сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Микола Підгорний -
перший секретар ЦК КПУ
26 грудня 1957 року на пленумі ЦК КПУ у Києві першим секретарем ЦК КПУ обрано Миколу Підгорного, формального лідера "харківської владної команди". Завдяки підтримці Микити Хрущова він зробив стрімку кар'єру, проте у 1964 році виступив проти нього, що, однак, при новому керівнику КПРС негативно позначилось на подальшому перебуванні Підгорного при владі.
На обкладинці: Микола Підгорний, 1958 рік
5896
Особистості
Віктор Крупина
Після навчання на робітничому факультеті Київського політехнічного інституту і в Київському технологічному інституті харчової промисловості виходець з Полтавщини Микола Підгорний з початку 1930-х років працював на інженерних та керівних посадах підприємств цукрової промисловості у Вінницькій та Кам'янець-Подільській областях. У 1939 році він був призначений заступником наркома харчової промисловості УРСР, а наступного - підвищений до заступника наркома харчової промисловості СРСР.
«У 1942 році для прискорення демонтажу й евакуації в тил одного з цукрових заводів на Вороніжчині нарком харчової промисловості СРСР Анастас Мікоян особисто відрядив туди Миколу Підгорного. Місцевість вже обстрілювалася ворогом, роботи проводилися лише уночі, тож Підгорний злякався, на завод не виїхав, проте офіційно доповів, що особисто керував роботою на місці. Попри успішну евакуцію заводу розгніваний нарком відправив свого заступника у відставку. "Майже ніхто ніколи не підводив мене так, як це зробив Підгорний" - писав у своїх спогадах Мікоян» -
У 1942 році за обман наркома харчової промисловості Анастаса Мікояна при евакуації Воронезького цукрового заводу був знятий з посади і призначений директором Московського технологічного інституту харчової промисловості СРСР, проте вже за два роки знову пішов на підвищення: працював заступником наркома харчової промисловості УРСР, у 1946-1950 роках був постійним представником Ради міністрів УРСР при уряді СРСР, у 1950-53 роках очолював Харківську обласну партійну організацію, після чого працював другим секретарем ЦК КПУ.
У грудні 1957 року перший секретар ЦК КПУ Олексій Кириченко, який підтримав Микиту Хрущова у боротьбі з "антипартійною групою" Молотова-Малєнкова-Кагановича, був обраний секретарем ЦК КПРС. 26 грудня 1957 року на пленум ЦК КПУ до Києва спеціально прибув Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов. У своєму виступі він, високо оцінюючи кадровий потенціал України загалом, дуже тепло відгукувався про Олексія Кириченка та Миколу Підгорного, котрий того ж дня був обраний першим секретарем ЦК КПУ. Період його секретарювання в Україні припав на кампанію масового засіву полів кукурудзою, масштабного житлового будівництва та ухвалення закону про зросійщення середньої школи тощо.
«У республіці відбулися важливі події: О.І. Кириченко пішов працювати в Москву - секретарем ЦК КПРС. Першим секретарем ЦК КПУ обирається М.В. Підгорний. Відверто кажучи, працювати стало дещо легше, менше стало непотрібного шуму, тріскотні, безпредметності, шарахання зі сторони в сторону. Встановлюється якась стабільність і переконаність у своїх діях» - зі щоденника першого секретаря Київського обкому КПУ Петра Шелеста, 1958 рік
Завдяки дружбі з Хрущовим кар'єра Підгорного розвивалася досить стрімко. Він обирався до складу різних керівних партійних і радянських органів, а 21 червня 1963 року став секретарем ЦК КПРС. Його переїзд до Москви потягнув вертикальні переміщення інших членів "харківського клану", неформальної групи керівних працівників та управлінців, котрі у Києві та Москві виступали лобістами інтересів Харківщини та УРСР загалом: 2 липня 1963 року на пленумі ЦК КПУ за протекцією Підгорного першим секретарем було обрано Петра Шелеста, того ж року другим секретарем ЦК КПУ став перший секретар Харківського промислового обкому партії Микола Соболь, а наступного - першим секретарем Київського міському партії став Олександр Ботвин, який у 1955-58 роках очолював один з міськрайкомів партії Харкова.
За поцілунком Леоніда Брежнєва (крайній зліва) і Миколи Підгорного спостерігає голова КДБ Юрій Андропов. Москва, Кремль, 1975 рік © ТАСС
За поцілунком Леоніда Брежнєва (крайній зліва) і Миколи Підгорного спостерігає голова КДБ Юрій Андропов. Москва, Кремль, 1975 рік © ТАСС
Однак у 1964 році Підгорний активно долучився до змови, що призвела до відставки Микити Хрущова, і під час виборів нового глави партії мав високі шанси очолити її, проте поступився амбіціями на користь Леоніда Брежнєва. У ході розправи останнього над своїми соратниками з метою позбавлення їх впливу, у грудні 1965 року Микола Підгорний був переведений на почесну, проте другорядну у радянській ієрархії влади, посаду голови президії Верховної ради СРСР.
У травні 1977 року 73-річний Підгорний був виведений зі складу політбюро ЦК КПРС, а в червні того ж року - з президії Верховної ради СРСР, яку очолив Леонід Брежнєв.
Микола Підгорний отримав персональну пенсію союзного значення, інші соціальні привілеї, останні роки проживав у Москві, де й помер 11 січня 1983 року від раку легені.
25 грудня 2017 © Віктор Крупина спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Україна
Європа
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 26 грудня 1957

#ЦейДень
Все про 26 грудня 1957
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left25 грудня
27 грудняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward