Ортодоксальний
який неухильно дотримується принципів якого-небудь учення, світогляду; послідовний, правовірний.
Осанна
молитовний вигук, що означає "спаси і допоможи", а також "слава".
Пагода
1. Тип баштоподібної, багатоярусної культової буддійської, індуїстської або даоської споруди у країнах Далекого Сходу. 2. Золота монета вагою близько 3,37 грама, що карбувалась у Південній Індії з V до кінця XIX століття.
Пан
у давньогрецькій міфології бог лісів, пізніше — покровигель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів. Був нібито лагідної вдачі, але коли гнівався, наганяв на людей жах (звідси вирази — паніка, панічний жах).
Паранджа
старовинний одяг мусульманських жінок у Середній Азії, що вкривав жінку з голови до ніг і закривав обличчя сіткою (чачваном); бурка.
Парсизм
сучасна форма зороастризму в Індії. Послідовники зороастризму переселилися в Індію в 7 — 10 століттях, прийшовши сюди з Ірану. В Індії послідовники П. називаються парсами, в Ірані — гебрами.
Патріарх
1. Глава роду за родового ладу; голова 2. перен. Найстарша, найбільш шанована людина в якому-небудь колективі. Людина, що є найстаршою і найвидатнішою у певній галузі діяльності; корифей, засновник. 3. Найвищий титул переважно у православній церкві; владика, первосвященик.
Патріархат
останній період в історії первіснообщинного ладу, що заступив матріархат і передував класовому суспільству. Характеризувався веденням родоводу по батьківській лінії, пануючою роллю чоловіка в господарстві, суспільстві, сім'ї.
Пегас
1. У давньогрецькій міфології чарівний кінь (іноді крилатий), що піднімався на Олімп і доставляв Зевсові блискавки. За іншою легендою — кінь, від удару копита якого нібито забило джерело, вода якого надихала поетів. 2. перен. Осідлати Пегаса — стати поетом. 3. Сузір'я в Північній півкулі неба.
Пейси
традиційний елемент зачіски ортодоксальних юдеїв — довгі нестрижені пасма волосся на скронях. Довжина і форма П. залежать від традицій громади і місцевості, де проживає юдей.
Пенати
1. У давньоримській міфології боги — покровителі дому, родини, іноді батьківщини. 2. перен. Повернутися до своїх пенатів — повернутися додому.
Пеплум
1. У Стародавній Греції і Стародавньому Римі жіночий верхній одяг з легкої тканини, який одягався на туніку. 2. Жанр історичного кіно з використанням біблейських або історичних сюжетів, міфів стародавнього світу; масштабні за своїми постановочними особливостями і технічними засобами.
Периптер
будівля, здебільшого античний храм, з усіх боків оточена колонадою, портиком.
Перистиль
в античній архітектурі колонада, портик, галерея навколо площі, саду, двору тощо.
Пігмаліон
1. За давньогрецькою міфологією — скульптор, який закохався у вирізьблену ним статую Галатеї. Афродіта оживила її, і Г. стала його дружиною. 2. перен. Людина, закохана у своє творіння.
Пір
священнослужитель; в єзидській теології — майстер, покровитель; в суфістській теології — керівник суфіїв.
Піфія
1. У Стародавній Греції жриця в храмі Аполлона в Дельфах, що передрікала майбутнє. 2. перен. Особа, що робить нечіткі, двозначні висновки.
Піфія
1. У Стародавній Греції жриця в храмі Аполлона в Дельфах, що передрікала майбутнє. 2. перен. Особа, що робить нечіткі, двозначні висновки.
Піфос
велика гостродонна глиняна посудина. У Стародавній Греції у П. зберігали господарські запаси. Відома також у народів Кавказу та Середньої Азії.
Плебеї
1. Один із станів вільного населення в Стародавньому Римі, плебс; з 3 — 2 ст. до н. е. — повноправні громадяни незнатного походження. 2. За середньовіччя й пізніше — широкі верстви міської бідноти. 3. Назва людини неаристократичного походження.
Полемарх
у містах-державах Стародавньої Греції — командувач міським військом у період ведення війни.
Політеїзм
багатобожжя, поклоніння багатьом богам. Протилежне — монотеїзм.
Порфіра
1. Довга пурпурна мантія, що одягається монархом в урочистих випадках, символ влади монарха. 2. Морська їстівна водорость з групи багрянок (червоних водоростей).
Посейдон
у давньогрецькій міфології бог моря й водяної стихії, у римлян — Нептун.
Пресвітер
1. У католицькій і православній церквах священик. 2. Виборний керівник громади пресвітеріанської церкви.
Претор
у Стародавньому Римі спершу заступник і помічник консула, згодом вища урядова особа, наділена судовою й адміністративною владою.
Преторіанці
1. В Стародавньому Римі спочатку солдати особистої охорони полководців, а з І ст. до н. е. — привілейованої імператорської гвардії. 2. перен. Наймані війська, на які спирається влада, що грунтується на деспотизмі.
Преторій
1. У Стародавньому Римі місце у військовому таборі, де містилася палатка полководця. 2. Палатка полководця, його ставка. 3. Військова рада при полководці.
Префект
1. У Стародавньому Римі особа, що обіймала військову, адміністративну, судову або господарську посаду. 2. В ряді країн (напр., у Франції) урядовець, що очолює управління в адміністративно-територіальній одиниці. 3. В деяких країнах начальник міської поліції.
Префектура
1. У Стародавньому Римі — одна з чотирьох адміністративно-територіальних одиниць імперії. 2. У ряді країн — адміністративно-територіальна одиниця; район діяльності префекта. 3. Орган управління, на чолі якого стоїть префект.
Примас
в католицькій і англіканській церквах — почесний титул найголовнішого серед єпископів країни; предстоятель.
Принцепс
в Римській державі за принципату перший у списку сенаторів — особа, в руках якої зосереджувалася вся влада.
Принцип (2)
воїни важкої піхоти армії стародавнього Риму; складали першу лінію в бойовому порядку. Мав спеціальне озброєння — короткий метальний спис, меч гладіус, великий прямокутний щит і бронзовий шолом.
Пріап
у давньогрецькій міфології — бог родючості; у римлян — бог садів, полів і творчих сил природи, покровитель чуттєвих насолод. Зображавався з надмірно розвиненим статевим членом в стані постійної ерекції.
Пріапічний
1. Той, що стосується Пріапа; П-і свята — в Стародавній Греції свята на честь Пріапа. 2. перен. Сластолюбний, хтивий.
Пріорат
1. Орган міського управління деяких середньовічних міських комун Італії. 2. Орган управління в деяких лицарських орденах. 3. Невеликий жіночий чи чоловічий монастир, де за відсутності ігумена управління здійснюється пріором.
Провінція
1. У Стародавньому Римі та деяких пізніших імперіях — завойована територія якого-небудь народу, що перебуває у політичній та економічній залежності від загарбника. 2. Адміністративно-територіальна одиниця. Віддалений від столиці населений пункт; периферія. 3. Район розробки родовища яких-небудь корисних копалин. 4. заст. Назва віддаленого від центру населеного пункту. 5. перен. Глушина, неосвідченість.
Провокатор
1. Вид давньоримського гладіатора, озброєного мечем і кірасою. 2. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію, щоб підірвати її діяльність і видати учасників організації. 3. Підбурювач, який діє із підступною метою.
Проконсул
1. У Стародавньому Римі службова особа, яка спершу здійснювала військові доручення за межами Риму; пізніше — намісник провінції, що призначався звичайно з числа колишніх консулів. 2. зоол. Викопна людиноподібна мавпа, предок шимпанзе, горили і людини; рештки знайдені у Східній Африці.
Прокуратор
1. У Стародавньому Римі управитель господарством; повірений римського громадянина в судових і комерційних справах; за часів імперії урядовець, що відав податками, управитель землями імператора. 2. Прокурор.
Прометей
1. У давньогрецькій міфології один з титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2. Символ людини, яка прагне робити добро.
Проскрипції
в Стародавньому Римі списки осіб, яких прилюдно оголошували поза законом. Запроваджені в 1 ст. до н. е. з метою знищення демократичної опозиції, як засіб розправи правлячих кіл з політичними противниками.
Проскрипція
у Стародавньому Римі — список осіб, яких прилюдно оголошували поза законом.
Просценіум
передня частина сцени, розташована перед порталом і трохи висунута в зал; у давньогрецькому театрі — майданчик для гри акторів перед будинком сцени.
Протагоніст
1. У давньогрецькому театрі — актор, який виконував головні ролі. 2. Головна дійова особа у художньому творі.
Протестант
1. Прихильник протестантизму. 2. Особа, що заявляє протест проти чиїхось дій або намірів.
Протестантизм
один а трьох (поряд з католицизмом і православ'ям) головних напрямів християнства. Оформився у 16 ст. на основі ідеологічної опозиції до католицизму і став логічним продовженням Реформації. П. виступив проти зовнішньої релігійності, намагаючись перетворити релігійність на внутрішній світ людини.
Протосинкел
1. Історично — клірик, що проживав з єпископом в одній келії. 2. Зазвичай старший священик, архімандрит або хорєпископ обраний для допомоги єпископу у здійсненні його адміністративних обов'язками у відповіднійєпархії.
Психея
у давньогрецькій міфології чарівна дівчина з крилами метелика, втілення людської душі із міфу про Ероса і П.
Пуджа
релігійний обряд в індуїзмі, необхідний для молитви і вираження своєї пошани Богу (або богам). Ритуали П. складаються з медитації, співу, читання священних текстів, освячення їжі й поклонів. Під час ритуалу учасники наносять відмітку тілака з сандалової пасти на чоло або червону крапку в центр чола, що є символом підпорядкування Всемогутньому і Його Сутності. Під час ритуалу проводиться очищення вогнем — у вогонь кидаються підношення богам під супровід мантр.
Рапсод
в античній Греції — мандрівний народний співак і декламатор, виконавець народних пісень, епічних творів.
Рапсодія
1. літ. В античній літературі — уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри. 2. муз. Інструментальний твір, переважно вільної форми, на основі народних мелодій.
Релігія
1. Погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил — богів, духів, душ, в їхнє панування над світом. 2. Те, що сліпо наслідують, чому поклоняються.
Релікварій
місце зберігання реліквій католицької церкви.
Ретіарій
один з найпоширеніших типів римського гладіатора; був озброєний кинджалом, тризубцем і сіткою, а із захисного спорядження — наплічником, що закривав ліву частину грудей і плече. На поєдинок виставлявся, як правило, проти гладіатора з мечем і щитом.
Реформація
широкий соціально-політичний рух у Західній Європі у XVI - початку XVII ст. за реформування католицької церкви, який набув форми релігійної боротьби проти папської влади.
Ритуал
церемонія, дійство. 1. Сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення. 2. Вироблений звичаєм або запроваджений порядок здійснення чого-небудь; церемонія, церемоніал.
Ритуальний
пов'язаний з виконанням якого-небудь обряду.
Розенкрейцери
члени таємного товариства релігійно-містичного спрямування у Європі в XV—XVII ст., які ніби-то володіють прихованими від звичайної людини знаннями, забезпечують розуміння природи, фізичної всесвіту і духовного царства, ставлячи перед собою завдання всебічного поліпшення Церкви і досягнення міцного благоденства держав і окремих людей.
Романізація
1. Культурна асиміляція Давнім Римом підкорених цивілізованих і варварських народів шляхом політико-адміністративних та культурних заходів. 2. Передача нелатинського письма засобами розширеного латинського алфавіту (із застосуванням діакритичних знаків); латинізація. 3. Зближення мови з латинською або мовами романської групи (французькою, іспанською, італійською і т. п.).
Руни (1)
літери давньогерманських алфавітів, що збереглися (переважно у скандинавів) у написах на каменях, зброї, прикрасах, могильних каменях і т. ін.
Русалка
персонаж східнослов'янської міфології, що уособлює дівчат утоплениць, які проживають на дні водойм. Безтілесні Р. — мавки.
Садукеї
послідовники релігійно-політичної течії давньоєврейської філософської школи; С. визнавали лише писаний закон Мойсея, та відкидали на противагу фарисеям «Закон усний», що охоплював незліченні приписи та передання, що нагромадились від законовчителів.
Сакральний (1)
священний; той, що стосується релігійного культу й ритуалу.
Сакраментальний
1. Який стосується релігійного культу, обрядовий, ритуальний. 2. Який став звичайним, узвичаєним, традиційний. 3. Який має сумнівну або погану славу; горезвісний.
Салюта
римська богиня здоров'я, громадських благ.
Сатана
в релігійно-міфологічних уявленнях — головний супротивник небесних сил (Бога), що представляє собою вище уособлення зла і штовхає людину на шлях духовної загибелі; біс, гаспид, диявол, чорт.
Сатир
1. У давньогрецькій міфології — нижче лісове божество, наділене рисами хтивості й розбещеності з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія; у римлян — фавн. 2. перен. Розбещена людина. 3. Різновид великих денних метеликів. 4. Вид куріпок у Північній Індії.
Сатурн
1. У давньоримській міфології — бог посівів, покровитель землеробства. 2. Шоста за віддаленням від Сонця велика планета Сонячної системи. 3. В алхімії — назва свинцю.
Сварга
в індійській міфології — середній небесний світ, місце перебування напівбогів і людей, які вели добродійне життя.
