Білігност (лат., жовч і гр., знавець, досліджувач) - рентгеноконтрастна речовина, яку застосовують для рентгенологічних досліджень жовчних шляхів та жовчного пухиря.

Білірубін (лат., жовч і червоний) - один з жовчних пігментів жовто-оранжевого кольору. Утворюється переважно в печінці, виділяється з жовчю.

Білітраст (лат., жовч і (кон)траст) - рентгеноконтрастна речовина, яка містить йод; застосовують для рентгенологічних досліджень жовчного пухиря та жовчних шляхів.

Білатеральність (лат. — двічі й лат., бічний) - симетрія в організмів, тіло яких можна уявно поділити на дві половини.

Більгарціоз (вл.) - захворювання сечових шляхів і кишечника, спричинюване паразитуванням глистів — трематод з родини глистосоматид. Від прізвища німецького лікаря і Т. Більгарца, який у 1851 р. відкрив збудника цієї хвороби.

Бінокулярний (фр.) - двоокий; Б. зір — бачення двома очима.

Біогельмінти (від давньогр. βίος — життя і гельмінти) - паразитичні черви в тілі людини або тварин, життєвий цикл яких пов'язаний з проміжним, іноді додатковим хазяїном.

Біодинаміка (від давньогр. βίος — життя та динаміка) - розділ фізіології, що вивчає життєві сили та функції організмів.

Біокаталіз (від давньогр. βίος — життя та каталіз) - прискорення або гальмування хімічних реакцій, які відбуваються в організмі за допомогою ферментів.

Біокаталізатори (від давньогр. βίος — життя та каталізатори) - те саме, що й ферменти.

Біолін - препарат, який одержують з підшлункової залози забійної худоби. Містить сполуки, які змінюють синтез жирів і жироподібних речовин. Застосовують при захворюваннях печінки. Інші назви — ліпотрат, ліпокаїн.

Біопрепарат (від давньогр. βίος — життя та препарат) - біологічний препарат для профілактичного та лікувального введення в організм і діагностичних досліджень.

Біопсія (від давньогр. βίος — життя та гр., вид, розгляд) - прижиттєве вирізання шматочків тканини для лабораторного дослідження.

Біосинтез (від давньогр. βίος — життя і синтез) - процес утворення органічної речовини в живих організмах або в штучних умовах під дією ферментів.

Біостимулятори (від давньогр. βίος — життя) - біогенні стимулятори; біологічно активні речовини, що за певних умов утворюються в тканинах тварин і рослин. Застосовують для підсилення функцій тканин, органів або організму.

Біотин (від давньогр. βίος — життя) - органічна кристалічна речовина, один з вітамінів. Нестача Б. в їжі спричиняє ураження шкіри, м'язову кволість, сонливість тощо. Набагатші на Б. помідори, дріжджі, яєчний жовток, печінка.

Бісиноз (гр., бавовна і ...ноз) - захворювання внаслідок запорошення легенів бавовняним пилом.

Біцилін (лат. — двічі і (пені)цилін) - лікарський антибіотичний препарат.

Бластема (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь) - 1. Будь-яка частина живої тканини, здатна до новоутворень. 2. Скупчення клітин на рановій поверхні після ампутації органа або його частини.

Бластодерма (гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь і ...дерма) - сукупність клітин, що утворюють стінку бластули.

Бластодиск (гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь і ...диск) - група клітин, розміщених у вигляді диску на анімальному полюсі яйцеклітини при неповному дробленні її.

Бластома (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь і ...ома) - те саме, що й неоплазія.

Бластомікоз (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь і мікози) - інфекційна хвороба людини, спричинювана бластоміцетами.

Бластоміцети (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь і μΰκης — гриб) - група дріжджових і дріжджеподібних грибів. Деякі види — збудники хвороб людини й тварин.

Бластопор (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь і ...пор) - отвір, що сполучає внутрішню порожнину зародка тваринного організму на стадії гаструли із зовнішнім середовищем. Інші назви — первинний рот, гастропор.

Бластоциста (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь і κύστις — пухир, скриня) - стадія розвитку зародка ссавців, що виникає в результаті дроблення заплідненої яйцеклітини. Інша назва — бластодермічний пухирець.

Бластула (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь) - стадія розвитку зародка багатоклітинних тваринних організмів, якою завершується процес дроблення заплідненого яйця.

Бластуляція (від гр. βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь) - заключна частина періоду дроблення яйця багатоклітинних тварин, протягом якої утворюється бластула.

Бленорея (гр., слиз і течу) - запалення слизової оболонки ока, спричинюване гонококом.

Блефарит (гр., повіка) - запалення вільного краю повік.

Блефароспазм (гр., повіка і спазм) - судорожне скорочення колового м'яза повік.

Ботулізм (лат., кишка, ковбаса) - хвороба людини і тварин, спричинювана отруєнням токсином, який утворює в деяких харчових продуктах спорогенна паличка ботулізму.

