Абадон
в юдейській та християнській теології — ангел (демон) знищення, руйнації, смерті.
Абак
1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).
Абалієнація
юр. у римському праві — вивласнювання майна.
Абанація
юр. у римському праві — вигнання чужинця на рік поза межі вітчизни.
Абат
1. Настоятель, архімандрит, ігумен католицького монастиря (абатства). 2. Особа, яка має юридичне право на прибутки з абатства. 3. Священник католицької церкви у Франції. 4. Почесна назва (шанобливе звернення до) католицького ксьондза.
Абатство
католицький монастир, обитель, лавра з маєтністю, що його очолює абат або абатиса.
Абдер
в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.
Абдера
місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.
Абдерити
мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. Незважаючи на це, Абдера дала світові видатних вчених — філософів Демокріта, Протагора, Анаксарха, Левкіпа, історика Гекатея.
Абдеритизм
1. За Цицероном, погляди на світ абдеритів, які вважали, що людські знання не здатні до подальшого розвитку. 2. Обмеженість розумових здібностей.
Абідоський камінь
родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).
Аболла
одяг у стародавніх греків і римлян — подвійний вовняний плащ до коліна, закріплений на плечі. У розгорнутому вигляді мав форму неправильного чотирикутника.
Абориген
1. Тубілець, давній автохтонний (корінний) мешканець даної країни (місцевості). 2. біол. Рослина або тварина, що виникли в процесі еволюції в даній місцевості і й досі тут існуючі. Те саме, що автохтон. 3. У грецькій міфології — давні жителі Середньої Італії, які згодом стали називатись латинянами.
Абсолют
1. Те, що ні від чого не залежить, безвідносне. 2. У філософії і релігійних тлумаченнях — вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолютна ідея, абсолютна особа, бог тощо).
Аватара
1. У філософії індуїзму — позначення сходження Бога з духовного світу у нижчі сфери буття з певною метою; втілення. 2. Невелике зображення, яке користувач форуму або блогу використовує разом з ніком (псевдонімом). Відображається у профілі зареєстрованого користувача форуму або сайту. Може бути як фотографією, так і якоюсь картинкою, яка відображає суть користувача і допомагає максимально правильно створити перше враження у співрозмовника.
Авва
1. Духовний титул у сирійських християн. 2. Сирійська назва ігумена.
Авгієві стайні
1. У давньогрецькій міфології — стайні царя Авгія, які ніхто не чистив 30 років та які за день вичистив Геракл, пустивши через них воду ріки Алфей (сьомий подвиг Геракла). 2. перен. Занедбане, брудне місце чи занедбані справи.
Авгій
за грецькою міфологією — елідський цар, що мав нечищені 30 років стайні
Август
1. Історично — почесний когномен римських імператорів після Октавіана Августа. 2. З часів імператора Діоклетіана (кінець III ст.) — одноосібний правитель імперії, в руках якого була зосереджена вся повнота влади, на відміну від цезарів — молодших співправителів з обмеженими повноваженнями.
Августали
римська колегія жерців, до обовязків якої належала відправа культу імератора.
Августинський орден
один з жебрущих чернечих орденів католицької церкви. Утворився в Італії у 12 ст. за статутом, складеним на підставі творів християнського богослова Августина.
Августинці
ченці католицького ордену Римо-католицької церкви, що виник в Італії у 12 ст. Його статут грунтувався на основі оригіналів творів єпископа Гіппону (Північна Африка) Августина Блаженного і був остаточно затверджений папою римським Олександром IV в 1256 році. У середині 15 ст. орден налічував 30 тисяч членів і мав близько 2 тисяч чоловічих та жіночих монастирів. Членом ордену Августинців був Мартін Лютер. У 16-17 ст. августинці займались місіонерською діяльістю в Китаї, Японії, Африці та Америці. Сьогодні орден налічує близько 5 тисяч членів.
