Мелодекламація
читання віршів або прози, супроводжуване для більшої виразності акомпанементом чи наспівом певної мелодії.
Мелодія
1. Художньо усвідомлена логічна послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно. 2. Наспівне співзвуччя; мотив, наспів, нота.
Мелодрама
1. Драма з музикою та співом. 2. Драматургійний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти та моралізація; твір цього жанру. 3. перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначається неприродністю, зовнішніми ефектами.
Меломан
пристрасний любитель музики, співу.
Мелос
узагальнене поняття мелодійної, пісенної основи в музиці.
Мелотипія
друкування нот засобами поліграфії.
Мем
1. Одиниця культурної інформації, поширювана від однієї людини до іншої за допомогою імітації, навчання тощо. 2. У культурології — одиниця інформації, яка міститься у свідомості і діє на події таким чином, щоб у свідомості інших людей утворилося більше число його копій. 3. У соціології — одиниця суспільної взаємодії. 4. У психології — одиниця мислення, завдяки якій здійснюється його процес.
Менестрель
1. Професійний співець і музикант у середньовічній Франції і Англії. В 12 — 13 ст. перебували, головним чином, на службі у сеньйора. 2. В 14 — 18 ст. М. називалися також мандрівні народні музиканти. 3. перен. Співець, поет.
Менует
1. Старовинний французький танець з повільними і плавними рухами. 2. Твір з музичним розміром менуета.
Меццо-сопрано
1. Жіночий голос, середній за регістром між сопрано й контральто. 2. Співачка з таким голосом.
Мідквел
твір, що розвиває сюжет попередніх творів на ту ж тему, але його власна сюжетна лінія хронологічно відносяться до періоду всередині вихідного сюжету.
Мінезингер
німецький поет-співець, автор і виконавець творів лицарської лірики 12-15 ст.
Мінотавр
у давньогрецькій міфології чудовисько тілом людини й головою бика, якого Мінос годував живими людьми. Убитий Тезеєм.
Містерії
1. В країнах античного світу (Греція, Рим) та Стародавнього Сходу (Єгипет, Персія) таємні релігійні обряди (дромени), церемонії на честь деяких богів, до участі в яких допускалися лише посвячені (місти), напр., елевсінські М. на честь Деметри і вакхічні на честь Діоніса. 2. Інколи релігійні процесії з елементами вистави у східних релігіях (напр., шахсей-вахсей). 3. Популярний жанр середньовічного (14 — 16 ст.) релігійного театру в Західній Європі — середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети.
Міфологія
1. Сукупність міфів того чи іншого народу. 2. Наука про міфи.
Модерато
муз. помірний темп, середній між андантино й алеґрето.
Модератор
1. Пристрій в музичних клавішних інструментах для приглушення звуку. 2. Особа, що проводить соціологічне дослідження, керівник фокус-групи. 3. Пристрій для гальмування рідини чи газу. 4. Особа, що контролює дотримання правил в мережевих форумах, чатах чи конференціях.
Модерн
1. Напрям у мистецтві і літературі кінця 19-початку 20 ст., для якого характерні манірність, стилізаторство й символіка; модернізм. 2. Стиль, характерний для цього напряму. Інші назви — ар-нуво, югендштиль, ліберті.
Модернізм
1. Течія у мистецтві й літературі, суб'єктивізм в художній творчості, для якої характерний відхід від демократичних і гуманістичних традицій художньої культури. 2. Один з напрямів у сучасній релігійній філософії, який проповідує оновлення католицьких догм у дусі нової філософії (т. зв. інтуїтивізму, волюнтаризму).
Модильйон
різновид консолі, яка підтримує виносну частину карниза.
Модулор
розроблений французьким архітектором Ле Корбюзьє набір гармонійних пропорцій, заснований на зрості людини з піднятою рукою, що універсально застосовні до архітектури і механіки.
Мозаїка
1. Зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т. ін. 2. Мистецтво складати такі зображення або візерунки. 3. перен. Строката суміш різнорідних елементів. 4. Вірусна хвороба рослин, ознакою якої є поява плям на листі.
Моль (2)
муз. мінорний.
Мольберт
дерев'яний верстат для живопису, на якому встановлюють підрамок з полотном, картон, дошку тощо.
Монумент
архітектурна чи скульптурна споруда на честь визначної події або особи; пам'ятник, надгробок на могилі.
Монументальний
1. Який є монументом. 2. Властивий монументу; М. живопис — пов'язаний з архітектурою, переважно настінні розписи (напр., фрески). 3. перен. Який вражає своїми розмірами, величністю; величний, грандіозний. 4. перен. Ґрунтовний, глибокий за змістом, змістовний.
Мораліте
у середньовічному театрі Західної Європи — жанр повчальної драми з алегоричними дійовими особами.
Муляж
зліпок з гіпсу, глини, воску чи парафіну, точна форма предмета (напр., скульптур, архітектурних деталей, деяких експонатів у музеях і на виставках).
Мурал
1. Декоративний розпис стіни або стелі з гармонійним включенням в композицію архітектурних елементів робочої поверхні; стінопис. 2. Твір, виконаний у подібній техніці.
Мустьєрська культура
археологічна культура середнього палеоліту, поширена в Європі, Азії та Африці. Від назви печерної стоянки Ле-Мустьє в Південно-Західній Франції.
Муштабель
довгий легкий кийок, що його використовує художник під час роботи як опору для рук.
Мхедрулі
алфавіт, використовуваний у деяких південно-кавказьких (у першу чергу — грузинській) мовах. Читається зліва направо. У сучасному алфавіті — 33 букви, які позначають окремий звук.
Натуралізм
1. Методологічний принцип, притаманний деяким філософським теоріям, що намагаються пояснити розвиток суспільства законами природи (географічним середовищем, біологічними й расовими особливостями людей). 2. Система певних естетичних поглядів і метод у мистецтві і л-рі, що вимагають фотографічно точного копіювання окремих явищ життя, ігноруючи заради зовнішньої правдоподібності художнє узагальнення, типізацію. 3. В етиці — характерний для багатьох теорій принцип обгрунтування моралі, за яким етичні поняття (зокрема, поняття блага) виводять з природного начала (законів космосу, органічного світу тощо).
Неокласицизм
течія у літературі та мистецтві 2-ї половини 19-початку 20 ст., що базувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського Відродження і частково неокласицизму.
Нікаб
мусульманський жіночий головний убір, що закриває обличчя, з вузьким прорізом для очей
Німфа
1. У давньогрецькій і давньоримській міфології божество в образі жінки, яке уособлює сили природи (морів, річок, джерел, гір, долин, лугів тощо). Розрізняли Н. морських, річкових, струмків (океаніди, нереїди, наяди), гір (ореади), долин (напеї), лугів (лимоніади), дерев (дріади), а також окремих місць і територій. У міфах Н. беруть участь в раді богів, їх пирах, ведуть безтурботне життя — співають, танцюють, розважаються з сатирами. 2. Одна з стадій зародкового розвитку більшості членистоногих тварин, шо розвиваються з неповним перетворенням; організм, що перебуває на цій стадії розвитку.
Нона
1. муз. Дев'ятий ступінь діатонічної гами; інтервал між першим та дев'ятим ступенями. 2. літ. Строфа, що складається з дев'яти рядків, переважно хореїчного розміру і з таким же римуванням.
Нотографія
1. Опис змісту й зовнішнього оформлення нотних видань; складання переліків, оглядів, покажчиків музичних творів.
Ню
мист. Зображення оголеного тіла людини; акт.
Обертон
складовий тон основного звука, що має більше коливань, ніж основний звук. Склад обертонів визначає забарвлення звуку, або тембр.
Одіозний
який викликає негативне ставлення до себе; небажаний, неприйнятний.
Опера
1. Музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і призначений для виконання в театрі; театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені. 2, Театр, де виконують такі твори.
Опера-буфф
італійська комедійна опера на побутовий сюжет.
Оперета
1. Музично-драматичний твір, здебільшого розважального характеру, в якому співи і танок поєднуються з розмовним діалогом. 2. Театр, де виконують такі твори.
Оратор
той, хто володіє мистецтвом виголошування промов; промовець, ритор, красномовець, трибун.
Орган (2)
найбільший духовий клавішний музичний інструмент, що складається з набору труб, в які нагнітається повітря; за звуковим обсягом близький до симфонічного оркестру.
Органола
1. Електричний язичковий клавішно-пневматичний музичний інструмент, звучання якого близьке до органного. Повітря в О. подається електричним вентилятором, зміна швидкості обертання якого приводить до зміни гучності. 2. Багатотембровий електричний синтезатор.
Оркестріон
1. Невеликий переносний орган, зконструйований німецьким музикантом Г. Фоглером у 1785 році. 2. Автоматичний механічний інструмент для імітації звучання оркестру. Має вигляд шафи, всередині якої поміщено пружинний або пневматичний механізм, який приводиться в дію при вкиданні монети. Інша назва — оркестрина.
Орнамент
1. Оздоблювальний візерунок на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів. 2. перен. Елементи оздоблення мови, музичного твору і т. ін.
Орнаментальний
той, що має характер орнаменту; О. стиль — стиль в образотворчому мистецтві, в якому переважає орнамент.
Орнаментація
1. Прикрашання орнаментом. 2. Те саме, що й орнаментика.
Орнаментика
1. Сукупність елементів орнаменту у певному художньому стилі або творі мистецтва, архітектури. 2. Мистецтво, техніка орнаментування. 3. Сукупність звуків, що прикрашають основний мелодійний малюнок.
Ортодоксія
неухильне додержання певного вчення, поглядів, тверда послідовність у поглядах.
Па
1. Танцювальний крок (хід); ритмічний рух з певною поставою ніг. 2. Танцювальний елемент у балеті.
Панк
молодіжна субкультура, в основі якої лежить категоричний протест протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил.
Панфлейта
багатоствольна флейта, яка складається з двох і більше порожнистих трубок різної довжини. Назва походить від імені давньогрецького бога Пана, атрибутом якого була П.
Паранджа
старовинний одяг мусульманських жінок у Середній Азії, що вкривав жінку з голови до ніг і закривав обличчя сіткою (чачваном); бурка.
Паркапзук
вірменський духовий інструмент — дві або більше трубок, зєднаних через резервуар у вигляді шкіряного мішка або міхура тварини.
Пародія
1. Сатиричний літературний, музичний і т. ін. твір, що використовує які-небудь риси іншого твору, а також його форму. 2. Сатиричне, іронічне наслідування кого-, чого-небудь. 3. перен. Невдале, лише зовнішнє наслідування чого-небудь, що перекручує суть того, що наслідують.
Пастораль
у європейській літературі і мистецтві 14-18 ст. — жанр, який характеризується ідилічним зображенням пастухів і пастушок на лоні природи, а також твір такого жанру.
Патефон
механічний пристрій для програвання грамофонних платівок — портативний грамофон. Від назви французької фірми Пате.
Патина
зеленувато-коричневий наліт на поверхні виробів з міді, бронзи та латуні або біляста плівка на поверхні крем'яних знарядь, що утворюється внаслідок дії атмосферних опадів і т. ін. чи завдяки обробці спеціальними окислювачами, звичайно з декоративною метою.
Патуа
лінгв. говірка на основі французької мови. У широкому розумінні — місцева говірка на основі домінуючої мови: напр., на Ямайці патуа — це говірка на основі англійської з елементами голландської мови та мови місцевих індіанців.
Пегас
1. У давньогрецькій міфології чарівний кінь (іноді крилатий), що піднімався на Олімп і доставляв Зевсові блискавки. За іншою легендою — кінь, від удару копита якого нібито забило джерело, вода якого надихала поетів. 2. перен. Осідлати Пегаса — стати поетом. 3. Сузір'я в Північній півкулі неба.
Пектораль
1. Дорогоцінна металева нагрудна прикраса, що її носили як ознаку влади фараони, єврейські первосвященики, римські сановники. Відома у скіфів. 2. Хрест із благородного металу з реліквіями, що його носять на грудях кардинали, єпископи й абати.
Пензель
1. Інструмент для живопису або малярних робіт у вигляді пучка штучних або природних волосків, закріплених на держаці. 2. перен. оздоблення одягу чи головного убору у вигляді пучка ниток (волокн); китиця.
Пеплум
1. У Стародавній Греції і Стародавньому Римі жіночий верхній одяг з легкої тканини, який одягався на туніку. 2. Жанр історичного кіно з використанням біблейських або історичних сюжетів, міфів стародавнього світу; масштабні за своїми постановочними особливостями і технічними засобами.
