Фосфоглюкомутаза (від гр. φως-φορος — світлоносний, солодкий і лат., змінюю) - фермент, який каталізує реакцію міжмолекулярного перенесення залишків фосфорної кислоти в обміні вуглеводів. Належить до класу трансфераз.

Фосфоліпіди (від гр. φως-φορος — світлоносний, гр., жир і вид, вигляд) - те саме, що й фосфатиди.

Фосфоліпази (від гр. φως-φορος — світлоносний і ліпази) - те саме, що й лецитинази.

Фосфопротеїди (від гр. φως-φορος — світлоносний і протеїди) - фосфопротеїни; складні білки, при розщепленні яких поряд з амінокислотами звільнюється фосфорна кислота.

Фосфорилази (від гр. φως-φορος — світлоносний) - ферменти, які каталізують розщеплення та зворотний синтез глікозидних зв'язків окремих біологічно важливих сполук (глікогену, крохмалю тощо). Належать до трансфераз. Відіграють важливу роль у вуглеводному обміні.

Фосфороліз (від гр. φως-φορος — світлоносний і ...ліз) - зворотний ферментативний процес розщеплення глікозидних зв'язків деяких біологічно важливих сполук (крохмалю, глікогену, сахарози, нуклеозидів) за допомогою неорганічного фосфату.

Фотарій (гр., світло) - світлолікувальний кабінет для здійснення з профілактичною й лікувальною метою групових загальних опромінювань ультрафіолетовим і тепловим промінням.

Фото... (від гр. Φωτόνιο — світло) - у складних словах відповідає поняттям: «той, що діє за допомогою світла», «заснований на дії світла».

Фотореактивація (від гр. Φωτόνιο — світло і фр., протидіючий) - ослаблення шкідливого впливу ультрафіолетових променів при діянні на організм видимого світла.

Фотосинтез (від гр. Φωτόνιο — світло і синтез) - процес утворення зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом.

Фототерапія (від гр. Φωτόνιο — світло і терапія) - застосування з лікувальною і профілактичною метою інфрачервоного, світлового (видимого) та ультрафіолетового проміння; світлолікування.

Фотофобія (від гр. Φωτόνιο — світло і ...фобія) - підвищена чутливість ока до освітлення; світлобоязнь.

Фрагментація (фр.) - 1. Розпадання на дрібні частини; Ф. міокарда — множинний розрив клітин серцевого м'яза. 2. Множинне перешнуровування ядер під час прямого поділу (амітозу). 3. Розривання хромосоми або хроматиди (поздовжньої половинки хромосоми) на частини (фрагменти).

Франклінізація (вл.) - метод лікування за допомогою статичної електрики. Від прізвища американського вченого В. Франкліна.

Френологія (гр., розум, душа і ...логія) - вчення про зв'язок психічних та інтелектуальних якостей людини з формою будови її черепа.

Фригідний (лат., холодний) - холодний, байдужий у сексуальному сенсі (головним чином у жінок).

Фронтит (від фр. front від лат. frons — лоб, чоло) - запалення слизової оболонки лобних пазух. Розвивається внаслідок ускладнення гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини тощо.

Фрустрація (лат. frustratio — омана) - емоційний стан, що характеризується дезорганізацією свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. Виникає в ситуації реальної або передбачуваної неможливості задоволення тих чи інших потреб.

Фтизіатрія (гр., сухоти та ...іатрія) - розділ медицини, що вивчає профілактику й лікування туберкульозу легень.

Фульгурація (лат., блискавиця) - один з методів внутрішнього (через цистоскоп) лікування пухлин сечового міхура струмом високої частоти.

Фунгіциди (лат., гриб і ...циди) - отруйні хімічні сполуки для боротьби з грибними хворобами рослин (залізний і мідний купороси, бордоська рідина тощо) і для протравлювання насіння (формалін тощо).

Функція (лат. functio — виконання, звершення) - 1. книжн. Явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін. 2. книжн. Робота кого-, чого-небудь, обов'язок, коло діяльності когось, чогось; повинність, місія. 3. фізіол. Специфічна діяльність організму людини, тварин, рослин, їхніх органів, тканин і клітин. 4. мат. Величина, яка змінюється зі зміною незалежної змінної величини (аргументу). 5. соціолог. Роль, яку виконує той чи інший елемент соціальної системи.

Фурункул (лат., чиряк) - гострогнійне запалення волосяного мішечка й сальної залози і навколишньої сполучної тканини; чиряк. Спричинюється бактеріями — стафілококами. Інша назва — чиряк.

Хемотаксис (від араб. کيمياء‎‎ і таксиси) - рух (притягнення або відштовхування) організмів (головним чином одноклітинних) і клітин, що вільно рухаються (сперматозоїдів, лейкоцитів), під впливом хімічних подразнень.

Хемотерапія (від араб. کيمياء‎‎ — хімія і терапія) - метод лікування, те саме, що й хіміотерапія.

Херувізм (від івр. כרוב — херувим) - генетичне захворювання, що викликає дефект нижньої частини обличчя у вигляді симетричного потовщення нижньої щелепи або обох щелеп.

Хілус (гр., сік) - рідина, що міститься в лімфатичних судинах кишечника тварин і людини. Являє собою лімфу, збагачену краплинами жиру.

Хіміотерапія (від араб. کيمياء‎‎ — хімія і гр. θεραπεία — зцілення) - лікування хімічними препаратами, що діють вибірково (специфічно) на збудників захворювань (мікробів, вірусів, найпростіших), а також на клітини пухлин. Інша назва — хемотерапія.

Хімус (гр., сік) - вміст тонких кишок тварин і людини. Утворюється з їжі під впливом травних соків. При просуванні Х. по кишечнику відбувається всмоктування розчинних продуктів перетравлювання.

Хінін (інд. з мови кечуа — кора) - лікарський препарат; алкалоїд кори хінного дерева. Солі Х. застосовують як протималярійний і жарознижуючий засоби, як засоби для зменшення збудливості серцевого м'яза та для стимуляції родової діяльності.

Хірург (1) (від гр. χείρ — рука і ουργική — робити) - спеціаліст в галузі клінічної медицини й лікувально-профілактичного обслуговування населення, що вивчає захворювання, основним методом лікування яких є оперативне втручання.

Хлоралгідрат (від гр. χλωρός — зелений і гідрат) - органічна сполука, лікарський препарат; заспокійливий, снотворний, протикорчовий та знеболювальний засіб.

Хлораміни (від гр. χλωρός — зелений і аміни) - хімічні сполуки, хлорпохідні аміаку або амінів. Застосовують Х. як хлоруючі, окислюючі й дезинфікуючі засоби.

Хлоретил (від гр. χλωρός — зелений та етил) - лікарський препарат. Застосовують для місцевого знеболювання і при недовгочасному наркозі.

Хлороз (від гр. χλωρός — зелений) - 1. Захворювання жінок — недокрів'я, пов'язане з нестачею в організмі заліза. Інша назва — бліда неміч. 2. Захворювання рослин, що спричинюється нестачею засвоюваних форм заліза або інфекцією (мікроскопічними грибами, бактеріями, нематодами, вірусами).

Хлороміцетин (від гр. χλωρός — зелений і давньогр. μΰκης — гриб) - природний антибіотик з широкою антибактеріальною дією. Одержують синтетично.

Хлоропласти (від гр. χλωρός — зелений і ...пласт) - пластиди у рослин, забарвлені хлорофілом у зелений колір. У Х. відбувається фотосинтез.

Хлорофіл (від гр. χλωρός — зелений і листок) - зелений пігмент рослин, за участю якого відбувається фотосинтез. Міститься в хлоропластах (у водоростей — хроматофорах).

Хлороформ (від гр. χλωρός — зелений і мурашка) - розчинник для жирів і смол; лікарський препарат, наркотичний засіб. Застосовують при м'язових болях, невралгіях тощо, а також для наркозу. Інша назва — трихлорметин.

Хлорпікрин (від гр. χλωρός — зелений і гр., гіркий) - органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина. Застосовують як інсектицид.

Хлорування (від гр. χλωρός — зелений) - 1. Введення хлору в неорганічні й органічні речовини для одержання хлористих сполук (хлорного вапна, деяких розчинників тощо). 2. Дезинфекція питних і стічних вод хлором.

Хоани (гр., воронка) - внутрішні носові отвори у хребетних тварин і людини, що сполучають носову порожнину й глотку.

Холагол (фр., англ., гр., жовчогінний) - лікарський препарат. Застосовують при жовчнокам'яній хворобі, холециститах, гепатохолециститах.

Холензим (гр., жовч та розчинений) - лікарський препарат. Застосовують як жовчогінний засіб при гепатитах, холециститах і захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Холера (гр.) - 1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням; збудник — холерний вібріон; хвороба, зараза. 2. Уживається як лайливе слово.

Холестерин (від гр. χολή — жовч і στερεός — твердий) - органічна жироподібна речовина, яка міститься в усіх органах і тканинах організму, а також у продуктах харчування й відіграє важливу роль у життєдіяльності організму.

Холецистит (від гр. χολή — жовч і міхур) - запалення жовчного міхура. Спричинюється мікробами (стафілококом, стрептококом, кишковою паличкою), гельмінтами, лямбліями.

Холецистографія (від гр. χολή — жовч, міхур і гр. γράφω — пишу) - метод штучного контрастного рентгенологічного дослідження жовчного міхура.

Холін (гр., жовч) - біоорганічна сполука. Входить до складу лецитинів, які належать до фосфатидів. Нестача Х. в їжі спричинює тяжкі захворювання. Х. та його похідне — холін-хлорид належать до вітамінів групи В.

Холінергічний ((ацетил)холін і гр., дія) - чутливий до ацетилхоліну, збуджуваний ацетилхоліном.

Хондрит (гр., хрящ) - запалення хряща.

Хондріоміти (гр., зернятко і нитка, тканина) - органоїди клітин рослин, тварин і людини, які забезпечують вироблення, нагромадження й розподіл енергії в клітинах. Інші назви — мітохондрії, хондріосоми.

Хондріома (гр., зернятко) - сукупність усіх мітохондрій, які містяться в одній клітині.

Хондрологія (гр., хрящ і ...логія) - вчення про хрящі.

Хондрома (гр., хрящ і ...ома) - доброякісна пухлина з хрящової тканини.

Хорея (від гр. χορεία — танок) - захворювання нервової системи людини, що характеризується мимовільним сіпанням, гримасами, причмокуванням, некоординованими рухами. Інша назва — хвороба святого Вітта.

Хоріон (гр., перепонка, оболонка) - 1. Зовнішня оболонка зародків плазунів, птахів, ссавців, людини на початкових стадіях їхнього розвитку. Х. ссавців і людини бере участь в утворенні плаценти. 2. Вторинна оболонка яйцеклітини безхребетних і деяких нижчих хребетних тварин.

Хроматин (від гр. χρώμα — колір) - речовина, що її містять ядра клітин організму людини, тварин і рослин. Під час мітозу концентрується в хромосомах. Відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.

Хромогени (від гр. χρώμα — колір і ...ген) - безбарвні речовини, що містяться в клітинах організму людини, тварин і рослин; набувають забарвлення при окисленні, є відновленою формою дихальних пігментів. Відіграють важливу роль у процесах дихання рослин.

Хромогенний (від гр. χρώμα — колір і ...генний) - той, що дає барвник або спричинює забарвлення; Х-і бактерії — бактерії, які утворюють у процесі росту на різних живильних середовищах забарвлені продукти обміну (пігменти).

Хромопласти (від гр. χρώμα — колір і ...пласт) - пластиди у рослин, забарвлені пігментами каротиноїдами в жовтий, оранжевий, червоний, іноді коричневий колір. Властиві переважно дозрілим плодам (шипшина, помідори, перець).

Хромосоми (гр. χρῶμα — колір і σῶμα — тіло) - нуклеопротеїдні структурні елементи клітинного ядра організму рослин, тварин і людини. Містять довгий безперервний полімеризований ланцюг ДНК (єдину ДНК-молекулу), що містить гени, регуляторні елементи та проміжні нуклеотидні послідовності.

Хромоцистоскопія (від гр. χρώμα — колір і цистоскопія) - метод функціонального дослідження нирок за допомогою барвника індигокарміну.

Хронаксія (гр. χρόνος — час і ἀξία — вартість) - мінімальний час, за який електричний струм певної сили має діяти на живу тканину, щоб викликати фізіологічну реакцію. Х. характеризує збудливість живої матерії та її залежність від тривалості дії подразника.

Целюлаза (від лат. cellula — комірка) - фермент, що гідролізує целюлозу. Міститься в плісеневих грибах, деяких бактеріях тощо. Велику кількість Ц. виділяють бактерії, що живуть у шлунку жуйних тварин.

Целюліт (англ. cellulite) - 1. Застійне явище в жировій тканині, що призводить до її дистрофії; ліподистрофія (cellulite). 2. Гнійне запалення підшкірної жирової клітковини внаслідок потрапляння мікроорганізмів із зовнішнього середовища через пошкоджену шкіру (cellulitis).

Целюлярний (від лат. cellula — комірка) - клітинний; той, що складається з клітин.

Цервікальний (лат., шия) - шийний. Ц. канал — це отвір, що з'єднує матку з піхвою, Ц. слиз — особлива рідина, яка виробляється шийкою матки.

Церебрастенія (від лат. cerebrum — мозок і астенія) - слабкість і підвищена збудливість головного мозку.

Цереброспінальний (від лат. cerebrum — мозок і хребетний стовп) - спинномозковий; Ц. менінгіт — запалення оболонок головного й спинного мозку.

Цестоди (лат. cestoda від гр. κεντημένη — вишитий) - клас тварин типу плоских червів. Паразитують в організмі тварин і людини. Спричинюють гельмінтози. Інша назва — стьожкові черви.

Циклотимія (від гр., дух, душа) - психічне порушення, легка форма маніакально-депресивного психозу. Характеризується виникненням нападів пригнічення або збудження.

Цироз (гр., жовтий) - розростання щільної сполучної тканини, яка заміняє специфічні діяльні клітини органа. Найчастіше буває Ц. печінки — захворювання, що виникає внаслідок запалень печінки, хронічного алкоголізму, порушень обміну речовин, розладів кровообігу.

Цистеїн (гр., міхур) - сіркомісна амінокислота, входить до складу більшості білків. Відіграє важливу роль у регуляції обміну речовин.

Цистин (гр. κύστις — сечовий міхур) - амінокислота, входить до складу білків тваринного і рослинного походження. Походить з цистеїну.

Цистит (гр. κύστις — сечовий міхур) - запалення слизової оболонки сечового міхура у людини. Спричинюється бактеріями (кишковою паличкою, стафілококом, стрептококом).

Цистицерк (від гр. κύστις — сечовий міхур і хвіст) - личинка стьожкових червів (цестод). Має вигляд кулястого пухиря. Паразитує в організмі тварин і людини, спричинюючи цистицеркоз.

Цистицеркоз (від гр. κύστις — сечовий міхур) - хвороба тварин та людини, спричинювана цистицерками. Характеризується корчами, порушенням психіки, втратою зору тощо.

Цистоскоп (від гр. κύστις — сечовий міхур) - прилад для цистоскопії. Складається з металевої трубки з оптичною й освітлювальною системою. Вводиться через сечівник.

Цистоскопія (від гр. κύστις — сечовий міхур і ...скопія) - метод дослідження сечового міхура шляхом безпосереднього його огляду за допомогою приладу цистоскопа.

Цитаза (від гр. κύτος — клітка, оболонка) - захисна речовина сироватки крові, активує розчинення бактерій; алексин.

Цито... (від гр. κύτος — клітка, оболонка) - у складних словах вказує на зв'язок з поняттям "клітина".

Цитогенетика (від гр. κύτος — клітка, оболонка й генетика) - розділ генетики, що розглядає явища спадковості на цитологічному (клітинному) рівні.

Цитодіагностика (від гр. κύτος — клітка, оболонка і діагностика) - метод розпізнавання хворобливих процесів в організмі шляхом мікроскопічного дослідження клітинних елементів або вивчення будови окремих клітин відповідних тканин.

Цитоекологія (від гр. κύτος — клітка, оболонка і екологія) - галузь біології, що вивчає роль змін на клітинному рівні в пристосуванні організмів до умов зовнішнього середовища.

Цитозин (від гр. κύτος — клітка, оболонка) - органічна азотовмісна речовина, що входить до складу нуклеїнових кислот (ДНК, РНК). Міститься в тканинах всіх організмів.

Цитокінез (від гр. κύτος — клітка, оболонка й ...кінез) - процес поділу тіла материнської клітини з утворенням двох дочірніх клітин. Інші назви — цитотомія, клітинний поділ, плазмотомія, цитоплазмотомія.

Цитоліз (від гр. κύτος — клітка, оболонка і ...ліз) - руйнування тваринних і рослинних клітин шляхом повного або часткового розчинення їх. Спостерігається при деяких патологічних змінах тканин, а також в нормальних умовах (напр., при метаморфозі комах).

Цитолізини (від гр. κύτος — клітка, оболонка і лізин) - речовини білкової природи (антитіла), що утворюються в крові при введенні в організм чужорідних клітин. Мають специфічну властивість розчиняти оболонки або отруювати певні клітини.

Цитологія (гр. κύτος — клітка і λόγος — вчення) - заст. наука про будову, хімічний склад, життєдіяльність клітин рослинних і тваринних організмів; клітинна біологія.