Лабільний (від лат. labilis — ковзаючий)
несталий, нестійкий, легко змінний.

Брошка (фр. broche)
металева прикраса-застібка, що прикріплюється до одягу.

Хіліазм (від гр. Χῑλιάς - тисяча)
християнська есхатологічна теорія про тисячолітнє «торжество правди Божої на землі», після чого настане час Страшного суду, закінчиться історія і на встановиться новий, вічний і справедливий порядок.

Фібула (лат. fibula — скоба)
металева застібка-прикраса для одягу.

Топос (давньогр. τόπος — місце)
1. У класичній грецькій риториці — загальноприйнятий аргумент, напр., «всі колись помирають»; «загальне місце». 2. мат. Множини з певною внутрішньою структурою. 3. соціол. Набір певних ознак (напр., мовних, смакових, поведінкових), що вирізняють соціальну групу серед інших.

Макрон (гр. μακρόν — довгий)
1. Діакритичний знак у вигляді риски зверху над символом, значно рідше — під ним, для позначення, як правило, подовження звуку. 2. мат. Знак у вигляді риски зверху для позначення усередненої величини.

Абджад (араб. أبجد)
тип фонетичного письма, що передає лише або переважно приголосні звуки. Інша назва — консонантне письмо.

Гліф (фр. glyphe від давньогр. γλύφω — вирізаю)
1. Графічне представлення елемента писемної мови (буква, число, діакритичний знак, піктограма тощо). 2. археол. Вирізаний або написаний символ.

Салуки (араб. سلوقی‎)
порода тонконогих, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, мисливських собак, одна з найдавніших в історії людства; перський хорт.

Антрепот (фр. entrepôt від лат. inter - між і positum - позиція)
в часи Середньовіччя і Раннього нового періоду - місто чи торговий пост, куди імпортувались великі обсяги товарів для їх тимчасового збереження перед подальшим експортом; перевалка.

Парасанг (перс. فرسنگ‎)
давня близько-східна міра довжини, що приблизно дорівнювала відстані, яку караван проходив за годину, за Геродотом - 30 стадіїв; перська миля. П. вавилонський становив 10800 ліктів (5,3 км ), П. перський (фарсанг) - 5549 метри, давньоєгипетський - 6980 м, середньоазійський - 8534 м, новий перський П., законодавчо встановлений у 1926 році, становить 6 км.

Гіпофора (гр. ὑπόϕορά)
риторична мовна конструкція у вигляді питання оратора до самого себе задля наступної відповідь на нього.

Епібласт (від гр. ἐπι - над, при і βλάστη — зачаток, паросток, зав'язь)
лусковидний виріст на зовнішній стороні зародка багатьох злаків, що прикриває частково або повністю бруньку.

Міленаризм (від лат. Mīllēnārius — тисячний)
світоглядні переконанння, пов'язані з вірою в прийдешню фундаментальну трансформацію суспільства, після якої «все зміниться».

Еквіти (від лат. equus — кінь)
історично — військова кавалерія у Давньому Римі з числа патриціанська знаті, після реформи VI ст. до н. е. — частина вищого цензового розряду римських громадян, з III ст. до н. е. — другий після сенаторів привілейованих суспільний стан; вершники.

Умбон (лат. umbo — виступ)
конічна чи сферична накладка посередині щита, зазвичай виготовлена з листового металу, для додаткового захисту руків'я щита з протилежного боку.

Стипендіум (лат. stipendium від stips - дрібна монета і pendere — платити)
у Давньому Римі — регулярна платня, як правило, щорічна, яку отримував військовий будь-якого рангу.

Донатив (лат. donativum)
в часи пізньої Римської республіки і імперії — нерегулярна грошова виплата гвардії і легіонам від імені полководця або імператора як винагорода з нагоди знаменних перемог або задля здобуття прихильності.

Компонента (від лат. componentis — той, що утворює)
1. Складова частина, елемент чого-небудь. 2. мат. Векторнна К. — складова вектора, розкладеного на різні напрямки.

Склавіни (гр. Σκλάβήνοι)
назва слов'янських племен, які розселились на північ від Дунаю, у візантійських греко- і латиномовних джерелах VI століття.

Поліфазія (від. гр. πολύς — багато і φάσις — поява)
1. Багатофазність. 2. мед. Захворювання, що має кілька фаз або компонент. 3. біол. Існування чітко розрізнюваних різновидів одного виду в тому ж ареалі. 3. Когнітивна П. — співіснування видів знань, яким властива різна раціональність.

Функціональний (від лат. functio — звершення, виконання)
1. Пов'язаний з виконанням певної функції, залежний від діяльності, призначення, а не від структури чи будови. 2. Пов'язаний з виявом життєдіяльності організму, тканин, клітин, залежний від їх специфічної діяльності. 3. Ф. тип — мат. тип змінної або параметра, значенням якої або якого може бути функція. 4. розм. Придатний до виконання певних дій.

Венеди (лат. Venedi)
збірна назва індо-європейських племен, які в античні часи населяли балтійське узбережжя Центральної Європи між ріками Одер і Вісла, згодом — розселились до Дніпра на сході і Карпат на півдні.

Анти (давньогр. Áνται, лат. Antae)
назва племен Північного Причорномор'я згідно грецьких і латинських джерел VI століття, гіпотетичні пращури південної групи південних словєян.

Кводлібет (від лат. quod libet — що радує)
п'єса, переважно жартівливого характеру, що послідовно комбінує або одночасно поєднує цитати з відомих музичних творів.

Лімес (лат. līmes — межа, дорога)
великий укріплений рубіж, що включав фортечні стіни, рови, військові і цивільні поселення, на кордоні Римської імперії у перших століттях нашої ери. Найвідоміші — «стіна Адріана» довжиною 118 км в Британії між Ірландським і Північним морями, Германсько-ретійський Л. протяжністю 550 км між Рейном і Дунаєм.

Ангіопатія (від давньогр. ἀγγεῖον — судина і πάθος — страждання)
загальний термін для означення захворювання судин (артерій, вен і капілярів); те ж саме, що і вазопатія.

Шаманізм (від евенкійського saman - той, хто знає)
релігійна практика, в основі якої лежить віра у здатність людини в стані трансу бути посередником між світом живих і світом духів; шаманство.

Тенгріанство (тюрк.)
давня релігія тюркських і монгольських (можливо угорських) племен на основі народного шаманізму, як правило, зосереджена навколо бога неба Тенгрі як єдиного творця світу; тенгризм.

Егрегор (фр. égrégore від гр. ἐγρήγοροι — неспокійний)
Окультна концепція про виникнення окремої нефізичної сутностості у групи людей, пов'язаних емоційно і інформаційно; «групова душа».

Деконструктивізм
архітектурний стиль, що характеризується фрагментацією і непрямолінійністю форм, які порушують традиційні умовності щодо гармонії і раціональності геометрії об'єктів.

Політія (гр. πολιτεία — держава)
політична одиниця будь-якого рівня, яка об'єднує людей, що мають колективну ідентичність і певним чином організовані для прийняття і виконання управлінських рішень.

Проскінеза (гр. προσκύνησις)
1. Акт урочистого висловлення поваги до богів і людей у формі низького поклону, часом — з наступним цілуванням руки чи ноги.

Йонкер (гол. jonkheer від старогол. joncker — молодий пан)
1. Історично — найнижчий ранг в дворянстві в Нідерландах і Бельгії. 2. Гоноратив нетитулованного дворянства.

Штюбер (нім. Stüber від гол. stuiven — іскри)
дрібна білонна (пізніше — мідна) монета, що з кінця XV до початку XIX ст. карбувалась у німецьких державах на північному заході Священної Римської імперії німецької нації; стубер.

Утремер (фр. outre-mér — за морем)
збірна назва християнських держав на Близькому Сході, які в Середні віки виникли в результаті кількох походів хрестоносців; Заморя.

Консуляр (лат. consularis)
у часи Римської республіки і перших років імперії — почесне звання колишнього консула, за рангом нижче лише диктатора і цензора, десь з кінця І ст. — почесний титул, здебільшого дарований, а не заслужений.

Алеріон (фр. alérion від лат. aquilario — орлик)
геральдична фігура у вигляді міфічного птаха з розкинутими крилами, що нагадує орла, як правило, без дзьоба і кігтів; інша назва — авалеріон.

Мюзле (фр. muselet від musel — намордник)
скручена стальна вуздечка для фіксації пробки в шийці пляшки з ігристим чи шипучим вином.

Корогва (пол. chorągiew)
організаційно-тактична одиниця в лицарському війську Королівства Польського і Великого князівства Литовського, що складалася із 25-80 вояків, озброєних списами, і озброєного загону їхнього почту (усього — 100-250 чол). Приблизно відповідає роті.

Глокалізація (англ. glocalisation)
процес економічного, соціального, культурного розвитку, що характеризується співіснуванням різноспрямованих тенденцій.

Аквіла (лат. aquila — орел)
у давньоримської армії — знак легіону у вигляді срібного чи золотого орла на жердині.

Сварга (санскр. स्वर्ग})
в індійській міфології — середній небесний світ, місце перебування напівбогів і людей, які вели добродійне життя.

Логорея (від гр. λόγος — слово і ῥέω — течу)
1. псих. Симптом комунікативного розладу, що проявляється як надмірне мовне збудження, багатослівність, повторюваність, мовленева нестримність чи надмірна експресивність; поліфазія, мовленеве нетримання. 2. перен. Марнослів'я, балаканина, «словесний понос».

Літорея (від лат. littera — буква)
давній руський тайнопис, що передбачає заміну приголосних з однієї групи на приголосні з іншої групи («проста Л., «тарабарщина») при збереженні у словах голосних незмінними або заміна букв (чи буквосполучень) числами і виконання над ними певних арифметичних дій, напр., додавання певної константи («мудра Л.»).