Анальгезія (гр., несприйнятливий, несприйнятливість) - нечутливість до болю.

Анальгін (гр. αν і гр., біль) - лікарський препарат. Болезаспокійливий і жарознижуючий засіб.

Анальгія (гр., несприйнятливий, несприйнятливість) - нечутливість до болю; аналгія, аналгезія.

Анамнез (гр. ἀνάμνησις — спомин, нагадування) - сукупність відомостей про попередній стан хворого, отримана шляхом розпитування самого хворого або його близьких.

Анаплазія (гр. ανα і гр., утворення) - повернення клітин і тканин у недиференційований стан, при цьому вони перестають виконувати специфічні функції і набувають здатності до необмеженого росту.

Анаплазми (гр., образ, форма) - рід рикетсій; кровопаразити тварин, що спричинюють захворювання — анаплазмоз.

Анартрія (гр., нерозчленований) - форма розладу мови, втрата здатності артикулювати звуки.

Анастомоз (гр., отвір, вихід) - 1. У людини і тварин — з'єднання між волокнистими утворами (нервами, м'язами) та кровоносними або лімфатичними судинами. А. називають також штурне або патологічне з'єднання між порожнистими органами. 2. У вищих рослин — з'єднання трубчастих структур (напр., жилок у листку, молочників тощо). 3. У грибів — з'єднання або зростання двох гіф грибниці.

Анатоксин (гр. ανα і токсин) - біологічно активний препарат, нешкідливе похідне токсину, яке зберігає його антигенні та імуногенні властивості.

Анатом (гр., розтин) - фахівець з анатомії та анатомування.

Анатомічний театр (від гр., розтин) - сприміщення, спеціально призначене для розтину, препарації трупів з метою їх дослідження.

Анатомія (гр., розтин) - наука про форму та будову організму в цілому та його складових частин (органів, систем) у взаємозв'язку з їхніми функціями і розвитком.

Анатомування (гр., розтин) - розтин, препарація трупа з метою дослідження.

Анафаза (гр. ανα й фаза) - одна із стадій (фаз) непрямого поділу клітин (мітозу), на якій дочірні (сестринські) хромосоми роз'єднуються й розходяться до протилежних полюсів клітини.

Анафілаксія (від гр. ανα — проти і φυλαξις — захист) - підвищена чутливість організму до повторного введення (не через травний тракт) чужорідних речовин, найчастіше білкових сироваток, вакцин тощо. Є одним з проявів алергії.

Анафілактичний шок (від гр. ana — зворотна дія + phylaxis — захист) - загальна алергічна реакція, викликана антигенами що виникає через кілька хвилин після його введення. Характеризується бурхливим, тяжким перебігом, розвитком декомпенсованого порушення гемодинаміки.

Ангідриди (гр. αν і гр., вода) - хімічні сполуки, що містять кисень і утворюють з водою кислоту, напр. фосфорний А., сірчаний А. тощо. Застосовують як осушники і в органічних синтезах.

Ангіна (лат., від стискаю, душу) - гостре запалення слизової оболонки зіва, зокрема мигдаликів глотки.

Ангіографія (гр. ангіо — судина і γράφω — пишу) - метод рентгенологічного дослідження кровоносних судин різних органів шляхом введення в них контрастних речовин.

Ангіокардіографія (гр. ангіо — судина і γράφω — пишу) - метод рентгенологічного дослідження порожнин серця та магістральних судин.

Ангіологія (гр. ангіо — судина і ...логія) - розділ анатомії, що вивчає кровоносні і лімфатичні судини.

Ангіома (гр. ангіо — судина і ...ома) - доброякісна пухлина, що розвивається з кровоносних або лімфатичних судин.

Ангіоневроз (віл давньогр. ἀγγεῖον — судина і νεῦρον — нерв) - функціональний розлад іннервації кровоносних судин.

Ангіопатія (від давньогр. ἀγγεῖον — судина і πάθος — страждання) - загальний термін для означення захворювання судин (артерій, вен і капілярів); те ж саме, що і вазопатія.

Ангіоспазм (гр. ангіо — судина і спазм) - раптове звуження дрібних артерій та капілярів, внаслідок чого порушується кровопостачання тканини чи органа.

Ангіостеноз (від давньогр. ἀγγεῖον — судина і стеноз) - звуження судин.

Ангіостомія (від давньогр. ἀγγεῖον — судина і отвір) - вставлення в кровоносні судини спеціальних канюль.

Ангіохірургія (від давньогр. ἀγγεῖον — судина і хірургія) - хірургічне лікування кровоносних судин.

Андро... (гр. ἀνήρ — чоловік) - у складних словах вказує на їхнє відношення до чоловіка або чоловічої статі.

Андрогенез (гр. ἀνήρ — чоловік і ...генез) - розвиток яйцеклітини з ядром чоловічого походження, привнесеним сперматозоїдом у процесі запліднення. Одна з форм партеногенезу.

Андрогени (гр. ἀνήρ — чоловік і ...ген) - група чоловічих статевих гормонів, які стимулюють розвиток вторинних чоловічих статевих ознак у тварин і людини (тестостерон тощо).

Андрогінія (гр., двостатевий) - наявність у самки ознак самця й навпаки.

Андрологія (гр. ἀνήρ — чоловік і ...логія) - вчення про хвороби чоловічих сечових та статевих органів; складова частина урології.

Андрофобія (від гр. ἀνδρός — чоловік) - хвороблива огида жінки до чоловіка, чоловіконенависництво.

Аневризма (гр., розширення) - обмежене розширення просвіту артерії.

Аневрин (гр. ἀ і неврит) - вітамін B1, необхідний для нормальної діяльності нервової системи. Відсутність або недостача А. в організмі спричинює поліневрит, або бері-бері.

Анемія (гр., безкрів'я) - група захворювань, які характеризуються зменшенням вмісту гемоглобіну в еритроцитах, кількості еритроцитів, а також загальної маси крові в організмі. Інша назва — недокрів'я.

Анергія (гр. αν і гр., дія) - втрата реактивності; нездатність реагувати на подразники.

Анестезин (гр., нечутливість) - лікарський препарат. Застосовують як знеболювальний засіб місцевого діяння.

Анестезіологія (гр. анестезія і ...логія) - наука про знеболювання.

Анестезія (гр., нечутливість) - часткова або повна втрата чутливості; знеболювання.

Анестезувати (гр.) - штучно викликати анестезію; знеболювати.

Анестетики - засоби анестезії.

Анізогамія (гр., неоднаковий і γάμος — шлюб) - тип статевого процесу, при якому зливаються статеві клітини (гамети), різні за розміром, формою й поведінкою.

Анізокорія (від гр. άνισος — неоднаковий і зіниця) - різна величина зіниць.

Анізомерія (гр., неоднаковий і ...мерія) - неоднаковість властивостей (або кількості) повторюваних частин організму, клітини, клітинної органели.

Анізометрія (гр., неоднаковий і міра) - неоднаковий зір обох очей.

Анілін (порт., індиго, з араб., ан-ніл, аль-ніл, від санскр. блакитний, індиго) - органічна сполука; безбарвна отруйна рідина. Застосовують для одержання анілінових барвників, фармацевтичних препаратів, вибухових речовин, похідні у фотографії тощо.

Анкілоз (гр., кривий) - цілковита нерухомість суглоба.

Анкілостоматиди (гр., кривий і рот, отвір) - родина круглих червів. Паразитують у кишечнику людини й деяких тварин. Спричинюють анкілостоматидози.

Анкілостоматидози (гр.) - хвороби людини і тварин, спричинювані анкілостоматидами.

Анкілостомоз (гр.) - захворювання людини та м'ясоїдних тварин, спричинюване анкілостомами.

Аноксемія (гр., лат. анокс(ія) і ...емія) - недостатність кисню в крові.

Аноксія (гр. αν і лат., кисень) - недостатність кисню в організмі, кисневе голодування.

Аносмія (гр. αν і запах) - відсутність нюху.

Анофтальм (гр. αν і гр., око) - відсутність одного або обох очей, внаслідок ушкодження чи оперативного видалення.

Антагоністи (від гр. ἀγών — борюся) - 1. Пара або дві групи м'язів, що викликають рухи в протилежних напрямах; пара нервів, що чинять протилежний вплив на органи. 2. Мікроорганізми, що пригнічують життя й розвиток інших мікроорганізмів.

Антенатальний (лат., до і той, що стосується народження) - пов'язаний з внутріутробним життям, до періоду народження.

Антерозоїд (гр., квітучий, тварина і ...оїд) - рухлива чоловіча статева клітина (сперматозоїд), що утворюється в антеридіях деяких рослин.

Антибактеріальний (гр. αντι і бактерія) - протибактеріальний; здатний протидіяти розвиткові бактерій.