Перистиль
в античній архітектурі колонада, портик, галерея навколо площі, саду, двору тощо.
Перфоманс
одна з форм сучасного мистецтва, в якій обов'язковими елементами твору є час, простір, тіло виконавця і його взаємодія із аудиторією. Термін вперше використаний у 1952 році американським композитором Джоном Кейджем.
Піаніно
великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано.
Пігмаліон
1. За давньогрецькою міфологією — скульптор, який закохався у вирізьблену ним статую Галатеї. Афродіта оживила її, і Г. стала його дружиною. 2. перен. Людина, закохана у своє творіння.
Піджин
говірка, що виникає при міжетнічних контактах за участю трьох і більше мов. Як правило, має невеликий словниковий запас (порядка 1000 слів). У деяких випадках П., при передачі з покоління в покоління, може перетворитись у самостійну мову (напр. креольська).
Пін-ап
1. Стиль плакатної графіки, для якого характерне ідеалізоване зображення красивих дівчат у спокусливій і фривольній формі. 2. Розтиражований образ секс-символу.
Пірует
1. В балеті — один або кілька повних обертів танцюриста на носку. 2. У фігурному катанні на ковзанах, стрибках у воду, гімнастиці — обертання спортсмена по вертикальній осі. 3. У верховій їзді — поворот коня на задніх ногах. 4. У цирковому мистецтві — круговий поворот під час стрибка в повітрі. 5.перен. Різкий поворот, несподіваний стрибок (у поведінці, в ході думки тощо).
Піфос
велика гостродонна глиняна посудина. У Стародавній Греції у П. зберігали господарські запаси. Відома також у народів Кавказу та Середньої Азії.
Позумент
золота чи срібна стрічка використовувана для прикраси одягу чи меблів.
Полонез
1. Урочистий бальний танок. Походить від польського народного танцю. 2. Музичний твір у ритмі цього танцю.
Полька
старовинний чеський швидкий за темпом парний танок з дводольним тактом.
Поп-арт
формалістична течія мистецтва 2-ї половини 20 ст., що на противагу абстрактному мистецтву, має підкреслено "предметний" характер". Митці цього напряму наслідують стиль реклам і коміксів, використовують у своїх композиціях побутові предмети, промислові відходи тощо.
Попурі
музична п'єса, в якій чергуються різні популярні мотиви з опер, пісень тощо.
Порфіра
1. Довга пурпурна мантія, що одягається монархом в урочистих випадках, символ влади монарха. 2. Морська їстівна водорость з групи багрянок (червоних водоростей).
Порцеляна
1. Один з видів кераміки, отримуваний з високотемпературно термічно обробленої суміші каоліна, кварцевого піску і польового шпату; фарфор. 2. Вироби з цього матеріалу. Особливо цінується П., яка просвічується.
Постімпресіонізм
умовна назва напряму, що прийшов на зміну імпресіонізму в мистецтві кінця ХІХ — початку ХХ ст. На відміну від імпресіоністів, представники П. намагалися створити більш узагальнений і цілісний образ світу.
Престо
1. муз. Дуже швидкий темп. 2. Назва музичної п'єси або частини музичного твору (сонати, симфонії, квартету та ін.) в такому темпі.
Примітивізм
1. Спрощений підхід до складних питань. 2. Напрям у мистецтві, що характеризується наслідуванням художніх образів і прийомів первісного мистецтва, форми ранніх, ще не розвинених стилів.
Пріап
у давньогрецькій міфології — бог родючості; у римлян — бог садів, полів і творчих сил природи, покровитель чуттєвих насолод. Зображавався з надмірно розвиненим статевим членом в стані постійної ерекції.
Пріквел
книга, кінофільм або комп'ютерна гра, час дії яких відбувається до подій раніше створеного твору і передують їм по внутрішній хронології.
Провінціалізм
1. Слово або вираз, що запозичені з місцевих говорів і не ввійшли до літературної мови, діалектизм. 2. заст. Деяка відсталість, обмеженість, пов'язана з проживанням у віддаленій від центру, глибокій провінції.
Прометей
1. У давньогрецькій міфології один з титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2. Символ людини, яка прагне робити добро.
Пропілеї
парадний, архітектурно оформлений вхід у місто, до архітектурного ансамблю.
