Віадук: мостова споруда, якою дорогу переводять через глибокий яр, балку, ущелину.

Віандот: м'ясна й несуча порода курей, виведена в США. Від назви північно-американського племені індіанців.

Вібріоз: інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, спричинюване бактеріями, що належать до вібріонів. Інша назва — вібріонний аборт.

Вібріони: рід неспороносних бактерій, що мають форму короткої спірально зігнутої палички з джгутиками. Холерний В. спричинює в людини холеру.

Вібрато: спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв'язок голосового апарата.

Вібратор: 1. Будь-яка система (маятник, коливальний контур), що збуджує коливання. 2. Пристрій, що стрясає тіла, які дотикаються до нього, рухома частина вібраційних вимірювальних приладів. 3. Відрізок провідника, яким тече змінний струм високої частоти і який випромінює електромагнітні хвилі.

Вібрація: механічні коливання пружних тіл.

Вібриси: чутливі волоски, що є в більшості ссавців і служать додатковими органами дотику.

Вібро...: у складних словах вказує на зв'язок з поняттям вібрація. Віброграф

Віброізоляція: захист споруд, машин та інших об'єктів від шкідливих механічних коливань. Для В. застосовують амортизатори, прокладки тощо.

Віброметр: прилад для вимірювання механічних коливань тіл.

Віброскоп: прилад для спостереження механічних коливань тіла.

Вібростенд: установка для випробування машин, апаратів, приладів на вібрацію.

Віброфон: ударний інструмент вібруючого звучання.

Віброштампування: формування залізобетонних конструкцій і виробів з бетону вібрацією і тиском штампів.

Вівіпарія: живородіння.

Вівіпари: живородні тварини; живородіння.

Вівісекція: розтин тіла живих тварин з метою проведення наукових або освітніх досліджень.

Віварій: приміщення для утримання тварин з навчальною або експериментальною метою.

Віват: 1. Заздравний або схвальний вигук у деяких народів. 2. Форма урочистого співу, поширена в 18 ст. і виконувана здебільшого хором.

Віваче: муз. швидкий темп, середній між алеґро й престо.

Вівера: рід хижих ссавців. Поширені в Африці й Азії. Мають залози, що виробляють секрет, з мускусним запахом (цибетин), заради якого є об'єктом полювання. Інша назва — цивета.

Вівтар: 1. У давніх народів місце для жертвоприношень, жертовник. 2. Східна підвищена частина християнського храму, призначена для відправлення служби.

Вігілатизм: переслідування в обхід офіційних правових процедур осіб, звинувачених у справжніх чи вигаданих злочинах, які не отримали заслуженого покарання.

Вігільність: психол. здатність зосередити увагу на нових враженнях, пильність.

Вігонь: 1. Тварина роду лама родини верблюдових. Поширена у високогір'ї Анд. Об'єкт мисливства. Інша назва — вікунья. 2. Вовна цієї тварини. 3. Прядиво з суміші вовняних погосів і бавовни або бавовняних покидьків.

Віґілія: 1. Нічна варта у стародавніх римлян. 2. День перед великим святом у католиків.

Віґіляція: здатність зосередити увагу на нових враженнях; пильність.

Віґвам: індіанська хижа в Північній Америці — курінь на каркасі, виготовленому з тонких стовбурів, покритому рогожею, корою або гілками. В. стосується житла індіанців Північного Сходу Америки, однак у просторіччі використовується для позначення житла індіанців усієї Північної Америки.

Віґи: 1. Англійська буржуазна поступова партія 17-18 ст., яка у 19 ст. перетворилася в сучасну ліберальну партію. 2. Буржуазна партія в США в 1834-54 рр., що об'єднувала промисловців Півночі, а також плантаторів Півдня.

Віґо: англійські золоті та срібні монети, на яких брало під портретом королеви Анни стоїть слово «VIGO» в пам'ять про перемогу англо-нідерландського флоту над франко-іспанської армадою в битві при Віго 23 жовтня 1702 р.

Відео...: в складних словах вказує на приналежність поняття до зображення телевізійних, радіолокаційних та інших складних електричних сигналів на екрані електроннопроменевої трубки.

Відеограма: матеріальний об'єкт, на якому закріплено відеозапис.

Відеомагнітофон: апарат для запису і відтворення зображення і звукового супроводу телевізійних передач.

Відеорекордер: прилад для записування передач телебачення на магнітну стрічку.

Відеосигнал: електричний сигнал, призначений для створення зображення.

Відеотелефон: різновид зв'язку, коли абоненти не тільки чують, а й бачать один одного.

Відеофонограма: магнітна стрічка, кінострічка зі звуко- і відеозаписом.

Віджей: людина, яка в реальному часі при допомозі спеціального обладнання і на основі заздалегідь підготованих відеофрагментів створює візуальні ефекти під відтворювану музику.

Віджет: графічний модуль, який розміщується в робочому просторі програми і призначений для швидкого доступу до інформації або послуг.

Відикон: передавальна телевізійна трубка, що діє залежно від зміни електричного опору фоточутливого шару під впливом світла. Застосовують у телебаченні.

Візія: 1. Образ, що постає у свідомості, в уяві чи уві сні; видіння. 2. Комплексне уявлення про щось, когось (особливо про майбутнє, наміри, плани тощо); бачення. 3. Система поглядів на певне явище чи події; концепція. 4. заст. Видіння, примара, привид.

Віза: 1. Позначка, зроблена службовою особою на документі, що свідчить про його вірогідність або надає йому юридичної сили. 2. Позначка на закордонному паспорті, яка є дозволом на в'їзд, виїзд, проживання або проїзд через територію відповідної держави.

Візаві: 1. Супротивник; підопічний. 2. Той, хто сидить або стоїть навпроти.

Візерунок: 1. Портрет, малюнок людини чи речі. 2. Він'єта.

Візир (1): 1. Прицільне пристосування з прорізом. 2. Прилад, що його прикріплюють до фото- або кіноапарата, щоб визначити межі зображення (кадру). 3. Прилад, за допомогою якого вимірюють відхилення літака від заданого курсу під впливом вітру. 4. Частина геодезичного інструмента, за допомогою якого проводять візування.

Візир (2): титул міністрів і вищих сановників у багатьох мусульманських країнах.

Візирки: прилади, за допомогою яких визначають зміну профілю залізничного полотна.

Візит: відвідання кого-небудь, переважно офіційне.

Візитація: 1. Огляд, ревізія установи. 2. Огляд хворих. 3. Перевірка іноземних кораблів.

Візитка: 1. Різновид сюртука із заокругленими полами. 2. Картка з прізвищем, ім'ям, по батькові, адресою, місцем роботи, номером телефону і т.ін.

Візорій: рухома дерев'яна вилка, за допомогою якої притискають оригінал до тенаклю і вказують на рядок, що його набирають. Інша назва — дивізорій.

Візуалізм: прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень (руху поверхні, мигтіння, світіння).

Візуальний: спостережуваний неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу; В. вимірювальний прилад — прилад, в якому є шкала для вимірювання спостережуваної величина неозброєним оком.

Візувати: 1. Ставити візу (на документі, паспорті). 2. Наводити геодезичний чи астрономічний інструмент на обрану точку за допомогою візира (4).

Війт: 1. У старовину в Україні — голова міської управи чи колегії суддів. 2. Голова сільської громади в Галичині.

Вікінги: 1. Учасники морських походів скандинавів у кінці 8 — середині 11 ст. У Київській Русі їх називали варягами, у західній Європі — норманами. 2. Стародавні скандинавські національні герої.

Вікалін: лікарський препарат; в'яжучий, протикислотннй та помірно проносний засіб.

Вікаріат: церковно-адміністративна одиниця у ряді християнських церков, що очолюється вікарієм; вікаріатство, вікарна єпархія.

Вікарій: 1. Правитель адміністративного округу в Римській імперії. 2. У Священній Римській імперії — регент, який заміняв імператора під час міжцарів'я або в разі його хвороби, неповноліття або тривалої відсутності. 3. Заступник або помічник архієрея в православній церкві, єпископа, священика — в католицькій, в англіканській — другий після пастора приходський священник.

Вікаруючий: заміщуючий; В-і види — споріднені види рослин або тварин, поширені в різних ареалах або в межах одного ареалу, проте в різних екологічних умовах.

Вікасол: водорозчинний препарат вітаміну К, що його застосовують для боротьби з кровотечами.

Віконт: 1. У Франкській державі Каролінгів — заступник графа (посадова особа). 2. В країнах Західної Європи — дворянський титул (нижчий за графа й вищий за барона). Зберігся в Англії та деяких інших країнах.

Віктимологія: галузь кримінології, яка досліджує психологічні й моральні особливості особи.

Вікторіат: назва срібної монети Стародавнього Риму, карбування якої почалося в 269 р. до н. е. і тривало приблизно до початку II в. до н. е.; вартість 3/4 денарія.

Вікторіола: назва статуетки римської богині Вікторії, яку бог або імператор тримав на долоні в знак приписаної йому чи завойованої ним перемоги.

Вікторія: 1. В давньоримській міфології богиня перемоги. 2. Рід багаторічних водяних трав'янистих рослин родини лататтєвих. Поширені в тропіках Південної Америки. Мають великі плаваючі листки до 2 м. Культивують у ботанічних садах як декоративну рослину.

Вікторлайн: набірна рядковідливна машина. За конструкцією близька до лінотипа.

Віла: русалка у сербів.

Вілайєт: адміністративно-територіальна одиниця в Туреччині.

Віланела: 1. Форма італійської ліричної поезії. 2. Італійська, переважно неаполітанська, багатоголосова пісенна форма.

Вілани: категорія феодально залежних селян у країнах Західної Європи за середньовіччя, у Франції, Німеччині, Італії — особисто вільні селяни, які за землю відбували різні повинності, в Англії — кріпаки.

Вілеміт: мінерал класу силікатів, безбарвний, іноді зеленувато-жовтого або червонуватого кольору. Руда цинку. Використовують також при виготовленні флуоресцентних екранів. Від імені голландського короля Віллема І.

Вілла: 1. В Стародавньому Римі сільська садиба. 2. Комфортабельний будинок з парком або садом в околицях міста або в курортній місцевості.

Віллани: середньовічна назва кріпаків.

Вілт: хвороби рослин, спричинювані здебільшого грибами з родів вертицилій (вертицильозний В., або вертицильоз) та фузарій (фузаріозний В., або фузаріоз). Призводить до в'янення, всихання й загибелі рослин.

Вімперг: високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель.

Вініл: одновалентний залишок (радикал) етилену.

Вінілін: лікарський препарат. Застосовують при фурункулах, карбункулах, трофічних виразках, опіках, запальних захворюваннях. Інша назва — бальзам Шостаковського.

Вінілацетат: органічна сполука, вініловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина з ефірним запахом. Продукти полімеризації В. (напр., полівініл-ацетат) застосовують у виробництві пластмас, лаків, клеїв.

Вінілацетилен: органічна сполука, ненасичений вуглеводень, газ, легко зріджується в безбарвну рідину. Застосовують як сировину у виробництві синтетичних каучуків, для виготовлення клеїв.

Вінілхлорид: органічна сполука, безбарвний газ з слабким запахом хлороформу. Застосовують у виробництві синтетичних смол.

Вініпласт: жорсткий термопластичний матеріал, основою якого є полівінілхлорид. Застосовують у хімічній промисловості, будівництві.

Вініпор: пластмаса на основі полістиролу.

Віндзейль: переносний нагнітальний вентилятор у вигляді довгого парусинового рукава із вставленими обручами; служить для вентиляції внутрішніх приміщень судна.

Віндикація: в цивільному праві позов власника про вилучення його майна з чужого незаконного володіння.

Віндикувати: 1. Домагатися повернення власності, претендувати на щось. 2. Приписувати щось виключно собі.

Віндротор: різновид вітряного двигуна.

Віндроуер: жниварка комбайна, яку іноді застосовують для роздільного збирання сирих або недозрілих хлібів, що їх залишають у рядах для досушування чи дозрівання.

Вінегрет: 1. Холодна страва з дрібно нарізаних овочів, іноді з добавкою яєць, м'яса, риби, заправлена олією, оцтом. 2. перен. суміш різних предметів або понять.

Вінкель: столярний косинець з кутом 90°.

Вінкор: рефлексний спосіб копіювання; застосовують для цього целулоїдні плівки з нанесенням на них колоїдного світлочутливого шару.

Вінтаж: 1. Витримане кілька років вино. 2. Предмети побуту минулого в сучасній інтерпретації. 3. Напрямок у моді, що використовує стилізовані під минувшину елементи.

Вінтем: португальська монета у 20 реалів, вперше карбована в 1489 році; срібний реал.

Вінчестер: 1. Система багатозарядних гвинтівок і рушниць. Від назви американської фірми «Winchester Repeating Arms Company», що випускала подібну зброю з 1866 року. 2. розм. жорсткий диск компютера; через схожість назв перших жорстких дисків («30-30») із найпоширенішим калібром («.30-30») рушниць.

Віньєтка: графічна прикраса в книжках та інших друкованих виданнях.

Віола: загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.

Віолончель: струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру.

Віпер: перекидач рудних вагонеток.

Віра!: командне слово, що означає: підіймай! вибирай!