Авґур
1. Жрець Стародавнього Риму, який за польотом птахів і їх поведінкою провіщав волю богів. 2. перен., ірон. Людина, яка свої спеціальні знання перетворює у таємницю. 3. Вираз "посмішка А." застосовується до людей, що свідомо вводять в оману і за прикметами розпізнають подібних до себе.
Авеста
збірник із 21 священної книги, кодифікованих за династії Сасанідів (3-7 ст.), у яких викладена суть зороастризму.
Авлодія
у Давній Греції — сольний спів у супроводі гри на авлосі.
Авлос
найпоширеніший у Давній Греції духовий музичний інструмент, подібний до флейти. Складався з циліндричної або конічної трубки з п'ятьма отворами і насадки з подвійним язичком. А. мав гострий різкий звук; виконавець часто грав на двох А. одночасно.
Авля
1. Актовий зал у закордонних університетах. 2. У давніх римлян — подвір'я.
Авраам
1. Біблійний персонаж, прабатько єврейського народу. 2. перен. Символ батьківського благословення на все життя.
Авреоля
1. Сяйво довкола голови, з яким малювали святих. 2. Найвищий ступінь, вінець чого-небудь (слави, правди тощо).
Аврора
1. У давньоримській міфології — богиня ранкової зорі, дочка Титана і Землі. 2. перен. Вранішня зоря, світова зоря, рання зоря, зірниця. 3. Північна А. — північне сяйво.
Австромантія
стародавнє віщування майбутнього на основі спостережень за вітром.
Автентика
1. Новели імператора Юстініана та інші імператорські накази. 2. Оригінал актів.
Автодафе
1. Публічна релігійна процедура з покаяння засуджених єретиків і читання їх вироків у часи інквізиції в Іспанії, Португалії та Італії. 2. У широкому розумінні — приведення вироку в дію, головним чином шляхом привселюдного спалення засуджених на вогнищі.
Автократор
1. Верховний головнокомандувач у Греції 5 століття до н.е., керівник стратегів. 2. Монарх зі спадковою владою в Давній Греції; базилевс, самодержець. 3. Римський гладіатор з числа вільних громадян. 4. Денний метелик з роду Парнасіуси сімейства Вітрильники.
Автомедон
1. Зброєносець і візничий грецького Ахіллеса. 2. Синонім доброго візничого.
Авункулат
звичай (у давніх германців та деяких сучасних народів Африки і Океанії), що проявлявся в тісних родинних зв'язках між племінником і дядьком з боку матері, який зобов'язаний піклуватися про племінника більше, ніж про власного сина. А. — пережиток матріархату.
Агамемнон
герой грецьких міфів, цар Аргосу, учасник Троянської війни, виведений в "Іліаді" Гомера. При облозі Трої проявив хоробрість і дар полководця. Після перемоги був убитий своєю дружиною Клітемнестрою та її коханцем Егістом.
Агани
1. У стародавніх греків і римлян — бенкети з оргіями. 2. Спільні вечері у християнських громадах 7 ст.
Агасфер
1. Персонаж середньовічної християнської легенди, який не дав Христові відпочити, коли того вели розпинати. За це А. був приречений богом на вічне блукання по світу — звідси його прізвисько "Вічний жид". 2. перен. Людина, яка блукає все життя, не знаходячи собі пристановища.
Агіографія
вид церковно-історичної літератури, т. зв. описи життя "святих".
Агіологія
наука про святих.
Агнати (2)
1. У римському праві всі вільні члени сім'ї, що походять (по чоловічій лінії) від одного родоначальника, а також ті, що ввійшли в сім'ю внаслідок усиновлення або шлюбу. 2. У праві германських народів — кровні родичі — чоловіки, зв'язані походженням по чоловічій лінії.
Агні
бог вогню в давньоіндійській ведичній релігії.
Агномен
індивідуальне прізвисько як одна з частин повного родового давньоримського імені, напр., в імені Гай Юлій Цезар Калігула Гай — преномен (індивідуальне ім'я), Юлій — номен (родове ім'я), Цезар — когномен (родинне прізвисько), Калігула — А.
Агностик
прихильник агностицизму.
Агностицизм
філософське вчення, що джерелом пізнання вважає досвід, але водночас заперечує можливість пізнання об'єктивного світу та його законів.
Агон
у Стародавній Греції — змагання, в т. ч. сценічні (у співі, грі на кіфарі) чи спортивні, з нагоди релігійних фестивалів.
Агоналії
ігри на честь бога Януса, які започаткував у Римі Нума Помпілій.
Агоністика
гімнастичні вправи і боротьба атлетів у Давній Греції.
Агора (1)
1. Народне зібрання у Стародавніх Атенах (Афінах). 2. Міська площа у містах Стародавньої Греції, де відбувалися народні збори.
Аґада
частина талмудичної літератури, що складається з перекладів та оповідань релігійно-моралістичного змісту.
Аґнець
1. книжн., заст. Ягня, ягнятко. 2. Часточка із проскурки, призначена для причастя. 3. перен. А. Божий — Ісус Христос. 4. перен. Покірлива, лагідна, сумирна людина.
Ад
1. У грецькій міфології — підземелля, де жили душі померлих, а саме: Тартар — для злих та Елізій — для праведних. 2. У християн — пекло.
Адам
1. За біблійною легендою, ім'я першої людини, створеної богом з глини; "прабатько роду людського". 2. Адамова голова — а) зображення черепа під хрестом у поминальних граматках, на хрестах, на дверях; б) великий нічний метелик з родини сфінксів; в) вид павука. 3. Адамове яблуко (вл., анат.) — випнута хрящова частина гортані. 4. Адамове ребро (вл., жарт.) — ребро Адама, з якого Бог створив жінку; про жінку. 5. Адамові вівці (вл.) — а) верблюди; б) степове марево. 6. Адамові слізки (вл.) — горілка. 7. Адамова борода (вл.) — трава, яку носять як талісман.
Адаміти
християнська протестантська секта, що заперечувала будь-яку церковну організацію і обрядність.
Адвент
піст перед Різдвом у Католицькій та деяких Протестантських церквах.
Адвентист
прихильник християнської протестантської секти, в основу віровчення якої покладено чекання другого пришестя Христа для Страшного суду над живими і мертвими та "тисячолітнього царства божого". Секта виникла в 30-х рр. 19 ст. в США.
Адвокат диявола
1. Неофіційна назва посади інституту канонізації та беатифікації католицької церкви — зміцнювач віри (лат. promotor fidei). Функція А. д. полягала у зібранні усіх можливих арґументів, що могли б завадити канонізації чи беатифікації праведника, яка відбулася б тільки в тому випадку, коли зміцнювач віри не знаходив достатньо важливих арґументів для відмінення процедури. До 1983 року жоден акт канонізації чи беатифікації не визнавався законним у відсутності А. д. Впроваджена у 1587 році, офіційно скасована у 1983-у. 2. перен. людина, що захищає позицію, якої сама не дотримуються.
Адепт
1. Посвячений у таємницю якогось вчення, секти тощо. 2. перен. ревний прихильник якоїсь ідеї, вчення.
Адитон
частина грецької святині, куди мали право заходити тільки жерці.
Адіті
у давньоіндійській міфології мати богів і всього, що живе на Землі; уособлення жіночого начала.
Адлятус
1. Прибічник, прихильник. 2. Папський посол.
Адоніс
1. міф. Грецька назва фінікійського бога родючості, уособлення вмираючої і оживаючої рослинності. Відзначався надзвичайною красою, в нього була закохана Афродіта. 2. перен. Чоловік надзвичайної вроди. 3. Мала планета Сонячної системи. 4. Рід рослин родини жовтецевих. Поширені в Європі та Азії. Застосовують у медицині. Інша назва — горицвіт.
Аеди
Давньогрецькі співці, виконавці епічних поем.
Азазель
демон пустелі, якому євреї, за Біблією, щороку приносили у жертву козла.
Азан
у мусульман — заклик на намаз, виголошуваний муедзином для оповіщення віруючих про час чергової ритуальної молитви. А. шепочуть в праве вухо новонародженому. Так само чинять з людиною, якою, як вважають, оволоділи злі духи. Сунітський і шиїтський варіанти А. відрізняються між собою.
Азанчі
служитель при мечеті, який з мінарета у певний час п'ять разів на день виголошує азан, закликаючи віруючих до молитви; муедзин.
Ази (1)
добрі боги у скандинавській міфології.
Ази (2)
злі духи, що викликають хвороби, від яких, за народними повір'ями, пішли тувинські шамани.
Азони
спільні боги, яким поклонялися всі народи у Римській імперії.
Азраіль
ангел смерті у магометан.
Аїд
1. У давньогрецькій міфології — бог підземного світу і царства мертвих; втілення потойбічного світу. 2. Міфологічне підземне царство мертвих.
Акафіст
у християнській богослужебній літературі — особливий вид молитовно-хвалебних пісень на честь Христа, Богородиці й святих. Первісне — гімн на честь Богородиці, співаний з ночі на суботу 5-го тижня Великого посту.
Аквілон
1. У римській міфології бог вітру. 2. Сильний північний або північно-східний вітер.
Актеон
у грецькій міфології — мисливець, який побачив, як купалася богиня Діана з німфами. За це Діана обернула його в оленя, і він був роздертий власними собаками.
Алевізм
релігія субетнічної, культурної громади у Туреччині у кількості декількох мільйонів. Алевіти мають місце поклоніння в будинках (цемві), а не в мечетях; чоловіки і жінки рівноцінні. Подібно до шиїтів, А. шанують Алі і дванадцять імамів. А. також має елементи суфізму.
Алілуя
1. Вигук славлення бога в іудаїзмі, запозичений християнством. 2. У християнському богослужінні — приспів до церковних пісень. 3. перен. Співати алілую — надмірно вихваляти.
Алокуція
1. Звернення папи римського до колегії кардиналів з промовою щодо церковних або політичних подій. 2. Урочиста промова; фраза, якою починається промова.
Амінь
1. Заключне слово у молитвах, проповідях; вірно, істинно. 2. Кінець, усе скінчено.
Аміші
консервативний протестантський напрямок християнства, вчення якого базується на буквальному тлумаченні Біблії. Живуть закритою громадою в США і Канаді, куди емігрували від переслідувань в XVII ст.
Амулет
предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.
Амфітеатр
1. У Давній Греції і Римі — відкрита кругла або напівкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів. 2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані уступами безпосередньо партером, а також частина залу, де розміщено ці крісла. 3. Амфітеатром — півколом, що підвищується, розширюючись догори.
Амфора
глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. Використовувалась для транспортування і зберігання вина, олії, зерна, часом — для поховальних обрядів.
Анабаптизм
штунда; релігійний рух 16 ст. у Німеччині, Англії, Нідерландах, який заперечував церковну ієрархію, ряд догматів церкви і становив форму соціального протесту проти феодального гноблення.
Анабаптисти
в період Реформації — назва, яку отримали від свої противників, учасники радикального релігійного руху, які виступала проти хрещення новонароджених і вимагала повторного хрещення (звідси й назва) в свідомому віці, при вступі в анабаптистські громади.
Ангел
у релігійному культі — надприродна істота, посланець, вісник Бога; зображується, як правило, у вигляді юнака з крилами. 2. перен. Захисник, заступник. 3. заст. Про людину (переважно жінку), що відзначається красою, добротою, лагідністю; зробила чи робить комусь що-небудь гарне, корисне.
Анкіл
анцил; священний щит бога Марса овальної форми з виїмками з боків; згідно римської легендою впав з неба під час правління царя Нуми Помпілія; від збереження священного щита залежала могутність Риму.
Антиклерикалізм
рух, спрямований проти клерикалізму, проти привілеїв церкви і духівництва.
Антитринітарії
віряни, що не визнають догмат Святої Трійці про єдину сутність трьох іпостасей Бога — Бога-Отця, Сина Божого і Святого Духа.
Античний
давній; той, що належить до античності.
в юдейській та християнській теології — ангел (демон) знищення, руйнації, смерті.
Абак
1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).
Абалієнація
юр. у римському праві — вивласнювання майна.
Абанація
юр. у римському праві — вигнання чужинця на рік поза межі вітчизни.
Абат
1. Настоятель, архімандрит, ігумен католицького монастиря (абатства). 2. Особа, яка має юридичне право на прибутки з абатства. 3. Священник католицької церкви у Франції. 4. Почесна назва (шанобливе звернення до) католицького ксьондза.
Абатство
католицький монастир, обитель, лавра з маєтністю, що його очолює абат або абатиса.
Абдер
в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.
Абдера
місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.
Абдерити
мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. Незважаючи на це, Абдера дала світові видатних вчених — філософів Демокріта, Протагора, Анаксарха, Левкіпа, історика Гекатея.
Абдеритизм
1. За Цицероном, погляди на світ абдеритів, які вважали, що людські знання не здатні до подальшого розвитку. 2. Обмеженість розумових здібностей.
Абідоський камінь
родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).
Аболла
одяг у стародавніх греків і римлян — подвійний вовняний плащ до коліна, закріплений на плечі. У розгорнутому вигляді мав форму неправильного чотирикутника.
Абориген
1. Тубілець, давній автохтонний (корінний) мешканець даної країни (місцевості). 2. біол. Рослина або тварина, що виникли в процесі еволюції в даній місцевості і й досі тут існуючі. Те саме, що автохтон. 3. У грецькій міфології — давні жителі Середньої Італії, які згодом стали називатись латинянами.
Абсолют
1. Те, що ні від чого не залежить, безвідносне. 2. У філософії і релігійних тлумаченнях — вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолютна ідея, абсолютна особа, бог тощо).
Аватара
1. У філософії індуїзму — позначення сходження Бога з духовного світу у нижчі сфери буття з певною метою; втілення. 2. Невелике зображення, яке користувач форуму або блогу використовує разом з ніком (псевдонімом). Відображається у профілі зареєстрованого користувача форуму або сайту. Може бути як фотографією, так і якоюсь картинкою, яка відображає суть користувача і допомагає максимально правильно створити перше враження у співрозмовника.
Авва
1. Духовний титул у сирійських християн. 2. Сирійська назва ігумена.
Авгієві стайні
1. У давньогрецькій міфології — стайні царя Авгія, які ніхто не чистив 30 років та які за день вичистив Геракл, пустивши через них воду ріки Алфей (сьомий подвиг Геракла). 2. перен. Занедбане, брудне місце чи занедбані справи.
Авгій
за грецькою міфологією — елідський цар, що мав нечищені 30 років стайні
Август
1. Історично — почесний когномен римських імператорів після Октавіана Августа. 2. З часів імператора Діоклетіана (кінець III ст.) — одноосібний правитель імперії, в руках якого була зосереджена вся повнота влади, на відміну від цезарів — молодших співправителів з обмеженими повноваженнями.
Августали
римська колегія жерців, до обовязків якої належала відправа культу імератора.
Августинський орден
один з жебрущих чернечих орденів католицької церкви. Утворився в Італії у 12 ст. за статутом, складеним на підставі творів християнського богослова Августина.
Августинці
ченці католицького ордену Римо-католицької церкви, що виник в Італії у 12 ст. Його статут грунтувався на основі оригіналів творів єпископа Гіппону (Північна Африка) Августина Блаженного і був остаточно затверджений папою римським Олександром IV в 1256 році. У середині 15 ст. орден налічував 30 тисяч членів і мав близько 2 тисяч чоловічих та жіночих монастирів. Членом ордену Августинців був Мартін Лютер. У 16-17 ст. августинці займались місіонерською діяльістю в Китаї, Японії, Африці та Америці. Сьогодні орден налічує близько 5 тисяч членів.