читання віршів або прози, супроводжуване для більшої виразності акомпанементом чи наспівом певної мелодії.
Мелодія
1. Художньо усвідомлена логічна послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно. 2. Наспівне співзвуччя; мотив, наспів, нота.
Мелодрама
1. Драма з музикою та співом. 2. Драматургійний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти та моралізація; твір цього жанру. 3. перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначається неприродністю, зовнішніми ефектами.
Меломан
пристрасний любитель музики, співу.
Мелос
узагальнене поняття мелодійної, пісенної основи в музиці.
Мелотипія
друкування нот засобами поліграфії.
Мем
1. Одиниця культурної інформації, поширювана від однієї людини до іншої за допомогою імітації, навчання тощо. 2. У культурології — одиниця інформації, яка міститься у свідомості і діє на події таким чином, щоб у свідомості інших людей утворилося більше число його копій. 3. У соціології — одиниця суспільної взаємодії. 4. У психології — одиниця мислення, завдяки якій здійснюється його процес.
Менестрель
1. Професійний співець і музикант у середньовічній Франції і Англії. В 12 — 13 ст. перебували, головним чином, на службі у сеньйора. 2. В 14 — 18 ст. М. називалися також мандрівні народні музиканти. 3. перен. Співець, поет.
Менует
1. Старовинний французький танець з повільними і плавними рухами. 2. Твір з музичним розміром менуета.
Меццо-сопрано
1. Жіночий голос, середній за регістром між сопрано й контральто. 2. Співачка з таким голосом.
Мідквел
твір, що розвиває сюжет попередніх творів на ту ж тему, але його власна сюжетна лінія хронологічно відносяться до періоду всередині вихідного сюжету.
Мінезингер
німецький поет-співець, автор і виконавець творів лицарської лірики 12-15 ст.
Мінотавр
у давньогрецькій міфології чудовисько тілом людини й головою бика, якого Мінос годував живими людьми. Убитий Тезеєм.
Містерії
1. В країнах античного світу (Греція, Рим) та Стародавнього Сходу (Єгипет, Персія) таємні релігійні обряди (дромени), церемонії на честь деяких богів, до участі в яких допускалися лише посвячені (місти), напр., елевсінські М. на честь Деметри і вакхічні на честь Діоніса. 2. Інколи релігійні процесії з елементами вистави у східних релігіях (напр., шахсей-вахсей). 3. Популярний жанр середньовічного (14 — 16 ст.) релігійного театру в Західній Європі — середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети.
Міфологія
1. Сукупність міфів того чи іншого народу. 2. Наука про міфи.
Модерато
муз. помірний темп, середній між андантино й алеґрето.
Модератор
1. Пристрій в музичних клавішних інструментах для приглушення звуку. 2. Особа, що проводить соціологічне дослідження, керівник фокус-групи. 3. Пристрій для гальмування рідини чи газу. 4. Особа, що контролює дотримання правил в мережевих форумах, чатах чи конференціях.
Модерн
1. Напрям у мистецтві і літературі кінця 19-початку 20 ст., для якого характерні манірність, стилізаторство й символіка; модернізм. 2. Стиль, характерний для цього напряму. Інші назви — ар-нуво, югендштиль, ліберті.
Модернізм
1. Течія у мистецтві й літературі, суб'єктивізм в художній творчості, для якої характерний відхід від демократичних і гуманістичних традицій художньої культури. 2. Один з напрямів у сучасній релігійній філософії, який проповідує оновлення католицьких догм у дусі нової філософії (т. зв. інтуїтивізму, волюнтаризму).
Модильйон
різновид консолі, яка підтримує виносну частину карниза.
Модулор
розроблений французьким архітектором Ле Корбюзьє набір гармонійних пропорцій, заснований на зрості людини з піднятою рукою, що універсально застосовні до архітектури і механіки.
Мозаїка
1. Зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т. ін. 2. Мистецтво складати такі зображення або візерунки. 3. перен. Строката суміш різнорідних елементів. 4. Вірусна хвороба рослин, ознакою якої є поява плям на листі.
Моль (2)
муз. мінорний.
Мольберт
дерев'яний верстат для живопису, на якому встановлюють підрамок з полотном, картон, дошку тощо.
