• Володимир Мономах — Великий князь київський, 27 квітня 1113
• Флорентійська республіка, 24 липня 1115

• Англія: Генріх Боклерк (1100-35)
• Грузинське царство: Давид IV Будівельник (1089-1125)
• Київське князівство: Святополк Ізяславич (1093-1113), Володимир Мономах (1113-25)
• Королівство франків: Людовик VI Товстий (1108-37)
• Папська держава: Пасхалій II (1099-1118)
• Священна Римська імперія: Генріх V (1111-25)
• Східна Римська імперія: Олексій I Комнін (1081-1118), Іоанн II Комнін (1092-1143)
• Угорське королівство: Коломан I Книжник (1095-1116), Стефан II (1116-31)
• Шотландія: Олександр I Лютий (1107-24)

15 лютого 1113 • Папа римський Пасхалій II прийняв госпіталь Святого Івана Милостивого в Єрусалимі під заступництво Святого Престолу. Цей день традиційно вважається днем заснування Ордену іоанітів (госпітальєрів).

27 квітня 1113 • Переяславський князь Володимир Всеволодович (Мономах), прийнявши пропозицію місцевої знаті посісти київський престол, прибув до міста, де його урочисто зустріла делегація на чолі з митрополитом Никифором. Завдяки здібностям дипломата та полководця і за допомогою численних шлюбів своїх синів, дочок та онук, за правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, Русь пережила останній у своїй історії період єдності.

1115

24 липня 1115 • По смерті великої графині Матільди Тосканської влада у Флоренції перейшла до міської комуни — самоврядованої політичної організації городян, — що знаменувало зародження самостійної Флорентійської республіки. Сформувавши власні законодавчі і виконавчі органи влади, вона проводила активну територіальну експансію і до середини XIII століття стала наймогутнішою державою Тоскани, а ще через століття — провідним фінансово-економічним центром Європи.

1118

1118 • Сельджуцька імперія розділена між нащадками померлого султана Мухаммеда, що привело до занепаду країни і її остаточного розпаду в 1194 році.

1119

1119 • Після Першого хрестового походу невеликою групою лицарів на чолі з шампанським лицарем Гуго де Пейном з метою захисту прочан, що відвідували Святу землю, а також захисту держав, створених хрестоносцями на Сході, в Палестині створено Орден тамплієрів або Бідних Лицарів Христа і Храму Соломона. Офіційно орден був визнаний в 1128 році.

1119 • Козьма Празький, декан собору святого Віта у Празі, розпочав роботу над «Чеською хронікою», першою книгою про історію Чехії з найдавніших часів до 1125 року.

1120

16 січня 1120 • В Наблусі (Самарія) розпочався церковний собор, скликаний королем Єрусалиму Балдуіном II з метою зміцнення соціально-релігійної організації передньоазіатських земель, завойованих хрестоносцям. Для залучення нових лицарів в Левант король відмовився від від збору церковної десятини, а собор визнав стихійно виникле братство «Бідних лицарів» (тамплієрів) в якості одного з лицарських орденів святої землі, яким король віддав будівлю мечеті Аль-Акса, зведеної арабами в 693 — 705 роках на руїнах візантійського християнського храму. З метою приборкати розповсюдження сексуальної розпущенності серед лицарів Наблуський собор вперше в історії католицької церкви прийняв закон, який визначив содомію як «злочин проти людського єства».

1121

12 серпня 1121 • Між військом Грузинського царства і військом сельджуків відбулася Дідгорська битва, в якій грузини отримали перемогу і звільнили місто Тбілісі, яке стало столицею країни.