Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Відставка
Бориса Єльцина
31 грудня 1999 року Борис Єльцин заявив про свою відставку з поста президента Росії і у присутності патріарха Алексія II передав символи президентської влади главі уряду Володимиру Володимировичу Путіну, якого призначив виконуючим обов'язки президента. Через годину після офіційного підписання відповідних документів по телебаченню у запису була передана його заява, в якій Єльцин попросив у російського народу вибачення за те, що багато його надій він так і не зміг втілити.На обкладинці: Борис Єльцин передає Володимиру Путін указ про призначення його в.о. президента РФ, 31 грудня 1999 року
8414
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Кадровий партапаратник, який пройшов усі щаблі комуністичної ієрархії від провінційного райкому КПРС до голови Московський міському партії, Борис Єльцин зробив стрімку кар'єру політика в кінці 1980-х на критиці тодішнього генерального секретаря КПРС Михайла Горбачова, під управлінням якого СРСР перебував у глибокій економічній і політичній кризі. На хвилі протестних настроїв в травні 1990 року Борис Єльцин став Головою Верховної Ради РРФСР, яка під його головуванням прийняла Декларацію про державний суверенітет, і, вийшовши в липні того ж року з Компартії, 12 червня 1991 року отримав підтримку 45,5 мільйонів виборців і став першим президентом Росії.

У серпні 1991 року завдяки своєму високому аторитету Єльцин за три дні зумів подолати компартійний путч, лідери якого заарештували в Криму Михайла Горбачова, і таємно від нього провести переговори з головами Верховних Рад України Леонідом Кравчуком і Білорусі Станіславом Шушкевичем, котрі завершились підписанням в грудні 1991 року Біловезьких угод і розпадом Радянського Союзу.

Складна еономічна ситуація в Росії на початку 1990-х привела до численних конфліктів Єльцина як з опозицією, так і з колишніми соратниками, і у 1993 році, після спроби змістити його з посади президента, політична криза переросла у збройне протистояння — 3 жовтня Єльцин ввів у країні надзвичайний стан і віддав наказ про штурм будинку парламенту, після чого розпустив Верховну Раду і Конституційний суд, зосередивши в руках всю повноту влади — прийнята наступного року конституція значно звузила повноваження парламенту на користь президента.

У 1996 році, незважаючи на значно втрачену популярність і фактично програну Першу Чеченську війну, Єльцин був удруге обраний на пост президента Росії. Проте його поганий стан здоров'я не дозволяв повноцінно керувати державою і у серпні 1998 року, після фінансової кризи, яка значно підірвала економіку Росії і вчетверо обезцінила російську грошову одиницю, більшість депутатів Державної думи закликали Єльцина добровільно піти з поста президента.

Чергова політична криза привела до зміни протягом року семи урядів, останній з яких 9 серпня 1999 року очолив мало відомий на той момент директор ФСБ Володимир Путін, котрого Борис Єльцин того ж дня по телебаченню назвав своїм спадкоємцем. Це призначення співпало із загостренням терористичної обстановки в Москві, Ростовській області і на Кавказі, що допомогло прихильнику сильної централізованої державної влади Путіну проявити себе рішучим борцем за державні інтереси, набути певної популярності, і 31 грудня 1999 року об 11-й годині ранку Борис Миколайович Єльцин у присутності патріарха Алексія II передав Путіну символи президентської влади.
Єльцин вручає Путіну президентські регалії
Єльцин вручає Путіну президентські регалії

Того ж дня о 12-й годині по російському телебаченню було передано запис звернення Єльцина, в якому він заявив про свою відставку з поста президента Росії, пояснив, що йде «не по стану здоров'я, а по сукупності всіх проблем», призначив Володимира Путіна виконуючим обов'язки президента і попросив у російського народу вибачення за те, що багато його надій не зміг втілити. Того ж дня Путін підписав указ про захист Бориса Єльцина від судового переслідування і збереженням за ним і його сім'єю значних пільг та привілеїв.

5 квітня 2000 року 69-літній Єльцин офіційно став пенсіонером, згодом заснував благодійний фонд, брав досить активну участь в офіційних і неофіційних заходах державного значення, але з 2006 року перестав перестав з'являтись на публіці. Помер Борис Єльцин 23 квітня 2007 року від серцево-судинної недостатності, ускладненої простудою, і 25 квітня був похований у Москві на Новодівичевому кладовищі з відповідними державними і воєнними почестями, хоча патріарх Московський Алексій II не брав участі ні у відспівуванні, ні у похоронах першого президента Росії.

Друк 1
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 30 грудня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 31 грудня

#ЦейДень
Все про 31 грудня
Події, факти, персоналії