Віраж-фіксаж: розчин солей, який надає стійкості фотовідбиткові і змінює його забарвлення.

Віраж: 1. Поворот. 2. Фігура пілотажу. 3. Ділянка шляху на повороті автомобільної дороги, на закругленні велотрека тощо. 4. Розчин для забарвлення фотографічних зображень.

Віргата: одиниця виміру площі земельних ділянок у середньовічній Англії — стандартний наділ феодально-залежного селянина (1/4 гайди). В залежності від району 1 В. становила від 20 до 70 акрів (у більшості випадків — 30 акрів).

Віргація: розгалуження; В. складок — віялоподібне розгалуження складок гірських порід.

Вірджинел: клавішний струнний музичний інструмент, різновид спінету, з одним набором струн і однією клавіатурою; верджинел, віргінал. Був поширений в Англії XVI-XVII століть.

Віремент: операція банків; перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи на поточний рахунок іншої.

Вірилізм: поява у жінок вторинних чоловічих статевих ознак (напр., вусів).

Віртуальний: можливий; той, що може або має проявитися; В-і переміщення — можливі елементарні переміщення точок.

Віртуоз: 1. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва. 2. перен. Людина, що досягла в роботі високої майстерності.

Віртуозний: майстерний, досконалий.

Вірулентність: сукупність властивостей мікроорганізмів, що визначає характер і силу їхньої хвороботворної дії.

Вірулентний: хвороботворний, здатний викликати інфекційні захворювання (про мікроби).

Віруси: неклітинні форми живих організмів, внутрішньоклітинні паразити, які використовують її для синтезу зрілих вірусних часток. В. — збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини.

Вірусологія: розділ мікробіології — наука про віруси і процеси, котрі вони спричиняють в організмі людини, тварин, рослин, бактерій, грибів; розробляє методи діагностики, лікування та профілактики вірусних інфекцій.

Віршувати: поздоровляти, вітати.

Віскі: алкогольний напій, отримуваний шляхом дестиляції збродженого зернового (як правило з ячміннного чи житнього) сусла і витримки спирту у дерев'яних (зазвичай, дубових) діжках.

Віскоза: концентрований розчин ксантогенату целюлози (продукту хімічної обробки деревної целюлози) в розведеному розчині їдкого натру. Застосовують для одержання віскозного волокна, штучної шкіри, целофану.

Віскозиметр: прилад для визначення в'язкості.

Віскозиметрія: сукупність методів вимірювання в'язкості.

Віскозин: мінеральне в'язке мастило. Застосовують для змащування циліндрів парових машин.

Вісмут: хімічний елемент, символ Ві, ат. н. 83; сріблясто-рожевий метал. Застосовують для виготовлення легкоплавких сплавів, у ядерних реакторах як теплоносій, сполуки В. — в медицині.

Вісмутин: мінерал класу сульфідів, сірчистий вісмут; непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском. Вісмутова руда.

Вісон: старовинна дорога тонка тканина пурпурного кольору з пуху або шовку.

Віст: 1. Гра у карти на чотирьох. 2. Допомога одному з партнерів. 3. "Граю".

Вісцеральний: нутрощевий; належний до внутрішніх органів людини або тварин; прилеглий або повернутий до нутрощів.

Вісцероптоз: опущення нутрощів.

Вісцин: клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин.

Віталізм: ідеалістичне вчення, за яким в організмах міститься особлива нематеріальна надприродна сила ("життєва сила", "ентелехія"), що спрямовує й регулює всі біологічні процеси в них.

Вітальний: біол. життєвий, прижиттєвий; той, що стосується життєвих явищ.

Вітамінізація: введення вітамінів у їжу, в організм; насичення вітамінами.

Вітаміни: органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів.

Вітамінозний: багатий на вітаміни

Вітамінологія: наука про вітаміни

Вітелогенез: синтез і нагромадження жовтка у жіночих статевих клітинах тварин.

Вітерит: мінерал класу карбонатів, вуглекислий барій, безбарвний, білого або жовтуватого кольору. Використовують для одержання барію та його сполук, як білу фарбу. Від прізвища англійського мінералога В. Вітерінга.

Вітикультура: виноградництво, культура винограду.

Вітиліго: хронічне захворювання людини через зникнення на деяких ділянках шкіри меланіну, що проявляється в утворенні знебарвлених плям.

Вітольє: працівник ресторану, що консультує клієнтів у питаннях різних сортів сигар і допомагає їх розкурити.

Вітраж: 1. Твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла. 2. Кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах.

Вітрина: вікно в крамниці з виставленими зразками товарів тощо, стенд для огляду чогось.

Вітрифікація: перехід рідини в склоподібний стан при зниженні її температури.

Вітрофір: назва виливних гірських порід, що складаються з вулканічного скла з невеликою домішкою інших мінералів.

Віуела: старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари. Спочатку на В. грали смичком (vihuela de arco), а з XVI ст. тільки щипком (vihuela de mano). В. XVI ст. В. стала схожа на велику гітару, а по налаштуванню (шість подвійних струн, перша струна могла бути одинарною) близька лютні.

Віц: дотеп, жарт.

Віце-адмірал: звання у військово-морському флоті.

Віце-консул: заступник консула або керівник самостійного віце-консульства.

Віце-президент: 1. У деяких державах — заступник президента (напр., у США). 2. Виборна посада в деяких наукових і громадських установах і організаціях.

Віце...: у складних словах означає "заступник" або "помічник".

Віциналь: невелике пірамідальне підвищення або зниження на грані кристала, що утворюється під час його росту.

Вішапи: кам'яні статуї, що зображують риб, або стовпи з розтягнутою на них шкірою бика. В давнину були пов'язані з культом божеств родючості й води.

Вішну: одне з найвищих божеств (поряд з Брахмою і Шива) в індуїзмі і брахманізмі, бог-охоронець. Має десять аватар, дев'ять з яких побували на Землі і виконали свої місії. Зображається раджею з блакитною шкірою і чотирма руками. В руках тримає лотос, булаву, мушлю та чакру.

Вішнуїзм: один з основних напрямів індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці (трімурті)- Вішну.

А джіорно: штучне освітлення, яке імітує денне світло.

А-конто: фін. в рахунок платежу; попередній платіж, здійснюваний імпортером на підставі рахунків експортера.

А-темпо: муз. в попередньому темпі, відновити попередній темп (після попереднього прискорення або сповільнення).

А...: префікс, що означає заперечення, відсутність, напр. алогічний, афонія, анаероби.

Аб'юдикація: відсудження якоїсь речі.

Аб'юрація: прилюдне зречення віри або своїх переконань.

Абаб: у Османській Туреччині вільний матрос взятий на службу, коли використання невільницької сили недостатньо для виконання функціональних обов'язків.

Абаван: дашок над дверима, над вікном для захисту від дощу і снігу.

Абажур: 1. Дашок, ковпак різної форми на лампі. 2. Вікно, прорізане навскіс. 3. заст. Щит на вікнах у в'язницях, що пропускає світло тільки згори. 4. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма). 5. Ковпак, ковпачок.

Абаз: перська дрібна срібна монета. По імені перського шаха Аббаса І (1587-1629 рр.). Були поширені в Грузії у період її залежності від Ірану. Карбувалися також після приєднання Грузії до Росії.

Абазини: кавказька народність. Проживають в Карачаєво-Черкесії, Адигеї, Туреччині. Мова абазинська абхазько-адигейської групи іберійсько-кавкаької сім'ї. Писемність на російській графічній основі. За релігійними поглядами віруючі абазинці — мусульмани-суніти.

Абалієнація: юр. у римському праві — вивласнювання майна.

Абанація: юр. у римському праві — вигнання чужинця на рік поза межі вітчизни.

Абандон: 1. юр. Відмова від нерухомості у зв'язку з її неприбутковістю, непродуктивністю, заборгованістю за нього. 2. юр. Відмова спадкоємців від майна на користь кредиторів. 3. У страховому праві — відмова страхівника від залишків частково застрахованої речі на користь страхового товариства, за що останнє зобов'язане виплатити першому повну страхову премію.

Абахта: гауптвахта, військова сторожівля.

Аббе число: характеристика дисперсії оптичного скла. Обчислюють за співвідношенням (n_D — 1)/(n_F — n_C), де n_D, n_F, n_C — показники заломлення скла для спектральних ліній відповідно жовтої натрію (5893 х 10^-10м), синьої водню (4861 х 10^-10м) і червоної водню (6563 х 10^-10м). За ім'ям німецького фізика Ернста Аббе.

Абвер: військова розвідка і контррозвідка у Німеччині у 1919-40 рр.

Абд: 1. Слуга, раб. 2. Частина власних імен (Абдалла — раб Аллаха). 3. Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії.

Абдера: місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.

Абдерити: мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. Незважаючи на це, Абдера дала світові видатних вчених — філософів Демокріта, Протагора, Анаксарха, Левкіпа, історика Гекатея.