Тамашек
мова південно-східної частини туарегів. Належить до туарегської гілки берберських мов. В написанні може використовуватись письмо тафінаг (на основі давньо-лівійської писемності), арабське письмо і латиниця.

Телескопія
лінгв. спосіб словотворення шляхом злиття повної основи одного слова зі скороченою основою іншого або ж зі злиття скорочених основ двох слів; словозлиття. Напр., Євразія = Європа + Азія, Танзанія = Танганьїка + Занзібар, металобрухт = метал + брухт.

Тильда
1. Діакритичний знак, який показує м'якість приголосного або носовий характер голосного в мовах з латинським алфавітом. 2. Друкарський знак (~); використовують у словниках для позначення слова або його частини при їх повторенні.

Тонічний
1. Той, що стосується наголосу на слові; Т-е віршування — віршування, що грунтується на чергуванні наголошених і ненаголошених складів. 2. Пов'язаний з тонікою.

Топоніміка
1. Розділ мовознавства, що вивчає власні географічні назви; топонімія. 2. Сукупність географічних назв певної території.

Трема
у писемності деяких європейських мов, напр., у французькій, дві крапки над буквою голосного звука, які показують, що його треба вимовляти відокремлено від попереднього голосного звука.

Троп
слово чи вислів, вжиті у переносному, образному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень. До Т. належать метафора, метонімія, алегорія, гіпербола, літота.

Уні...
у складних словах означає "єдино", "одно".

Фарингальний
приголосний звук, що вимовляється шляхом зближення кореня язика зі стінками піднебіння.

Фарсі
сучасна версія давньоперської мови, індоіранської гілки індоєвропейської сім'ї; перська мова. Використовує арабське письмо з додаванням чотирьох спеціальних букв для властиво перських звуків, що не мають аналогів в арабській.

Філологія
1. Сукупність наук, що вивчають мову й літературу якогось народу; мова та література. 2. Факультет вузу, де вивчають ці науки.

Флексія
спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова.

Фонема
найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їхніх форм.

Фрикатив
щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х). Інша назва — фрикативний приголосний.

Фрикативний
який утворюється тертям видихуваного повітря у щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний.

Фузія (1)
1. Поглинання монополіями слабших конкурентів шляхом злиття, об'єднання двох або більше підприємств, звичайно однорідних, в єдине. 2. лінгв. Злиття морфем, яке супроводиться зміною їхнього фонемного складу. Ф. — явище протилежне аґлютинації.

Хуцурі
давньогрузинське, згодом церковне письмо. Найдавніші пам'ятки датуються V ст. Вважається, що Х. вплинуло на формування глаголиці. У XI ст. Х. було замінено сучасним грузинським письмом мхедрулі.

Циркумфлекс
1. Висхідно-низхідний тонічний наголос у грецькій і низхідний (низхідно-висхідний) тонічний наголос у слов'янських мовах. 2. Діакритичний знак (^) і комп'ютерний символ.

Шиболет
характерна мовна особливість, за якою можна впізнати групу людей (зокрема, етнічну), своєрідний «мовний пароль», який несвідомо видає людину, для якої її мова — нерідна.

Ямб
1. Віршований стиль; двоскладова стопа з наголосом на другому складі. 2. В давньогрецькій поезії поетичний твір, за характером близький до сатири.