Протягом кількох місяців, що передували інтіфаді, відбулось багато збройних інцидентів, які привели до загибелі як ізраїльтян, так і палестинців. Це посилило напруженість між ними і стало причиною масових заворушень, особливо активних у секторі Газа. В умовах постійної конфронтації будь-які реальні факти, перемішуючись з перебільшеними чутками викликали паніку у палестинців і приводили до вуличних сутичок з ізраїльскими поліцейськими і військовими.
Початком інтіфади прийнято вважати 9 грудня 1987 року, наступний день після того, як ізраїльська армійська вантажівка врізалась в автофургон, який перевозив палестинців у табір біженців Джабалія — загинуло четверо і було поранено десятьох палестинців. У знак протесту в Джабалії почалась демонстрація протесту — палестинці палили покришки, закидали камінням ізраїльські патрульні машини. Солдати з однієї з машин відкрили вогонь і застрелили 17-річного хлопця. У відповідь протести посилились по всьому сектору Газа і 19 грудня дійшли до Єрусалима.
Спочатку основним методом повсталих був напад із засідки на ізраїльських солдатів; згодом у хід пішла зброя — запалювальні суміші, гранати, вибухівка. З часом керівництво інтіфадою на себе перебрала Організація Визволення Палестини (ОВП). Ізраїль боровся з інтіфадою силами військових. Жорстокість ізраїльської армії засуджувалась не лише палестинцями, але й багатьма ізраїльтянами.
Зрештою виступи палестинців вдалось придушити. Однак інтіфада змогла привернути увагу світової громадськості до методів, застосовуваних ізраїльтянами до палестинців і знов порушити питання окупованих Ізраїлем арабських територій. Ще в липні 1988 року іорданський король Хусейн, не чекаючи завершення інтіфади, заявив про відмову своєї країни на користь палестинців від територій на Західному березі ріки Іордан і Східного Єрусалиму. Того ж року Ясер Арафат здивував світ осудом тероризму і визнанням права Ізраїлю на існування.
У листопаді того ж року Національна Рада ОВП проголосувала за створення палестинської держави зі столицею в Єрусалимі, а ще через рік Ясер Арафан був обраний президентом неіснуючої держави.
У вересні 1993 року в Осло лідери Ізраїлю і ОВП підписали попередню мирну угоду, за якою Палестинське Національне управління зобов'язувалось нести відповідальність за рішення арабських проблем у секторі Газа, а Ізраїль зберігав за собою контроль над єврейськими поселеннями і заморожував їх будівництво. Палестинське Національне управління (або Палестинська автономія) було створено у 1994 році.
Коментарі
Дивіться також
• Проголошення Держави Ізраїль, 1948
• Шестиденна війна, 1967
• Війна Судного дня, 1973
• Палестинська автономія, 1993