Карабела (пол.) - тип шаблі, який зокрема був поширений серед польської шляхти у XVII—XVIII ст. Основною ознакою К. є руків'я у формі «орлиної голови», з загнутим вниз набалдашником. Ефес характеризувався звичайною шабельною хрестовиною з кулястими потовщеннями на кінцях. За формою клинка виділяють два типи К. — з двосічним лезом (елманню) і збільшенням кривизни до вістря та односічним лезом з рівномірним круглим вигином. К. була важливим елементом польської шляхетської культури.

Каролінери (сканд. швед. karoliner — королівський) - шведська піхота середини XVII — початку XVIII ст., озброєна холодною і вогнепальною зброєю і орієнтована на наступальний бій.

Каструм (лат. castrum) - давньоримський укріплений військовий табір із захисним муром, казармами для війська — як правило, когорти чи центурії.

Катана (яп. 刀) - японський палашеподібний односічний меч, що поєднує у собі якості прямого меча і шаблі.

Катапульта (лат., з гр.) - 1. Стародавня військова метальна (камінням, колодами тощо) машина. 2. Пристрій, що надає початкової (стартової) швидкості апаратам, які злітають з невеликих майданчиків. 3. ав. Механізм для старту літака з палуби авіаносця; механізм для викидання людини, тварини, вантажу з літака, ракети і т. ін.

Кинджал (араб. خنجر) - холодна зброя з коротким (до 50 сантиметрів) прямим або зігнутим клинцем, заточеним з однієї або двох сторін. Використовується для ближнього бою або метання.

Кіліч (тур. kılıç) - рубляче-колюча турецька шабля з сильно викривленм лезом в області елмані. Довжина клинка становить від 60 до 100 см при загальній вазі від 1,5 до 2 кг. Відома з XVI століття.

Кіраса (англ. cuirass від фр. Cuir Bouilli — в'ялена шкіра) - 1. Металевий або шкіряний панцир на груди і спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2. У старих арміях — частина парадного одягу деяких гвардійських полків.

Кірасир (фр. cuirassier — латник) - вершник важкої кавалерії в арміях XVII — початку XX ст., захищений кірасою й шоломом, що мав на озброєнні палаш (часом — шаблю), пістолети і карабін.

Когорта (лат. cohors) - 1. Основний тактичний підрозділ війська у Стародавньому Римі. Початково складався з 300-800 чоловік, пізніше — з шести центурій, згодом (з І ст. до н. е.) — десята частина легіону (порядка 500 чоловік). 2. перен. Згуртована спільними ідеями, цілями, прагненнями група людей; відділ, з'єднання, батальйон, фаланга, плеяда, сузір'я.

Кондотьєр (від іт. condotta — плата за найм) - 1. Начальник найманого військового загону в містах Італії у 14 — 16 ст. 2. Найманий вояка, що служить тому, хто більше платить. 3. Людина, готова за достатню плату битися за будь-яку справу.

Контр-адмірал (фр.) - військове звання у військово-морському флоті, нижчий адміральський чин, що відповідає генерал-майору.

Контузія (лат. contusio — забиття) - загальне ураження організму людини і вищих тварин, що виникає внаслідок миттєвого механічного впливу на всю поверхню тіла або на більшу його частину ударної повітряної чи водяної хвилі, великих мас сипких тіл (напр., грунту при обвалах) тощо.

Копіс (давньо-гр. κοπίς,) - давньогрецька холодна рубляче-колюча-ріжуча зброя з вигнутим клинком довжиною 50 — 65см, що має односічну заточку, вузьким біля ефеса і широким біля вістря.

Корогва (пол. chorągiew) - організаційно-тактична одиниця в лицарському війську Королівства Польського і Великого князівства Литовського, що складалася із 25-80 вояків, озброєних списами, і озброєного загону їхнього почту (усього — 100-250 чол). Приблизно відповідає роті.

Кортик (іт., ніж) - прямий кинджал з вузьким клинком. Особиста зброя адміралів, генералів, офіцерів, мічманів, прапорщиків. К. носять переважно у військово-морському флоті.

Кригсмарине (нім.) - офіційна назва військово-морських сил в епоху Третього Рейху.

