Тріада: 1. Єдність, утворювана трьома окремими частинами, елементами. 2. В ідеалістичній філософії Гегеля — позначення ідеї про триступінчастість діалектичного розвитку: теза, антитеза, синтез.

Тріангуляція: 1. Метод геодезичних вимірювань на місцевості за допомогою системи трикутників. 2. Метод вимірювання довжини дуги меридіана обчисленням сторін ряду трикутників.

Тріедр: система трьох векторів, які виходять з однієї точки й не лежать в одній площині.

Трієра: бойове судно з трьома рядами весел у давніх греків і римлян. Використовувалось для таранної атаки на супротивника.

Тріквел: третій за хронологією сюжету твір у серії (сиквел сиквела). Т. відрізняється послідовністю задуму від трилогії, яка з самого початку задумується як твір у трьох частинах.

Тріолет: написаний на дві рими вірш з восьми рядків, з яких четвертий і сьомий повторює перший рядок, а восьмий — другий.

Тріоль: тридольна музична ритмічна фігура.

Тріскеліон: геральдичний символ у вигляді з'єднаних разом трьох геометричних фігур або стилізованих об'єктів; тріскель.

Тріумвір: учасник тріумвірату.

Тріумвірат: 1. У Стародавньому Римі колегія з трьох осіб (тріумвірів), що призначалися або обиралися із спеціальною метою. 2. Союз трьох впливових політичних і військових діячів у Стародавньому Римі в 1 ст. до н. е. з метою захоплення верховної влади в державі. 3. перен. Три особи, що об'єдналися для спільної діяльності; тривладдя.

Тріумф: 1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.

Тріумфальний: пов'язаний з тріумфом, урочистий, здійснюваний на ознаменування тріумфу.

Тріумфатор: 1. У Стародавньому Римі полководець, під керівництвом якого армія переможно завершила війну і якому влаштовують урочистий вступ до столиці — тріумф. 2. Переможець, той, кого вшановують як переможця.

Аам: несистемна міра об'єму рідини; в Голландії — 155 літрів, в Бельгії — 142 літра.

Абазія: втрата здатності ходити, зокрема внаслідок захворювання нервової системи, з руховими порушеннями нижніх кінцівок (паралічами, гіперкінезами, м'язовими істерії, при рухових розладах нижніх кінцівок і розладі рівноваги. Часто супроводжується астазією.

Аббе число: характеристика дисперсії оптичного скла. Обчислюють за співвідношенням (n_D — 1)/(n_F — n_C), де n_D, n_F, n_C — показники заломлення скла для спектральних ліній відповідно жовтої натрію (5893 х 10^-10м), синьої водню (4861 х 10^-10м) і червоної водню (6563 х 10^-10м). За ім'ям німецького фізика Ернста Аббе.

Абдомінальний: такий, що стосується черева; черевний. А. синдром — гострі болі в животі.

Абонемент: 1. Документ, який посвідчує право людини чи групи осіб на користування (за плату чи безплатно) чим-небудь (книжками, телефоном, місцем у театрі, на стадіоні і т. ін.) протягом визначеного часу. 2. Реєстрова бібліотечна картка читача — абонента.

Абрикос: південне дерево роду слива підродини мигдалевих і його плід— округла соковито-м'ясиста кістянка (до 3 см у діаметрі), жовтого або червонувато-жовтого кольору з червонуватим рум'янцем та повстистим опушенням кисло-солодкий, часом, з гіркуватим присмаком; інші назви — жерделя, мореля, брусквина, вірменське яблуко. Сушені плоди А. відомі під назвами урюк, курага, шептала.

Абрис: 1. Обрис предмета, нанесений за допомогою ліній. 2. геод. Кресленик, виконаний від руки з позначенням на ньому даних промірів, потрібних для складання точного плану. 3. В поліграфії — контур малюнка і межі ділянок окремих кольорів та півтонів багатокольорового зображення, позначені на прозорому матеріалі (кальці, плюрі) для перенесення контура малюнка на літографський камінь.

Аброгація: 1. юр. Скасування застарілого закону через непотрібність або суперечність духу часу. 2. юр. Зміна або відміна попередньої домовленості, угоди внаслідок зміни обставин.

Абруптиви: зімкнуто-гортанні, вибухові приголосні, при утворенні яких стається додаткове стиснення і підйом гортані, в результаті чого повітря викидається різким поштовхом. Зустрічаються, як правило, в мовах гірських — індіанських, кавказьких, африканських — народів.

Абсолютний: 1. Цілковитий, повний, безумовний, необмежений, безвідносний. 2. філос. А-на істина — істина, що дає всебічне, вичерпне знання дійсності. В широкому розумінні — межа, до якої прагне наукове пізнання, ніколи її не досягаючи. У вузькому — повне і точне знання окремих моментів дійсності, тобто елемент досягнутого знання. 3. А-на система одиниць — система одиниць фізичних величин, в основі якої лежить певна залежність одних величин від інших, напр., залежність електричних величин від довжини, маси, часу і величини електричного струму. 4. А. нуль — найнижча можлива температура (-273,15°С). 5. А-на температура — температура, відлічувана від А. нуля. 6. А-на швидкість — швидкість руху тіла відносно іншого тіла, яке умовно вважають за нерухоме. 7. А-на величина (модуль) числа — віддаль від точки, що зображає число на площині, до початку координат. 7. А-на висота — висота точки земної поверхні над рівнем моря. 8. А-на геометрія — частина геометрії, яка не спирається на аксіому паралельності.

Абсорбер: пристрій (металева колона або інша видовжена посудина) для уловлювання летких газів (спирту, ефіру, ацетону).

Аванкамера: 1. Пристрій у передній частині поверхневої водозабірної (водоприймальної) споруди в якому осідає намул. 2. Водний простір (частина верхнього б'єфу) безпосередньо перед машинним залом електростанції. 3. Форкамера в дизельних і рідинних ракетних двигунах.

Аванложа: 1. Невелике приміщення при вході у театральну ложу. 2. Внутрішня закрита частина театральної ложі.

Австрійська школа: напрям вульгарної політичної економії, що трактував ціну товару як результат суб'єктивних оцінок його з боку покупців і продавців; сформувалась в 1870-хх роках. Інші назви — віденська школа, психологічна школа.

Австрорусинство: сукупність поглядів, які відображали позитивне ставлення українського населення Галичини до Габсбурзького двору й австрійської державності загалом. Сформувались на зламі 18-19 ст. У кінці 19 ст. А. трансформувалось в австрофільство.

Автогенез: вчення, за яким історичний розвиток організмів відбувається незалежно від умов існування, лише під впливом особливих внутрішніх сил або тенденцій організму до вдосконалення.

Автогнозія: вивчення себе самого, власного внутрішнього світу.

Автожир: літальний апарат, важчий за повітря. Підйомну силу А. створює гвинт (ротор), який обертається навколо вертикальної осі від дії зустрічного повітряного потоку. Поступального руху А. надає двигун із звичайним для літака гвинтом. А. був витіснений вертольотом.

Автокар: самохідний візок з двигуном внутрішнього згоряння для перевезень вантажів безрейковими дорогами на невелику віддаль.

Автол: мінеральне (з нафти) мастило для двигунів внутрішнього згоряння.