Загибель
Карла XII
У ході Великої північної війни 11 грудня 1718 року під час облоги фортеці Фредрікшальд у Норвегії загинув шведський король Карл XII з династії Віттельсбахів, останній європейський монарх, що поліг на полі бою. Його спадкоємцем стала молодша сестра Ульріка Елеонора, що через два роки зреклась престолу на користь свого чоловіка Фредеріка, ландграфа Гессен-Каселя.На обкладинці: Густаф Цедерстрем «Повернення тіла короля Карла XII», 1884 рік © Національний музей Швеції
37193
Читати 7 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Карл XII, старший син Ульріки Елеонори Данської і короля Карла XI з Пфальц-Цвейбрюкенської (однієї з гілок німецького роду Віттельсбахів) династії, зійшов на престол 15-літнім у травні 1697 року. Йому у спадок дісталась реформована за два мирних десятиліття країна із сильною армією, що після Вестфальського миру була серед домінуючих політичних сил Європи. Спроба троїстого союзу Данії — Норвегії, Саксонії — Речі Посполитої і Росії у 1700 році зазіхнути на шведські володіння у Гольштейні, Лівонії та Інгрії дала початок Великій північній війні, у якій молодий шведський король попри свою недосвідченість отримав ряд гучних перемог.

До весни 1706 року Карл XII здолав усіх своїх супротивників, посадив на польський престол лояльного йому Станіслава Лещинського, й взимку 1708 року із 40-тисячною армією перейшов вкриту льодом Віслу, щоб завдати вирішальної поразки московському царю Петру I.

Карл XII був не дванадцятим шведським королем з іменем Карл, а шостим. Попри хибність нумерації (як і шведських монархів з іменем Ерік, починаючи від Еріка XIV, який насправді був сьомим), що бере початок від псевдонаукової «Історії всіх готських і шведських королів» 1554 року останнього католицького архієпископа Швеції Йоганнеса Магнуса, вона зберігається й досі

Розпочавши з переконливих перемог під Гродно і Могилевом, у вересні Карл XII зазнав першої невдачі на підступах до зведеного на фактично шведських землях Санкт-Петербурга, який не зміг захопити через брак важкої артилерії, а в жовтні шведський корпус генерала Адама Левенгаупта був розбитий біля села Лісна (нині Білорусь). Це завадило Карлу XII завершити воєнну кампанію до настання холодів і близькість зими та російська тактика випаленої землі змусила його відступити далі на південь. Але й на Україні через люті морози шведська армія зазнали великих людських втрат, скоротившись до 24 тисяч чоловік. Це стало вагомим чинником, що зумовив поразку Карла XII влітку 1709 року у Полтавській битві, в якій він втратив більшу частину війська й був змушений рятуватись втечею до Османської імперії, котрої дістався у супроводі лише 543 чоловік.

Невдалий російський похід мав для Карла XII далекосяжні й згубні наслідки — ініційована не без його участі Російсько-турецька війна стратегічних успіхів Швеції не принесла, а тим часом на польському престолі поновився лояльний Петру I саксонський курфюрст Август II Сильний, Московське царство в 1713 році окупувало Естляндію і Фінляндію, війну Швеції оголосили Пруссія, Ганновер і Велика Британія.

Ставши фінансовим і політичним тягарем для султанського двору, Карл XII був змушений залишити межі Османської імперії. Під іменем «капітан Пітер Фріск» й у супроводі лише двох чоловік за два тижні він верхи конем в першій декаді листопада 1714 року дістався Штральзунда в Шведській Померанії. У ніч проти 12 грудня Карл XII прибув у Сканію, повернувшись на батьківщину після п'яти років відсутності й заставши її у стані глибокої економічної кризи і реальної військової загрози столиці з боку Данії та Росії.