Кулеврина (фр. couleuvrine — змійовидний) - гладкоствольна вогнепальна зброя XV-XVIII ст., викувана із залізних або мідних смуг, яка прикріплювалась до дерев'яного ложа за допомогою металевих кілець. Калібр К. складав він 5 до 20 дюймів, довжина — від півметра до чотирьох, вага — до 40 кг. Стріляли твердими круглими кулями і ядрами. Переносні К. згодом були витіснені аркебузою і мушкетом.

Куртина (фр. courtine — завіса) - 1. Грядка для квіткових або інших рослин, обкладена дерном. 2. Окрема ділянка лісу або саду. 3. Ділянка, засаджена одним сортом винограду. 4. Група дерев і кущів однієї породи в мішаному лісонасадженні. 5. військ., заст. Частина фортечного валу між двома бастіонами.

Куяк (монг.) - монгольський, а згодом — і руський, обладунок з металевих пластин, нашитих на оксамит, сукно чи шкіру; тиляги, аналог західно-європейської бригантини.

Ландскнехт (нім. Landsknecht від Land — країна і Knecht — солдат) - 1. У Західній Європі 15-17 ст. німецький найманий піхотинець. Наймалися в основному з представників нижчого стану на противагу лицарям — дворянам. Загін Л. називався зазвичай компанією, очолюваною капітаном. 2. перен. Продажний вояка.

Легіон (лат. Legio, від lego — збираю, набираю) - 1. Вища бойова одиниця в армії Стародавнього Риму. Складався з 5-6, часом 8 тисяч піхотинців і кількох сот вершників. На чолі Л. в період Республіки стояв військовий трибун, в період Імперії — леґат. 2. В 17 — 20 ст. в багатьох державах назва різних військових формувань, які комплектувалися з добровольців. Іноземний Л. — у Франції, Іспанії та деяких ін. країнах — з'єднання з найманців-іноземців; використовувалися переважно для служби в колоніях. 3. Назва деяких цивільних організацій воєнізованого типу (напр., Американський Л. у США). 4. Орден почесного Л. — вищий французький орден. 5. перен. Величезна кількість, безліч.

Лібурна (лат. liburna) - староримське легке вітрильне військове судно з двома рядами весел, вузьке і довге (близько 30 м у довжину і 5м у ширину), водотоннажністю до 80 т.

Лімес (лат. līmes — межа, дорога) - великий укріплений рубіж, що включав фортечні стіни, рови, військові і цивільні поселення, на кордоні Римської імперії у перших століттях нашої ери. Найвідоміші — «стіна Адріана» довжиною 118 км в Британії між Ірландським і Північним морями, Германсько-ретійський Л. протяжністю 550 км між Рейном і Дунаєм.

Максим (вл.) - станковий кулемет, зконструйований американцем Хайремом Максимом в 1883 р.; родоначальник сучасної автоматичної зброї.

Мамелюки (араб. مملوك) - історично — воїни-раби, згодом — звільнені для несеня військової служби раби тюркського й кавказького походження, з яких складалася гвардія Аббасидським халіфів, згодом — єгипетських султанів з династії Айюбідів XIII ст. Інша назва — мамлюки.

Мародер (фр., від грабіж) - грабіжник, який краде на полі бою речі вбитих і поранених. Морально розкладений солдат, що грабує населення під час війни.

Маршал (фр., від конюший) - 1. У Франкській державі королівський слуга, що наглядав за кіньми. 2. З 12 ст. придворний радник у Франції, заступник конетабля. 3. Найвище військове звання в ряді країн, зокрема в Україні з 1935 р. 4. В Польщі звання деяких цивільних службових осіб (напр., М. сейму, віце-М. сейму).

Маузер (вл.) - назва системи ручної зброї. Від прізвища німецьких інженерів-винахідників і підприємців братів Маузер.

Мінер (фр.) - 1. Військовослужбовець-фахівець, який встановлює міни й розміновує місцевість. 2. У військово-морському флоті — фахівець з мінної зброї.

Мітральєза (фр. mitrailleuse від фр. mitraille — картеч) - 1. Французька швидкострільна багатоствольна вогнепальна зброя 19 ст., з допомогою якої вівся залповий вогонь патронами від гвинтівки. 2. Елемент машини для виробництва сигарет.

Монітор (1) (лат., спостерігаючий) - 1. Мілкосидячий бойовий корабель з бронею і потужною артилерією. 2. Те саме, що й гідромонітор. 3. Прилад для контролю за параметрами, які мають залишатися в заданих межах. 4. Частина керуючої програми операційної системи цифрової обчислювальної машини, яка здійснює керування однією з фаз обчислювального процесу.