Авґур
1. Жрець Стародавнього Риму, який за польотом птахів і їх поведінкою провіщав волю богів. 2. перен., ірон. Людина, яка свої спеціальні знання перетворює у таємницю. 3. Вираз "посмішка А." застосовується до людей, що свідомо вводять в оману і за прикметами розпізнають подібних до себе.
Авеста
збірник із 21 священної книги, кодифікованих за династії Сасанідів (3-7 ст.), у яких викладена суть зороастризму.
Авлодія
у Давній Греції — сольний спів у супроводі гри на авлосі.
Авлос
найпоширеніший у Давній Греції духовий музичний інструмент, подібний до флейти. Складався з циліндричної або конічної трубки з п'ятьма отворами і насадки з подвійним язичком. А. мав гострий різкий звук; виконавець часто грав на двох А. одночасно.
Авля
1. Актовий зал у закордонних університетах. 2. У давніх римлян — подвір'я.
Авраам
1. Біблійний персонаж, прабатько єврейського народу. 2. перен. Символ батьківського благословення на все життя.
Авреоля
1. Сяйво довкола голови, з яким малювали святих. 2. Найвищий ступінь, вінець чого-небудь (слави, правди тощо).
Аврора
1. У давньоримській міфології — богиня ранкової зорі, дочка Титана і Землі. 2. перен. Вранішня зоря, світова зоря, рання зоря, зірниця. 3. Північна А. — північне сяйво.
Австромантія
стародавнє віщування майбутнього на основі спостережень за вітром.
Автентика
1. Новели імператора Юстініана та інші імператорські накази. 2. Оригінал актів.
Автодафе
1. Публічна релігійна процедура з покаяння засуджених єретиків і читання їх вироків у часи інквізиції в Іспанії, Португалії та Італії. 2. У широкому розумінні — приведення вироку в дію, головним чином шляхом привселюдного спалення засуджених на вогнищі.
Автократор
1. Верховний головнокомандувач у Греції 5 століття до н.е., керівник стратегів. 2. Монарх зі спадковою владою в Давній Греції; базилевс, самодержець. 3. Римський гладіатор з числа вільних громадян. 4. Денний метелик з роду Парнасіуси сімейства Вітрильники.
Автомедон
1. Зброєносець і візничий грецького Ахіллеса. 2. Синонім доброго візничого.
Авункулат
звичай (у давніх германців та деяких сучасних народів Африки і Океанії), що проявлявся в тісних родинних зв'язках між племінником і дядьком з боку матері, який зобов'язаний піклуватися про племінника більше, ніж про власного сина. А. — пережиток матріархату.
Агамемнон
герой грецьких міфів, цар Аргосу, учасник Троянської війни, виведений в "Іліаді" Гомера. При облозі Трої проявив хоробрість і дар полководця. Після перемоги був убитий своєю дружиною Клітемнестрою та її коханцем Егістом.
Агани
1. У стародавніх греків і римлян — бенкети з оргіями. 2. Спільні вечері у християнських громадах 7 ст.
Агасфер
1. Персонаж середньовічної християнської легенди, який не дав Христові відпочити, коли того вели розпинати. За це А. був приречений богом на вічне блукання по світу — звідси його прізвисько "Вічний жид". 2. перен. Людина, яка блукає все життя, не знаходячи собі пристановища.
Агіографія
вид церковно-історичної літератури, т. зв. описи життя "святих".
Агіологія
наука про святих.
Агнати (2)
1. У римському праві всі вільні члени сім'ї, що походять (по чоловічій лінії) від одного родоначальника, а також ті, що ввійшли в сім'ю внаслідок усиновлення або шлюбу. 2. У праві германських народів — кровні родичі — чоловіки, зв'язані походженням по чоловічій лінії.
Агні
бог вогню в давньоіндійській ведичній релігії.
Агномен
індивідуальне прізвисько як одна з частин повного родового давньоримського імені, напр., в імені Гай Юлій Цезар Калігула Гай — преномен (індивідуальне ім'я), Юлій — номен (родове ім'я), Цезар — когномен (родинне прізвисько), Калігула — А.
Агностик
прихильник агностицизму.
