27 грудня 1327 року великий камерарій Франції Луї де Клермон-ан-Бовезі на пропозицію короля Франції Карла IV обміняв родове графство Клермон на графство Ла Марш, звання пера і надання сеньйорії Бурбон статусу герцогства. Через два століття династія Бурбонів стала королівською, зійшовши на престоли Наварри і Франції, якою правила до повалення монархії в результаті Французької революції. Сьогодні вона найчисельніша і найдавніша королівська династія Європи і править в Іспанії і Люксембурзі.На обкладинці: Герб герцогів Бурбон з 1410 по 1488 рік
23839
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

У 913 році король франків Карл Простий у нагороду за вірність надав керівнику гарнізону фортеці Шатель-де-Невр (за 18 км на південь від міста Мулен) на ім'я Аймар (або Адемар) феод у графстві Беррі на узбережжі ріки Альє. У 915 році той купив розташований поблизу замок Бурбон (нині знаходиться у містечку Бурбон-л'Аршамбо), який дав назву династії, відомій як Перший дім Бурбонів. Він припинив своє існування у 1196 році зі смертю Аршамбо VII, єдина спадкоємиця котрого дочка Матильда, була одружена з коннетаблем Шампані Гі II де Дамп'єром.

Родоначальником Другого дому Бурбонів у 1216 році став їх син Аршамбо VIII, але і цей родовід перервався досить швидко, — у 1249 році Аршамбо IX загинув на Кіпрі під час Сьомого хрестового походу. Сеньорію Бурбон успадкувала його дочка Матильда II де Бурбон-Дамп'єр, по смерті котрої у 1262 році вона перейшла у спадок її сестрі Агнес, одруженій із Жаном, графом Шароле, сином герцога Бургундії Гуго IV.

Через 10 років Беатріс, дочка Агнес і Жана, вийшла заміж за Роберта де Клермона, наймолодшого, шостого, сина короля Франції Людовика IX Святого з династії Капетингів. У 1283 році він був визнаний спадкоємцем сеньйорії Бурбон, співправителем якої формально став разом з дружиною по смерті її матері 7 вересня 1288 року. Незважаючи на те, що з 1279 року, коли він невдало впав з коня під час рицарського турніру в Парижі і страждав на тривалі приступи слабоумства до своєї смерті в 1317 році, Робер Клермон відігравав помітну роль у часи правління Францією його брата Філіппа III Сміливого і племінника Філіппа IV Вродливого.

По смерті 1 жовтня 1310 року Беатріс Бургундської сеньйорію Бурбон успадкував її син Людовик (Луї Кульгавий), який за Філіппа IV Вродливого став Великим камерарієм Франції, хранителем королівської скарбниці та архіву, і цю посаду Бурбони неперервно займали до 1523 року.

Хоробрий воїн і талановитий дипломат, Людовик Бурбон проявив себе як один з найпослідовніших прихильників королівського дому Капетингів, служив при дворі дітей Філіппа IV і за правління Карла IV, останнього з «проклятих королів», 27 грудня 1327 року прийняв пропозицію монарха обміняти родове графство Клермон на графство Ла Марш, звання пера і надання сеньйорії Бурбон статусу герцогства.

Людовик Бурбон залишився вірним короні і зі сходженням на престол Філіпа VI, першого з династії Валуа. Заснована його батьком молодша гілка династії Капетингів стала королівською у 1555 році, коли Антуан де Бурбон, герцог де Вандом, зійшов на престол Наварри. У 1589 році, здолавши в ході релігійної війни претендентів на корону з Лотарингської династії, його син Генріх IV зійшов на престол Франції.

Королі з династії Бурбонів правили Францією і приєднаною до нею Наваррою до повалення монархії під час Французької революції у 1792 році. Відновлена ненадовго в 1814 році і остаточно повалена в 1815-у після падіння Першої Французької імперії, старша лінія Бурбонів остаточно була скинута в результаті Липневої революції 1830 року. Молодша гілка Бурбонів, Орлеанська, правила Францією до 1848 року, доки теж не була повалена в результаті чергової революції.

Дім Бурбонів вважається найстарішою королівською династією Європи (і найстарішою європейською родиною взагалі), яка документально простежується по прямій чоловічій лінії аж франкського дворянина Роберта II, графа Есбе (помер 12 липня 807 року), родоначальника династій Робертинів і Капетингів (в тому числі Бурбонів і Валуа); вважається, що його предком був Хлодберт, пфальцаграф (глава суду) при дворі Хлотара III, короля Нейстрії та Бургундії з династії Меровінгів

По смерті у 1700 році бездітного Карла II Габсбурга Бурбони зійшли на престол Іспанії, який згідно із заповітом зайняв його двоюрідний внук Філіп, герцог Анжуйський. Здобувши перемогу у Війні за іспанську спадщину, він ціною відмови від претензій на французький престол і ряду володінь Габсбургів у Європі зберіг корону Іспанії, якою Бурбони правлять й до сьогодні. Бурбони також змогли утвердитись на престолах Неаполітанського (1734-1806 рр.) і Сицилійського королівств (1734-1816 рр.), а після їх обєднання — у Королівстві двох Сицилій (1816-1860 рр.), та Пармського герцогства, де тричі були при владі з 1731 по 1859 рік.

Завдяки порідненню з португальською династією Браганса серед Бурбонів були і претенденти на престол Бразилії, утвердженню на якому завадило повалення там монархії в 1889 році.

Всі законні, нині живі члени Дому Бурбонів, включаючи його молодші гілки, є прямими аґнатичними нащадками Генріха IV Наварського через його сина Людовика XIII (1601-1643)

Серед нащадків Пармської лінії Бурбонів була остання імператриця Автро-Угорщини, королева Богемії і Угорщини Цита (дружина Карла I), княгиня Болгарії і матір царя Бориса III Марія-Луїза, а також принц Феліче, завдяки одруженню котрого в 1919 році з Великою княгинею Люксембургу Шарлоттою, Бурбони сьогодні правлять Люксембургом.

Друк 5
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 7 жовтня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 27 грудня

Кругосвітня подорож Чарльза Дарвіна

1831
#ЦейДень

Все про 27 грудня

Події, факти, персоналії

Білгород — столиця радянської України

1918

Початок суцільної колективізації

1929

Радянська окупація Афганістану

1979