Мортира (гол.,фр., від лат., ступа) - гармата з коротким стволом, пристосована стріляти по закритих цілях. Відома з 15 ст.

Мурабіт (фр., від араб., мурабіт — житель рибату) - член мусульманського військово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах; звідси й назва); марабут.

Мушкет (фр., з іт., від лат., муха) - ручна ґнотова вогнепальна зброя великого калібру (16 — 17 ст.).

Мушкетери (фр.) - в 16 ст. солдати європейських армій, озброєні мушкетами; у 18 ст. — основний вид лінійної піхоти.

Наваха (ісп. navaja) - холодна зброя, іспанський довгий складаний ніж.

Наган (вл.) - револьвер із ударно-спусковим механізмом подвійної дії, що дозволяє стріляти як при самозведенні так і з попереднім зведенням механізму. Названий за прізвищем бельгійських винахідників братів Наган.

Нітрогліцерин (іт. itroglicerina від нітро... і гліцерин) - органічна сполука, безбарвна масляниста рідина, солодка на смак, отруйна. Н. — сильна вибухова речовина. Застосовують для виробництва бездимних порохів, динамітів, у медицині — як судинорозширювальний засіб. Інша назва — гліцеринтринітрат, тринітрогліцерин.

Парабелум (від лат. para bellum — готуйся до війни) - 1. Німецький самозарядний пістолет калібру 9 мм, створений у 1900 році австрійським конструктором Георгом Люгером (1849-1923). 2. Пістолетний унітарний патрон 9х19 мм.

Пентеконтор (давньогр. πεντηκόντορος) - 1. Давньогрецьке весельне судно з п'ятдесятьма гребцями. 2. Командир загону з півсотні чоловік.

Пілум (лат. pilum) - давньоримський метальний спис довжиною близько 2 метрів і масою до 4 кілограмів.

Пістолет (фр. pistolet від чес. píšťala — дудка) - ручна вогнепальна зброя з коротким стволом для стрільби на невеликій відстані.

Пістоль (2) (фр., з іт.) - ручна вогнепальна зброя з коротким стволом для стрільби на невеликій відстані. Від назви італійського м. Пістоля, де його винайдено в 16 ст.

Полк (пол. рułk від давньо-нім. folk чи англосакс. folc — військо, загін) - 1. Історично — окремий військовий підрозділ, найнятий або рекрутований в певній місцевості як допоміжне військо феодала для виконання окремих завдань. 2. Адміністративно-територіальна і військова одиниця в Гетьманщині XVII-XVIII століть. 3. Організаційно і тактично самостійний військовий підрозділ сучасної армії чисельністю від 500 до 3 тисяч чоловік.

Портупея (фр., від носити і шпага) - плечовий (або поясний) ремінь для пристібування холодної зброї, польової сумки тощо.

Пунт - верхня площина бастеї або бастіону, на якій розташовувалися артилерійські гармати.

Равелін (фр. ravelin) - допоміжна фортифікаційна споруда трикутної форми, розташована поза огорожею старовинної фортеці між двома бастіонами, призначена для захисту прилеглої місцевості та оборони підступів до головного валу.

Ранг (нім. Rang — чин) - 1. Спеціальне звання, чин. 2. Категорія, розряд яких-небудь предметів, явищ, певних осіб і т. ін. 3ю Рівень у ієрархічно організованій системі.

Ранжир (нім., ставити в ряд) - 1. Розташування людей у військовому строю в шеренгу за зростом. 2. Певний порядок, встановлений правилами і традиціями (звичайно в іронічному розумінні).

Раубріттер (нім. Raubritter) - особа знатного походження, яка під приводом захисту свого феоду всупереч волі свого сюзерена встановлював власні високі податки і збори, часом не гребуючи і відвертим грабунком купців і мандрівників, які проїжджають його територією; лицар-розбійник.

Редут (фр.) - зімкнуте квадратне або багатокутне польове земляне укріплення, здатне до самостійної оборони. Виникли в 16 ст. і існували до початку 1-ї світової війни.

Рейтари (нім. Reiter — вершник) - наймана кіннота в арміях Західної Європи, яка з середини XVI ст. прийшла на зміну важкій лицарській кавалерії. Були захищені шоломами і латами, озброєні списами і мечами, але основною зброєю Р. були кілька крупнокаліберних пістолети. У XVIII ст. їх витіснили драгуни, кінні єгері і кінні карабінери.