Агностицизм
філософське вчення, що джерелом пізнання вважає досвід, але водночас заперечує можливість пізнання об'єктивного світу та його законів.
Агон
у Стародавній Греції — змагання, в т. ч. сценічні (у співі, грі на кіфарі) чи спортивні, з нагоди релігійних фестивалів.
Агоналії
ігри на честь бога Януса, які започаткував у Римі Нума Помпілій.
Агоністика
гімнастичні вправи і боротьба атлетів у Давній Греції.
Агора (1)
1. Народне зібрання у Стародавніх Атенах (Афінах). 2. Міська площа у містах Стародавньої Греції, де відбувалися народні збори.
Аґада
частина талмудичної літератури, що складається з перекладів та оповідань релігійно-моралістичного змісту.
Аґнець
1. книжн., заст. Ягня, ягнятко. 2. Часточка із проскурки, призначена для причастя. 3. перен. А. Божий — Ісус Христос. 4. перен. Покірлива, лагідна, сумирна людина.
Ад
1. У грецькій міфології — підземелля, де жили душі померлих, а саме: Тартар — для злих та Елізій — для праведних. 2. У християн — пекло.
Адам
1. За біблійною легендою, ім'я першої людини, створеної богом з глини; "прабатько роду людського". 2. Адамова голова — а) зображення черепа під хрестом у поминальних граматках, на хрестах, на дверях; б) великий нічний метелик з родини сфінксів; в) вид павука. 3. Адамове яблуко (вл., анат.) — випнута хрящова частина гортані. 4. Адамове ребро (вл., жарт.) — ребро Адама, з якого Бог створив жінку; про жінку. 5. Адамові вівці (вл.) — а) верблюди; б) степове марево. 6. Адамові слізки (вл.) — горілка. 7. Адамова борода (вл.) — трава, яку носять як талісман.
Адаміти
християнська протестантська секта, що заперечувала будь-яку церковну організацію і обрядність.
Адвент
піст перед Різдвом у Католицькій та деяких Протестантських церквах.
Адвентист
прихильник християнської протестантської секти, в основу віровчення якої покладено чекання другого пришестя Христа для Страшного суду над живими і мертвими та "тисячолітнього царства божого". Секта виникла в 30-х рр. 19 ст. в США.
Адвокат диявола
1. Неофіційна назва посади інституту канонізації та беатифікації католицької церкви — зміцнювач віри (лат. promotor fidei). Функція А. д. полягала у зібранні усіх можливих арґументів, що могли б завадити канонізації чи беатифікації праведника, яка відбулася б тільки в тому випадку, коли зміцнювач віри не знаходив достатньо важливих арґументів для відмінення процедури. До 1983 року жоден акт канонізації чи беатифікації не визнавався законним у відсутності А. д. Впроваджена у 1587 році, офіційно скасована у 1983-у. 2. перен. людина, що захищає позицію, якої сама не дотримуються.
Адепт
1. Посвячений у таємницю якогось вчення, секти тощо. 2. перен. ревний прихильник якоїсь ідеї, вчення.
Адитон
частина грецької святині, куди мали право заходити тільки жерці.
Адіті
у давньоіндійській міфології мати богів і всього, що живе на Землі; уособлення жіночого начала.
Адлятус
1. Прибічник, прихильник. 2. Папський посол.
Адоніс
1. міф. Грецька назва фінікійського бога родючості, уособлення вмираючої і оживаючої рослинності. Відзначався надзвичайною красою, в нього була закохана Афродіта. 2. перен. Чоловік надзвичайної вроди. 3. Мала планета Сонячної системи. 4. Рід рослин родини жовтецевих. Поширені в Європі та Азії. Застосовують у медицині. Інша назва — горицвіт.
Аеди
Давньогрецькі співці, виконавці епічних поем.
Азазель
демон пустелі, якому євреї, за Біблією, щороку приносили у жертву козла.
Азан
у мусульман — заклик на намаз, виголошуваний муедзином для оповіщення віруючих про час чергової ритуальної молитви. А. шепочуть в праве вухо новонародженому. Так само чинять з людиною, якою, як вважають, оволоділи злі духи. Сунітський і шиїтський варіанти А. відрізняються між собою.