Антибіотики (гр.) - хімічні речовини, що виділяються деякими мікроорганізмами, і мають здатність пригнічувати ріст і розвиток тих чи інших мікробів.

Антивітаміни (гр. αντι і вітаміни) - хімічні сполуки, за будовою близькі до вітамінів, але протилежні за біологічною дією, гальмують чи порушують їхню дію.

Антиген (гр. αντι і ген) - високомолекулярна колоїдна речовина, яка при введенні в організм людини або тварини викликає утворення в ньому захисних речовин — антитіл.

Антиген австралійський - один із найбільш ранніх маркерів вірусного гепатиту З’являється в інкубаційний період і циркулює у крові при гострому перебігу захворювання до 5–6 міс.

Антигігієнічний (гр. αντι і гігієна) - той, що не відповідав, суперечить вимогам гігієни.

Антигормони (гр. αντι і гормони) - захисні речовини, що виробляє організм при тривалому введенні в нього великих кількостей білкових гормональних препаратів.

Антидіуретичний (гр. αντι і діуретичний) - протисечогшний; А. гормон — гормон гіпофіза, що затримує сечовиділення. Інша назва — вазопресин.

Антидот (гр., букв. проти даване) - протиотрути, препарати для лікування отруєнь.

Антикоагулянт (гр. αντι і коагулянт) - речовина, що перешкоджає зсіданню крові.

Антиметаболіти (гр. αντι і метаболіти) - біологічно активні сполуки, що утворюються в організмі або штучно синтезовані. Хімічною будовою близькі до метаболітів, але порушують перебіг обміну речовин.

Антиоксиданти (гр. αντι і оксиди) - речовини, що запобігають окисленню органічних сполук або уповільнюють його. До А. належать ароматичні аміни, феноли, нафтоли тощо.

Антиперистальтика (гр. αντι і перистальтика) - хвилеподібне скорочення порожнистих органів (напр., кишечника) в зворотному до звичайного напрямі.

Антипіретики (гр. αντι і гр., гарячка) - лікарські жарознижувальні, протигарячкові засоби.

Антипірин (гр. αντι і гр., вогонь) - лікарський препарат; жарознижувальний, протизапальний та болезаспокійливий засіб. Інші назви — феназон, анальгезин.

Антисанітарний (гр. αντι і санітарія) - той, що порушує правила санітарії.

Антисептика (гр. αντι і гнійний) - спосіб хімічного і біологічного знешкодження хвороботворних та інших мікроорганізмів, щоб запобігти зараженню ран, руйнуванню різних матеріалів тощо.

Антисептики (гр. αντι і септика) - 1. мед. Хімічні речовини, за допомогою яких знезаражують рани або запобігають їх зараженню; антисептичні засоби. 2. техн. Речовини, якими просочують деревні частини будівель і т. ін., щоб зберегти їх від гниття.

Антитоксини (гр. αντι і токсини) - захисні речовини, що утворюються в організмі при введенні в нього отрут бактерійного, рослинного і тваринного походження. Використовують для утворення антитоксичних сироваток.

Антитоксичний (гр. αντι і токсичний) - той, що має властивості антитоксинів; протиотруйний.

Антиферменти (анти.., і ферменти) - речовини білкового походження, що утворюються в організмі і пригнічують активність ферментів.

Антракоз (гр., вугілля) - професійне захворювання, що виникає внаслідок відкладання в легенях вугільного пилу. Одна з форм бісинозу.

Антропо... (гр.ανθρωπος — людина) - у складних словах відповідає поняттю "людина". Напр., антропологія — наука про тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток.

Антропологія (давньогр. ανθρωπος — людина і λογος — слово) - наука тілесну природу людини, її походження, еволюцію і подальший соціокультурний розвиток, утворення рас, нормальні варіації фізичної будови людини.

Антропометрія (гр. антропо... і ...метрія) - один з основних методів дослідження в антропології, що базується на вимірюванні частин людського тіла.

Антропофаг (гр.) - людоїд, людожер.

Антропофобія (гр. антропо... і ...фобія) - хворобливий психічний стан, що характеризується страхом перед людьми.

Анурія (гр. αν і ...урія) - припинення утворення сечі в нирках або припинення надходження її до сечового міхура.

Анус (лат. anus — задній прохід) - нижній край шлунково-кишечного тракту, через який кал виводиться з організму.

Аорта (гр., від підіймаю, подаю) - головна артерія, що виходить з серця.

Аортит (гр.) - запалення аорти.