Рекрут (від фр. récruter — набирати військо) - найнижче військове звання та особа, прийнята на військову службу по військовій повинності або найму.

Рокада (фр.) - залізничні, автомобільні й грунтові шляхи в прифронтовій смузі, паралельні лінії фронту.

Рота (пол., від старофр.) - основний підрозділ у піхотних (мотострілецьких), танкових та інших військах, що входить до складу батальйону; сотня.

Ротмістр (пол. rotmistrz зі старонім. Rittmeister — керівник кінного загону) - офіцерський чин у кавалерії, а також у жандармерії в дореволюційній Росії, Польщі, Австро-Угорщині та деяких інших європейських країнах. Відповідав чинові капітана в піхоті.

СА - парамілітарні формування Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини у період з 1921 по 1945 рік. Після капітуляції Третього Рейху у Другій світовій війні СА було розпущено та заборонено, але, на вiдмiну вiд СС, не було визнано злочинною організацією.

СС (нім. Schutzstaffel: Schutz — захист і staffeln — розташовувати уступами) - військово-поліцейська організація Націонал-Соціалістичної Німецької Робітничої партії, створена в 1925 році як захисні загони партії. У період з 4 липня 1934 року по 8 травня 1945 року існувала як окрема організація в складі Збройних сил Німеччини.

СС-ман - найнижче військове звання в СС, СА нацистської Німеччини; відповідало званню рядовий у Вермахті.

Сагайдак (тюрк., сагдак) - 1. Шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. 2. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо.

Самурай (яп. 侍 — той, хто служить) - 1. У феодальній Японії назва світських феодалів. 2. Військово-феодальний стан служилих дрібних дворян, що існував у Японії з 12 до 1-ї половини 19 ст. 3. перен. Японський вояк.

Сепука (яп. 切腹) - прийняте серед самураїв ритуальне самогубство шляхом розпорювання живота.

Сердюк (від тур. sürtük — наглядач) - вояки найманих піхотних частин, що утримувалися гетьманами Війська Запорозького з другої половини XVII — першої половини XVIII століття; особиста охоронна гвардія гетьмана.

Сержант (фр., від лат., службовець) - військове звання молодшого командного складу Збройних Сил Україні та в ряді ін. країн. В Україні існують звання молодший С., сержант і старший сержант.

Сипаї (від перс. سپاهی‎, — солдат) - 1. В Індії у XVIII - 1-й половині XXст. — наймані війська англійських та інших європейських колонізаторів, рекрутовані з місцевого населення. 2. В Османській імперії — дворянська кіннота турецьких султанів.

Сипахи (тур. سپاهی від перс. سپاه — армія) - різновид важкої кавалерії часів Османської імперії, що поряд з яничарами до середини XVIII ст. складали основу її армії і виконували військові та поліцейські функції. С. були привілейованим військовим станом, що мав дохід з ленних володінь, за рахунок якого підтримував власну боєздатність та в разі потреби споряджував невеликий загін кінноти і зброєносців. Інша назва — спаги.

Скаут (англ. scout — розвідник) - 1. Член дитячої або юнацької організації військово-політичного характеру. 2. Шукач молодих талантів, обдарованих людей.

Снайпер (англ. від to snipe — стріляти з укриття) - 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби, як правило, із укриття або замаскованої засідки. 2. перен. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності.

Солдат (нім. Soldat від лат. soldarius — найнятий за плату) - 1. У Давньому Римі — воїн-найманець, що служив за фіксовану платню. 2. Найнижче військове звання в арміях багатьох держав; рядовий. 3. перен. Людина, що володіє військовими знаннями незалежно від звання. 3. розм. Людина, що присвятила себе служінню якійсь справі.

Спата (лат. spatha від гр. σπάθη — широка смуга) - колюче-рублячий кельтський двосічний меч. Мав у довжину від 75 см до метра при ширині леза 4-5 см і важив до 2 кг. Був поширений на території Європи до кінця першого тисячоліття нашої ери. Використовувався як зброєння пішого воїна, кавалерії, а також у гладіаторських боях.

Стилет (фр. stylet з іт. stiletto від лат. stilus — паличка) - невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (зазвичай тригранним); ручник.

Стипендіум (лат. stipendium від stips - дрібна монета і pendere - платити) - у Давньому Римі — регулярна платня, як правило, щорічна, яку отримував військовий будь-якого рангу.

Стратег (давньогр. στρατηγός — воєвода від στρατός — військо і ἄγω — веду) - 1. У Стародавній Греції — воєначальник, якого вибирали народні збори, що також завідував зовнішніми справами держави і частково фінансами, включаючи судову владу; стратиг. 2. В елліністичному Єгипті — предствник греко-македонської адміністрації в областях країни (номах). 3. У Візантії — керівник цивільної і військової адміністрації феми. 4. Полководець, керівник великих воєнних операцій, знавець стратегії, воєвода. 5. перен. Прозорливий, досвідчений політичний керівник, людина, яка вирішує стратегічні питання суспільної і політичної боротьби.

Стратіоти (гр. ςτρατιώτες) - 1. У часи Візантійської імперії — воїни з числа вільних селян, зобов'язані нести службу за право користуванням земельним наділом. 2. Військові найманці з південної частини Балканського півострова, як правило, албанці чи греки, у період з XV по сер. XVIII ст.

Сурма (2) (від перс. سور‎نای‎ — святкова флейта) - 1. Старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент. 2. Сучасний духовий сигнальний інструмент у вигляді мідної трубки, зігнутої в кільце, з розтрубом на кінці; горн. 3. Духовий мідний музичний інструмент високого регістру із зігнутим у кільце циліндричним корпусом, який закінчується розтрубом, і пристроєм для зміни висоти звуку; труба.

Сьоґун (яп. 将軍, しょうぐん, полководець) - найвища військова посада у Японії 10-19 століть (до до 1868 р.); голова самурайського уряду (сьоґунату або кубо). Відповідає «маршалу» у західних і «гетьману» у східноєвропейських арміях.

Сюрікен (яп. 手裏剣 — лезо, приховане в руці) - японська метальна зброя прихованого ношення. Представляє собою невеликі клинки, виготовлені по типу повсякденних речей: зірочок, голок, цвяхів, ножів, монет.

Тагма (гр. τάγμα) - у Візантії — основна одиниця війська чисельністю, як правило, 200-400 бійців на чолі з тагматархом; 10 Т. складали міру.

Тактика (гр., мистецтво командування військом) - 1. Складова частина військового мистецтва, що включає теорію й практику підготовки, організації та ведення бою. 2. перен. Способи, прийоми досягнення певної мети; лінія поведінки когось.

Тамбурмажор (від фр. tambour — барабан і major — старший) - 1. Головний полковий барабанщик. 2. Керівник військового оркестру на марші, який жезлом задає темп.

Танк (1) (англ. tank — бак, цистерна) - бойова броньована всюдихідна машина на гусеницях, озброєна гарматою та кулеметами, встановленими на башті, шо обертається.

Танкодром (англ. tank і ...дром) - ділянка, обладнана для навчання водінню танків, самохідних артилерійських установок та інших бойових машин, для випробування їх.

Телебінокль (від давньо-гр. τῆλε — далеко та бінокль) - спеціальний бінокль, що дає можливість ясно бачити дуже віддалені предмети.

Темляк (тат.) - ремінь, петля, шнур на ефесі холодної зброї або руків'ї інструменту. Т. у вигляді петлі надівається на кисть руки і служить для запобігання втрати зброї при його випусканні з рук. Може бути частиною військової форми, а також відзнакою на нагородній зброї.

Термовізор (від гр. θερμός — теплий і лат. visorium- зір) - пристрій для спостереження за розподілом температури досліджуваної поверхні, яке відображається як колірне поле, де певній температурі відповідає певний колір; тепловізор.

Тет-де-пон (фр., від тут — початок і міст) - позиція, обладнана на березі водної перешкоди для прикриття переправи війська через міст.

Тир (1) (фр., букв. — стрілянина) - приміщення для стрільби з ручної вогнепальної і пневматичної зброї.

Томагавк (інд. з алгонкінської) - метальна зброя індіанців Північної Америки у вигляді кам'яної або металевої сокири.

Торпеда (лат., електричний скат) - саморушний та самонавідний снаряд, яким озброєно військові кораблі, підводні човни, літаки-торпедоносці та спеціальні установки берегової оборони ВМФ. Призначається для ураження підводної частини ворожих кораблів.