Брадикінезія (гр., повільний і ...кінезія) - сповільнення активних і узгоджених рухів людини або хребетних тварин, яке може супроводжуватись значним підвищенням м'язового тонусу; зумовлюється рядом захворювань головного мозку.

Брахікардія (гр., повільний, короткий і ...кардія) - сповільнений ритм серцевих скорочень. Іноді Б. — фізіологічне явище, здебільшого ознака захворювання. Інша назва — брадикардія.

Брахікефал (гр., короткий і ...цефал) - короткоголовий.

Брахікефалія (гр.) - аномальність форми черепа, при якій ширина голови становить більше 80% її довжини; короткоголовість.

Бромізовал (бром, гр., рівний і вал(еріана)) - лікарський препарат. Заспокійливий і снотворний засіб.

Бромкамфора (бром і камфора) - лікарський препарат. Застосовують при підвищеній нервовій збудливості, неврастенії, неврозах серця тощо. Інша назва — камфора монобромату.

Бронхи (давньогр. βρόγχος — дихальне горло, трахея) - розгалуження дихального горла у вищих хребетних і людини.

Бронхіальний - той, що належить до бронхів, стосується бронхів.

Бронхіоли - анат. кінцеві розгалуження бронхів, найдрібніші бронхи.

Бронхіт - запалення слизової оболонки бронхів.

Бронхоаденіт (бронхи і аденіт) - запальне ураження внутрішьогрудннх лімфатичних вузлів, що прилягають до бронхів, трахеї.

Бронхографія (бронхи і гр. γράφω — пишу) - метод рентгенологічного дослідження трахеї та бронхів після введення в їхній просвіт контрастної речовини.

Бруцельоз (вл.) - хронічна інфекційна хвороба тварин і людини, що її спричинюють мікроорганізми роду бруцела. Від прізвища англійського бактеріолога Д. Брюса, який відкрив збудника цієї хвороби.

Буфтальм (гр., бик і око) - патологічне збільшення розмірів очного яблука. Інша назва — бичаче око.

Вагініт (від лат. vagina — піхви, футляр) - 1. Запалення стінок піхви у жінок. Спричиняється мікробами, хімічними або механічними подразниками. 2. Запалення піхви у тварин.

Вагіна (лат. vagina — піхви, футляр) - піхва; внутрішній статевий орган жінки, м'язово-трубчасте утворення, розміщене в малому тазу між сечовим каналом і сечовим міхуром спереду та прямою кишкою ззаду.

Вазелін (вл.) - суміш мінерального масла і твердих парафінових вуглеводнів. Застосовують у медицині, техніці. Vaseline є товарним знаком косметики фірми Unilever.

Вазодилятатори (лат., судина і розширюю) - судинорозширювальні нервові волокна.

Вазоконстриктори (лат., судина і стягую) - судинозвужувальні нервові волокна.

Вазомотори (лат., судина і той, що приводять у рух) - судинорухові нервові волокна, які передають нервові імпульси від центральної нервової системи до гладенької мускулатури кровоносних судин.

Вазопресин (лат., судина і тисну) - синтетично отриманий гормон задньої частки гіпофіза, який спричинює звуження судин, підвищення кров'яного тиску, зменшення сечовиділення.

Вакуолі (лат., порожній) - невеликі порожнини в тваринних і рослинних клітинах, виповнені рідиною.

Вакцина (від лат. vaccina — коров'ячий) - препарат, виготовлений із ослаблених чи вбитих мікроорганізмів і вірусів або з продуктів їхньої життєдіяльності. Застосовують для запобігання інфекційним хворобам (створення імунітету) та лікування їх.

Вакцинація (від лат. vaccus — корова) - застосування вакцин або анатоксинів з метою імунізації — запобігання інфекційним захворюванням.

Вакцинотерапія (вакцина і терапія) - метод лікування деяких інфекційних хвороб введенням вакцин.

Валеологія (від лат. valeo — здоров'я) - наука про формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачу здоров'я за допомогою, як правило, немедикаментозних, природних чинників та засобів.

Валер'янка (лат.) - настойка кореня валеріани на спирті, що заспокійливо діє на серце.

Валеріана (лат.) - рід трав'янистих рослин, поширені по всіх материках, крім Австралії й Антарктиди. Культивують як лікарські рослини.

Валідол (лат., — міцний, здоровий і ...ол) - лікарський препарат, заспокійливий, судинорозширювальний і протиблювотний засіб.

Валін (англ.) - одна з життєво необхідних амінокислот, входить до складу білків. Відсутність В. у їжі призводить до гальмування росту, дегенеративних змін у нервовій системі.

Валокордин (лат.) - заспокійливий лікарський препарат.

Вапоризація (лат., пара) - 1. Випаровування, перетворення рідини на пару. 2. Метод припинення кровотечі припіканням поверхні тканин гарячою парою.

