Теріодонти (гр., звір і ...одонт) - підряд викопния плазунів, відомих з відкладів пермського (палеозой) і тріасового (мезозой) періодів. Інша назва — звірозубі.

Термокарст (від гр. θερμός — теплий і карст) - процес просідання грунту, утворення западин, улоговин тощо внаслідок танення багаторічномерзлих грунтів і гірських порід, що містять лід.

Тероморфи (гр., звір і ...морфи) - підклас викопних плазунів, рештки яких відомі з відкладів пермського (палеозой) і тріасового (мезозой) періодів. Інша назва — звіроподібні плазуни.

Тероподи (від гр. θήρ — звір і πούς — нога) - один з підрядів ящеротазових динозаврів; переміщалися на двох ногах, більшість — хижаки, рідше всеїдні або рослиноїдні. З найвідоміших Т. — алозавр, велоцираптор, тиранозавр. З недавніх пір до Т. стали відносити і сучасних птахів.

Тетанури (лат. Tetanurae) - група динозаврів, яка включає в себе найбільшу кількість представників тероподів, а також є предками птахів. Т. жили з початку юрського періоду і жили до кінця крейдяного періоду (200 — 65 млн. років тому). За останніми даними мали пір'я, що означає, що Т. були теплокровними тваринами.

Тетіс (давньогр. Τηθύς) - 1. У давньогрецькій міфології — уособлення водної стихії, донька Урана і Геї, дружина своего брата Океана. 2. Стародавній океан, що існував в епоху   мезозою (від 320 до 66,5 млн років тому) між древніми континентами   Гондвана і Лавразія. Східна частина Середземного моря, Азовське, Чорне і Каспійське моря, Перська затока, а також моря Малайського архіпелагу є залишками Т.

Тетраедрит (тетраедр) - мінерал класу сульфосолей, колір сірий до чорного. Разом з іншими мідевмісними мінералами входить до складу мідних руд; у вигляді домішок містить золото й срібло.

Типоморфізм (тип і ...морфізм) - властивість мінералів змінювати всі або деякі свої ознаки (кристалографічні особливості, характер агрегатів, забарвлення, густину тощо) залежно від умов утворення; одна з діагностичних ознак мінералів. Типові для певних умов утворення мінерали називаються типоморфними.

Тиранозавр (від гр. τύραννος — тиран + σαῦρος — ящір) - рід тиранозаврових тероподів — двоногий хижак з масивним черепом, врівноваженим довгим, важким хвостом. Рештки відомі з відкладів крейдового періоду мезозою у Північній Америці. Найвідоміший представник — Т. королівський — був довжиною до 13 м, до 6 м у висоту, вагою 4-7 тонн і мав череп до 1,5 м завдовжки.

Титаномагнетит (титан і магнетит) - мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору. Руда заліза, титану.

Титанотерієві (титани і ...терій) - родина викопних ссавців ряду непарнокопитих. Рештки відомі з відкладів палеогену. Інша назва — бронтотерієві.

Топаз (вл.) - 1. Мінерал з класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний або блакитний, солом'яно-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні. Названий за островом Топазос у Червоному морі. 2. Один камінь, кристал цього мінералу.

Торит (торій) - мінерал класу силікатів, чорного, бурого, оранжевого кольору. Радіоактивний.

Торф (нім.) - геологічні відклади органічного походження, що є скупченням напіврозкладених рослинних решток з домішкою мінеральних частинок. Використовують головним чином як паливо, а також у сільському господарстві, хімічній промисловості.

Травертин (іт.) - порувата гірська порода (вапняковий туф), що утворюється внаслідок осаджування карбонату кальцію з природних джерел. Використовують у будівництві, цементній промисловості тощо.

Трансгресія (лат., перехід, пересування, від переходжу) - наступання моря на суходіл внаслідок опускання земної кори або підняття рівня моря. Протилежне — регресія.

Трап (2) (англ., букв. — пастка) - загальна назва вивержених гірських порід основного складу (головним чином базальтів та діабазів), що залягають у вигляді великого покриву.

Трахіт (гр., кам'янистий) - вивержена вулканічна гірська порода, яка складається головним чином з польових шпатів. Використовують як будівельний матеріал.

Тремоліт (вл.) - породоутворюючий мінерал класу силікатів, білого або ясно-зеленого кольору; використовують в основному в хімічній промисловості як наповнювач. Від назви долини Тремола в Альпах.

Трепел (нім.) - осадочна гірська порода, білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору. Складається переважно з дрібненьких кульок опалу та панцирів діатомів. Використовують у будівництві, нафтовій промисловості. Від назви м. Тріполі в Лівії.

Тридиміт (гр., троїстий, потрійний) - мінерал класу силікатів, білого, сірувато-білого кольору, інколи безбарвний. Використовують як вогнетрив.

Трилатерація (три... і лат., сторона) - метод визначення опорних геодезичних пунктів, що полягає в побудові на місцевості сітки послідовно зв'язаних між собою трикутників і вимірювання в кожному з них всіх трьох сторін. Кути цих трикутників і положення їхніх вершин обчислюють за допомогою тригонометричних функцій. Т. має те саме призначення, що й тріангуляція.

Трилобіти (три... і гр., частина) - клас викопних морських зябродихаючих членистоногих тварин, тіло яких було вкрите панциром. Виникли в археозої, повністю вимерли наприкінці палеозою.

Трицератопс ( від гр. τρι — три + κέρας — ріг + ωψ — морда ) - викопний рослиноїдний плазун з підряду рогатих динозаврів сімейства цератопсидів. Рештки відомі з відкладів кінця крейдяного періоду мезозою (приблизно від 68 до 65 мільйонів років тому) на території сучасної Північної Америки. Дорослі особини Т. досягали від 6,7 до 7,6 м в довжину, 2,5 — 3,0 м у висоту і важили від 7,5 до 12 тонн.

Тріас (гр., три, трійця) - перший період мезозойської ери геологічної історії Землі, розпочався 230 млн. років тому, тривав 35 млн. років. Відклади цього періоду становлять тріасову систему.

Трог (нім., букв. — ночви) - гірська долина, яка в результаті дії льодовика набула коритоподібної форми.

Троглодит (гр. τρωγλοδύτης — той, що живе в печері від τρώγλη — печера, нора і δύειν — занурюватись) - 1. Первісна печерна людина, яка ніби-то дожила до наших днів у віддалених місцях планети. 2. перен. Некультурна людина, неук, мракобіс.

Турмалін (фр., з сингальського сердолік) - мінерал класу силікатів, чорного, бурого, рожевого, зеленого та інших кольорів. Використовують у радіотехніці, ювелірній справі.

Туфи (іт., від лат.) - загальна назва групи осадочних порід різного походження; Т. вулканічні — зцементовані тверді продукти виверження вулканів.

Туфолава (туф і лава) - вулканічна порода, що складається з лави, попелу, а також включень вулканічного скла.

Уаді (араб. وادي‎ — сухе русло) - долини в пустелях Аравійського півострова і Північної Африки, які заповнюються водою лише під час тривалих і сильних дощів;ваді.

Удабнопітек (вл.) - рід викопних людиноподібних мавп. Рештки У. знайдено в Грузії у верхньопліоценових відкладах кайнозою в районі селища Удабно (звідки й назва).

Уед (араб.) - сухі долини в пустелях Аравійського півострова і Північної Африки; ваді.

Ультрамарин (ісп., заморський, від лат., по той бік і море) - мінеральний пігмент синього кольору. Використовують для виготовлення фарб, підсинювання білизни ("синька") тощо.

Ультраметаморфізм (ультра... і метаморфізм) - процес перетворення гірських порід з такою інтенсивністю, за якої вони переходять у розплавлений стан.

Умбра (лат., тінь) - природна мінеральна речовина коричневого кольору, яку використовують для виготовлення фарб.

Ур - гіпотетичний перший суперконтинент, що утворився 3 млрд років тому на початку архейського еону. У. залишався єдиним цілим, поки не був розділений на частини, коли суперконтинент Пангея розпався на Лавразію і Гондвану. Ділянки земної кори, які становили У., тепер входять до складу Африки, Австралії та Індії.

Уранініт (нім. Uraninit) - мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору; руда урану й радію.

Факоліт (гр., сочевиця і ...літ) - лінзоподібне магматичне тіло (інтрузія), що міститься у верствах осадочних порід.

Фанерозой (гр., явний і ...зой) - найновіший еон геологічної історії Землі, включає три ери: палеозой, мезозой та кайнозой.

Фація (лат., лице, образ) - 1. Гірська порода, що утворилась протягом обмеженого часу на території з однаковими умовами; комплекс умов утворення осадочної породи. 2. Найпростіший природний територіальний комплекс з однаковим складом поверхневих гірських порід і характером природних умов.

Фаяліт (вл.) - мінерал класу силікатів, темно-жовтого, зеленувато-чорного кольору. Від назви о. Фаял з групи Азорських островів.

