Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Воєнний стан у Польщі
Остерігаючись чергової хвилі загальнодержавних страйків, організовуваних незалежним профспілковим об'єднанням «Солідарність», і запобігаючи можливій інтервенції збройних сил СРСР, 13 грудня 1981 року Голова ради міністрів генерал Войцех Ярузельський оголосив про введення у Польщі воєнного стану. Він тривав до середини 1983 року і за цей період загинуло 115 активістів польської опозиції, структури якої були повністю зруйновані.
На обкладинці: Президент ПНР генерал Войцех Ярузельський, 6 грудня 1990 року © Georges De Keerle/Getty Images
14585
Політика
Володимир Лук'янюк
Економічна криза кінця 1970-х років стала причиною забастовок і демонстрацій, жорстко придушених владою Польcької Народної Республіки (ПНР). Масовість протестних настроїв сприяла виникненню кількох підпільних та напівлегальних центрів спротиву: робітничих профспілок у Ґданську, об'єднання католицької інтелігенції у Кракові та соціал-демократичної і лівої інтелігенції — у Варшаві. Найактивнішою з опозиційних організацій був Комітет оборони робітників (КОР), який займався правозахисною діяльністю і підтримкою переслідуваних дисидетів та протестувальників.
Спроба влади нормалізувати економічну ситуацію за рахунок великих зовнішніх запозичень зазнала краху і у липні 1980 року в Польщі знову почались протести, які з Любліна перекинулись у Щецин, Ґдиню, Катовіце та Ґданськ. До суто економічних вимог відміни чергового підвищення цін і гарантій продовольчого забезпечення з подачі активістів КОР додались політичні — звільнення в'язнів сумління та зняття заборони на діяльність вільних профспілок. Прагнучи зняти суспільну напругу, Перший секретар ЦК Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП) Едвард Ґерек погодився визнати право на створення незалежних профспілок, але 6 вересня 1980 року під тиском однопартійців був змушений подати у відставку.
17 вересня в Ґданську представники 36 регіональних відділень незалежних профспілок утворили єдину організацію під назвою «Солідарність», головою котрої став 38-річний активіст протестного руху з Ґданська електрик Лех Валенса. Вже до середини листопада вона об'єднала більше 7 мільйонів шахтарів, металургів, транспортників, машино- і суднобудівників кількох промислових регіонів Польщі. Загальнонаціональне значення більшості відстоюваних нею вимог сприяли приєднанню до «Солідарності» світської і католицької інтелігенції, учнівської молоді, а також дрібних фермерів і вже до середини 1981 року в її лавах налічувалось до 10 мільйонів чоловік, що складало майже половину працездатного населення Польщі.
Один зі співзасновників і лідерів «Солідарності» Лех Валенса, 1980 рік © Bjoern Elgstrand/AP
Один зі співзасновників і лідерів «Солідарності» Лех Валенса, 1980 рік © Bjoern Elgstrand/AP
Створення легальної незалежної громадської організації в умовах соціалістичного державного устрою привело до ще більшого поглиблення загальнодержавної кризи і з вересня 1981 року прихильниками "жорстокої руки" в керівництві ПНР було підняте питання про можливість введення прямого військового правління. 14 вересня на засіданні Комітету національної оборони був затверджений відповідний план дій, а 18 жовтня для його втілення помірковано налаштований Станіслав Каня на посаді Першого секретаря ЦК ПОРП був замінений на Голову Ради Міністрів ПНР генерала Войцеха Ярузельського.
За ініціативою Ярузельського Рада міністрів ПНР внесла до Сейму проект закону, що наділяв уряд надзвичайними повноваженнями і фактично забороняє забастовки, у відповідь на що 3 грудня 1981 року керівництво «Солідарності» оголосило про підготовку до 24-годинного попереджувального страйку. Вимогу до влади публічно відмовитись від надзвичайних заходів підтримали всі регіональні центри «Солідарності» та профорганізації найбільших промислових підприємств країни і 11 грудня відповідна резолюція була прийнята Всепольською комісією профспілки на засіданні в Ґданську. Проти таких дій були лише двоє співзасновників «Солідарності» Анджей Ґвязда і Лех Валенса.
