Неоплатонізм
від давньогр. νεον — молодий, новий і власна навза
напрям у філософії періоду занепаду Римської імперії (3 — 6 ст.), який намагався поєднати на основі платонізму різні системи античної філософії. За Н. творцем світу є надчуттєве абстрактне «єдине», що може бути сприйняте людиною лише в екстазі.
Див. також: Платонізм.
❮ Неоплазма
Неопозитивізм ❯