Секта
1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви як опозиція по відношенню до неї. Для С. характерна претензія на винятковість своєї ролі, доктрини, ідейних принципів, цінностей, установок. 2. перен. Відокремлена група осіб, що замкнулася у своїх вузьких групових інтересах.
Сектантство
релігійні об'єднання, які навчанням і обрядами відрізняються від панівних релігійно-церковних організацій. У християнстві — це релігійні групи, що відокремилися від основного напрямку християнства (традиційних католицтва, православ'я та протестантизму).
Секуляризація
1. Перетворення церковної і монастирської власності на світську, державну. 2. Вилучення чого-небудь із церковного, духовного відання і передача світському, цивільному.
Серафим
в іудейській та християнській релігії — ангел вищого рангу, якого зображували з шістьма крилами.
Серпопард
міфічна істота з тулубом леопарда (пантери, лева) і шиєю змії, поширена у віруваннях часів Давнього Єгипту, Межиріччя і Еламу; серпард.
Силени
у римській міфології — людина із свити Бахуса з кінськими вухами, хвостом, копитами.
Сильф
у кельтській і германській міфології, у повір'ях багатьох європейських народів — один з видів ельфів — духів повітря.
Сильфи
1. У кельтській та германській міфології, у повір'ях багатьох європейських народів один з видів ельфів — духів повітря. 2. Жуки, що живляться трупами. Інша назва — мертвоїди.
Симонія
купівля-продаж церковних посад або духовного сану в католицькій та інших церквах, поширена за доби феодалізму в Західній Європі; святокупство. Від імені міфічного волхва Симона, що нібито просив апостолів продати йому дар творити чудеса.
Синагога
1. Приміщення, що служить місцем громадського богослужіння і центром релігійного життя громади юдеїв. 2. Громада віруючих юдеїв, які поклоняються в одній молитовному приміщенні та формують собою спільноту.
Синедріон
1. В Стародавній Іудеї 3-1 ст. до н. е. рада старійшин, що виконувала функції вищого державного, релігійного й судового органу; в 1 ст. до н. е. — 1 ст. н. е., після встановлення римського панування, верховний суд Іудеї. 2. перен. Збори, рада, судилище.
Синтоїзм
політеїстична релігія, що сформувалася на основі елементів анімістичних та фетишстичних культів; пізніше зазнала впливу буддизму й конфуціанства. В 1868-1946 рр. С. був державною релігією Японії. Основа синто полягає в поклонінню природним силам і явищам, які володіють духовною сутністю.
Сирена
1. У грецькій міфології — морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах з жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця. 2. Хвостате земноводне з довгим змієподібним тілом, що зберігає протягом усього життя зовнішні зября. 3. Ряд великих рослиноїдних водяних ссавців з ластами і хвостатим плавцем, що зустрічається в теплих морях і річках. 4. фіз. Прилад для одержання звуків різної висоти і для вимірювання кількості звукових коливань. 5. Апарат, прилад, що може давати звуки великої сили й будь-якого тону; сигнальний гудок, що дає різкий, далеко чутний звук. 6. перен. Спокусливі красуні, що зачаровують своїм голосом.
Сізіф
1. За давньогрецькою міфологією син Еола, що за провину перед богами був покараний — змушений вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз, і С. доводилося все починати знову. 2. перен. Сізіфова праця — важка й виснажлива, але безплідна праця.
Сірінга
1. У давньогрецькій міфології — наяда з Аркадії, яку переслідував Пан. 1. Давньогрецький музичний інструмент, вид повздовжньої флейти. Багатоствольна С. має назву панфлейта.
Скіадій
головний убір (камилавка) візантійських імператорів і його сановників.
Скрупул
1. Давньо-римська міра площі — становила 1/288 югера (100 кв. римських фута, бл. 8,74 м2. 2. Давньо-римська міра ваги — 1/24 унції або 1/288 лібри (близько 1,137 г). 3. Давньо-римська міра часу — 1/24 години. 4. У англійській системі мір 1 С. = 1,295 978 196 048 120 г.
Смріті
священні тексти індуїзму, які вважаються похідними у порівнянні з текстами шруті, оскільки не мають безпосередньо божественного походження.
Стемма
1. Лавровий вінок, обвитий білою овечою вовною, який носили давньогрецькі жерці, а також надягали на голову прохачі про заступництво чи захист. 2. У Давньому Римі — вінки, якими прикрашали бюсти предків. 3. У Візантії — корона імператора у вигляді золотого обруча, прикрашеного дорогоцінним камінням та перлами. 4. Символічна композиція, що розкриває генеалогію, походження, історію роду чи сім'ї.
Стефанос
вінок з маслин, згодом з лавру, яким у Давній Греції нагороджували переможців у змаганнях.
який неухильно дотримується принципів якого-небудь учення, світогляду; послідовний, правовірний.
Осанна
молитовний вигук, що означає "спаси і допоможи", а також "слава".
Пагода
1. Тип баштоподібної, багатоярусної культової буддійської, індуїстської або даоської споруди у країнах Далекого Сходу. 2. Золота монета вагою близько 3,37 грама, що карбувалась у Південній Індії з V до кінця XIX століття.
Пан
у давньогрецькій міфології бог лісів, пізніше — покровигель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів. Був нібито лагідної вдачі, але коли гнівався, наганяв на людей жах (звідси вирази — паніка, панічний жах).
Паранджа
старовинний одяг мусульманських жінок у Середній Азії, що вкривав жінку з голови до ніг і закривав обличчя сіткою (чачваном); бурка.
Парсизм
сучасна форма зороастризму в Індії. Послідовники зороастризму переселилися в Індію в 7 — 10 століттях, прийшовши сюди з Ірану. В Індії послідовники П. називаються парсами, в Ірані — гебрами.
Патріарх
1. Глава роду за родового ладу; голова 2. перен. Найстарша, найбільш шанована людина в якому-небудь колективі. Людина, що є найстаршою і найвидатнішою у певній галузі діяльності; корифей, засновник. 3. Найвищий титул переважно у православній церкві; владика, первосвященик.
Патріархат
останній період в історії первіснообщинного ладу, що заступив матріархат і передував класовому суспільству. Характеризувався веденням родоводу по батьківській лінії, пануючою роллю чоловіка в господарстві, суспільстві, сім'ї.
Пегас
1. У давньогрецькій міфології чарівний кінь (іноді крилатий), що піднімався на Олімп і доставляв Зевсові блискавки. За іншою легендою — кінь, від удару копита якого нібито забило джерело, вода якого надихала поетів. 2. перен. Осідлати Пегаса — стати поетом. 3. Сузір'я в Північній півкулі неба.
Пейси
традиційний елемент зачіски ортодоксальних юдеїв — довгі нестрижені пасма волосся на скронях. Довжина і форма П. залежать від традицій громади і місцевості, де проживає юдей.
Пенати
1. У давньоримській міфології боги — покровителі дому, родини, іноді батьківщини. 2. перен. Повернутися до своїх пенатів — повернутися додому.
Пеплум
1. У Стародавній Греції і Стародавньому Римі жіночий верхній одяг з легкої тканини, який одягався на туніку. 2. Жанр історичного кіно з використанням біблейських або історичних сюжетів, міфів стародавнього світу; масштабні за своїми постановочними особливостями і технічними засобами.
Периптер
будівля, здебільшого античний храм, з усіх боків оточена колонадою, портиком.
Перистиль
в античній архітектурі колонада, портик, галерея навколо площі, саду, двору тощо.
Пігмаліон
1. За давньогрецькою міфологією — скульптор, який закохався у вирізьблену ним статую Галатеї. Афродіта оживила її, і Г. стала його дружиною. 2. перен. Людина, закохана у своє творіння.
Пір
священнослужитель; в єзидській теології — майстер, покровитель; в суфістській теології — керівник суфіїв.
Піфія
1. У Стародавній Греції жриця в храмі Аполлона в Дельфах, що передрікала майбутнє. 2. перен. Особа, що робить нечіткі, двозначні висновки.
Піфія
1. У Стародавній Греції жриця в храмі Аполлона в Дельфах, що передрікала майбутнє. 2. перен. Особа, що робить нечіткі, двозначні висновки.
Піфос
велика гостродонна глиняна посудина. У Стародавній Греції у П. зберігали господарські запаси. Відома також у народів Кавказу та Середньої Азії.
Плебеї
1. Один із станів вільного населення в Стародавньому Римі, плебс; з 3 — 2 ст. до н. е. — повноправні громадяни незнатного походження. 2. За середньовіччя й пізніше — широкі верстви міської бідноти. 3. Назва людини неаристократичного походження.
Полемарх
у містах-державах Стародавньої Греції — командувач міським військом у період ведення війни.
Політеїзм
багатобожжя, поклоніння багатьом богам. Протилежне — монотеїзм.
Порфіра
1. Довга пурпурна мантія, що одягається монархом в урочистих випадках, символ влади монарха. 2. Морська їстівна водорость з групи багрянок (червоних водоростей).
Посейдон
у давньогрецькій міфології бог моря й водяної стихії, у римлян — Нептун.