Варикозний (лат., розширення вени) - вузлуватий, з багатьма розширеннями або потовщеннями; В-не розширення вен — патологічні зміни у венах, що виявляються в їхньому розширенні, подовженні, утворенні звивин, клубків тощо.

Варикозний (лат., розширення вени) - вузлуватий, з багатьма розширеннями або потовщеннями; В-не розширення вен — патологічні зміни у венах, що виявляються в їхньому розширенні, подовженні, утворенні звивин, клубків тощо.

Варикоцеле (лат., венозний вузол і гр., пухлина) - розширення й подовження вен сім'яного канатика.

Варикоцеле (лат., венозний вузол і гр., пухлина) - розширення й подовження вен сім'яного канатика.

Варіолоїд (лат., віспа і ...оїд) - легка форма натуральної віспи.

Варіолоїд (лат., віспа і ...оїд) - легка форма натуральної віспи.

Васкуліт (лат., судина) - запалення стінок дрібних кровоносних судин.

Вахта (2) (фін.) - рід багаторічних трав'янистих рослин родини тирличевих. Медоносні й лікарські рослини. Інша назва — бобівник.

Вегетаріанець (нім., вегетаріанець, від лат., рослинний) - людина, чий спосіб життя виключає вживання продуктів харчування тваринного походження.

Вегетаріанство (нім., вегетаріанець, від лат., рослинний) - система харчування людини, яка виключає продукти тваринного походження.

Вегетаріанство (нім., вегетаріанець, від лат., рослинний) - система харчування людини, яка виключає продукти тваринного походження.

Вегетативний (лат., рослинний, від оживлюю) - пов'язаний з ростом і живленням рослин та тварин; В-а нервова система — частина нервової системи хребетних тварин та людини, що регулює обмін речовин в організмі, діяльність внутрішніх органів та систем; В-е розмноження — нестатеве розмноження, при якому новий організм утворюється з частини материнського; В-і органи у рослин — частини рослинного організму, за допомогою яких відбуваються процеси живлення й росту, здійснюється прикріплення до субстрату.

Вегетативний (лат., рослинний, від оживлюю) - пов'язаний з ростом і живленням рослин та тварин; В-а нервова система — частина нервової системи хребетних тварин та людини, що регулює обмін речовин в організмі, діяльність внутрішніх органів та систем; В-е розмноження — нестатеве розмноження, при якому новий організм утворюється з частини материнського; В-і органи у рослин — частини рослинного організму, за допомогою яких відбуваються процеси живлення й росту, здійснюється прикріплення до субстрату.

Вегетаційний - той, що стосується вегетації; В. період — час життєдіяльності рослини, період її росту й розвитку; В. метод — метод дослідження життя рослин вирощуванням їх у посудинах з певним живильним субстратом (розчином, грунтом тощо), розташованих у т. зв. вегетаційних будиночках із скляним дахом і стінками.

Вегетаційний - той, що стосується вегетації; В. період — час життєдіяльності рослини, період її росту й розвитку; В. метод — метод дослідження життя рослин вирощуванням їх у посудинах з певним живильним субстратом (розчином, грунтом тощо), розташованих у т. зв. вегетаційних будиночках із скляним дахом і стінками.

Вегетація (лат., оживлення, виростання) - ріст і розвиток рослин.

Везикули (лат., пухирець) - 1. Пухирці на шкірі, слизових оболонках, заповнені рідиною; бувають при деяких інфекційних та шкіряних захворюваннях (напр., при ящурі, віспі, екземі). 2. Міхурці (сім'яні, легеневі).

Везикуліт (лат., пухирець) - запалення сім'яних міхурців, спричинюється гонококом, туберкульозною паличкою, іноді неспецифічними мікроорганізмами.

Векторкардіографія (вектор і кардіо і гр. γράφω — пишу) - метод реєстрації та вивчення електричних процесів, які виникають у серці.

Вена (лат., судина, жила) - кровоносна судина, що приносить кров з різних частин тіла до серця.

Венепункція (вена і лат., укол) - прокол вени порожнистою голкою для переливання крові, введення в вену лікарських розчинів тощо.

Венерологія (лат., Венера і Λόγος — знання) - галузь медицини, що вивчає венеричні хвороби (сифіліс, гонорею, шанкр м'який).

Вентральний (лат., живіт) - черевний, розташований на черевній стороні. Протилежне — дорзальний.

Веронал - те саме, що й барбітал. Від назви італійського м. Верони.

Вестибулометрія (лат., вхід, переддвер'я і ...метрія) - сукупність методичних прийомів дослідження вестибулярного аналізатора. Суттю В. є оцінка реакцій, що виникають у відповідь на подразнення рецепторів вестибулярного аналізатора.

Вестибулярний апарат (лат., вхід) - орган чуттів, що сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла. У людини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха.