Головні події 1354-1358 років

• Битва при Пуатьє Чорного Принца, 19 вересня 1356
• Селянське повстання Жакерія, 10 червня 1358

Політичні лідери 1354-1358 років

• Англія: Едвард III Плантагенет (1327-77)
• Велике князівство Литовське: Ольгерд (1345-77)
• Волинське князівство: Любарт Гедимінович (1340-66)
• Китайська Юань: Тоґон-Темур (Хуйцзун) (1333-68)
• Королівство Арагон: Педро IV Церемонний (1336-87)
• Королівство Кастилія і Леон: Педро I Жорстокий (1350-69)
• Королівство Польща: Казимир III Великий (1333-70)
• Королівство Португалія: Афонсу IV (1325-57), Педру I (1357-67)
• Королівство Франція: Жан II Добрий (1350-64)
• Московське князівство: Іван II Красний (1353-59)
• Османська імперія: Орхан I Газі (1324-60)
• Священна Римська імперія: Карл IV Люксембург (1355-78)
• Східна Римська імперія: Іоанн V Палеолог (1341-91), Іоанн VI Кантакузин (1341-54), Андронік IV Палеолог (1350-85), Матвій Кантакузин (1353-57)
• Угорське королівство: Людовик Великий (1342-82)
• Чернігівське князівство: Василь Брянський (1352-56), Роман Молодий (1356)
• Шотландія: Давид II (1329-71)

Всі події 1354-1358 років

5 квітня 1355 • Через дев'ять років після обрання його главою Священної Римської імперії Карл IV Люксембурзький вінчався у Римі імператорською короною. Син Іоанна Люксембурзького, а по материнській лінії — нащадок найдавнішої чеської династії Пржемисловичів, при хрещенні поіменований Вацлавом, виховувався при дворі короля Франції Карла IV Капетинга, чиє ім'я прийняв при конфірмації. Через рік після коронації Карл IV видав нове зведення законів Священної Римської імперії, яке з 1400 року стало іменуватись "Золотою буллою" і в якому було визначено склад курфюрстів — правителів окремих німецьких земель і князів церкви, що обирали імператора. У своїй основі "Золота булла" зберігала юридичну силу аж до 1806 року.

1356

10 січня 1356 • За ініціативою імператора Карла IV Люксембурзького рейхстаг у Майнці прийняв законодавчий акт Священної Римської імперії, відомий як «Золота булла». Вона регламентувала обрання німецького короля (імператора) колегією семи імперських князів-виборців, курфюрстів — архиєпископів Майнца, Тріра і Кельна, короля Чехії, Рейнського пфальц-графа, герцога Саксонії і маркграфа Бранденбургу, визначала права цих курфюрстів і забороняла поділ курфюрств.

19 вересня 1356 • В ході Столітньої війни у битві біля Пуатьє переважаюча французька армія зазнала нищівної поразки від англійських військ, очолюваних принцом Вельським, відомим як Чорний Принц. Незважаючи на важке становище, в якому перебувала Франція, і полонення її короля, Едвард не став штурмувати Париж, змусивши французького дофіна укласти принизливий мирний договір, за яким французька корона втратила третину своїх володінь.

18 жовтня 1356 • У Базелі відбувся найбільший із достовірно відомих землетрусів у Центральній Європі середніх віків — від поштовхів силою до 8 балів було практично зруйновано місто Базель, в якому загинуло більше 300 чоловік.

1357

9 липня 1357 • Імператор Священної Римської імперії Карл IV Люксембург дав дозвіл на будівництво першого у Празі моста через річку Влтаву. Він будувався три роки за проектом архітектора Петра Парлержа і до 1841 року це був єдиний кам'яний міст у місті.

1358

28 травня 1358 • Біля містечка Сен-Ле-д'Ессеран на півночі Франції селян вбили чотирьох лицарів і п'ятьох зброєносців, що стало передвісником масштабного селянського повстання, відомого як Жакерія.

10 червня 1358 • Під селищем Мелло у графстві Бовезі в Пікардії король Наварри Карл ІІ Злий розбив військо Гільома Каля, одного з ватажків селянського повстання, що охопило більшу частину ослабленої тривалою війною Франції. Швидко спалахнувши, Жакерія так же швидко і згасла, жорстоко придушена за кілька місяців, ставши синонімом стихійних і жорстоких повстань у багатьох мовах світу.

27 червня 1358 • Між рагузським архієпископом Джованні Саракой і угорським королем Лайошом I Великим підписано договір, який проголошував незалежність Дубровницької республіки, міста-держави на узбережжі Адріатичного моря. Піку своєї могутності вона досягла в XV—XVI століттях, ставши одним з головних посередників в економічних стосунках Османської імперії і європейських держав, і проіснувала до 1808 року, коли була завойована Наполеоном Бонапартом і увійшла до Іллірійських провінцій, підлеглих Франції.

Народились в 1354-1358 роках

бл. 1354 — †8 березня 1403 • Баязід I Блискавичний, 4-й султан султан Османської імперії (1389-1402 рр.); син Мурада I, батько Мехмеда I.

11 квітня 1357 — †14 серпня 1433 • Жуан I (Жуан Великий), португальський король (з 1385 р.), перший з Авісської династії; відстояв незалежність Португалії від зазіхань Кастілії (1385), ініціював початок португальських завоювань в Африці (1415); позашлюбний син Педру I Злого.

Померли в 1354-1358 роках

8 жовтня 1354 • Кола ді Рієнцо, італійський політик, керівник Римської республіки (1347, 1354 рр.). Пом. 670 років тому у 41 рік (нар. 1313 р.).

20 грудня 1355 • Стефан Урош IV (Стефан Душан), 8-й король Сербії (1331-46 рр.), 1-й цар сербів і греків (1346-55 рр.) з роду Неманичів. Пом. 669 років тому у 47 років (нар. 1308 р.).

22 серпня 1358 • Ізабелла Французька, королева-консорт Англії (1308-1327 рр.) з французької династії Капетингів; дружина англійського короля Едварда II, мати короля Англії Едварда III, дочка французького короля Філіпа IV Красивого і його дружини Жанни І Наваррської Пом. 666 років тому десь у 63 роки (нар. бл. 1295 р.).