Азанчі
служитель при мечеті, який з мінарета у певний час п'ять разів на день виголошує азан, закликаючи віруючих до молитви; муедзин.
Ази (1)
добрі боги у скандинавській міфології.
Ази (2)
злі духи, що викликають хвороби, від яких, за народними повір'ями, пішли тувинські шамани.
Азони
спільні боги, яким поклонялися всі народи у Римській імперії.
Азраіль
ангел смерті у магометан.
Аїд
1. У давньогрецькій міфології — бог підземного світу і царства мертвих; втілення потойбічного світу. 2. Міфологічне підземне царство мертвих.
Акафіст
у християнській богослужебній літературі — особливий вид молитовно-хвалебних пісень на честь Христа, Богородиці й святих. Первісне — гімн на честь Богородиці, співаний з ночі на суботу 5-го тижня Великого посту.
Аквілон
1. У римській міфології бог вітру. 2. Сильний північний або північно-східний вітер.
Актеон
у грецькій міфології — мисливець, який побачив, як купалася богиня Діана з німфами. За це Діана обернула його в оленя, і він був роздертий власними собаками.
Алевізм
релігія субетнічної, культурної громади у Туреччині у кількості декількох мільйонів. Алевіти мають місце поклоніння в будинках (цемві), а не в мечетях; чоловіки і жінки рівноцінні. Подібно до шиїтів, А. шанують Алі і дванадцять імамів. А. також має елементи суфізму.
Алілуя
1. Вигук славлення бога в іудаїзмі, запозичений християнством. 2. У християнському богослужінні — приспів до церковних пісень. 3. перен. Співати алілую — надмірно вихваляти.
Алокуція
1. Звернення папи римського до колегії кардиналів з промовою щодо церковних або політичних подій. 2. Урочиста промова; фраза, якою починається промова.
Амінь
1. Заключне слово у молитвах, проповідях; вірно, істинно. 2. Кінець, усе скінчено.
Аміші
консервативний протестантський напрямок християнства, вчення якого базується на буквальному тлумаченні Біблії. Живуть закритою громадою в США і Канаді, куди емігрували від переслідувань в XVII ст.
Амулет
предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.
Амфітеатр
1. У Давній Греції і Римі — відкрита кругла або напівкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів. 2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані уступами безпосередньо партером, а також частина залу, де розміщено ці крісла. 3. Амфітеатром — півколом, що підвищується, розширюючись догори.
Амфора
глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. Використовувалась для транспортування і зберігання вина, олії, зерна, часом — для поховальних обрядів.
Анабаптизм
штунда; релігійний рух 16 ст. у Німеччині, Англії, Нідерландах, який заперечував церковну ієрархію, ряд догматів церкви і становив форму соціального протесту проти феодального гноблення.
Анабаптисти
в період Реформації — назва, яку отримали від свої противників, учасники радикального релігійного руху, які виступала проти хрещення новонароджених і вимагала повторного хрещення (звідси й назва) в свідомому віці, при вступі в анабаптистські громади.
Ангел
у релігійному культі — надприродна істота, посланець, вісник Бога; зображується, як правило, у вигляді юнака з крилами. 2. перен. Захисник, заступник. 3. заст. Про людину (переважно жінку), що відзначається красою, добротою, лагідністю; зробила чи робить комусь що-небудь гарне, корисне.
Анкіл
анцил; священний щит бога Марса овальної форми з виїмками з боків; згідно римської легендою впав з неба під час правління царя Нуми Помпілія; від збереження священного щита залежала могутність Риму.
Антиклерикалізм
рух, спрямований проти клерикалізму, проти привілеїв церкви і духівництва.
Антитринітарії
віряни, що не визнають догмат Святої Трійці про єдину сутність трьох іпостасей Бога — Бога-Отця, Сина Божого і Святого Духа.
Античний
давній; той, що належить до античності.