Монумент
архітектурна чи скульптурна споруда на честь визначної події або особи; пам'ятник, надгробок на могилі.
Монументальний
1. Який є монументом. 2. Властивий монументу; М. живопис — пов'язаний з архітектурою, переважно настінні розписи (напр., фрески). 3. перен. Який вражає своїми розмірами, величністю; величний, грандіозний. 4. перен. Ґрунтовний, глибокий за змістом, змістовний.
Мораліте
у середньовічному театрі Західної Європи — жанр повчальної драми з алегоричними дійовими особами.
Муляж
зліпок з гіпсу, глини, воску чи парафіну, точна форма предмета (напр., скульптур, архітектурних деталей, деяких експонатів у музеях і на виставках).
Мурал
1. Декоративний розпис стіни або стелі з гармонійним включенням в композицію архітектурних елементів робочої поверхні; стінопис. 2. Твір, виконаний у подібній техніці.
Мустьєрська культура
археологічна культура середнього палеоліту, поширена в Європі, Азії та Африці. Від назви печерної стоянки Ле-Мустьє в Південно-Західній Франції.
Муштабель
довгий легкий кийок, що його використовує художник під час роботи як опору для рук.
Мхедрулі
алфавіт, використовуваний у деяких південно-кавказьких (у першу чергу — грузинській) мовах. Читається зліва направо. У сучасному алфавіті — 33 букви, які позначають окремий звук.
Натуралізм
1. Методологічний принцип, притаманний деяким філософським теоріям, що намагаються пояснити розвиток суспільства законами природи (географічним середовищем, біологічними й расовими особливостями людей). 2. Система певних естетичних поглядів і метод у мистецтві і л-рі, що вимагають фотографічно точного копіювання окремих явищ життя, ігноруючи заради зовнішньої правдоподібності художнє узагальнення, типізацію. 3. В етиці — характерний для багатьох теорій принцип обгрунтування моралі, за яким етичні поняття (зокрема, поняття блага) виводять з природного начала (законів космосу, органічного світу тощо).
Неокласицизм
течія у літературі та мистецтві 2-ї половини 19-початку 20 ст., що базувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського Відродження і частково неокласицизму.
Нікаб
мусульманський жіночий головний убір, що закриває обличчя, з вузьким прорізом для очей
Німфа
1. У давньогрецькій і давньоримській міфології божество в образі жінки, яке уособлює сили природи (морів, річок, джерел, гір, долин, лугів тощо). Розрізняли Н. морських, річкових, струмків (океаніди, нереїди, наяди), гір (ореади), долин (напеї), лугів (лимоніади), дерев (дріади), а також окремих місць і територій. У міфах Н. беруть участь в раді богів, їх пирах, ведуть безтурботне життя — співають, танцюють, розважаються з сатирами. 2. Одна з стадій зародкового розвитку більшості членистоногих тварин, шо розвиваються з неповним перетворенням; організм, що перебуває на цій стадії розвитку.
Нона
1. муз. Дев'ятий ступінь діатонічної гами; інтервал між першим та дев'ятим ступенями. 2. літ. Строфа, що складається з дев'яти рядків, переважно хореїчного розміру і з таким же римуванням.
Нотографія
1. Опис змісту й зовнішнього оформлення нотних видань; складання переліків, оглядів, покажчиків музичних творів.
Ню
мист. Зображення оголеного тіла людини; акт.
Обертон
складовий тон основного звука, що має більше коливань, ніж основний звук. Склад обертонів визначає забарвлення звуку, або тембр.
Одіозний
який викликає негативне ставлення до себе; небажаний, неприйнятний.
Опера
1. Музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і призначений для виконання в театрі; театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені. 2, Театр, де виконують такі твори.
Опера-буфф
італійська комедійна опера на побутовий сюжет.
Оперета
1. Музично-драматичний твір, здебільшого розважального характеру, в якому співи і танок поєднуються з розмовним діалогом. 2. Театр, де виконують такі твори.
Оратор
той, хто володіє мистецтвом виголошування промов; промовець, ритор, красномовець, трибун.
Орган (2)
найбільший духовий клавішний музичний інструмент, що складається з набору труб, в які нагнітається повітря; за звуковим обсягом близький до симфонічного оркестру.
