search
close
search
Зміст | Повний текст
…фонія (гр., звук) - у складних словах відповідає поняттю "звучання", напр., поліфонія.
А капела (іт. a cappella — як в капелі) - хоровий спів без інструментального супроводу.
А капіте (лат., від розділу) - 1. Перший рядок нового розділу. 2. Частина тексту, яка починається з абзацу.
Абендланд (нім. Abendland — «західні землі» від Abend — «вечір» та Land — «земля, країна») - 1. Узагальнена назва країн, розташованих на захід від Риму. Термін з'явився в епоху Відродження. 2. Західна, католицька культура і мистецтво, що має особливу місію і неповторний характер.
Абецедарій (лат. abecedarium — алфавіт) - 1. Буквар. 2. Форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного віршованого рядка або перші букви кожного слова розташовані в абетковому порядку.


Айстра квітне у саду.
Аїр в лузі я знайду.

Бізон у двір забрався,
Баран його злякався.

Ведмеді вулика знайшли,
Вовки під деревом лягли.

Грак сидить на димарі,
Голуб в'ється угорі.

Дельфін живе в морях,
Дракон — лише в казках...

Олександр Олесь

.
Абідоський камінь (вл.) - родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).
Аболла (лат. abolla від гр. ἀμβόλλα) - одяг у стародавніх греків і римлян — подвійний вовняний плащ до коліна, закріплений на плечі. У розгорнутому вигляді мав форму неправильного чотирикутника.
Абстракціонізм (лат., віддалення) - течія в образотворчому мистецтві 20 ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ (дадаїзм, кубизм, сюрреалізм).
Абстракція (лат., віддалення) - 1. Мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили людину. 2. Продукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю. 3. Метод наукового дослідження, що полягає в мисленому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета.
Абсурдизм ( від лат. absurdus — немилозвучний, безглуздий) - напрям у мистецтві, що зображає світ як сукупність безглуздих фактів, подій.
Аванґардизм (від фр., avant-garde — передова охорона) - умовний термін, яким позначають ряд течій європейського мистецтва і літератури з різними філософськими, політичними, естетичними програмами. Термін використовується з кінця 19 ст. при аналізі художньо-мистецьких течій, які спрямовані на докорінну перебудову й оновлення художньої практики суспільства.
Аванґардний (від фр., avant-garde — передова охорона) - належний до авангарду, передовий, той, що йде в перших лавах.
Аванложа (від фр. avant — перед і ложа) - 1. Невелике приміщення при вході у театральну ложу. 2. Внутрішня закрита частина театральної ложі.
Авансцена (фр.) - 1. Відкрита частина театральної сцени, що виступає трохи вперед. 2. перен. Чільне місце, передній план.
Авантитул (фр., перед і титул) - виконана художником або набрана за ескізом початкова сторінка книги, яка передує титулові.
Авантюрний роман (фр.) - великий за обсягом, переважно прозовий твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризикованими ситуаціями. Відомий під назвами середньовічного лицарського і крутійського романів (зокрема про лицарів Круглого столу).
Авлет (від гр. αὐλός — трубка) - у давній Греції — чоловік, виконавець на авлосі. Жінка-виконавець іменувалась авлетка.
Авлетика (від гр. αὐλός — трубка) - уміння грати на флейті чи авлосі.
Авлодія (від гр. αὐλός — трубка) - у Давній Греції — сольний спів у супроводі гри на авлосі.
Авлос (гр., αὐλός — трубка) - найпоширеніший у Давній Греції духовий музичний інструмент, подібний до флейти. Складався з циліндричної або конічної трубки з п'ятьма отворами і насадки з подвійним язичком. А. мав гострий різкий звук; виконавець часто грав на двох А. одночасно.
Авреоля (лат.) - 1. Сяйво довкола голови, з яким малювали святих. 2. Найвищий ступінь, вінець чого-небудь (слави, правди тощо).
Автентичний (гр., справжній) - дійсний, вірний, той, що грунтується на першоджерелі, оригіналі. А. тексти — тексти документів, викладені кількома мовами, що розглядаються як однаково достовірні.
Автентичність (гр.) - заснованість на першоджерелах, оригіналах, достовірних джерелах; достовірність.
Автобіографія (гр. αὐτο — сам та біографія) - життєпис якої-небудь особи, складений нею самою.
Автограф (від гр. αὐτο — сам і γράφω — пишу) - 1. Текст, власноручно написаний автором. 2. Власноручний підпис, напис на книзі, фотографії і т. ін. 3. Копіювальний прилад.
Автографія (від гр. αὐτο — сам і γράφω — пишу) - 1. Знання автографів. 2. Точне відтворення почерку або зображення, зробленого від руки. 3. Спосіб перебивати рисунки або рукописи на камінь чи метал.
Автоґравюра (від гр. αὐτο — сам і ґравюра) - ґравюра, виконана самим художником (на відміну від репродукційної гравюри).
Автолітографія (від гр. αὐτο — сам, камінь і γράφω — пишу) - різновид літографії, при якому сам художник виконує свій твір безпосередньо на літографському камені.
Автонім (гр.) - справжнє ім'я автора твору, що пише під псевдонімом.
Автопортрет (гр.) - портрет художника, скульптора, виконаний ним самим.
Автор (лат., письменник) - творець художнього або публіцистичного твору, наукового дослідження, проекту, винаходу тощо. Авторство — приналежність твору автору.
Авторегуляція (від гр. αὐτο — самі лат., норма) - циклічний процес автоматичного підтримування сталого стану в біологічних системах. Загальна властивість біосистем, що має захисне або пристосовне значення.
Автореферат (гр.) - реферат або короткий виклад твору (переважно — наукового), написаний самим автором.
Автотип (гр.) - первісний відбиток чогось.
Автотипія (від гр. αὐτο — сам і ...типія) - 1. Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, при якому растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. 2. Відбиток з такого кліше.
Автохром (від гр. αὐτο — сам і ...хром) - фотопластинка для кольорового зображення; один з перших способів утворення таких зображень.
Автохтонний (гр.) - той, що виник, зародився на місці сучасного проживання, існування.
Агіографія (від гр. άγιος — святий і ...графія) - вид церковно-історичної літератури, т. зв. описи життя "святих".
Агогіка (гр., віднесення, відведення) - в музичному виконанні відхилення (уповільнення чи прискорення) від основного темпу для посилення художньої виразності.
Агон (гр., борюся, змагаюсь) - у Стародавній Греції змагання, в т. ч. музичні (у співі, грі на кіфарі), які відбувалися під час урочистих ігор.
Адажіо (іт., повільно) - 1. Музичний темп, повільніший від анданте і швидший від ларго; п'єса або частина її, написана в характері А. 2. Назва музичного твору або його частин, що виконуються повільно, протяжно. 3. В балеті — повільні вправи для набуття стійкості; помірний сольний або дуетний танець.
Адаптація (від лат. adaptatio — пристосування) - 1. Пристосування організмів до умов навколишнього середовища; А. біологічна — пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища; А. фізіологічна — швидке пристосування до порівняно короткочасних змін середовища (напр., А. ока — зміна чутливості ока внаслідок зміни освітлення); А. соціальна — пристосування індивіда до умов середовища. 2. Пристосування (полегшення) тексту для погано підготовлених читачів (дітей, іноземців, тих, хто починає вивчати мову).
Адаптувати (від лат. adaptatio — пристосування) - Пристосовувати, підганяти, підстроювати.
Ажитато (іт., букв.- збуджений) - муз. збуджено, схвильовано.
Аїд (гр.) - 1. У давньогрецькій міфології — бог підземного світу і царства мертвих; втілення потойбічного світу. 2. Міфологічне підземне царство мертвих.
Акварель (фр., з іт., від вода) - 1. Клейові фарби, що розводяться водою. 2. Живопис такими фарбами. 3. Картина, малюнок, виконані такими фарбами.
Акватипія (від лат. aqua — вода) - поліграфічне відтворення малюнків водяними (знежиреними) фарбами.
Акин (тюрк.) - у казахів, киргизів та деяких інших народів співець-імпровізатор, що виконує речитативом свої вірші під акомпанемент домбри або кобиза.
Акордеон (фр.) - хроматична гармоніка (баян) з фортепіанною клавіатурою для правої руки.
Акт (лат., від приводжу в рух) - 1. Офіційний документ, запис, протокол. 2. Вчинок, дія. 3. Частина драматичного твору. 4. заст. Урочисті збори в наукових установах. 5. заст. Урочисті збори у шкільних закладах; обхід, обряд, церемонія. 6. мист. Зображення оголеного тіла людини; інша назва — ню.
Акціонізм (нім. Aktionismus від лат. actio — діяльність) - 1. Одна з форм сучасного мистецтва, в якій автор є і суб'єктом і об'єктом твору, невід'ємною частиною якого є також сам процес творення. 2. Форма суспільно-політичної дії, метою котрої є привернення уваги.