Поклавши питання внутрішньої політики та пошук дипломатичних шляхів для укладення сепаратного миру на колишнього радника голштинського уряду Георга фон Герца, Карл XII отаборився в Лунді на півдні Швеції, де зібрав нову армію. Його намірам у січні 1716 року розпочати наступ на Данію завадила негода, то ж у квітні він атакував Норвегію і захопив її столицю Крістіанію (нині — Осло). Спробам взяти фортецю Акершус і місто Фредрікшальд (нині — Галден) завадила відсутність потужної артилерії, й після поразки 8 липня у морській битві у фіорді Дюнекілен (біля Стрьомстада) Карл XII був змушений повернути свої війська до Швеції.

Наступні два роки пройшли у підготовці оборони на випадок вторгнення з боку Данії та Росії. Однак через розбіжності між Петром I і Фредріком IV їх спільна кампанія так і не почалась, й у жовтні 1718 року 40-тисячна шведська армія знову розпочала бойові дії в Норвегії, де вдруге взяла в облогу Фредрікшальд. Перебуваючи у траншеї в безпосередній близькості до міських стін, близько 10-ї вечора у неділю 11 грудня (30 листопада за шведським календарем) Карл XII був вбитий кулею (чи картеччю), що вразила його у ліву скроню й пробила голову навиліт. Його тіло було доставлене до міста Уддевалла, де шведського короля відспівали у місцевій церкві і 24 грудня забальзамували.

13 січня 1719 року тіло Карла XII було доставлене до Стокгольму й 9 березня (26 лютого за шведським календарем) було поховане у церкві Ріддаргольмен.

Призначений Карлом XII глава уряду Георг фон Герц був настільки непопулярний, зокрема через запровадження різноманітних податків (наприклад, на тютюн чи перуки) і вилучення з обігу срібних монет, замінених мідними, що призвело до величезної інфляції, що вже через два дні по смерті короля він був заарештований, відданий під суд, який позбавив його права на адвоката і виступу на свій захист, і 19 лютого 1719 року повішений у Сканстуллі (нині — район Стокгольма)

Незважаючи на те, що у момент загибелі Карл XII перебував в оточенні багатьох людей, обставини його смерті тривалий час залишались нез'ясованими, даючи підстави для численних припущень, включаючи вбивство з необережності втомленим шведським солдатом чи навмисним в результаті змови близького до короля отчення. Останки Карла XII тричі — в 1746, 1859 і 1917 роках — ексгумовувались для проведення експертиз, на підставі яких був зроблений висновок, що останній європейський монарх, який поліг на полі бою, був убитий пострілом зі стіни норвезької фортеці.

Швеція перейшла на Григоріанський календар у 1700 році, але зробила це оригінальним чином — замість одноразового додавання 11 днів було вирішено протягом 40 років у високосні роки виключати з вжитку 29 лютого. Але через погану адміністрацію цієї реформи у 1704 і 1708 роках шведські урядовці забули це зробити і країна опинилась у трагікомічній ситуації — шведський календар на один день випереджав Юліанський календар і на десять днів відставав від Григоріанського. Тому у 1711 році Карл XII вирішив повернутись до Юліанського календаря, через що у 1712 році у Швеції було і 29 і 30 лютого

36-річний Карл XII ніколи не був одружений, не мав ні коханок, ні позашлюбних дітей, вважаючи це недоречним «доки не встановлено мир». Його спадкоємцем на престолі стала молодша сестра Ульріка Елеонора (повна тезка матері), проголошена королевою Швеції 16 грудня 1718 року. 11 березня (29 лютого за шведським стилем) 1720 року вона зреклась корони на користь свого чоловіка Фредеріка, ландграфа Гессен-Каселя, який правив до своєї смерті у 1751 році, не маючи, як говорили його сучасники, «жодного стосунку до тих змін, що переживала країна». Він також помер бездітним і новим шведським королем став Адольф Фредерік з Гольштейн-Готорпської династії (молодшої гілки Ольденбурзької династії), представник котрої Карл Петер Ульріх, відомий як Петро III, через 10 років зійшов і на російський престол.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 3
Ганна Дзекан спеціально для © «Цей день в історії», 9 грудня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 11 грудня

Зречення Едварда VIII

1936
#ЦейДень

Все про 11 грудня

Події, факти, персоналії

Остання висадка людини на Місяць

1972

Перша Чеченська війна

1994