Комуністична партія України (КПУ) була створена 5 липня 1918 року в Москві шляхом об'єднання наявних в Україні російських більшовиків та лівих українських соціал-демократів. Організаційно вона була невід'ємною складовою РКП(б) (згодом — ВКП(б), з 1952 року — КПРС), якою залишилася до 30 серпня 1991 року, коли президія Верховної Ради України (ВРУ) заборонила її діяльність, встановивши факти сприяння керівництва КПУ учасникам Серпневого путчу в Москві.
У 1993 році було засновано нову Комуністичну партію України, яка позиціонувала себе не як правонаступниця КПУ у складі КПРС, а жодним чином з нею не пов'язаним об'єднанням громадян з ідентичною назвою. Вона досить швидко завоювала сильні позиції на політичній арені України: після кожних парламентських виборів мала власну фракцію у Верховній Раді України, а її незмінний очільник Петро Симоненко чотири рази брав участь у президентських виборах. Політична риторика КПУ включала несприйняття прозахідного курсу розвитку України, ностальгію за радянським минулим та критику «олігархічно-кланового» устрою України, що втім, не заважало комуністам вступати у кон'юнктурні союзи чи коаліції з «партіями влади».
Після Революції гідності, анексії Криму та зростання напруженості на Донбасі окремі діячі КПУ вдалися до участі в акціях із захоплення влади у містах на сході України та антидержавних діях. На підставі цього голова Верховної Ради України, виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов на початку травня 2014 року звернувся у Міністерство юстиції із проханням перевірити законність діяльності КПУ і глава Служби безпеки України Валентин Наливайченко надав Мін'юсту документи про підтримку окремими членами КПУ незаконних збройних формувань на Донбасі. 8 липня Міністерство юстиції України та Державна реєстраційна служба України звернулися до Окружного адміністративного суду Києва з позовом про заборону діяльності КПУ на території України. 24 липня ВРУ проголосувала за розпуск фракції КПУ у парламенті і після позачергових виборів до Верховної Ради у вересні 2014 року комуністи уперше в історії незалежної України опинилися поза парламентом, набравши 3,88% голосів виборців.
9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки», який набув чинності 21 травня. Згідно з його положеннями, комуністичні ідеологія, об'єднання громадян та символіка заборонялися в Україні. Закон посилив позиції Мін'юсту в суді у справі щодо заборони КПУ, спроби якої зупинити розгляд справи завершилися безрезультатно.
У середу, 16 грудня 2015 року, Окружний адміністративний суд Києва завершив розгляд справи і своїм рішенням заборонив діяльність Комуністичної партії України, задовольнивши позов Міністерства юстиції України до Компартії від 8 липня 2014 року в повному обсязі.
28 грудня КПУ подала апеляцію на рішення суду, проте 25 січня 2016 року Вищий адміністративний суд України відмовив КПУ у відкритті касаційного провадження за скаргою щодо висновків комісії з питань дотримання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки», якими діяльність, найменування та символіка КПУ визнавалися незаконними. Однак 30 травня 2017 року 46 народних депутатів колишньої Партії регіонів звернулися до Конституційного суду України на предмет конституційності «закону про декомунізацію». До його рішення про конституційність заборони комуністичної символіки провадження про заборону КПУ призупинене.
Станом на грудень 2018 року Комуністична партія України продовжує діяти, проте в обмеженому масштабі: норма закону, що забороняє КПУ брати участь у виборах під своїм іменем, залишається чинною, відтак комуністам доводиться балотуватися під прапорами інших політсил.