Органола
1. Електричний язичковий клавішно-пневматичний музичний інструмент, звучання якого близьке до органного. Повітря в О. подається електричним вентилятором, зміна швидкості обертання якого приводить до зміни гучності. 2. Багатотембровий електричний синтезатор.
Оркестріон
1. Невеликий переносний орган, зконструйований німецьким музикантом Г. Фоглером у 1785 році. 2. Автоматичний механічний інструмент для імітації звучання оркестру. Має вигляд шафи, всередині якої поміщено пружинний або пневматичний механізм, який приводиться в дію при вкиданні монети. Інша назва — оркестрина.
Орнамент
1. Оздоблювальний візерунок на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів. 2. перен. Елементи оздоблення мови, музичного твору і т. ін.
Орнаментальний
той, що має характер орнаменту; О. стиль — стиль в образотворчому мистецтві, в якому переважає орнамент.
Орнаментація
1. Прикрашання орнаментом. 2. Те саме, що й орнаментика.
Орнаментика
1. Сукупність елементів орнаменту у певному художньому стилі або творі мистецтва, архітектури. 2. Мистецтво, техніка орнаментування. 3. Сукупність звуків, що прикрашають основний мелодійний малюнок.
Ортодоксія
неухильне додержання певного вчення, поглядів, тверда послідовність у поглядах.
Па
1. Танцювальний крок (хід); ритмічний рух з певною поставою ніг. 2. Танцювальний елемент у балеті.
Панк
молодіжна субкультура, в основі якої лежить категоричний протест протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил.
Панфлейта
багатоствольна флейта, яка складається з двох і більше порожнистих трубок різної довжини. Назва походить від імені давньогрецького бога Пана, атрибутом якого була П.
Паранджа
старовинний одяг мусульманських жінок у Середній Азії, що вкривав жінку з голови до ніг і закривав обличчя сіткою (чачваном); бурка.
Паркапзук
вірменський духовий інструмент — дві або більше трубок, зєднаних через резервуар у вигляді шкіряного мішка або міхура тварини.
Пародія
1. Сатиричний літературний, музичний і т. ін. твір, що використовує які-небудь риси іншого твору, а також його форму. 2. Сатиричне, іронічне наслідування кого-, чого-небудь. 3. перен. Невдале, лише зовнішнє наслідування чого-небудь, що перекручує суть того, що наслідують.
Пастораль
у європейській літературі і мистецтві 14-18 ст. — жанр, який характеризується ідилічним зображенням пастухів і пастушок на лоні природи, а також твір такого жанру.
Патефон
механічний пристрій для програвання грамофонних платівок — портативний грамофон. Від назви французької фірми Пате.
Патина
зеленувато-коричневий наліт на поверхні виробів з міді, бронзи та латуні або біляста плівка на поверхні крем'яних знарядь, що утворюється внаслідок дії атмосферних опадів і т. ін. чи завдяки обробці спеціальними окислювачами, звичайно з декоративною метою.
Патуа
лінгв. говірка на основі французької мови. У широкому розумінні — місцева говірка на основі домінуючої мови: напр., на Ямайці патуа — це говірка на основі англійської з елементами голландської мови та мови місцевих індіанців.
Пегас
1. У давньогрецькій міфології чарівний кінь (іноді крилатий), що піднімався на Олімп і доставляв Зевсові блискавки. За іншою легендою — кінь, від удару копита якого нібито забило джерело, вода якого надихала поетів. 2. перен. Осідлати Пегаса — стати поетом. 3. Сузір'я в Північній півкулі неба.
Пектораль
1. Дорогоцінна металева нагрудна прикраса, що її носили як ознаку влади фараони, єврейські первосвященики, римські сановники. Відома у скіфів. 2. Хрест із благородного металу з реліквіями, що його носять на грудях кардинали, єпископи й абати.
Пензель
1. Інструмент для живопису або малярних робіт у вигляді пучка штучних або природних волосків, закріплених на держаці. 2. перен. оздоблення одягу чи головного убору у вигляді пучка ниток (волокн); китиця.
Пеплум
1. У Стародавній Греції і Стародавньому Римі жіночий верхній одяг з легкої тканини, який одягався на туніку. 2. Жанр історичного кіно з використанням біблейських або історичних сюжетів, міфів стародавнього світу; масштабні за своїми постановочними особливостями і технічними засобами.
Перистиль
в античній архітектурі колонада, портик, галерея навколо площі, саду, двору тощо.
Перфоманс
одна з форм сучасного мистецтва, в якій обов'язковими елементами твору є час, простір, тіло виконавця і його взаємодія із аудиторією. Термін вперше використаний у 1952 році американським композитором Джоном Кейджем.
Піаніно
великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано.
Пігмаліон
1. За давньогрецькою міфологією — скульптор, який закохався у вирізьблену ним статую Галатеї. Афродіта оживила її, і Г. стала його дружиною. 2. перен. Людина, закохана у своє творіння.
Піджин
говірка, що виникає при міжетнічних контактах за участю трьох і більше мов. Як правило, має невеликий словниковий запас (порядка 1000 слів). У деяких випадках П., при передачі з покоління в покоління, може перетворитись у самостійну мову (напр. креольська).
Пін-ап
1. Стиль плакатної графіки, для якого характерне ідеалізоване зображення красивих дівчат у спокусливій і фривольній формі. 2. Розтиражований образ секс-символу.
Пірует
1. В балеті — один або кілька повних обертів танцюриста на носку. 2. У фігурному катанні на ковзанах, стрибках у воду, гімнастиці — обертання спортсмена по вертикальній осі. 3. У верховій їзді — поворот коня на задніх ногах. 4. У цирковому мистецтві — круговий поворот під час стрибка в повітрі. 5.перен. Різкий поворот, несподіваний стрибок (у поведінці, в ході думки тощо).
Піфос
велика гостродонна глиняна посудина. У Стародавній Греції у П. зберігали господарські запаси. Відома також у народів Кавказу та Середньої Азії.
Позумент
золота чи срібна стрічка використовувана для прикраси одягу чи меблів.
Полонез
1. Урочистий бальний танок. Походить від польського народного танцю. 2. Музичний твір у ритмі цього танцю.
Полька
старовинний чеський швидкий за темпом парний танок з дводольним тактом.
Поп-арт
формалістична течія мистецтва 2-ї половини 20 ст., що на противагу абстрактному мистецтву, має підкреслено "предметний" характер". Митці цього напряму наслідують стиль реклам і коміксів, використовують у своїх композиціях побутові предмети, промислові відходи тощо.
Попурі
музична п'єса, в якій чергуються різні популярні мотиви з опер, пісень тощо.
Порфіра
1. Довга пурпурна мантія, що одягається монархом в урочистих випадках, символ влади монарха. 2. Морська їстівна водорость з групи багрянок (червоних водоростей).
Порцеляна
1. Один з видів кераміки, отримуваний з високотемпературно термічно обробленої суміші каоліна, кварцевого піску і польового шпату; фарфор. 2. Вироби з цього матеріалу. Особливо цінується П., яка просвічується.
Постімпресіонізм
умовна назва напряму, що прийшов на зміну імпресіонізму в мистецтві кінця ХІХ — початку ХХ ст. На відміну від імпресіоністів, представники П. намагалися створити більш узагальнений і цілісний образ світу.
Престо
1. муз. Дуже швидкий темп. 2. Назва музичної п'єси або частини музичного твору (сонати, симфонії, квартету та ін.) в такому темпі.
Примітивізм
1. Спрощений підхід до складних питань. 2. Напрям у мистецтві, що характеризується наслідуванням художніх образів і прийомів первісного мистецтва, форми ранніх, ще не розвинених стилів.
Пріап
у давньогрецькій міфології — бог родючості; у римлян — бог садів, полів і творчих сил природи, покровитель чуттєвих насолод. Зображавався з надмірно розвиненим статевим членом в стані постійної ерекції.
Пріквел
книга, кінофільм або комп'ютерна гра, час дії яких відбувається до подій раніше створеного твору і передують їм по внутрішній хронології.
Провінціалізм
1. Слово або вираз, що запозичені з місцевих говорів і не ввійшли до літературної мови, діалектизм. 2. заст. Деяка відсталість, обмеженість, пов'язана з проживанням у віддаленій від центру, глибокій провінції.
Прометей
1. У давньогрецькій міфології один з титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2. Символ людини, яка прагне робити добро.
Пропілеї
парадний, архітектурно оформлений вхід у місто, до архітектурного ансамблю.