Головні події 701-721 років
Політичні лідери 701-721 років
• Болгарське ханство:
Аспарух (681-701), Тервел (701-721), Кормесій (721-738)
• Китайська Тан: Лі Лунцзі (Сюань-цзун) (713-756)
• Китайська Тан: Лі Сіань (Чжун-цзун) (705-710), Лі Чунмао (Шан) (710), Лі Дань (Жуй-цзун) (710-712)
• Китайська Чжоу: У Цзетянь (690-705)
• Королівство Астурія: Пелайо (718-737)
• Королівство вестготів: Егіка (687-702), Вітіца (693-710), Родерік (710-711), Агіла II (711-714), Ардо (Ардабаст) (714-721)
• Королівство лангобардів: Лютпранд (712-744)
• Королівство франків: Піпін Герістальський (680-714), Хільдеберт III Справедливий (695-711), Дагоберт III (711-715),
Хільперік II (715-721),
Теодоріх IV (721-737)
• Омейядський халіфат: Абд аль-Малік ібн Марван (685-705), Аль-Валід I (705-715), Сулейман ібн Абд аль-Малік (715-717), Умар II (717-720), Язід II (720-724)
• Східна Римська імперія:
Юстиніан II Безносий (705-711),
Тиверій III (698-705),
Філіппік Вардан (711-713), Анастасій II (713-715), Феодосій III (715-717), Лев III Ісавр (717-741)
• Хазарський каганат: Бузір Главан (690-730)
Всі події 701-721 років
704 • Після десятиліття заслання колишній імператор Юстиніан II за підтримки свого тестя хозарського кагана Бузіра (Ібузіра Глявана) відплив з Херсонесу до Болгарії, де, набравши військо з булгар і слов'ян, наступного року розпочав похід на Константинополь.
705 • Арабські війська під проводом Кутайба бін Мусліма захопили Хорасан, багатий регіон у Середній Азії, через який пролягали торгові шляхи між Китаєм і Європою. Призначений намісником, Кутайба приєднав до Омейядського халіфату Бухару і Самарканд, а також території Хорезму в дельті Амудар'ї.
22 лютого 705 • У результаті змови найближчого оточення від влади усунуто імператрицю У Цзетянь і на престолі китайської держави Тан поновлено її сина Чжун-цзуна.
квітень 705 • Колишній імператор Юстиніан II на чолі 15-тисячного булгаро-слов'янського війська захопив Константинополь. У нагороду за допомогу хан Булгарії Тервел отримав область Загоре у північно-східній Фракії, дочку Юстиніана Анастасію за дружину і першим серед іноземних правителів титул цезаря Візантійської імперії.
15 лютого 706 • На іподромі Константинополя під головуванням імператора Юстиніана II відбулась процедура публічного приниження узурпаторів престолу Візантії — проведеним містом у кандалах Леонтію і Тиверію III були відрізані носи і після символічноої постави ноги імператора на їх шиї вони були обезголовлені. Згодом були страчені багато військових командирів, що підтримувати Тиверія, а Константинопольський патрарх Каллінік I, за сприяння якого до влади прийшов узурпатор Леонтій, був засліплений і висланий у Рим, де за наказом Юстиніана його заживо замурували у стіну.
25 березня 708 • 88-м єпископом Риму став Костянтин, сирієць за походженням, останній з т. зв. візантійських пап-васалів і останній понтифік, що відвідав Константинополь до папи Павла VI в 1967 році.
10 серпня 708 • В Японії почалась чеканка перших мідних монет.
5 жовтня 710 • На запрошення візантійського імператора Юстиніана II 88-й папа Римський Костянтин відправився до Константинополя, де протягом року погоджував рішення Трулльського собору 691-92 років, невизнані Римом. Він виявився останнім понтифіком, що відвідав Константинополь протягом наступних 12 століть, доки у 1967 році цього не зробив папа Павло VI.
29 квітня 711 • Берберо-арабське військо під командуванням Таріка ібн Зіяда висадилось поблизу сучасного Гібралтару, звідки розпочало свій завойовницький похід Європою. Протягом наступного десятиліття були підкорені майже всі Піренеї за виключенням північних районів Галіції, Країни басків та Астурії, і завойовані території стали провінцією Омейядського халіфату.
19 липня 711 • У битві між вестготами і армією Омейядів при Гвадалете (Кадіс, Іспанія) араби і бербери здобули перемогу, що привело до падіння Королівства вестготів і завоювання арабами майже всього Піренейського півострова.
3 червня 713 • На іподромі у Константинополі групою змовників з числа повсталих офіцерів схоплено і осліплено імператора Філіппіка Вардана. Новим правителем Візантії невдовзі став його секретар Артемій, який правив під іменем Анастасій II. За його розпорядженням змовники, причетні до каліцтва його попередника, були страчені.
714 • Мусульманські війська на чолі з Таріком ібн Зіядом захопили міста Барселона і Нарбона, знать яких погодилась визнати зверхність Омейядського халіфату в обмін на автономію Септиманії.
715 • По смерті короля франків Дагоберта III у Нейстрії йому наслідував Хільперік II.
26 вересня 715 • Під Комп'єном відбулась перша битва Громадянської війни в Державі франків, яка почалась по смерті майордома Піпіна Герістальського, — військо нейстрійців під командуванням майордома Рагенфреда завдало поразки війську австразійців на чолі з майордомом Теодоальдом. Прямо на полі бою Рагенфред був проголошений майордомом Держави франків і згодом був затверджений на цій посаді королем Дагобертом III.
квітень 716 • В ході Громадянської війни в Державі франків військо під командуванням майордома Австразії Карла Мартела на ріці Амбла (нині — Амель, Бельгія) розбило франксько-фрізське військо на чолі з майордомом Нейстрії Рагенфредом і королем Радбодом. Це була перша перемога Карла Мартела, яка дозволила йому відновити свої позиції в Австразії. Важкі втрати фрізів змусили Радбода відмовитися від подальшої участі у франкських міжусобиці.
717 • По смерті Паоло Лучіо Анафесто другим дожем Венеції став Марчело Тегальяно.
21 березня 717 • Поблизу Віньши (нині — Ле-Рю-де-Вінь, Франція) війська Карла Мартела розбили армію короля франків Хільперіка II і майордома Нейстрії Рагенфріда, що дало можливість Мартелу проголосити Хлотара IV королем Австразії.
25 березня 717 • Після 1 року і 10 місяців правління усунуто імператора Феодосія III. Свого часу він не був визнаний 4 стратегами і зокрема командувачем військ в Анатолії Левом Ісавром, який став новим імператором Візантії. Феодосій III закінчив свої дні ченцем у монастир в Ефесі.
25 травня 717 • Лев III Ісавр коронувався імператором Візантії. Він став засновником Сирійської династії, що правила до 802 року.
15 липня 717 • Війська під проводом Маслама ібн Абдул-Маліка розпочали Другу арабську облогу Константинополя, яка тривала більше року і завершилась перемогою візантійців, які змусили арабів відступити з великими втратами.
718 • Відбулась битва біля Ковандоги (Північна Іспанія), в якій війська Пелайо, короля Астурії, розбили армію Омейядського халіфату. Ця перемога вважається початком Реконкісти.
15 серпня 718 • Невдачею закінчилась 13-місячна облога Константинополя арабськими військами халіфа Сулеймана ібн Абдул-Маліка. Араби з великим втратами відвели свої війська і відмовились від планів вторгнення в Східну Європу.
719 • Колишній імператор Анастасій II за підтримки кагана Булгарії Тервела здійснив спробу повалити владу Лева III Ісавра, однак спроба захопити Константинополь не вдалась, Анастасій був схоплений і обезголовлений.
721 • Згідно з легендою принцеса Любуша і її чоловік легендарний перший князь чехів Пржемисл Орач на лівому березі річки Влтави заснували місто, відомо сьогодні як Прага.
