Головні події 53-33 до н.е. років
Політичні лідери 53-33 до н.е. років
• Єгипет: Птолемей XII Авлет (56-51 до н.е.), Птолемей XIII Теос Філопатор (51-47 до н.е.),
Клеопатра VII (51-30 до н.е.), Птолемей XV Цезаріон (44-30 до н.е.)
• Вірменія: Артавазд II (54-34 до н.е.), Арташез II (33-20 до н.е.)
• Парфія: Ород II (57-37 до н.е.), Пакор I (51-38 до н.е.), Фраат IV (37-2 до н.е.)
• Понтійське царство: Фарнак II (63-47 до н.е.), Дарій (47-37 до н.е.), Полемон I (37-8 до н.е.)
• Римська республіка:
Гней Помпей Великий (52 до н.е.),
Марк Ліциній Красс (55-53 до н.е.),
Юлій Цезар (48 до н.е., 46-45 до н.е., 44 до н.е.), Марк Емілій Лепід (46 до н.е., 43-36 до н.е.),
Марк Антоній (43-33 до н.е.)
Всі події 53-33 до н.е. років
9 травня 53 до н.е. • У битві біля міста Карри (нині — Харан, Туреччина) римська армія зазнала однієї з найбільших поразок в своїй історії — 45-тисячний корпус під керівництвом проконсула Марка Ліцинія Красса був розбитий вп'ятеро меншою парфянською армією полководця Сурени Міхрана. Втративши 20 тисяч вбитими і 10 тисяч полоненими, Красс намагався врятуватись втечею, але був схоплений і страчений.
52 до н.е. • Париж захоплено римлянами і вперше згадується в «Записках про галльску війну» Гая Юлія Цезаря, який назвав його Лютецією і повідомив, місто розміщене на острові на річці Сена і населене племенем паризіїв.
25 лютого 52 до н.е. • В супереч звичаям, римський полководець Помпей обраний на 52-й рік "консулом без колеги". Сенат схвалив цей надзвичайний захід, доручивши йому відновити у Римі порядок після кривавих сутичок під час виборчої кампанії.
1 січня 49 до н.е. • Римський сенат зажадав від полководця Гая Юлія Цезаря розпустити військо. Коли Цезар відмовився, сенат 7 січня для захисту республіки передав диктаторські повноваження вищим посадовим особам і народним трибунам. У відповідь 10 січня Цезар з одним легіоном перейшов ріку Рубікон і вторгся на територію Італії. У Римі почалась громадянська війна, в якій Цезар переміг полководця Геня Помпея та його прихильників і став одноосібним правителем Риму.
2 серпня 49 до н.е. • Гай Юлій Цезар розбив війська Помпея в бою біля Леріди.
10 січня 49 до н.е. • Всупереч рішенню сенату, Юлій Цезар всупереч рішенню сенату з одним легіоном і 300-и вершниками перетнув ріку Рубікон, що слугувала кордоном між власне Італією та провінцією Цизальпінська Галлія, і почав свій похід на Рим. Його виступ проти сенату став початком громадянської війни, в якій загинула Римська республіка.
28 вересня 48 до н.е. • При спробі висадитись у єгипетському порту Пелусій за наказом фараона Птолемея XIII Філопатора підступно вбитий Гней Помпей Великий, триразовий консул, триразовий тріумфатор, військова слава якого не мала рівних протягом двох десятиліть. З його смертю завершився перший етап громадянської війни в Римі, куди переможцем зміг повернутись Гай Юлій Цезар.
10 липня 48 до н.е. • Під Дирахієм (нині — Дуррес, Албанія) відбулась битва між військами Юлія Цезаря та армією Гнея Помпея, підтримуваного більшістю Сенату. Програвши бій, Цезар сказав своє знамените "Сьогодні ми програли, але чи хтось з наших ворогів зможе скористатись з нашої поразки?"
9 серпня 48 до н.е. • Війська Гая Юлія Цезаря розбили чисельно переважаючу армію римського сенату, очолюваною Гнеєм Помпеєм, в битві біля Фарсалі (сучасна Фессалія, Греція), після чого Помпей був змушений рятуватись втечею до Єгипту. Це була вирішальна битва за одноосібну владу над Римом, що прискорило падіння Римської рабовласницької республіки.
47 до н.е. • Під час війни єгиптян з римлянами за династичну спадщину військами Цезаря підпалено александрійську пристань, що привело до пожежі у місті та загибелі частини Александрійської бібліотеки.
2 серпня 47 до н.е. • У бою біля Зели (сучасне місто Зілі, Туреччина) Гай Юлій Цезар розбив військо боспорського царя Фарнака II і послав про цю подію коротке повідомлення в Сенат: "Прийшов, побачив, переміг". Фарнак врятувався втечею в Синопу, звідки відплив у Крим.
4 січня 46 до н.е. • У ході громадянської війни в Римській республіці біля міста Руспіна у провінції Африка війська оптиматів під командою Тита Лабієна і Марка Петрея розбили армію Юлія Цезаря.
6 квітня 46 до н.е. • У битві біля Тапса (Туніс) легіони Гая Юлія Цезаря розбили перевежаюче військо республіканців. Невдовзі Квінт Цецилій Сципіон і Марк Порцій Катон-молодший, прихильники Гнея Помпея Великого, наклали на себе руки.
17 березня 45 до н.е. • Поблизу міста Мунда (сучасна Іспанія) відбулась остання битва Гая Юлія Цезаря в громадянській війні проти республіканців, в якій він здолав війська Помпея Молодшого. Після перемоги Цезар зміг вільно повернутися в Рим і правити як диктатор.
1 січня 45 до н.е. • Набув чинності введений Юлієм Цезарем новий календар, що базувався на тривалості сонячного року, а не на місячних циклах, і вперше початок року став відраховуватись саме з 1 січня, а не з 1 березня.
20 березня 44 до н.е. • Під час урочистих похорон Гая Юлія Цезаря римський консул Марк Антоній оголосив заповіт імператора — своїм спадкоємцем він оголосив усиновленого внучатого небожа Гая Октавія.
2 вересня 44 до н.е. • Римський політик і оратор Марк Тулій Цицерон виголосив першу із своїх 14 політичних промов, філіпік, направлених проти Марка Антонія, друга і душеприкажчика недавно убитого Гая Юлія Цезаря. Сподіваючись на відновлення республіки, Цицерон виступив на боці сенату у його протистоянні з Антонієм і поплатився за це — після заключення триувірату між Антонієм, Октавіаном і Лепідом, Цицерон був занесений у проскрипційні списки (списки людей, що підлягали знищенню) і в грудні наступного року був убитий за наказом Марка Антонія.
15 березня 44 до н.е. • Біля 60 прибічників республіки об'єднались для вбивства тирана і під час засідання сенату в Римі закололи 56-річного римського диктатора Гая Юлія Цезаря. Головними змовниками були Гай Касій Лонгін, Марк Юній Брут і Децим Юній Брут, а приводом для вбивства стала невдала спроба Марка Антонія коронувати Цезаря як царя.
14 лютого 44 до н.е. • Імператор Гай Юлій Цезар учетверте став диктатором і всупереч римській традиції отримав повноваження без всяких часових обмежень. Публічна заява про намір правити вічно викликала невдоволення у вищих колах Риму і стала причиною змови проти Цезаря його найближчих соратників.
7 грудня 43 до н.е. • У Формії поблизу Риму при спробі втекти від розправи був убитий найпослідовніший прихильник Республіки 63-річний сенатор Марк Тулій Цицерон. Його відрубана голова і рука були доставлені в Рим і прибиті до ораторської трибуни Форуму, звідки він часто звертався до римлян з викривальними промовами проти узурпаторів влади.
14 квітня 43 до н.е. • В ході громадянської війни у Цизальпінській Галлії (нині — північ Італії) відбулась битва на Галльському форумі, в якій війська прибічників Цезаря під командуванням Гая Вібія Панси Цетроніана завдали поразки військам армії Марка Антонія.
21 квітня 43 до н.е. • Убивця Цезаря Децим Брут і його спільник Октавій нанесли Марку Антонію поразку в битві біля Мутини. В цей же день Цицерон виголосив останню зі своїх 14 промов проти Марка Антонія, оголошеного ворогом батьківщини, і згодом поплатився за це — Антоній, Октавіан і Ліпід заключили триувірат, і Цицерон, занесений у проскрипційні списки, в кінці року був убитий.
11 листопада 43 до н.е. • В Болоньї Октавій, Марк Антоній і Лепід уклали другий триумвірат, щоб оголосити війну Марку Юнію Бруту і Гаю Касію Лонгіну, вбивцям Цезаря, котрі втекли з Риму. На відміну від першого, другий триумвірат був прийнятий у законодавчому порядку і визнаний сенатом, котрий на п'ять років наділив триумвирів диктаторськими повноваженнями. Одним із перших рішень триумвірату було складення проскрипцій — списків оголошених поза законом людей, що підлягали знищенню.
23 жовтня 42 до н.е. • Після поразки у битві при Філіппах покінчив життя самогубством 43-річний Марк Юній Брут, один з головних змовників у справі замаху і вбивства диктатора Гая Юлія Цезаря, організованої два роки перед тим у сподіванні зберегти у Римі республіку.
29 лютого 42 до н.е. • У календарі вперше з'явилася нова дата, 29 лютого, введена Юлієм Цезарем. Рік, котрий містить 29 лютого називається високосним і складається рівно з 52-х тижнів і двох днів. Він наступає кожні чотири роки у роки, кратні чотирьом, крім тих, що закінчуються на 00 (для того, щоб такий рік вважався високосним, він повинен ділитись на 400).
39 до н.е. • У ході громадянської війни в Римській республіці, щоб покласти край морській блокаді Італії, тріумвіри Марк Антоній і Гай Юлій Цезар у Мізенумі (нині Мізено, Італія) під Неаполем уклали договір з оголошеним поза законом Секстом Помпеєм, погодившись визнати його владу на вже зайнятих ним Сардинії і Сицилії, передати під його контроль Корсику та Пелопоннес (Ахею) у Греції і пообіцяли йому консульство в 33 році до н. е. Мізенумський договір діяв три роки, доки Помпей не відновив бойові дії проти республіки після відмови Марка Антонія поступитись своїми грецькими володіннями.
3 вересня 36 до н.е. • У битві при Навлосі (Сицілія) Марк Віпсаній Агріппа, полководець римського консула Октавіана, здобув перемогу над Секстом Помпеєм, сином Гнея Помпея, котрий боровся з триувіратом.
Народились в 53-33 до н.е. роках
53 до н.е. — †
18 до н.е. • Ян Сюн, давньокитайський філософ, письменник, філолог.
23 червня 47 до н.е. — †
23 серпня 30 до н.е. • Птолемей XV Філопатор Філомотор Цезар (Цезаріон), останній фараон Єгипту (44—30 роки до н.е.) з династії Птолемеїв; син єгипетської цариці
Клеопатри і римського диктатора
Юлія Цезаря.
45 до н.е. — †
6 жовтня 23 •
Ван Ман (Цзюйцзюнь), перший й останній китайський імператор
династії Сінь, узурпатор престолу династії Хань (9-23 рр. н. е.).
20 березня 43 до н.е. — †
17 до н.е. •
Публій Овідій Назон, римський поет ("Наука кохання", "Метаморфози"), останній з поетів «золотої доби» римської літератури
16 листопада 42 до н.е. — †
16 березня 37 • Тиберій Юлій Цезар Август
Тиберій (Тиберій Клавдій Нерон),
другий римський імператор (14-37 рр.); з династії Юліїв-Клавдіїв.
14 січня 38 до н.е. — †
14 вересня 9 до н.е. •
Децим Нерон Клавдій Друз (Германік, Друз-старший), римський полководець, консул (9 рік до н. е.), підкорювач германських племен ретів, фризів, хавків і батавів; прийомний син
імператора Августа, брат
імператора Тиберія, дід по батькові
імператора Калігули і прадід
імператора Нерона по матері.
Померли в 53-33 до н.е. роках
травень 53 до н.е. •
Марк Ліциній Красс, давньоримський
полководець і політичний діяч, тріумвир, один з найбагатших людей свого часу. Пом. 2077 років тому десь у
62 роки (нар. бл.
115 до н. е.).
51 до н.е. • Посідоній, давньогрецький філософ-стоїк, географ, історик і астроном. Пом. 2075 років тому у
84 роки (нар.
135 до н. е.).
28 вересня 48 до н.е. •
Гней Помпей Великий,
римський полководець, тріумвір (59-53 рр. до н. е.), триразовий консул (70, 55, 52 рр. до н. е.), триразовий тріумфатор (79, 71, 61 рр. до н. е.). Пом. 2072 роки тому у
58 років (нар.
29 вересня 106 до н. е.).
44 до н.е. • Публій Нігідій Фігул, римський філософ, вчений, політик та письменник пізньої Римської республіки. Пом. 2068 років тому у
54 роки (нар.
98 до н. е.).
15 березня 44 до н.е. •
Гай Юлій Цезар, римський політик,
полководець, письменник; консул,
диктатор Римської республіки (49-44 рр. до н. е.). Пом. 2068 років тому у
56 років (нар.
12 липня 100 до н. е.).
43 до н.е. • Ідумейський, прокуратор Юдеї (48-43 рр. до н. е.) під римською зверхністю; батько
Ірода Великого, засновник династії Іродіадів Пом. 2067 років тому у
57 років (нар.
100 до н. е.).
7 грудня 43 до н.е. •
Марк Тулій Цицерон, римський державний діяч, оратор, письменник ("Про обов'язки", "Про славу", "Про філософію"). Пом. 2067 років тому у
63 роки (нар.
3 січня 106 до н. е.).
13 січня 41 до н.е. • Птолемей XIII (Птолемей Теос Філопатор), цар Єгипту (51-47 рр. до н. е.) з династії Птолемеїв, співправитель своїх сестер Клеопатри VII і Арсіної IV; син Птолемея XII. Пом. 2065 років тому у
20 років (нар.
61 до н. е.).