Тритій (гр., третій) - радіоактивний і найважчий ізотоп водню. Масове число Т. становить 3 (ядро його складається з 1 протона й 2 нейтронів). Використовують у термоядерних реакціях як пальне.

Тритон (3) (гр.) - ядро атома радіоактивного ізотопу водню — тритію.

Трицикл (три... і гр., коло, колесо) - триколісний велосипед, автомобіль.

Тріангуляція (лат., трикутник) - 1. Метод геодезичних вимірювань на місцевості за допомогою системи трикутників. 2. Метод вимірювання довжини дуги меридіана обчисленням сторін ряду трикутників.

Тріедр (трі... та ...едр) - система трьох векторів, які виходять з однієї точки й не лежать в одній площині.

Трієр (фр., від сортувати, відбирати) - сільськогосподарська машина або окремий вузол складної зерноочисної машини для відокремлення різних домішок від насіння основної культури й сортування очищеного насіння за довжиною зерен.

Тріод (трі... та (електр)од) - 1. Триелектродна електронна лампа, в якій є катод, анод і керуючий електрод (сітка). Використовують Т. у радіотехніці тощо. 2. Те саме, що й транзистор.

Тролей (від англ. to troll — тягнути) - контактний провід, яким електричний струм надходить до тягових (напр., на тролейбусах) електродвигунів.

Тролейбус (від англ. to troll — тягнути і лат., для всіх) - 1. Безрейковий наземний, переважно вуличний, електричний транспорт з живленням двигунів через підвісну контактну мережу. 2. Багатомісна машина (вагон) цього транспорту.

Тролейкар (від англ. to troll — тягнути і car — візок) - самохідний безрейковий вантажний візок, електродвигун якого живиться від підвісних контактних проводів.

Тростит (вл.) - структура загартованої, а потім відпущеної сталі (щоб зменшити внутрішні напруження). Т. — суміш дуже дрібних частинок цементиту й фериту. Від прізвища французького хіміка Л. Труста.

Трохоїда (гр., кругоподібний, круглий) - плоска крива лінія, яку описує точка, незмінно зв'язана з колом (або прямою), що котиться без ковзання по другому колу або прямій. Окремими видами Т. є евольвента, циклоїда, гіпоциклоїда й епіциклоїда. Шляхи руху планет відносно Землі наближено є трохоїдами.

Трохотрон (трохо(їда) і (елек)трон) - електронно-променевий прилад, в якому електрони рухаються від діянь взаємно перпендикулярних електричного й магнітного полів. Використовують в імпульсній техніці як перемикачі систем, лічильники імпульсів, для вимірювання малих проміжків часу, як генератори імпульсів високої частоти.

Тубус (лат., труба) - 1. фіз. Елемент оптичного приладу (напр., мікроскопа, оптичної труби) у вигляді втулки, в яку вставлено лінзи. 2. фот. Оправа об'єктива. 3. тех. У посудинах різного роду (реторти, колби тощо) отвір для пропускання рідини або газів.

Тулій - хімічний елемент, символ Tu, ат. н. 69; метал, належить до лантаноїдів. Штучно одержаний радіоактивний ізотоп Tu-170 застосовують у техніці для гамма-дефектоскопії. Від давньогрецької назви Скандінавії — Туле.

Тумблер (англ., від кидати, перекидати) - вимикач невеликих розмірів у радіоапаратурі.

Тунель (англ., букв. — труба) - підземна споруда для транспорту (залізниці, метрополітену, автомобільного руху), пішоходів, прокладання комунікацій, водоводів тощо.

Турбоагрегат (від лат. turbo — вихор і агрегат) - жорстко з'єднані на одному валу турбіна й робоча машина (електричний генератор, насос, компресор тощо).

Турбовентилятор (від лат. turbo — вихор і вентилятор) - відцентровий або осьовий вентилятор, що його приводить у рух турбіна.

Турбогенератор (від лат. turbo — вихор і генератор) - генератор змінного струму з приводом від турбіни.

Турбодетандер (від лат. turbo — вихор і детандер) - машина (детандер) лопаткового типу для охолодження й скраплення газу.

Турбодинамо (від лат. turbo — вихор і динамо(машина)) - генератор постійного струму (динамомашина) з приводом від турбіни.

Турбокомпресор (від лат. turbo — вихор і компресор) - відцентровий або осьовий компресор, що його приводить у рух турбіна.

Турбореактивний (від лат. turbo — вихор і реактивний) - той, в якому сила реактивного руху поєднується з дією газової турбіни (напр., Т. двигун, Т. літак).

Турбуленція (від лат. turbulentus — вирування, неспокій) - в гідромеханіці та аеромеханіці — хаотичний рух рідини або газу; бурхливість; в атмосфері — невпорядковані й випадкові зміни напряму й швидкості частинок повітря.

Туфобетон (туф та бетон) - різновид легкого бетону (заповнювач туф). З Т. виготовляють стінові панелі, блоки тощо.

Тюбінг (англ., від труба) - елемент збірного кріплення підземних виробок (тунелів, шахт тощо).

Тюнінг (англ. tuning — налаштування) - процес доопрацювання автомобіля з метою покращення його стандартних заводських можливостей або створення унікального стилю.

Уайт-спірит (англ.) - лаковий бензин — нафтова фракція, безколірна рідина з нерізким запахом, середньої леткості. Застосовують як змивальну речовину.

Ультраакустика (ультра... і акустика) - розділ акустики, що вивчає ультразвукові коливання.

Ультразвук (лат.) - звук, який створюється коливанням дуже високої частоти і не сприймається вухом людини.

Ультрамікроскоп (ультра... й мікроскоп) - мікроскоп з пристроєм, що добре освітлює збоку розглядувані об'єкти. За допомогою У. можна розглядати частинки розміром менші від 0,1 мкм, тобто значно менші, ніж при користуванні досконалим мікроскопом без цього пристрою.

Ультрамікроскопія (ультра... і мікроскопія) - метод виявлення частинок, менших за довжину хвилі світла, розміри яких лежать за межами роздільної здатності мікроскопа.

Ультрафільтр (ультра... й фільтр) - пристрій для відокремлення рідини від колоїдних частинок проціджуванням крізь малопроникні перегородки.

Ультрафіолет (ультра... і фр., фіолетовий) - невидиме оком людини електромагнітне проміння, яке в спектрі електромагнітного проміння займає проміжне положення між видимим і рентгенівським промінням. Інша назва — ультрафіолетове проміння.

Умформер (нім., від перетворювати) - електрична машина, що перетворює постійний струм однієї напруги на постійний струм іншої напруги.

Універсал (2) (лат., загальний) - 1. Людина, яка володіє багатьма спеціальностями свого фаху; людина різнобічних, багатопланових знань, навичок; всезнавець, на всі руки майстер. 2. геод. Інструмент для вимірювання кутів у горизонтальних і вертикальних площинах.

Уніпринт (лат., один, єдиний і англ., відбиток, друк) - один з способів виготовлення еластичних форм для глибокого друку.

Уран (гр. вл.) - 1. У давньогрецькій міфології — бог неба. 2. Сьома за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи. 3. Радіоактивний хімічний елемент, символ U, ат. н. 92; сріблясто-білий метал; належить до актиноїдів. Використовують як ядерне паливо. Солі У. застосовують у фотографії, виробництві скла тощо.

Уранати (нім. Uranate) - мінерали, солі уранових кислот, проміжні продукти при очищенні урану.

Фазокомпенсатор - пристрій (машина змінного струму), що здійснює фазокомпенсацію.

Фазокомпенсація (фаза і компенсація) - усунення зсуву фаз між струмом і напругою в колі змінного електричного струму, що зумовлює збільшення потужності електричного двигуна.

Фазометр (фаза і ...метр) - прилад, яким визначають зсув фаз, тобто різницю між фазами струму й напруги в електричному колі.

Фазотрон (фаза та (елек)трон) - циклічний резонансний прискорювач заряджених частинок, в якому вони рухаються в постійному магнітному полі й прискорюються високочастотним електричним полем. Застосовують для прискорення важких частинок (протонів, дейтеронів, альфа-частинок) до енергії кількох сотень мільйонів електрон-вольт. Інша назва — синхроциклотрон.

Факсиміле (фр., від лат., зроби подібне) - 1. Точне відтворення будь-якого графічного оригіналу (кресленика, рукопису, малюнка, документа, підпису тощо) фотографічним способом, печаткою чи іншою репродукцією; копія. 2. Кліше, печатка, за допомогою яких можна багаторазово відтворювати власноручний підпис. 3. Точно відтворений, у точному відтворенні.

Факторіал (англ., від співмножник) - добуток натуральних чисел від 1 до заданого натурального числа, тобто 1 x 2 x 3 x ... x n; позначається n! За означенням 0!=1. Подвійний Ф. (позначається n!!) — це добуток всіх послідовних парних (якщо n парне) або непарних (якщо n непарне) натуральних чисел до n включно.

Факультет (нім., від лат., спроможність, здатність) - підрозділ (частина, відділ) вищого навчального закладу, де викладають певний цикл споріднених наукових дисциплін і готують фахівців відповідного профілю.

Фальц (нім. Falz — згин) - 1. Шов на місці з'єднання тонких металевих листів, який утворюється при загинанні та обтисканні їхніх крайок. 2. Прямокутна канавка уздовж краю скріплювальних дощок, щитів і т. ін. 3. Смужка тканини, якою обклеюють форзац для приєднання до внутрішніх країв аркушів книжки, яку переплітають. 4. Місце згинання друкованого аркуша.

Фальцапарат (нім.) - апарат для фальцювання, що є частиною ротаційної друкарської машини.

Фальцгебель (нім.) - інструмент (колодка з різцем і обмежуючими лінійками), яким вистругують фальц.

Фальцер (нім.) - апарат, яким визначають опір зломові паперу або картону.

Фальцювання (нім., згинати) - 1. З'єднання металевих листів відгинанням і спільним обтискуванням їхніх кромок. 2. Згинання друкованих аркушів у такій послідовності, щоб сторінки їх були розміщені відповідно до нумерації.

Фара (фр., вл.) - електричний ліхтар на транспортній машині, яким освітлюють дорогу. Від назви о. Фарос (поблизу Александрії), що в давнину славився своїм маяком.

Фарада (вл.) - одиниця електричної ємності в Міжнародній системі одиниць; електроємність провідника, потенціал якого збільшується на 1 вольт, коли йому передається заряд в 1 кулон. Від прізвища англійського фізика М. Фарадея.

Фасет (фр., грань) - 1. Скошена бічна грань чого-небудь, напр., ф. дзеркала. 2. Грань відшліфованого каменя. 3. Рогівка оматидія, тобто кожного з простих очок, з яких складається складне (фасеткове) око членистоногих. Інша назва — фасетка.

Фаска (фр., грань) - скошена частина гострого ребра або кромки на металевих, дерев'яних та інших виробах.

Фахверк (нім., каркасна споруда) - каркас огороджувальної конструкції, переважно стіни промислової споруди, в якій проміжки закладено цеглою.

Фахівець (від нім. Fach — торгівля) - спеціаліст у певній галузі, яка вимагає відповідної підготовки; професіонал.

Фацет (фр., грань) - 1. Скошений край стереотипу або кліше, призначений для кріплення їх на підставці чи формному циліндрі. 2. Дефект відлитих рядків (рельєфне зображення, або очко в літері не доходить до краю ніжки).

Фединг (англ. fading — затухання, завмирання) - короткочасна невпорядкована або періодично змінювана інтенсивність сигналів, що їх приймає радіоприймач.

Фелінологія (від лат. felinus — кошачий та гр. λόγος — вчення) - розділ зоології, що вивчає домашніх кішок (анатомію і фізіологію) і їх породи, а також питання селекції, особливості їх розведення та утримання.

Фенетика (від гр. φαίνω — виявляю) - система класифікації живих організмів, що базується на їхній загальній подібності за морфологічними або іншими критеріями, придатними для прямого спостереження, але не бере до уваги філогенетику організмів та їхні еволюційні взаємовідносини.

Феноли (гр., освітлюю і ...ол) - органічні сполуки, похідні бензолу, що утворюються внаслідок заміни атома водню у бензольному ядрі гідроксилом; до них належать карболова кислота, гідрохінон тощо.

Фенологія (гр., з'являюсь і ...логія) - наука про сезонні явища в неживій і живій природі.

Фенолфталеїн (фенол і (на)фталін) - органічна сполука, безбарвні кристали. Нейтральні й кислі розчини Ф. безбарвні, лужні — малинового забарвлення. В аналітичній хімії застосовують як індикатор, у медицині — як проносне.

Фенопласти (фено(ли) і пласт(мас)и) - пластичні матеріали на основі феноло-формальдегідних смол. Застосовують для виготовлення пресованих виробів, шаруватих матеріалів тощо.