Генерал Войцех Ярузельський під час виступу по телебаченню з повідомленням про введення в Польщі воєнного стану, 13 грудня 1981 року
Генерал Войцех Ярузельський під час виступу по телебаченню з повідомленням про введення в Польщі воєнного стану, 13 грудня 1981 року
Остерігаючись зовнішнього втручання з боку СРСР, керівництво котрого неодноразово заявляло про занепокоєність ситуацією в Польщі, вранці 12 грудня Войцех Ярузельський подзвонив у Москву і попередив про намір ввести військовий стан. Того ж дня о 22:30 за місцевим часом по всій Польщі було відключено телефонний зв'язок, а опівночі 13 грудня 1981 року на вулиці польських міст вийшли армійські частини та підрозділи міліції. Виступивши по телебаченню, Ярузельський оголосив про створення Військової ради національного порятунку, до якої переходила вся повнота влади в країні. Того ж дня введення військового положення було затверджено Сеймом ПНР.
Проти введення воєнного стану проголосував лише один депутат Сейму — активістка «Солідарності» Ганна Сухоцька, майбутній прем'єр-міністр (1992-93) Третьої Речі Посполитої
У перші ж дні воєнного стану органи МВС заарештували більше 3 тисяч провідних активістів «Солідарності», партії Конфедерація незалежної Польщі, Польської соціалістичної партії праці та інших опозиційних організацій, які були поміщені в центри для інтернованих. Протягом тижня силами військових були взяті під контроль основні промислові центри країни, а 16-17 грудня із застосуванням зброї були розігнані багатотисячні демонстрації протесту в Ґданську і Кракові. До кінця року кількість інтернованих склала 5128 чоловік, серед яких були і деякі члени колишнього партійно-державного керівництва, на яких військова влада поклала відповідальність за кризу в країні.
Серед інтернованих був і виключений з партії колишній Пеший секретар ЦК ПОРП Едвард Ґерек. Після звільнення у грудні 1982 року був звинувачений у незаконному заволодінні будинком в Катовіце вартістю 26,5 млн злотих. ПІсля суду 1994 року, який його виправдав, він жив під постійним наглядом спецслужб
Мало кому з лідерів «Солідарності» вдалось перейти на нелегальне положення, тому відновлення її структур почалось лише навесні 1982 року, а перші акції протесту вдалось організувати лише 1 травня. Спроба їх розгону у Варшаві, Щецині і Вроцлаві привела до жорстких сутичок з армією і великої кількості постраждалих з обох боків та появи у червні підпільної «Солідарності», що бореться», яка займалась агітацією через нелегальні радіо і друковані видання.
31 серпня 1982 року у Варшаві, Ґданську, Вроцлаві, Кракові, Щецині, Лодзі, Жешуві, Любіні і Гожув-Великопольському відбулась остання масова демонстрація протесту, яка переросла у вуличні бої, — відсутність помітних результатів, велика кількість заарештованих, жорсткість військово-адміністративного контролю звели протестні настрої нанівець і вже акція 10 листопада 1982 року, присвячена другій річниці офіційної реєстрації «Солідарності», вперше в історії профспілки не знайшла практично ніякого відгуку.
Воєнний стан у Польщі тривав півтора роки, за які загинуло 115 активістів польської опозиції, структури якої були зруйновані, а прихильники — деморалізовані. По смерті Леоніда Брежнєва генерал Ярузельський повів курс на поступове пом'якшення військового режиму і врешті відмовився від суду над 10 лідерами «Солідарності». 17 липня 1986 року уряд Польщі прийняв закон про амністію, якою скористались 1200 учасників антиурядових виступів (225 з них відбували покарання в місцях позбавлення волі). Через рік президент США Рональд Рейган оголосив про скасування санкцій проти Польщі, які обійшлись польській економіці у 15 мільярдів доларів.
У 2007 році проти Войцеха Ярузельського і восьми інших партійних і державних діячів ПНР було висунуто звинувачення в скоєнні злочинів в роки «комуністичного режиму», зокрема у введенні воєнного стану 13 грудня 1981 року. У серпні 2011 року суд звільнив 88-річного Ярузельського від переслідування за станом здоров'я
Однак ослаблення «Солідарності» і очищення ПОРП від ліберальних елементів не змогло запобігти краху комуністичного режиму в Польщі: новий підйом масового страйкового руху весною 1988 року привів до падіння ПОРП, яка була змушена мирно передати владу «Солідарності»: у 1989 році один з її лідерів Тадеуш Мазовецький став Головою Ради Міністрів Польщі.
У 1990 році Войцех Ярузельський дав згоду на проведення багатопартійних виборів президента, в яких сам брати участь відмовився. За їх підсумками співзасновник «Солідарності» Лех Валенса став першим президентом Третьої Речі Посполитої.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 12 грудня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Людина і суспільство
Європа
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 13 грудня

#ЦейДень
Все про 13 грудня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left12 грудня
14 грудняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward