепад економіки, держави. 2. Пригнічений настрій, психічний стан. 3. геол. Низовина, рівень якої нижчий за поверхню моря, западина. 4. фіз. Зона зниженого атмосферного тиску.
Дерма
сполучнотканинна частина шкіри людини й хребетних тварин, розташована під епідермою. Інші назви — коріум, кутис.