13 лютого 721 • По смерті Хільперіка ІІ королем франків став 9-літній Теодоріх IV, що перебував під повним контролем майордома Карла Мартела.
9 червня 721 • Під Тулузою війська принцепса Аквітанії Еда Великого вщент розбили армію Аль-Андалузії, яку очолював валі Аль-Самх ібн-Малік. Це був перший великий успіх у протистоянні арабській експансії в Європу, який разом з перемогою вестготів в Астурії наступного року вважається початком процесу витіснення мусульман з Піренейського півострова, що тривав наступні сім століть.
Народились в 701-721 роках
701 — †
4 червня 756 • Сьому, 45-й імператор Японії (724-756 рр.).
701 — †
759 • Лі Бо, китайський поет часів династії Тан; належить до числа найбільш шанованих поетів в історії китайської літератури і вважається одним з найбільших світових поетів.
710 — †
17 серпня 754 • Карломан, майордом Австразії (717-47 рр.) з династії Піпінів (Каролінгів); син Карла Мартела.
712 — †
770 • Ду Фу, китайський поет епохи династії Тан.
712 — †
6 жовтня 775 • Абу Джафар аль-Мансур, один з найбільших правителів Арабського халіфату (754-775 рр.); засновник і будівничий найбільшого міста середньовічного світу —
Багдада.
714 — †
26 квітня 757 • Стефан II, 92-й папа Римський (752-757 рр.); перший номінально суверенний правитель
Папської держави.
714 — †
24 вересня 768 • Піпін III (Піпін Короткий), король франків (751-758 рр.), перший з династії Каролінгів; син Карла Мартела, батько
Карла Великого.
717 — †
18 червня 741 • Лев III (Лев Ісавр), візантійський імператор (717-741 рр.); засновник Сирійської династії.
Померли в 701-721 роках
бл. 701 •
Аспарух, хан болгарських тюрків з династії Дуло, засновник першої
Болгарської держави на Дунаї; син хана Кубрата. Пом. бл. 1323 роки тому десь у
61 рік (нар. бл.
640 р.).
8 жовтня 705 • Абд аль-Малік (Абдул-Малік ібн Мерван), 5-й халіф
Омейядського халіфату. Пом. 1319 років тому у
59 років (нар.
646 р.).
11 грудня 711 • Юстиніан II (Юстиніан Рінотмет), імператор Візантії (685-695, 705-711 рр.); останній представник Іраклійської династії. Пом. 1313 років тому у
42 роки (нар.
669 р.).
16 грудня 714 • Піпін Герістальський, мажордом Австразії (680-714 рр.). Пом. 1310 років тому у
79 років (нар.
635 р.).
715 • Дагоберт III, король франків (711-15 рр.) з династії Меровінгів; син Хільдеберта III Справедливого. Пом. 1309 років тому у
16 років (нар.
699 р.).
715 • Валід I (аль-Валід ібн Абд аль-Малік), 6-й халіф
Омейядського халіфату (705-715 рр.); старший син Абд аль-Маліка. Пом. 1309 років тому у
47 років (нар.
668 р.).
9 квітня 715 • Костянтин, 88-й папа Римський (708-715 рр.). Пом. 1309 років тому у
51 рік (нар.
664 р.).
716 • Муса ібн Нусайр, державний діяч Арабського халіфату, підкорювач Магрибу і Андалузії. Пом. 1308 років тому у
76 років (нар.
640 р.).
717 • Паоло Лучіо Анафесто, перший дож Венеції (697-717 рр.). Пом. 1307 років тому.
718 • Тервел, хан Дунайської Болгарії з династії Дуло (700-721 рр.); син хана Аспаруха. Пом. 1306 років тому у
43 роки (нар.
675 р.).
720 • Тарік ібн Зіяд, берберський військовий діяч
халіфату Омейядів, завойовник вестготської Іспанії (711 р.). Пом. 1304 роки тому у
50 років (нар.
670 р.).