Алеґрето (іт.) - помірно швидкий музичний темп, повільніший від алегро, але жвавіший від модерато; п'єса або частина її, написана в характері алеґрето.
Алеґро (іт., букв.- веселий) - 1. Швидкий музичний темп; п'єса або частина її, що виконується в цьому темпі. 2. У класичному танці швидка частина па-де-де, па-де-труа або масовий заключний танець акту.
Алеманда (фр. allemande — букв. німецький) - старовинний німецький плавний танок; був поширений у Франції 16 ст і був одним з найпопулярніших танців у музичному стилі барокко.
Алітерація (лат., до, при і літера) - повторення однорідних приголосних звуків у вірші, реченні, строфі для досягнення більшої звукової виразності.
Алонж (фр. allonge від allonger — подовжувати) - 1. Пряма або зігнута скляна трубка, якою рідина з холодильної частини пристроїв, де відбувається дистиляція, стікає в приймач. 2. тех. Прилад для уловлювання несконденсованої пари цинку в процесі добування його. 3. спорт. Гранична відстань, з якої боксер може нанести удар. 4. Аркуш паперу, який прикріплюють до векселя для передатних написів, якщо на вексельному бланку вони не вміщуються. 5. Перука з довгими хвилястими пасмами, популярна з XVII ст.
Алфавіт (гр., від назв перших літер алфавіту — альфа та бета, або віта) - сукупність усіх літер, розміщених у певному, усталеному в даній мові порядку.
Аль-уд (араб.) - 1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. 2. Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні. Інша назва — уд.
Алябандизм (вл.) - художній безсмак, невміння цінувати художні твори (від назви стародавнього м. Алябанду в Малій Азії).
Ампір (фр. empire — імперія) - стиль пізнього класицизму в архітектурі й мистецтві (переважно декоративно-прикладному), що виник у Франції на початку 19 ст. і орієнтувався на монументальні та декоративні форми античності. Сталінський А. — лідируючий напрям в архітектурі, монументальному і декоративному мистецтві СРСР з кінця 1930-х до середини 1950-х років, для якого характерні ансамблеві забудови площ і вулиць, монументальність, використання барельєфів, мармуру і бронзи для оформлення громадських будівель.
Амплуа (фр., рід занять) - 1. Ролі, що відповідають характерові обдарування актора (герой, трагік, комік). 2. перен. характер обов'язків або роботи людини.
Амулет (фр., від лат., ладанка, привісок) - предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.
Амфітеатр (гр.) - 1. У Давній Греції і Римі — відкрита кругла або напівкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів. 2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані уступами безпосередньо партером, а також частина залу, де розміщено ці крісла. 3. Амфітеатром — півколом, що підвищується, розширюючись догори.
Амфора (гр. ἀμφορεύς) - глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. Використовувалась для транспортування і зберігання вина, олії, зерна, часом — для поховальних обрядів.
Анагліф (гр. — рельєфний) - 1. Барельєфи у греко-римському різьбярстві. 2. Метод отримання стереоефекту для стереопари звичайних зображень за допомогою колірного кодування зображень, призначених для лівого і правого ока.
Англіцизм (вл. ) - мовне запозичення з англійської мови. Може бути як окремим словом («саміт»), висловом («Бути чи не бути»), понятійним терміном («Скотланд-Ярд»), так і неологізмом («шоп-тур»), що не має аналога в англійській мові.
Ангоб (фр. engobe) - тонкий шар глини, який наносять на поверхню керамічного виробу перед випалюванням, щоб закрити колір або грубу структуру матеріалу. Буває А. білий та кольоровий.
Анданте (іт., букв. — крокуючий) - 1. Повільно, плавно, повагом. 2. Назва музичного твору або його частини (соната, квартет та ін.), що виконується у такому темпі.
Андантино (іт.) - муз. темп, швидший за анданте, але помірніший за модерато, п'єса або частина її, написана в характері андантино.
Андеґраунд (англ. underground — підпілля) - напрям у сучасному мистецтві, який суперечить усталеним філософським, етичним, естетичним кодам соціуму й скеровується на самовираження.
Антиква (лат., стародавній) - шрифт із закругленими контурами на відміну від готичного, який має кутасту форму.
