сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Розстріл «банди Берії»
23 грудня 1953 року спеціальне засідання Верховного суду СРСР винесло смертий вирок міністру внутрішніх справ СРСР маршалу Лаврентію Павловичу Берії, звинуваченому в змові з метою одноосібного захоплення влади, і шістьом його найближчим соратникам з органів держбезпеки. Протягом наступних кількох років були заарештовані, засуджені до розстрілу і тривалих термінів ув'язнення ще більше 200 вищих державних і партійних чиновників у Грузії, Азербайджані та Україні, які були репресовані в ході десталінізації країни.
12773
Особистості
Володимир Лук'янюк
5 березня 1953 року, коли паралізованого Йосифа Сталіна від смерті відділяли лише кілька годин і про його стан було відомо тільки вузькому колу осіб, на спільному засіданні пленуму ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР і призидії Верховної Ради СРСР троє з п'яти його найближчих соратників отримали підвищення - друга людина в країні Георгій Маленков став головою уряду, секретар Московського обласного і міського комітетів КПРС Микита Хрущов в якості секретаря ЦК КПРС був призначений керувати усією партійною роботою в СРСР, а Лаврентій Берія, залишаючись першим заступником глави уряду, очолив Міністерство внутрішніх справ, реорганізоване цього дня шляхом приєднання до нього Міністерства державної безпеки.
Через три тижні по смерті Сталіна за ініціативою Берії був виданий указ про амністію більше мільйона засуджених, а в травні були закриті справи проти більше 400 тисяч підозрюваних. Амбіційний Берія, який крім суто відомчих реформ став виступати з радикальними пропозиціями загальнодержавного та міжнародного значення, як-то створення національних воєнних частин в республіках СРСР, припинення партійного керівництва господарською діяльністю і практики призначення росіян на керівні посади в національних окраїнах, ліквідації Німецької Демократичної республіки, став небезпечним для Маленкова і Хрущова конкурентом у боротьбі за владу в країні.
Георгій Маленков (зліва) і Лаврентій Берія на трибуні Мавзолею у Москві
Георгій Маленков (зліва) і Лаврентій Берія на трибуні Мавзолею у Москві
Спочатку Берія, який спирався на перевірені десятком років спецслужбістські кадри, розглядав малоініціативного Маленкова, котрий першим виступив з гаслом «припинити політику культу особи і перейти до колективного керівництва країною», як союзника для обмеження впливу Хрущова в компартійних структурах. У травні Маленков навіть провів через уряд постанову, яка вдвоє зменшувала зарплати вищого партійного керівництва і ліквідовувала неофіційні доплати. Проте, коли Хрущов заручився підтримкою більшості членів ЦК і високопоставлених воєнних, Маленков погодився скликати на 26 червня нараду уряду нібито для обговорення справи колишнього міністра держбезпеки Семена Ігнатьєва, на якій Лаврентій Берія був заарештований групою генералів на чолі з генералом Кирилом Москаленком.
Він був звинувачений у шпигунстві на користь Великобританії, спробі дезорганізувати оборону Кавказу в роки Німецько-радянської війни, прагненні реставрувати капіталізм, фальсифікації тисяч кримінальних справ, незаконних репресіях і моральному занепаді, за що Берію виключили з КПРС, позбавили всіх державних, партійних посад і звання депутата. Згодом були заарештовані його заступники Богдан Кобулов і Сергій Гоглідзе, міністри внутрішніх справ України Павло Мешик і Грузії Володимир Деканозов, міністр держконтролю Всеволод Меркулов і начальник слідчої частини МВС Лев Влодзімірський, котрі 23 грудня 1953 року постали перед Воєнною колегією Верховного суду СРСР під головуванням маршала Івана Конєва, були засуджені до смертної кари і страчені.
Генерал Павло Федорович Батицький, 1944 рік
Генерал Павло Федорович Батицький, 1944 рік
Берія, який визнав себе винним за більшістю звинувачень, був розстріляний першим - того ж дня о 19-50 в бункері штабу Московського воєнного округу пострілом в чоло з трофейного «парабеллума» за власною ініціативою вирок виконав генерал-полковник Павло Батицький. При цьому були присутні генеральний прокурор СРСР Роман Руденко і командуючий Московським воєнним округом генерал армії Кирило Москаленко. Тіло Берії було спалене в крематорії і рештки поховані на Донському кладовищі у Москві, хоча жодних офіційних документів ні про кремацію, ні про поховання не збереглось, як і ордеру на арешт і протоколів допитів.
Знищивши Берію, у вересні 1953 року Микита Хрущов став Першим секретарем ЦК КПРС і через два роки усунув Маленкова з поста глави уряду. У 1957-у той разом із В'ячеславом Молотовим і Лазарем Кагановичем та ще чотирма давніми соратниками Сталіна здійснив невдалу спробу позбавити Хрущова влади, за що був виключений з КПРС і призначений директором електростанції в Сибіру.
29 травня 2002 року ухвалою Військової колегії Верховного суду РФ всі члени «банди Берії» були визнані такими, що не підлягають реабілітації.
23 грудня 2014 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»
Пряма Мова
Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»
Особистості
Політика
Європа
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 23 грудня

#ЦейДень
Все про 23 грудня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left22 грудня
24 грудняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward