Ентазис - в архітектурі, потовщення стовбура колони (зазвичай на третину висоти). Застосування Е. створює враження напруженості колони і усуває ілюзію її увігнутості.

Ентеоген - будь-яка природня або штучна хімічна речовина, що використовується для зміни стану свідомості, психологічних або фізіологічних змін і досягнення трансцедентності. Історично Е. використовуються протягом тисяч років в народній медицині і різноманітних культах для досягнення релігійного екстазу. Термін запропоновано в 1979 році

Ентомополіт - скам'яніла комаха.

Епідіаскоп - оптичний прилад для проектування на екрані зображень прозорих малюнків (діапозитивів) і непрозорих (напр., з книги); є сполученням проекційного ліхтаря й епіскопа.

Епікантус - вертикальна складка у внутрішньому куті ока людини, утворена шкірою верхньої повіки; очна складка. Характерна для монголоїдної раси, деяких народів Африки.

Епіскоп - оптичний прилад для проектування на екран зображення непрозорих малюнків або предметів за допомогою відбитого від них світла.

Ерг (2) - великі (більше сотні квадратних кілометрів) рухомі пустельні піщані масиви на відкритих плоских поверхнях. Близько 85% рухомих пісків Землі знаходиться в Е. Їх також виявлено на інших небесних тілах — Венері, Марсі та супутнику Сатурна Титані.

Еремурус - рід багаторічних рослин лілійних. Поширені в Центрально-Східній Європі. Деякі види вирощують як декоративні, з коріння деяких одержують клей. Інша назва — еремур.

Еринії - у давньогрецькій міфології — богині прокляття, кари й помсти (Тисіфона, Аллекто і Мегера), що живуть в Аїді. У римлян — фурії. Вони переслідують клятвовідступників, вбивць, позбавляють їх здорового глузду і накликають на них біди.

Еркер - напівкруглий, тригранний або гранчастий засклений виступ у зовнішній стіні будинку.

Ескарп - 1. геол. Крутий укіс над плоскою поверхнею, що утворився за рахунок ерозії. 2. заст. Внутрішня крута спадина зовнішнього рову укріплення. 3. Протитанкова перешкода у вигляді крутої високої (до 3м) зовнішньої стінки земляного укріплення. Контрескарп — внутрішній укіс земляного укріплення (з боку сторони, що обороняється).

Ескімоси - народ, монголоїди арктичного типу, що становить корінне населення території від Гренландії і Нунавут (Канада) до Аляски (США) і східного краю Чукотки (Росія). Самоназва — "інуїти" (справжні люди). Чисельність — близько 170 тис. чоловік. Мова відносяться до ескімоської гілки ескімосько-алеутської сім'ї. У XVIII в. ескімоси ділилися на ряд племен, які відрізнялися лінгвістично і деякими особливостями культури. У більш пізній період, у зв'язку з процесами інтеграції культур Е. та інших берегових народів, Е. зберегли групові особливості мови у вигляді ряду діалектів. Поряд з чукчами, коряками та ітельменами утворюють, так звану, континентальну групу популяцій арктичної раси, яка за походженням пов'язана з тихоокеанськими монголоїдами.

Ескімоський переворот - прийом постановки каяка, який перевернувся, на рівний кіль, за допомогою ривка стегнами або опори на весло. Перший опис десяти методів Е. п. постановки на рівний кіль був зроблений в 1765 році. Ці методи включали перевороти з повним веслом, половиною весла, з гарпуном, на руках.

Еспадон - дворучний меч під зріст людини з прямим клинком і масивною хрестовиною. Зброя пішого воїна, зокрема панцирної піхоти в XV-XVII століттях.

Есток - прямий меч у «півтори руки» з колючими властивостями (без ріжучого леза) з трикутним або чотирикутним перерізом клинка. Середня довжина — 1,20м (без ефеса — 0,9м).

Естуарій - широке однорукавне воронкоподібне гирло річки, що впадає в океан або море.

Ефес - держак клинкової холодної зброї. Складається з руків'я з головкою (яблуком) і ґарди. До Е. може кріпитись темляк (як елемент уніформи), а також різні призові знаки.

Ефігія - кам'яне, мармурове чи дерев'яне скульптурне зображення померлого, як правило, у натуральну величину, яким прикрашають надгробок на його могилі.

Ехінацея - рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових родом з Північної Америки. Вирощують як цінну кормову культуру, багату білками, а також як декоративну і лікарську рослину.

Єдваб - шовкова тканина. Була поширена в XVII-XIX століттях. Із сучасних тканин за структурою і якістю подібною до Є. є атлас.

Жабо - 1. Прикраса, оздоблення з мережива або легкої тканини на жіночому одязі, а також мереживна або муслінова нашивка з оборками на чоловічій сорочці. 2. Широка чоловіча краватка з бантом.

Же-де-пом - гра XIII–XIV ст. у м'яч, в якій він перебивався через сітку чи мотузку рукою, битою чи ракеткою.

Женьшень - вид трав'янистих рослин роду панакс родини аралієвих. Росте й культивується в Україні, Китаї, Кореї. Виготовлені з кореня Ж. лікарські препарати застосовують як тонізуючий і загально-зміпнюючий засіб.

Жинуа - французькая монета XIV ст. із зображенням на аверсі короля в образі лицаря.

Жирандоль - 1. Фігурний світильник для кількох свічок, місця кріплення яких розташовані по колу. 2. Фонтан на декілька струменів, розміщених по колу. 3. Жіноча прикраса з брильянтів з підвісками.

Жожоба - вид гілкових вічнозелених кущів висотою до 2 м, що у дикому вигляді зустрічаються у північноамериканських пустелях і високогірних субтропіках; хохоба, симмондсія китайська. Олія, що добувається з плодів Ж., використовується в косметології і фармакології.

Жумар - пристрій для вертикального підйому по мотузці. Від швейцарської фабрики-виробника Jumar.

Жупан - 1. Титул південнослов'янських вельмож, правителів округу чи провінції; граф. 2. Начальник, голова жупи. 3. У сучасній Хорватії — керівник основної адміністративно-територіальної одиниці, жупанії. 4. Верхній чоловічий або жіночий одяг нижче колін. У XVII —XVIII ст. — частина святкового костюма заможної козацької старшини, шляхти та міщан.

Зандри - хвилясті рівнини, утворені продуктами перемивання морени — пісками, гравієм, галькою.

Зебу - підвид свійського бика, поширеного в Індії, країнах Близького Сходу, Африки, Південної Америки. Розводять як робочу і м'ясну худобу. Відомо близько 75 порід З.

Зеніт - 1. Найвища точка неба над головою спостерігача; обрій, овид, горизонт, видноколо, виднокруг, крайнебо, небозвід, небокруг, круговид, кругогляд. 2. Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою. 3. перен. Найвищий ступінь, точка чогось; апогей, вершина.

Зизифус - кущова або деревна рослина поширена у тропічних і субтропічних країнах (Китай, Індія, Пакистан). Культурні форми З. мають їстівні плоди, багаті аскорбіновою кислотою. Кора та корені містять багато дубильних речовин. Інша назва — китайський фінік, ююба.

Зикурат - східчаста культова споруда в стародавньому Межиріччі, характерна для вавилонської, еламської, ассирійської та шумерської культур.

Зінджантроп - викопна людиноподібна мавпа, близька до австралопітека і парантропа. Залишки З. знайдено у Східній Африці. Інша назва — парантроп Бойса. Вік датується 1 — 2,5 млн років. Повінстю прямоходячі. При рості 1,20 — 1,60 важили до 90 кг.

Зомбі - 1. Міфічний персонаж деяких релігійних культів — воскреслий мрець, підконтрольний волі чаклуна. 2. У сучасній масовій культурі З. — воскреслий мрець-людоїд. 3. перен. Людина, повністю підпорядкована впливу когось або чогось.

Зуави - 1. Військовослужбовець стрілецьких частин у французьких колоніальних військах з 1830 по 1962 рік , які набирались з тубільних племен Північної Африки і почасти з французів-добровольців; алжирський стрілець. 2. Піхотні підрозділи в арміях інших країн (напр., Папська держава, США, Іспанія, Польща, Туреччина), влаштовані за зразком французьких З.