Пресвітер
1. У католицькій і православній церквах священик. 2. Виборний керівник громади пресвітеріанської церкви.
Претор
у Стародавньому Римі спершу заступник і помічник консула, згодом вища урядова особа, наділена судовою й адміністративною владою.
Преторіанці
1. В Стародавньому Римі спочатку солдати особистої охорони полководців, а з І ст. до н. е. — привілейованої імператорської гвардії. 2. перен. Наймані війська, на які спирається влада, що грунтується на деспотизмі.
Преторій
1. У Стародавньому Римі місце у військовому таборі, де містилася палатка полководця. 2. Палатка полководця, його ставка. 3. Військова рада при полководці.
Префект
1. У Стародавньому Римі особа, що обіймала військову, адміністративну, судову або господарську посаду. 2. В ряді країн (напр., у Франції) урядовець, що очолює управління в адміністративно-територіальній одиниці. 3. В деяких країнах начальник міської поліції.
Префектура
1. У Стародавньому Римі — одна з чотирьох адміністративно-територіальних одиниць імперії. 2. У ряді країн — адміністративно-територіальна одиниця; район діяльності префекта. 3. Орган управління, на чолі якого стоїть префект.
Примас
в католицькій і англіканській церквах — почесний титул найголовнішого серед єпископів країни; предстоятель.
Принцепс
в Римській державі за принципату перший у списку сенаторів — особа, в руках якої зосереджувалася вся влада.
Принцип (2)
воїни важкої піхоти армії стародавнього Риму; складали першу лінію в бойовому порядку. Мав спеціальне озброєння — короткий метальний спис, меч гладіус, великий прямокутний щит і бронзовий шолом.
Пріап
у давньогрецькій міфології — бог родючості; у римлян — бог садів, полів і творчих сил природи, покровитель чуттєвих насолод. Зображавався з надмірно розвиненим статевим членом в стані постійної ерекції.
Пріапічний
1. Той, що стосується Пріапа; П-і свята — в Стародавній Греції свята на честь Пріапа. 2. перен. Сластолюбний, хтивий.
Пріорат
1. Орган міського управління деяких середньовічних міських комун Італії. 2. Орган управління в деяких лицарських орденах. 3. Невеликий жіночий чи чоловічий монастир, де за відсутності ігумена управління здійснюється пріором.
Провінція
1. У Стародавньому Римі та деяких пізніших імперіях — завойована територія якого-небудь народу, що перебуває у політичній та економічній залежності від загарбника. 2. Адміністративно-територіальна одиниця. Віддалений від столиці населений пункт; периферія. 3. Район розробки родовища яких-небудь корисних копалин. 4. заст. Назва віддаленого від центру населеного пункту. 5. перен. Глушина, неосвідченість.
Провокатор
1. Вид давньоримського гладіатора, озброєного мечем і кірасою. 2. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію, щоб підірвати її діяльність і видати учасників організації. 3. Підбурювач, який діє із підступною метою.
Проконсул
1. У Стародавньому Римі службова особа, яка спершу здійснювала військові доручення за межами Риму; пізніше — намісник провінції, що призначався звичайно з числа колишніх консулів. 2. зоол. Викопна людиноподібна мавпа, предок шимпанзе, горили і людини; рештки знайдені у Східній Африці.
Прокуратор
1. У Стародавньому Римі управитель господарством; повірений римського громадянина в судових і комерційних справах; за часів імперії урядовець, що відав податками, управитель землями імператора. 2. Прокурор.
Прометей
1. У давньогрецькій міфології один з титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2. Символ людини, яка прагне робити добро.
Проскрипції
в Стародавньому Римі списки осіб, яких прилюдно оголошували поза законом. Запроваджені в 1 ст. до н. е. з метою знищення демократичної опозиції, як засіб розправи правлячих кіл з політичними противниками.
Проскрипція
у Стародавньому Римі — список осіб, яких прилюдно оголошували поза законом.
Просценіум
передня частина сцени, розташована перед порталом і трохи висунута в зал; у давньогрецькому театрі — майданчик для гри акторів перед будинком сцени.
Протагоніст
1. У давньогрецькому театрі — актор, який виконував головні ролі. 2. Головна дійова особа у художньому творі.
Протестант
1. Прихильник протестантизму. 2. Особа, що заявляє протест проти чиїхось дій або намірів.
Протестантизм
один а трьох (поряд з католицизмом і православ'ям) головних напрямів християнства. Оформився у 16 ст. на основі ідеологічної опозиції до католицизму і став логічним продовженням Реформації. П. виступив проти зовнішньої релігійності, намагаючись перетворити релігійність на внутрішній світ людини.
Протосинкел
1. Історично — клірик, що проживав з єпископом в одній келії. 2. Зазвичай старший священик, архімандрит або хорєпископ обраний для допомоги єпископу у здійсненні його адміністративних обов'язками у відповідній
Психея
у давньогрецькій міфології чарівна дівчина з крилами метелика, втілення людської душі із міфу про Ероса і П.
Пуджа
релігійний обряд в індуїзмі, необхідний для молитви і вираження своєї пошани Богу (або богам). Ритуали П. складаються з медитації, співу, читання священних текстів, освячення їжі й поклонів. Під час ритуалу учасники наносять відмітку тілака з сандалової пасти на чоло або червону крапку в центр чола, що є символом підпорядкування Всемогутньому і Його Сутності. Під час ритуалу проводиться очищення вогнем — у вогонь кидаються підношення богам під супровід мантр.
Рапсод
в античній Греції — мандрівний народний співак і декламатор, виконавець народних пісень, епічних творів.
Рапсодія
1. літ. В античній літературі — уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри. 2. муз. Інструментальний твір, переважно вільної форми, на основі народних мелодій.
Релігія
1. Погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил — богів, духів, душ, в їхнє панування над світом. 2. Те, що сліпо наслідують, чому поклоняються.
Релікварій
місце зберігання реліквій католицької церкви.
Ретіарій
один з найпоширеніших типів римського гладіатора; був озброєний кинджалом, тризубцем і сіткою, а із захисного спорядження — наплічником, що закривав ліву частину грудей і плече. На поєдинок виставлявся, як правило, проти гладіатора з мечем і щитом.
Реформація
широкий соціально-політичний рух у Західній Європі у XVI - початку XVII ст. за реформування католицької церкви, який набув форми релігійної боротьби проти папської влади.
Ритуал
церемонія, дійство. 1. Сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення. 2. Вироблений звичаєм або запроваджений порядок здійснення чого-небудь; церемонія, церемоніал.
Ритуальний
пов'язаний з виконанням якого-небудь обряду.
Розенкрейцери
члени таємного товариства релігійно-
Романізація
1. Культурна асиміляція Давнім Римом підкорених цивілізованих і варварських народів шляхом політико-адміністративних та культурних заходів. 2. Передача нелатинського письма засобами розширеного латинського алфавіту (із застосуванням діакритичних знаків); латинізація. 3. Зближення мови з латинською або мовами романської групи (французькою, іспанською, італійською і т. п.).
Руни (1)
літери давньогерманських алфавітів, що збереглися (переважно у скандинавів) у написах на каменях, зброї, прикрасах, могильних каменях і т. ін.
Русалка
персонаж східнослов'янської міфології, що уособлює дівчат утоплениць, які проживають на дні водойм. Безтілесні Р. — мавки.
Садукеї
послідовники релігійно-політичної течії давньоєврейської філософської школи; С. визнавали лише писаний закон Мойсея, та відкидали на противагу фарисеям «Закон усний», що охоплював незліченні приписи та передання, що нагромадились від законовчителів.
Сакральний (1)
священний; той, що стосується релігійного культу й ритуалу.
Сакраментальний
1. Який стосується релігійного культу, обрядовий, ритуальний. 2. Який став звичайним, узвичаєним, традиційний. 3. Який має сумнівну або погану славу; горезвісний.
Салюта
римська богиня здоров'я, громадських благ.
Сатана
в релігійно-міфологічних уявленнях — головний супротивник небесних сил (Бога), що представляє собою вище уособлення зла і штовхає людину на шлях духовної загибелі; біс, гаспид, диявол, чорт.
Сатир
1. У давньогрецькій міфології — нижче лісове божество, наділене рисами хтивості й розбещеності з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія; у римлян — фавн. 2. перен. Розбещена людина. 3. Різновид великих денних метеликів. 4. Вид куріпок у Північній Індії.
Сатурн
1. У давньоримській міфології — бог посівів, покровитель землеробства. 2. Шоста за віддаленням від Сонця велика планета Сонячної системи. 3. В алхімії — назва свинцю.
Сварга
в індійській міфології — середній небесний світ, місце перебування напівбогів і людей, які вели добродійне життя.
Секта
1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви як опозиція по відношенню до неї. Для С. характерна претензія на винятковість своєї ролі, доктрини, ідейних принципів, цінностей, установок. 2. перен. Відокремлена група осіб, що замкнулася у своїх вузьких групових інтересах.
Сектантство
релігійні об'єднання, які навчанням і обрядами відрізняються від панівних релігійно-церковних організацій. У християнстві — це релігійні групи, що відокремилися від основного напрямку християнства (традиційних католицтва, православ'я та протестантизму).
Секуляризація
1. Перетворення церковної і монастирської власності на світську, державну. 2. Вилучення чого-небудь із церковного, духовного відання і передача світському, цивільному.
Серафим
в іудейській та християнській релігії — ангел вищого рангу, якого зображували з шістьма крилами.
Серпопард
міфічна істота з тулубом леопарда (пантери, лева) і шиєю змії, поширена у віруваннях часів Давнього Єгипту, Межиріччя і Еламу; серпард.
Силени
у римській міфології — людина із свити Бахуса з кінськими вухами, хвостом, копитами.
Сильф
у кельтській і германській міфології, у повір'ях багатьох європейських народів — один з видів ельфів — духів повітря.
Сильфи
1. У кельтській та германській міфології, у повір'ях багатьох європейських народів один з видів ельфів — духів повітря. 2. Жуки, що живляться трупами. Інша назва — мертвоїди.
Симонія
купівля-продаж церковних посад або духовного сану в католицькій та інших церквах, поширена за доби феодалізму в Західній Європі; святокупство. Від імені міфічного волхва Симона, що нібито просив апостолів продати йому дар творити чудеса.
Синагога
1. Приміщення, що служить місцем громадського богослужіння і центром релігійного життя громади юдеїв. 2. Громада віруючих юдеїв, які поклоняються в одній молитовному приміщенні та формують собою спільноту.
Синедріон
1. В Стародавній Іудеї 3-1 ст. до н. е. рада старійшин, що виконувала функції вищого державного, релігійного й судового органу; в 1 ст. до н. е. — 1 ст. н. е., після встановлення римського панування, верховний суд Іудеї. 2. перен. Збори, рада, судилище.
Синтоїзм
політеїстична релігія, що сформувалася на основі елементів анімістичних та фетишстичних культів; пізніше зазнала впливу буддизму й конфуціанства. В 1868-1946 рр. С. був державною релігією Японії. Основа синто полягає в поклонінню природним силам і явищам, які володіють духовною сутністю.
Сирена
1. У грецькій міфології — морська німфа (жінка з риб'ячим хвостом або птах з жіночою головою), що своїм співом зваблювала мореплавців у смертельно небезпечні, згубні місця. 2. Хвостате земноводне з довгим змієподібним тілом, що зберігає протягом усього життя зовнішні зября. 3. Ряд великих рослиноїдних водяних ссавців з ластами і хвостатим плавцем, що зустрічається в теплих морях і річках. 4. фіз. Прилад для одержання звуків різної висоти і для вимірювання кількості звукових коливань. 5. Апарат, прилад, що може давати звуки великої сили й будь-якого тону; сигнальний гудок, що дає різкий, далеко чутний звук. 6. перен. Спокусливі красуні, що зачаровують своїм голосом.
Сізіф
1. За давньогрецькою міфологією син Еола, що за провину перед богами був покараний — змушений вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз, і С. доводилося все починати знову. 2. перен. Сізіфова праця — важка й виснажлива, але безплідна праця.
Сірінга
1. У давньогрецькій міфології — наяда з Аркадії, яку переслідував Пан. 1. Давньогрецький музичний інструмент, вид повздовжньої флейти. Багатоствольна С. має назву панфлейта.
Скіадій
головний убір (камилавка) візантійських імператорів і його сановників.
Скрупул
1. Давньо-римська міра площі — становила 1/288 югера (100 кв. римських фута, бл. 8,74 м2. 2. Давньо-римська міра ваги — 1/24 унції або 1/288 лібри (близько 1,137 г). 3. Давньо-римська міра часу — 1/24 години. 4. У англійській системі мір 1 С. = 1,295 978 196 048 120 г.
Смріті
священні тексти індуїзму, які вважаються похідними у порівнянні з текстами шруті, оскільки не мають безпосередньо божественного походження.
Стемма
1. Лавровий вінок, обвитий білою овечою вовною, який носили давньогрецькі жерці, а також надягали на голову прохачі про заступництво чи захист. 2. У Давньому Римі — вінки, якими прикрашали бюсти предків. 3. У Візантії — корона імператора у вигляді золотого обруча, прикрашеного дорогоцінним камінням та перлами. 4. Символічна композиція, що розкриває генеалогію, походження, історію роду чи сім'ї.
Стефанос
вінок з маслин, згодом з лавру, яким у Давній Греції нагороджували переможців у змаганнях.