Ферма (2) (фр., від лат., міцний) - інженерна споруда, що складається зі стрижнів, балок і т. ін., міцно з'єднаних (зварених, склепаних тощо) між собою у вузли, застосовується в будівництві мостів, гідротехнічних споруд, будинків і т. ін.

Фермент (лат. fermentum — закваска) - 1. біолог. Складна білкова речовина тваринних і рослинних організмів, що сприяє прискоренню хімічних процесів, які відбуваються в них. Ф. широко застосовують у медицині, харчовій та легкій промисловості. Інша назва — ензими. 2. перен. Про те, що сприяє розвиткові, посиленню чого-небудь; каталізатор.

Ферментологія (ферменти і ...логія) - розділ біохімії, який вивчає ферменти. Інша назва — ензимологія.

Фермій - штучний радіоактивний хімічний елемент, символ Fm, ат, н. 100; належить до антиноідів. Від прізвища італійського фізика Е. Фермі.

Ферміон - елементарна частинка з напівцілим значенням спіну. Названа за прізвищем італійського фізика Е. Фермі. До Ф. належать кварки, нейтрони, протони, лептони.

Феро... (лат., залізо) - в складних словах відповідає поняттям "залізо", "залізистий".

Феробор (феро... й бор) - сплав заліза з бором, що його застосовують для легування сталі й видалення з неї кисню.

Ферованадій (феро... і ванадій) - сплав заліза з ванадієм, що його застосовують у виробництві спеціальних сталей.

Феровольфрам (феро... і вольфрам) - сплав заліза з вольфрамом, який застосовують у виробництві інструментальних і деяких конструкційних сталей.

Феромагнетизм (феро... і магнетизм) - вчення про магнітні властивості феромагнітних тіл.

Феромагнетики (феро... і магнетики) - сильно магнітні речовини (залізо, нікель, кобальт і деякі сплави), здатні намагнічуватися навіть у слабких магнітних полях. Вони відзначаються від інших речовин (парамагнетиків і діамагнетиків), насамперед, великою магнітною проникністю й залишковим магнетизмом.

Феромагнітний (феро... і магнітний) - той, в чому сильно виражені магнітні властивості (феромагнетики).

Феромарганець (феро... і марганець) - сплав заліза з марганцем, що його застосовують для видалення з сталі кисню у виробництві сталей з високими механічними властивостями.

Феромолібден (феро... і молібден) - сплав заліза з молібденом, застосовуваний у виробництві інструментальних і нержавіючих сталей.

Фероніобій (феро... і ніобій) - сплав заліза з ніобієм, що його застосовують у виробництві нержавіючих, жаротривких та інших сталей.

Феросиліцій (феро... і силіцій) - сплав заліза з кремнієм, який застосовують для видалення з сталі кисню й збагачення її кремнієм.

Феротипія (феро... і ...типія) - утворення фотографічних зображень на металі (брошки, медальйони тощо).

Феротитан (феро... і титан) - сплав заліза з титаном, що його застосовують у виробництві спеціальних сталей, для видалення з сталі кисню й азоту.

Ферофосфор (феро... і фосфор) - сплав заліза з фосфором, який застосовують для легування сталі і чавунів.

Ферохром (феро... і хром) - сплав заліза з хромом, застосовуваний у виробництві високоякісної сталі й жаротривких сплавів.

Фехраль (лат., залізо, хр(ом) і ал(юміній)) - жаротривкий сплав, що складається в основному з заліза, хрому й алюмінію; відзначається також великим електричним опором.

Фіберглас (англ., від волокно і скло) - пружний матеріал (скловолокно, просочене пластиком), з якого виготовляють переважно спортивний інвентар.

Фіброліт (лат., волокно і ...літ) - будівельний теплоізоляційний або конструкційний матеріал у вигляді пресованих плит із суміші деревної шерсті, костриці кенафу, конопель та інших волокнистих матеріалів з в'яжучим матеріалом (портланд-цементом або магнезіальним цементом).

Фідер (англ., від живити) - 1. Кабельна чи повітряна лінія живлення, що відходить від електростанції. 2. Лінія для передачі електричних коливань високої частоти від радіопередавача до антени або від антени до радіоприймача. 3. Спеціальний пристрій, що автоматично подає в машину (напр., склоформуючу) сировинний матеріал (напр., скломасу) рівномірними порціями.