Фельдшпатиди (нім., польовий шпат і ...оїд) - група породоутворюючих мінералів класу силікатів (нефелін, лейцит, лазурит, гельвін та інші), що заміщують польові шпати при утворенні деяких вивержених порід; фельдшпатоїди.

Фельдшпатоїди (нім., польовий шпат і ...оїд) - група породоутворюючих мінералів класу силікатів (нефелін, лейцит, лазурит, гельвін та інші), що заміщують польові шпати при утворенні деяких вивержених порід.

Фенакіт (гр., шахрай) - мінерал класу силікатів, прозорий, білого кольору. Руда берилію.

Фералітизація (лат., залізо і гр., камінь) - процес глибокого вивітрювання гірських порід в умовах вологого тропічного й субтропічного клімату, що супроводиться нагромадженням залізистих утворень.

Ферит (лат., залізо) - 1. Структурна складова залізовуглецевих сплавів, твердий розчин вуглецю (соті та тисячні частки процента) в альфа-залізі. 2. Хімічна сполука окису заліза з окислами інших металів. Відзначається феромагнітними і напівпровідниковими властивостями. Використовують для виготовлення осердь електромагнітів у різних галузях техніки.

Феромагнетики (феро... і магнетики) - сильно магнітні речовини (залізо, нікель, кобальт і деякі сплави), здатні намагнічуватися навіть у слабких магнітних полях. Вони відзначаються від інших речовин (парамагнетиків і діамагнетиків), насамперед, великою магнітною проникністю й залишковим магнетизмом.

Фієльди (норв.) - платоподібні вершини гірських масивів на Скандінавському півострові; вкриті льодовиками або тундровою рослинністю.

Філіт (гр., листок) - метаморфічна сланцювата гірська порода, що складається переважно з слюди та кварцу з домішками хлориту, альбіту тощо. Використовують у парфюмерії, промисловості будівельних матеріалів.

Фіорд (сканд. норв. fjord) - довга й вузька морська затока переважно з високими стрімкими берегами, яка, як правило, тягнеться далеко усередину узбережжя. Разом зі шхерами входять у групу інгресійних берегів.

Фітоморфози (фіто... і ...морфоз) - викопні утвори, що нагадують залишки рослин, але своїм походженням зобов'язані тваринним організмам чи фізико-хімічним процесам. Інша назва — фукоїди.

Фітопалеонтологія (фіто... і палеонтологія) - те саме, що й палеоботаніка.

Фіумари (іт., повінь, від ріка) - невеликі річки в країнах Середземномор'я, які влітку пересихають, а в період зимових дощів стають повноводними.

Флексура (лат., вигин) - 1. Крутий вигин верств гірських порід. 2. мед. Кривизна кишки.

Фліш (нім., від текти) - потужні верстви морських відкладів з мергелів, аргілітів, вапнякових пісковиків тощо, які переверстовуються між собою в певній послідовності.

Флогопіт (гр., палаючий, вогненний) - мінерал класу силікатів, жовтуватого, коричневого, зеленуватого кольору. Використовують як електроізоляційний матеріал.

Флоридин (вл.) - глини з домішками окисів кальцію, магнію та лугів. Використовують для очищення нафтопродуктів та при гідрогенізації жирів. Від назви п-ова Флоріда, США. Інша назва — флоридинові глини.

Флористичний - той, що стосується флористики; Ф-е районування земної кулі — один з методів поділу рослинного покриву суші на природні одиниці.

Флотація (англ. flotation — плавання) - відокремлення корисних копалин від порожніх порід, що грунтується на спливанні частинок корисної копалини на поверхню разом з бульбашками повітря.

Флювіогляціальний (лат., течія, річка і льодовий) - зумовлений дією талих льодовикових вод; Ф-і відклади — глинисті та галечно-піщані відклади, винесені талими льодовиковими водами; Ф-і рівнини — рівнини, складені з матеріалу, перенесеного водними потоками під час танення льодовиків.

Флюорит (лат., потік, течія) - мінерал класу фторидів, жовтий, фіолетовий, зелений, іноді безбарвний, прозорий. Використовують в оптиці, металургії, хімічній промисловості.

Форстерит (вл.) - мінерал класу силікатів, прозорий, безбарвний. Використовують для виготовлення вогнетривкої цегли. Від прізвища німецького вченого Д. Форстера.

Фосилізація (лат., викопний) - процес переходу захоронених решток організмів у викопний стан; перетворення компонентів біосфери в компоненти літосфери.

Фосфорити (від гр. φως-φορος — світлоносний) - осадочні гірські породи, що складаються з фосфатів кальцію. Використовують головним чином для виробництва мінеральних добрив.

Фульгурит (лат., блискавка) - трубчасті розгалужені скловидні утворення, що виникають від ударів блискавки в гірські породи, особливо в пісок.

Фумароли (іт., від лат., дим) - газоподібні гарячі виділення з тріщин на схилах або біля підніжжя вулканів.

Халцедон (гр. χαλκηδών, вл.) - мінерал класу силікатів, волокнистий різновид кварцу; переважно сірого, синюватого, рожевого кольору. Використовують як абразив та виробне каміння. Від назви міста Халкедон у Малій Азії.

Халькозин (від гр. χαλκός — мідь) - мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольору з металевим блиском. Мідна руда.

Халькопірит (від гр. χαλκός — мідь і πυρίτης λίθο — камінь, що висікає вогонь) - мінерал класу сульфідів, латунно-жовтого кольору з металевим блиском. Інші назви — гоміхлін, руда мідна жовта, торваніт.

Хейротерії (від гр. χείρ — рука і θηρίον — звір) - тварини кінця палеозою і початку мезозою, відомі лише по відбитках слідів, що нагадують відбитки руки людини; хіротерії.

Хлорити (від гр. χλωρός — зелений) - група породоутворюючих мінералів класу силікатів, переважно зеленого кольору (напр., пенін, клінохлор, тюрингіт).

Хризоберил (від гр. χρυσός — золото та берил) - мінерал класу окисів і гідроокисів, переважно зеленувато-жовтого кольору з скляним блиском. Прозорі відміни використовують у ювелірній справі.

Хризокола (від гр. χρυσός — золото і гр., клей) - мінерал класу силікатів, блакитного, зеленого, синього кольору, різновид монтморилоніту. Мідна руда.

Хризоліт (від гр. χρυσός — золото і λίθος — камінь) - мінерал класу силікатів, прозорий різновид олівіну, жовтувато-зеленого кольору. Дорогоцінний камінь.

Хризопраз (гр. χρυσός — золото і світло-зелений) - мінерал класу силікатів, яблучно-зелений різновид халцедону. Використовують у ювелірній справі, як абразивний матеріал тощо.

Хризотил (від гр. χρυσός — золото і гр., волокно) - мінерал класу силікатів, зеленувато-жовтого кольору. Використовують як вогнетривкий і теплоізоляційний матеріал.

Хроміт (від гр. χρώμα — колір) - 1. Мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору. Хромова руда. 2. Вогнетривкий матеріал з хромистого заліза; застосовують у металургії.

Цейнерит (вл.) - штучний мінерал класу фосфатів, зеленуватого кольору. Радіоактивний. У природному стані відомий метацейнерит. Від прізвища німецького вченого Г. Цейнера.

Целестин (від лат. caelestis — небесний) - мінерал класу сульфатів, блакитного кольору з скляним блиском. Використовують у харчовій та хімічній промисловості.

Целофізис (лат. coelophysis — порожні форми) - рід невеликих (до півтора метри у висоту) хижих динозаврів вагою до 30 кг. Жили в кінці тріасового періоду (близько 215 мільйонів років тому) на території Північної Америки.

Целурозавр (гр., порожній і ящір) - хижий динозавр, скелет якого складався з тонкостінних порожнистих кісток.

Цеоліти (гр. ζέω — киплю, вирую і λίθος — камінь) - група мінералів класу силікатів. Безбарвні або білі. Освоєно виробництво штучних Ц., які використовують для очищування води, фарбування тощо.

Цератозаври (лат. Ceratosauria) - підряд вимерлих тероподових динозаврів пізньоюрського періоду (161-155 млн років тому).

Цератопсиди (лат. Ceratopsidae) - сімейство динозаврів-маргіноцефалів, для яких характерна наявність дзьоба, декількох рядів зубів в задній частині щелепи, особливих довгих, трикутних шипів навколо коміра і добре розвинені роги на лобі.

Церебральний (від лат. cerebrum — мозок) - мозковий.

Церезин (лат., віск) - очищений озокерит, схожий на віск, розтоплюється в інтервалі температур 68-72° С. Застосовують як електроізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, в медицині тощо.

Церусит (лат., білила) - мінерал класу карбонатів, білого кольору з сіруватим, жовтуватим або буруватим відтінками. Свинцева руда.

Цинкіт (цинк) - мінерал класу окисів та гідроокисів, оранжево-жовтого або червоного кольору. Рідкісний. Одержують і штучно.

Циркон (перс., золотистий) - мінерал класу силікатів, переважно оранжевого, жовтого, коричневого кольору. Використовують для одержання окису цирконію, гафнію, а прозорий червоний різновид (гіацинт) у ювелірній справі для прикрас.