search
close
search
тюрк. sulṭān з араб. سلطان‎ — сила, влада
1. Титул вищого спадкового правителя у деяких країнах ісламського Сходу, якому належить світська влада 2. Прикраса з пір'я чи кінського волосу — те саме, що й плюмаж.
Див. також: Бей, Валі, Емір, Ільхан, Каган, Магараджа, Малік, Негус, Падишах, Паша, Тагавор, Халіф, Хан, Шах, Шахіншах..
❮ Сукцесія
Сульсен ❯
Алфавітний покажчикНові статтіОстанні переглянутіВаш блокнот
Випадкова стаття ПравописПро словникУвійти
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТ
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-20