Антиквар (від лат. antiquus — старий) - 1. Продавець старовинних картин та інших цінних предметів. 2. Людина, що любить збирати старовинні речі.
Антикваріат (від лат. antiquus — старий) - старі або рідкісні художні твори або інші цінні речі, які є об'єктами колекціонування та торгівлі. Вік приналежності до А. визначається законодавчо ( в Україні — 50 років і більше).
Антикварний (від лат. antiquus — старий) - старовинний, цінний.
Античний (лат.) - давній; той, що належить до античності.
Античність (гр.) - давньогрецький, давньоримський світ, його культура.
Анфас (фр., букв.- в обличчя) - обличчям до того, хто дивиться.
Апокопа (гр., відсікання) - 1. Відпадання одного або кількох звуків у кінці слова (напр., "мо" замість "може"). 2. Утворення нових слів шляхом скорочення.
Ар-деко (фр. art déco від art décoratifs — декоративне мистецтво) - мистецька течія в архітектурі, декоративному мистецтві, моді та живописі першої половини XX століття, для якої характерний синтез модернізму і неокласицизму. Його домінування у світі закінчилося з початком Другої світової війни і піднесенням суворо функціональних стилів, перш за все, в архітектурі.
Ар-нуво (фр. L'Art Nouveau) - стильовий напрям в мистецтві, переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві, кінця XIX — початку XX століття в Бельгії й Франції. Інша назва — модерн.
Арії (санскр. ārya — благочестивий) - арійці, ар'яни. 1. Самоназва народів індоєвропейської мовної сім'ї, що говорили давньоіндійськими мовами і проживали на території сучасних Ірану та Індії в II—I тисячоліттях до н. е. 2. Європейська гілка індоєвропейських народів, на противагу східним індоіранським чи індоєвропейським народам. 3. заст. Носії індоєвропейських мов і їхні сучасні нащадки.
Арійський (санскр.) - індоєвропейський.
Арійці (санскр.) - 1. Назва індійців, іранців та інших народів, які говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами. 2. У расистській німецькій літературі — представники "вищої" німецької раси.
Артефакт (лат. artefactum — штучно зроблене) - 1. Процес або його результат, що виникає при дослідженні організму, не властивий йому за нормальних умов і спричинений випадковими факторами. 2. спец. Стабільне й відтворюване відхилення результату експерименту, спричинене засобами проведення експерименту, дефектами методики, впливом суб’єктивного фактору. 3. мист. Предмет, створений спеціально для функціонування в системі мистецтва. 4. археол. Продукт людської діяльності, об'єкт матеріальної культури, що містить у собі певний зміст інформації про минуле; археологічна пам'ятка.
Арфа (нім.) - 1. Багатострунний музичний інструмент 2. заст. Машина для очистки і сортування зерна.
Архаїзм (гр., стародавній) - 1. Слово чи мовний зворот, що застарів або вийшов із ужитку. 2. Пережиток минулого.
Археологія (від гр. αρχαιος — стародавній, λογος — слово) - наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих розкопками.
Архітектура (лат., гр., будівничий) - 1. Будівельне мистецтво, проектування і будівництво споруд. 2. Мистецький характер будівлі.
Асонанс (фр., від лат., відгукуюсь) - 1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.
Атлант (гр.) - 1. У грецькій міфології — велетень, якого Персей обернув на Африканську гору, що підпирає небосхил. 2. архіт. Колона у вигляді чоловічої постаті, що підтримує перекриття будівлі, портик, балкон. 3. анат. Перший шийний хребець у земноводяних, плазунів, птахів і ссавців.
Про «Культура і мистецтво»
«Культура і мистецтво» © , 2013-10-1616.10.2013. Востаннє оновлено 30.12.2019 03:24. Кількість термінів - 958. Текст словника поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована». При використанні його матеріалів, пряме гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Поділитись
Розмістіть посилання словник «Культура і мистецтво» в Twitter, Facebook або надішліть посилання на нього електронною поштою. Ви також можете розмістити «Культура і мистецтво» на своєму сайті, роздрукувати або експортувати його у форматі pdf.
Сторінки: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11
Алфавітний покажчикНові статтіОстанні переглянутіВаш блокнот
Випадкова стаття ПравописПро словникУвійти
ПІДТРИМАТИ ПРОЕКТ
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-20