Ветеринарія (лат., той, що лікує худобу) - комплекс наук, що вивчають хвороби тварин, методи запобігання хворобам і лікування їх, питання підвищення продуктивності тварин, методи захисту людей від зоонозів.

Вібріоз - інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, спричинюване бактеріями, що належать до вібріонів. Інша назва — вібріонний аборт.

Вібріони (фр., від лат., звиваюсь) - рід неспороносних бактерій, що мають форму короткої спірально зігнутої палички з джгутиками. Холерний В. спричинює в людини холеру.

Вібриси (лат., від коливаюсь, звиваюсь) - чутливі волоски, що є в більшості ссавців і служать додатковими органами дотику.

Вівіпарія (лат., живо-рідний, від живий і народжую) - живородіння.

Вівісекція (від лат. vivus — живий и sectio — розсічення) - розтин тіла живих тварин з метою проведення наукових або освітніх досліджень.

Віварій (від лат. vivus — живий) - приміщення для утримання тварин з навчальною або експериментальною метою.

Вікалін - лікарський препарат; в'яжучий, протикислотннй та помірно проносний засіб.

Вікасол (ві(тамін) К й лат., розчин) - водорозчинний препарат вітаміну К, що його застосовують для боротьби з кровотечами.

Вірилізм (лат., чоловічий) - поява у жінок вторинних чоловічих статевих ознак (напр., вусів).

Вірулентність - сукупність властивостей мікроорганізмів, що визначає характер і силу їхньої хвороботворної дії.

Вірулентний (лат., отруйний) - хвороботворний, здатний викликати інфекційні захворювання (про мікроби).

Віруси (лат. virus — отрута) - неклітинні форми живих організмів, внутрішньоклітинні паразити, які використовують її для синтезу зрілих вірусних часток. В. — збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини.

Вірусологія (віруси і Λόγος — знання) - розділ мікробіології — наука про віруси і процеси, котрі вони спричиняють в організмі людини, тварин, рослин, бактерій, грибів; розробляє методи діагностики, лікування та профілактики вірусних інфекцій.

Вісцеральний (лат., нутрощі) - нутрощевий; належний до внутрішніх органів людини або тварин; прилеглий або повернутий до нутрощів.

Вісцероптоз (лат., нутрощі і птоз) - опущення нутрощів.

Віталізм (лат., життєвий) - ідеалістичне вчення, за яким в організмах міститься особлива нематеріальна надприродна сила ("життєва сила", "ентелехія"), що спрямовує й регулює всі біологічні процеси в них.

Вітамінізація - введення вітамінів у їжу, в організм; насичення вітамінами.

Вітаміни (лат. vitae — життя) - органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів.

Вітамінозний - багатий на вітаміни

Вітамінологія (вітаміни і Λόγος — знання) - наука про вітаміни

Вітелогенез (лат., жовток і ...генез) - синтез і нагромадження жовтка у жіночих статевих клітинах тварин.

Вітиліго (лат. vitiligo) - хронічне захворювання людини через зникнення на деяких ділянках шкіри меланіну, що проявляється в утворенні знебарвлених плям.

Гайморит (вл.) - запалення придаткової порожнини носа — гайморової чи щелепної. Від прізвища англійського анатома 17 ст. Н. Гаймора.

Галлізм (вл.) - учення римсько вченого-медика Галена (129-217 рр.), суть якого полягає у намаганні визначити вдачу і здібності людини за формою й опуклостями головного мозку.

Гангрена (лат., від гр., виразка, що роз'їдає) - вогнець, антонів вогонь, мертвиця; змертвіння певного органа (його частини) або обмеженої ділянки тканин. Зумовлюється розладами нервової регуляції та кровообігу на грунті атеросклерозу, відморожень, опіків, тривалих механічних ушкоджень.

Гаструла (лат., гр., шлунок, черево) - 1. Одна з стадій зародкового розвитку багатоклітинного організму, що настає після бластули. 2. Двошаровий зародок багатоклітинних організмів.

Гаструляція - процес розвитку двошарового зародка (гаструли).

Гельмінти (гр., черв'як) - черви, що паразитують в організмі людини, тварин і рослин, спричинюючи гельмінтози.

Гематома (від гр. αἷμα — кров і ωμα — пухлина) - скупчення крові, обмежене навколишніми тканинами або стінками природної порожнини тіла. Виникає внаслідок крововиливу при травмах, руйнуванні стінок судин патологічним процесом тощо. Підшкірна Г. — «синець».

Гематоскопія (від гр. αἷμα — кров) - аналіз крові для визначення захворювання.

Гематоцеле (від гр. αἷμα — кров і гр., пухлина) - скупчення крові у людини або тварини в обмеженому просторі. Спостерігається при травмах, геморагічному запаленні яєчка. Інша назва — кров'яний опух.

Гемоторакс (від гр. αἷμα — кров і θώραξ — груди) - скупчення крові в порожнині плеври, виникає внаслідок внутрішньої кровотечі при травмах легень або при деяких захворюваннях (рак легень, туберкульоз тощо).

Гемотрансфузіологія (від гр. αἷμα — кров, лат. trans — зміна, fusio — злиття і гр. λογιχη — слово, значення) - розділ гематології, який вивчає переливання крові та її складових частин.

Гемофілія (від гр. αἷμα — кров і φιλία — любов) - спадкове захворювання людини і тварин; характеризується значними й тривалими кровотечами внаслідок порушення властивості крові зсідатися через брак у ній відповідних білків.

Гемоцитобласти (від гр. αἷμα — кров, κύτος — вмістище та βλάστη — зачаток) - клітини кровотворних органів людини та хребетних тварин (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли), з яких утворюються всі клітинні елементи крові (еритроцити, лейкоцити тощо). В нормі трапляються тільки в кровотворних органах.

Ген (нім. Gen від лат. genus — рід, походження) - 1. Елементарна молекулярна одиниця спадковості, що відповідає за формування певної елементарної ознаки. 2. розм. Передані у спадок особливості характеру, схильності.

Геогельмінти (гео... і гельмінти) - група паразитичних червів людини та тварин, які розвиваються без участі проміжних та додаткових хазяїв — безпосередньо в фунті, гною та в інших субстратах.

Геріатрія (гр., старий та....іатрія) - розділ геронтології, який вивчає особливості захворювань людей похилого та старечого віку, а також методи лікування та запобігання їм.

Гігієна (гр., здоровий) - галузь медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища на здоров'я людини, її працездатність та тривалість життя.

Гідроторакс (від давньогр. ὕδωρ — вода і θώραξ — груди) - скупчення транссудату в плевральній порожнині, виникає при різних серцевих та ниркових захворюваннях.

Гіпернефрома (від гр. ὑπερ — над, гр., нирка і ...ома) - пухлина, що розвивається з клітин кори надниркової залози (справжня Г. — переважно доброякісна пухлина) і з епітелію нирок (злоякісна пухлина). Ішла назва — гіпернефроїдний рак.

Гіпоксемія (від гр. ὑπο — під, лат. oxygenium — кисень і ...емія) - зниження вмісту кисню у крові внаслідок порушення кровообігу, зменшення газообміну в легенях, зменшення вмісту гемоглобіну в крові тощо.

Гіпопаратиреоз (від гр. ὑπο — під і тиреоз) - розлад кальцієвого обміну в організмі, спричинюваний недостатньою діяльністю прищитовидних залоз.

Гіпоплазія (від гр. ὑπο — під і гр., утворення) - недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму в цілому, що виникає під час порушення внутріутробного розвитку плода. Інша назва — гіпогенезія.

Гіпосекреція (від гр. ὑπο — під і секреція) - зниження виділення секрету якою-небудь залозою.

Гіпосмія (від гр. ὑπο — під і гр., запах, нюх) - зниження нюху. Виникає при порушенні носового дихання, запаленні слизових оболонок порожнини носа тощо.

Гіпостаз (гр., осідання) - застій крові у нижчерозташованих частинах тіла та органах. Зумовлений серцевою недостатністю і розвивається внаслідок венозного застою.

Гіпоталамус (лат. hypothalamus від гр. ὑπό — під і θάλαμος — відсік, приміщення) - анат. скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними й низхідними волокнами нижче зорового горба головного мозку.

Гіпотермія (від гр. ὑπο — під і θέρμη — тепло) - зниження температури тіла у тварин з сталою температурою тіла або у людини штучним охолодженням у поєднанні з глибоким гальмуванням центральної нервової системи снотворними речовинами та заспокійливими засобами.

Гіпофіз (лат. hypophysis — відросток) - нижній мозковий придаток — залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і людини. Ураження Г. призводять до різних захворювань (акромегалія, гігантизм тощо).

Глаукома (давньо-гр. γλαύκωμα від γλαυκός — блакитний, сизий і ομα — пухлина) - захворювання очей, ознакою якого є підвищення внутріочного тиску, спостерігається при порушенні функції центральної нервової системи, ендокринних розладах тощо.

Гліома (гр., клей і ...ома) - пухлина, що розвивається в головному, рідше в спинному, мозку з елементів невроглії.

Глютатіон (лат.) - азотиста органічна сполука небілкової природи. Входить до складу клітин усіх живих організмів. Бере участь в окисно-відновних процесах.

Гонорея (гр., сім'я і течу) - венерична хвороба, що характеризується запаленням слизової оболонки сечостатевих органів, можливо ураження кон'юнктиви, іноді — прямої кишки, спричинюється гонококом. Зараження відбувається переважно статевим шляхом.

Гормони (гр., рухаю, збуджую) - специфічні біологічно активні речовини, виділювані ендокринними залозами; регулюють функції в організмі.

Гормонотерапія (гормони і терапія) - лікування гормональними препаратами.

Графоспазм (від гр. γράφω — пишу і спазм) - судорога, яка виникає в пальцях при кожній спробі писати, зумовлюється захворюванням нервової системи.

Гуанідин (ісп. з інд. мови кечуа гуано та гр., вигляд) - безбарвні гігроскопічні кристали. Застосовують для одержання лікарських і вибухових речовин, іонообмінних смол.

Гума (лат., камедь) - інфекційна ґранульома різних органів людини, що виникає в пізніх періодах сифілісу.

Дакріоаденіт (гр., сльоза і залоза) - запалення слізної залози. Гострий Д. звичайно інфекційного походження; хронічний — розвивається на фоні загальних захворювань (туберкульоз, сифіліс тощо).

Дакріолса (гр.) - сльозотеча, сльозливість.

Дакріоцистит (гр., сльоза і міхур) - запалення слізного мішка.

Дальтонізм (вл.) - часткова колірна сліпота, здебільшого природжена. Дальтоніки не відрізняють червоного, зеленого або синього кольорів. Від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона.

Дантист (фр.) - зубний лікар, стоматолог.

Дарвінізм (вл.) - 1. Вчення англійського природознавця Чарльза Дарвіна про еволюційний розвиток живих організмів на Землі. 2. Соціальний Д. — соціологічна теорія, згідно якої закономірності природного добору і боротьби за існування, виявлені в природі, поширюються на відносини в людському суспільстві.

Дарсонвалізація (вл.) - застосування з лікувальною метою змінного електричного струму високої частоти, високої напруги й невеликої сили. Термін походить від прізвища французького фізіолога і фізика Ж.-А. д'Арсонваля.

Даукарин - лікарський препарат. Застосовують при хронічній коронарній недостатності.

Девастація (лат., від спустошую, розорюю) - комплекс заходів, спрямованих на знищення збудників інвазійних та інфекційних захворювань людини, тварин і рослин на всіх фазах розвитку цих збудників.

Девіація (від лат. devio — відхиляюсь) - 1. Зміна середніх стадій ембріонального розвитку органа, що призводить до змін його будови у дорослого організму. 2. фін. Раптове, непередбачуване відхилення курсу цінних паперів, цін біржових товарів під впливом форс-мажорних обставин. 3. Відхилення від правильного напряму руху корабля, літака тощо.

Дегельмінтизація (від лат. de — зворотня дія і гельмінти) - розділ девастації, комплекс лікувально-профілактичних заходів, за допомогою яких звільняють людей і тварин від паразитичних червів — гельмінтів.

Дегенерація (від лат. degenerare — вироджуватися) - 1. Виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму. 2. Процес руйнування органів або клітин у організмів. Буває, зокрема, у тварин, розвиток яких відбувається з перетворенням (напр., Д. зябер і хвоста у пуголовка при перетворенні його на жабу).

Дежавю (фр. déjà vu — уже бачене) - психічний стан, при якому людина відчуває повторення певної ситуації, але не пов'язує це з певним моментом минулого, а відносить його до минулого вцілому.

Дезинсекція (від від фр. des — без і лат., комаха) - заходи боротьби з шкідливими комахами й кліщами — переносниками збудників хвороб людини й тварин (воші, блохи та ін.) та сільськогосподарськими шкідниками (напр., буряковим довгоносиком).

Дезинфекція (від від фр. des — без та інфекція) - заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних захворювань людини і тварин.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (лат., назва одного з моносахаридів і ядро) - складна біоорганічна речовина; міститься переважно у клітинному ядрі; зберігає й передає спадково генетичну інформацію про будову, розвиток та індивідуальні ознаки кожного живого організму. Скорочена назва — ДНК.

Декамевіт - препарат, що включає комплекс вітамінів, амінокислоти й мінеральні речовини. Нормалізує змінені при старінні процеси обміну речовин в організмі.

Декокт (лат., від відварюю) - відвар з лікарських рослин.

Декомпенсація (від лат. de — зворотня дія і компенсація) - недостатня діяльність будь-якого органу або всього організму в цілому людини чи тварини. Причиною Д. є порушення здатності організму протистояти патологічним змінам, що виникають у ньому під впливом різних захворювань (напр., Д. серця при його вадах).

Декортикатор (лат., знімаю кору) - 1. Видалення корп великих півкуль головного мозку; застосовують в експериментальній фізіології для вивчення впливів кори на інші структури центральної нервової системи. 2. Механічний спосіб відокремлення луб'яної частини від деревини стебел прядивних рослин (канатника, льону, конопель) без попереднього мочіння їх.

Декстрокардія (лат., правий і ...кардія) - природжена аномалія положення серця, за якої більша частина серця розміщена в грудній клітці з правого боку.

Декувер (фр., букв. — непокритий) - різниця між сумою страхової оцінки майна та страховою сумою. Д. компенсує ризик страхування і становить 10-50% страхової оцінки.

Деламінація (лат., поділяю на шари, прошарки) - один з шляхів утворення гаструли, при якому клітини зародка дробляться в напрямі, паралельному його поверхні.

Делірій (лат. delirium — марення) - порушення свідомості людини при деяких інфекційних захворюваннях, отруєннях (напр., алкоголем), запальних ураженнях головного мозку тощо. Виявляється в маренні, галюцинаціях.

Деменція (лат. dementia — безумство) - слабоумство, що виникає в людини як результат деякого ураження головного мозку при атеросклерозі, епілепсії тощо.

Демодекоз - інвазійна хвороба тварин (іноді людини), що її спричинюють кліщі родини демодецидів. Інша назва — залозниця.

Дентин (лат., зуб) - міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини й тварин.

Деонтологія (гр., потрібне, необхідне і ....логія) - 1. Професійна етика лікарів, принципи їх дій. 2. Розділ етики, що вивчає проблеми обов'язку, сферу обов'язкового, всі форми моральних вимог і їх співвідношення.

Депресія (від лат. deprimo — тиснути, пригнічувати) - 1. економ. Тривалий застій чи занепад економіки, держави. 2. Пригнічений настрій, психічний стан. 3. геол. Низовина, рівень якої нижчий за поверхню моря, западина. 4. фіз. Зона зниженого атмосферного тиску.

Дерма (гр., шкіра) - сполучнотканинна частина шкіри людини й хребетних тварин, розташована під епідермою. Інші назви — коріум, кутис.